Абрамова Валентина Михайлівна. Експертні помилки: сутність, генезис, шляхи подолання: дис. канд. юрид. наук: 12.00.09 / Національна академія внутрішніх справ України. - К., 2005.Анотація до роботи:Актуальність теми. В умовах формування правової держави в Україні значно зростає роль судової експертизи в судочинстві при пізнанні механізму вчинення злочину і отриманні науково обґрунтованих доказів. Проте, створенню надійної доказової бази заважають помилки судових експертів при проведенні досліджень. Судові експерти, як і суб’єкти будь-якої іншої галузі людської діяльності, не застраховані від неправильних рішень. Помилки були і залишаються об’єктивною реальністю. Це не виключає необхідності намагання їх подолати, оскільки помилки експерта можуть викликати цілий комплекс негативних наслідків. По-перше, це зниження якості та ефективності діяльності судового експерта і судово-експертної установи, експертної служби в цілому, формування думки про некомпетентність, необ’єктивність працівників спеціалізованих експертних установ, дискомфортний стан експерта, викликаний виявленою помилкою. По-друге, це необхідність проведення додаткових слідчих, судових дій по усуненню експертної помилки, подовження строків розслідування та судового вирішення справ. По-третє, це формування негативної суспільної думки щодо можливості забезпечення захисту прав та інтересів громадян, діяльності правоохоронних органів і судів у цілому. Окремі аспекти проблеми у свій час були піддані аналізу в працях ряду авторів. Позитивно оцінюючи роботу вчених, які зробили значний внесок у розробку даної проблеми, необхідно, проте, зауважити, що не всі її аспекти досліджені повно і отримали своє вирішення. В літературі з криміналістики та судової експертизи проблема експертних помилок висвітлювалася лише з окремих позицій. У загальному вигляді поняття, причини, класифікацію експертних помилок розглядали в своїх працях криміналісти Р.С. Бєлкін, І.Г., В.Д. Берназ, Вермель, А.І. Вінберг, Г.Л. Грановський, І.М. Каплунов, Н.І. Клименко, В.О. Коновалова, М.В. Костицький, Л.В. Кочнєва, А.Ю. Краснобаєва, Г.Є. Макушкіна, Н.А. Паліашвілі, А.К. Педенчук. На існування проблем помилок при проведенні окремих видів судових експертиз звертали увагу Л.М. Бєдрін, М.А. Броннікова, Л.А. Вінберг, Н.М. Дяченко, А.Ю. Коміссаров, Г.В. Кружкова, А.А. Солохін. Однак проблему і сьогодні глибоко і всебічно не висвітлено. Помилки як негативне явище все ще зустрічаються в експертній практиці, становлячи щорічно 0,5-1% від усіх експертиз. Ефективному їх подоланню може сприяти вирішення наявних у професійній судово-експертній діяльності проблем правового, методологічного і організаційно-управлінського характеру. Це зумовлює необхідність комплексного цільового вивчення проблеми експертних помилок з метою запобігання їх латентного розвитку, який може негативно впливати на діяльність інших суб’єктів судочинства (слідчого, прокурора, судді), викликати надалі помилки в ланцюгу доказів і перешкоджати встановленню істини по справі. У зв’язку з цим, очевидна необхідність подальшої розробки питань щодо з’ясування сутності, умов виникнення і видів експертних помилок та можливостей їх подолання.^ Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота передбачена планом Національної академії внутрішніх справ України і відповідає планам прикладних досліджень навчальних закладів і науково-дослідних установ МВС України. Розробка даної теми спрямована на виконання Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 роки, затвердженої Указом Президента України № 1376 від 25 грудня 2000 року, указів Президента України № 143 від 18 лютого 2002 р. „Про заходи щодо подальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян” і № 84 від 6 лютого 2003 р. „Про невідкладні заходи щодо посилення боротьби з організованою злочинністю та корупцією”, Концепції розвитку системи відомчої освіти та вузівської науки на період 2001-2005 роки (рішення Колегії МВС України від 18 грудня 2000 р. № 9 КМ/1), а також щорічних планів науково-дослідних робіт Національної академії внутрішніх справ України.^ Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є теоретичне обґрунтування та розроблення заходів щодо оптимізації судово-експертної діяльності шляхом удосконалення її правових, методологічних та організаційних аспектів з метою мінімізації умов виникнення помилок у експертній практиці. ^ Зазначена мета дослідження конкретизується такими завданнями: уточнення і формулювання поняття „експертна помилка”; визначення ознак, що характеризують помилку судового експерта при проведенні експертиз і відрізняють її від помилок в інших сферах людської діяльності; визначення онтологічних і гносеологічних факторів, що впливають на виникнення помилок в діяльності судового експерта; уточнення видів експертних помилок для створення науково обґрунтованої їх класифікації; розроблення пропозицій щодо вдосконалення нормативно-правової бази процесу призначення та проведення судової експертизи, яка б мінімізувала експертні помилки процесуального характеру; визначення шляхів удосконалення методологічної функції судово-експертної діяльності як найбільш ефективного засобу зменшення методологічних помилок; удосконалення організаційно-управлінського аспекту судово-експертної діяльності, зокрема, розроблення системи контролю якості судових експертиз, яка б істотно зменшувала експертні помилки операційного походження. ^ Об’єктом дослідження є судово-експертна діяльність, яка пов’язана з виникненням експертних помилок у сфері судочинства.Предметом дослідження є суб‘єктивні та об’єктивні фактори, які зумовлюють виникнення експертних помилок, та чинники, що сприяють удосконаленню нормативно-правового, методологічного та організаційно-управлінського аспектів судово-експертної діяльності з метою мінімізації експертних помилок.^ Методи дослідження. Методологічною основою роботи є загальні закони та категорії теорії пізнання, зокрема положення матеріалістичної діалектики про пізнання соціальних процесів і явищ, пов’язаних з досліджуваними проблемами. У процесі дослідження також застосовувалися: системно-структурний і порівняльний методи - для класифікації експертних помилок і обґрунтування й формулювання понять „помилка в людській діяльності”, „експертна помилка”; соціологічний метод (анкетування) – для опитування судових експертів та керівників експертних підрозділів за спеціально розробленою анкетою; статистичні методи (групування, зведення, аналіз кількісних показників) – для узагальнення результатів відомчої статистики діяльності експертної служби МВС України, державних спеціалізованих судових установ МЮ України та матеріалів кримінальних справ. На основі синтезу розглянутих положень сформульовані висновки й рекомендації, які базуються на широкому нормативному, науково-теоретичному і практичному матеріалі.^ Правовою базою дослідження є Конституція України, процесуальне законодавство України, Закони України „Про судову експертизу” (з урахуванням Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про судову експертизу”), постанови Верховної Ради України, постанови Верховного Суду України, Укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, відомчі накази, настанови, інструкції, розпорядження МВС України, МЮ України, МОЗ України, які регламентують судово-експертну діяльність.^ Емпіричною базою дослідження були узагальнення експертної і судової практики за 1998-2003 роки, зокрема: узагальнення експертної практики Київського, Харківського, Одеського, Львівського, Донецького науково-дослідних інститутів судових експертиз МЮ України і ДНДЕКЦ МВС України (проаналізовано 275 наглядових проваджень за 1998-2003 рр.), звіти про результати роботи ДНДЕКЦ МВС України, Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, зведених даних „Про результати взаємних рецензувань” ДНДЕКЦ МВС України, судової практики районних судів м. Києва, Апеляційного суду м. Києва (вивчено 253 кримінальних та цивільних справи), результати соціологічних досліджень з питань теми дисертації, проведених автором шляхом анкетування і опитування 185 респондентів – працівників експертних підрозділів МВС України. Дисертант використав також власний досвід практичної роботи на посаді експерта-криміналіста та досвід науково-педагогічної діяльності у вищому навчальному закладі МВС України.^ Наукова новизна одержаних результатів полягає в поставлених завданнях і засобах їх вирішення. Дисертація є першим в Україні монографічним дослідженням можливостей мінімізації експертних помилок на підставі дотримання Закону України „Про судову експертизу” і на базі судової експертології, визначення шляхів їх подолання через удосконалення правового, науково-методичного і організаційного аспектів судово-експертної діяльності.^ Наукова новизна дисертаційного дослідження конкретизується в таких основних положеннях: викладено теоретичну і практичну необхідність єдиного підходу до проблеми помилок судового експерта при проведенні експертиз; запропоновано уточнення поняття „експертна помилка”; обґрунтовано положення щодо сутності і ролі онтологічних і гносеологічних коренів експертних помилок; запропоновано уточнену класифікацію помилок судового експерта; сформульовано висновки щодо комплексного підходу до проблеми подолання експертних помилок у сфері професійної судово-експертної діяльності; обґрунтовано пропозиції з питань удосконалення нормативно-правової регламентації призначення і проведення судової експертизи, які запобігатимуть нормативно-правовим (процесуальним) помилкам; запропоновано шляхи вдосконалення науково-методичного аспекту судово-експертної діяльності з метою мінімізації методологічних помилок судового експерта; окреслено шляхи вдосконалення організаційно-управлінського аспекту судово-експертної діяльності з метою подолання операційних помилок; запропоновано авторське бачення алгоритму моніторингу з метою профілактики операційних експертних помилок; викладено висновки і пропозиції щодо вдосконалення підготовки, перепідготовки і відбору професійних експертних кадрів як важливої передумови запобігання експертних помилок у професійній судово-експертній діяльності.^ Практичне значення одержаних результатів визначається тим, що висвітлені в роботі наукові положення, висновки, пропозиції та рекомендації спрямовані на вдосконалення судово-експертної діяльності з метою запобігання і подолання помилок судового експерта при проведенні експертиз. Автором визначено напрями та надано рекомендації щодо можливостей своєчасного виявлення, усунення, а також попередження помилок у діяльності судового експерта, що має суттєво сприяти підвищенню ролі судової експертизи як засобу доказування в судочинстві.^ Теоретичні й експериментальні висновки роботи використані в процесі викладання спеціалізованого курсу “Почеркознавчі дослідження”, „Участь експерта-криміналіста при проведенні слідчих дій” на кафедрі криміналістичних експертиз, а також при проведенні занять на курсах підвищення кваліфікації Навчально-наукового інституту підготовки слідчих і криміналістів Національної академії внутрішніх справ України. ^ Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота проведена автором самостійно. Використані в дисертації літературні джерела подаються з обов’язковим посиланням на них. Всього автор має десять наукових публікацій, з яких у співавторстві підготовлено посібник „Альбом схем з судово-почеркознавчої експертизи”, де участь дисертанта становить 50% від загального обсягу; навчальна програма зі спеціалізованого курсу „Почеркознавчі дослідження” – 70%; а також тези двох доповідей та стаття, де участь автора становить також відповідно по 50%. Ідеї та розробки, які належать співавторам, у дисертації не використовувалися.^ Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження апробовано у вигляді наукових повідомлень на міжнародній науково-практичній конференції “Теорія та практика криміналістичного забезпечення розкриття та розслідування злочинів у сучасних умовах” (Київ, 25 березня 2001 р.), на науково-практичній конференції “Використання сучасних досягнень науки і практики у підвищенні ефективності боротьби зі злочинністю” (Київ, 30 березня 2000 р.), на навчально-методичному семінарі “Сучасні проблеми судово-почеркознавчої експертизи та шляхи її вдосконалення” (Київ, 24-25 квітня 2002 р.), а також обговорено на засіданні кафедри криміналістичних експертиз Навчально-наукового інституту підготовки слідчих і криміналістів Національної академії внутрішніх справ України.Публікації. Основні положення дисертації викладено автором у 10 наукових публікаціях: трьох статтях у провідних фахових виданнях, затверджених ВАК України, одному навчальному посібнику (у співавторстві), навчальній програмі (у співавторстві), двох статтях (у співавторстві), трьох тезах (одні з яких у співавторстві) у збірниках наукових праць.