Функции слухового анализатора

I. Вступ 1. Структура слухового аналзатору 2. Дапазон чутливост органу слуху по частот. Вплив на людину високих та низьких звукв 3. Дапазон чутливост органу слуху по сил. Вплив на людину гучних звукв 4. Класифкац звукв. Психологчн властивост людського голосу 5. Мовн функц слухового аналзатору II. Дослдження впливу стилю викладу матералу вчителя на емоцйний

стан, працездатнсть, успшнсть учнв у навчанн та ставлення до предмету 1. Сила голосу вчителя тихий, середнй, гучний 2. Швидксть та тривалсть мовлення 3. Наявнсть беззмстовних слв III. Висновки IV. Список використано лтератури I. Вступ Розповдають, коли до Сократа один раз привели людину, про яку вн повинний був висловити свою

думку, мудрець довго дивився на нього, а потм викликнув Так говори ж ти, нарешт, щоб я мг тебе бачити дйсно, як багато змсту, крм слв, криться в самому звуц голосу Прислухайтеся до звукв мови незнайомо людини Хба тембр голосу, манера говорити, нтонаця не розповсть вам багато чого про його почуття характер Адже голос бува теплий мякий, грубий похмурий, зляканий боязкий, радсний упевнений, хидний вкрадливий,

твердий, живий, торжествуючий ще з тисячею вдтнкв, що виражають найрзномантнш почуття, настро людини навть його думки. Отже, голос найбльше повно розкрива характер, настрй навть щиросердечн властивост людини. Можна змнити зовншнсть, зачску, додати потрбне вираження свому обличчю, але в голос завжди буде вдчутна фальш. Так чи може психолог, який не вм розрзняти та вдчувати змни в голос спврозмовника, розумти стан клнта за тембром та ншими характеристиками голосу, який не ма хоча б базисних знань з дано теми,

впевнено вдчувати себе при робот з клнтами, квалфковано та ефективно надавати допомогу м Звсно вдповдь н. саме тому ми вибрали цю тему як найбльш актуальну. 1. Структура слухового аналзатору Слухова система дуже складний тонкий механзм, що працю безупинно вдень вноч, навть коли людина спить. задача перетворити звуковий сигнал у потк електричних мпульсв, що нтерпретуються мозком в результат сприймаються як звук.

Приснково-завитковий орган складаться з двох аналзаторв 1 аналзатор рвноваги 2 аналзатор слуху. Основна частина органа слуху та рвноваги знаходиться в прамдц скронево кстки. Будова органа слуху. Орган слуху подляться на зовншн, середн та внутршн вухо мал. 1. Зовншн вухо auris ехtеrnа складаться з вушно раковини зовншнього слухового ходу. Воно слугу для уловлювання проведення звукових коливань.

Вушна раковина в свой основ мстить еластичний хрящ, який покритий шкрою. В нй розрзняють завиток, що утворений вльним загнутим крам хряща, протизавиток, який йде паралельно до завитка. Внизу вушна раковина закнчуться складкою шкри вушною часточкою, де нема хряща. Зовншнй слуховий хд складаться з хрящово та кстково частин. Хрящова частина це продовження хряща вушно раковини, а ксткова це кстковий канал скронево кстки.

В длянц переходу одн частини в ншу знаходиться звуження вигин. Для вирвнювання вигину огляду барабанно перетинки, яка межею мж зовншнм середнм вухом, вушну раковину потрбно вдтягнути вгору назад у дорослого. Зовншнй слуховий хд вистелений шкрою, яка мстить волосся залози, що виробляють вушну срку. Барабанна перетинка ма овальну форму явля собою фброзну пластинку, що втягнута всередину барабанно порожнини. Зовн вона покрита шкрою, а зсередини слизовою оболонкою.

Середн вухо auris media знаходиться в прамдц скронево кстки складаться з барабанно порожнини та слухово встахво труби, яка здну середн вухо з носоглоткою. Барабанна порожнина лежить мж зовншнм слуховим ходом внутршнм вухом. В нй розрзняють верхню, нижню, передню, задню, латеральну та медальну стнки. Барабанна порожнина заповнена повтрям вистелена слизовою оболонкою.

Сюди вдкриваються комрки соскоподбного вдростка скронево кстки барабанний отвр слухово труби. В барабаннй порожнин знаходиться ланцюжок слухових ксточок молоточок, ковадло стремнце, як зднан мж собою суглобами, що да можливсть передач коливання барабанно перетинки на внутршн вухо. Слухова встахва труба ма ксткову та хрящову частини. Ксткова частина нижнм пвканалом мязово-трубного каналу скронево кстки, а хрящова це еластичний хрящ,

який укрплений на зовншнй основ черепа пдходить до бчно стнки носоглотки. Отже, одним кнцем труба вдкриваться в носоглотку, а другим у барабанну порожнину, вирвнюючи таким чином тиск у барабаннй порожнин з атмосферним тиском. Внутршн вухо auris ntеrnа знаходиться мж барабанною порожниною внутршнм слуховим ходом. До нього належать кстковий та перетинчастий лабринти. Кстковий лабринт складаться з трьох частин приснка, завитка та пвколових каналв.

Приснок середньою частиною ксткового лабринту сполучаться з пвколовими каналами позаду та каналом завитка попереду. На зовншнй його стнц, яка обернена до барабанно порожнини, овальне вкно, що закрите стремнцем. Кругле вкно знаходиться бля початку каналу завитка, воно закрите вторинною барабанною перетинкою. Кстков пвколов канали розташован у трьох взамно перпендикулярних площинах. Розрзняють переднй, заднй та латеральний канали. Кожний з них ма по дв нжки, як бля приснка розширюються,

утворюючи ампули. Завиток складаться з ксткового стрижня веретена, навколо якого спральний канал утворю 2,5 обороти. Основа завитка обернена до внутршнього слухового ходу. В порожнину каналу завитка вд веретена вдходить ксткова спральна пластинка, в основ яко знаходиться спральний канал. Перетинчастий лабринт розташований всередин ксткового повторю його обриси. Вн явля собою систему каналв, заповнених рдиною ендолмфою.

До перетинчастого лабринту належать маточка мшечок, що знаходяться в приснку, пвколов перетинчаст канали перетинчаста протока завитка. Мж кстковим перетинчастим лабринтами знаходиться рдина перилмфа. Стнки перетинчастого лабринту побудован з тонко сполучнотканинно пластинки. Претинчаста протока завитку на розрз ма трикутну форму. Одна стнка зростаться з стнкою ксткового каналу завитку, дв нш вддляють вд перилмфатичного простору

називаються основною приснковою мембранами. Протока завитка длить перилмфатичний простр каналу на дв драбини барабанну, яка слпо закнчуться бля вкна завитка, приснкову, яка сполучаться з перилмфатичним простором приснка. У длянц протоки завитка, на основнй пластинц, що складаться з фброзних волокон рзно довжини, розташований спральний кортв орган, який рецепторним апаратом органа слуху. 1 1.2. Дапазон чутливост органу слуху по частот. Вплив на людину високих та низьких звукв.

Звуков вдчуття. Людина може сприймати звуки з частотою коливання вд 16 до 20 000 Гц. Цей дапазон вдповда 10-11 октавам. Верхня границя сприйманих звукв залежить вд вку чим людина старше, тим нижче границя стар часто не чують високих тонв наприклад, звуку, видаваного цвркуном. У багатьох тварин верхня границя слуху лежить значно вище у собаки, наприклад, вдаться одержати умовн рефлекси на дуже висок, нечутн людиною звуки. Розрзнення частоти звуку характеризуться тим мнмальним

розходженням по частот двох звукв, яке ще уловлються людиною. При низьких середнх частотах людина здатна помтити розходження в 1-2 Гц. Зустрчаються люди з абсолютним слухом вони здатн точно дзнаватися позначати будь-який звук навть при вдсутност звуку порвняння. Аналз частоти звукв висоти тонв. Звуков коливання втягують у коливальний процес перилмфу верхнього нижнього каналв завитку на всьому

хньому протяз неоднаково. Коливальна реакця основно мембрани, передана на ендолмфу, ма характер хвил, що бжить, а локалзаця амплтудного максимуму ц хвил на мембран залежить вд частоти звуку. Таким чином, у процес збудження утягуються рзн клтки спрального кортва органа, що примикають до основно мембрани. стотне значення для сприйняття звукв рзно частоти локалзац рецепторних клток спрального органа, що утягуються в збудження, доводиться, зокрема, поведнковими експериментами.

Якщо пошкодити в собаки завиток в його основ, то зникають ранше вироблен умовн рефлекси, на висок тони якщо ж ушкодження нанести в област вершини завитку зникають умовн рефлекси на низьк тони руйнування тльки середини завитка виклика випадання тонв середньо частоти дапазону. Роздльне просторове представництво зон, збуджуваних при д звукв рзно частоти, пдтверджуться електрофзологчними методами викликан потенцали, нейронна активнсть на всх рвнях слухового аналзатора.

Для порвняно низьких частот можливий аналз висоти тону за рахунок реакц на сигнали волокон слухового нерва, що повторю частоту д подразника. Це означа, що снують два механзми розрзнення висоти тонв, як поднуються мж собою. При д високих тонв вдбуваться лише просторове кодування, засноване на неоднаковому розташуванн збуджених рецепторних клток на основнй мембран. При низьких середнх тонах здйснються тимчасове кодування, коли нформаця передаться по визначених групах

волокон слухового нерва у вид мпульсв, частота яких вдповда частот сприйманих завитком звукових коливань. Основним вдображенням частотного настроювання окремих нейронв на всх рвнях слухово системи наявнсть у них так званих частотно-граничних показникв. Ц показники вдбивають залежнсть гранично нтенсивност звуку, необхдно для порушення клтки, вд його частоти. В обидва боки по дапазон частот вд оптимально, чи характеристично, частоти порг реакц нейрона рзко

зроста. Таким чином, елемент виявляться налаштованим на видлення з ус сукупност звукв лише визначено, досить вузько длянки частотного дапазону. Частотно-граничн крив рзних клток перекривають весь частотний дапазон чутних звукв. Форма цих кривих у багатьох нейронв вищих слухових центрв значно ускладнються.12 1.3. Дапазон чутливост органу слуху по сил. Вплив на людину гучних звукв. Слухова чутливсть. Мнмальну силу звуку, що чу людина, в половин випадкв його предявлення, називають

абсолютно слуховою чутливстю. Установлено, що пороги чутност сильно змнюються в залежност вд частоти звуку. В област частот вд 1000 до 4000 Гц слух людини ма максимальну чутливсть. У цих межах чутний звук, що ма незначну енергю порядку 1 10-12 Втм2 1 10-9 ергс см2. При звуках нижче 1000 вище 4000 Гц чутливсть рзко зменшуться наприклад, при 20 при 20000

Гц гранична енергя звуку повинна бути 1 10-3 Втм2 1ергс см2 нижня крива АЕFGD на мал.2. При збльшенн сили звуку незмнно частоти можна дйти до тако сили, коли звук виклика непримне вдчуття тиску навть болю у вус. Звуки тако сили дадуть, мабуть, верхню межу чутност крива АВСD обмежать область слухового сприйняття. Усередин ц област лежать так назван мовн зони, у межах яких по частот й нтенсивност розподляються звуки мови. Голоснсть звуку.

Удавану голоснсть звуку варто вдрзняти вд фзично сили. Вдчуття голосност не йде строго паралельно наростанню нтенсивност звучання. Одиницею голосност звуку бел. Ця одиниця явля собою десятковий логарифм вдношення дючо нтенсивност звуку до гранично його нтенсивност 0. У практиц звичайно використовуться як одиниця голосност децибел дБ, тобто 0,1 бела, накше кажучи, 10 lg100. Наростання вдчуття голосност при посиленн звуку рзниться

в залежност вд його частоти. У середньому дапазон чутних частот 1000 Гц людина вдчува змну нтенсивност усього на 0,59 дБ 5,9 10-2 Б, а на краях шкали диференцальний порг по голосност доходить до 3 дБ 0,3 Б. Максимальний рвень голосност, коли звук виклика болюче вдчуття, дорвню 130-140 дБ над порогом чутност людини. Таким чином, голоснсть звучання визначаться складною взамодю таких його показникв, як нтенсивнсть

сила висота тону частота. Аналз сили звукв нтенсивност звучання. Сила звуку кодуться числом збуджених нейронв частотою х мпульсац. Збльшення числа збуджених нейронв при д усе бльш голосних звукв звязане з тим, що нейрони слухового аналзатора рзко вдрзняються друг вд друга за рвнем збудливост порогам реакцй. При слабких подразниках у реакцю утягуться лише невелике число найбльш чуттвих нейронв, а при посиленн

стимулв збуджуться усе бльша кльксть додаткових нейронв. Крм того, сам пороги порушення внутршнх зовншнх рецепторних клток спрального органа неоднаков. Порушення внутршнх волосяних клток виника при бльшй сил звукового подразнення. Тому в залежност вд нтенсивност звукового подразнення змнються спввдношення числа збуджених внутршнх зовншнх волосяних клток. 12 1.4. Класифкац звукв. Психологчн властивост людського голосу.

Класифкаця. звуков хвил розрзняють по висот, голосност нтенсивност та тембру. Висотна чутливсть до звукв обумовлються частотою коливань звуково хвил. Краще вдчуваються звуки з звуковою хвилею у дапазон 1000-4000 Гц. Тембр вдбива форму коливань звуку. Звичайне коливання звуково хвил звук камертона ма форму синусоди. Музичн звуки спв, звуки музичного нструмента складн звуки, що складаються з плавного часткових, чи

парцальних, тонв. Частков тони це звуки вд коливання половини, чверт, восьмий т.п. частин цлого тону. Вони створюють складне звучання визначено висоти сили, що характеризуться власним тембром, тобто свордною сукупнстю головного часткового тонв. Тембр розвиваться в дтей з розвитком мови. Дти в першому пврчч життя здатн реагувати на спв, музику, на нтонац мови, розрзняють ритмчну сторону мови, а наприкнц першого року життя розрзняють звуки мови.3

Психологчн властивост людського голосу. Роль голосу. Голос важливий так само, як зовншнсть, манери, текст виступу. Це той нструмент, за допомогою якого можна донести сво повдомлення до аудитор. Взаморозумння мж лектором аудиторю залежить вд голосових мовних даних лектора. Голос може залучити слухачв на його сторону, переконати х у чомусь, завоювати хню довру.

Вн може розворушити людей чи приспати х, зачарувати чи вдвернути. Людський голос могутнй нструмент. Завжди варто памятати, що слухач очкують цлком заслуговують почути примний голос. накше кажучи, голос повинний сприяти карр, а не псувати . Для цього необхдна правильна вимова, чтка артикуляця, гарна постановка голосу.8 Характеристики гарного голосу 6 ь ь примний ь вбруючий ь доброзичливий ь добре модульований ь низького

тембру ь доврчий ь керований ь теплий ь мелодйний ь турботливий ь упевнений ь владний ь дружнй ь забарвлений нтонацю ь виразний ь природний ь багатий ь наповнений ь звучний ь спокйний. Характеристики поганого голосу 6 ь ь гугнявий ь рзкий чи скрипливий ь хрипкий ь тремтячий ь високого тембру чи пронизливий ь плаксивий ь с задухою ь боязкий ь уривчастий ь занадто голосний ь занадто тихий нечутний ь безбарвний ь помпезний ь саркастичний тон ь невпевнений ь монотонний ь напружений ь слабкий

ь нудний. Не важливо, яким голосом волод людина вд народження. Завдяки практиц вона зможете здобути такий голос, якого по справедливост заслугову професйна майстернсть яскрава ндивдуальнсть. Можна позбутися вд ноземного чи мсцевого акценту, якщо строго стежити за правильнстю вимови. Можна позбутися вд гугнявих звукв, якщо вмло користатися голосовим апаратом. Можна навчитися чтко артикулювати правильно вимовляти звуки, розвити резонансн коливання в груди.7

Ми пропонумо деяк психологчн характеристики голосу 11 1. Металеве звучання говорить про енергйнсть твердсть. 2. лейний, масляний, жирно-мякий голос походить вд лише зображувано дружност, фальшивого пафосу по ньому легко викрити пдлабузника. 3. Особливо важливо наступне розходження, що легко уловлються вже псля короткого тренування спвуча мова сильне пдкреслення голосних темпераментнсть, чуттвсть, типова для людей,

яких називають добрягами. Таким добрягою був вгенй Леонов у рол завдувача дитячим садом у фльм Джентльмени удач але тльки не в рол Доцента змнилася сутнсть персонажа змнився голос це акторський талант мова, у якй голосн вдступають на другий план, а гостро пдкреслюються приголосн перевага розуму вол, що точно аналзу розум. Це майстерно зграв Володимир Висоцький каптан Жеглов у фльм

Мсце зустрч змнити не можна. 4. Монотонний голос скритнсть, зажатсть, боязксть. 5. Висота, мелодйнсть голосу мняються в широких межах вдкритсть, рзноманття нтересв, внутршня воля. 6. Падння тону до кнця фрази моврно, слабка воля, мяксть. нод це може бути результатом фзично слабост, наприклад, у глибоких старикв. 7. Ритмчн коливання висоти тону пожвавлення при внутршнй урвноваженост, здатност до творчост. 8. Неритмчн коливання нервномрне пдвищення падння тону неврвноваженсть, вдсутнсть

стабльност. 9. Опукло-текуча манера говорити з мякими переходами окремих звукв слв глибоке, повне емоцйне життя. 10. Кутасто-уривчаста мова з раптовими змнами голосност тверезе, цлеспрямоване, прагматичне мислення, нод нервознсть. Можна зустрти у визначеного типу офцерв, вчителв полтикв з явною чи приховуваною авторитарнстю, схильнстю до диктату. 1.1. Мовн функц слухового аналзатору Збудження волоскових клтин передаться звязаним з ними волокнам завиткового нерва, як дендритами бполярних

клтин спрального ганглю. Аксони бполярних клтин складають аферентну частину слухово глки 8- пари головномозкових нервв, дуже коротко глки, яка входить у кохлеарн ядра позаду варолйового мосту. В кожному слуховому нерв мститься бля 25000 волокон. При вход в стовбур мозку нерв подляться на дв глки, що йдуть до рзних ядер. Рзн волокна слухових нервв несуть в соб мпульси рзних частот.

Ця тонотопчна органзаця збергаться на всьому протяз висхдних шляхв слухово системи. Рзн нейрони, як у спральному гангл, так в ядрах моста, довгастого мозку та вищих вддлв мають збудження, яке кодом рзних частот. Таким чином, розрзнення звукв по частот починаться в основнй мембран, волокна яко вибрково реагують на звуки рзних частот. Наближене настроювання мембрани на рзн частоти може вдосконалюватись при подальшй обробц нервовими механзмами, що забезпечують необхдну точнсть розрзнення.

В кохлеарних ядрах, куди приходять аксони бполярних клтин спрального ганглю перших нейронв слухового шляху знаходяться друг нейрони слухового шляху. Частина нейронв посила волокна до мозочка в центри руху вух та очей, основна ж маса х направляться в задн горби чотиригорбкового тла середнього мозку, та у внутршн колнчасте тло промжного мозку, де знаходяться трет нейрони слухового шляху, як сприймають слухов мпульси. Аксони третх нейронв через променистий внець надходять у слухову зону великих пвкуль.

Слухова зона кори великих пвкуль. Аксони нейронв промжного та середнього мозку розгалужуються в багатьох длянках слухово зони, що займа верхню частину скронево дол. Встановлено, що одн розгалуження аксонв складають основн проекц завитка, нш пдтримуюч проекц. Найбльше основних проекцй ма первинна слухова зона, що розташована у верхнй скроневй закрутц. Подразнення певних длянок слухово кори у людини виклика галюцинац голосв рдних чи друзв нколи ц голоси

вимовляють ясн осмислен повдомлення, в нших випадках вони просто нечтко щось бурмотять. Звдси зрозумло, що так функц, як вдчуття звуку та розрзнення по висот сил виконуються в нижчих вддлах слухового аналзатора. У слуховй зон кори пвкуль здйснюються так функц, як звязан з памяттю розпзнання тембру, який властивстю звуку, залежною вд його гармонйного складу локалзац джерела звуку в простор з використанням розходження в час приходу та в нтенсивност звуку, дючого на обидва вуха розрзнення послдовностей

звукв, в чому для запобгання нтерференц хвиль окремих звукв, необхдна певна здатнсть збергати слди.2 Сприймання мовлення це поетапне переведення сприйнятого на смисловий предметно-зображувальний код, ототожнення окремих слв, словосполучень, а також цлих фраз з нашим мовним досвдом. Розумння мовлення завершальною стадю процесу переведення, коли ми спввдносимо змст сприйнятого звернену мову, прочитаний текст тощо з змстом нашо свдомост та рзними чинниками дяльност.

У людини функц слухово зони кори пвкуль звязан з мовою та сприйняттям музики. Сприймання мовлення забезпечуться тими самими механзмами, що й говорння хоч процес мовлення звязаний з роботою вс кори великих пвкуль, окрем длянки вдграють специфчну роль, повязану з локалзацю в них мозкових закнчень аналзаторв, як регулюють процес слухання та говорння. встановлено, що центри мовлення розташован у скроневй частин лво пвкул. Проте вся ця длянка повязана з рзними мовно-руховими механзмами мовлення.

Понад сто рокв тому П. Брока помтив, що пошкодження задньо частини третьо лобово закрутки лво пвкул, призводить до порушення мовно артикуляц до так звано моторно афаз. Хворий втрача здатнсть довльно висловлювати думки, хоча руховий артикуляцйний апарат залишаться непошкодженим. Брока зробив висновок, що ця длянка центром моторних образв слв. Дещо пзнше Вернке встановив, що при ураженн верхньо скронево закрутки лво пвкул у хворого порушуться

розумння мови. Вн зробив висновок, що у цй частин лво пвкул локалзуються сенсорн образи слова. При пошкодженн ц длянки у хворого виника так звана сенсорна афазя, яка поляга в порушенн здатност розумти мову нших. Чуючи мову, людина не може повязати звучання з певним значенням. Ц та нш длянки кори, звязан з окремими аспектами мовно функц, не самостйними й суворо зольованими центрами мовного процесу, а лише окремими ланками складного нервового процесу мовно дяльност та сприйняття мови.5

II. Дослдження впливу стилю викладу матералу вчителя на емоцйний стан та працездатнсть учнв. Загальна характеристика стилю дяльност. Педагогчна дяльнсть учителя викладача, як будь-яка нша дяльнсть, характеризуться визначеним стилем. Стиль дяльност наприклад, педагогчно у самому широкому змст слова стйка система способв, прийомв, що виявляться в рзних умовах снування. Вн обумовлються специфкою само дяльност, ндивдуально-психологчними особливостями субкта.

4 По Е. А. Климову, ндивдуальний стиль дяльност у вузькому змст це обумовлена типологчними особливостями стйка система способв, яка складаться в людини, що прагне до найкращого здйснення дано дяльност ндивдуально-свордна система психологчних засобв, до яких свдомо чи стихйно вдаться людина з метою найкращого зрвноважування сво типологчно обумовлено ндивдуальност з предметними зовншнми умовами дяльност 15, стор. 49. Пдкреслються, що це ндивдуальне свордне сполучення прийомв способв, що забезпечу найкраще виконання

дяльност. 14 Стиль дяльност включа оперативний склад, умння навички, виявляючи здатност самого субкта й обумовлюючи його ндивдуально-психологчними й особистсними особливостями. У даний час поняття стиль трактуться в дуже широкому контекст, як стиль поводження, стиль дяльност, стиль кервництва лдерства, стиль сплкування, когнтивний стиль т.д. К. Левним були позначен три стил авторитарний, демократичний лберальний.

У стил видляються дв сторони змстовна технчна, тобто формальна прийоми, способи. Нижче приводиться повна характеристика змстовно формально сторн трьох стилв 13, стор. 283-284 Формальна сторонаЗмстовна сторонаАвторитарний стильДлов, коротк розпорядження.Справи в груп плануються заздалегдь у всьому хньому обсяз.Заборони без полегкост, з погрозою.Визначаються лише безпосередн цл, вддаленн невдом.

Чтка мова, непривтний тон.Думка кервника виршальна.Похвала й осудження субктивн.Емоц не враховуються.Позиця лдера поза групою.Демократичний стильнструкця у форм пропозицй.Заходи плануються не заздалегдь, а в груп.Не суха мова, а товариський тон.За реалзацю пропозицй вдповдають ус.Похвала й осудження з порадами.Ус роздли роботи не тльки пропонуються, але й обговорюються.

Розпорядження заборони з дискусями.Позиця лдера усередин групи.Лберальний стильТон конвенцональний.Справи в груп йдуть сам собою.Вдсутнсть похвали, осуджень.Лдер не да вказвокНякого спвробтництва.Роздли роботи складаються з окремих нтересв чи виходять вд нового лдера.Позиця лдера непомтно осторонь вд групи.Дослдники видляють рзн функц стильових проявв нструментальну,

компенсаторну, системоутворюючу нтегративну. 14 Також видляться структурна органзаця стилю. ндивдуальний стиль дяльност, по Е.А.Климову, ма визначену структуру, у ядро яко входять ндивдуально-психологчн особливост, що або сприяють, або протидють успшност дяльност. Визначаючи загальн стил поводження, дослдники вдзначають, що в ситуацях утруднення, конфлкту люди виявляють 10 ндивдуальних стилв поводження конфлктний, конфронтацйний, стиль, що згладжуться, спвробтницький, компромсний,

пристосовницький, стиль уникання, придушення, суперництва та захисту 4. стотно, що ц стил поводження завжди супроводжують той чи нший ндивдуальний стиль дяльност, складаючи його тло додаючи йому вдповдне емоцйне забарвлення. Вони визначають загальне емоцйне тло стилю педагогчно дяльност, педагогчного сплкування. Стиль педагогчно дяльност, вдбиваючи специфку включа стиль управлнсько дяльност, стиль саморегуляц, стиль сплкування, когнтивний стиль субкта учителя.

Стиль педагогчно дяльност виявля вплив щонайменше трьох факторв а ндивдуально-психологчних особливостей субкта ц дяльност учителя викладача, що включають ндивдуально-типологчн, особистсн, поведнков особливост б особливостей само дяльност в особливостей тих, що навчаються вк, стать, статус, рвень знань т.д У педагогчнй дяльност, що характеризуться тим, що вона здйснються в субктно-субктнй взамод в конкретних навчальних ситуацях органзац керування навчальною дяльнстю учня, ц особливост спввдносяться також а

з характером взамод б з характером органзац дяльност в предметно-професйною компетентнстю вчителя г характером сплкування. 4 Згдно В. А. Кан-Калику 10, пд стилем сплкування розумються ндивдуально-типологчн особливост соцально-психологчно взамод педагога учня. Види педагогчно дяльност. Приведемо хнй опис, по А.К.Марковой16 Демократичний стиль. Учень розглядаться як рвноправний партнер у сплкуванн, колега в спльному

пошуку знань. Учитель залуча учнв до прийняття ршень, врахову хню думку, заохочу самостйнсть суджень, врахову не тльки успшнсть, але й особистсн якост учнв. Методами впливу спонукання до д, порада, прохання. У вчителв з демократичним стилем кервництва школяр частше перебувають у стан спокйно задоволеност, високо самооцнки. Учителя з цим стилем бльше звертають увагу на сво психологчн умння.

Для таких учителв характерн велика професйна стйксть, задоволенсть свою професю. Авторитарний стиль. Учень розглядаться як обкт педагогчного впливу, а не рвноправний партнер. Вчитель одноосбно прийма ршення, установлю твердий контроль за виконанням пропонованих м вимог, використову сво права без врахування ситуац думок учнв, не обрунтову сво д перед учнями. Унаслдок цього учн втрачають активнсть чи здйснюють тльки при ведучй рол вчителя, виявляють низьку

самооцнку, агресивнсть. При авторитарному стил сили учнв спрямован на психологчний самозахист, а не на засвоння знань власний розвиток. Головними методами впливу такого вчителя наказ, повчання. Для вчителя характерна низька задоволенсть професю професйною нестйкстю. Учителя з цим стилем кервництва головну увагу звертають на методичну культуру, у педагогчному колектив часто лдирують. Лберальний стиль. Вчитель де вд прийняття ршень, передаючи нцативу учням, колегам.

Органзацю контроль дяльност учнв здйсню без системи, виявля нершучсть, коливання. У клас хитливий мкроклмат, прихован конфлкти. Кожний з цих стилв, виявляючи вдношення до партнера взамод, визнача його характер вд пдпорядкування, проходження до партнерства до вдсутност спрямованого впливу. стотно, що кожний з цих стилв припуска домнування або монологчно, або далогчно форми сплкування. Бльш деталзована по характеру включеност в дяльнсть педагога сплкування диференцаця стилв запропонована

В. А. Кан-Каликом. 10 До цих стилв вдносяться стиль захопленост педагога спльною творчою дяльнстю з учнями що вираженням вдносини вчителя до сво справи, до сво профес стиль дружнього розташування, що служить загальним тлом передумовою успшност взамод вчителя з класом. В.А.Кан-Калик зверта увагу на небезпеку переходу дружнього розташування у фамльярнсть, панбратство, що може згубно позначитися на педагогчнй дяльност в цлому. стиль сплкування дистанця, що вираженням

авторитарного стилю, що, сприятливо позначаючись на зовншнх показниках дисциплни, органзованост учнв, може привести до особистсних змн конформзму, фрустрац, неадекватност самооцнки, зниженню рвня домагань т.д. стиль сплкування лякання загравання. Обидва стил свдчать про професйну недосконалсть педагога. Педагогчне сплкування та його стил. Комункативний аспект педагогчного сплкування посда особливе мсце в робот вчителя, оскльки передбача нтенсивний обмн нформацю мж ним учнями.

Вд того, як повно вн використову рзномантн комункативн засоби, врахову рвень понформованост учнв, можлив барри сплкування, неабиякою мрою залежить ефективнсть педагогчно дяльност. Проте спостереження свдчать, що мовлення вчителя, особливо початквця, займа у навчальному процес невиправдано багато часу. Учител ж, як оволодли педагогчною майстернстю, широко використовують можливост немовних засобв сплкування, а хн мовлення характеризуться лакончнстю змстовнстю.

Якщо ж узяти нтерактивний аспект педагогчного сплкування, то вдомо, що при демократичному стил, який реалзу вчитель, школяр значно частше, нж за нших стилв, вдчувають задоволення радсть вд навчання. Такий учитель працю з усм класом, органзову спльну дяльнсть, ураховуючи ндивдуально-психологчн особливост учнв, заохочуючи х до кооперац зусиль. Водночас авторитарний стиль негативно позначаться на самооцнц учнв, особливо слабовстигаючих. У початкових класах значення стилю сплкування ще очевиднше, бльшсть

першокласникв, з якими працюють авторитарн вчител, виявляють бажання повернутися до дитячого садка. Вдомо також якщо стиль сплкування, засвоний дитиною вдома, вдрзняться вд стилю, що його демонстру вчитель, мж ними складаються далеко не гармонйн стосунки.4 2.1. Сила голосу тихий, середнй, гучний Сила подаваного звуку визначаться нтенсивнстю напруги голосових складок величиною тиску повтря в пдзвязочному простор. той нший процес регулюються центральною нервовою системою.

Контроль здйснються за допомогою слуху. Якщо ж рвновага мж цими процесами порушуться, наприклад, при лемент жаху, то превалювання тиску усередин трахе виклика звук, що характеризуться вдсутнстю чисто тональност. У мововеден поняття сила голоснсть голосу не тотожними. Сила звуку це величина обктивна, це реальна енергя звуку, вимрювана в децибелах. Сила звучання залежить вд амплтуди розмаху коливання голосових звязувань, ступеня хньо напруженост,

а також вд дяльност резонаторв порожнини рота носа. Сила голосу в рзних людей рзна. В один голос сильний, витривалий, здатний справлятися з великими мовними навантаженнями. В нших людей голос слабкий, по природ тихий. В умовах пдвищеного навантаження недотепне користування таким голосом може привести до виникнення рзних функцональних, а часом органчних захворювань. Голос потрбно берегти, не перенапружувати, враховувати

його можливост. Але, головне, його треба розвивати. Гучнсть голосу залежить вд його сили. Але якщо сила голосу величина обктивна, то гучнсть поняття субктивне, звязане з нашим сприйняттям звуку. Це керована яксть голосу. Голос може бути тихим, середнм голосним. Гучнсть можна потрбно змнювати в залежност вд рзних обставин сплкування. Гнучка змна гучност голосу це засб досягнення виразност мови, розматост, адекватност ситуац

сплкування. Бльш того, сильне пдвищення гучност придушу бльш тонк, яксн параметри мови, зокрема, спрощу робить монотонним нтонацйний малюнок. Крм вище перерахованих причин ситуац сплкування, мети гучнсть голосу ма залежати вд змсту мови. Якщо вчитель розповда про грозу, грм, про под, наповнених голосними звуками, вонн д, то навряд чи доречно використовувати тихий голос. Якщо ж вн опису тиху лтню нч, шелест дерев шелест лисття, то в цьому випадку голос пдсилювати не можна.8

Дапазон голосу. Слово дапазон dia pason грецького походження й означа через ус, тобто у музиц через ус звуки. Пд музичним дапазоном розумться вдстань вд найнижчого звуку, що може видати нструмент чи голос, до найвищого. Вчитель, що хоче бути переконливим, говорить повльно й у низько тональност. Але вн повинний залишатися в рамках природного дапазону свого голосу, накше вн буде здаватися нещирим.7 Чутнсть. Чи потрбно вчителю говорити так, щоб його чули в останньому ряд

Чи вн збираться розмовляти звичайним тоном з невеликою групою учнв Може бути, вн буде виступати в гмназ на випускному вечор Чутнсть його мови залежить вд того, у якому примщенн вн виступате до кого хоче донести свою мову. Повнозвучний, багатий голос добре чутний у всх куточках практично будь-яко кмнати. Учителю не потрбно напружуватися, щоб його голос поширився по примщенню.

Основою його голосу повинна бути дафрагма. Необхдно набрати в леген побльше повтря, щоб контролювати свй голос. Чутнсть голосу не залежить вд голосност. Зовсм необовязково говорити голосно, на пдвищених децибелах. Чутнсть голосу це здатнсть використовувати вс принципи правильного керування голосом, щоб природний голос поширювався рвномрно був добре чутний.8 Тембр дозволя на слух дентифкувати рзн голоси.

Учитель без зусиль дентифку голоси дтей. Не слд плутати тембр з висотою голосу й ншими характеристиками. Тон голосу характеризуться його висотою, вбрацю модуляцю. Гарний голос вдрзняться легкими змнами тону. нтонац це пдйоми спуски голосу. Монотоннсть стомлююча для вуха, тому що постйний тон використову ту саму висоту. Деяк вчителя не розрзняють рзницю в тон голосу. Однак за допомогою змни тону вчитель може зовсм змнити

значення слв. Для того щоб зрозумти, наскльки разючий ефект може створити змна нтонацй, досить згадати, як у пс Пгмалон професор Хггнс перетворив Елзу Дултл з вулично торговки квтами в дйсну свтську даму. У процес навчання вона не тльки позбуваться вд простонародного акценту, але змню самий свй голос, утрачаючи рзкий, пронизливий тон здобуваючи мяк нтонац культурно людини.9 2.2. Швидксть та тривалсть мовлення Учителя, що говорять дуже швидко, часто не залишають пауз для пдтримки

правильного дихання. Темп мови залежить вд розмщення пауз. Швидкий темп мови гарний за умови, що чтко вимовляються вс слова, що паузи досить довг дозволяють учню обмркувати сказане. Слухати вчителя, що говорить повльно, але не робить пауз, дуже нудно. Пауза потрбна для того, щоб вдихнути повтря, як би перезарядитися перед продовженням мови, дати можливсть свому мозку пдготувати те, що буде сказано, а учню усвдомити вже сказане.

Паузи дають вдпочинок мозку, тлу. Робити паузи в мов вважаться ознакою гарного тону. Вони роблять враження, що учням надаться можливсть висловити свою думку, вставити реплку, поставити запитання, якщо, звичайно, вони того побажають. Крм того, паузи дають можливсть стежити за реакцю учнв на сказане. Замчено, що англйц роблять набагато бльш довг паузи, нж американц. Звдси розповсюджена в Англ думка, що американц багатослвн люблять придушувати спврозмовника.

Американець, сказавши що-небудь, зробить Х-секундну паузу, а якщо спврозмовник нчого не скаже, продовжить розмову. Тим часом англць, звичайна пауза для якого 5 секунд, тльки збереться зробити сво зауваження, як американець уже знову заговорить. Чому багато хто з учителв недостатньо часто використовують паузи Швидкий темп мови ознака швидкост мислення. На жаль, нема рац в тм, щоб миттво народжувати вдразу висловлювати де, адже дти будуть просто не в змоз встигати х засвоювати.

Багато хто з педагогв говорять швидко внаслдок нервовост, а ключичне, поверхневе дихання сприя закрпленню високого темпу мови. нод вони намагаються швидше висловитися, щоб увага перемстилася до ншого педагогу, учню. Часто бояться, що говорять скудно, що предмет висловлення невартий уваги, тому намагаться виразити свою думку швидше. роня поляга в тому, що мова при цьому робиться ще бльш нудною марною.11 2.3. Наявнсть беззмстовних слв Деяк з педагогв, що спостергаються нами, не довряючи соб, не зважуються просто

тримати паузу намагаються заповнювати промжки мж словами всякими м-м-м, е-е-е, розумте, прочищаючи горло чи цокаючи язиком. При використанн коротких м-м чи е-е мова здобува вдтнок нершучост сумнвв. Якщо ж вони довше висловлення звучать зверхньо та помпезно, немов педагог змушу учнв знаходитися поруч, поки дума вголос. Нами було вдмчено, що застосування слв-паразитв негативно позначаться на довр до вчителя крм того, у багатьох проведених ранше дослдженнях у рзних джерелах, вказуться, що коли людина,

наприклад, говорить неправду, вона використову бльше всяких м-м е-е. Якщо людина упевнена в соб, й нема необхдност заповнювати паузи в мов цими звуками чи фразами типу розумте, я думаю. Непотрбн звуки фрази вдволкають вд головного створюють барри в сплкуванн. Навчившись правильно користатися паузами в мов, учитель значно удосконалить свй мдж. Якщо дти будуть бачити, що вн почува себе комфортно, м теж буде комфортно в бесд з ним.

Умння тримати паузу, нчим не заповнюючи, не використовуючи слв-паразитв ознака велико впевненост соб, екввалент умння просто сидти мовчати. Дти бачать, що вчитель робить паузи для того, щоб думати, це дода йому додатковий авторитет.8 III. Висновок Сьогодн завдяки розробкам наших учених стало можливим контролювати й удосконалювати сво голосов дан. На перший погляд усе просто. Людина говорить у мкрофон, його мова обробляться програмою, на монтор в режим реального часу вдображаться

його мовний спектр. Видляються зони низьких, середнх високих частот. Але це ще не усе. За допомогою визначених тренувань, можна домогтися посилення потужност голосу, появи в ньому будь-якого необхдного вдтнку обертону, гармонки. У даний час розроблен методики розвитку дикторських здбностей, що дозволяють будь-якй людин удосконалювати свй голос. Через деякий час ви помтите, як мр збуваються.

Вдтепер ви не будете виглядати срою мишею. це не дивно Магнетизм вашого голосу буде не тльки притягати до вас людей, але перетворить вас у людину, якй неможливо вдмовити, на яку не можна сердитися, ображатися тим паче лаятися Тепер ви впоратесь з будь-якою ситуацю Голос ма особливу привабливсть. Це не просто фзична властивсть органзму, це тонке знаряддя, за допомогою якого можна домогтися дуже

багато чого. У визнаних майстрв рзних епох незвичайно примн голоси, як видляються шепт з придихом Мэрилн Монро, нжний голос Мшель Пфайфер, глибокий, хвилюючий Эдит Паф, низький обволкаючий у Ричарда Чемберлена. Ус ц актори придляли постановц голосу незвичайно багато сил. Хба станеш зркою Голвуду з пронизливим верескливим голосом

IV. Список використано лтератури 1. Анатомя фзологя з патологюпд ред. Я Федонюка, Л.С.Блика, Н.Х. Микули. Тернопль, Укрмедкнига, 2001 р. 2. Г.Ф. Гайдай Фзологчн основи психчних процесв. Кровоград, 2001 р. 3. С.Д. Максименко Общая психология. М. Ваклер, 1999 г. 4. И.А. Зимняя Педагогическая психология.

М. 1999 г. 5. Основи загально психологпд .ред. С.Д. Максименка. К. 1998р. 6. П. Сопер Основы искусства речи. М. 1995 г. 7. Б.В.Гладков, М.П.Пронина О полтности сценического голоса Теория и практика сценической речи вып.2, СПб. Гос. институт театра, музыки и кинематографии, 1992 г. 8. Л.Г. Павлова Спор, дискуссия, полемика.

М. Просвещение, 1991 г. 9. А. Е. Войскунский Я говорю, мы говорим. М. Просвещение. 1989 г. 10. Кан-Калик В. А. Учителю о педагогическом общении. М 1987. 11. М. Н. Ночевник Человеческое общение. М. Просвещение. 1986 г. 12. Физиология человекапод. ред. Г.И.Косицкого. М. Медицина, 1985 г. 13. Андреева Г.

М. Социальная психология М 1980 г. 14. Мерлин В. С Климов Е. А. Формирование индивидуальпого ститя деятельности в процессе обучения Сов. педагогика, 1976, 4. 15. Климов Е.А. Индивидуальный стиль деятельности в зависимости от типологических свойств нервной системы. Казань, 1969 г. 16. Маркова А. К. Психология труда учителя. с.30-34