ВІДДІЛ ОСВІТИ БРОВАРСЬКОЇ РДА РАЙОННИЙ МЕТОДИЧНИЙ КАБІНЕТОБОЧИЙЗОШИТ – ДОВІДНИК ІЗ АРУБІЖНОЇ ІТЕРАТУРИ9 КЛАСДЛЯ ВЕЧІРНІХ ШКІЛІЗ ЗАОЧНОЮ ФОРМОЮ НАВЧАННЯРобочий зошит-довідник для учнів-вечірників 9 класу складено відповідно до Календарно-тематичного планування уроків-консультацій із зарубіжної літератури для 9 класу вечірньої школи, до Програми із зарубіжної літератури для вечірніх загальноосвітніх шкіл із заочною формою навчання на основі Програми для загальноосвітніх навчальних закладів з українською мовою навчання ( для 12-річної школи) під редакцією члена-кореспондента НАН України, доктора філологічних наук Наливайка Д.С., 2005 рік.Рецензенти: Химера Н.В., завідуюча кабінетом зарубіжної літератури КОІПОПК Давидович Н.Б. – вчитель зарубіжної літератури Великодимерського НКП, керівник ШМО.М І С Т Бароко як перший загальноєвропейський художній напрям …….1 – 2 Педро Кальдерон ………………………………………………….. 3 – 5 Класицизм як художній напрям у літературі ХУІІ ст. ……………6 – 7 Мольєр. «Міщанин-шляхтич» …………………………………….. 8 – 11 Із літератури ХУІІІ ст. Просвітництво……………………………12 – 13 Вольтер. «Простак» ………………………………………………..14 – 16 Йоганн Гете. «Фауст» ……………………………………………...17 – 20 Йоганн Шиллер. «Вільгельм Телль» ……………………………...21 – 23 Із літератури романтизму …………………………………………24 – 25 Гофман. «Крихітка Цахес на прізвисько Цинобер» …………….26 – 29 Генріх Гейне. Із «Книги пісень» …………………………………30 – 32 Джордж Байрон – англійський поет-романтик …………………33 – 35 Адам Міцкевич. «Кримські сонети» ……………………………. 36 – 38 О. Пушкін – видатний російський поет ………………………… 39 – 44 М. Лермонтов. Поезія. «Герой нашого часу» ……………………45 – 49 М. Гоголь – російський і український письменник ……………. 50 – 52 Узагальнення і систематизація …………………………………..53 – 54 Завдання для тематичного оцінювання …………………………55 – 63 Завдання для контрольно-залікових робіт ………………………64 – 67 Ілюстративні матеріали …………………………………………. 68 – 72 Твори для вивчення напам’ять …………………………………..73 – 77 Література ………………………………………………………….78с т у пБароко як перший загальноєвропейський напрям.XVII століття – трагічний час в історії Європи. Спалахують війни, відбуваються революції. Людям здається, що похитнулися основи світобудови. Що може бути надійніше від віри в Бога, від церкви, яка захистить нужденних, утішить нещасних? Але сподівання простого люду були марними. Як усе це збагнути людині, яку століттями привчали до слухняності і покори,, привчали довіряти чужому слову – слову того, хто вищий за неї: короля, сеньйора, священика? Філософи XVII ст. казали: Бог дарував людині розум і серце. Людина має покладатися на себе, на свій розум і серце. Вона сама мусить осягнути навколишній світ. А світ такий чудовий, привабливий, загадковий! І людина захотіла глибше зрозуміти його, довіритися власному досвіду. Протиріччя, суперечливість думок і почуттів – особливість доби бароко.Для доби бароко головне – пристрасні роздуми про світ. У добу бароко одні мислителі підносили велич і гідність людини (Джон Мільтон), інші сумнівались, чи спроможна людина застосувати собі на користь знання і мудрість. (Мішель Монтень). Бароко – не назва художнього стилю. У перекладі з італійської це слово означає „вибагливий, примхливий, химерний”; з португальської – „перлина неправильної форми”. Стиль бароко охоплює літературу, живопис, архітектуру, музику. Архітектура бароко втілила ідею Божої кари, пере якою людина безсила і має скоритися. Живопис зображав муки і страждання людей, страхітливу пекельну кару. Музика відзначалася підвищеною експресивністю і емоційністю, насиченістю мотивами жалю, скорботи, покаяння. Література бароко відображає відчуття трагічної роздвоєності між мріями і реальністю, сповнена гірких роздумів про недосконалість і трагізм людського життя, зображає боротьбу добра зі злом, боротьбу демонічного з Богом. У ній посилюються релігійні мотиви, велике місце посідає тема людських страждань і смерті. Література бароко передає різні стани людської душі. Для художніх творів бароко характерний посилений інтерес до метафор, порівнянь, алегорій, контрастів, антитез із загостреною полярністю (солодкий біль, радісне страждання, муки щастя тощо). Бароко – стиль складний, він породив багато різновидів, течій. Серед них метафізичне бароко, преціозна література, філософське бароко. Стиль бароко яскраво представлений в архітектурі православної церкви України.Запитання і завдання.1. Дайте хрестоматійне визначення: Бароко_______________________________________________________2. Опрацюйте статтю підручника (ст.. 82 – 84) і закінчіть фрази:Німецький письменник Якоб Гріммельсгаузен вважав: „Наш розум – це слабке полум’я ...Французький філософ Блез Паскаль стверджував: „ Людина – це мисляча очеретина і в цьому...„Мудрець тосканський – це ...3. Дайте відповіді на запитання у формі так/ні.Чи поширився жанр афоризму у добу бароко_____________Чи утверджує доба бароко нові цінності у свідомості людини? ______________Мистецтво бароко просто розважало чи давало відпочинок? ____________________4. Назвіть представників європейського бароко_______________________________________________________________________________________Додому: підручник стор. 81 – 85.^ Дон Педро Кальдерон де ля Барка(1600 – 1681)Педро Кальдерон „Життя – це сон”Педро Кальдерон де ла Барка (1600 – 1681) видатний іспанський драматург і поет доби бароко, нащадок знатного дворянського роду. У 25 років став головним автором п’єс для придворного театру і для релігійних вистав під час церковних свят. У 50 років прийняв духовний сан і став сповідником іспанського короля Філіпа IV. Уся творчість Кальдерона (майже 140 п’єс світського і 80 – релігійного змісту) – це напружені роздуми про сенс людського життя. Людина у світі не сама, її буття тісно пов’язане з іншими людьми, з природою, з Богом, з історією. Кращі герої Кальдерона намагаються осягнути таємничі, але всемогутні зв’язки у світі і зрозуміти своє місце в ньому. У драмі „Життя – це сон” загадковий в’язень Сехисмундо з вікна своєї темниці спостерігає за радісним польотом птахів у вільному небі. Вежа, у якій ув’язнено Сехисмундо, - це бароковий символ людського життя. Хто він, загадковий в’язень? Коли у польського короля Басиліо народився син, він звернувся до астрологів і з жахом дізнався, що зірки віщують новонародженому лиху долю. Ставши дорослим, син скривдить батька, і виявить інші риси свого жорстокого характеру. Тож батько наказав замкнути сина у вежі. Так з’являється загадковий в’язень. Минуло багато років. Король постарів і став думати, кому передати трон. І згадав про сина. За наказом Сехисмундо приспали і перенесли в палац. Коли він прокинувся, то не зрозумів де знаходиться. Він що король?! На жаль, зірки віщували правду. Першого ж дня свого правління Сехисмундо виявив невгамовний норов. Тож Басиліо вирішив повернути його у в’язницю. Коли юнак наступного ранку прокинувся, то побачив себе на соломі, у ланцюгах. Тюремник Клотальдо сказав йому, що все пережите ним напередодні було сном. Клотальдо пояснив: все сталося тому, що він заподіяв багато зла. Якщо ж Сехисмундо буде добрим, ласкавим до людей, то сон його триватиме довго, безкінечно. Так в’язень відкриває для себе істину: людині не дано вибирати між сном і реальністю, її доля у чиїхось чужих руках. Залишається змиритися, бо тільки людина може творити добро. Влада, „честолюбство і злоба”, багатство, лестощі – це недостойно людини і робить її невільною. Наступної ночі Сехисмундо знов таємно перенесли до палацу, і він став королем. Та чи прокинувся він? Юний король знав, що його вчинки не вільні. Вони обмежені законом: він мусить бути добрим. Тільки-но людина приймає цей закон, вона відчуває себе вільною. У драмі сон – це символ життя, в якому людина вільна чинити тільки добро. Твір насичений багатьма подіями. Кожний герой зрозуміє свою істину і знайде своє щастя. А Сехисмундо стане зразковим правителем. І всі вони збагнуть єдину істину: вільною людину роблять любов, милосердя, доброта.Завдання для практичної роботи. Прочитайте „Монолог Сехисмундо” і дайте відповіді: Чому Сехисмундо стверджує, що він нещасний, безталанний? Які сумніви мучать ув’язненого Сехисмундо?__________________________________________________________ У якому стані перебуває душа юнака?__________________________________________________________ У чому знайшов Сехисмундо щастя і волю?___________________________________________________________ Чим воля людини відрізняється від волі тварин?___________________________________________________________ У чому основні барокові символи драми Кальдерона?___________________________________________________________Додому: підручник стор. 86 – 90.Класицизм як художній напрям у літературі XVII ст.Класицизм – художній напрям у західноєвропейських культурах, який став домінуючим протягом XVII ст. Найгрунтовнішою теоретичною працею, в якій сформульовано принципи класицизму, був трактат Нікола Буало „Поетичне мистецтво”. Буало встановив строгі рамки для кожного жанру, поділив жанри літератури згідно з темами і особливостями стилю на високі, середні, низькі. Теми для творів високих жанрів – події загальнодержавного й історичного значення, дійовими особами виступали царі, державні діячі, придворні. До високих належали такі жанри: ода, епопея, трагедія, героїчна поема. Темами для середніх і низьких жанрів були наука, природа, людські вади, соціальні пороки. У них діяли представники середніх і нижчих класів, мова наближалася до розмовного стилю. До середніх жанрів належали наукові твори, елегії, сатири; до низьких – комедії, пісні, листи, епіграми. Драматичні твори підкорялися правилу трьох єдностей – часу, місця, дії. Чітка композиція творів мала підкреслювати логіку задуму автора, певні риси персонажів. Важливим елементом в естетиці класицизму є вчення про розум. Класицисти вважали, що краса в мистецтві є вічне, постійне, універсальне й абсолютне поняття. Звідси вчення про абсолютність ідеалу прекрасного та створення універсальних типів людських характерів. Класицистичні образи відрізняються абстрактністю, втілюють загальні риси, а не індивідуальні ознаки. Характери чітко розподілялися на позитивні і негативні, будувалися навколо зображення якоїсь однієї риси характеру (честь, обов’язок, хоробрість, жадібність тощо). Естетичну цінність для класицистів мало лише вічне, непідвладне часові. До найвідоміших письменників класицизму належали письменники П’єр Корнель, Жан Расін, Шарль Перро; байкар Жан Лафонтен; комедіограф Жан – Батіст Мольєр. Велика заслуга класицизму полягала у вихованні високого художнього смаку і критеріїв естетичного досконалого мистецтва. В європейській культурі утвердилося ставлення до мистецтва не лише як до розваги, а як до джерела інтелектуальної насолоди. Класичні твори стали торжеством гармонії, розуму і порядку над хаосом і суперечностями буття. Заняття мистецтвом стало розглядатися як шлях до духовного самовдосконалення.Запитання і завдання. Слово „класицизм” в перекладі означає ____________________________ _______________________________________________________________ Поєднайте жанри і теми класичних творів: 1. високий жанр а) пісня, епіграма 2. низький жанр б) ода, трагедія 3. середній жанр в) наукові твори, елегії.________________________________________________________3. Правило трьох єдностей характерне для________________________творів.4. Чи можна казки Шарля Перро „Кіт у чоботях”, „Червона шапочка” вважати класичними творами? Чому?__________________________________ __________________________________________________________________5. Які два начала в душі людини прагнули гармонійно примирити класицисти? _____________________________________________________ _______________________________________________________________6. Яку роль відіграло античне мистецтво для становлення класицизму?_____________________________________________________ ________________________________________________________________ ________________________________________________________________Додому: підручник стор. 90 – 92.Ж а н – Б а т і с т М о л ь є р(1622 – 1673)^ Мольєр „Міщанин – шляхтич”Мольєр – поетичний псевдонім Жана – Батіста Поклена (1622 – 1673). Він народився в родині придворного шпалерника. Закінчив престижний єзуїтський колеж в Клерлоні, де улюбленими предметами були антична література та філософія. Крім того, він вивчав юриспруденцію. Та вибрав малопрестижну тоді професію актора. Протягом 13-ти років працював у складі мандрівної групи комедіантів. Спілкування з аудиторією допомогло йому розробити ряд ефективних комічних прийомів – таких, як пантоміма, імпровізація, фарс, каламбур, гра слів. Написані Мольєром п’єси принесли авторові визнання. Повернувшись до Парижа, Мольєр разом з трупою виступає перед придворною публікою. Молодий король Луї IV захоплений комедією „Закоханий лікар”. Король наказав виділити приміщення для театру і назавжди став його шанувальником та покровителем. Не раз він брав під свій захист письменника, який своїми гостро сюжетними п’єсами викликав роздратування дворянської знаті, служителів церкви, літературних недругів. За короткий час Мольєр оволодів складними канонами класицизму, навчився створювати глибокі характери, став справжнім майстром. Однак свобода творчості під егідою короля була відносною. На догоду короля Мольєр пише кілька „комедій – балетів”, в яких виступає сам король, якому й доставалися всі почесті. Мольєр створив такі шедеври, як „Тартюф”, „Дон Жуан”, „Мізантроп”, „Скупий”, „Міщанин – шляхтич” та інші. Комедія – драматичний твір, у якому засобами сатири і гумору розвінчуються негативні суспільні та побутові явища, розкривається смішне в навколишній дійсності чи в людині. Темою комедії „Міщанин – шляхтич” є прагнення пана Жур дена потрапити у вище товариство, стати дворянином. Для цього він вчиться, наймає вчителів, намагається копіювати дворян у звичках, одязі, манерах. Бажання посісти вище місце у суспільстві - природне для людини, але у яке саме „пристойне товариство” хоче потрапити Журден. Ми бачимо викриття лицемірної моралі аристократів. Критично зображені граф Дорант, маркіза Доримена. Вони живуть порожнім життям, весь час тільки розважаються, прагнуть нажитися за чужий рахунок, пишаються своїми титулами. Образ Журдена подано у гротескній манері, щоб підкреслити його комедійність. Граф Дорант зображений реалістично. Холодний розрахунок, відверте презирство до людей нижчих станів, шахрайство – ось риси графа. Журдену властиві позитивні риси: він відвертий, емоційний, спостережливий; добрий господар, що уміє рахувати гроші. Проте, засліплений нав’язливим бажанням потрапити до дворянського середовища, Журден втрачає здоровий глузд. Він згоден скористатися будь-якими засобами для досягнення мети. Журден принижується, плазує перед аристократами; переймає від них презирство до всіх, хто не належить до дворян. Викриваючи рабське приниження Журдена перед аристократією, автор викриває всю соціальну систему, висміює лицемірство, брехню, шахрайство. Комедія „Міщанин – шляхтич” надала нового, додаткового значення слову „міщанин”. Міщанин – людина, що схиляється перед вищими прошарками суспільства, з презирством ставиться до простих людей, бездумно наслідує моду, поверхнево сприймає культуру. На жаль, п’єса актуальна і сьогодні.^ Завдання і запитання. Чи можна вважати пристрасть до шляхетності, яка охопила Журдена, соціальним злом?_____________________________________________ ____________________________________________________________ Підберіть до образів комедії риси характеру:Журден граф Дорант графиня Доримена _______________ _________________ ______________________ _______________ _________________ ______________________ _______________ _________________ ______________________Люсіль Клеонт Ков’єль _______________ __________________ _____________________ _______________ __________________ _____________________ _______________ __________________ _____________________3. Згідно із законами класичної комедії негативним образам протистоять позитивні. Підберіть відповідні пари: а) пан Журден 1. Люсіль б) Даронт 2. пані Журден в) Доримена 3. Леонт 1 2 3 4. Підберіть яскраві типові характеристики до героїв комедії: 1. пан Журден а) лицемірний, цинічний дворянин; 2.Клеонт б) ідеал лицаря; 3. Ков’єль в) розумний слуга; 4. Ніколь г) сварлива дружина 1 2 3 4 5. Закінчіть визначення: Комедійна манера гри актора, в якій використовуються засоби надмірного комізму, окарикатурення персонажів, ситуацій - ___________________________________________________________ Насмішка замаскована зовнішньою благопристойною формою – це ___________________________________________________________ Їдка, викривальна, дошкульна насмішка, сповнена крайньої ненависті і гнівного презирства - ______________________________ ___________________________________________________________6. Який обряд було здійснено над паном Журденом? а) посвячення в лицарі; б) постриг; в) розлучення; г) мамамуші.Додому: написати творчу роботу на тему: «Чи справді золото править світом?»Із літератури XVIII ст.Просвітництво.Просвітництво - це ідейний та інтелектуальний рух, що виник внаслідок боротьби буржуазії проти феодалізму та абсолютизму наприкінці XVII – XVIII ст. Письменники, філософи, вчені втілювали свої ідеї в художній творчості, публіцистиці, історичних та філософських творах. Вони прагнули змінити світ на краще за допомогою пропаганди знань серед народу. Ось чому їх назвали просвітниками, а всю добу — Просвітництвом. Головна ідея Просвітництва — змінити недосконалий світ, послуговуючись знаннями. Просвітники вважали, що людина — досконала істота, яку природа обдарувала усякими здібностями, серед яких найголовніша — розум. Людина мусить відповідати за свої вчинки. Людей у суспільстві мають об'єднувати братні почуття і взаємна повага. Ці ідеї ґрунтовно виклав у своїх працях Вольтер. Саме він став ідеологом Просвітництва. Діячі "Віку Просвітництва" висунули ідею освіченої монархії. На чолі держави мав стояти монарх-філософ, покровитель наук, мистецтв і ремесел. Тоді, вважали вони, чимало соціальних проблем було б вирішено. У своїх творах просвітники сміливо критикували монархізм. Але разом з тим вони підтримували знайомство з коронованими особами, давали монархам поради з питань розвитку мистецтва, освіти, науки. Так, Вольтер листувався з російською імператрицею Катериною II, вів філософські бесіди з прусським королем Фрідріхом II. Пропаганда знань і книги — суттєва прикмета епохи. Удосконалення техніки, книгодрукування дало можливість збільшити тиражі. З'явилися газети і журнали. Друковане слово стало доступним для широких верств людей. Просвітники зробили універсальну спробу пояснити навколишній світ і місце людини в ньому з позицій Розуму. Так виникла знаменита французька "Енциклопедія". У ній були розділи про людину, природу, суспільство, релігію, мистецтво, ремесла. "Енциклопедія" нараховувала 28 томів. Очолив роботу над виданням Дені Дідро. Діячів епохи Просвітництва часто називають енциклопедистами. Адже вони працювали у різноманітних сферах науки і мистецтва. Вольтер — поет, прозаїк, драматург, філософ, історик, математик. Ґете — поет і прозаїк, вчений-натураліст (він залишив 14 томів наукових досліджень з біології та анатомії). Ломоносов — фізик, хімік, астроном, філолог, поет, художник. Сковорода — поет, прозаїк, філософ, педагог, збирач фольклору. Чудово малював і співав, писав тексти, пісень і музику до них/ був теоретиком мистецтва. Спадщина діячів Просвітництва дуже вагома. І сьогодні їх твори заохочують до пошуку істини і гармонії.^ Завдання і запитання.1. Як просвітники розуміли прогрес?____________________________ ________________________________________________________2. Чи схвалювала церква просвітників?___________________________ ___________________________________________________________3. Яке місце займала в культурному житті доби книга?______________ ___________________________________________________________4. Викресліть зайве.Добі Просвітництва належать такі митці: Дені Дідро, Вольтер, Жан-Батіст Мольєр, Йоганн Гете, Джордж Байрон, Даніель Дефо,^ Роберт Берн, Микола Карамзін.5. „Тлумачний словник наук, мистецтв і ремесел Франції” має назву : ________________________________________________________Додому: підручник стор. 102 – 104.В о л ь т е р( Марі Франсуа Аруе )(1694 – 1778)Вольтер „Простак”Вольтер (Марі Франсуа Аруе, 1694 – 1778) – духовний вождь французьких просвітників, походив з родини заможного паризького нотаря. Освіту здобув в єзуїтському коледжі Людовіка Великого. Молодий Аруе виявив тверезий розум мислителя, непокірність характеру, небажання миритися з корумпованим і брехливим суспільством. За це він двічі був ув’язнений у Бастілії. Після звільнення письменник мусив емігрувати в Англію, де він провів три роки ( 1726 – 1729). Опальний поет спостерігає в Англії, з якою повагою нація ставиться до своїх поетів і вчених. Його вразив театр Шекспіра. Сам Вольтер написав понад сорок п’єс. При Вольтері декорації стали малювати до кожного акту, вони представляли те місце, де розвивалися події. Саме Вольтер вивів на сцену масовку (народ). Поет і філософ жив при дворі прусського короля Фрідріха II, у Берліні, листувався з російською імператрицею Катериною II. Доля привела його й до Швейцарії. Своєю діяльністю Вольтер утвердив в Європі поняття „вольтер’янство”, що включає в себе безстрашне вільнодумство. Вольте був плодовитим письменником в усіх жанрах – драматургії, поезії, прозі. Він писав дослідження з історії („Історія Російської імперії за Петра I” (1759), праці з філософії, статті для енциклопедії”. Та найбільше прославили Вольтера чотирнадцять „філософських повістей”, вершиною яких є „Простак” (1767).Тема повісті – історія кохання Простака, юнака з індіанського племені гуронів, що потрапив до „цивілізованої” Франції; і юної вродливої Сент-Ів. Франція, її суспільство, деспотизм та свавілля королівської влади, всемогутність міністрів та їх фавориток, безглузді церковні забобони показані через погляд людини, яка виросла в іншому світі, з іншими умовами життя. Простодушний подив героя з приводу всього, що він бачить і стає на шляху його об’єднання з коханою дівчиною, обертається для нього трагічною розв’язкою – загибеллю, яка жертвує своєю честю для того, щоб визволити коханого з в’язниці. Простаку так і не вдалося знайти справедливість. Почуття ніжної і відданої Сент – Ів безжально розтоптані державною машиною.^ Завдання і запитання. 1. Чи згодні ви з твердженням: „Звернення до дійсності, до її гострих суспільних і духовних конфліктів пронизує усю творчість Вольтера”?____________________________________________________ ______________________________________________________________2. „Природна людина” – „штучна” людина (продукт цивілізації – що собою являє?_________________________________________________________ _______________________________________________________________3. Чи можна Простодушного (Гурона) вважати ідеальною людиною? Чому? ________________________________________________________________ ________________________________________________________________4. Виберіть правильну відповідь.1. Домінуюче гасло Просвітництва: а) раціонально змінюючи суспільні форми життя, можна змінити на краще кожну людину; б) людський розум та прагнення до пізнання нічого не варті у порівнянні з істиною, яку виписує церква; в) головне для людини – розум, а не почуття та емоції; г) пріоритет у визначенні шляхетності людини належить рівню знань і не визначається походженням.2. Простодушний (Гурон) був закоханий у а) Начеку; б) Сент-Ів; в) Какамбо; г) Жанну д’Акр.3. Зміст якої концепції розкриває у повісті „Простак” Вольтер? а) „природної людини”; б) вільного вибору релігії; в) просвітницького раціоналізму; г) гармонійної суспільної перебудови.5. Дайте визначення. Філософська повість - __________________________________________ _______________________________________________________ Додому: підручник стор. 105 – 112; уривки з твору;Й о г а н н В о л ь ф г а н г Г е т е(1749 – 1832) ^ Йоганн Вольфганг Гете „Фауст” Гете (1749 – 1832) – видатний поет-лірик світової літератури. За своє творче життя він пережив кілька епох у розвитку європейської поезії, і це позначилося на його ліриці. Якби він нічого більше не написав, крім своїх „штюрмерських віршів”, і тоді б його вважали великим поетом. Словом „штюрмерство” називають творчість молодого покоління поетів у 1770-х роках Німеччини. Улюблені теми штюрмерів – кохання і природа. Трагедія „Фауст” – найвище досягнення Гете. Ще в молоді роки поет захопився середньовічною легендою про мага і чародія Фауста. Твір складається з „Присвяти”, „ Театрального вступу”, „Прологу на небі” та двох частин. Фауст” – драматична поема, побудована на репліках персонажів з численними авторськими ремарками. Світ, створений у „Фаусті”, незвичайний. Тут діють реальні люди – вчений Фауст, юна городянка Маргарита (зменшувальна форма цього імені – Гретхен), але в їхнє життя вриваються чари. Старий Фауст перетворюється на юнака і після цього проживає ще друге життя. Міфологічні персонажі: Бог, Мефістофель, відьми, нечиста сила – наділені людською психологією та людськими характерами. Мефістофель іноді постає як комічний персонаж. У творі відбувається багато фантастичного. Перша частина має 25 сцен. Гете зображує Фауста як людину нової формації. Головна його риса – прагнення самостійно здобути істину, знання про життя. Він не схиляється перед авторитетами минулого. Душа ж Фауста жадає іншої істини: він хоче злитися з природою, відчути її величну красу, силу, а себе – як її частку. Дух відмовляється розмовляти з ученим, бо розум не здатний сприйняти нову істину. То ж Фауст зайшов у безвихідь. І тільки випадковість рятує його від самогубства. Фаустові набридла суха, відірвана від життя наука, символом якої є його кабінет. Він прагне духовно насиченого і діяльного життя. Міфічний образ Мефістофель – це втілення не одухотвореної, низької природи. У людині він бачить слабку й аморальну істоту, яку легко спокусити. Такій спокусі він піддає й Фауста. Фауст закохується у Маргариту. Маргарита – це образ людини, яка живе серцем і почуттями і виконує заповіданий самою природою обов’язок сумлінної щоденної праці. Герої перебувають у полоні любовних почуттів. Гретхен (Маргарита) згодом відчуває, що стане матір’ю. Страх перед людським поголосом відсуває на задній план кохання. ЇЇ стосунки з Фаустом припинилися, бо вона не змогла знайти в ньому душевної опори. Маргарита у розпачі, здається, свідомість залишила її. Мефістофель бачить у Гретхен звичайну грішницю. Адже вона вбила матір і свою позашлюбну дитину й заслуговує на довічні муки. Але Гете вустами Бога знаходить для Маргарити виправдання. З неба лунає: „Врятована!”. Таким чином Гете стверджує, що істина має носити активний характер і виявлятися у вчинках людини. Істина має бути співвіднесена із загальними законами Всесвіту, з природою. Тільки так можна уникнути сваволі й анархізму. У другій частині Гете продовжує розповідь про духовні шукання героя. Зміст трагедії багатогранний. У житті людина мусить обирати тільки те, що сприяє самовдосконаленню.^ Запитання і завдання. Яку угоду укладають Мефістофель і Фауст?_________________________ _______________________________________________________________ Що привабило Фауста в Маргариті?________________________________ ________________________________________________________________ Як ви розумієте слова Мефістофеля: „ Я тої сили часть, що робить лиш добро, бажаючи лиш злого”?_______________________________________ _______________________________________________________________ Як у сцені „Кімната Гретхен” розкривається внутрішній світ Маргарити?_____________________________________________________ _______________________________________________________________5. Чому саме кохання стає одним із перших випробувань Фауста?_________________________________________________________ ________________________________________________________________6. Чому Фауст хоче випити отруту?____________________________________7. Як страх перед поголосом уплинув на Гретхен?_______________________ ________________________________________________________________8. Кому із персонажів належать такі слова: „Мистецтво довге, вік короткий”______________________________ „Теорія завжди, мій друже, сіра, а древо жизні – золоте” __________ ___________________________________________________________ „Цінуйте час. Він не стоїть на місці, зумійте з нього взять якомога більш користі”______________________________________________9. Визначте жанр „Фауста”: а) драматична поема; б) роман у віршах; в) трагедія; д) містерія.10. Місце, у якому Мефістофель намагається спокусити Фауста, спираючись на твердження „істина в вині”: а) печера відьом; б) в’язниця, де перебуває Гретхен; в) кімната Фауста; г) Авербахів склеп.11. Які слова мав вимовити Фауст, коли йому відкривається істина? а) „Зупинися, мить! Ти прекрасна!” б) „Зупинись, щаслива мить!” в) „Врятований!” г) „Лиш той життя і волі гідний, хто б’ється кожен день за них!”Додому: підручник стор. 113 – 134; уривки з трагедії;До заліку: „Які риси людини доби Просвітництва уособлює Фауст?”^ Йоганн Крістофер Фрідріх Шиллер(1759 – 1805)Йоган Крістофер Фрідріх Шиллер „Вільгельм Телль” Видатний німецький поет і драматург Фрідріх Шиллер (1759 – 1805) народився в сім’ї полкового лікаря. Батьки віддали чотирнадцятирічного сина в „Академію Карла” – навчальний заклад закритого типу, де вивчав медицину. Заняття науками чергувалися з військовою муштрою, а з родичами можна було бачитися лише у присутності наглядача. Єдиною відрадою для юнака було читання давньогрецьких письменників, Шекспіра, Руссо, Лессінга, чиї твори розповідали про високі людські пристрасті. В „Академії” Шиллер написав свої перші вірші та драту „Розбійники”. Закінчивши курс, Шиллер вирішив залишити службу і віддатись творчості. Серед його шедеврів 1780 рр – драми „Підступність і кохання”, „Дон Карлос”, ліричні поезії. Поет розмірковував над багатьма проблемами. Його тепер не задовольняв герой - бунтар – одинак, тому він звертається до історії і пише „Історію Тринадцятилітньої війни”. Під впливом дружби з Гете були створені „Поезія і життя”, „Голос в ярмі” та ін. У баладах поет оспівує сильних духом героїв. („Нурець”, „Рукавичка”). У трагедії „Марія Стюард” автор засуджував деспотизм королівської влади, викривав ханжество і лицемірство протестантів і католиків. Незабаром з-під пера майстра вийде „Орлеанська діва”. Вершиною творчості Шиллера стала драма „Вільгельм Телль” (1804). В основі твору – легенда про швейцарського народного героя – стрілка Вільгельма Телля. Справжнім героєм п’єси є народ. Головний персонаж – майстерний стрілець з лука, національний герой Вільгельм Телль. ... Біда звалилась на Швейцарію, поділила людей на поневолених і поневолювачів. Телль не вклонився капелюху імперського намісника. Його схопили. Непокірному загрожує смертна кара. Геслер потіхи ради примушує його стріляти в яблуко, яке помістили на голову його сина, маленького Вальтера. Геслер глумиться над почуттями батька. Та й потім, коли влучна стріла Телля збила яблуко, залишивши хлопчика неушкодженим, стрільцю не дарують свободи, і він рятується лише чудом. Священною помстою горить серце Телля. Колись розважливий і спокійний, він стає грізним месником. Його стріла влучає в серце насильника. П’єса закінчується величним закликом до свободи. Телль поступово переходить до організації всенародного повстання. Автор правдиво змалював визвольну боротьбу швейцарців за свою національну єдність проти чужоземних загарбників. І в цьому – сила твору, який закликав до національного об’єднання Німеччини. Хоча Шиллер ніколи не бував у Швейцарії, він чудово зобразив природу цієї країни, досконало передав національні риси Вільгельма Телля та його співвітчизників. Не випадково Шиллерову драму швейцарці й понині мають за свій національний епос.Запитання і завдання.1. Дайте відповіді на запитання: Якою уявляв Шиллер роль театру в житті суспільства?___________ ___________________________________________________________ Кого називають „німецьким Шекспіром”? Чим це зумовлено? До яких змін у житті Шиллера призвело звернення до драматургії ___________________________________________________________ ___________________________________________________________2. Визначте тему на головних персонажів драми „Вільгельм Телль» ______________________________________________________________ _______________________________________________________________ _______________________________________________________________ Виконайте тестові завдання. Теоретик нової німецької драматургії: а) Й. Герде; б) Ф. Шиллер; в) Ф. Клоп шток; г) Лессінг. 2. Драма німецького письменника, в основі якої сюжет швейцарської історії: а) „Егмонт”; б) „Вільгельм Телль”; в) „Розбійники”; г) „Підступність і кохання”.Додому: підручник стор. 135 – 145; уривки з твору;До заліку: „Історична тематика у творчостіШиллера”.Із літератури романтизмуРомантичний напрям з'явився під знаком Великої французької революції 1789 року. Так вважали і самі романтики, і дослідники їхньої творчості. Замість обіцяних "Свободи, Рівності, Братерства" після революції запанувала убога, безпросвітна повсякденність. Розрив між ідеалом та дійсністю є визначальною рисою романтизму, який виявився цілою епохою культури, як раніше — Ренесанс, класицизм, Просвітництво. Сьогодні він вважається "одним із найбільших напрямів у європейській та американській літературі кінця XVIII — першої половини XIX ст., що набув всесвітнього значення та поширення". Проте існування його не обмежується цим періодом, а триває протягом XIX і в XX ст. Яскравим прикладом того є творчість Жорж Санд, Марка Вовчка, Лесі Українки, Коцюбинського, Кобилянської, Гріна, Довженка. Романтики відкинули раціоналізм Просвітництва і виробили власні художні засади, поклавши в основу принцип вільної творчості поета і вільної поетичної форми, не скутої жодними правилами. Митець підпорядковується лише власному натхненню, емоціям та інтуїції. Тільки так він може наблизитися до таємничих істин, які відкриваються через почуття і недоступні людському розумові. Навколишній світ романтики розглядали як цілісний живий організм. В ньому багато таємничого, непізнаного; його населяють містичні і невідомі сили. Вони непомітно переходять у реальне життя, переплітаються з ним, впливають на поведінку реальних людей. Звідси велика кількість фантастичних та містичних елементів у художніх творах романтиків, органічне поєднання фант