інструкція з діловодства в Дніпропетровському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управлінняпри Президентові України1. Загальні положення 1.1. Інструкція з діловодства в Дніпропетровському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України (далі – Інструкція, інститут, академія) розроблена на підставі Статуту інституту та з урахуванням норм „Примірної інструкції з діловодства у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади“, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.1997 №1153 (далі – Примірна інструкція), міждержавного стандарту (ГОСТ 2.105-95 „Единая система конструкторской документации. Общие требования к текстовым документам“, державних стандартів України (ДСТУ 4163-2003 „Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів“, ДСТУ 3582-97 „Скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила“, „ДСТУ 1.5:2003 Правила побудови, викладання, оформлення та вимоги до змісту нормативних документів“, ДСТУ 3844-99 „Державна уніфікована система документації. Формуляр зразок. Вимоги до побудови“), Інструкції з діловодства, затвердженої наказом президента академії від 25.05.2010 №189. 1.2. Ця Інструкція визначає порядок ведення загального діловодства з підготовки службових листів і організаційно-розпорядчих документів інституту та роботи з ними від моменту створення або отримання до надсилання адресатові або передавання в архів. 1.3. Дія цієї Інструкції не поширюються на документи інституту, правила створення яких регламентують інші державні нормативно-правові акти, у тому числі: Постанова Кабінету Міністрів України від 14.04.1997 №348 „Про затвердження Інструкції з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації“; Постанова Кабінету Міністрів України від 27.11.1998 №1893 „Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави“; Наказ Вищої атестаційної комісії України від 28.05.2007 №342 „Про затвердження переліків та форм документів, які використовуються при атестації наукових та науково-педагогічних працівників“; Наказ Державного казначейства України від 27.07.2008 №68 „Про затвердження Інструкції про форми меморіальних ордерів бюджетних установ та порядок їх складання“; Наказ Державного казначейства України від 18.12.2000 №130 „Про затвердження типових форм обліку та списання запасів бюджетних установ та інструкції про їх складання“; Наказ Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 „Про затвердження положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку“; Наказ Міністерства статистики України від 27.10.1995 №277 „Про затвердження типових форм первинного обліку особового складу“; Наказ Міністерства статистики України від 26.12.1995 №343 „Про затвердження форми первинного обліку № П-2ДС та Інструкції по її заповненню“; Наказ Головного управління державної служби України від 05.07.1998 №24 „Про затвердження методичних рекомендацій щодо застосування Порядку ведення особових справ державних службовців в органах виконавчої влади та зразків оформлення документів особових справ“; Накази Державної судової адміністрації України від 27.06.2006 № 68 „Про затвердження Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді“ та 05.12.2006 № 155 та 15.12.2008 № 134 „Про затвердження Інструкції з діловодства в апеляційних і місцевих адміністративних судах“; Наказ Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75 „Про затвердження Інструкції з діловодства в господарських судах України“. 1.4. Документування відряджень регламентує Положення про службові відрядження в межах України та за кордон працівників інституту, затверджене наказом директора інституту від 12.11.2008 №100. 1.5. Відповідальність за стан організації загального діловодства в інституті несе його директор, котрому безпосередньо й підпорядкований відділ адміністративної роботи та управління якістю як (функціонально) діловодна служба інституту. 1.6. Начальник діловодної служби у межах наданих йому повноважень зобов’язаний: вживати заходів щодо скорочення службового листування, не допускати в обіг документів, що не викликані нагальною потребою; попередньо розглядати вхідну кореспонденцію, визначаючи потребу її реєстрації та розподіляючи між директором інституту й безпосередніми виконавцями; контролювати дотримання вимог щодо складання, оформлення документів й організації діловодних процесів, передбачених державними стандартами щодо організації діловодства, архівної справи і цією Інструкцією; 1.7. Ведення діловодства в кожному структурному підрозділі інституту покладається на працівника, призначеного відповідальним за діловодство спеціальним наказом директора. 1.8. Документування діяльності інституту здійснюється державною мовою.^ 2. Документування управлінської діяльності2.1. Документування управлінської діяльності полягає у фіксації управлінських дій – створенні на паперових носіях документів за діючими правилами з подальшим зберіганням їх і використанням відображеної в них інформації протягом певного часу або постійно. 2.2. Інститут визначає перелік документів, який відображається в номенклатурі справ, затверджується директором та є необхідним і достатнім для документування всіх напрямів діяльності. Управління діяльністю інституту забезпечується шляхом видання документів, порядок підготовки й роботи з якими визначається цією Інструкцією та законодавчими і нормативними актами України, зазначеними вище у пунктах 1.3. та 1.4. 2.3. Підставами для видання таких документів є: Конституція та закони України, постанови Верховної Ради, укази та розпорядження Президента України, декрети, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, акти інших органів державної виконавчої влади, рішення органів місцевого самоврядування; потреба в регламентуванні та правовому регулюванні діяльності інституту; необхідність засвідчення наявності та змісту управлінських дій; виконання статутних функцій та завдань інституту. Спільні розпорядчі документи видаються з питань, що належать до компетенції інституту та інших організацій і становлять взаємний інтерес. 2.4. Документи інституту, що видаються на підставі актів академії, органів державної виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, повинні мати посилання на ці акти із зазначенням їхніх реквізитів. 2.5. Хід обговорення питань порядку денного, а також рішення, що приймаються колегіальними органами інституту на зборах, засіданнях, нарадах, фіксуються у протоколах. У разі стенографування або аудіозапису засідання, розшифрована й належно оформлена стенограма додається до протоколу, який не містить тексту виступів. Рішення колегіальних органів можуть вводитися в дію наказами директора або особи, що виконує його обов’язки. 2.6. Якщо внутрішній бездокументний обмін службовою інформацією неприйнятний, структурні підрозділи інституту готують службові записки, що реєструються діловодною службою та у встановленому порядку подаються на розгляд уповноваженої посадової особи, залежно від адресування. Після розгляду, оригінал такої записки передають виконавцю (за резолюцією), а копію підшивають в окрему справу для контролю за станом виконання. 2.7. Якщо службовий документ потребує негайного виконання, то передача його тексту може здійснюватися телефоном, факсом або електронною поштою. 2.8. В інституті створюються й використовуються оригінали документів та їх засвідчені і незасвідчені копії, котрі мають (не мають) реквізити, які в деяких випадках надають їм юридичну силу оригіналу.^ 3. Приймання, розгляд, реєстрація документів3.1. Приймання3.1.1. Кореспонденція, яка надходить до інституту, централізовано приймається діловодною службою. 3.1.2. Діловодна служба розкриває всі конверти, окрім тих, що мають напис „особисто”. Якщо дані про кореспондента, час складання документа можна встановити лише за конвертом, або у разі виявлення невідповідності реєстраційних номерів вкладених документів номерам, зазначеним на конверті, то конверт зберігається у справі. 3.1.3. Пошкоджені, недоукомплектовані або надіслані не за адресою документи, як правило, повертаються відправнику або пересилаються адресатові.^ 3.2. Попередній розгляд 3.2.1. Усі документи, що надійшли до інституту, підлягають обов’язковому попередньому розгляду керівником діловодної служби або особою, яка виконує його обов’язки, в день одержання цих документів або наступного робочого дня, у разі їх надходження в неробочий час. 3.2.2. Попередній розгляд здійснюється з метою визначення потреби в реєстрації документів, встановлення термінів їх виконання, якщо в них зазначено певні завдання, та розподілу на ті, що потребують особистого розгляду директором інституту і ті, що передаються в структурні підрозділи або безпосереднім виконавцям відповідно до їх повноважень та напряму діяльності. 3.2.3. У процесі попереднього розгляду, враховується: розподіл обов’язків та делеговані повноваження заступників директора інституту; вид документа та наявність в ньому доручень, посада особи, яка його підписала; норми Статуту й функціональні завдання структурних підрозділів інституту; потреба та терміновість відповіді, а також чинні схеми документообігу. 3.2.4. На розгляд директору інституту подаються невідкладно: укази Президента України, доручення Прем’єр-міністра України, запити та звернення народних депутатів України, а першочергово – закони України, постанови Верховної Ради України, нормативно-правові акти органів виконавчої влади, рішення органів місцевого самоврядування.3.3. Реєстрація3.3.1. Реєстрація документів – це фіксування факту їх створення або надходження шляхом позначення на них реєстраційних індексів і запису в спеціальних формах певних відомостей про ці документи з метою обліку, контролю за станом виконання зазначених в них завдань чи доручень, оперативного використання одержаної інформації. 3.3.2. Централізовано в інституті реєструються (діловодною службою): накази директора інституту з основної діяльності, наукової роботи, підвищення кваліфікації та про відрядження, а також його розпорядження; службові записки працівників інституту; вхідні та вихідні службові листи; звернення громадян та ін. децентралізовано реєструються (не діловодною службою): документи, створені відповідно до актів, вказаних у п. 1.3. Інструкції; розпорядження заступників директора власним підлеглим; накази директора інституту щодо кадрових питань; звернення осіб, котрі навчаються в інституті; рішення колегіальних органів інституту; бухгалтерські та кадрові довідки. 3.3.3. Перелік вхідних документів, які не підлягають реєстрації діловодною службою інституту, наведений у додатку до цієї Інструкції (додаток 1). 3.3.4. Основний принцип реєстрації службових документів – це одноразовість. Переданий з одного структурного підрозділу до іншого документ вдруге не реєструється. 3.3.5. В інституті застосовуються такі дві форми реєстрації службових документів, як журнальна та електронна. Електронна – для централізованої реєстрації вхідних і вихідних документів прямим введенням до бази даних на ПК відомостей про: автора(-ів) документа; адресата, кореспондента; дату отримання документа; дату підписання документа; зміст резолюції на документі; терміни виконання документа; вхідний, вихідний індекс документа; заголовок або стислий зміст документа. 3.3.6. Журнальна форма реєстрації допускається за обсягу документообігу до 500-600 одиниць документів одного виду на рік (додатки 2, 3). Для реєстрації документів може бути застосована реєстраційно-контрольна картка, придатна для обробки на ПК (додаток 4). ^ 4. підготовка документівПерсональна відповідальність за якість змісту та рівень оформлення службового документа інституту покладається на посадових осіб, які його склали, погодили й підписали. Моніторинг реагування органів влади, підприємств, установ, організацій на надіслані інститутом службові документи покладається на посадових осіб, які складали ці документи.4.1. Складання4.1.1. При складанні службового документа його текст має бути: пов’язаним зі змістом раніше виданих з піднятого питання документів; грамотним, стислим, без повторів і слів, які не несуть змістового навантаження; недвозначним, аргументованим, об’єктивним, логічним, послідовним, зрозумілим. 4.1.2. У тексті службового документа не допускається застосовувати: довільні слова або словосполучення; розмовні звороти, техніцизми, професіоналізми; різні терміни для зазначення одного й того ж поняття; авторські скорочення слів, якщо існують загальноприйняті; іншомовні слова, які мають їх відповідники державною мовою; математичні знаки № (номер), % (відсоток) без їх числових значень. 4.1.3. При складанні службового документа, дозволяється використовувати: повну або скорочену форму подання: періоду часу (рік, р.), ініціалів (Іваненко І.І., Іваненко І.), назв (Національна академія державного управління при Президентові України, НАДУ, Національна академія, академія); правописну або друкарську форму подання лапок („ … “, « … »); цифрову або словесно-цифрову форму подання дати (13.01.2010, 13 січня 2010 р.); такі порядки оформлення посилань на правові акти (Закон України „Про Державну програму приватизації“ від 18.05.2000 №1723-ІІІ або Закон України від 18.05.2000 №1723-ІІІ „Про Державну програму приватизації“); такі порядки оформлення доручень (Декану факультету електроніки Петренку І.І. забезпечити… або Деканату факультету електроніки /Петренко І.І./ забезпечити…). Але не слід в одному й тому ж тексті вживати одночасно різні письмові форми. 4.1.4. Підстави або мотиви складання наказів та розпоряджень слід зазначати в преамбулі, яку доцільно починати з таких словосполучень, як: „Згідно з…“, „Відповідно до…“, „З метою…“, „На виконання…“, „Для забезпечення…“, „У зв’язку з…“. Вживання цих словосполучень у розпорядчій частині документа не допускається. 4.1.5. У документах повинні застосовуватися ті терміни, позначення, визначення, які встановлені відповідними державними стандартами, а за їх відсутності – загальноприйняті. 4.1.6. При складанні документа ініціали посадової особи зазначаються після прізвища цієї особи. Зазначати ініціали перед прізвищем слід лише у реквізиті „підпис“. 4.1.7. У тексті службового документа допускається використання скорочень. Повний запис назв організацій чи словосполучень, які скорочуються, слід наводити коли їх вперше згадують у тексті і в дужках подавати їх скорочення чи абревіатуру. Згадуючи в тексті такі організації чи словосполучення надалі, слід вживати вже прийняте скорочення, наприклад:Дніпропетровський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України (далі – інститут, Національна академія) у 2009 році забезпечив підвищення кваліфікації за планом-графіком, погодженим Секретаріатом Президента України, Кабінетом Міністрів України, Головним управлінням державної служби України (далі – Головдержслужба). Професійні програми й програми тематичних семінарів інститут формував за рекомендаціями Національної академії, Головдержслужби та Дніпропетровських обласної державної адміністрації та обласної ради. 4.1.8. Замість скорочень „і т. д.“ (і так далі), „і т. ін.“ (і таке інше), „і т. п.“ (і тому подібне) рекомендовано вживати „тощо“. У разі наведення переліків, слова „та інші“ дозволяється замінити на скорочення „та ін.“. 4.1.9. Назва інституту в тексті має чітко відповідати назві, зазначеній у його Статуті. Абревіатура інституту, академії, органів влади, установ використовується лише у випадках, коли вона офіційно зафіксована в положеннях про ці організації або в їх статутах. 4.1.10. Заголовок до тексту документа має бути коротким і ємним, точно передавати зміст документа і граматично узгоджуватися з назвою документа. Заголовок має складатися за допомогою віддієслівного іменника і відповідати на питання: „про що?”, „про кого?”. Якщо в документі йдеться про кілька питань, заголовок може бути узагальненим. Без заголовка подається текст документа, надрукований на папері формату А5. Заголовки не складаються до тексту телеграм, телефонограм, повідомлень. 4.1.11. Для прискорення складання, виконання та правильного формування в справи, кожний документ має стосуватися лише одного питання. Винятком є протоколи, накази, плани, звіти та узагальнюючі документи. 4.1.12. Текст наказів і розпоряджень має бути розподілений на дві частини: у першій зазначають підстава або обґрунтування складення документа, наприклад:Керуючись п. 60 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, затвердженої Законом України „Про Державну програму приватизації“ від 18.05.2000 №1723-ІІІ та враховуючи наказ Фонду державного майна України „Про підбиття підсумків двадцять п’ятого спеціалізованого аукціону за грошові кошти“ від 28.07.2000 №1561... у другій зазначають конкретні рішення, доручення чи завдання керівника безпосереднім виконавцям, наприклад:1. Начальнику відділу продажу майна та акцій Павлюку М.І. надіслати до Фонду державного майна України документи на продаж акцій ВАТ „Херсонський консервний комбінат“ до 20 вересня 2002 р.2. Херсонському центру сертифікатних аукціонів забезпечити кожного учасника аукціону витягом з протоколу про результати ... в останньому пункті розпорядчої частини вказуються конкретні особи, на яких покладається контроль за виконанням документа, наприклад:3. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника голови Правління банку Кузьменка В.В. або 3. Контроль за виконанням наказу залишаю за собою. Іноді наказ, розпорядження може мати лише резолютивну частину без констатуючої. 4.1.13. Заступники директора, керівники структурних підрозділів інституту мають право складати, надсилати лише ті службові документи, зміст яких безпосередньо стосується виконання покладених на цих осіб (керовані ними підрозділи) завдань та обов’язків або адміністративно делегованих їм функцій та повноважень. 4.1.14. Офіційні довіреності, що видають спеціально уповноваженим представникам інституту, складаються в довільній формі для разового виконання конкретно визначених дій (участі у переговорних або судових процесах, в міжнародних організаціях, зборах акціонерів, підписанні договорів тощо) від імені інституту, а також для одержання в установах банку грошових виплат, пов’язаних з трудовими відносинами, певних документів, кореспонденції, матеріальних цінностей тощо. У тексті довіреності зазначаються такі відомості: – назва посади, прізвище, ім’я, по батькові та паспортні дані довіреної особи; – назва організації, в якій будуть проводитися дії за довіреністю; – зразок підпису особи, якій видано довіреність; – вид дії (що саме довіряється); – строк дії довіреності. 4.1.15. У службових листах інституту текст складається від першої особи множини (просимо, повідомляємо, направляємо, нагадуємо тощо), тому що посадова особа, яка підписує лист, виступає від імені інституту. Викладення тексту від першої особи однини (прошу, повідомляю, направляю, нагадую тощо) доцільно застосовувати тоді, коли лист оформлюється на посадовому бланку й містить персональне звернення до адресата. 4.1.16. Окремі документи інституту, згідно з Указом Президента України від 03 жовтня 1992 р. №493 „Про державну реєстрацію нормативних актів міністерств та інших органів державної виконавчої влади“, повинні мати у верхній частині лицьової сторони першого аркушу вільне місце (6 х 10 см) для запису про таку реєстрацію. 4.1.17. Коли документ налічує більше одного аркуша, то другий та наступні аркуші нумеруються. Аркуші кожного з додатків нумеруються окремо. Номери друкуються посередині верхнього поля лицьової сторони аркуша арабськими цифрами без слів „сторінка” та розділових знаків. 4.1.18. Зображення Державного Герба України на бланках документів з кутовим розташуванням реквізитів розміщується у верхній частині бланка над серединою рядків з назвою інституту, академії, а на бланках з повздовжнім розташуванням реквізитів – у центрі верхньої частини бланка. Розмір зображення герба: висота – 17 мм, ширина – 12 мм.4.2. Рубрикація4.2.1. Тексти нормативних актів, як-то положення інструкції, розпорядки, статути, правила та розпорядчих актів, як-то накази, ухвали, рішення, розпорядження, як правило, поділяються на такі складові як розділи, підрозділи, пункти і підпункти. Ці складові слід нумерувати. Номери вказують арабськими цифрами та записують з абзацного відступу або від центра тексту. Розділи та підрозділи повинні мати заголовки, які чітко й коротко відображають їх зміст. Пункти, як правило, заголовків не мають. Заголовки до розділів друкуються з великої літери або великими літерами увесь заголовок. Підзаголовки друкують з великої літери. Крапки в кінці заголовків, підзаголовків не ставляться, наприклад:1. Розділ1.1. Підрозділ1.1.1. Пункт1.1.1.1. Підпункт 4.2.2. Розділи повинні мати нумерацію в межах всього документа, а підрозділи – в межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номерів розділу та підрозділу, які розділені крапкою. Розділи і підрозділи можуть складатися з одного або кількох пунктів. 4.2.3. Якщо документ не має підрозділів, то нумерація пунктів у ньому повинна бути наскрізна в межах кожного розділу, а номер пункту повинен складатися з номерів розділу та пункту, розділених крапкою, наприклад:1. Типи і основні розміри1.1. _______1.2. _______ 4.2.4. Якщо документ має підрозділи, то нумерація пунктів повинна бути в межах підрозділу, а номер пункту – складатися з номерів розділу, підрозділу і пункту, розділених крапками, наприклад:2. Технічні вимоги2.1. Вимоги до конструювання2.1.1. Одиниці вимірювання2.1.2. Графічне оформлення 4.2.5. Якщо текст документа поділяється лише на пункти, то вони нумеруються порядковими номерами в межах документа. 4.2.6. Пункти, за потреби, можуть бути розбиті на підпункти, які повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного пункту, наприклад: 3. Методи випробувань3.1. Підготовка до випробування3.1.1. Комплектуючі вироби 3.1.1.1. Реактиви 4.3. Перелічення4.3.1. Усередині пунктів або підпунктів тексту документа можуть бути наведені впорядковані за певною ознакою (переліки) або невпорядковані (списки) перелічення. 4.3.2. Перед кожною позицією переліку, на який у документі немає посилань, слід ставити знак „тире“, наприклад: Вчена рада ухвалила такий склад навчально-методичної комісії:Іваненко Іван Іванович, доцент кафедри філософії;Петренко Петро Петрович, начальник навчального відділу;Сидоренко Сидір Сидорович, провідний фахівець методичного відділу. 4.3.3. Якщо є потреба посилатись на певний елемент переліку, наведеного в тексті документа, то перед кожною позицією цього переліку слід ставити рядкову букву з дужкою. Для подальшої деталізації слід використовувати арабські цифри з дужкою. Кожний пункт, підпункт переліку записується з абзацного відступу відносно попереднього рівня підпорядкованості, наприклад: а) ________________________________ 1) __________________________ − _____________________ − _____________________ Текст кожної позиції переліку слід починати з малої літери. 4.3.4. В одному й тому самому розділі, підрозділі, пункті, підпункті не дозволяється використовувати переліки з однаковим літерним або цифровим позначенням їх позицій.4.4. Таблиці4.4.1. Таблиця – це одна з форм подання інформації у вигляді переліку відомостей або числових даних, приведених у певну систему й рознесених по графах, які просторово обмежені горизонтальними та вертикальними лініями відповідного рисунку. 4.4.2. Таблиці в службових документах інституту повинні використовуватись для кращого унаочнення та зручності вивчення, аналізу, порівняння показників діяльності. Стандартна таблиця схематично має нижченаведену структурну побудову. 4.4.3. Таблиці, залежно від їх розміру, подаються відразу після того тексту, де на них посилаються, або якнайближче до першого посилання (на наступній сторінці), а за потреби – у додатку до документа. За наявності в документі невеликого за обсягом цифрового або іншого матеріалу, його недоцільно оформляти таблицею, а слід подавати текстом, розташовуючи дані у вигляді колонок, наприклад:Граничні відхилення розмірів профілів усіх номерів: – по висоті ± 2,5 % – по ширині полиці ± 1,5 % – по товщині стінки ± 0,3 %– по товщині полиці ± 0,3 % 4.4.4. На кожну таблицю має бути посилання в тексті документа із зазначенням її номера. Таблиці, крім таблиць поданих у додатках, слід нумерувати в межах усього документа арабськими цифрами, починаючи з цифри „1“, наприклад: „Таблиця 1“. Таблиці кожного з додатків документа нумеруються окремо. 4.4.5. У деяких випадках, за обґрунтованої потреби, дозволяється нумерувати таблиці в межах кожного розділу. У такому випадку, номер таблиці складається з номера розділу документа та порядкового номера таблиці в цьому розділі. Такі складові єдиного номера зазначаються через крапку. 4.4.6. Назва таблиці має стисло відображати зміст таблиці. Її розташовують через один інтервал над таблицею і друкують з першої великої літери. Якщо з тексту документа можна зрозуміти зміст таблиці, то дозволяється не давати їй назву. 4.4.7. Якщо частину таблиці перенесено, то її назву подають лише над її першою частиною, а над іншими (на тій самій, наступній чи останній сторінці) подають номер таблиці з відповідним написом, наприклад: „Продовження таблиці ____“ або „Кінець таблиці ____“ За потреби (коли в тексті документа треба посилатися на певну колонку або коли головка таблиці має великі розміри і таблицю треба переносити на наступну сторінку) колонки таблиці дозволяється нумерувати арабськими цифрами, наприклад: ^ Назва показника Значення у режимі 1 у режимі 2 1 2 3 ^ Сила струму колектора, А 5, не менше 7, не більше Напруга на колекторі, В — — ^ Опір навантаги колектора, Ом — — У цьому разі на кожній наступній сторінці продовження таблиці має починатися з рядка з пронумерованими арабськими цифрами колонками, наприклад: 1 2 3 ^ Сила струму колектора, А 5, не менше 7, не більше Напруга на колекторі, В — — Опір навантаги колектора, Ом — — 4.4.8. Таблицю ліворуч, праворуч, згори і знизу обмежують лініями. Горизонтальні й вертикальні лінії, що розмежовують рядки таблиці, дозволено не наводити, якщо це логічно обґрунтовано і не ускладнює користування таблицею. Але головку таблиці обов’язково відокремлюють лінією від решти таблиці. 4.4.9. Заголовки колонок друкують здебільшого паралельно рядкам таблиці, але за потреби, можна розташовувати заголовки колонок й перпендикулярно до рядків. 4.4.10. Якщо розміри таблиці перевищують розміри аркуша, її можна розподілити на частини, розташувавши їх одну під одною та повторюючи в кожній частині головку таблиці і (або) її боковик. Якщо в кінці аркуша таблицю переривають, то в її першій частині нижню обмежувальну горизонтальну лінію не наводять, наприклад:^ Початок таблиці Назва показника Значення у режимі 1 у режимі 2 1 2 3 ^ Сила струму колектора, А 5, не менше 7, не більше Напруга на колекторі, В — — ^ Опір навантаги колектора, Ом — — Кінець таблиці 1 2 3 ^ Сила струму колектора, А 5, не менше 7, не більше Напруга на колекторі, В — — ^ Опір навантаги колектора, Ом — — Якщо таблицю переривають праворуч і частина колонок переноситься нижче або на інший аркуш (сторінку), то в першій частині такої таблиці не наводять праву обмежувальну вертикальну лінію. 4.4.11. Заголовки колонок і рядків таблиці слід друкувати з великої літери, а їх підзаголовки – з малої, якщо вони становлять одне речення із заголовком, або з великої, якщо вони мають самостійне значення. У кінці заголовка чи підзаголовка крапку не ставлять. 4.4.12. У заголовку колонки або рядка одиницю фізичної величини пишуть після назви цієї величини, а між ними ставлять кому. Якщо всі показники в колонках таблиці визначено тією самою одиницею фізичної величини, її позначку розташовують над таблицею праворуч (і кожною частиною розподіленої таблиці), а не в колонках. Позначку одиниць фізичної величини, спільної для всіх показників у рядку, треба подавати після її назви. 4.4.13. Якщо в колонці текст повторюється, то перше повторення замінюють словами „те саме“, а далі позначкою: – // –. 4.4.14. Числове значення показника слід вписувати на рівні першого рядка його назви. Якщо в таблиці є виноски та примітки, то спочатку подають виноски, а потім – примітки. Щоб пояснити окремі дані таблиці, їх необхідно відмічати надрядковим знаком виноски „ * “, наприклад: ^ Назва показника Марка сталі та сплаву ЕКОс-1,2 ЕКОс-1,2 ЕКОр-1.2 ЕКОр-1.2 ЕКОр-1,2 Глибина каналуШирина копання 1,290,25 1,70- (1,2*)0,4; 0.6; 0.8 (2,0*)0,6**; 0,8 3,01,5; 2,0; 2,5 * За найменшим коефіцієнтом заповнення ** Для екскаваторів на тракторі Т-130 Примітка. Розміри в дужках, бажано не вживати 4.4.15. Цифри в колонках таблиці слід писати так, щоб відповідні розряди чисел у колонці були розташовані один під одним. В одній колонці слід вказувати однакову кількість десяткових знаків для всіх значень величини.4.5. Рисунки4.5.1. Усі графічні матеріали (ескізи, діаграми, графіки, схеми, малюнки, креслення тощо) повинні мати однаковий підпис: „Рисунок“. 4.5.2. Рисунки, крім рисунків, поданих у додатках, слід нумерувати в межах усього документа арабськими цифрами, починаючи з цифри „1“, наприклад: „Рисунок 1“. Рисунки кожного з додатків документа нумеруються окремо. 4.5.3. Дозволяється нумерувати рисунки в межах кожного розділу, складаючи номер рисунка (через крапку) з номера розділу та порядкового номера рисунка в цьому розділі. 4.5.4. Рисунки кожного додатка мають свою окрему нумерацією, що складається через крапку з літери позначки додатка та порядкового номера рисунка в цьому додатку. 4.5.5. Назва рисунка повинна відображати його зміст, бути конкретною та стислою. Якщо з тексту документа зрозуміло зміст рисунка, то його назву можна не подавати. Назву рисунка друкують з першої великої літери і розташовують під ним. 4.5.6. За потреби, пояснювальні дані до рисунка подаються безпосередньо після графічного матеріалу, перед назвою рисунка. Якщо рисунок не вміщується на одну сторінку, його можна перенести на наступну, вказавши назву через один інтервал на першій сторінці, а пояснювальні дані – на тих сторінках, яких вони стосуються. При цьому, під кінцевою частиною рисунку (з пояснювальними даними) друкується такий підпис, наприклад:Рисунок ______, аркуш ______.номер номер 4.5.7. Рисунок подають відразу після тексту, де вперше посилаються на нього, або якнайближче до цього посилання, а за потреби – в додатку до документа.4.6. Посилання4.6.1. У службових документах інституту дозволяється посилатися на структурні елементи безпосередньо самого документа або на інші документи. 4.6.2. Посилаючись на той самий документ у цілому, слід використовувати форму „цей лист“ або „у цьому наказі“ тощо. У разі посилання на елементи тексту того самого документа вказуються відповідні номери його розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, позицій переліків, рисунків, формул, таблиць, додатків, а також на колонки і рядки таблиць. 4.6.3. Посилаючись на структурний елемент документа, номером якого є одне число, слід подавати назву цього елемента повністю, наприклад: відповідно до розділу 5. Якщо номер елемента складено з чисел, сполучених крапкою, назву структурного елемента не зазначають, наприклад: – згідно з 4.1.16; – відповідно до таблиці 5.3. 4.6.4. Посилаючись, можна використовувати загальноприйняті або стандартизовані скорочення (див. ДСТУ 3582), наприклад: – згідно з рис. 5; – відповідно до табл. 4; – див. рис. 21. 4.6.5. Посилатися на елементи таблиці слід так, наприклад: – див. рядок 3 таблиці 5; – як свідчить колонка 4 таблиці 8. 4.6.6. Посилаючись на позиції певного переліку в документі, слід через кому зазначати номер відповідного розділу (підрозділу, пункту, підпункту) та номер позиції переліку (з круглою дужкою). Якщо переліки мають кілька рівнів підпорядкованості, то зазначати слід обидва рівні, наприклад: – згідно з 4.1.2, 1); – відповідно до 5.4.2, в), 2).4.7. Примітки4.7.1. Примітки в службовому документі інституту подаються, якщо є потреба в коментарях або поясненнях щодо змісту тексту, таблиць чи рисунків. У примітках не повинно бути вимог. Примітки, внесені до тексту документа, можуть стосуватися будь-якого його структурного елемента, крім титульного аркуша, назви та виносок. 4.7.2. Примітки слід подавати відразу за текстом, фрагментом рисунка або в кінці таблиці, яких вони стосуються. Примітку в таблиці відокремлюють від основної частини. 4.7.3. Якщо подають одну примітку, то їй повинно передувати слово „Примітка“, надруковане через один інтервал з абзацу та з великої літери. Після слова „Примітка“ слід ставити крапку. Далі в тому самому рядку світлим шрифтом, через проміжок та з великої літери друкується текст самої примітки, наприклад:Примітка. _____________________________ Якщо документ має дві і більше приміток, то їх подають після тексту, якого вони стосуються та нумерують арабськими цифрами, оформлюючи так, наприклад:Примітка 1. ___________________________Примітка 2. ___________________________ 4.7.4. Якщо в одному документі є кілька приміток, що стосуються різних положень документа, то дозволяється використовувати їх наскрізну нумерацію, наприклад: ^ Текст положення Примітка 1. ___________________________ Текст положення Примітка 2. ___________________________Примітка 3. ___________________________4.8. Приклади4.8.1. В документах інституту можуть наводитись приклади, коли необхідно пояснити певні положення чи вимоги таких документів або для коротшого їх викладення. 4.8.2. Слово „Приклад“ („Приклади“) слід друкувати світлим курсивом з абзацу та великої літери. Текст прикладу(-ів) друкують з нового рядка після слова „Приклад(и)“. За потреби приклади нумерують арабськими цифрами. 4.8.3. Якщо слово „Приклад(и)“ та текст прикладу подають в одному рядку, після слова „Приклад“ ставлять дв