Інноваційно-інвестиційна модель розвитку міста: сутність,основні елементи та можливості впровадженняОлег СоскінМісто – уособлення загальних інтересів міської громади, що проживає на конкретній території. Мешканців конкретного міста об’єднують насамперед такі інтереси, як можливість вживати чисту воду, мати безпечне життя, отримувати якісні послуги безпосередньо в місті, а не шукати їх в інших містах, мати добру роботу, сприятливі умови для заснування і діяльності малого бізнесу, вчасне збирання та переробка сміття, наявність якісної системи освіти та медичного обслуговування тощо. А місцева влада повинна забезпечити задоволення цих корінних інтересів мешканців. Однак на рівні вищих щаблів влади в Україні, на жаль, панує абсолютно інше, примітивне, а відтак і небезпечне уявлення про місто – що це територія, майданчик, де проживає певна кількість населення. Такий непрофесійний підхід не відповідає європейським вимогам до розвитку місцевого самоврядування. Подивимося, як ставляться до розуміння міста та його функцій у столицях європейських країн та в Україні. Наприклад, у Вільнюсі місцева влада нікому не дала доторкнутися до історичного ядра міста, там не побудовано жодного нового будинку, який би порушив баланс архітектури. Вже видно, що вони зуміли зберегти своє місто. У Празі діє заборона на зведення будинків вище дев’яти поверхів, в Осло – вище п’яти поверхів. Це означає, що будівельні компанії йдуть не у центральні, а в невеликі міста, бо не має значення, де будувати. Подібних позитивних прикладів можна навести безліч. По-іншому виглядає ситуація в українській столиці. Архітектурний ансамбль та історичне обличчя Києва сьогодні зазнало невиправних втрат – по суті, воно зруйновано. В історичному ядрі столиці побудовані хмарочоси (хоч у місті лише одна пожежна машина, сходи якої дістають 20 поверху). Новобудови зводяться на місці скверів, , зелених зон. Відтак Київ перетворений на „мурашник”, де нині мешкають майже 5 млн. осіб (2,7 млн. киян і 2,3 млн. людей, які щодня приїжджають у місто на роботу або тимчасово проживають у ньому). Таке ставлення до розвитку міст характерне для більшості керівників як центрального, так і місцевого рівнів. ^ Соціально-економічна модель міста В основі ефективної соціально-економічної моделі будь-якого міста в умовах ринкової економіки повинна бути якість життя – тривалість життя, забезпечення відповідними продуктами харчування, якість та доступність освіти, надання належних комунальних послуг для задоволення відповідних потреб населення, можливість займатися підприємницькою або іншою професійною діяльністю, відпочивати тощо. Ефективна соціально-економічна модель міста має діяти за принципом: мінімізація ресурсів, які використовуються, і максимізація результатів, які отримуються. Співвідношення «ресурси – результати» є показником ефективності моделі, а відтак і якості життя. Соціально-економічна модель не може бути ефективною, якщо в місті не розвивається малий бізнес, а формування середнього класу кинуто напризволяще. Приватний бізнес у сімейній формі – це аксіома розвитку будь-якого малого і навіть середнього міста. Конфлікт між різними групами всередині громади, у який втягнутий мер міста, – найгірший варіант розвитку, за якого жодна модель не набуде ознак ефективності. Сьогодні ж ми спостерігаємо подібні конфлікти та повну деструкцію в таких великих містах, як Київ, Одеса, Львів, Суми, Донецьк, Дніпропетровськ. Середні та малі міста – осередки мега-конфліктів між меріями та райадміністраціями, які не можуть співпрацювати, а стали антагоністами. Наразі очевидно, що або районну ланку управління потрібно ліквідувати, або мерів підпорядкувати головам районних адміністрацій. Але останнє означатиме руйнування системи місцевого самоврядування в Україні, порушення положень Європейської хартії місцевого самоврядування, що остаточно закриває нам шлях до Європейського Союзу. В умовах повного дисбалансу інтересів між рівнями та гілками влади, а також всередині громад неможливо впровадити модель ефективного стійкого розвитку міста. Тож краще шукати креативні можливості для співпраці, ніж розривати громаду. Якщо в місті конфлікт, то жодна модель не матиме перспективи впровадження і місто опиниться у стані депресії та стагнації.^ Параметри ефективної соціально-економічної моделі міста:1) рівень зайнятості, що визначається рядом показників: рівень безробіття; динаміка і сфери формування нових робочих місць; форми власності, які лежать в основі підприємницької діяльності (приватна, корпоративна тощо); співвідношення підприємств, утворених за рахунок внутрішніх і зовнішніх інвестицій;^ 2) правильно обрана спеціалізація та оптимальне співвідношення різних галузей промисловості; 3) рівень освіти. Місто, де функціонують сучасні навчальні заклади для підготовки фахівців середньої і вищої ланки управління, має велику перспективу. Наявність місцевих підготовлених фахівців – важлива умова переходу до інноваційно-інвестиційної моделі; ^ 4) напрями використання сукупного прибутку, створеного на території міста;5) рівень та умови залучення інвестицій;6) обсяги виробництва і надання послуг. Фактично сьогодні відбувається перепрофілювання на місцях цього параметру. Замість маленьких продуктових магазинів, хімчисткок, пунктів лагодження одягу та взуття, кафе, чайних, ресторанчиків, у містах масово відкриваються казино, гральні автомати, мафи, де продається алкоголь і тютюн, аптеки. ^ Структурні елементи ефективної соціально-економічної моделі: галузевий елемент – розвиток певних галузей і сфер економіки у їх оптимальному поєднанні; інституціональний елемент – досягнення співвідношення між розвитком державно-контрольованих сфер і середовищем вільного підприємництва; формування власності одночасно у широких верств міської громади, а не накопичення її тільки у певної групи, аби уникнути дисбалансу і соціальних зіткнень; розвиток сучасної інфраструктури (страхові та лізингові компанії, кадрові та рекламні агенції, комфортабельні готелі, аквапарк, туристичні фірми, інформаційні мережі тощо); фінансовий елемент – збільшення у місті автономних банківських філій для надання іпотечного кредитування та послуг фізичним особам, інвестиційних фондів, що повинні надавати інвестиції місцевому бізнесу, та обмінних пунктів, через які відбувається обіг готівкової маси грошей; регуляторний елемент – раціональне співвідношення регуляторних актів, що затверджуютться на рівні міста, району, області, центру; інформаційний елемент – наявність ефективних каналів інформації і зв'язку (комп'ютерна база, власна веб-сторінка, друковані ЗМІ тощо), у тому числі з іншими українськими та закордонними містами, потенційними партнерами й інвесторами; екологічний елемент – збереження навколишнього природного середовища; міжнародний елемент – формування в українських містах Бюро європейської інтеграції для адаптації до вимог Євросоюзу та участі у програмах, що будуть надаватися Україні. Нині в Києві готується відкриття офісу програми ЄС „Темпус”, але це тільки перша ластівка. Наявність Бюро дасть можливість містам навчитися працювати за європейськими стандартами, готувати міжнародні проекти, щоб легко долучитися до програм ЄС. Такі складні стуктури потрібно створювати спільно з університетами, спираючись на професорсько-викладацький склад. Поєднання зусиль місцевої влади, підприємницької практики зі знаннями викладачів і науковців – основа ефективного функціонування Бюро євроінтеграції. Вони створювалися в усіх посткомуністичних країнах – спочатку для широкого інформування громадян про можливсті євроінтеграції, а після вступу до ЄС – для управління міжнародними проектами та використання коштів Євросоюзу. Важливим міжнародним елементом ефективної соціально-економічної моделі є також формування мереж партнерства між українськими, польськими, чеськими, словацькими, балтійськими містами, чим безпосередньо займається Інститут трансформації суспільства.Інноваційно-інвестиційна модель розвитку міста – найвища форма соціально-економічної моделі Сьогодні очевидно, що міста України вичерпали екстенсивні резерви та можливості соціально-економічних трансформацій. У сучасних умовах потрібно задіяти інтенсивні механізми, якісні фактори зростання. Необхідно зробити потужний ривок і переходити до формування нового образу міста як потужного постіндустріального науково-технологічного, економічного, інформаційного центру. Саме на досягнення цієї мети має бути спрямований стратегічний план розвитку міста, в основу якого слід покасти інноваційно-інвестиційну, яка може забезпечити ефективну реалізацію промислового та інтелектуального потенціалу території. Елементи інноваційно-інвестиційної моделі міста: Формування сучасних систем та каналів комунікації. Створення умов для виникнення та діяльності нового бізнесу. Постійна підтримка і розвиток бізнес-агенції міста, формування потужного самоокупного бізнес-інкубатора. Формування міського венчурного фонду. Утворення інтегральної науково-аналітичної команди, яка б об'єднувала представників місцевої влади, підприємництва, науково-викладацького потенціалу міста. Формування оптимальної системи та структури власності в місті. Приватна власність повинна стати пріоритетною. Мала приватна власність – основа формування середнього класу. Виокремлення в міському бюджеті розвитку інвестиційного сегмента, що стане фінансовим джерелом формування нового образу міста. Створення механізмів залучення молоді до процесу реалізації стратегічного плану міста. Якщо з міста виїжджає молодь, то у нього немає майбутнього. Наведу приклад польського міста Нова Суль. Після розвалу комуністичної системи виробництво двох найбільших підприємств – металургійного і ткацького – зупинилось. Люди лишилися роботи, місто перетворилось у відстійник наркоманії та бандитизму. Здавалося, що ця територія вже не має жодних перспектив. Що врятувало поляків та інші посткомуністичні країни, у тому числі Балтійські? Адміністративно-територіальна реформа, передача повноважень і фінансових ресурсів на місця. І сьогодні Нова Суль дуже динамічно розвивається. Там сформовані інноваційний парк, інвестиційна зона. У місто ввійшло 12 потужних міжнародних інвестицій, що забезпечило розквіт території. Місцева влада всіляко підтримує підприємницькі ініціативи мещканців, створює спеціальні програми для випускників старших класів, щоб вони не виїжджали з міста. Упевнений, що врятувати українські міста від подальшого занепаду також зможе проведення адміністративно-територіальної реформи, яка передбачатиме посилення місцевого самоврядування, передачу повноважень (у тому числі фінансових) на місця, ліквідацію зайвих (зокрема районної) ланки управління. Модель адмінреформи, розроблена Інститутом трансформації суспільства, описує механізи переходу до дворівневої системи самоуправління, яка є досить ефективною. Про це, зокрема, свідчить досвід Фінлядії, Швеції, Чехії, Естонії. Вони ліквідували райони і передали всі функції містам та областям. Але для здійснення такої реформи в Україні повинна бути політична воля зверху і підтримка, тиск знизу. ^ Механізм залучення інвестицій у місто Розробка стратегічного плану розвитку міста, де чітко визначені цілі, а також шляхи та методи їх досягнення. Створення відповідних інвестиційних проектів, які охоплюють певну галузь економіки міста, кілька підприємств або навіть частину підприємства. Інформування інвесторів про створені інвестиційні проекти. Якщо ніхто не знає, то ніхто й не прийде. Отже, піар, веб-сторінка, презентаційні заходи – усе це потрібно робити в інтересах громади. Мер узагалі не повинен займатися поточними господарськими справами, він не повинен їздити на наради в Прокуратуру, СБУ чи ін. структури. Його обрала громада, і тількі їй він мусить бути підпорядкований та підзвітний. Мер повинен керувати радою і займатися промоушеном міста, залученням інвестицій. Він має брати участь у конференціях та форумах, у тому числі міжнародних, і презентувати можливості своєї території, щоб притягнути туди якомога більше інвестицій. А для поточних справ повинен бути керівник виконавчої дирекції, який наймається за контрактом. Розподіл функцій між органами влади на місцях – важлива складова адмінреформи. ^ Сьогодні в Україні склалися несприятливі умови для залучення інвестицій: відсутні умови для функціонування вільного підприємництва, бізнес не має реальних можливостей для того, щоб діяти успішно та легально інвестувати у свій розвиток; у країні на рівні міст утворилося декілька мегаполісів, які висмоктують фінансові ресурси з інших регіонів і міст України. Такими мегаполісами насамперед є Київ, а також Донецьк, Дніпропетровськ, Одеса, Харків і Львів; відбувається знекровлення малих міст як через державний, так і через приватний канали. Основними державними інструментами викачування грошей з місуь їх утворення є бюджет, система оподаткування, казначейство. На рівні міст і районів потрібно ліквідувати казначейство – вони самостійно мають управляти грошовими потоками. ^ Проблеми, що перешкоджають упровадженню інновацій у містах: високі відсоткові ставки за кредитами, брак інформації про впровадження інноваційних технологій, складна тендерна процедура закупівлі для державних підприємств. У посткомуністичних країнах, наприклад, створені муніципальні банки, які надають кредити муніципалітетам під 3–4% річних; брак коштів на підприємстві, низкий рівень кваліфікації працівників; недостатнє фінансування наукових і дослідних робіт; відсутність реальної державної підтримки науково-дослідних розробок у галузі комплексного використання відновлюваних джерел енергії; необізнаність населення про гальмування української економіки без запровадження інноваційних технологій.Висновки Міста не можуть розвиватися, якщо довкола – «пустеля». Капітал приходить і залишається тоді, коли є комфортні умови для його функціонування та розширеного відтворення. Йдеться про міську інфраструктуру, основними елементами якої мають бути сучасні дороги, під'їзні шляхи, готелі, сфера послуг, зв'язок тощо. Саме у ці царини потрібно якнайперше вкладати кошти і розробляти відповідні привабливі інвестиційні проекти, які б зацікавили місцевих власників капіталу та гарантували їм певні прозорі й сталі правила гри. Важливо формувати інноваційно-інвестиційні парки. Останнє є важливим параметром позитивного іміджу міста, що сприяє входженню інвестицій. Варто зосередити зусилля на відродженні стрижневих економічних традицій, розвитку перспективних галузей міста, якими можуть бути переробка сільгосппродуктів, транспорт, туризм ( тому числі зелений), сфера послуг, промислове розведення риби, відпочинковий сервіс (кінний клуб, водні види спорту, аквапарк, містечко розваг тощо). Слід сформувати такі умови, які б зацікавили носіїв капіталу – шляхом створення нового бренду міста, використання ландшафтного положення, відкритості, прозорості регулятивного середовища тощо. У разі здійснення адміністративно-територіальної реформи і реформи місцевого самоврядування тільки інноваційно-інвестиційна модель дає можливість місту стати конкурентоздатним.