ПОЕЗІІ, ЩО НЕ ВВІЙШЛИ ДО ЗБІРОК1878СТАРА ПІСНЯУ хвилю задуми стає перед мноюТе сковане людське нужденне життє,Стає могилов темною живоюІ важким стогнанням серце моє рве.І холод смертельного болю й розпукиСтиска моє серце, затемнює світ;Безсильні, безрідні опадують руки,Життя зав'ядає, мов в студені цвіт.Усюди, усюди, де око лиш гляне,Де звернеться вухо, все чути однуВідвічную пісню: ой життя погане!А як би направить, ніяк не збагну!Учені говорять: "Давно ми се знаємІ знаємо навіть причини біди,Ба навіть віддавна працюєм, стараєм,Щоби кінець лиху зробити! Зажди!Невдовзі побачиш сам чорне на білім,Облічене цифрами все до цяти, - Будущого пітьму ми світлом розвієм,Всім буде вигідно та весело йти!"А прості говорять, - ні, прості нічогоНе кажуть, мов мови немає у них, - Лиш стогонів много і сліз гірких много,Зневір[и] та смертей і болів страшних.Вони навіть, бідні, ніколи не взнаютьПро вас, щирі душі, що стелите путьНовим поколінням, - стогнучи вмирають,До царства будущого, знать, не ввійдуть!Хоч радують душу знання та науки,Та тяжко ж то бачить голодне дитя,Чуть сотень стогнання і тисячів мукиТа пісню відвічну про горе життя.Написано д[ня] 19 цвітня 1878, досі не друковано.***Ах, коб я був музикантомІ тоном рядити умів,То я б твої сльози перловіНа музику всі перевів.Слова твої, серце кохане,То був би сумний полонез,А тьохкання серця - шнельполька,Що бурею тактів іллєсь.А погляд очей твоїх ясних,То був би кадриль чарівний,Твої ж поцілуї гарячі,То вальцер безумно-шумний!Та що ж, я не музик, не вміюТворити чудних образів,Лиш знаю, що ми цілувалисьСеред ялицевих корчів.1880 ***Знов рік минув. Знов крок один впередступило всім нам дорогеє діло,і хоть збільшився людовладців гнет,ми дальший крок підем робити сміло,і як гора не спинить вихру лет,не спинить тьма, щоб світло не зоріло,так гніт, надсилля ані самоволябойців за волю не зжене із поля.Знов рік минув! При вході в рік новийпогляньмо взад, на те, що ми пробули,згадаймо, браття, кождий крок кривий,всі помилки, що важко промайнули,і кождий вдар нещастя громовий,і сли з нещасть пробутих ми здобулина дальшу путь собі живу науку,то в них найдем будущих вдач поруку.Злічім і кождий луч нового світла,що прояснив наш розум в рік отсей!І кожда в нім хвилина, що огрітасердечною любвою до людей,і кожде слово братнього завіта,і чесне діло, й ясний взгляд очей - се скарб живий! Щаслив, хто в жизні путибагато сього скарбу вспів здобути!Злічім, брати, і тих борців за волю,що сей рік в бою правім полягли,вшануймо пам'ять їх святов сльозоюі на политій кров'ю їх землиза їх слідом, за провіднов звіздоюідім туди, куди вони ішли;хоть прийшлий рік і нам такую ж долюзготовить, сміло йдім в війні за волю!***В самоті, гризотіДавні сни золотіРозійшлись, розплились,Наче дим по лугах,І вже ти, як колись,Не являєшся в снах!І не раз в сумний часГадка чорна летить:Що невже ж ти наразПерестала любить?І не раз ми ся снить,Що горов надо мновСяє місяць блідий,Пахне свіжов травов,Ліс шумить молодий,Вдалі потік журчить,А довкола хрести,Другий ліс кам'яний.І здаєсь ми, що тиТихо-тихо лежишПід хрестом, під травов,І на місяць глядиш.Але ні, гляну знов - І твоє й не твоєТе могильне лице!..Ні, не ти се лежишПід хрестом, під травов!..Ні, і не за тобовЯ тут плакать прийшов!Се лежить тут моя Затолоченая,Схоронена любов!***Ей, думи золотії,Насіння чисте,Коли ваш плід доспієІ воля блисне?..Глядіть, брати, довкола:Весна йде з неба!Не справлено ще поля,Як того треба;Не вкинено ще всюдиВ ріллю насіння,А се ще праця й трудиНа покоління!Хто сіє, той не заразЗбирає плоди,І овоч рве не зараз,Хто сад городить;А той, хто кров'ю власновЗливає нивуІ сіє в ню завчасноДумку правдиву,Чи може він жадатиТакого дива,Щоб завтра вже збиратиПо сівбі жнива?..4/IV^ ШЕВЧЕНКО І ПОКЛОННИКИАпостол правди і науки,Котрого ждав ти день по дню,Прийшов, простяг потужні руки, - І легіон ім'я йому.Но ті, що змаленьку кормилисьДум твоїх скорбних молоком,Що всьому світові хвалилисьТобою, с в о ї м співаком,Ті, як нового гостя вздріли,Позатикали вуха всі,А то й в поліцію побігли,Низькопоклонники твої.5/IV***Ти знов оживаєш, надіє!Світліє душа, молодіє...І серце живіше б'є в груди...О серце! О воле! О люди!До мої тюрми пораненькоЗастукала воля легенько:"Встань, сину, вже день далі буде!.."О воле! О серце! О люде!О воленько-мати, єдина,Завчасно збудила ти сина, - Тягяр ще лежить ми на груди...О серце! О воле! О люди!Тягар той ми віддих спирає,А руки ланцюг ми тримає, - Тягар се людської осуди...О воле! О серце! О люди!Но воля лиш шепнула слово,І я підіймаюсь наново, - Проч пута й тяжкі пересуди!О воле! О серце! О люди!12/VI. Стрий***Мчиться блискуча карета,Гордо в ній дуєсь багач,Гуркотом своїм колесаЛюдський заглушують плач.Плач, що ріков безконечновЛлється колесам услід,Плач, що випалює довгіБорозди в лицях сиріт.Руку простяг до каретиСтарець-каліка хромий..."Пане, товариш твій давнійПросить о даток малий!Тямиш, у бою кривавімПоруч ішли ми оба...Спис, що влучав в твоє серце,В мойому тілі застряг!..""Проч, ти, влізливая жабо!" - Крикнув му згорда візник,Свиснув батіг... но зглушив тук каретиБолісний бідного крик.Тільки лице наболіле,Уст помарнілих складки,Тільки посивілий волос,Жили сухої руки.Голосу дрож хоровита,Наче тернина, в той мигВ серце встрягли багачеві, - Він не забуде о них!Серед гульні і утіхиМесником тихим, грізним,Серця пекучов грижеюСтануть вони перед ним.В любих родини обняттяхВраз він побачить на мигЗмінені лиця коханіІ - клеймо болю на них.Під час багатої учтиПогляд старечий, німийХвилями в серце заколе,Острий, мов ніж ледяний.В сні він часом му з'явиться,Старець обдертий, хромий: "Пане, товариш твій давнійПросить о даток малий".А коли в ложах пуховихСкону почнесь боротьба, - В хвилі послідній стрінутьсяДавні товариші вба.Ще раз уздрить ті уста він,Очі ті зсохлі, без сліз, - Но не заглушить вже стонуГрохіт каретних коліс.23/I 1880^ НЕ БІЙТЕСЯ ТЮРМИ(Сонет)Не бійтеся тюрми, о други молодії!Не бійтеся тих пут, що на короткий часОбкручують, немов холодні чорні змії,Безсильне тіло! Що значить се все для нас?Бажається панам пограться трохи з нами,Бо бачать, що в тюрмі зовсім ми в їх руках,Ну і обвішають старими бренькачками,Щоб знати, як було в середніх ще віках.Ніщо для нас тюрма. Ми інші тюрми знаєм,Тверді, безвихідні, уперті та живі,І проти них, брати, борню ми підіймаєм!А в тій слабій, дурній, хоч кам'яній, тюрміМи бачим тільки страх панів і понімаєм,Що панство їх крухе, як мури ті німі.Написано 1880 р.,досі не друковано^ СУЧАСНА ПІСНЯВона не забавка дитинна,Вона не мрія золота, Вона не ніжная, невиннаІ несвідуща красота.Вона не пестощі любови,Не вітру шум, не шепіт хвиль.Вона тверде, рішуче слово, Вна оклик духу голосний.Вна дзвін той, що народ скликаєВ добі нещасть до дружних діл,Потужна пісня бойовая,Защита серед граду стріл.Вона огнистая лучина,Що жару в серця долива,В машині поступу пружина,Непоборима і жива.Не в сріблі, злоті, оксамитіВона зближається до вас, - Вона робітниця і в світіСвою роботу зробить раз.Вна в серці криє біль пекучий,Но вна не вмерла ще проте,Вона жива, як люд робучий,В котрім все людськості життє.Вона горда і перед силовНіколи не зігне чола.Вна дуб потужний над могилов,Посеред хвиль бурних скала.Вна ясним оком заглядалаУ грудь відвічних поколінь,Століть громада проліталаПоперед нею, наче тінь.Вна горя людського страшногоНори гляділа з давніх літ,Вона боліла, мліла много,Заким на ясний вийшла світ.Тож не цурайтесь видом бідним,Нескладним гомоном її,А серцем щирим і свобіднимПрийміть і полюбіть її.Тож не цурайтеся, що стониЧасом крізь пісню ся прорвуть;Се ж серць терплячих міліониВ тій пісні дружним боєм б'ють.Прислухайтесь до того бою,До зітхань горя в чорній тьмі,Пригляньтесь до життя з любвою, - А ви полюбите й її.Написано 1880 р.,досі не друковано1881 ***Не все іще було, що може бути.Не все, що мож розумного гадать,було вже гадано. По тій же путине все історії колеса мчать.Та тільки що розумного творилось,розумного гадалось до сих днів, - найменш у мозках одиниць зродилось,найбільш народ зробив і виповів.^ СМЕРТЬ УБІЙЦІВмирав мужик. Ну, що за диво?Таж тисячі іх мруть щодня,спокійно мруть, від смерті ждучи,чого не мали від життя.І сей так умирав. Сусідизійшлися, гуторять, дітий,уже дорослих, розважають, - аж з ліжка обізвавсь старий:"Хтів сповідатись я попові,та передумав; що вже крить?Один гріх в мене на сумлінні,та з нього піп не розгрішить.Громадський гріх се, тож прилюднойого сповімся, - ви судітьі, як вам каже совість ваша,виніть мя або розгрішіть.І ви, мої кохані діти,сю сповідь слухайте, щоб знать,чию хороните ви пам'ять,чим батька свойого назвать.Ви - діти вбійці! Не жахайтесь!Ось близько сорок літ ужея гріх той ношу на сумлінні,а він сумління не пече.Так, дорогі мої сусіди, - я людську жизнь на душу взяв!Чи бог простив мя, чи по смертівіддасть, що ту ми не віддав?..Бо всяке вбійство, кажуть люди,бог тяжко-тяжко відплатить...Я суду божого не знаю,но серце в мене не дрижить.Вже тому сорок літ без мала, - то ще за панщини було, - під панською руков дрижало,стогнало стоном все село.А пан наш був, мов звір той, лютий, - лиш чоловіком дарма звавсь;він крові нашої всисався,а горем нашим потішавсь.Бувало, вечором з роботиприйдем, під ганком станем в ряд, - виходить пан карати "виних",а всі вже наперед дрижать.Хто винен, в'язано до стовпа,а нам всім в очі му плювать, - а хто не плюнув, тому цюрияк стій вліпили двадцять п'ять.Хто на роботу запізнився,той голий в будяки лягав;хто з отаманом посварився,той глини повен рот дістав.Дівчат з села для свої втіхивін глину заставляв міситьі тішивсь, як по пояс в глинівесь день ся мусили крутить.Що катував, що збиткувався,останні цомоги з нас ссав,що працев нашов наїдався, - народ терпів все і мовчав.І я терпів не раз і гнувся,но мій терпець вкінці пропав:ну, мою милу - вашу матір - до себе пан в покої взяв!Та й ще, - шептали стиха люди, - мене в рекрути хоче дать...Я чув, що лихо не минеться,і я рішився - хвилі ждать.Сейчас на другий день погналинас, може, двадцять парубків,у панський сад, - бач, захотів панв саду кручених хідників.Розставив нас тивон, відмірив,що кождий мав за день скопать...Мене в такий дав закамарок,що вкруг нікого не видать.Направо гліг розлогий, груші,іззаду возівні стіна,край неї хвірточка маленька...Ну, став я. Холод, тишина,крізь листя сонечко меркоче,мов злоті шнури в густині...Я став, - так якось важко, сумнов душі зробилося мені...Рискаль з рук випав. Я подував:"Бог вість, чи довго ще на сейхороший світ буду глядіти?"І сльози бризнули з очей.Аж гілка хрусь! Я обзираюсь - передо мною пан стоїть,цілий почервонів зо злості,в руці шнур зложений держить."Га, - крикнув, - шельмо, так ти робиш!"На мене шнуром замахнувсь, - і в мні мов блисло: все ми одно!Я скочив, наче вуж звинувсь,з руки му вирвав шнур, в тій хвилізаверг на шию, зашморгнуві, пок ще пан скричати здужав,на конар груші відтягнув.Затріпавсь пан - коротку хвилю...Я в другий кут - хоть весь дрижав - став, так коплю, так працюю...Ну, дав біг, я спокійний став.Гляджу: тиша, нема нікого,пан висить...От тоді я в крик:"Рятуйте! Гвалту! Пан повісивсь!"На крик летить тивон, візник,летять робітники і слуги...Круг груші стали і глядять,мов остовпілі, - не рятують,не відтинають, а мовчать.А далі слуги всі розбіглисьна всі боки: хто дещо мавнакрадене - побіг ховати,а красти, хто ще не накрав.Почула й пані, що ся стало, - не вийшла навіть, - ми самівідтяли го, внесли у сіниі положили на столі.Моя ж Оришка як почула,що пана вже нема, вікном - покій був замкнений - гульнулаі, мов скажена, вділ селомдомів побігла, мовби гнав хтоза нею, - вилізла на піді там просиділа до ночі...От так-то пасмо наших бідурвалося. Ніхто за паном,за катом людським, не жалів.Мене ні про що не питали,і я нічого не повів..."Замовк старий. Стояли люди,мов хмара давніх, вічних бідовіяла їх душу сумом."Ну, що ж, сусіди, осудіть!"І враз сказали всі сусіди:"Сам бог, як бачим, тя простив,то й людська совість тя прощає".Розкішний усміх прояснивлице старого. Як зірницязаходить тихо над Ділом,так тихо, радісно, спокійнозаснув убійця вічним сном.1883***Як двоє любляться, а ждутьРозлуки хоч би на часок,То одно одному даютьНа пам'ять незабудь-цвіток.Я теж люблю. Палка, важка,Нерадісна моя любов;Вона, мов слабість десь яка,Ввійшла мені вже в кість і кров.Та хоч би й нині жизнь мояПопала в жертву ворогам,Тому, кого кохаю я,Я незабудьки не подам.Забудь мене, народе мій,Коли щасливий і міцний,До праці станеш на свій ланІ в своїй хаті будеш пан;Коли не буде між тобоюАні голодних, ні трудних,Ані обійдених судьбою,Ні слуг, ані панів бутних;Коли у всіх твоїх дітийЧуття та мислі розцвітуть,Ти станеш чистий, мов святий,Тоді про мене ти забудь.Написано в р.1883.^ СМЕРТЕЛЬНО РАНЕНИЙСпинили кров. Пощо спиняти?Нехай тече та клекотить,Як та криниця! Час вмирати,Бо страшно, тяжко в світі жить.Ох, як болить! Та се лиш хвилю.Вже полекша, знать, настає...Великий пан прийде, похилюОстатній раз чоло своєПід сильною його рукоюЙ війду у царство супокою.Що там за гомін? Надо мноюЛавиною він кам'яноюГримить, мов чорная гора.Що то за крик? Ах, знаю, знаю!Виразно, ясно споминаю:Се та сподівана пора!Там вулицями стугонитьРіка народу і валитьТиранський трон! Гармати грають,Реве пожежа, кровця рине,А люди вереск підіймають,Страх їм замовкнуть не дає.То революція, єдине,Коханеє дитя моє.Га, де я? Чом я не між ними,Не між борцями молодими,Не в вирі лютої війни?О боже! Трони і тираниВтонуть у крові, а вониСказать готові:"Де ж був ти?Чому не бився разом з намиПроти неволі й темноти?"Я ж довго, тяжко працювавІ слушного часу все ждав, - Де ж я тепер? Куди попав?Понурі стіни і склепінняЗлорадо пнуться наді мною,Мов вороги, - бліде промінняЛедве тісненькою шпароюЗнадвору ллється. Прояснилось...На мні, довкола мене кров...Не можу встати...Чи то снилось,Що в пропасть впав я стімголов?Немов потовчене все тіло...А там... а там кипить десь діло,Що час його тепер прийшов.Година тому - я дав знакДо лютого, страшного бою.Я сильний був, здоров...О, якБажав я кинуться стрілою...Хоч наложити головою,Аби лиш ворога зламать!І впав я в першому ряду.Куди піду, туди піду, - Чи буде хто про мене знать,Чи ні, байдуже се мені.Зробив я те, що міг зробити;Чи добре - не мені судити,А те, що жде по кінчині,Ось-ось ввижається, немов у сні.Написано 1883 р.,докінчено д[ня] 15 вересня 1914.***Не схиляй своє личко прекрасне,Не затулюй повіками віч,Із котрих то мигоче, то гаснеПромінь світла в життя мого ніч.Дай мені ссать з жагою голодногоТеє райське проміння живе,Що з таємних глибин благородного,Непорочного серця пливе!Щоб, тебе над життя я кохаючи,Так добро теж і правду кохав,Про твоє ущасливлення дбаючи,Я й про бідних, покривджених дбав.Ти будь іскрою в мні громовинною,Що і в мертвому збуджує рух, Будь вітхнення струєю невпинною,Що рве вгору і серце, і дух.Хай у серденьку віру в будущеєВідновлять твої ніжні слова,Відновлять пісень джерло цілющеє,Що зморозила жизні зима.Розігнавши всі сумніви й муку,Ти цілим мене мужем зроби,Щоб з тобою я жив рука в рукуДля добра, для людей, для борби.Написано в Станіславові в вересні 1883Я ЗАБУВЯ й забув, що то осінь холодна,Я й забув, що то смерті пора,Я й забув, що ти кров благородна,Що між нами безодня стара,Що між нами народнії сльози,Що любиться нам зовсім не слід;Я й забув, що столітні погрозиВідлучили від мого твій рід.Я забув - ні, я думав, безумний, Що засипана прірва стара,Заповнили її трупи й трумни...Отже ж ні! Ще, мабуть, не пора!О, забув я про тин той спижевий,Що між нами границею став,І тебе я, мій цвіте рожевий,Як лиш міг, як умів, покохав!Я й забув, що вже квіти пов'ялиІ ні з чого віночка плести,Що вони й не мені розцвітали, - Я забув, і тяжкую нестиДоведесь мені кару за теє!Я забув, моя біла лілеє,Що моєю не можеш назватися ти, - Я забувся, прости!Написано д[ня] 10 падолиста 1883 р.ОСТОРОГАЕй, не люби мене, дівчино!Як хочеш любощів речистих,Як хочеш розкоші й огнистихПрисяг, заклять і зітхань много,Щоб нерви мліли, дух спирало,Кров билась бурно, безупинноІ серце в груді завмирало, - Коли бажаєш всього того,То не люби мене, дівчино!Ей, не люби мене, дівчино,Як хочеш жити в супокою,Плідне мов древо над рікою,Діток коханих годувати,Синів давати в школу, в люде,Дочкам готовить нишком віно,На власну путь благословляти, - Зо мною, хто зна, чи те буде,Тож не люби мене, дівчино!Бо я борець, моя рибчино!Бо я робітник твердорукий,Мене труди ждуть, бої й муки,Мене ждуть бурі громовії,Що, може, й розіб'ють судно те,В котрім ми попливем, дитино!Як зможеш ти тягти весло теІ не злякають бурі тії,Тоді люби мене, дівчино!Написано 10 падолиста 1883 р., досі не друковано.АПОСТРОФАКвітко осінняя,Квітко бліда!Вже пора змінная,Сльоти, біда,Ранки з морозами,Млистії дні, - Вмитая сльозамиЗв'янеш на пні.Ох, не розвивши щеСил весь засібІ не нажившись ще,Ляжеш у гріб.Квітко осінняя,Що се тобі,Що не розвилась тиВ раншій добі?Чи доля лютая,Мачуха, знай,Не привела тебеВ легітний май?Чи з милосердяДалась ти на глум,Щоб потішати нашОсінній сум?Написано д[ня] 11 падолиста 1883, досі не друковано.ПЕРСПЕКТИВАКвітко осінняя,Бита сльотою, - Чом так тяжкий меніЖаль за тобою?Стрівши мельком тебеНа своїй пути,Чом же не можу яТебе забути?Чом в самоті мені,В хвилях задуми,Чуються ті грізніБурі та шуми,Плеще холодний дощ,Вітри ревуть,Що тебе до земліТопчуть і гнуть?Чом у самітньомуВажкому сніБачиться твій сумнийОбраз мені?І те лице бліде,Зблідле від горя,Й око глибоке те,Мов бездна моря;Руки дитячіїЗ труду обвислиІ на чолі блідімЯсний знак мисли;Ніжні уста, любихСлів джерело,Шо з них наріканняЩе не плило?Світла і чистая,З нічної теменіЧом так жалібно тиГлядиш в лице мені?Чом твоє тихеє,Добреє окоТак проника меніВ душу глибоко?І пробира менеТрепет таємний,Але втиша менеГолос неземний:"Ні, друже, ні, не намСнить про жизнь любу,Буря осіння намГра - не до шлюбу.Рада б життя прожить,Друже, при тобі,Та вже зима біжить,Що, може, нас зложитьВ спільному гробі".Написано д[ня] 14 падолиста 1883 р., досі не друковано.^ ЗВІРЯЧИЙ ПАРЛАМЕНТ(Уривок політичної байки)Надоїло самовладно Львові пануватиДовелося volens nolens5 конституц'ю дати.Радість у звірячім царстві. "От тепер нам гарно!Бо хоч будуть брати й драти, то парламентарно".От розписано вибори. Ну, се кождий знає,Як то при таких виборах у звірів буває.Вівці, що найбільшу в краю представляли масу,Вибрали Вовків послами, що прибігли "з лясу".А лиш трьох зі свого роду. Посумніли Вівці:"От, бач, штука! Конституц'я із Вовками в спілці!"От зійшлись посли звірячі на сеймове віче, - Лис Микита був маршалком, Носоріг був віце,А від Льва Медвідь Заліський мав верховну владу.Лис Микита, вклонившися, отворив нараду:"Чесне собраніє!Дуже я рад,Що де не гляну я, - Згода та лад.Мов на прагнущіїДіти красиВпали цілющіїКраплі роси,Так і в суспільностіВ нашій земліСімена спільностіЙ згоди зійшли.Вороги знатніїПредовгий часСіяли братніїРозлади в нас,Визивали розличніїМари грізні,СистематичніїПлели брехні,Щоб молодечуюЗгоду зірвать,Масу овечуюПідбунтувать,Щоб плем'я вовчеєСлабло само,Всіх в якнайдовшеєВпрягти ярмо.Та міць господняяРозбила їх,Підлість б[ез]одняяСповзла, мов сніг.В щирім довіріїВівці к братамВ обійми сіріїВерглись Вовкам.Раді традиціїДавні держать,В вовчій опіці іЖить, і вмирать.Раді повинностіДавні нестиБез супротивностіЙ хитрої мсти".5Хочеш не хочеш (лат.) . - Ред. Написано д[ня] 15 вересня 1883,досі не друковано.1884НЕ БЕЗ АЛЕГарна дівчино, ти, цвіте розвитий,Глянуть на тебе - значить полюбити,Глянуть в ті очі, як море без дна,Вчути той голос, дзвінкий, як струна,Вчути той тихий сміх,Сумом повитий, - Як же тебе би мігХто не любити?Гарна дівчино, блідавая зірко,Думать про тебе і сумно, і гірко.Написано д[ня] 16 марта1884 р., досі не друковано.^ ПЕРША ВЧИТЕЛЬКАГоворить вість, що перша в раю ЄваЗгрішила пізнанням добра і зла,Вкусивши плід з заказаного древа,І плоду того мужеві дала.Хто хоче, може вірить тому,Та тут же й заковика немала,Що в доброму порівно, як і в злому,Жона для мужа вчителька була.Написано д[ня] 10 вересня 1884, досі не друковано.1885^ ПІДГІР'Я ВЗИМІ"Підгір'я, любов ненаглядна моя!Ось ти, пеленою сніжноюПокрите, неначе красавиці труп,Без духу лежиш предо мною.Туманом покрилося небо важким,Туманом насупились гори,І річка під снігом замерла, і лісШумні позабув розговори.Морозом тріскучим зціпило тебе.У кригу важку окувало,У сугорбах снігу заглухло село,Життя мов і там вже не стало.Лиш місяць блідий крізь туман прозира,Мов лампа посмертна зіходить,І вовк зголоднілий в яру завиваМов п'яная плачка заводить.Невже-таки вимерло всяке життя,Змагання не бореться жаднеЗ всесильною смертю, з туманом отим,Невже ж ти направду спиш сном гробовим,Підгір'я моє ненаглядне?"Так думав я, їдучи в сумрачну нічНевтертим ще шляхом к неблизькій ще ціли,І форкали коні, в затвердлім снігуСанки, мов гадюка, шипіли.Підгірська долина, немов домовина,Лежала, мертва, хоч широка, - В морозі, в тумані ні крил, ні пристаніДля думки, для серця, для ока.І, тулячись міцно в немудрий кожух,Я думав нерадісну думуПро край сей, про люд сей, - туман і морозЩе більше наводили суму.Я думав про тьму, що в тих селах царить,Про бідність, про голод, про муку,Про хорих дітей, що тут сотнями мруть,Про ту безпросвітну розпуку.Я думав про тисячі людських п'явок,Що кров ссуть із люду найлуччу,Про тисячі кривд, і неправд, і оскорб,Що рвуть і брудять його душу.І як же тут духові, думці якійЗ-під криги такої підняться?І як же тут людським змаганням живимУ пеклі такім наклюваться?Шипіли санки, мов гадюки, в снігу,І форкали коні, грудкамиСніг рвавсь з-під копит їх, я мерз і туливсь.І мучився тими думками.Написано в грудні 1885 р.1886 ***У темну ніч я містом тихо бривІ в серці ніс своє таємне горе.Кругом життя кипіло, наче море,І блискіт ламп мене дразнив, тіснив.Кай мене шугали швидкії тініВ театр, на бал, у клуб, в шинок, домів,Фіакри гуркотали по камінні,А в далі дзвін понуро щось гримів.Втім тінь одна шугнула поуз мене:Вся в чорнім, тихо, звільна йшла вона.Зирнула - і з душі з самого днаЗнов піднялось все горе утаєне.Лиш раз зирнула, і крізь пітьму ночіТой погляд вбився в грудь мою, мов ніж.О, щоб були мої осліпли очі,Було б в душі ясніш і спокійніш!1887^ МОЇЙ ДРУЖИНІСпасибі тобі, моє сонечко,За промінчик твій - щире словечко!Як промінчика не здобуть притьмом,Слова щирого не купить сріблом.В сльоту зимнюю, в днину млистуюЯ дорогою йду тернистою;Кого я любив, ті забулися,А з ким я дружив - відвернулися.Відвернулися та й цураються,З труду мойого посміхаються,В порох топчуть те, що мені святе, - А недоля й тьма все росте й росте.Важко дерево з корнем вирвати,Друга давнього з серця вигнати.Важко в пітьмі йти, ще й грязюкою,Де брехня сичить вкруг гадюкою.Та як радісно серед трудногоШляху темного і безлюдногоВгледіть - світиться десь оконечко!..Так у горі нам - щире словечко.То ж за дар малий, а безцінний твій,Що, мов цвіт, скрасив шлях осінній мій,За той усміх твій не вдослід журбіСпасибі тобі! Спасибі тобі!Написано д[ня] 27 січня 1887 р.,досі не друковано.1889 ***Неясна для вас ця легендаІ чудно читати її?Не личить стара реверендаНа хлопськії плечі мої.Що ж, пані, ті вірші неясні - То власная повість моя:Мої розчаровання власніІ лютая мука-змія.Колись за невласні провиниЦурались мене і кляли, - Мов Каїн отой по пустини,Блудив я по рідній земли.Докори зносив я і трудиІ, хоч їх тягар мя ломив,Я привидом, з власної грудиРозснованим, душу кормив.Я з власного серця і кровіТворив собі радісний світ,Щоб скарб весь своєї любовіУ нім помістити як слід.А нині, коли я вертаюЗ словами любві до братів,Чи ж "щирі" сліпці не пускаютьНа мене затроєних стріл?Важка моя пісня, о пані,Бо важко на серці мені:Мов човен під ніч відірвавсь від пристані,Хитають ним хвилі, шаругою гнані,На небі ні зірки, внизу ж у отхланіТаємні мигочуть огні.28/3 1889***Ні, вдуріти доведеться,роком кождий миг стається,дні повзуть важкі, німііз неволі у тюрмі.Діла, праці, хоч би злуди,щоб не ритись в власній груди,щоб забуть невольний стан,не ятрити давніх ран.Чарівнице злотокрила,пісне ніжна, пісне мила,ти візьми мя, не лиши,в край чудовий занеси!В край чудовий, в край казочний,де бездонний, непорочнийсяє і смієсь блакіт,в чистий, ясний, кращий світ.Під блакітом тим іскристимллєсь життя ключем пречистим,в жилах кров кипуча гра,сила груди розпира.Бог з сівнею полем ходить,в краю розум верховодить,дух геройський підліта,а царює красота.А хоч грає зло, мов тучі,пасті розніме гадючі,то найдесь герой як стій,що за край постоїть свій.Всяке зле чи добре діло,хоч як скрито б не сиділо,там усе на світ зійдеі заплату ізнайде.Хоч часом наляже горе,кривда правду переборе,підла зрада під кінецьцарський осяга вінець,щира вірність у кайданахабо в полі в лютих ранах - не лякайтесь: вся бідатільки проба і луда.Ще в останній крайній хвиливстане правда із могили,сильна, юна, злу на страх,і розсипле зло на прах.Час, простір, замки могильніпротив неї всі безсильні,бо вони є сила та,що всім світом оберта.Мов змія, що в хвіст кусаєсь,з неї виплив, в ню вливаєсьвічний сил плідних потік,дух, природа, чоловік.В єдності живій з собоютри могучі сили тіподають собі чергоюз рук у руки золотікубки з вічно молодоювсецілющою водою.Не опреться тій воді,вічно юній правді щирій,ані зрада у порфірі,ні брехня у чорній рясі,в медоплинних слів прикрасі,ані військо незчисленне,ані навіть те страшеннесмерті лезвіє студенев казці, в казці nota bene.27/91895ТРИ ДОЛІЗ таємної безодні небуттяМаленьку іскорку, людськую душуПокликано до земного життя,На земні радощі, на земную катушу.Вона летить, мов зірка тая,Що з неба в безмір улітає, - Та ось спинилась на момент;В півшляху три богині-ДоліЇї стрічають, щоб по воліЇй на дорогу дать презент.І мовила одна: "Душе щаслива,Даю тобі талант яркий,Будь сильна ти, і ясна, і мислива,Твій ум живий, твій зір палкий!"А друга мовила: "Від менеПрийми багатий скарб чуття,Бажання правди неструждене,Бажання вільного життя.Фантазія твоя хай буде многоплодна,А в серці твоїм хай горитьОгнем могутнім гордість благородна,Перед ніким чола щоб не корить".Та третя, злобная старуха,Всміхаючись на ті слова,На душу своїм духом хухаІ ось що скиглить, мов сова:"Ай-ай, розщедрились сестриці!Ось цяцю винайшли яку!Добра повніські рукавиціНа неї сиплють без ліку.Та що се, ви якогось Данта, ГетеЧи Шеллі з неї хочете зробить?Ну, любоньки, без мене ви не втнете,Мені ж героїв тих по вуха вже досить!Чекайте ж, я даруночок їй дамТакий, що ваші пишні дариЇй будуть не коштовний крам,А гірш тяжкої муки й кари.Іди ж собі, душе, у свою путь, - Що терням встелена тобі, не розмарином!А чим тобі на світі буть?Будь русином і хлопським сином!Талант твій буде рвать тебеМіж люди, в вир життя могучий,В великих діл і намірів ігрисько,Та вродження й мій присуд неминучийТебе по пояс загребеВ багно грузьке, в клопотів муравлисько.Той зарід сили, що іскриться в тобі, - Ні, ти не розів'єш його як слід.Без вправ, без змагань, наче в гробі,Його задушить твій нездарний рід.Твій ум хоч буде вічно рватьсяДо світла, правди і добра,Та ввік не здужає добратьсяДо тої течії, котраЙого б запліднила на зріст,Йому дала би власний зміст,Ярку створила б індивідуальність,Дала би форм, думок оригінальність.Се не для тебе, синку мій!Ти будеш за чужим слідом все гнаться,Із помилок чужих нічого не навчатьсяІ повторять зади по указці чужій.Твоє чуття тобі за пекло стане,Його топтатимуть усі,Аж сміття з скарбу зробиться погане,Аж зависть розростесь, любов зав'яне,Гірка отрута лишиться в душі.Бажати будеш правди дуже,Та з помилки у помилку блукать, - Ніхто тебе не витягне з калюжі,Хіба лиш божа благодать".Написано д[ня] 27 мая 1895 р., досі не друковано.1901^ МІЙОВІ ЕЛЕГІЇІВесно, ти мучиш мене! Розсипаєшся сонця промінням, Леготом теплим пестиш, в сині простори маниш!Хмари вовнисті, немов ті клубочки, шпурляєш по небу І, мов шовкові нитки, дощ із них теплий снуєш.Сірую грудку з землі ти підкинеш під небо блакитне, І в жайворонкову трель грудка розсиплеться вмить.Ти журавлиним ключем навертаєш нестерпную тугу, Мрії про вольний простір, щастя далеке моє.Ти лебединим крилом кришталевії хвилі скородиш - Чую їх плеск аж у сні на лазуровій ріці.Бачу, як чайкою ти колихаєшся над глибиною, Як над широким Дністром гнешся лозою к воді.Весно, ти мучиш мене! Міліонами кольорів, тонів, Ліній і творів кричиш: воля, і рух, і життя!І, мов безсильне стебло в бистрину ту, ти рвеш мою душу, В серці зів'ялім, черствім будиш нові почуття.Будиш бажання, яким не сповнитись; освітлюєш пустку; Ніжно гойдаєш в гілках осамотіле гніздо;Пильно схиливши лице, роздуваєш погасле огнище; Свистом від гаю зовеш, наче мій друг молодий.Ні, не мені вже гулять по тім гаю, мій друже-соколе! Ні, не мені вже зайцем в зелень пахучу нирять!Серце тріпочеться ще, і у груді кров б'ється живіше, Та напосіли літа, давить життя тягота.Мрії безумні, немов той табун, вигравають по полю, Гриви на ві