НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ І СПОРТУ УКРАЇНИУДК 796.015.83ХУДОЛІЙ ОЛЕГ МИКОЛАЙОВИЧТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ СИСТЕМИ ПІДГОТОВКИ юНИХ ГІМНАСТІВ 7—13 РОКІВ 24.00.01 — Олімпійський і професійний спорт Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора наук з фізичного виховання і спорту¶Київ —2011 ¶Дисертацією є рукопис Робота виконана в Харківському національному педагогічному університеті імені Г.С. Сковороди, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України^ Науковий консультант доктор педагогічних наук, професор Єрмаков С. С., Харківська державна академія дизайну і мистецтв, проректор з наукової роботи, завідувач кафедри фізичного виховання^ Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор Болобан В. М., Національний університет фізичного виховання і спорту України, професор кафедри спортивних видів гімнастики і спортивного танцю; доктор наук з фізичного виховання і спорту, професор Корягін В. М., Національний університет «Львівська політехніка», завідувач кафедри фізичного виховання; доктор біологічних наук, професор Романенко В.О., Донецький національний університет, професор кафедри фізіології людини та тварин Захист відбудеться 9 червня 2011 року о 12 год. 30 хв. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.829.01 Національного університету фізичного виховання і спорту України (03680, Київ-150, вул. Фізкультури, 1). З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного університету фізичного виховання і спорту України (03680, Київ-150, вул. Фізкультури, 1). Автореферат розіслано 6 травня 2011 р. ¶Учений секретар спеціалізованої вченої ради В.І. Воронова¶^ ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИАктуальність проблеми. Упродовж багатьох років українські гімнасти успішно борються за найвищі місця на чемпіонатах Європи, світу і Іграх олімпіад. Стабільність успіхів перш за все пов'язана із значним підвищенням об'єму навчально-тренувальної роботи на всіх етапах підготовки гімнастів. Найбурхливіше підвищення об'єму роботи наголошувалося в 1972—1980 роках. У даний час об'єм навчально-тренувальної роботи досяг максимальних значень і наступив момент його обмеження, оскільки подальше його збільшення призведе до виснаження ресурсів організму юних гімнастів. Нарощування об'єму навчально-тренувальної роботи ставить задачу пошуку оптимального співвідношення часу, відведеного на підвищення спортивної майстерності і реалізацію соціальних програм, таких як: отримання освіти, придбання спеціальності. Все це вимагає розробки методів тренування, які дозволяють в разі мінімально можливих витрат отримати максимальний результат. Забезпечення подальшого зростання спортивної майстерності юних гімнастів можливе на основі раціональної побудови процесу підготовки і вимагає комплексного дослідження: показників, що характеризують стан різних сторін підготовленості юних гімнастів залежно від віку і стажу занять; процентного розподілу часу, відведеного на технічну, фізичну, спеціально-рухову, функціональну підготовку, які закономірно зв'язані між собою через об'єктивно протікаючі процеси термінового і довготривалого етапів пристосовування організму; структури і спрямованості тренувальних навантажень; надійної, інформативної системи контролю і регулювання тренувального процесу. Підвищення якості навчально-тренувального процесу юних спортсменів пов'язується з вдосконаленням професійної підготовки фахівців в галузі фізичного виховання і спорту, з використанням системного підходу і моделювання для отримання нової інформації про систему підготовки. Сучасна система підготовки юних спортсменів розглядається як складова багаторічної підготовки спортсменів і спрямована на створення оптимальних умов для досягнення максимальних результатів на етапі вищих досягнень (В.П. Філін, 1980; А. М. Шлемін, 1973, 1980; М.Я. Набатнікова, 1982; В.М. Платонов, К.П. Сахновський, 1988; В.М. Платонов, 1997, 2004; О.В. Матицін, 2001, 2002; В.Г. Нікітушкін, 2010; В.М. Корягін, 2010). Мета підготовки юних гімнастів на кожному з етапів визначається у відповідності до розвитку рухової функції, сензитивних періодів розвитку рухових здібностей, закономірностей навчання і вікових особливостей адаптації до тренувальних навантажень. Якісні зміни в розвитку юнацької гімнастики обумовлені: наявністю теоретичних розробок з техніки виконання гімнастичних вправ (Ю.К. Гавер-довський, 2003, 2007; Ю.О. Іпполітов, 1997; В.М. Болобан, 2006, 2007, 2009); збільшенням обсягу навчально-тренувальної роботи (М.Л. Укран, 1971; ¶В.М. Смолевський, Ю.К. Гавердовський, 1999); зміною технології навчання гімнастичним вправам (А.М. Шлемін, 1968, 1973; Ю.К. Гавердовський, 1986, 2003, 2007; Ю.О. Іпполітов, 1997); зміною уявлень про можливості розвитку рухових здібностей (Ю.В. Менхін, 1989,1996,1997); удосконаленням механізмів управління навчально-тренувальним процесом юних гімнастів на усіх етапах підготовки (Є.С. Бєлов, Є.А. Зємсков, А.В. Менхін, 1983; Ю.К. Гавердовський, Т.С. Лисицька, Є.Ю. Розін, В.М. Смолевський, 2005); удосконаленням механізмів управління навчально-тренувальним процесом спортсменів високої кваліфікації (Л.П. Матвєєв, 1999; В.М. Платонов, 1997,2004). Аналіз науково-методичних робіт дозволив визначити, що в даний час недостатньо висвітлені питання співвідношення засобів підготовки у навчально-тренувальному процесі юних гімнастів. Цьому питанню присвячені одиничні роботи A.M. Сона (1976), В.Є. Кириллова (1983), Р.І. Райтера (2003). У роботах зі спортивної гімнастики необґрунтовано мало приділяється уваги дослідженню режимів тренувальних занять у період навчання рухам і підготовки до змагань юних гімнастів, обґрунтовуванню величини і спрямованості тренувальних навантажень. Немає досліджень з обгрунтування розподілу засобів переважної спрямованості на певному етапі підготовки юних гімнастів. Одним із ефективних методів вивчення раціональної побудови навчально-тренувального процесу є моделювання. Для вирішення проблеми раціональної побудови процесу підготовки спортсменів високої кваліфікації проведені дослідження з розробки і вивчення моделей тренувального процесу (В. В. Петровський, 1973—1982; В. М. Платонов, 1980—2004; Ю. В. Верхо-шанський, 1985; С.С. Єрмаков, 2010). У юнацькому спорті приділяється більше уваги розробці моделі спортсмена (М.Я. Набатнікова, 1982; М. А. Фомін, В.П. Філін, 1986; К.П. Сахновський, 1990, 1997; К. Коханович, 1999) і менше — вивченню, і реалізації моделей тренувальних навантажень. У доступній науково-методичній літературі ми не знайшли викладення концепції побудови навчально-тренувального процесу на основі моделювання окремих компонентів системи підготовки юних гімнастів. Є всі підстави припускати, що використання моделей функціонального стану, рівня рухової підготовленості юних гімнастів на всіх етапах підготовки, моделей тренувальних навантажень підвищить швидкість аналізу ефективності підготовки. Аналіз моделей дозволить отримати нову інформацію про динаміку рухової і функціональної підготовленості юних гімнастів, про тривалість застосування тренувальних навантажень різної величини, засобів переважної спрямованості, а також їх розміщення у навчально-тренувальному процесі юних гімнастів. Вищевикладене свідчить про актуальність наших досліджень, оскільки вони спрямовані на пошук оптимізації системи підготовки юних гімнастів з метою досягнення високих спортивних результатів на етапі спортивного удосконалення.^ Зв'язок роботи з науковими планами, темами. Дисертаційну роботу виконано згідно багаторічного комплексного плану науково-дослідної роботи Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди, що виконувалася з 1984 року за темами: 1984—1995 рр. — «Вплив фізичних навантажень на процес навчання рухам і розвиток адаптаційних можливостей організма дітей і підлітків» (№ державної реєстрації 01829011671); 1996—2000 рр. — «Моделювання процесу підготовки юних гімнастів»;2001—2010 рр. — «Методологія і методика моделювання процесу підготовки юних спортсменів». Автор був керівником тем.^ Мета дослідження — обґрунтувати теоретико-методичні засади, концепцію побудови навчально-тренувального процесу на основі моделювання окремих компонентів системи підготовки юних гімнастів.^ Завдання дослідження: На основі аналізу науково-методичної літератури виявити сутність, провідні тенденції розвитку системи підготовки юних гімнастів та визначити теоретичні передумови і методологічні підходи її подальшого удосконалення. Розробити концептуальні підходи до обґрунтування параметричних моделей технічної, фізичної, спеціально-рухової і функціональної підготовленості юних гімнастів 7—13 років. Обґрунтувати концептуальні підходи до моделювання тренувальних впливів у процесі підготовки юних гімнастів 7—13 років. Визначити закономірності розміщення засобів переважної спрямованості у період навчання рухам, розвитку рухових здібностей і підготовки до змагань юних гімнастів 7—13 років. Експериментально обґрунтувати ефективність побудови навчально-тренувального процесу на основі моделей підготовки юних гімнастів 7—13 років. Розробити комплекс заходів для удосконалення теоретико-мето-дичних основ системи підготовки юних гімнастів 7—13 років.^ Об'єкт дослідження — процес підготовки юних гімнастів.Предмет дослідження — система підготовки юних гімнастів, моделі окремих її компонентів.^ Методологія дослідження. Для вирішення поставлених завдань були використані як філософські, так і загальнонаукові методи дослідження. Дослідження здійснювалося з урахуванням: синергетичного підходу, який дозволив систему підготовки юних гімнастів розглядати як таку, що має власну логіку самоорганізації через багатовимірність її проявів; системного підходу, що дав можливість дослідити у взаємозв'язку і взаємодії елементи системи підготовки; моделювання, що забезпечило отримання нових знань про об'єкт дослідження і реалізацію їх на практиці. Теоретичну основу дослідження складають: праці із загальної теорії підготовки спортсменів в олімпійському спорті (Л.П. Матвєєв, В.М. Платонов, М.М. Булатова, Ю.В. Верхошанський); праці з теорії і методики підготовки юних спортсменів (В. П. Філін, М. Я. Набатнікова, Л.В. Волков, Г.М. Максименко, В.М. Корягін); праці видатних теоретиків і методистів з гімнастики (А. М. Шлемін, М.Л. Укран, Ю. К. Гавердовський, Ю. В. Менхін, В. М. Смолевський, В.М. Болобан); у процесі аналізу та обґрунтування теорії навчання руховим діям використані роботи О. М. Крестовнікова, М. О. Бернштейна, П. К. Анохіна, П. Я. Гальперіна та інших. Такий методологічний підхід формує систему знань про закономірності багаторічної підготовки гімнастів у відповідності до загальної теорії підготовки спортсменів В.М. Платонова. Він дає підстави для вдосконалення системи підготовки юних гімнастів на основі моделювання компонентів навчально-тренувального процесу. На основі системного підходу і моделювання в дисертаційній роботі була розроблена концепція побудови навчально-тренувального процесу юних гімнастів 7—13 років. Концепція полягала в тому, що для оптимізації навчально-тренувального процесу використовуються: моделі вікових змін функціонального стану нервово-м'язової і серцево-судинної систем, спортивної майстерності гімнастів; моделі тренувальних навантажень; моделі процесу підготовки з метою отримання нової інформацію про динаміку рухової і функціональної підготовленості, про тривалість застосування тренувальних навантажень різної спрямованості та їх розміщення у навчально-тренувальному процесі юних гімнастів, про розподіл часу, відведеного на технічну, фізичну, спеціально-рухову, функціональну підготовки у річному циклі тренування. Для вирішення поставлених завдань у роботі використано такі методи дослідження: моделювання, системний підхід, методи теоретичного аналізу та узагальнення для виявлення сутності, провідних тенденцій розвитку системи підготовки юних гімнастів та визначення теоретичних передумов і методологічних підходів її подальшого удосконалення; педагогічне тестування, методи реєстрації сенсомоторних реакцій, методи реєстрації стану серцево-судинної системи, спостереження і педагогічний експеримент для визначення модельних характеристик юних гімнастів, режимів тренувальних навантажень; методи математичного аналізу (логістична і асимптотична функції) для визначення закономірностей розміщення засобів переважної спрямованості у період розвитку рухових здібностей, навчання гімнастичним вправам і підготовки до змагань; математичні методи планування багатофакторних експериментів для вивчення закономірностей розвитку рухових здібностей, процесу навчання і підготовки до змагань. Отриманий експериментальний матеріал підлягав статистичній обробці з використанням пакетів прикладних програм статистичної обробки даних (MS Excel, Statistika 6.0).^ Наукова новизна роботи. Новим для теорії і методики підготовки юних гімнастів є наступне: — концепція побудови навчально-тренувального процесу на основі моделювання окремих компонентів системи підготовки юних гімнастів, яка включала: використання параметричних моделей вікових змін функціонального стану нервово-м'язової і серцево-судинної систем, спортивної майстерності юних гімнастів з метою планування проходження навчального матеріалу і етапного контролю підготовленості юних гімнастів; оптимізацію тренувальних навантажень у заняттях і мезоциклах на початковому і базовому етапах підготовки юних гімнастів, відмінних від тих, що є по кількості тренувальних занять з великими навантаженнями і концентрованому їх розміщенню; визначення співвідношення часу відведеного на різні види підготовки в заняттях місячного циклу у гімнастів 7—13 років у період навчання рухам і підготовки до змагань, що відрізняються від традиційних конкретним співвідношенням у кожному занятті місячного циклу і концентрованим розподілом засобів переважної спрямованості; програму дослідження, яка дозволяє визначити закономірності процесу розвитку рухових здібностей, навчання гімнастичним вправам і підготовки до змагань юних гімнастів 7—13 років; плани факторних експериментів для вивчення впливу режимів чергування вправ і відпочинку на ефективність розвитку рухових здібностей, формування рухових навичок і підготовки до змагань юних гімнастів 7—13 років; відомості про ефективність розвитку максимальної і швидкісної сили за допомогою концентрованого застосування силових навантажень з різним періодом відновлення на оптимальному часовому відрізку, відмінні від тих, що є в науково-методичній літературі, послідовним застосуванням навантажень в заняттях; на основі аналізу моделей процесу навчання і тренування юних гімнастів на початковому і базовому етапах підготовки сформульовано ряд принципових настанов щодо програмування навчально-тренувального процесу, які містять загальні підстави до розміщення засобів переважної спрямованості у період навчання і тренування юних гімнастів. Підтверджено: — відомості про педагогічний контроль у спорті, що головним у педагогічному контролі є оцінка стану рухової функції як провідного фактора, що забезпечує зростання спортивно-технічної майстерності спортсменів; — відомості про оцінку величини тренувальних навантажень (для термінового тренувального ефекту) за схемою: зниження показників — велике навантаження, без змін — середнє навантаження, поліпшення показників — мале навантаження. Уточнено і доповнено: відомості про розробку параметричних моделей технічної, фізичної, спеціально-рухової і функціональної підготовленості юних гімнастів 7—13 років на основі стандартних шкал і моделей росту; відомості про формування рухової функції у дітей і підлітків під впливом занять спортивною гімнастикою.^ Практична значущість. Основним методичним підсумком роботи є принципові настанови стосовно програмування навчально-тренувального процесу, які містять загальні підстави до розміщення засобів переважної спрямованості у період навчання і тренування юних гімнастів. Використання програм забезпечує покращення показників, що характеризують стан нервово-м'язової і серцево-судинної систем, технічної підготовленості юних гімнастів, до оцінки вище за середні; в цьому разі скорочується час тренувальних занять на етапах початкової і базової підготовки на 20% і 40% відповідно. Побудова навчання і тренування на основі інформаційних моделей дозволяє інтенсифікувати процес підготовки, підвищити ефективність управління навчанням і тренуванням юних гімнастів 7—13 років. У практику підготовки юних гімнастів упроваджено експериментальні засоби і методи підготовки, експериментальна структура тренувального процесу. Концепція підготовки юних гімнастів викладена у навчальних посібниках та методичних рекомендаціях. На основі результатів дослідження упорядковані окремі розділи програм для інститутів фізичної культури і факультетів фізичного виховання педагогічних університетів. Практична значущість роботи підтверджується актами впровадження у навчальний процес підготовки спеціалістів у галузі фізичного виховання і спорту в Харківському національному педагогічному університеті імені Г.С. Сковороди, Харківській державній академії фізичної культури; у навчально-тренувальний процес юних гімнастів у СДЮСШ «Динамо».^ Особистий внесок автора полягає у постановці проблеми, висуванні гіпотези, визначенні стратегії і конкретних напрямів досліджень, а також у безпосередньому виконанні всього обсягу дослідницької роботи. У роботах в співавторстві автору належать формулювання наукової проблеми, визначення мети і завдань дослідження, аналіз та інтерпретація отриманих теоретичних і практичних матеріалів.^ Апробація отриманих результатів. Основні теоретичні положення і практичні висновки були оприлюднені на науково-практичних конференціях, присвячених проблемам теорії і методики фізичного виховання, зокрема: XVII Всесоюзна научная конференция «Физиологические меха- ¶низмы адаптации к мышечной деятельности». Ленинград, 17—19 сентября 1984 г. ІХ Всесоюзная научно-практическая конференция «Комплексный контроль в подготовке юных спортсменов» (Ворошиловград, 20—24 сентября 1984 г.). Молода спортивна наука України. VI Міжнародна наукова конференція (20—22 березня 2002 року, м. Львів). Всеукраїнський семінар деканів і завідувачів кафедр фізичного виховання вищих навчальних закладів (5—6 листопада 2004 року, м. Львів). Международная электронная научная конференция (Харьков, 26 апреля 2005 года). ІХ Міжнародний науковий конгрес «Олімпійський спорт і спорт для всіх» (20—23 вересня 2005 р. Київ, Україна). Актуальні проблеми фізичного виховання і спорту: Наукова конференції (8—9 грудня 2005 р. м. Харків) / Харк. нац. пед. ун-т ім. Г. С. Сковороди. Актуальні проблеми фізичного виховання і спорту: II Міжнародна конференція (30.11—01.12.2006). Актуальні проблеми фізкультурної освіти: Наукова конференція (18 травня 2006 року). / Харк. нац. пед. ун-т ім. Г.С. Сковороди. Проблемы и перспективы развития спортивных игр и единоборств в высших учебных заведениях // III международная электронная научная конференция, 6 февраля 2007 года. Физическое воспитание и спорт в высших учебных заведениях: III международная электронная научная конференция, 26 апреля 2007 года (Харьков-Белгород-Красноярск, 2007). ХIV Міжнародний науковий конгрес «Олімпійський спорт і спорт для всіх» (5—8 жовтня 2010 р. Київ, Україна).Публікації. Матеріали досліджень відбито в монографії, у чотирьох навчальних посібниках, навчальних програмах для вищих навчальних закладів фізкультурної освіти і 39 наукових публікаціях, з них — 20 наукових праць (одноособові) у рекомендованих ВАК фахових виданнях.^ Структура і обсяг дисертації. Дисертаційна робота викладена на 512 сторінках. Складається із вступу, семи розділів, висновків, списка використаних літературних джерел. У роботі наведено 61 рисунок, 110 таблиць, 564 літературних джерел.^ ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИУ вступі обґрунтовано актуальність теми, мету, завдання, об'єкт, предмет дослідження, визначено методологію та методи дослідження, розкрито наукову новизну і практичну значущість роботи, а також подано інформацію про апробацію роботи, особистий внесок автора та його публікації. Перший розділ дисертації «Сучасні тенденції розвитку системи підготовки юних гімнастів» присвячений аналізу наукової та методичної літератури у дослідженні сутності і провідних тенденцій розвитку системи підготовки юних гімнастів. Для аналізу теоретичних засад системи підготовки юних гімнастів використаний системний підхід. У межах системного підходу визначалася мета підготовки юних гімнастів, елементи системи підготовки і зв'язки ¶розвитку і функціонування (М.Я. Набатнікова, 1982; А.М. Шлемін, 1973, 1980; А.М. Шлемін, П.К. Петров, 1977; О.М. Худолій, 1990, 2004, 2005; О.М. Худолій, А.М. Шлемін, 1988; О. Шинкарук, 2006). Система підготовки юних гімнастів розглядається як складова багаторічної підготовки спортсменів і спрямована на створення оптимальних умов для досягнення максимальних результатів на етапі вищих досягнень (М.Я. Набатнікова, 1982; В.П. Філін, 1980; А.М. Шлемін 1973, 1980; О.М. Худолій, А.М. Шлемін, 1988; В.М. Платонов, К.П. Сахновський, 1988; В.М. Платонов, 1997,2004; О. В. Матицін, 2001,2002; В. Г. Нікітушкін, 2010). Мета підготовки юних гімнастів на кожному з етапів визначається у відповідності до розвитку рухової функції, сензитивних періодів розвитку рухових здібностей, закономірностей навчання і вікових особливостей адаптації до тренувальних навантажень. На основі аналізу науково-методичної літератури встановлено, що система підготовки юних гімнастів включає наступні елементи, об'єднання яких в одне ціле складає методику підготовки юних гімнастів: I-елемент — педагогічні і тренерські кадри; II-елемент — учні; III-елемент — навчальні організації; IV-елемент — мета і завдання підготовки; V-елемент навчальні плани і програми; VI-елемент — умови роботи; VII-елемент метод вправи; VIII-елемент — тренувальні навантаження; IХ-елемент науково-педагогічні кадри. Перераховані елементи об'єднані наступними типами зв'язків: 1) структурними; 2) функціонування; 3) розвитку; 4) управління. У функціонуванні системи підготовки юних гімнастів важливе значення має оптимізація прийняття рішення (М. Я. Набатнікова, 1982; О. М. Худолій, А.М. Шлемін, 1988). Для прийняття оптимального рішення необхідно: порівняти отримані результати з модельними (результатами тестів з фізичної, спеціально-рухової підготовки; процентною кількістю вищих груп складності для даного розряду із усієї кількості вивчених вправ; показниками рівня тренованості); визначити структуру впливу вправ за допомогою багатофакторних статистик, одержати варіанти навантаження, що забезпечують оптимальні умови для навчання рухам і протікання процесів термінового і довгострокового етапів адаптації організму; визначити час реалізації варіанта підготовки в залежності від стану юного спортсмена (рис. 1). Для отримання достатньої інформації для прийняття рішення використовується моделювання. У розділі розглянуті питання технології процесу моделювання у спортивному тренуванні (В. М. Платонов, 2004; В. В. Пет-ровський, 1973, 1976, 1978; Ю. В. Верхошанський, 1988). Встановлено, що моделювання може бути застосовано для удосконалення методики підготовки юних гімнастів. На основі системного підходу і моделювання сформована концепція побудови навчально-тренувального процесу, яка включала розробку і ви- ¶користання: моделей вікових змін функціонального стану; моделей спортивної майстерності; моделей тренувальних навантажень; моделей процесу підготовки з метою отримання нової інформації та оптимізації процесу тренування юних гімнастів 7—13 років. У другому розділі дисертації «Методи і організація дослідження» наведено систему методів дослідження, відповідних до об'єкта, предмета, Рис. 1. Схема процесу прийняття рішення тренером у період підготовки юних гімнастів (О.М. Худолій, А.М. Шлемін, 1988) мети та завдань дослідження, обґрунтовано доцільність використання цих методів та описано організацію дослідження. Відповідно до проблеми дослідження були використані теоретичні і емпирічні методи дослідження, серед яких: моделювання, системний підхід, методи теоретичного аналізу і узагальнення, педагогічне тестування, методи реєстрації сенсомоторних реакцій, методи реєстрації стану серцево-судинної системи, педагогічне спостереження і експеримент, повний факторний експеримент 2k, методи математичної статистики. Дослідження процесу підготовки юних гімнастів здійснювалося декількома напрямами у період 1984—2009 років і включало три етапи.^ Перший етап (1984—1995 рр.). Виконувалося дослідження за темою: «Вплив фізичних навантажень на процес навчання рухам і розвиток адаптаційних можливостей організма дітей і підлітків» (№ державної реєстрації 01829011671). Для об'єктивізації і підвищення надійності отриманих даних були проведені дослідження за програмою наукової теорії тестування. Задача дослідження: визначити інформативні показники підготовки юних гімнастів. У них взяли участь гімнасти 7—13 років (7—8 років — 32 гімнаста, 8—9 років — 30 гімнастів, 9—10 років — 30 гімнастів, 10—11 років — 26 гімнастів, 11—12 років — 26 гімнастів, 12—13 років — 26 гімнастів). У результаті дослідження визначені інформативні тести для оцінки функціонального стану нервово-м'язової системи юних гімнастів. Для визначення інформативних показників функціонального стану серцево-судинної системи здійснювався тривалий запис ЕКГ (не менш 100 кардіоінтервалів) до і після різних варіантів навантажень. У всіх вікових групах проведено 830 людино-випробувань, проаналізовано понад 8300 кардіоінтервалів. Для розробки таблиці індексової і якісної оцінки серцево-судинної системи юних гімнастів у проведенні ортостатичної проби пульс «лежачи-сидя-чи» упродовж місяця в стані відносного м'язового спокою у гімнастів 11— 13 років (48 чоловік) реєструвався пульс в орто-положеннях. Початковими даними для побудови оцінювальної таблиці послужили середні дані і сигми пульсу в положенні лежачи і різниці пульсу в положенні лежачи-сидячи. На основі багатократної (упродовж 1 місяця) реєстрації результатів тестів, латентного часу рухової реакції, тривалого запису ЕКГ визначені модельні характеристики юних гімнастів 7—13 років. Другийнапрямдослідженьпов'язанийзвизначеннямвіковихзмін функціонального стану організму юних гімнастів. У дослідженні взяли участь юні гімнасти і школярі, що не займаються спортом (8 років — 30 гімнастів і 30 школярів; 9 років — 30 гімнастів і 30 школярів; 10 років — 30 гімнастів і 30 школярів; 11 років — 30 гімнастів і 30 школярів; 12 років — 30 гімнастів і 30 школярів; 13 років — 30 гімнастів і 30 школярів). У результаті дослідження визначений вплив занять гімнастикою на зміну показників серцево-судинної і нервово-м'язової систем у хлопчиків 7—13 років.^ Другий етап (1996—2000 рр.). Виконувалося дослідження за темою: «Моделювання процесу підготовки юних гімнастів». Отримані матеріали використовувалися для моделювання процесу підготовки юних гімнастів 7—13 років. На початковому етапі підготовки проаналізовано понад 530 занять. У дослідженні взяло участь 92 гімнасти 7—10 років. Використовувався повний факторний експеримент типу 2k, в якому проведено 160 людино-випробувань. На етапі базової підготовки проаналізовано понад 580 занять. У дослідженні взяло участь 78 юних гімнастів 11—13 років. У повних факторних експериментах проведено 196 людино-випробувань. У результаті дослідження розроблені моделі процесу підготовки юних гімнастів на початковому і базовому етапах. Для визначення впливу різних режимів тренувальних занять на зміну функціонального стану серцево-судинної і нервово-м'язової систем проведені п'ятирічні лонгітудальні дослідження, в яких взяли участь 60 юних гімнастів. Третій етап (2001 —2009рр.). Виконувалося дослідження за темою: «Методологія і методика моделювання процесу підготовки юних спортсменів». Для визначення ефективності побудови навчально-тренувального процесу на основі інформації, отриманої в результаті аналізу моделей, проведено ряд дослідів. На початковому етапі підготовки у дослідженнях взяли участь 36 юних гімнастів (три групи по 12 чоловік), на етапі базової підготовки — 24 юних гімнаста (дві групи по 12 гімнастів 1 спортивного розряду). Серед гімнастів, які прийняли участь у дослідженнях, були: 30 гімнастів — III д.р., 30 гімнастів — II д.р., 26 гімнастів — I д.р. На основі методичних рекомендацій здійснено програмування навчально-тренувального процесу гімнастів 7—13 років. Юні гімнасти тренувалися у досвідчених тренерів, серед яких: Барон Б. А., Васильєв В. В., Колєсніков Є. М., Москвін Є. Б., Ши-пушкін В. М. Юні гімнасти, які приймали участь в експерименті, виконали спортивні розряди від 1 до майстра спорту (1р. — 18 чол., кмс — 15 чол.; мс — 12), ставали переможцями змагань різного рангу. Третій розділ дисертації «Моделі функціональної і рухової підготовленості юних гімнастів» присвячений дослідженню інформативних показників функціонального стану юних гімнастів і побудові на їх основі моделей функціональної і рухової підготовленості. Аналіз результатів дослідження показав, що юні гімнасти відрізняються від однолітків сприятливими змінами статистичних показників ритму серцевих скорочень і систолічного показника. Для юних гімнастів характерні у порівнянні з неспортсменами більш низькі показники fМо%, СП% і збільшення тривалості Мо, R—R, Dx. Вони відрізняються від однолітків меншим латентним часом рухової реакції, меншою помилкою в диференціюванні м'язових зусиль. У юних гімнастів і їх однолітків у віковому аспекті спостерігається скорочення тривалості латентного часу рухової реакції, збільшення максимальної сили кисті, зниження помилки у просторовій точності руху, диференціюванні часових і силових характеристик руху. Проте ці зміни більш значні у юних гімнастів (р У результаті дослідження встановлено, що вікові зміни латентного часу рухової реакції, помилки у диференціюванні часових характеристик руху, абсолютної сили розгиначів передпліччя, тривалості інтервалу R—R, кількості вивчених вправ різних груп складності у юних гімнастів 7—13 років описуються рівняннями логістичної функції (табл. 1). Латентний час рухової реакції, сила кисті, сила розгиначів передпліччя, уміння управляти рухами у просторі, у часі і ступенем м'язових зусиль указують на потенційні спортивні можливості юних спортсменів. Статистичні показники ритму серцевих скорочень (fМо%, Мо, Dх, R—R, СП%) характеризують ступінь тренованості серця юних гімнастів. Кількість вищих груп складності для даного віку є моделлю спортивної майстерності юних гімнастів. За модельні характеристики юних гімнастів можуть прийматися результати, що на 0,5S і більше перевищують середні результати. Модель юних гімнастів може бути описана сукупністю параметрів, що знаходяться у відносинах між собою і які характеризують стан довготривалого етапу пристосовування організму до фізичних навантажень, що обумовлює успішність навчання і досягнення підготовленості до змагань. Виведення модельних характеристик в зону вище за середні оцінки сприяє оптимальному навчанню рухам юних гімнастів. Для побудови можливих градацій оцінок і норм функціональної і рухової підготовленості юних гімнастів використовується стандартна шкала. Для оцінки вікових змін показників функціональної і рухової підготовленості — моделі росту. Перераховані показники характеризують розвиток рухової функції юних гімнастів 7—13 років. Ці дані є підставою для етапного контролю за її розвитком. У четвертому розділі дисертації «Моделювання тренувальних впливів у заняттях і мікроциклах навчально-тренувального процесу юних гімнастів» наводяться дані, які характеризують концептуальні підходи до оптимізації тренувальних навантажень у заняттях і мезоциклах на початковому і базовому етапах підготовки юних гімнастів. Аналіз моделей, а також експериментальна перевірка впливу теоретично отриманих навантажень на різні сторони підготовленості юних гімнастів дозволили визначити режими чергування вправ з інтервалами відпочинку (табл. 2, 3). Режим «А» чергування вправ з відпочинком. У разі застосування цього режиму використовується метод стандартно-преривної вправи з інтервалом відпочинку, який забезпечує коливання ЧСС в межах 130—150 уд/хв. Час роботи 40—50 хв. Після виконання вправ у цьому режимі відмічається збільшення часу рухової реакції на 15—20 %, помилки в керуванні рухами — на 50 %, систолічного показника — від 11 до 55 %. Ефективність процесу навчання негативна, рівень навченості вправ знижується на 20 % у випадку, якщо рівень навченості був менше 70 %. Режим доцільно використовувати в процесі розвитку витривалості. Режим «В» чергування вправ з відпочинком. У разі застосування цього режиму використовується метод стандартно-преривної в прави з інтерва- ¶Таблиця 1 ^ Моделі функціональної і рухової підготовленості юних гімнастів 7—13 роківлом відпочинку, який забезпечує коливання ЧСС в межах 110—129 уд/хв. Час роботи 40—50 хв. Після виконання вправ у цьому режимі час рухової реакції і помилка в керуванні рухами не змінюється, СП % коливається в межах 50 %. Режим використовується в процесі навчання гімнастичним вправам. Режим «D» чергування вправ з відпочинком. У разі застосування цього режиму використовується метод стандартно-преривної вправи з інтервалом відпочинку, який забезпечує коливання ЧСС в межах 90—109 уд/хв. Час роботи 30—50 хв. Після виконання вправ відмічається скорочення часу рухової реакції на 20 %, зменшення помилки в керуванні рухами — на 30 %, СП % знижується до 48 %. Режим використовується в процесі навчання гімнастичним вправам. У результаті дослідження визначено, що моделі тренувальних впливів у вправах на снарядах, заняттях і мікроциклах навчально-тренувального процесу юних гімнастів діляться: 1) на моделі термінового тренувального ефекту (ТТЕ); 2) моделі відставленого тренувального ефекту (ВТЕ); 3) моделі кумулятивного тренувального ефекту (КТЕ). Для отримання моделей термінового і відставленого тренувального ефектів різних впливів використовуються плани повного факторногоТаблиця 2 Моделі зміни показників функціональної і рухової підготовленості юних гімнастів 7—11 років у залежності від режиму виконання вправ на снарядах Показник Рівняння регресії для натуральних перемінних Адекватність моделі 1. Акробатика Сила кисті, кг Y = 8,913 + 0,0046 X1 + 0,168 X2 Fp Диференціювання м'язових зусиль, 50 % від максимального, помилка, % (тест № 6) Y = 7,434 + 0,0018 X1 - 0,1 X2 Fp Просторова точність руху, помилка, см (тест № 3) Y = 4,783 - 0,0079 X1 - 0,205 Х2 Fp0,05 СП% Y = 57,404 + 0,0089 X1 - 0,279 X2 Fp ЧСС, уд/хв Y= 32,332 + 0,183 X1 + 2,148 X2 Fp ЛЧРР, мс Y = 241,417 + 0,292 X1- 0,432 X2 Fp 2. Кільця Сила кисті, кг Y=19,35-0,011X1-0,016X Fp Тест № 6, помилка, % Y = -2,003 - 0,044 X1 + 0,308 X2 Fp Тест № 3, помилка, см Y = 3,238 + 0,038 X1- 0,085 Х2 Fp СП% Y = 57,404 + 0,009 X1- 0,279 X2 Fp ЧСС, уд/хв Y= 18,562 + 0,991 X1 + 0,882 X2 Fp ЛЧРР, мс Y = 122,769 + 0,122 X1+ 3,322 X2 Fp 3. Бруси Сила кисті, кг Y = 20,211 + 0,0105 X1- 0,093 X2 Fp0,05 Тест № 6, помилка, % У = -0,029 - 0,024 X1+ 0,144 X2 Fp