ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ У ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ПЕДАГОГАЗагіка Олена Олегівна Вище професійне училище №25 м. Хмельницького, заст. директора з НВР Постановка проблеми. Сучасний світ переживає процес докорінного переосмислення домінант в організації стосунків «особистість-суспільство», «особистість-держава», «суспільство-держава». Новітні інформаційні та науково-технічні досягнення відкривають перед людиною небачені перспективи особистісного розвитку та самореалізації, небувалу свободу вибору. Україна як велика європейська держава, історія, культура та економіка якої органічно вплетені в світову та європейську, не може стояти осторонь від цих трансформаційних та глобалізаційних процесів. Провідною тенденцією в розвитку національних освітніх систем у XXI ст. стає поступовий перехід від підтримуючого типу освіти до інноваційного навчання.^ Аналіз актуальних досліджень. На думку І.Г. Єрмакова, в умовах глобалізації найбільш відповідальною є роль освіти, оскільки саме вона має безпосередній та найбільший вплив на особистість і суспільство. Виходячи з цього, дослідник робить висновок, що освіта може найбільше сприяти конструктивній трансформації українського суспільства, формуванню інтелектуального та культурного особистісного потенціалу, необхідного для її успішного здійснення [5, с. 4-7] І.І. Гавриш розглядає системний характер інновацій в усіх сферах суспільного життя як найсуттєвішу ознаку інформаційного суспільства, яке характеризується надзвичайною швидкістю оновлення технологій і знань, бурхливим розвитком наукомістких технологій, прискореними темпами науково-технічного прогресу, зростаючим впливом інформації [2, с.72-74]. І.М. Дичківська зазначає, що незадоволеність якістю освіти в реальній практиці, усвідомлення необхідності реформування роботи навчально-виховних закладів зумовлюють потребу в оновленні професійної підготовки педагога, стилю його професійної діяльності. Особливо значущим є формування компетентності, особистісно-професійних якостей педагога, здатності жити і працювати в інноваційному режимі: прийняти і зрозуміти нове, оволодіти інноваційною ситуацією. Професіоналізація педагога та входження його в інноваційний режим роботи неможливі без творчого самовизначення, в якому провідну роль відіграє його налаштованість на самовдосконалення, самоосвіту, саморозвиток, без чого неможливе забезпечення нової якості освіти. Неабиякі можливості для якісних змін в освіті пов'язані з інтенсивним розвитком засобів комунікації та інформаційних технологій [4, с. 11-12].^ Мета статті. У постіндустріальному, інформаційному, суспільстві проблема комунікації є однією з найважливіших. Особливо це стосується освітньої сфери, покликаної забезпечити підготовку людини до життя у світі різноманітних зв'язків, відносин, комунікативних можливостей. Одним із джерел розвитку комунікативних можливостей особистості є професійно-педагогічна комунікація як особливий тип активного взаємообміну інформацією у професійній педагогічній діяльності.^ Виклад основного матеріалу. Н.П. Волкова визначає професійно-педагогічну комунікацію як «систему безпосередніх чи опосередкованих зв'язків, взаємодій педагога, що реалізуються за допомогою вербальних і невербальних засобів, засобів комп'ютерної комунікації з метою взаємообміну інформацією, моделювання й управління процесом комунікації, регулювання педагогічних відносин». Провідним суб'єктом професійно-педагогічної комунікації є викладач, професійна, в т. ч. комунікативна, діяльність якого має бути спрямована на виконання соціального замовлення — формування гармонійно розвиненої особистості [1, с.8-11]. Застосування у XX ст. комп'ютерів як засобів комунікації започаткувало становлення та розвиток комп'ютерної комунікації, яка швидко прижилася в освітньому процесі як засіб реалізації та координації педагогічної діяльності, педагогічного діалогу з різними за фахом людьми, реальними та віртуальними партнерами. Завдяки їй викладач отримав змогу використовувати сучасні інформаційно-комунікаційні технології, працювати з необмеженими інформаційними ресурсами, отримувати та надавати різноманітні комунікативні послуги, притаманні інформаційно-освітньому середовищу [1, с.175].На думку Р.С. Гуревича, передавання знань є складовою людської діяльності, тому застосування інформаційно-комунікаційних технології у галузі освіти зумовлене двома чинниками: з одного боку − необхідністю підготувати учня до його майбутнього робочого місця, а з іншого, - необхідністю більш ефективно передавати знання, тобто максимально поліпшити й полегшити роботу вчителя» [3, с. 214]. М.І. Жалдак зазначає, що вдосконалення та розвиток сучасних інформаційно-комунікаційних технологій має як прямий вплив на зміст освіти, пов’язаний з рівнем науково-технічних досягнень, так і опосередкований, пов’язаний з появою нових професійних умінь і навичок, потреба в яких швидко зростає [6, с. 3].До найважливіших компонентів основ інформаційної культури сучасного педагога М.І.Жалдак відносить світоглядні (розуміння сутності інформації та інформаційних процесів, їх ролі у процесі пізнання навколишньої дійсності та творчої діяльності людини, в управлінні технічними і соціальними процесами, в забезпеченні зв’язку живого із оточуючим середовищем; здатність людини, яка володіє необхідним інструментарієм, передбачати наслідки власних дій; вміння підкоряти свої інтереси тим нормам поведінки, яких необхідно дотримуватися в інтересах суспільства; свідоме прийняття всіх обмежень і заборон, які виробляються колективним інтелектом); загальноосвітні (розуміння проблем подання, оцінювання, вимірювання та сприймання інформації, розуміння сутності формалізації суджень, зв’язку між змістом і формою, абстрагування від змісту й виділення лише семіотичної сторони, ролі формалізації змістових суджень та інформаційного моделювання в сучасних інформаційних технологіях; володіння знаряддєвими застосуваннями ЕОМ, систем опрацювання текстових, числових і графічних повідомлень і даних, баз даних і знань, предметно - орієнтованих прикладних систем, телекомунікаційних систем; вміння добирати послідовність операцій і дій у діяльності, розробляти програму спостереження, досліду, експерименту); професійні (вміння використовувати сучасні інформаційно-комунікаційні технології для підготовки, супроводу, аналізу, коригування навчального процесу, управління навчальним процесом і навчальним закладом; вміння добирати найбільш раціональні методи та засоби навчання, враховувати індивідуальні особливості учнів, їх запити, нахили, здібності; вміння ефективно поєднувати традиційні методичні системи навчання з новими інформаційно-комунікаційними технологіями)[6, с. 6]. Р.С. Гуревич доводить, що поширення нового виду інформаційно-комунікаційних технологій, які отримали загальну назву «креативні технології», створюють реальні можливості для їхнього використання в системі освіти з метою розвитку творчих здібностей людини у процесі навчання. Найважливішими з них Р.С. Гуревич називає такі: комп'ютерна графіка; гіпертекст; геоінформаційні системи (ГІС-технології); мультимедіа-технології; віртуальна реальність [3, с.219]. Мультимедіа-технології, аспекти використання яких у навчально-виховному процесі досліджували Р.С. Гуревич, М.Ю. Кадемія, Л.С. Шевченко та ін., стали сьогодні інструментальною основою для популяризації шедеврів світової культури, які раніше були доступні для ознайомлення лише під час безпосереднього відвідування музеїв, палаців, картинних галерей, художніх виставок тощо. Дослідники відзначають можливість поєднувати при цьому не лише кольорові яскраві та досить ретельні зображення творів архітектури, скульптури й живопису, а й супроводжувати ці зображення багатоаспектною довідковою текстовою інформацією, а також відповідними музичними вставками, телевізійними кліпами, анімацією, що створює значний емоційний вплив на учнів, розвиває естетичні смаки й водночас дає змогу отримати необхідні знання з галузей культури, мистецтва, історії розвитку людства [3, с. 219; 8, с. 98-102]. Педагогічна практика використання інформаційно-комунікаційних технологій у процесі ступеневої підготовки майбутніх дизайнерів у ВПУ №25 м. Хмельницького підтверджує їх актуальність та широкі можливості у навчанні та виховані майбутнього фахівця як гармонійно розвиненої особистості. Комп'ютерні технології створюють нові можливості для розвитку в учнів належного художнього смаку, зокрема комп'ютерна графіка та мультимедійні технології сприяють у розвитку почуття гармонії при сприйманні кольорової гами, просторового мислення, уяви, креативності, здатності до самовираження. Посилення інноваційної діяльності в галузі професійно-технічної освіти, широке впровадження нових педагогічних та інформаційних технологій, у професійно-технічне навчання принципово змінюють роль педагога в цьому процесі, потребують інтегрування змісту та основних форм діяльності викладачів загальнотехнічних, спеціальних дисциплін та майстрів виробничого навчання, переходу до підготовки педагогів професійної навчання, які б органічно поєднували теоретичне і виробниче навчання [7, с. 11].Для повноцінної професійно-педагогічної комунікації в умовах сучасного інформаційного суспільства викладач має вміти використовувати інформаційні ресурси комп'ютерних технологій (діалог «людина - комп'ютер»), працювати з різними видами, носіями, електронними банками інформації; швидко й кваліфіковано здійснювати пошук, відбір необхідних даних із різних джерел інформації (професійна, психолого-педагогічна література, періодика); працювати з текстовими файлами (Web-сторінками); використовувати інформаційні ресурси мережі Internet і локальної мережі для організації навчального процесу; управляти навчально-виховним процесом за допомогою комп'ютерних технологій; приймати й надсилати повідомлення електронною поштою; встановлювати комунікативні зв'язки в різних режимах («ресурсами off-line», «on-line»); володіти культурою діалогу (сеті-кетом) із всесвітньою мережею [1, с. 178]. Однак, як зазначає Р.С. Гуревич, чимало проблем, пов'язаних з використанням інформаційно-комунікаційних технологій, лежать в площині підготовки та перепідготовки викладацьких кадрів. У сучасних складних економічних умовах дуже важко сформувати та підтримувати мотивацію викладачів до зміни наявних стереотипів та суттєвого коригування змісту навчання. До того ж, оволодіння на належному рівні комп'ютерною технікою вимагає значних затрат зусиль і робочого часу [3, с. 231].Крім того, при використанні інформаційно-комунікаційних технологій у своїй професійній діяльності педагоги часто стикаються з проблемами у сфері емоційно-психологічного сприйняття комп’ютерної техніки. Н.П. Волкова наводить результати досліджень, за якими 29% людей з ентузіазмом використовують можливості комп'ютеризації, 35% - відчувають інтерес до комп'ютерних систем, 15% - байдужі до них, 21% - не задоволені ними. Інші дослідники стверджують, що 25% користувачів вражені слабкою комп'ютерною тривожністю, а 5% - комп'ютерофобією. Високий ступінь тривожності може супроводжуватися дратівливістю, головними болями, високим кров'яним тиском, нічними кошмарами. Для подолання негативного ставлення до комп'ютерних технологій необхідно проаналізувати й усунути причини, що їх породжують. З іншого боку, техноцентровані учні (студенти) − високомотивовані до пізнання комп'ютерної техніки, постійно розвивають свою вправність у розв'язанні проблем. Проте вони занадто ідентифікують себе з комп'ютерною технікою (несвідомо приміряють машинні стандарти до відносин з людьми, не можуть тривалий час обходитись без комп'ютера, до якого ставляться як до інструмента й співрозмовника). Все це обмежує творчі потенції, формує гіпертрофовано раціоналізовану культуру, за межами якої залишаються ті, хто не оволодів комп'ютерними кодами. Постійний контакт із комп'ютером породжує ілюзію про необмеженість сили інформаційної техніки, її здатність контролювати все, притупляє або й звільняє людину від почуття відповідальності. Під час спілкування в глобальних мережах користувачі застосовують переважно спрощені стилістичні конструкції, що породжує невміння розрізняти жанрову та стилістичну доцільність мовленнєвих засобів, збіднює мовленнєві дії, позбавляє їх різноманітності й варіативності [1, с. 210-211]. Усе це викладач має враховувати у своїй педагогічній діяльності при використанні в навчально-виховному процесі інформаційно-комунікаційні технологій. Як зазначає Н.Г. Ничкало, широке впровадження нових інформаційних технологій у навчально-виробничий процес не має супроводжуватись втратою традиційних методів професійного навчання, запереченням цінностей особистісного спілкування в системі «учень-учитель» Доцільно творчо поєднувати використання сучасних складних технологій, інформаційних і комунікаційних технологій з традиційними, досить простими, за яких зберігається олюднений особистісний характер навчально-виробничого процесу, індивідуальний підхід педагога до учня. Навчання, що здійснюється на основі найсучасніших інформаційних і комунікативних технологій, у перспективі має відігравати винятково важливу роль у розвитку культури учіння протягом усього життя людини. При цьому на кожному етапі мають створюватись нові можливості для задоволення нових потреб різних категорій населення в подальшому навчанні, особистісному та професійному самовдосконаленні [7, с. 12].Література Волкова Н.П. Професійно-педагогічна комунікація: Навч. посіб. −К.: ВЦ «Академія», 2006. − 256с. (Альма-матер). Гавриш І.І. Аксіологічні освітні орієнтири високорозвинених країн: історичний аспект // Ціннісні парадигми освіти. −Х.: Видав. гр. «Основа», 2004. −128с. −(Серія «Бібліотека журналу «Управління школою»; Вип.2 (26). Гуревич Р.С. Теорія і практика навчання в професійно-технічних закладах: Монографія. − Вінниця, ДОВ «Вінниця», 2008. −410с. Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології: Навчальний посібник. −К.: Академвидав, 2004. −352с. (Альма-матер) Єрмаков І.Г., Пузікова Д.О. Життєтворчі компетенції особистості: Практико зорієнтований посібник. −Донецьк: Каштан, 2007. −242с. Жалдак М.І. «Педагогічний потенціал комп'ютерно-орієнтованих систем навчання математики» // Комп'ютерно-орієнтовані системи навчання. Зб. наук. праць — К.:НПУ ім. М.П.Драгоманова. —Випуск 7. —2003.— 263 с. Ничкало Н.Г. Сучасні тенденції і проблеми неперервної професійної освіти //Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання у підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми // Зб. наук. пр./ Редкол.: І.А. Зязюн (голова) та ін. − Київ – Вінниця: ДОВ Вінниця, 2000. −486с. Шевченко Л.С. Використання технологій мультимедія на уроках та в позаурочний час // Професійно-технічна освіта: інноваційний досвід, перспективи // Науково-методичний збірник // Упорядник Н.І. Бугай. − Випуск 1. − Київ, 2005. −236с.