УДК 658.012.1:347.42О.М. ЖОВНА кандидат економічних наук, доцент Криворізького технічного університетуЯ.В. НУСІНОВА кандидат економічних наук, доцент Міжнародного науково-технічного університетуОСОБЛИВОСТІ ОЦІНКИ ЕКОНОМІЧНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ ЗА НАЯВНОСТІ ШТУЧНОЇ ЕКОНОМІЇ ВИТРАТУ статті з метою приведення показників результативності діяльності різних підприємств в порівняний вигляд запропоновано здійснювати коригування суми зміни нерозподіленого прибутку на показник, що комплексно характеризує узгодженість інтересів усіх учасників корпоративного процесу, а також суми штучної економії.Ключові слова: економічні результати, заробітна плата, дивіденди, економія витрат, нерозподілений прибуток, порівнянність показників. В статье с целью приведения показателей результативности деятельности различных предприятий в сопоставимый вид предложено осуществлять корректировку суммы изменения остатка нераспределенной прибыли на показатель, который комплексно характеризует согласованность интересов всех участников корпоративного процесса, а также суммы искусственной экономии.Ключевые слова: экономические результаты, заработная плата, дивиденды, экономия затрат, нераспределенная прибыль, сопоставимость показателей.In the article with the purpose of adduction of indexes of effectiveness of activity of different enterprises in a comparable kind it is suggested to carry out adjustment of sum of change of the retained earnings on an index, which complex characterizes co-ordination of interests of all participants of corporate process, and also sums of artificial economy.Keywords: economic results, wages, dividends, economy of expenses, retained earnings, comparable of indexes.^ Проблема та її зв’язок з науковими і практичними завданнями. У процесі оцінки результативності використовуються різноманітні показники фінансової звітності: операційний прибуток, сума операційного прибутку й амортизації, чистий прибуток підприємства. Залежно від мети аналізу різні показники прибутку можуть порівнюватись або із сумарними активами, або з власним капіталом підприємства, які також визначаються за даними фінансової звітності.^ Аналіз досліджень та публікацій. З метою проведення експрес-оцінки економічних результатів діяльності за даними фінансової звітності показники фінансово-економічних результатів, наведені у звітності, можна поділити на: – інтервальні – відображають результат, отриманий за період: прибуток, дохід; – моментні – визначають результати на певний момент часу: власний капітал, вартість підприємства. При цьому моментні показники перетворюються на інтервальні шляхом визначення їх зміни за період, тобто різниці між їх кінцевим та початковим значенням. Інтервальним показником фінансово-економічних результатів діяльності підприємства, поряд з доходом, є також отриманий прибуток. Проте деякі автори [] визначають недоліки загальноприйнятих показників прибутку та проводять їх уточнення та коригування. Так, на думку С. В. Козаченко [2], показник прибутку необхідно коригувати на величину так званої „внутрішньої кредиторської заборгованості”, що виникає за рахунок недофінансування обов’язкових програм на підприємстві. Дійсно, в загальному випадку підприємство може отримати економію штучно, внаслідок порушення технології виробництва, а не проведення цілеспрямованих заходів щодо зниження витрат. При цьому даний автор вказує, що в майбутньому підприємство буде змушене понести ще більші витрати на усунення наслідків такої економії. Ця економія є заборгованістю підприємства перед самим собою. Тому в роботі [2] пропонується збільшити величину зобов’язань підприємства на суму даної економії. На наш погляд, доцільно розділяти економію витрат операційної діяльності на обґрунтовану, що пов’язана з проведенням цілеспрямованих заходів зі зниження витрат та штучну частину, яка пов’язана з порушенням технології. Основні загальноприйняті методики оцінки й аналізу результатів діяльності підприємств базуються лише на аналізі фінансово-економічних показників, основними з яких уважаються показники прибутку. Проте дуже часто підприємства з метою збільшення значення даного показника вдаються до таких заходів, як зниження витрат на навчання персоналу, на маркетинг, на обслуговування клієнтів тощо, що в майбутньому негативно відображається на діяльності самого підприємства. На нашу думку, показник економічних результатів повинен включати всі можливі результати, пов’язані з діяльністю підприємства. На думку О. М. Вакульчик [3], використання показника прибутку при оцінці результативності діяльності в умовах корпоративних відносин є особливо обмеженим, оскільки він ураховує лише суму коштів, які ще не використані в інтересах учасників корпорації. Таким чином, показник прибутку відображає результат тільки з позицій підприємства в цілому та вимірює лише потенціал розвитку й розширення його діяльності в майбутньому. У зв’язку з цим виникає питання, як модернізувати цей показник таким чином, щоб при його визначенні враховувався різний ступінь задоволення інтересів учасників корпоративного процесу. Оскільки аналіз і оцінка діяльності підприємств ґрунтуються зазвичай на даних зовнішньої фінансової звітності, у процесі прийняття рішення інвесторами слід максимально привести наведені в ній показники до порівнянного вигляду з іншими підприємствами галузі або іншими корпораціями. Кожне підприємство суттєво відрізняється від інших за масштабами діяльності, зовнішніми умовами функціонування, особливостями корпоративного управління тощо. Одним з основоположних для підприємств корпоративного типу принципів є врахування інтересів зацікавлених осіб. Виходячи з цього, метою створення корпорації є не тільки отримання прибутку, а й задоволення потреб усіх учасників корпорації: власників, менеджерів, працівників, кредиторів, держави. На думку О. М. Вакульчик, результат корпоративного управління повинен вимірювати результат зусиль усіх учасників цього процесу й складатись з відповідних часток, які визначають винагороду власників, робітників, кредиторів, держави.^ Постановка завдання. Для прийняття найбільш оптимальних управлінських рішень за даними такої оцінки показники діяльності повинні бути максимально зведені до порівнянного вигляду. У якості основного фактору, за яким проводиться порівнянна оцінка, нами було прийнято урахування корпоративних інтересів зацікавлених осіб. Зазначене припущення пояснюється тим, що в рамках проведення експрес-оцінки діяльності цей фактор є найбільш зрозумілим і керованим для інвесторів, оскільки кожен з них має власні корпоративні стандарти й принципи. Крім того, одержання економії витрат, а отже, й збільшення прибутку, може бути одержане не тільки в результаті здійснення цілеспрямованих заходів зі зниження витрат, а й в результаті порушення технології. Отже, у разі, якщо підприємство має таку штучну економію, показник економічних результатів діяльності повинен бути скоригований на її величину. На підставі відхилення фактичних витрат від базових відповідно може бути скоригований прибуток від діяльності підприємства. Таким чином, для забезпечення порівнянності оцінки діяльності підприємств необхідно: – розробити номенклатуру витрат, що повинні бути зведені до порівнянного вигляду; –– визначити базовий рівень цих показників з точки зору урахування інтересів усіх учасників корпоративних відносин (акціонерів, менеджерів, інших працівників тощо); – розрахувати відхилення фактичних значень обраних показників витрат від їх базового рівня; – скоригувати фактичні значення прибутку від діяльності підприємств з урахуванням визначених відхилень.^ Викладення матеріалу та результати. Основними видами витрат та виплат, які дозволяють кількісно виміряти ступінь реалізації інтересів учасників корпоративного процесу є: витрати на оплату праці, витрати на утримання об’єктів соціально-культурного призначення, витрати на навчання, дивідендні виплати. Усі перераховані вище витрати – суб’єктивні, оскільки їх сума більшою мірою залежить від керівництва й може змінюватися в залежності від поставлених поточних цілей. Також суб’єктивним є й розмір дивідендних виплат, сума якого встановлюється на загальних зборах акціонерів. Отже, на першому етапі визначення порівнянних показників економічних результатів діяльності необхідно забезпечити порівнянність по вищевказаним суб’єктивним витратам та виплатам. Показник, що комплексно характеризує узгодженість інтересів усіх учасників корпоративного процесу знаходиться з виразу∆НПΣ = ВОП + Н + Вск+ ΔДп, (1)де ∆НПΣ - показник, що комплексно характеризує узгодженість інтересів усіх учасників корпоративного процесу, грн.; ВОП – відхилення фактичних витрат на оплату праці від обраної бази, грн.; Вск - відхилення фактичних витрат на утримання об’єктів соціально-культурного призначення від встановленої бази, грн.; Н – відхилення фактичних витрат на навчання від обраної бази порівняння, грн.; ΔДп – відхилення суми дивідендів, нарахованих у періоді, попередньому оцінюваному, від їх базових значень, грн.У якості базових величин витрат, що забезпечують порівнянність економічних результатів діяльності, можуть використовуватись значення, отримані за допомогою кореляційно-регресійного аналізу. При цьому оцінюється певний період діяльності підприємства, тобто враховується тенденція розвитку показників. В процесі виконання кореляційно-регресійного аналізу визначаються середні за досліджуваними підприємствами залежності обсягів витрат від незалежних чинників. Шляхом підставлення фактичних даних незалежних чинників в отримане рівняння, визначається обсяг витрат, який відповідає середньому за підприємством співвідношенню витрат і обраних чинників. Отримане значення й приймається в якості бази порівняння. Застосування апарату кореляційно-регресійного аналізу для розрахунку базових значень витрат вимагає визначення системи аргументів (залежних та незалежних змінних) для визначення параметрів рівняння. За результатами проведених досліджень, визначено, що залежними змінними є наступні види показників (табл. 1): Таблиця 1^ Система показників для розрахунку базових значень витрат Залежні показники Незалежні показники ^ Продуктивність праці Товарна продукція Середньорічна заробітна плата одного працівника Середньорічна заробітна плата одного працівника Сума капітальних інвестицій ^ Витрати на навчання працівників Сума валового прибутку Витрати на утримання об’єктів соціально-культурного призначення Чисельність працівників ^ Витрати на навчання працівників При проведенні порівнянної оцінки величини нерозподіленого прибутку додатково враховується відхилення за дивідендними виплатами. Установлення бази порівняння частини прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, шляхом проведення кореляційно-регресійного аналізу не є доцільним, через неможливість виділення низки чинників, що впливають на її загальний розмір. З огляду на це пропонуємо проводити розрахунок бази порівняння величини дивідендів на основі коефіцієнту дивідендних виплат, виходячи з середнього його рівня у попередніх періодах. При визначенні базової величини дивідендних виплат враховується порівнянна величина чистого прибутку:Дб = ЧПп × Кдб, (2)де Дб – базова величина дивідендних виплат у поточному році, грн.; ЧПп – порівнянна величина чистого прибутку у поточному році, грн.; Кдб – базовий коефіцієнт дивідендних виплат, частка од.Фактично виплачені дивіденди порівнюються з розрахованою базою порівняння, та визначається показник відхилення (∆Д). Даний показник дозволяє оцінити пріоритетність використання дивідендів у господарській діяльності підприємства як однієї з форм доходів, що отримують його власники. Наявність штучної економії на підприємстві також є важливим чинником, що ускладнює порівнянність показників прибутку. Штучна економія витрат приводить до виникнення внутрішньої кредиторської заборгованості, і підприємство в майбутньому змушене буде понести значно більші витрати, пов’язані з усуненням наслідків такої економії. Проте у фінансовій звітності за оцінюваний період підприємства, які мали штучну економію, можуть мати кращі показники результатів діяльності, ніж підприємства, що не здійснювали економію на необхідних витратах та виплатах. Тому порівняний показник операційного прибутку також повинен бути скоригований на суму такої економії. Для визначення обґрунтованої економії витрат по кожному їх виду розраховується відхилення величини витрат (Вбаз) у періоді, обраному в якості базового, від фактичної величини витрат (Вфакт) в аналізованому періоді (фактичне відхилення), а також відхилення базової величини витрат від розрахункової їх величини (Врозр), визначеної за рівнянням регресії (розрахункове відхилення) та враховувати мінімум з цих відхилень. Розрахункова величина витрат визначається з використанням кореляційно-регресійних моделей питомих натуральних витрат ресурсів від природних та технологічних чинників. У загальному випадку, можлива ситуація, коли підприємство в результаті неефективного проведення заходів фактично одержує меншу економію, ніж могло б одержати. У такому випадку, в розрахунок необхідно брати фактичне, а не розрахункове відхилення. Якщо ж фактичне відхилення перевищує розрахункове, суму перевищення слід віднести до штучної економії. Таким чином, в обох зазначених вище випадках при розрахунку обґрунтованої економії (Еоб) у залік необхідно брати меншу з величин – або фактичне відхилення (ΔФакт), або розрахункове (ΔРозр):Еоб = min {ΔФакт, ΔРозр}. (3)З наведеної формули витікає, що обґрунтована економія є різницею величини витрат періоду, обраного в якості базового, та максимуму з двох величин витрат: фактичної за оцінюваний період, або розрахункової, одержаної в результаті впровадження зазначених заходів. У процесі визначення обґрунтованої та штучної економії може здійснюватись не лише детермінована, а й ймовірнісна її оцінка. В останньому випадку для розрахункової величини витрат визначається довірчий інтервал загальноприйнятим методом з рівнем надійності 0,95. Якщо фактична величина витрат (Вфакт1) знаходиться у межах довірчого інтервалу, штучна економія відсутня (рис.1). Рис.1. Визначення штучної економії витрат з урахуванням довірчого інтервалуЯкщо фактична величина витрат (Вфакт2) перевищує верхню межу довірчого інтервалу (Врозрmax), це свідчить про неефективне проведення заходів зі зниження витрат. Якщо ж фактична величина витрат (Вфакт3) менша за нижчу границю (Врозрmin) довірчого інтервалу, то має місце штучна економія витрат (Ешт), яка визначається за формулою:Ешт = Врозрmin – Вфакт3. (4)Показник, що характеризує нерозподілений прибуток, є моментним результатом діяльності підприємства. Як відомо, моментні показники можуть бути переведені до інтервальних шляхом розрахунку їх зміни за період. При визначення зміни нерозподіленого прибутку доцільним є коригування фактичної величини цього показника у кожному окремому періоді на величину показника (∆НПΣ ) та суми штучної економії. Тобто у цьому випадку кожний окремий період береться без зв’язку з іншими періодами. Величина порівнянного показника зміни нерозподіленого прибутку за період дорівнює:НПп = ΔНП + ∆НПΣ - Ешт, (5)де ΔНПп – порівнянна величина зміни нерозподіленого прибутку за період, грн.; ΔНП – зміна нерозподіленого прибутку за даними фінансової звітності, грн.Висновки. Таким чином, порівняна величина зміни нерозподіленого прибутку підприємств є показником, який комплексно характеризує узгодженість інтересів усіх учасників корпоративного процесу, а саме: співвідношення розміру коштів, які спрямовані на задоволення потреб працівників та менеджерів, виплати акціонерам і розвиток виробництва, а також враховує наявну на підприємстві штучну економію.^ Список використаної літератури Нусинов В. Я. Прогнозирование и оценка экономических результатов производства в условиях инвестирования и принятия стабилизационных мер в промышленности / В. Я. Нусинов. – Днепропетровск: Наука и образование, 1998. – 223 с. 2. Козаченко С.В. Экономика и менеджмент промышленных предприятий, функционирующих в условиях кризиса / С.В. Козаченко, В.А. Комирной, А.Ю. Вилкул, Е.В. Нусинова. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2001. – 332 с. Вакульчик О.М. Корпоративне управління: економіко-аналітичний аспект / О.М. Вакульчик – Д.: Пороги, 2003. – 256 с.