НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ І СПОРТУ УКРАЇНИНа правах рукопису ПОДЛЕСНИЙ ОЛЕКСАНДР ІВАНОВИЧ УДК: 796.011.3:378.1 САМОКОНТРОЛЬ У ФІЗИЧНОМУ ВИХОВАННІ ЯК ЗАСІБ ПІДВИЩЕННЯ МОТИВАЦІЇ ДО ПРОФЕСІЙНО-ПРИКЛАДНОЇ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ – СУДНОВОДІЇВ24.00.02- Фізична культура, фізичне виховання різних груп населенняАВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук з фізичного виховання і спортуКИЇВ - 2008 Дисертацією є рукопис Робота виконана у Київській державній академії водного транспорту імені гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного, Міністерство освіти і науки УкраїниНауковий керівник – доктор наук з фізичного виховання і спорту, професор ^ Круцевич Тетяна Юріївна, Національний університет фізичного виховання і спорту України, завідувач кафедри теорії і методики фізичного виховання^ Офіційні опоненти: доктор біологічних наук, професорІльїн Володимир Миколайович, Національний університет фізичного виховання і спорту України, завідувач кафедри біології спорту;кандидат педагогічних наук, доцент^ Третьяков Микола Олександрович, Інститут інноваційних технологій і змісту освіти Міністерства освіти і науки України, завідувач сектором фізичного виховання і спортуЗахист відбудеться 30 січня 2009 р. о 12.30 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.829.01 Національного університету фізичного виховання і спорту України (03680, Київ-150, вул. Фізкультури, 1).З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Національного університету фізичного виховання і спорту України (03680, Київ-150, вул. Фізкультури, 1).^ Автореферат розіслано 29 грудня 2008 р. Учений секретар спеціалізованої вченої ради В.І. ВороноваЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИАктуальність теми. Вирішення завдань професійно-прикладної фізичної підготовки здійснюється в загальній системі фізичного виховання у вищих навчальних закладах і їх конкретизація залежить від специфіки професійної діяльності (О. Антоненко, 2007; Ю.М.Антошків, 2006; В.Л.Волков, 2004; Р.Т.Раєвський, 1995). Існує низка професій, які висувають підвищені вимоги до психофізіологічних і функціональних особливостей організму людини, що пов’язані з екстремальними ситуаціями, які загрожують не тільки її життю, але і життю оточуючих, це – професії пілота, водія автомобільного і водного транспорту та інші (Н.П.Байков, 2001; В.М.Ільїн, 2003; В.П.Леонтьєв, 2000; А.І.Маракушин, 2005; О.М.Ольховий, 2006). Допуск здійснюється тільки після спеціальної медичної комісії, яка визначає стан здоров’я і відсутність протипоказань до занять даною професійною діяльністю. У цивільних вищих навчальних закладах не проводиться діагностика професійної придатності абітурієнтів і зарахування здійснюється на підставі результатів вступних іспитів. Тому виникають особливі ускладнення у професійній підготовці студентів, наділених різними психофізичними характеристиками, що сприяють чи гальмують процес навчання (В.І.Медведєв, 1982; М.О.Третьяков, 1996; Р.Т.Раєвський, В.І.Філінков, 2003). Науково-технічний прогрес призвів до значних змін технічного обладнання водного транспорту і більш якісного обліку характеру роботи фахівців національного флоту. Автоматизація і комп’ютеризація праці, тривале перебування в замкненому соціальному просторі, вплив дискомфортних умов побуту (шумове тло, вібрація, температурні коливання, гіподинамія тощо) обумовлюють високий рівень захворюваності на суднах, низькі показники виробничого довголіття (В.А.Кабачков, А.Ф.Рожновський, 1986; В.Г.Корей, Р.Т.Раєвський, 1997; Н.П.Байков, 2001). У зв’язку з цим істотно змінилися вимоги до підготовки сучасних фахівців, які реалізуються у процесі фізичного виховання студентів вищих навчальних закладів водного транспорту. Одночасно з опануванням студентом обраної професії у структурі навчання важливу роль відіграє фізична підготовка, яка забезпечує психофізичну готовність до успішної професійної діяльності. Окремі питання професійно-прикладної фізичної підготовки (ППФП) студентів вищих навчальних закладів водного транспорту розглядались у роботах авторів. Частина робіт присвячена вивченню психофізіологічних характеристик інженерів-електромеханіків (Н.П.Байков, 2001; В.А.Кабачков, А.Ф.Рожновський, 1986; Е.А.Полухін, В.Д.Котенко, 1989), судноводіїв (В.Г.Корей, 1998; Д.М. Стенько,1981), раціонального рухового режиму плавскладу (Н.М.Кобозев, 1978; Л.А.Самохвалова, 1984), даються рекомендації з удосконалення програм ППФП (В.Г.Корей, Р.Т.Раєвський, 1997; А.Ф.Рожновський, 1988). В одній із робіт звертається увага на формування мотивації до самостійного виконання вправ і підвищення обсягу рухової активності (Н.П.Байков, 2001), але конкретних шляхів вирішення цього завдання не пропонується. У зв’язку з переходом на Європейську кредитно-модульну систему освіти у вищих навчальних закладах скорочується кількість навчальних годин на фізичне виховання і дві третини припадає на самостійні і факультативні заняття. Ця ситуація реорганізації системи освіти і умов майбутньої виробничої діяльності в обмеженому просторі судна, гіподинамія вказує на необхідність формування мотивації до самостійного фізичного самовдосконалення студентів і підтримки організму у належній нормі, що сприяє виконанню професійної діяльності на значно вищому рівні, що і обумовлює наукове завдання наших досліджень.^ Зв’язок роботи з науковими планами, темами. Дослідження виконано згідно “Зведеного плану науково-дослідної роботи у сфері фізичної культури і спорту на 2006–2010 рр.” Міністерства України з питань сім’ї, молоді та спорту за темою 3.1.8.3. п. “Теоретико-методичні основи професійно-прикладної фізичної підготовки студентів вищих навчальних закладів”. Номер держреєстрації 0106U010785. Роль автора у реалізації теми заключалась у визначенні фізичних і психофізіологічних характеристик судноводія водного транспорту і розробці організаційно-методичних умов навчального процесу з фізичного виховання для формування мотивації студентів до самовдосконалення з використанням засобів самоконтролю.^ Об’єкт дослідження – професійно-прикладна фізична підготовка студентів-судноводіїв.Предмет дослідження – підвищення мотивації до професійно-прикладної фізичної підготовки студентів-судноводіїв засобами самоконтролю фізичного стану.^ Мета дослідженн^ Рис. 1. Рейтинг психофізіологічних і фізичних якостей, які домінують у професіонала-судноводія на думку студентів II курсу (А), IV курсу (В) і судноводіїв зі стажем (С): 1 – сила волі; 2 – пам'ять; 3 – концентрація уваги; 4 – швидкість переробки інформації; 5 – безпомилковість реакції вибору; 6 – сила нервових процесів; 7 – рухливість нервових процесів; 8 – розумова працездатність; 9 – відтворення просторово-часових характеристик; 10 – відтворення силових характеристик; 11 – параметри координації рухів; 12 – координаційна витривалість; 13 – фізична працездатність; 14 – швидкість зорової реакції; 15 – швидкісно-силові якості; 16 – плавальна підготовленістьАналіз результатів дослідження підтвердив нашу гіпотезу про наявність взаємозв'язку між результатами психічного і фізичного тестувань. Найкращі результати з усіх контрольних вправ мають студенти, які належать до групи з «високою» професійною орієнтованістю (табл. 1). При пірнанні вони випередили групу «середньої» категорії на 4,5 м, а «слабку» – на 7 м, (рТаблиця 1^ Плавальна підготовленість студентів ІІІ-го курсу залежно від професійної орієнтованості Тип групи пірнання, м плавання, 25 м, с плавання, 50 м, с плавання, 100 м, с плавання, 500 м, с плавання, за 12 хв., м S S S S S S Загальна (n= 29) 20,3 1,56 19,7 0,83 50,33 2,07 120,6 4,80 660,2 37,2 420,3 16,2 «Висока» орієнтованість (n = 10) 22,5 0,43 17,23 0,26 43,07 1,3 102,9 3,7 602 28,4 466 17,1 «Середня» орієнтованість (n= 13) 17,9 0,86 19,6 0,61 51,06 1,9 123,5 4,2 681 37,1 407,3 12,3 «Слабка» орієнтованість (n= 6) 15,08 1,01 21,4 0,43 53,4 1,6 143,6 4,7 740 33,4 372,5 13,5 Таким чином, ступінь професіональної орієнтованості, пов'язаний зі схильністю до професійної діяльності, мотивацією досягнення мети, має значний вплив на результати професійно-прикладної фізичної підготовленості студентів. Аналіз середньостатистичних показників результатів рухових тестів студентів-судноводіїв, які навчаються на II і IV курсах, призводить до невтішних висновків і підтверджує дослідження інших авторів про те, що фізична підготовленість студентів від курсу до курсу знижується. Із сімнадцяти показників, які характеризують загальну і спеціальну фізичну підготовленість студентів, чия професійна діяльність здійснюється в оточуючих умовах водного середовища, тільки один показник покращується – час пропливання 500 м (на 43,2 с). Решта показників або залишаються без змін, або погіршуються. Низька ефективність фізичної підготовки на заняттях з фізичного виховання, на нашу думку, залежить не стільки від методики розвитку фізичних якостей, скільки від мотивації студентів і від усвідомлення ними значущості ППФП для успішної професійної діяльності. ^ В четвертому розділі “Експериментальні організаційно-методичні умови фізичного виховання студентів-судноводіїв та перевірка їх ефективності” наведені результати порівняльного експерименту. Попередні дослідження у констатуючому експерименті дозволили виділити певні взаємозв'язки між мотивацією досягнень і фізичною підготовленістю студентів, що дає нам можливість розробити підходи, визначити засоби і організаційно-методичні умови їх реалізації у навчально-виховному процесі фізичного виховання в Київській державній академії водного транспорту для формування мотивації до професійно-прикладної фізичної підготовки. Одним із важливих факторів вироблення індивідуального стилю діяльності студента є усвідомлення мети діяльності і досягнення її результатів шляхом саморегуляції своєї поведінки за рахунок внутрішніх мотивів і зовнішніх стимулів, які створюються викладачем. При розробці організаційно-методичних умов для формування мотивації студентів на професійно-прикладну підготовку в процесі фізичного виховання використовувалися всі навчальні і позанавчальні форми занять у вищих навчальних закладах, а також міжпредметні зв'язки. На лекціях з фізичного виховання студентів І курсу знайомили з професіограмою спеціаліста-судноводія, з тими якостями, які забезпечують успішне опанування професійними навичками. Давалася інформація про способи діагностики загальної і спеціальної фізичної підготовленості і методичні матеріали з її визначення та оцінки. На практичних заняттях з фізичного виховання студентів тестували з загальної і спеціальної фізичної підготовленості. Вимірювальні процедури з визначення функціонального стану проводилиcя в медичній частині у вільний від занять час, а вимірювання охоплюючих розмірів тіла студенти здійснювали самостійно. У позанавчальний час як організовані заняття студентам пропонувалися на вибір секції з плавання, легкої атлетики, бодібілдингу, баскетболу. На практичних заняттях з фізичного виховання надавалася інформація про зміст і методику складання індивідуальних програм самостійних занять. У квітні проводилася студентська науково-методична конференція з фізичного виховання, де студенти виступали з доповідями про аналіз динаміки результатів своєї фізичної підготовленості, а також з аналізами результатів анкетування мотиваційних факторів навчання у вищому навчальному закладі і ставлення до організації процесу фізичного виховання. У травні проводилися змагання за видами спорту і комплексу загальної фізичної підготовки (ЗФП). Для самостійної роботи студентів були розроблені рекомендації з діагностики фізичного стану і ППФП, індивідуальний паспорт професійно-прикладної фізичної підготовленості студента. На початку навчального року проводилося анкетування студентів, за яким визначалася схильність до професійної діяльності і ПД (потреби досягнення), наприкінці навчального року визначалася інтенсивність мотивації потреби досягнення. Для підвищення свідомості та активності студентів, спрямованих на фізичне самовдосконалення, використовувалася самооцінка власної ППФП. Студентам надавалася можливість самостійно заповнювати «Паспорт ППФП», розраховувати індивідуальні нормативи і співставляти свої результати з ними. Для підвищення мотивації оцінка фізичної підготовленості здійснювалася не за абсолютним результатом, а за приростом у балах за методикою Т.Ю. Круцевич (2005) у нашій модифікації. Результати оцінки фізичної підготовленості наприкінці семестру вивішувалися на інформаційному стенді біля кафедри фізвиховання, де навпроти прізвища студента виставлялася оцінка в балах і зафарбовувалася у відповідний колір: «зелений» – залік; «оранжевий» – залік і попередження; «червоний» – незалік. Студенти самі виставляли цю оцінку, а викладач лише перевіряв її об'єктивність за результатами тестування у протоколах. Усім студентам давалася настанова на досягнення нормативного рівня розвитку загальнофізичних і ПП фізичних якостей, які сприяють загальному безпечному рівню фізичного здоров'я і успішному опануванню професійними навичками судноводія, тобто мета у всіх студентів була одна, а засоби і форми занять фізичними вправами, руховий режим були різними. Студентам надавалося право вибору (крім навчальних занять) організованих, чи самостійних занять. Вони робили записи у «Паспорті ППФП» щосеместрово. Деякі студенти вважали, що їм достатньо обов'язкових 2-разових занять з фізичного виховання на тиждень, а після I семестру, бачачи, що прогрес їх досягнень дуже низький, починали відвідувати секційні заняття. Ті студенти, які обмежилися самостійними заняттями, на зразок ранкової зарядки, починали розробляти індивідуальні програми тренувальних занять. З метою перевірки ефективності розроблених нами підходів був проведений порівняльний педагогічний експеримент, у якому взяли участь студенти I курсу спеціальності “Судоводіння”. Були сформовані 2 групи: контрольна та експериментальна. У контрольній групі було 32 особи, в експериментальній – 38 осіб. Спільними умовами навчально-виховного процесу в двох групах були: • заняття з фізичного виховання проводилися за базовою програмою для вищих навчальних закладів III-IV рівня акредитації; • співвідношення засобів фізичного виховання різної спрямованості відповідало експериментальному розрахунку; • для всіх студентів проводилася лекція з характеристикою професіограми судноводія і вимог до розвитку спеціальних психологічних, психофізіологічних і фізичних якостей; • студенти брали участь у науковій конференції з фізичного виховання; • участь у змаганнях за видами спорту і ЗФП. Відмінні характеристики умов організації навчального процесу з фізичного виховання в експериментальній групі: • наявність індивідуального паспорта професійно-прикладної фізичної підготовленості студента і самостійне його заповнення; • наявність методичних рекомендацій з тестування фізичної підготовленості і розрахунку індивідуальних нормативів; • самостійний розрахунок індивідуальних нормативів фізичного розвитку і фізичної підготовленості; • проміжні оцінки за семестр; • оцінювання за навчальний рік за прогресом досягнень ФП; • наочна інформація про результати тестування фізичної підготовленості з вказівкою досягнення належних норм; • написання рефератів з методики розвитку фізичних якостей та їх контролю; • самостійне складання індивідуальної програми занять фізичними вправами; • визначення типологічних особливостей ВНД і описова характеристика темпераменту. Експеримент проводився зі студентами протягом навчального року з вересня до травня. Порівняльний аналіз результатів дослідження морфофункціонального стану показників обох груп студентів на початку експерименту свідчить, що вони були практично однаковими, хоча групи формувалися за принципом випадкового підбору. Протягом навчального року простежуються реальні зміни деяких показників у бік збільшення як у контрольній, так і в експериментальній групах. Це стосується силового індексу, ЧСС у стані спокою, індексу Робінсона та індексу здоров'я, що свідчить про позитивний вплив занять з фізичного виховання на фізичний стан студентів. Проте якісні зміни більш інтенсивно простежуються у студентів експериментальної групи. У них реально збільшилася маса тіла (р Це призвело до покращення показників фізичної підготовленості. Значно покращилися результати в тестах на витривалість, силу, силову витривалість і тестах, що характеризують плавальну підготовленість. У вправах, які характеризують плавальну підготовленість, значне покращення результатів спостерігається в експериментальній групі за всіма п'ятьма показниками, у контрольній групі суттєво покращилися результати у плаванні на 25 м і плаванні за 12 хв. Дещо змінилися результати у пірнанні і на дистанціях 50 м, 100 м, 500 м. Достовірно покращився показник статодинамічної рівноваги (індекс кефалограми) на 0,29 ум. од., що може розцінюватись, як високий рівень прояву цієї рухової якості. Аналіз результатів фізичної підготовленості студентів контрольної й експериментальної груп дозволяє підкреслити загальні позитивні зміни, які простежуються у студентів протягом навчального року, що свідчить про правильний підхід до вибору засобів фізичного виховання і їх співвідношення. Силові якості і витривалість покращилися практично у всіх студентів, однак найбільш значний приріст спостерігається в експериментальній групі. Ймовірно, це пов'язане не тільки з організованими заняттями з фізичного виховання, які в обох групах були однаковими, але й з мотиваційними факторами і самостійною роботою студентів. Для з'ясування ступеню впливу мотиваційних факторів ми проаналізували індивідуальні карти самоконтролю студентів експериментальної групи. Результати самоспостереження вони записували тричі протягом року: у вересні, грудні і травні, отже, можна простежити їх динаміку. Найбільш характерними показниками, які цікавлять юнаків, є обхватні розміри частин тіла, що свідчать про гармонійність статури.Привертає увагу темп приросту обхватні розмірів тіла студентів. З вересня до грудня приріст показників у середньому склав 1,9%. Значних змін зазнали обхватні розміри плеча (4,3 %) і стегна (3,8 %). У період з січня до травня приріст склав у середньому 3,5 %. Значною мірою це стосується показників обхватних розмірів передпліччя (7,2 %), плеча (6,8 %), стегна (5,4 %), грудей (3,6 %). Таким чином, темпи приросту між другим і третім тестуванням збільшилися вдвічі. Ймовірно, це свідчить про те, що співставлення своїх показників із середнім стандартом статури виявило суттєве відставання і це стало мотивом до інтенсифікування своїх індивідуальних занять у тренажерному залі. Студенти консультувалися з викладачами відносно змісту індивідуальних програм і дозування навантаження. Покращилися суб'єктивні показники самопочуття, активності, настрою (САН). Самопочуття – на 0,43 бали, активність – на 0,54 бали, настрій – на 0,55 балів. Паралельно з цим дійсно покращилася оцінка ЗФП з 4,13 балів до 4,73 балів і плавальна підготовленість у цілому на 0,49 бали. Динаміка суб'єктивних і об'єктивних показників співпадає. Кількість часу, протягом якого студенти самостійно займаються фізичними вправами, є характерним показником. У вересні вони вказували в середньому 0,6 годин на тиждень, до яких, ймовірно, входила ранкова зарядка. У грудні кількість годин самостійних занять збільшилася вдвічі (1,2 год.), а в травні досягла 2,9 години на тиждень. Можливо, це пов'язане з результатами самоконтролю, коли студенти впевнилися, що приріст показників у рухових тестах і співставлення їх з цільовими моделями далеке від норми, а та кількість часу, яку вони приділяли фізичним вправам, є недостатньою. Таким чином, здійснювалася саморегуляція поведінки за рахунок внутрішніх стимулів, що сприяло прогресу досягнень у рухових тестах, які свідчать про рівень загальної і професійно-прикладної фізичної підготовленості. У п’ятому розділі подано аналіз та узагальнення результатів дослідження. У результаті дослідження підтвердилися дані авторів, що свідчать про погіршення фізичної підготовленості студентів від курсу до курсу (Ю.М.Антошків, 2006; Н.П.Байков, 2001; Н.Г.Верушкін, 1996; Т.І.Лошицька, 2007 та ін.), про необхідність корекції процесу з урахуванням вимог професійної діяльності, яка освоюється (А.С.Андрес, 2006; А.Б.Артемов, 1991; Г.Н.Блохін, С.В.Лобанов, 1995; В.Л. Волков, 2004; А.В. Григор’єв, 1981) і про вплив мотивації досягнення на результати діяльності (С.В.Бобровицька, 1997; Ю.А.Бородін, С.В.Романчик, 2006; І.І.Вако, 1998; О.Зварищук, Л.Фомезюк, 2007). Доповнена описова характеристика життєвих проявів типологічних властивостей ВНД (В.М.Ахутин та ін., 1987; А.В.Григор’єв, 1981; Т.Ю.Круцевич, 1990; Б.Д.Кулагін, 1984) за схильністю до професійної діяльності. Доповнена система бальної диференційованої оцінки (Т.Ю. Круцевич, 2007) успішності студентів з фізичного виховання з урахуванням вихідного рівня фізичної підготовленості і прогресу досягнень. Отримало подальший розвиток удосконалення процесу фізичного виховання студентів вищих навчальних закладів водного транспорту за рахунок визначення раціонального співвідношення засобів фізичного виховання на підставі вивчення структури їх загальної і спеціальної фізичної підготовленості методом факторного аналізу. Вперше розроблені організаційно-методичні умови для використання самоконтролю фізичної підготовленості студентів як фактору формування мотивації до ППФП, спрямовані на усвідомлення мети діяльності і досягнення її результатів шляхом саморегуляції своєї поведінки за рахунок внутрішніх мотивів самовдосконалення з орієнтацією на належні норми і прогрес власних досягнень і зовнішніх стимулів, створених викладачем. Вперше визначена специфіка взаємозв’язку між результатами у рухових тестах, які вимагають прояву різних видів витривалості (загальної, швидкісної, силової), і мотиваційним фактором (потреба у досягненні), що відкриває можливість через формування мотивації досягнення мети залучити студентів до систематичних занять фізичними вправами не тільки у навчальний, але й у позанавчальний час.ВИСНОВКИ Аналіз проблем сучасної системи фізичного виховання студентів вищих навчальних закладів дозволяє виділити деякі з них, що пов’язані з: - відсутністю сформованих ціннісних категорій фізичного здоров’я, фізичного удосконалення у більшості студентів, що впливає на їх мотивацію до організованих і самостійних занять у процесі фізичного виховання; - відсутністю цілеспрямованих моделей фізичного виховання у розділі професійно-прикладної фізичної підготовки, що впливає на усвідомлення взаємозв’язку між фізичною підготовкою і опануванням професійної діяльності; - умовами організації та методики навчально-виховного процесу, що вміщують репродуктивний метод навчання, консерватизм змісту програм з фізичного виховання, авторитарний і формальний спосіб спілкування викладачів зі студентами, відсутність самоконтролю свого фізичного стану з боку студентів. Усі перераховані фактори суттєвим чином впливають на підготовку сучасних фахівців, які працюють на водному транспорті, що вимагає своєї наукової розробки. Найбільш важливою проблемою серед вище перерахованих, на нашу думку і думку багатьох вчених, є підвищення мотивації діяльності майбутніх фахівців, у структурі якої провідне місце посідає мотивація досягнень, яка може формуватися за відповідних педагогічних умов організації навчального процесу фізичного виховання у вищому навчальному закладі. Дослідження показників фізичного і психологічного стану судноводіїв-професіоналів до і після вахти на суднах типу «ріка-море», їх кореляційний і факторний аналізи дозволили виділити найважливіші з них, характерні для виробничої діяльності. До них належать: рівень фізичного здоров'я, індекс праворукості, мотивація діяльності, параметри координації рухів точності відтворення силових (50% від max), просторових (75%) і часових (5 с і 15 с) характеристик. Психофізіологічні показники швидкості простих і складних рухових реакцій, швидкості переробки інформації, безпомилковості реакції вибору, мають важливе значення у процесі виконання фізичної роботи та професійних функцій судноводія і залежать від реактивності, лабільності, врівноваженості і сили нервових процесів. Виділені психофізіологічні показники сприяють засвоєнню типових завдань навчання і опануванню професійних умінь згідно з «Освітньо-кваліфікаційною характеристикою спеціаліста з судноводіння», можуть служити цільовою моделлю професійно-прикладної фізичної підготовки студентів. Вивчення схильності до професійної діяльності і мотивів вибору професії судноводія дозволяє зробити висновок, що в основному він здійснюється студентами досить свідомо (5,43 балів із 8), однак студенти І–IV курсів погано орієнтуються у вимогах, які висуває професія до психофізіологічних якостей спеціаліста. Їх уявлення суттєво відрізняються від вимог професіограми, із 16 позицій вони правильно вказали лише 8, не надаючи значення швидкості переробки інформації, безпомилковості реакції вибору, точності відтворення просторових, часових і силових характеристик рухів, координаційній витривалості, властивостям нервової системи. Студенти також відзначають, що у процесі фізичного виховання цим якостям не приділяється увага, що підтверджує необхідність перегляду змісту програм з фізичного виховання студентів інститутів водного транспорту з орієнтацією на професійно-прикладну не тільки фізичну, але й психофізіологічну підготовку. У процесі фізичного виховання студентів-судноводіїв проявляється специфіка фізичної підготовленості протягом 4-х років навчання у вищому навчальному закладі. Якщо у студентів II курсу переважає загальна фізична підготовленість і її підґрунтям є загальний рівень фізичного здоров'я (r=0,81), то у студентів IV курсу на I місце виходить спеціальна плавальна підготовленість, яка забезпечується відповідним функціональним станом ССС (rАТ=-0,59; r індекс Руф’є =-0,58). Однак, у загальної маси студентів недостатньо розвинуті координаційні якості, що ґрунтуються на відтворенні параметрів координації рухів: просторових – у 75%, силових – у 92%, часових – у 92%, що підтверджує недосконалість програм ППФП студентів вищих навчальних закладів водного транспорту. Дослідження взаємозв'язку між професійною орієнтованістю студентів, яка оцінювалася у балах і якісно поділялася на «слабку», «середню» та «високу», підтвердило нашу гіпотезу про вплив мотивації опанування професії на спеціальну фізичну підготовленість. Найкращі результати у всіх контрольних вправах показали студенти, які належали до групи «високої» професійної орієнтованості; так їх результати у пірнанні 20,3±1,56 м , а з «низькою» професійною орієнтованістю – 15,8±1,01 м. У плаванні 100 м – 120,6±4,8 с, а з “низькою” – 143,6±4,7 с, плавання за 12 хв. – 420,3±16,2 м і 372,5±13,5 м відповідно. При збільшенні плавальної дистанції, а відповідно при підвищенні вимог до виявлення вольових зусиль для реалізації функціональних резервів, які сприяють опору організму втомі, збільшується розрив у результатах студентів, які мають різний рівень професійної орієнтованості. Даний факт підтверджує, що процес фізичної підготовки вимагає від студентів не тільки фізичних, але й психічних якостей, таких як наполегливість, цілеспрямованість, свідомість, активність і сила волі. Реалізація цих психічних якостей залежить від мотивації опанування професії, усвідомлення необхідності плавальної підготовки як складової майстерності судноводія. Факторний аналіз структури фізичного стану студентів, що включає показники: морфологічні, функціональні, психологічні, психофізіологічні і фізичної підготовленості (всього 74 показники), виявив, що 80% від загальної частки займають ті, які піддаються розвитку в процесі цілеспрямованої фізичної підготовки. До показників, що піддаються змінам, вихованню і формуванню належить мотивація діяльності (11%). Організація навчально-виховного процесу з урахуванням мотиваційного фактору набуває не тільки необхідної спрямованості для викладача, але й змісту для студента. Виділення мотиваційного фактора при фізичній і професійно-прикладній підготовці у студентів IV курсу показує його значущість. При розробці відповідних педагогічних умов навчального процесу фізичного виховання з урахуванням формування мотивації досягнення, можливим є не тільки підвищення загального рівня фізичного здоров'я, але й ППФП, яка забезпечить успішне опанування професійної діяльності. Спираючись на теорію самоуправління і автономії діяльності як внутрішнє спонукання активності особистості, були розроблені експериментальні організаційно-методичні умови процесу фізичного виховання студентів-судноводіїв, які сприяють підвищенню мотивації до фізичного самовдосконалення з орієнтиром на модельно-цільові характеристики професіограми. Використані і наповнені відповідним змістом такі навчальні і позанавчальні форми занять з фізичного виховання, як лекційні, методичні, практичні, секційні, НДРС, спортивно-масові, що стали інформаційною базою і умовами для розвитку і реалізації власних фізичних і психофізіологічних можливостей. Для оптимізації програм фізичного виховання було розроблено оптимальне їх співвідношення на підставі факторного аналізу загальної і спеціальної фізичної підготовленості студентів. Стимулююча роль в активності використання організованих і самостійних занять фізичними вправами відводилася самоконтролю. Теоретичний аналіз спеціальної літератури, анкетування студентів дозволили розробити організаційно-методичні умови реалізації самоконтролю фізичної підготовленості студентів як фактора підвищення мотивації до фізичного самовдосконалення. До них належать: повідомлення необхідної інформації у різних формах навчальних занять; розробка методичних рекомендацій з використання методів самоконтролю; практичне опанування методів самоконтролю на заняттях з фізичного виховання; розробка індивідуальної карти самоконтролю “Паспорт професійно-прикладної фізичної підготовленості студента-судноводія”; розробка 20-бальної оцінки плавальної підготовленості студентів; модифікація диференційної оцінки прогресу досягнень (Т.Ю.Круцевич, 2005) у рухових тестах залежно від вихідного рівня фізичної підготовленості; самостійне заповнення «Паспорта ППФП» протягом року, розрахунок індексів і виставлення оцінки успішності з фізичного виховання за прогресом власних досягнень; самостійне регулювання додаткових занять з видів спорту (організовані чи самостійні); забезпечення наочної інформації про прогрес досягнень студентів протягом року. Результати досліджень контрольних і експериментальних груп свідчать про спільні позитивні зміни у фізичній підготовленості студентів, оскільки співвідношення засобів і змісту навчальних форм занять з фізичного виховання були для всіх однаковими. Відмінність між організаційно-методичними умовами навчального процесу стосувалася тільки самостійного виставлення оцінок з фізичного виховання в експериментальній групі, наявності й самостійного заповнення «Паспорта ППФП» і регулювання рухової активності у позанавчальний час. Тому більш інтенсивні зрушення в фізичному розвитку і фізичній підготовленості в експериментальній групі (середній бал успішності у контрольній групі виріс на 0,19 бала, в експериментальній – на 0,6 бала) можна пов'язати з мотиваційними факторами до самовдосконалення і підвищення рухової активності (час на додаткові заняття збільшився з 0,6 години на тиждень до 2,9 годин). Підвищення мотивації до занять фізичними вправами в експериментальній групі відзначається підвищенням потреби у досягненні (з 12,9 до 13,6 балів) у процесі організованих занять, особливо при виконанні вправ, які вимагають виявлення витривалості, спочатку збільшення вольового компоненту, а потім і функціонального. Це виявляється в пірнанні (в експериментальній групі збільшення результату на 4,5 м, в контрольній групі – на 1,3 м), пропливанні дистанцій 100 м (зниження часу на 7 с, у контрольній – на 3 с), 500 м (зниження часу на 26 с, у контрольній – на 14 с) і плаванні 12 хв. (збільшення результату на 32 м, у контрольній – на 17 м). Ці ж зміни стосуються і вестибулярної стійкості (індекс кефалограми покращився на 0,29 одиниць, а у контрольній групі – на 0,06 одиниць). Таким чином, організаційні і педагогічні умови навчально-виховного процесу фізичного виховання, спрямовані на підвищення свідомості й активності у своєму фізичному самовдосконаленні, мотивації до організованих і самостійних занять фізичними вправами за рахунок самоконтролю фізичного стану позитивно вплинули на ефективність розвитку спеціальних фізичних якостей, які є базовими для професійно-прикладної підготовленості студентів-судноводіїв. Перспективою подальших досліджень є розробка комп'ютерної програми самоконтролю фізичного стану студентів-судноводіїв і вивчення можливості використання спеціального тренажерного обладнання для розвитку параметрів координації рухів і швидкості простих та складних рухових реакцій судноводіїв. ^ СПИСОК НАУКОВИХ ПРАЦЬ, ЯКІ ОПУБЛІКОВАНІ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ Подлесный А.И. Контроль физической подготовленности студентов вузов водного транспорта. / Т.Ю. Круцевич, А.И. Подлесный. – К.: КДАВТ, 2008. – 86 с. Особистий внесок автора складається з опису та систематизації рухових тестів спеціальної фізичної підготовленості студентів вузів водного транспорту. Подлесний О.І. Плавання. Методичні рекомендації для студентів КДАВТ. / О.І. Подлесный. – Київ, 2006. – 47 с. Подлесний О. Схильність до професійної діяльності студентів-судноводіїв. / О. Подлесный. // Спортивний вісник Придніпров’я – науково-