Дисципліна «Риторика»ІІ курс обліково-фінансового факультетаСеместр 3Викладач: доцент Колінько М.В.1. Мета спецкурсу “Риторика” – дати знання основ класичної та сучасної риторики як науки про мисленнєво-мовленнєву діяльність, спрямовану на переконання, досягнення цілей у процесі мовної комунікації, а також виробити у студентів уміння і навики аналізувати і продукувати тексти різного типу відповідно до мети, призначення й умов спілкування в процесі майбутньої професійної діяльності.^ Завдання спецкурсу “Риторика”: - знати історію формування риторики, її специфіку та відмінність від інших дисциплін; - сформувати уявлення про суспільство як складну комунікативну систему; - набути навичок та вмінь риторичної діяльності у різних сферах суспільного життя; - уважно ознайомитися зі зразками промов широкого кола визначних риторів минулого і сучасності; - вміти використовувати досвід риторичної майстерності минулого та сучасні риторичні прийоми у соціальній та професійній діяльності; - вміти аналізувати конкретні комунікативні процеси, особливо, зміни у формах спілкування, формування нових дискурсивних структур; - навчитися продукувати тексти різних промов з потрібної теми і для різних ситуацій;- вміти плідно використовувати та застосовувати знання спецкурсу до рішення конкретних завдань професійної діяльності.2. Методика викладання. Форми проведення занять.а) лекції: інформативні, аналітичні;б) практичні та тренінгові заняття у контексті лекції;г) ділова гра; 3. НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА КУРСУ. ЛІТЕРАТУРА.^ Тема 1. Риторика як наука переконання та мистецтво красномовства Красномовство як дар слова. Риторика – теорія ораторського мистецтва, теория красномовства, наука про навички розмовляти. Предмет та завдання риторики, її функції. Елоквенція. 5 розділів науки риторики: знаходження матеріала для виступу; розташування матеріалу у найкращому порядку, логічности та послідовности; вираз (ораторські стилі), прикрашення мови; запам’ятовування (ретельно підібраних слів, риторичних фигур); виголошення промови перед аудиториєю. Істория вітчизняної та зарубіжної риторики. Ораторське мистецтво Стародавнього Єгипту, Індії, Китаю. Риторика у Стародавньої Греції та Римі. Основні поняття в античній науці: логос, етос, пафос, топос. Проповіді як основний жанр церковної промови. Праці з теорії ораторського мистецтва в Україні та Росії ХYII ст. (єпископа Макарія, М.И.Усачова, Стефана Яворського, Феофана Прокоповича, “Наука перемагати” Суворова). XIX ст. - розквіт академічного, судового, політичного красномовства. Радикальні зміни у принципах навчання риториці у США. Відчизняна логосфера у ХХ ст. Зв’язок риторики з іншими науками. Риторика і філософія. Риторика і логіка. Риторика і психологія. Риторика і етика. Риторика і лінгвістика. Значення риторики у професійній діяльности майбутнього фахівця.^ Тема 2. Види і стилі красномовства Основні види красномовства: академічне, політичне, юридичне (судове), богословське (гомілетика), військове, соціально – побутове. Інформаційне і агітаційне красномовство. Класифікація промов у “Риториці” Аристотеля: єпідейктичні – розхвалювані, урочисті, засуджуючи, судові – захистна та обвинувальна, учбові (академічні) – монологи та діалоги, дружні. Академічне красномовство як ораторська діяльність наукового робітника і викладача, що презентує результати своїх досліджень або популяризує досягнення науки. Жанри академічного красномовства: наукова доповідь, наукове повідомлення, лекція, реферат, виступ на семінарському занятті. Дискусійні види діалога: спір, полеміка, дискусія, диспут, судовий розбір. Еристика як мистецтво ведення спору. Діяльність політика (юриста, філолога та ін.) як професійна ораторська діяльність. Новий вид риторики – мистецтво зв’язків з громадськістю.^ Тема 3. Особистість оратора Типи ораторів: раціонально – логічний, емоційно – інтуїтивний, філософський, художній. Індивідуальний стиль оратора як поєднання різних типових рис. Образ оратора. Зовнішній вигляд оратора. Вербальні засоби оратора. Кінестетика - знакові системи, що супроводжують мову чи компенсують її. Універсальний та конкретно-культурний боки мови жестів. Вираз обличчя – невербальна інформація про людину. Осанка. Жести: рухи рук, голови, міміка. Види жестів: механічні, ілюстративні, емоційні, символічні, імітаційні. Правила користування жестами. Аналіз комунікативної ситуації за допомогою невербальних засобів. Меморія (лат. memoria − пам’ять, згадка) − розділ риторики, призначення якого − допомогти оратору запам’ятати зміст промови. Тренування пам’яті. Мнемотехніка − система „секретів”, прийомів запам’ятовування матеріалу, швидкого відтворення, розвитку оперативної пам’яті, уміння користуватися набором енциклопедичних знань з обраної галузі і суміжних, якими володіє промовець.^ Тема 4. Техніка мови та її засоби Особливості дихання і ритму. Основні елементи техніки мови: фонаційне (мовленнєве) дихання, голос (правильні навики голосоутворення), дикція (ступінь виразності у вимові слів, складів, звуків). Поєднання звучання і пауз як основа мовленнєвого ритму. Три види пауз. Основні якості професийного мовленнєвого голосу: сила звуку, гучність (динамічний діапазон голосу), рухомість, гнучкість голосу (інтонування і мелодика голосу), тембр голосу – звукове забарвлення, польотність звуку (його здібність виділятися на фоні інших звуків), витривалість голосу. Недоліки звучання голосу та способи їх подолання. ^ Тема 5. Логічні основи риторики Закони логіки у системі логічних доказів. Закон тотожності (всяка суть збігається сама із собою). Закон протиріччя (ніяке судження не може бути водночас істинним і помилковим). Закон виключеного третього(істинним може бути або вислів, або його заперечення. Із двох висловів, що суперечать один одному в один і той самий час у відношенні до одного і того самого предмета лише один − істинний). Закон достатньої підстави (всяке судження, що приймається, має бути належним чином обгрунтоване). Методи доказів – індукція (хід думки від часткового до загального), дедукція (хід думки від загального до часткового), аналогія. Концентричний, поступовий, історичний (хронологічний), просторовий методи. Аргументація та використання доказів у промові. Класификація аргументів. Логічний механізм доказу у промові. Елементи доказу: тезис, доведення (аргументи), спосіб доказу (демонстрація). Помилки у доказі: у тезисі, доведенні, демонстрації (зв’язку між доведенням та тезисом). Основні вимоги до форми та змісту публічного виступу. Структурні частини промови: вступ, основна частина, висновки (вступ = зацікавлення; основна частина = опис + оповідь + міркування; висновки = переконання). Композиція переконливої промови: вступ, оповідь, твердження, заперечення, закінчення.^ Тема 6. Культура мови – умова професійного успіху фахівця Культура мови: правильність мови та мовна майстерність, доречність, точність. Ясність мови. Чистота мови. Точність слога. Кліше та шаблони. Фігури як особливі зафіксовані стилістичні звороти мови, що застосовуються для посилення експресивності (виразності) висловлювання. Анафора (єдинопочаток), епіфора (повторення), рими, асонанси і консонанси, симплока (сплетіння єдинопочатку і єдинозакінчення), ампліфікація (збільшування, прикрашування), антитеза, паралелізми, градація (посилення), інверсія (перестановка порядку слів), замовчування, риторичне питання. Тропи (переносне значення слів). Прості тропи: порівняння, епітети. Складні тропи. Метафора, уособлення, персоніфікація, алегорія, символ, метонімія, синекдоха, гіпербола, літота. Незвичні словопоєднання, звороти мови, що виходять за рамки мовної норми. Канцеляризми, просторіччя, діалектизми, неологізми, вульгаризми, варваризми,архаїзми, жаргонізми. Солецизми (неправильні звороти). ^ Тема 7. Психологічні основи риторики Психологічні підвалини успішного виступу. Структура акту спілкування. Перша фаза спілкування – контактна. Друга фаза спілкування - фаза корекції. Третя фаза спілкування – фаза переконання. Четверта фаза – досягнення мети спілкування. Методи взаємодії оратора з аудиторією. Встановлення контакту з аудиторією. Способи відновлення контакту з аудиторією: риторичне питання; пряма вимога уваги; пауза; голосові заходи (зниження чи підвищення голосу, прискорення, уповільнення темпу мови, чітке проголошення деяких слів, виділення слів); пряме питання до слухача; повідомлення заздалегідь, про що буде йти мова далі; прислів’я, приказки, примовки, яскраві образи, гумор. ^ ЗАГАЛЬНА ЛIТЕРАТУРА ДО КУРСУ Абрамов Н. Словарь русских синонимов и сходных по смыслу выражений. – М., 2006. Абрамович С.Д., Чікарькова М.Ю. Риторика: Навч. пос. – Львів, 2001. Александров А.Н. Риторика: Учебное пособие для вузов. − М., 1999. Андриевский С.А. Драмы из жизни. Защитительные речи. − Петроград, 1916. Античная поэтика. − М., 1991. Античные риторики. − М., 1978. Аристотель. О софистических опровержениях: В 4 т. − М., 1978. − Т.2. Аристотель. Риторика. Античные риторики. − М., 1978. Арутюнов В.Х., Кирик Д.П., Мішин В.М. Логіка. − К., 2000. Баєва Н.Д. Основи культури мовлення. − Львів, 1990. Баева О .А. Ораторское искусство и деловое общение. − Минск, 2001. Бакрадзе К. Логика. − Тбилиси, 1951. Безменова Н.А. Очерки по теории и истории риторики. − М., 1991. Вандишев В.М. Риторика. − К., 2003. Введенская Л.А., Павлова Л.Г. Деловая риторика: Уч. пос.- Ростов н/Д, 2001. Вишенський І. Твори. − К., 1959. Вомперский В.П. Русские риторики ХVІІ−ХVШ вв. − М., 1988. Герман М.А. Основи риторики. − К., 1988. Головин Б.Н. Основи культури речи. − М., 1988. Гурвич С.С., Погорелко В.Ф., Герман М.А. Основы риторики. − К., 1988. Демосфен. Речи: В 3 т. − М., 1994. Дейли К., Дейли – Каравелла Л. Научись говорить: твой путь к успеху/ Пер. с англ. – СПб., 2004. Дридзе Т.М. Язык и социальная психология. − М., 1980. Зарецкая Л.П. Риторика. − М., 1999. Ивакина Н.Н. Основи судебного красноречия. Риторика для юристов. − М., 2001. Ивин А.А. Искусство правильно мислить. − М., 1990. Иларион. Слово о законе и благодати. − М., 1994. Карнеги Д. Как вырабатывать уверенность в себе и влиять на людей, выступая публично. − М., 1989. Клюев Е.В. Риторика: Учебное пособие для вузов. − М., 2001. Ковельман А.Б. Риторика в тени пирамид. − М., 1988. Козаржевский А.Ч. Античное ораторское искусство: Пособие к спецкурсу. − М., 1980. Колінько М.В. Тренинг по спецкурсу “Судебная риторика” (уч.-метод. материалы) для студентов экономико-правового факультета. – Донецк: ДонНУ, 2008. – 82 с. Кононович-Горбацький Й. Оратор Могилянский // Філософська думка. − 1972. − №3. Корнилова Е.Н. Риторика − искусство убеждать. − М., 1998. Ломоносов М.В. Избранные философские произведения. − М., 1950. Мацько Л.І., Мацько О.М. Риторика. − К., 2003. Мейстер Экхарт. Духовные проповеди и рассуждения. − М., 1991. Михайловская Н.Г., Одинцов В.В. Искусство судебного оратора. − М., 1981. Ораторы Греции. − М., 1985. Платон: В 3 т. − М., 1970. Плутарх. Порівняльні життєписи. − К., 1991. Риторика загальна та судова: Навч.пос./ Абрамович С.Д., Молдован В.В., Чикарькова М.Ю. – К., 2002. Сагач Г.М. Риторика. − К., 2000. Сергеич П. Искусство речи на суде. − Тула, 2000. Сковорода Г.С. Твори: В 2 т. − К., 1972. Сопер П.А. Основы искусства речи. − Ростов-на-Дону, 1999. Спанатій Л.С. Риторика: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. – К., 2008. Столярчук В.И. Гиганты и чародеи слова: Русские судебные ораторы второй половини XIX − начала XX века. − М., 1984. Таранов П.С. Искусство риторики. − М., 2001. Хазагеров Г.Г., Корнилова Е.Е. Риторика для делового человека: Учебное пос. – М., 2001. Хижняк З.І. Києво-Могилянська академія. − М., 1970. Хоменко І.В. Еристика: мистецтво полеміки: Навч. посіб. – К., 2001. Цицерон М. Три трактата об ораторском искусстве. − М., 1994. Челпанов Г.И. Учебник логики. − М., 1946. Чепіга І.П. Ораторське мистецтво на Україні в XVII ст.-ХVШ ст. // Українська мова і література в школі. − 1989. − №10. Шейнов В.П. Искусство убеждать. − М., 2001. Шопенгауэр А. Эристика или искусство спорить. − СПб., 1990.4.^ ОРГАНІЗАЦІЯ ПОТОЧНОГО, МОДУЛЬНОГО, ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ: МОДУЛЬНЕ ПЛАНУВАННЯ Формою підсумкової перевірки знань студентів із зазначеного курсу є залік. Протягом навчального семестра, за підсумками передбаченого у курсі модульного контролю, студенти можуть отримати максимальну кількість балів 50, а під час заліку покращити сукупну кількість ще максимум на 50, що разом буде становити 100 балів. У структурі одного кредиту з курсу обумовлено 1 модуль та пропонується додатковий матеріал для самостійного вивчення для більш ефективного засвоєння теоретичного матеріалу. Структура програми курсу “Риторика” для студентів 2 курсу обліково-фінансового факультету. Курс, 2 курс, д/в Напрям, освітньо-кваліфікаційний рівень Характеристика навчального курсу Кількість кредитів ECTS: 1 Лекції – 36Практичні заняття 0 Модулів: 1 Бакалавр Самостійна робота – 60 Змістовних модулів: 1 Вид контролю:залік ^ 1. Шкала оцінювання: 90-100 балів – відмінно (А) 70 - 89 балів – добре (ВС) 50-69 балів – задовільно (ДЕ) 30-49 балів – незадовільно з можливістю повторного складання (F х) 1 - 29 балів – незадовільно з можливістю повторного складання (F ).^ 2. Критерії оцінювання знань з риторики90 -100 балів повне виконання всіх обов'язкових та вибіркових завдань; ґрунтовні знання з історії риторики, зокрема, основних етапів її розвитку, конкретних пам`яток ораторського мистецтва; розуміння і вміння аналізувати основні тенденції світового культурно-історичного процесу, еволюції мовленевоъ культури людства з найдавніших часів до сьогодення; знання наріжних проблем сучасної риторики та характер висвітлення їх у науковій літературі; знання гострих проблем риторики сьогодення, особливо молодіжного середовища; правильне обґрунтування наукових положень конкретними фактами, знанням пам`яток духовної культури, лытератури, ораторського мистецтва тощо; володіння категоріальним апаратом риторики на сучасному рівні; послідовний виклад матеріалу з висновками в кінці відповіді; ■ вільне володіння нормами сучасної української (російської) літературної мови.Допускається 1-3 неточності у викладі матеріалу, які не впливають на правильні висновки чи рішення, отриманий високий результат. 70 - 89 балів повне виконання всіх обов'язкових завдань; правильне з'ясування основного змісту матеріалу відповідно до визначеного завдання; вміння виділяти головні етапи та чинники історико-культурного розвитку мовленевої культури людства та України з найдавніших часів до сьогодення; ґрунтовні знання з історії риторики; знання вузлових проблем риторики та висвітлення їх у науковій літературі; володіння категоріальним апаратом на сучасному рівні; послідовний виклад матеріалу; вільне володіння нормами сучасної української (російської) мови. Допускається 1-2 неточності у використанні понятійного матеріалу, незначні погрішності в узагальненнях та висновках, які не впливають на загальний добрий рівень виконаного завдання.50 - 69 балів виконання 50 - 70 % обов'язкових завдань; зміст матеріалу викладено частково, з недотриманням в окремих випадках послідовності; студент поверхово застосовує теоретичні знання для розв'язання практичної проблеми; часткові знання фактичного матеріалу історії риторики; помилки при поясненні понять; розкриття суті питання взагалі, не зважаючи на зазначені вище упущення; недостатнє володіння нормами сучасної української (російської) мови.30 - 49 балів виконання 30 - 50 % обов'язкових завдань; невміння розкрити основний зміст завдання; не обґрунтованість висновків; відсутність знань основних тенденцій розвитку мовленевої культури людства; невміння володіти категоріальним апаратом; обмежене володіння нормами сучасної української (російської) літературної мови.0-29 балів виконання менше 30 % обов'язкових завдань; невміння розкрити основний зміст завдання; нездатність формулювати висновки; відсутність елементарних знань основних тенденцій розвитку риторичної думки; неволодіння категоріальним апаратом; слабке володіння нормами сучасної української (російської) літературної мови.^ Система оцінювання знань студентів по дисципліні “Риторика” Поточний контроль(мах 50 балів) Кількість балів за результатами поточного контролю Підсумковий контроль (мах 50 балів) Загальна кількість балів Заліковий модуль 2 Залік Організаційно-навчальна робота студента в аудиторії Самостійна робота Сума балів за заліковий модуль 1 Організаційно-навчальна робота студента в аудиторії Самостійна робота Сума балів за заліковий модуль 2 20 10 20 50 50 100 Поточний модульний контроль складається з 1 змістовного модулю, оцінюється від 0 до 50 балів. Поточний контроль здійснюється в кілька етапів: - оцінювання роботи студента в навчальній аудиторії під час практичних занять;- оцінювання різних видів робіт, виконаних студентом самостійно.Самостійна робота студента оцінюється викладачем під час групових і індивідуальних консультацій. За даний вид роботи студент може одержати максимальну кількість балів за умови самостійного виконання завдання.По модулю передбачено написання контрольної роботи, яка включає теоретичні й практичні тести. Студент, що набрав за підсумками змістовного модулю менше 20 балів, не може претендувати на оцінку «відмінно» на підсумковому модульному контролі (заліку). Загальна підсумкова оцінка по дисципліні включає: а) бали, отримані за наслідками поточного модульного контролю; б) бали, отримані безпосередньо на заліку з дисципліни. Студент, який набрав протягом семестру (за допомогою вибіркових завдань СРС тощо) необхідну для нього кількість балів, має можливість: - не складати залік і отримати набрану кількість балів, як підсумкову оцінку; - складати залік з метою підвищення рейтингу по дисципліні. Студент, який набрав протягом семестру менше ніж 50 балів, зобов'язаний складати залік.^ Зразок типових завдань модульного контролю:1. Парламентская речь относится к а) судебному красноречию; б) политическому красноречию; в) бытовому красноречию; г) военному красноречию.^ Методичні рекомендацiї до самостiйної роботи студентів Сучасна вища школа України, включуючись у Болонський освітній процес, орієнтується на самостійну та індивідуальну роботу студентів як фоpму навчання, якiй вiддається пеpшiсть сеpед iнших фоpм опанування навчальними дисциплiнами. Виходячи з цього, для студентів денного та заочного вiддiлень pозpоблено єдину пpогpаму, яка вмiщує основнi хаpактеpистики pозвитку свiтової і вiтчизняної риторики та вимоги до знань iз зазначеного куpсу, але пеpедбачено piзний обсяг та фоpми самостiйної pоботи над куpсом. Для студентів додано теми pефеpатiв з тематики курсу. З метою пiдсумкової пеpевipки знань студентів pозpобленi питання до заліку. Починаючи вивчати курс риторики, студенти повиннi ознайомитись iз пpогpамою куpсу, з'ясувати, якi фоpми аудитоpної та самостiйної pоботи пеpедбачено планом їхнього навчання. Готуючись до обговорення проблем, що винесенi на семiнарське заняття, студенти повиннi старанно опрацювати лiтературу (найчастiше в перелiку лiтератури зазначено пiдручники), переглянути додаткову лiтературу, з`ясувати за допомогою довiдкової та навчальної лiтератури змiст основних понять теми, пiдготувати матерiали до виступу на семiнарi та перевiрити рiвень своїх знань з теми за допомогою питань для самоконтролю. Якщо обрано тему для виконання реферату, то ця робота потребує як вмiння продемонструвати рiвень знань загальної теми, так i навичок самостiйної дослiдницької роботи з бiльш конкретного питання чи проблеми в межах загальної навчальної теми. Зрозумiло, що цей вид роботи з навчальним матерiалом передбачає ще бiльший обсяг самостiйної роботи з додатковою лiтературою. Реферат потребує й належного оформлення. Обсяг реферату повинен складати 8-10 аркушiв стандартного паперу форматом 210 х 297 мм. На титульному листi необхiдно вказати тему, прiзвища виконавця та керiвника. Hа першiй сторiнцi реферативного повiдомлення треба позначити план. Реферат повинен закiнчуватися висновком та списком використаної лiтератури.Теми рефератівІсторичні традиції ораторського мистецтва. Виникнення риторики у Стародавнiй Грецiї. Завдання та функції риторики у сучасному суспільстві. Вітчизняна традиція красномовства. Ораторське мистецтво на Русі.Кирило Туровський − представник ораторського красномовства Київської Русі. Феофан Прокопович − видатний український учений, оратор, політичний і громадський діяч. Риторичне мистецтво Цицерона. Школи риторики у Стародавнiй Грецiї. Значення та стиль “Филипік” Демосфена. Політичне красномовство Перікла.Давньогрецькі майстри красномовства. Риторика Сократа. Демосфен − великий оратор Греції. „Риторика” Арістотеля. Основні ідеї праці. Перші пропагандисти християнства. Християнське красномовство у Київській Русі ХІ-ХПІ ст.ст. Визначні українські майстри красномовства (Петро Могила та Іван Вишенський). Ритори Києво-Могилянської академії. Політичні оратори другої половини ХІХ ст. − початку XX ст. Закон і моральні норми в сучасному суспільстві. Зв’язок ораторського мистецтва з іншими науками. Жанри сучасного ораторського мистецтва. Урахування інтересів і особливостей аудиторії під час публічної промови. Оцінка ефективності публічного виступу. Відгук на нього. Словесна наочність у політичній промові. Логічні закони у публічному виступі. Тропи і риторичні фігури у публічному виступі. Психологічні методи установлення контакту з аудиторією. Значення мови міміки та жестів.ПИТАННЯ до заліку із спецкурсу “Риторика”для студентів економічних спеціальностей Риторика – мистецтво красномовства та наука переконання. Поняття “красномовство”, “ораторська майстерність”, “риторика”. Предмет та функції риторики.Зв’язок риторики з іншими науками. Значення риторики у професійній діяльности фахівця. Істория вітчизняної риторики. Істория зарубіжної риторики. Риторика у Стародавньої Греції та Римі. Основні види красномовства. Стилі красномовства. Типи ораторів. Специфіка політичного (судового, ділового) красномовства. Значення жестів та міміки у промові. Ясність та чистота мови. Особливості мовленнєвого дихання і ритму. Морально – етичні основи промови. Логічний механізм доказів. Методи взаємодії оратора з аудиторією. Особливості композиції промови. Помилки у доказі. Софізми та паралогізми. Тропи в промові.Стилістичні фігури у риториці. Використання законів та методів логичного мислення. Основні якості професийного мовленнєвого голосу. Психологічні доводи у промові. Логична побудова виступу на дебатах. Культура полеміки – важлива складова риторичної майстерності. Значення мнемонічної гимнастики. Аргументи в суперечці.