НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ПРАВАКафедра гуманітарних дисциплін ЗАЛІКОВА РОБОТА Дисципліна: ІНФОРМАТИКА Тема: Звернення громадян як засіб забезпечення законності в діяльності органів виконавчої влади Виконали: студенти II курсугрупа Д-24 Марутян Кристина Київ-2011 План Стр. ВСТУПЗвернення громадян як форма позасудового захисту їх прав, свобод та законних інтересів.Порядок розгляду звернень громадянПрава громадян при розгляді їх зверненьВідповідальність за порушення законодавства про звернення громадянВИСНОВКИ Джерела 3-4 4-56-7 7-9 9-1010-11 11-12 ВСТУП На сучасному етапі становлення громадянського суспільства в Україні актуального значення набуває розвиток інституту звернень громадян, який є основним каналом зв'язків громадянина й держави. Соціально-економічні перетворення, що відбулися в нашій країні за останні десять років, істотно актуалізували проблему зміцнення законності і правопорядку, забезпечення безпеки особи, суспільства і держави. Однак, як показує практика, цілі і принципи правової держави дотепер не стали реальністю. Більш того, наразі держава практично не може повною мірою здійснювати надійний захист життя, здоров'я та гідності особи, забезпечувати чітке виконання законодавства, вести ефективну боротьбу з різними порушеннями прав і свобод громадян. У зв’язку з цим важливим є формування зваженої і результативної правоохоронної політики держави, що справляла б серйозний вплив на широке коло суспільних відносин. Розв’язання цих та ряду інших завдань у сфері різноманітних і часто досить складних взаємовідносин громадян з державними органами нерозривно пов'язане з удосконаленням правового регулювання та практичного здійснення провадження зі звернень громадян . Про актуальність зазначеного вище питання свідчить постійна увага до нього як з боку органів державної влади, так і з боку вітчизняних і зарубіжних науковців і практиків, зокрема: В.Б. Авер’янов, Н.В. Александрова, В.І. Антипов, О.М. Бандурка, Ю.П. Битяк, А.С. Васильєв, І.П. Голосніченко, С.Т. Гончарук, І.К. Залюбовська, Р.А.Калюжний, С.П. Кисіль, В.К. Колпаков, В.Г. Перепелюк, В.І. Полюхович, В.П. Столовий, В.П. Тарануха, М.М. Тищенко, В.О. Шамрай, В.І. Шишкін, В.К.Шкарупа. Серед зарубіжних авторів треба віддати пошану таким як : Г. Бребан , Ж. Ведель, Е. Ланг, В. Мендель, Є.Старостяк, Н. Хаманєва. Мета мого дослідження полягає у тому, щоб на основі аналізу теоретичних розробок, узагальнення правозастосовчої практики, вітчизняного і зарубіжного досвіду визначити сутність, особливості та процедури провадження зі звернень громадян , сформулювати науково обґрунтовані пропозиції щодо його удосконалення.^ Звернення громадян як форма позасудового захисту їхправ, свобод та законних інтересів Право громадян на звернення гарантується Конституцією України (стаття 40), в якій визначено, що громадяни України мають право звертатися до органів державної влади та місцевого самоврядування, та встановлено обов’язок органів влади та посадових осіб розглядати звернення й надавати обґрунтовані відповіді. Право на звернення є важливим конституційно-правовим засобом захисту та однією із організаційно-правових гарантій дотримання прав і свобод громадян. Це право включає дві складові: По-перше, звернення громадян є однією із форм участі населення в державному управлінні, у вирішенні державних і суспільних справ, можливістю активного впливу громадянина на діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування. Сьогодні цей аспект вимагає якісно нового підходу до розкриття потенціалу волевиявлення людей в процесі формування та реалізації державної політики. По-друге, це спосіб відновлення порушеного права громадянина через подання до органів державної влади скарг, заяв і клопотань. У такому розумінні це механізм виконання соціальних обов'язків публічної влади. Кожна людина завжди перебуває в різноманітних за своїм конкретним змістом відносинах з державою, її органами й посадовими особами. З метою реалізації вказаних відносин громадяни змушені звертатися до цих органів або посадових осіб. Воднораз такі звернення можуть бути дуже багатоманітними, залежно від того, з якого приводу, з якою метою, за яких конкретних умов, для реалізації яких відносин, у який спосіб, у якій формі та до якого органу спрямовується конкретне звернення. Якщо звернутися до «Сучасного тлумачного словника української мови» так пояснює слово «звернення»: це розпорядження або заклик, спеціальна промова тощо, адресована народові країни, колективові, організації, фахівцям якоїсь галузі. «Звертання» – 1. Вислів, прохання, думка, спрямовані до кого-небудь. 2. Слово чи слова, що називають особу, до якої звертає свою мову той, хто говорить або пише, з метою встановити з нею спілкування й отримати відгук. «Звертатися» або «звернутися» – 1. Промовляти, писати, спрямовувати свою мову до кого-небудь; апелювати до чого-небудь; удаватися до кого-небудь за порадою, допомогою і т. ін., напр.: звернутися до суду. 2. Робити поворот у який-небудь бік; спрямовувати (про очі, погляд і т. ін.). 3. Зосереджувати свої інтереси на чомусь, ... і т. д. Найбільше підходить для поділу звернень на пропозиції, заяви та скарги в їх традиційному розумінні такий критерій, як значення предмета звернення, тобто значення або характер питання, з якого громадяни звертаються до органів влади. Звернення можуть бути або з питань, що мають суспільне, публічне значення і стосуються багатьох, або з питань особистого, приватного характеру, що стосуються лише самого автора звернення чи іншої окремої особи або кількох осіб.^ Порядок розгляду звернень громадянПри роботі зі зверненнями громадян треба пам'ятати про такі терміни розгляду звернень громадян: До 5 днів. У випадку, якщо у зверненні порушено питання, які не віднесено до компетенції органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації комунальної форми власності, то у п'ятиденний термін орган місцевого самоврядування має надіслати два листи: перший - це супровідний лист до компетентного органу чи посадової и з доданим до нього зверненням громадянина (при цьому копію звернення доцільно залишати в органі місцевого самоврядування); другий - це лист до автора звернення з повідомленням про пересилання звернення компетентному органу чи посадовій особі. До 5 днів. У разі якщо звернення не містить даних, «необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою (тобто, якщо у зверненні подана неповна інформація щодо підписаної ситуації), воно у п’ятиденний термін повертається громадянину з відповідними роз’ясненнями. Хоча це законодавством і не передбачено, але є доцільним, щоб посадова особа повідомила автору звернення якнайшвидше про неповноту телефоном. Невідкладно, але не пізніше 15 днів. Так Закон зобов’язує розглядати звернення, які не потребують додаткового вивчення. До 30 днів (не більше місяця). Цей термін є загальним для розгляду звернення громадянина (громадян). До 45 днів. Відповідно до ст.20 Закону України «Про звернення громадян», якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу самоврядування, комунального підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів Підставою для продовження терміну розгляду звернення, як правило, є службова (доповідна) записка виконавця на ім'я керівника, де обґрунтовується неможливість вирішення питання протягом місяця. ^ Права громадян при розгляді їх звернень Закон встановлює права громадянина при розгляді заяви чи скарги та обов'язки органів і посадових осіб щодо розгляду заяв і скарг. Так, автор звернення має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви. Викласти аргументи по скарзі чи заяві громадяни та особи, які користуються правами на рівні з ними (іноземці, особи без громадянства, біженці), можуть безпосередньо на особистому прийомі посадової особи, яка перевіряла заяву чи скаргу. Поняття перевірки охоплює процес отримання інформації щодо обставин, викладених у зверненні , та підготовки відповіді про результати його розгляду ; це діяльність, спрямована на встановлення відповідності відомостей звернення реальним фактам по справі. її здійснюють, як правило, особи, відповідальні за розгляд звернень громадян . Для оперативнішого отримання громадянами відповіді на звернення , воно має містити чітку аргументацію і повне викладення обставин, а головне - цілеспрямовані питання, прохання, побажання, клопотання, скарги, адресовані органу державної влади, місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям, незалежно від форм власності, об'єднанням громадян , засобам масової інформації, посадовим особам. В результаті розгляду кожного звернення громадянина формується певний пакет документів, справа, яка містить відповідні відомості за результатами перевірки фактів, викладених у зверненні громадянина . Йдеться про форми доступу до інформації, одержаної у процесі розгляду заяви чи скарги, тобто знімати копії з документів, долучених до справи. подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу. Якщо необхідно ознайомитися зі змістом офіційного документа, то можна подати інформаційний запит - звернення з вимогою про надання можливості такого ознайомлення. Запит може бути індивідуальним або колективним і подається у письмовій формі. Право на ознайомлення з інформацією - отримання офіційних документів, усної чи письмової інформації, може бути реалізоване шляхом запиту до державних органів законодавчої та судової влади, їхніх посадових осіб. Відомості про діяльність органів місцевого самоврядування, недержаних установ та організацій, прямо не визнаються предметом інформаційного запиту. Звернення громадян , направлені в електронній формі, за допомогою електронної пошти або через веб-сайт, які не містять електронного підпису, не є електронними документами згідно із Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг». З цього випливає, що відповідати на такі звернення державні органи не повинні. бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку; висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги. На вимогу суб'єкта звернення розгляд його заяви чи скарги може відбуватися з дотриманням таємниці. Згідно зі ст. 31 Конституції України кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законодавством, з метою запобігання злочинності чи з'ясування істини при розслідуванні кримінальної справи, якщо іншим способом одержати інформацію неможливо. вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень . Якщо в результаті порушення таємниці розгляду заяви чи скарги і взагалі в порядку розгляду звернень громадянин зазнав збитків, він має право вимагати їхнього відшкодування, як правило, у судовому порядку. Знання громадянами своїх прав і вміле їх використання мають велике значення, оскільки це сприяє підвищенню ефективності розгляду звернень, запобіганню повторним зверненням, а також є засобом профілактики бездіяльності та порушень, які породжують звернення.^ Відповідальність за порушення законодавства про звернення громадянСтруктура системи роботи із зверненнями громадян є неповною без розгляду питання про юридичну відповідальність за порушення законодавства про звернення громадян. Особливої актуальності це питання набуває з набуттям чинності Указу Президента України "Про додаткові заходи щодо забезпечення реалізації конституційних прав громадян на звернення" від 13 серпня 2002 року, де зроблено наголос на посилення відповідальності посадових та службових осіб за порушення у сфері розгляду громадян. Отже, якщо особі не надають відповідь на її звернення (заяву, скаргу, пропозицію), така особа має звернутись зі скаргою до прокуратури та вимагати притягнути винних в цьому осіб до відповідальності та зобов’язати надати відповідь. Юридичну відповідальність за порушення законодавства про звернення громадян можна поділити на: 1) юридичну відповідальність посадових осіб, органів, уповноважених розглядати звернення; 2) юридичну відповідальність громадян. Особи, винні у порушенні Закону України «Про звернення громадян», несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність, передбачену законодавством України. ВИСНОВКИ: ^ Право громадян на звертання - це одне з найбільш важливих, як мені здається, політичних прав громадян . Звичайно, неважливих прав бути не може, але дане політичне право достатнє актуально сьогодні саме в нашій країні, тому що здійснення права на звернення допомагає здійсненню і захисту інших прав людини і громадянина . Наголошу увагу на таких основних моментах: 1.Важливим принципом діяльності місцевих органів виконавчої влади є принцип законності. Забезпечення законності здійснюється за допомогою різних засобів, важливе місце серед яких належить зверненням громадян із заявами, пропозиціями і скаргами. 2. Право на звернення громадян до державних органів (у тому числі до місцевих органів виконавчої влади) є конституційним правом громадян України. Воно полягає у праві громадянина звернутися із заявами (клопотаннями, петиціями), пропозиціями (зауваженнями) і скаргами з метою реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і охоронюваних законом інтересів, а також для відновлення порушених прав. 3. Від рівня визначеності адміністративних процедур залежить ефективність розгляду звернень громадян . Процедурні норми Закону України “Про звернення громадян ” є загальними і недостатньо враховують специфіку розгляду окремих видів звернень , зокрема, пропозицій (зауважень). 4. На сучасному етапі суспільного розвитку в ряді зарубіжних країн формуються нові незалежні правозахисні інституції, зокрема, уповноважених з прав людини регіонів і навіть міст. Трансформація нині діючих форм організації розгляду звернень громадян на місцевому рівні у діяльність незалежної від органів місцевої виконавчої влади служби регіонального уповноваженого з прав людини сприяла б ефективності захисту прав і свобод людини й громадянина . Хочу додати деякі свої пропозиції щодо удосконалення законодавчої бази у цьому питанні. Громадяни часто звертаються до органів державної влади, місцевого самоврядування із зверненнями щодо роз’яснення чинного законодавства. Разом з тим такий вид звернення не передбачено. На мою думку було б доречним роз’яснення чинного законодавства назвати “запитами”, передбачивши визначення цього поняття у ст.3 Закону України “Про звернення громадян” у наступній редакції : “Запит – звернення громадян до органів державної влади, місцевого самоврядування , посадових і службових осіб цих органів шодо роз’яснення законодавства”.Але, як казав наш перший президент: «Маємо, те що маємо».Джерела:Конституція УкраїниЗакон України “Про звернення громадян”Указ Президента України “Про додаткові заходи щодо забезпечення реалізації громадянами конституційного права на звернення”Інструкція з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації