Ірина Максименко,науковий співробітник Регіонального філіалу Національного інституту стратегічних досліджень в м. Одеса Перспективи регіонального співробітництва в Чорноморському регіоні та стратегія участі України в ОЧЕСПричини появи регіонального співробітництва в Чорноморському регіоні З точки зору геоекономічного значення Чорноморський регіон є потенційно об'ємним ринком, який має значні природні ресурси, науково-технічний потенціал та може стати ключовим місцем торгівлі між Європою, Близьким Сходом і Азією. Вже тільки ці чинники стали основою для виникнення регіональної співпраці між країнами, інтереси яких пов'язані з цим регіоном. Фундаментальні зміни після розпаду біполярної системи привели до звільнення старих джерел напруги, які раніше стримувалися двостороннім протистоянням між СРСР та США. Зникнення старої геополітичної системи, проте, не було заповнене формуванням нової. Серед основоположних геополітичних змін слід виділити наступні чинники. По-перше, зростання міжнародного впливу НАТО, що є об'єктивним результатом розширення кількості учасників цієї євроатлантичної організації за рахунок країн регіону. Більш того, приєднання України та Грузії до цієї організації може послужити причиною зміни системи міждержавних відносин в регіоні в цілому. По-друге, зростання гарячих точок в умовах, коли класичні механізми, як ОБСЄ, ООН, зокрема, виявилися безсилими в їх вирішенні. Нарешті, поява нових суперечностей і спірних питань, що може збільшити напругу в регіоні: наявність російського військового флоту в Криму, українсько-румунські протиріччя, прохід іноземних військових кораблів через Чорне море, позиції чорноморських країн відносно цього питання і наявність угоди Монтре, яка багато в чому застаріла і неадекватна сучасної ситуації, невирішеність питання про використовування природних ресурсів регіону та забруднення Чорного моря, захист міжнародних транспортних коридорів. Зміна системи міжнародних відносин і необхідність самостійно відстоювати свої інтереси об'єктивно спровокували появу різних регіональних організацій: Вишеградськая група, Центральноєвропейська ініціатива (ЦЄІ), Організація Чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС). У випадку з ОЧЕС йшлося про створення трансрегіональної інтеграційної системи співробітництва. Це було перше значне інтеграційне утворення нового, постконфронтаційного етапу розвитку світової економіки, яке здатне об'єднати країни з різними політичними і економічними формами орієнтації. Тому розвиток системи чорноморської співпраці став одним з важливих механізмів входу причорноморських країн в загальноєвропейську інтеграцію. Таким чином, ОЧЕС із самого початку привертала увагу різних держав, як нинішніх учасників, так і світової спільноти. Для нових незалежних держав з розваленою економікою було важливим, по-перше, те, що ОЧЕС базується на рівноправній багатосторонній співпраці з урахуванням інтересів всіх держав з метою зміцнення безпеки, миру і добробуту кожного учасника організації. По-друге, що в цій організації беруть участь такі країни, як, наприклад, Туреччина, яка вже не тільки виробила, але і на певному етапі успішно запровадила в життя модель ринкової економіки. І ця модель є для них привабливою. По-третє, колишні радянські республіки, тепер незалежні держави Причорномор’я, сподіваються, що через чорноморську інтеграцію вони зможуть реалізувати свої євроінтеграційні устремління і, в результаті, інтегруватися в світову спільноту.^ Інтереси України Після отримання незалежності українська економіка була повністю дезорієнтована. Українське керівництво стояло перед необхідністю трансформувати економіку і перевести її в русло переходу до ринкових законів. Разом із здійсненням внутрішніх економічних, політичних і законодавчих перетворень необхідно було шукати шляхи для спільних дій з іншими державами, формувати нові рівноправні, взаємовигідні партнерські відносини на регіональному рівні. У геополітичному відношенні Чорноморський регіон є надзвичайно важливим для України як з погляду її економічних інтересів (вирішення проблеми енергоносіїв, збільшення об'ємів зовнішньої торгівлі, чіткої роботи транспортних комунікацій), так і з позицій національної безпеки держави. Для нашої країни велике значення мають широкомасштабні комунікаційні проекти в рамках ОЧЕС з будівництва кільцевої автомагістралі навколо Чорного моря і системи магістральних трубопроводів для транзиту нафти і газу з Центральної Азії, Закавказзя, Близького і Середнього Сходу до Європи. Достатньо сказати, що використовування території України дає можливість більш ніж удвічі скоротити довжину шляху транспортування нафти з регіону Близького Сходу до Європи. Таким чином, з погляду України, система ОЧЕС є важливим елементом розвитку стратегії довгострокової співпраці з країнами Центральної Азії, Закавказзя, Близького і Середнього Сходу. Отже, участь України в такому регіональному інтеграційному об'єднанні як ОЧЕС обумовлена транзитним характером її економіки, якій крім захисту від загроз і викликів глобалізаційних процесів також необхідна інтеграція в світовий економічний простір на паритетних умовах. Проте цього може бути досягнуто тільки при реалізації національного економічного і політичного потенціалу і напрацьованим інтеграційним зв'язкам. Отже, головними стратегічними інтересами України в регіоні Чорного моря є: - диверсифікація джерел енергоресурсів за рахунок запасів Каспійського моря, які за своїм об’ємом значно перевищують запаси країн Близького Сходу; - використовування території України для їх транспортування за маршрутом Схід-Захід і Захід-Схід; - вихід на ринки Близького Сходу за рахунок транспортних коридорів по осі Північ-Південь і у зворотному напрямі; - ліквідація загроз власної безпеки за рахунок загроз східного походження: нелегальна міграція, наркоторгівля і торгівля людьми, розповсюдження зброї і т.д. Важливим моментом щодо інтересів України в розвитку причорноморського співробітництва є необхідність розглядати цей процес в двох політичних вимірах і двох економічних поняттях: вузькому і широкому. У вузькому вимірі Україна прагне стати регіональним лідером. Тут передбачається співпраця територій, які безпосередньо прилягають до Чорного моря і в господарському відношенні тісно з ним пов'язані. Цей рівень регіонального співробітництва обумовлюється традиціями взаємостосунків прибережних територій, що історично склалися. Широкий вимір полягає в реалізації зовнішньополітичного курсу на євроінтеграцію. І для цього українське керівництво створює сприятливі умови для посилення своєї ролі в глобальних і регіональних системах міжнародних відносин. В цьому відношенні йдеться про залучення до причорноморського співробітництва всього економічного простору України. Таким чином, в ОЧЕС Україна бачить, перш за все, важливий міжнародно-правовий інструмент розвитку всього спектру відносин між країнами регіону. У ширшому, загальноєвропейському, контексті ОЧЕС розглядається Україною як механізм взаємодії державних і підприємницьких структур, який повинен забезпечити розвиток співробітництва країн-учасниць з метою повноцінного входу в економічний і правовий простір європейського континенту. Саме цим критерієм і слід оцінювати ефективність діяльності ОЧЕС і важливість участі в ньому України. ^ Інтереси найбільших гравців в роботі ОЧЕС Інтереси Туреччини в створенні такої організації полягали в особливостях ситуації в регіоні. Після розпаду Радянського Союзу в Чорноморському регіоні з'явилася група держав, які потрапили в сферу зовнішньополітичних і економічних інтересів Туреччини. Той факт, що Туреччина прагне стати регіональним лідером, сьогодні не є секретом. І ослаблення Росії в перші роки після зникнення СРСР дало первинну можливість реалізувати цю ідею. На додаток до політичних інтересів велике значення має і питання про захист прав тюркських народів, захисниками і представником яких проголосила себе Туреччина. І прагнучи об'єднати ці держави в рамках єдиної структури, Анкара намагалася найзручнішим способом вирішити всі питання: встановити свій вплив, забезпечити стабільність і безпеку в регіоні, створити умови для успішної економічної трансформації держав Чорного моря. Покладаючи великі надії на власне геополітичне положення і економічну потужність, що зростає, в умовах посилення кризових явищ в сусідніх постсоціалістичних державах, Туреччина прагнула реалізувати ці переваги шляхом створення під своєю егідою стабільної структури, яка виступала б регіональним центром тяжіння. Значний вплив на позицію Туреччини мав і той факт, що ринкові реформи в країнах регіону були акцентовані не на розвиток малого і середнього бізнесу, а на модернізацію і трансформацію державного сектора за рахунок міжнародної фінансової допомоги. В рамках ОЧЕС Туреччина прагне вирішити питання подальшого розширення експорту за рахунок активізації торгових відносин з східно-європейськими та євразійськими країнами, які входять до складу СНД, а також пошуку нових торгових партнерів. Проте, сьогодні Анкара, яка свого часу виступила з ініціативою створення ЧЕС і забезпечила як її політичне оформлення, так і вирішення організаційних проблем формування, проявляє помітні ознаки розчарування. Болгарія і Румунія визначили для себе пріоритетним напрямом приєднання до ЄС і саме через цю призму розглядають процеси чорноморського співробітництва. Ці держави прагнуть використовувати в регіональному контексті переваги, які пов'язані з застосовуванням ролі «посередника» у взаємостосунках з ЄС і регіоном, в першу чергу шляхом ініціації власних конкретних проектів і залучення фінансових можливостей міжнародних організацій, у тому числі й Євросоюзу, для їх реалізації, а також намагаються вирішувати питання регіональної співпраці шляхом взаємодії з різними міжнародними і регіональними структурами євроінтеграційного характеру. Прикладом в цьому відношенні може стати ініціатива Болгарії про проведення спільної Конференції Міністрів транспорту країн-членів ОЧЕС і Центральноєвропейської ініціативи в рамках підготовки до третьої Загальноєвропейської Конференції Міністрів транспорту. Регіон Чорного моря, об'єктивно є дуже перспективним в геополітичному і геоекономічному значенні і для Російської Федерації, що підтверджується словами міністра закордонних справ Росії С.В. Лаврова турецьким ЗМІ в травні 2006 р. Президент Росії В. Путін в 2003 р. дав вказівку: використати і підсилити роль ОЧЕС для розвитку південних регіонів Російської Федерації, а також розвивати прибережні зони, інфраструктуру прибережних і курортних регіонів. Одним з проектів в цьому відношенні є створення міжнародної чорноморської курортної зони, в рамках якої відбулося б посилювання екологічних транспортних правил і сприяло б поліпшенню обстановки в регіоні, і можливо, стало додатковою сходинкою на шляху до повноцінної регіональної співпраці в рамках ОЧЕС. Ще більше розширити свій вплив в регіоні і в рамках ОЧЕС Москва постарається під час свого головування з травня по жовтень поточного року шляхом максимальної практичної реалізації різних проектів. Згідно одному з них Чорне море може найближчими роками бути «окольцьоване» причому двічі: регіональною енергосистемою і високоякісними автомагістралями. Також Росія виявляє цікавість до старої української ініціативи, яка так і не була реалізована – відновлення пасажирського поромного сполучення між чорноморськими портами. Зацікавленість Росії полягає також і в тому, щоб не дати можливість порушити її стратегічні інтереси в цьому регіоні, тобто диктувати свої умови, нав'язувати своє відношення до подій і розв’язання проблем. РФ робить все, щоб зберегти політичне, економічне і військове домінування в Закавказзі і не допустити посилення в цьому регіоні ролі третіх держав (перш за все, Туреччини, США, Великобританії, ФРН, Ірану). В першу чергу, Росія концентрує зусилля на збереженні контролю над нафто- і газопроводами і основними вантажопотоками на залізницях, авто- і авіамагістралях країн Центральної і Середньої Азії. Особливу цікавість Москва виявляє до того, щоб примусити азербайджанську та інші зацікавлені сторони згодитися на те, щоб саме через російський нафтопровід і порти в майбутньому йшов потік каспійської нафти, що здобувається Азербайджаном. У другу чергу, Росія останнім часом надає велику увагу питанням безпеки, розширення сфер діяльності BLACKSEAFOR, а також, що не повинен залишитися без уваги української сторони, Москва прагне приєднатися до турецької ініціативи «Чорноморська гармонія».^ Проблеми ефективної роботи ОЧЕС В той же час, робота ОЧЕС сьогодні оцінюється як мало ефективна. Ця чорноморська організація є унікальною у своєму роді в басейні Чорного моря. Вона єдина має інституційну структуру і лише в її форматі існує і працює міжпарламентський механізм взаємодії завдяки Парламентській Асамблеї ОЧЕС. Проте існування цілого ряду важливих чинників є перешкодою для подальшого розвитку організації і регіонального співробітництва в цілому. Аналізуючи історію організації і політику країн-членів цієї організації, що проводиться, можна виділити наступні ключові моменти. По-перше, держави, які об'єднує ця структура, дуже сильно відрізняються рівнем економічного розвитку. У свою чергу, вплив економічного потенціалу Організації Чорноморського економічного співробітництва на подолання кризових явищ в національних економіках країн-членів є дуже слабким і не дозволяє розв'язати існуючі проблеми на регіональному рівні шляхом кооперації та взаємодії. По-друге, в більшості країн-учасниць спостерігається слабкість демократичних тенденцій: реформування, політичні інститути, демократичні цінності. По-третє, політична складова. Йдеться, в першу чергу, про існування проблем і протиріч у відносинах між окремими країнами регіону. Тут слід зазначити недостатню ефективність співробітництва, що пов'язано з існуванням територіальних претензій деяких країн до інших в цьому регіоні і відсутністю можливостей їх політичного врегулювання. Негативним моментом в цьому контексті є і певне політичне протистояння між Росією і Туреччиною, а також Румунією і Україною, які прагнуть стати регіональним лідером. Загострення відносин між окремими членами ОЧЕС в контексті існуючих локальних конфліктів (Туреччиною і Грецією, Азербайджаном і Вірменією, територіальні претензії Росії і Румунії до України, грузино-абхазський конфлікт, проблема Ічкерії тощо) також є однією з істотних перешкод на шляху до ефективної регіональної співпраці. По-четверте, специфіка регіону й орієнтація його держав на економічну трансформацію й інтеграцію до європейських структур зумовлює ряд проблем, від вирішення яких залежить як подальша діяльність об'єднання, так і збереження його як такого. Більшість країн регіону має достатньо відсталий, слабо структурований і фактично незахищений інформаційний простір. Виходом з ситуації може стати загальна перебудова цього простору, ліквідація науково-технічної відсталості, особливо створення комп'ютерних мереж, інтеграція в світове інформаційне поле і тому подібне. На жаль, досягнення співробітництва країн-учасниць ОЧЕС в сферах створення регіональних ринків збуту і налагодження співпраці в інвестиційній діяльності поки що також залишають сподіватися на краще. Не дивлячись на проблеми, які значно уповільнюють процес інтеграції в Чорноморському регіоні, співробітництво як на двосторонній, так і на багатосторонній основі продовжує розвиватися завдяки своїй перспективності і зацікавленості всіх учасників системи чорноморських регіональних відносин. ^ Перспективні напрями взаємодії Існує цілий ряд пріоритетних напрямів співробітництва держав-членів Організації ЧЕС. В першу чергу необхідно надати увагу наступним питанням: - створення режиму вільного руху товарів, послуг і капіталів для стимулювання економічних контактів і розширення меж виробничої та інвестиційної співпраці; - формування банківської інфраструктури і мережі ділових центрів з метою фінансування і інформаційної підтримки як державних інвестицій, так і приватного бізнесу в інфраструктурних проектах; - уніфікація митної системи країн регіону, створюючи тим самим повноцінну систему багатосторонніх розрахунків і організувавши в майбутньому Чорноморський платіжний союз; - підтримка співробітництва країн Причорномор’я в процесах приватизації, підприємництва, зміцнення малого і середнього бізнесу, комплексне використовування і охорона біологічних, мінеральних і водних ресурсів Чорного моря; - формування транспортної інфраструктури шляхом модернізації та створення нових транспортних комунікацій і розширення залізничного та повітряного сполучення між країнами ЧЕС; - розвиток сучасної системи телекомунікацій, забезпечення надійного телефонного зв'язку між країнами Причорномор’я, зокрема в рамках реалізації проекту про створення єдиної волоконно-оптичної лінії зв'язку між Італією, Туреччиною, Болгарією, Румунією і Україною і підключення до євроазійського кабелю, що сполучає Європу з Японією і Кореєю. Серед інших ключових напрямів, які останнім часом набули особливу гостроту і важливість, є процес налагодження співпраці в розвитку паливно-сировинної бази регіону з тим, щоб раціонально використовувати енергію, спільно фінансувати енергетичні об'єкти, перебудовувати газо- і нафтопроводи, модернізувати нафтопереробні підприємства, побудувати термінали на березі Чорного моря для ухвалення нафти і зрідженого газу, ввести в дію нові та реконструювати діючі вугільні підприємства, упровадити нове покоління гірських машин, використати нетрадиційні джерела енергії. А беручи до уваги прагнення і ініціативи всіх країн-учасниць ОЧЕС грати помітну роль в Чорноморському регіоні, у тому числі і в питаннях безпеки, держави прагнуть провести конверсію своєї оборонної промисловості, перевести її на масове виробництво конкурентноздатних високоякісних товарів. В рамках Чорноморського регіону і Організації Чорноморського економічного співробітництва розробляються стратегічно важливі транспортні проекти, які передбачають об'єднання енергосистем країн регіону в єдине кільце, формування системи транспортування енергоносіїв. Заслуговують уваги проекти створення євроазійської магістралі і Чорноморської кільцевої автостради. Ці проекти сприятимуть розвитку співробітництва між ОЧЕС, новими регіональними структурами, що розвивають економічну складову взаємодії, і організаціями держав Європи і Азії, в першу чергу Європейським Союзом, ЦЄІ, ГУАМ, Співдружності демократичного вибору і т.д.^ Стратегія України в ОЧЕС Окремі ініціативи України в рамках ОЧЕС є достатньо важливими. Разом з тим, масштабність і стратегічне значення цих ініціатив явно не адекватні завданню підвищення ролі і місця України в системі ОЧЕС та її діяльності. Як найбільша держава серед учасників ОЧЕС з позиції потенційних економічних можливостей, Україна повинна рішуче виступати з великомасштабними ініціативами, реалізація яких мала б не тільки загальнорегіональне значення, але і впливала б на сприятливі для України зміни загальноєвропейського економіко-правового клімату. Наприклад, на сьогоднішній день правова база участі України в ОЧЕС спирається всього лише на чотири документи: Статут ОЧЕС (від 5 червня 1998 р.), Декларація Ялтинської конференції на вищому рівні (від 5 червня 1998 р.), Додатковий протокол про привілеї та імунітет ОЧЕС (від 30 квітня 1999 р.) і міжурядова Угода про співпрацю в наданні надзвичайної допомоги і ліквідації надзвичайних ситуацій, які виникли унаслідок бід природного і техногенного характеру (від 15 квітня 1998 р.). У нинішніх умовах величезне значення придбаває формування універсальної міжнародно-правової бази, яка дозволяла б ефективно і оперативно реагувати на нові умови, стимулювати ділову активність, економічний підйом на основі структурно-інноваційних перетворень, сучасної соціальної інфраструктури і упровадження ефективних механізмів соціально-ринкової економіки. І в цьому відношенні українське законодавство не відповідає сучасним вимогам в більшості економічних, технічних і інформаційних сфер співробітництва. Основні задачі участі України в Чорноморському регіоні в цілому і ОЧЕС зокрема полягає в наступних напрямах. Необхідно виробити переоцінку системи пріоритетів у відносинах з державами регіону в межах ЧЕС, знайти прийнятні шляхи узгодження інтересів країн-членів ЧЕС з іншими міжнародними структурами, відповідні механізми подолання політичних протиріч. Україна повинна побудувати адекватну систему пріоритетів щодо окремих країн згідно із специфікою власних національних інтересів. Наприклад, інтереси України в Чорноморському регіоні багато в чому співпадають з інтересами Турецької Республіки. Ці дві великі чорноморські держави повинні обов'язково координувати свою діяльність і, об'єднуючи зусилля, створювати динаміку розвитку всієї системи чорноморської співпраці. Продовжити роботу над зміною української законодавчої бази, що відповідає за міждержавне і регіональне співробітництво і створює сприятливий інвестиційний клімат в регіоні. А також проводити політику залучення всіх країн-учасниць ОЧЕС для детальної розробки і узгодження внутрідержавного законодавства між країнами, вироблення спільних підходів до здійснення зовнішньоекономічної діяльності ОЧЕС. Здійснення цього напряму можна включити в роботу засідань Ділової Ради ОЧЕС, які, проте, слід проводити частіше, ніж двічі на рік. Така пропозиція з боку України, може привести до підвищення ефективності діяльності ОЧЕС, що є глобальною задачею для організації в цілому. Скоординувати свою політику досягнення європейських стандартів економічного розвитку в країні і перевести економіку на нову інноваційну базу розвитку. Необхідність цього підкреслюється складною ситуацією з російськими енергоносіями і залежністю України від них, що знаходить своє віддзеркалення в зниженні економічних показників і підвищенню собівартості продукції. З цією метою Україна повинна продовжувати розробляти і пропонувати до розгляду і реалізації в рамках ОЧЕС проектів щодо модернізації нафтопереробних заводів, створення нових потужностей, зокрема терміналів на берегах Чорного моря для приймання нафти і газу, здійснення наукових досліджень з іноземними фірмами щодо використовування нетрадиційних енергії, технічного переозброєння металургійних підприємств і багатосторонньої програми виробництва електронної техніки для різних галузей народного господарства. Також Україні слід проводити політику активного розвитку інноваційних проектів, направлених на формування інноваційної виробничої інфраструктури регіонального економічного співробітництва. Розробляти моделі взаємодії існуючих інституційних механізмів (в т.ч. міжурядових, міжпарламентських, банківських, академічних і т.д.) для посилення євроінтеграційних процесів, економічного розвитку і забезпечення економічної безпеки і зниження рівня економічної залежності в регіоні. Для найпродуктивнішої реалізації проектів необхідно привертати можливості Фонду розвитку проектів ОЧЕС, удаватися до взаємодії з Чорноморським Банком торгівлі і розвитку, також як і з міжнародними структурами – МВФ, ЄБРР, Європейським інвестиційним банком. Слід зазначити, що самі країни-члени в ході зустрічей і саммітів різного рівня роблять акцент на особливому значенні, яке може надати регіональний підхід ЄС в розвитку безпечного і стабільного Чорноморського регіону шляхом здійснення послідовних дій. В цьому відношенні, пріоритет повинен бути зроблений на розробку збалансованої, взаємовигідної та орієнтованої на результат співпраці між ОЧЕС і ЄС, заснованої на додатковій взаємодії і координації, розвиваючи вже існуючий формат спільних дій. Сьогодні, коли динаміка нового європейського політичного оточення відкриває потенціал для ефективного співробітництва, держави-члени ОЧЕС додають специфічну важливість розвитку конструктивних відносин з ЄС. Декларація міністрів закордонних справ ОЧЕС «Посилення співпраці з Європейським Союзом» (Кишинів, 28 жовтня 2005) підкреслює, що «посилення відносин з ЄС, зокрема в економічній сфері, створило б додатковий поштовх для організації ОЧЕС у напрямі посилення співробітництва в регіоні і сприяло б тісній взаємодії з іншим регіональними організаціями». Окрім цього, поглиблення взаємовідносин між країнами регіону і структурами безпеки Євросоюзу може збільшити стабільність в регіоні. У тому числі і відносно розширення ЄС наступного року, коли членами ЄС стануть ще Румунія і Болгарія. Важливість цього положення полягає у тому, що деякі чорноморські країни є (Греція) або стануть частиною ЄС в той час, як інші (Україна, Туреччина) залишаться поза його межами, формуючи, таким чином, Чорноморський регіон як перехідну зону між ядром і периферією Європи. У цьому контексті Україна повинна розробляти і пропонувати на розгляд в рамках засідань Рад з питань співпраці Україна – ЄС проекти взаємодії між Європейським Союзом і Україною безпосередньо в Чорноморському регіоні з можливістю залучення для їх реалізації інших членів ОЧЕС. Це можуть бути проекти демократичного контролю, протидії протиправним діям на кордоні (як, наприклад, Місія ЄС з надання допомоги Україні і Молдові на кордоні) і т.д. Велику увагу українській державі при виробленні своєї стратегії участі в ОЧЕС слідує приділити питанню створення зони вільної торгівлі на території країн-учасниць, що може бути здійснене в руслі формування європейського економічного простору. Беручи до уваги юридичні зобов'язання деяких країн-учасниць ОЧЕС перед ЄС і бажання більшості стати повноправними членами Євросоюзу, будь-яка конструктивна дія по створенню зони вільної торгівлі в Чорноморському регіоні стає, таким чином, можливим тільки в рамках діалогу ОЧЕС-ЄС. У його основі повинне лежати розуміння того, що зона вільної торгівлі ОЧЕС може стати свого роду «проміжним» торговим об'єднанням, яке підготує країни-учасниці до інтеграції до розширеної Європи. Проект створення зони вільної торгівлі ОЧЕС є важливий, отже, не стільки через прямі економічні вигоди, скільки як крок, який підготує ОЧЕС до того, щоб стати невід'ємною частиною ширшого економічного простору. В зв'язку з цим країни-члени чорноморської організації завжди розглядали створення зони вільної торгівлі в Чорноморському регіоні як істотний компонент Євро-Чорноморського співробітництва, в якому ОЧЕС виступала б як доповнююча підсистема ЄС. Для цього у будь-якому випадку повинні бути враховані існуючі угоди між ЄС і країнами-учасницями ЧЕС, а саме: членство в ЄС Греції; участь в митному союзі з ЄС Туреччини; Європейські угоди Болгарії і Румунії; Угоди про співпрацю і партнерство, припускаючи можливість формування в перспективі двосторонніх зон вільної торгівлі з ЄС Росії, України і Молдови. Єврокомісія неодноразово підкреслювала, що створенню зони вільної торгівлі в Чорноморському регіоні повинне передувати приєднання відповідних країн-учасниць ЧЕС до СОТ. У цьому контексті Україна має нагоду не тільки якнайповніше використовувати свій потенціал і реалізовувати свої національні інтереси в рамках чорноморського регіону, але і продемонструвати широту своїх підходів і креативність в процесі того, що збалансує європейських і регіональних відмінностей на загальному шляху. Беручи до уваги той факт, що передумовою підвищення ефективності роботи ОЧЕС є проведення її рєїнстітуалізації, тобто приведення у відповідність до нових умов розпорядних і виконавчих механізмів організації, а також зміну принципу і методик ухвалення рішень в ОЧЕС з тим, щоб важливі питання потрапляли в повістку в обхід попередніх процедур. В той же час посилення ОЧЕС відповідатиме інтересам України тільки у тому випадку, коли Україна зможе добитися посилення свого впливу на процеси функціонування і розвитку організації. Оскільки підвищення ролі ОЧЕС на користь багатьох держав, Україна повинна щонайшвидше приступити до закріплення своїх позицій в її структурах і розробляти проекти, які дозволять добитися цього. З цією метою Україні слід винести на розгляд ряд ініціатив по підвищенню ефективності роботи ОЧЕС як регіональній організації. По-перше, наполягати на створенні експертної групи, яка повинна проводити апробацію проектів, що висуваються, і розраховувати їх бюджет. По-друге, виносити на обговорення в рамках засідань Ради Міністрів закордонних справ проектів з питань економіки, політики і безпеки. По-третє, в рамках роботи робочих груп Постійного Секретаріату ОЧЕС виробити підходи і механізми поліпшення ситуації в країнах-учасницях ОЧЕС, особливо в нових незалежних державах чорноморського регіону, і створити на їх базі загальну Програму дій по здійсненню економічних і соціальних реформ. Метою Програми може бути досягнення збалансованого і стійкого розвитку територій Чорноморського регіону, забезпечення його економічної і соціальної стабільності, збереження природних ресурсів і культурної спадщини, збалансованої конкурентоспроможності країн регіону. Також ця Програма може виконувати функції стійкої регулюючої структури для відповідних структур ЄС та ОЧЕС, країн-членів і місцевих органів управління. Нарешті, в економічному плані необхідно запропонувати освітлювати динаміку експортно-імпортних операцій і добиватися диверсифікації зовнішньоторгівельних операцій, що продемонструє слабкі місця, дозволить провести над ними роботу і, відповідно, поліпшить економічну ситуацію в країнах регіону. Одним з перспективних напрямів може стати зміцнення ролі України у формуванні регіональної системи безпеки, зокрема шляхом активізація української політики, направленої на об'єднання зусиль по забезпеченню стабільності в країнах регіону і на досягнення важливішої ролі в існуючих конфліктах. Існування в геополітичному просторі ОЧЕС ряду міжетнічних конфліктів значною мірою стримує розвиток економічного співробітництва і створює загрозу регіональної стабільності. Беручи до уваги той факт, що загрози в регіоні мають як зовнішнє, так і внутрішнє походження, їх подолання передбачає комплекс заходів і узгоджених дій всіх державних і недержавних структур. Серед головних загроз можна виділити: неврегульованість локальних конфліктів і можливість їх загострення; посилення геополітичних впливів інших держав, інтереси яких можуть суперечити регіональним; слабкість регіональних сил формувати ефективні механізми реалізації і захисту власних інтересів в регіоні; політична нестабільність у ряді країн регіону. Враховуючи значний транзитний потенціал регіону, маючи на увазі майбутній інтенсивний розвиток транспортно-енергетичних комунікацій і відповідної інфраструктури, об'єднуючих Європу і Азію, для української політики доцільно вже зараз серйозно опрацьовувати питання про їх безпеку і виносити його на обговорення в рамках ОЧЕС. Важливість формування ефективних структур безпеки транспортно-енергетичних комунікацій обумовлена наявністю ряду загроз, що є в регіоні — конфліктні ситуації, прояви міжнародного тероризму, організована злочинність, слабкий контроль деяких місцевих урядів над власними територіями. Саме розвиток транспортно-комунікаційних мереж регіону сприятиме його інтеграції в світову економічну систему, а також підсилюватиме внутрішні регіональні інтеграційні процеси. Тому Україна могла б ініціювати процес розробки цілеспрямованої програми забезпечення безпеки стратегічних транспортних і енергетичних шляхів і привернути до її реалізації всі регіональні та субрегіональні сили. Серед ключових напрямів діяльності така програма може передбачати упровадження моделі моніторингу за станом безпеки комунікаційних ліній, формування особливих мобільних підрозділів з функціями їх захисту і попередження терористичних актів і т.д. Одним з можливих напрямів зміцнення безпеки в регіоні може стати ініціатива ОЧЕС на запрошення ОБСЄ з метою надання допомоги по встановленню демократичного контролю і нагляду військових, воєнізованих і поліцейських сил в регіоні (як частина ширшої програми демократичного розвитку, що будується). Правова основа для такої ініціативи вже є, оскільки всі держави-члени ОЧЕС – це також члени ОБСЄ. Також необхідно привертати до цієї роботи Європейський Союз і НАТО. Обидві ці структури зацікавлені в енергетичній стабільності континенту. Загальна європейська політика у сфері безпеки направлена на співпрацю саме в таких питаннях, а схеми співробітництва НАТО в рамках «Партнерство заради миру» можуть бути істотною підтримкою регіону в плані напрацьованого досвіду та успішних тренувальних програм. У той же час ОЧЕС доцільно узяти на себе більший вантаж відповідальності за формування ситуації стабільності та безпеки в регіоні. Маючи механізми проведення багатосторонніх консультацій на вищому рівні та на рівні міністрів закордонних справ, ОЧЕС потрібно постійно тримати в зоні особливої уваги і включати до порядку денного питання врегулювання конфліктів в геополітичному просторі Чорноморського регіону. Доцільно виробити узгоджену позицію щодо будь-якої з конфліктних ситуацій, а також запропонувати конфліктуючим сторонам посередництво в процесі врегулювання. Оскільки Україна має значний досвід таких операцій вона може стати лідером цього процесу в ОЧЕС і піднімати надалі питання про формування регіональних спільних миротворчих сил, які можуть бути поступово введені в конфліктні зони під відповідними мандатами Ради Безпеки ООН або ОБСЄ. Особливу роль в підтримці миру і стабільності в регіоні можуть виконувати спільні морські сили BLACKSEAFOR з участю прибережних чорноморських держав — Туреччини, України, Росії, Болгарії, Румунії та Грузії. Оскільки учасники BLACKSEAFOR є одночасно і членами ОЧЕС, логічно було б інтегрувати цю структуру в ОЧЕС. На сьогодні їх функції обмежені і мають переважно символічне значення. Україна повинна підняти питання про підвищення ролі BLACKSEAFOR шляхом створення єдиного командування і надання ширших функцій щодо патрулювання акваторії Чорного моря з метою запобігання нелегальній діяльності, попередженню екологічних катастроф, наданню допомоги в аварійних ситуаціях і т.п. та запропонувати свої ресурси для досягнення цієї мети. Підтримка демократичних процесів в країнах регіону також повинна стати одним з головних стратегічних напрямів участі України в Організації Чорноморського економічного співробітництва. Як вже наголошувалося вище, нерівномірний розвиток економік країн регіону є значним гальмуючим чинником процесів чорноморської інтеграції. Внутрішня політична нестабільність або наявність авторитарних тенденцій роблять зовнішньополітичну поведінку деяких країн регіону слабо прогнозованою і нетранспарентною. Слід підсилити роботу з міжнародними організаціями для підтримки демократичних процесів в регіоні, сприяння розгортанню інтенсивного діалогу демократично набудованих політичних партій і рухів країн-членів. На користь демократичного розвитку місцевого самоврядування необхідно ефективніше використовувати можливості таких підструктур ОЧЕС, як Міжнародний Чорноморський клуб, об'єднуючий ключові міста і порти Чорного моря, а також систему «круглого столу» мерів і губернаторів столиць країн Чорноморського регіону, оскільки місцеві органи влади більше за всіх зацікавлені в вирішенні питань спільної протидії можливим екологічним катастрофам, в боротьбі з організованою злочинністю та нелегальною міграцією, у взаємодії на випадок аварійних ситуацій.У субрегіональному вимірі за Україною залишається статус великої регіон