Аналітична записка”Аналіз проблем ефективності науково-технічної діяльності та процесу її оцінювання”Зміст аналітичної запискиІ. Аналіз проблем ефективності науково-технічної діяльності.Загальна історія підходів до оцінки ефективності………………………………………3Негативні явища в сучасній практиці управління науково-технічною діяльністю в Україні……………………………………………………………………………………...4Структура радянської системи науково-технічної діяльності………………………….5Трансформації, що відбулися за період незалежності………………………………….7Проблеми в організації науково-технічної діяльності, які треба розв’язати…………..7Зміни, які потрібні в організації науково-технічної діяльності в контексті завдань суспільної трансформації……………………………………………………………….....8Можливі напрямки впровадження змін у науково-технічній діяльності та визначення її ефективності в контексті проблем суспільної трансформації….....…….8Який міжнародний досвід може бути використано для розв’язання проблем………...10ІІ. Висновки, результати та пропозиції щодо обговорення та розробкина другому етапі дослідження.Загальні висновки……………………………………………………………………….....14Основні галузі виробництва і сфери споживання науково-технічної продукції……....15Основні учасники процесу змін у науково-технічній політиці………………………....16Організація оцінювання ефективності науково-технічної діяльності……………….....16Система інноваційного розвитку як співвідношення різних типів науково-технічної діяльності……………………………………………………………...16 6. Пропозиції……………………………………………………………………………….....19І. Аналіз проблем ефективності науково-технічної діяльності 1. Загальна історія підходів до оцінки ефективності Питання оцінки ефективності науки порівняно нове. До середини ХХ-го століття у суспільному уявленні наука була – і часто залишається й зараз – безумовною цінністю. Вважалося, що будь-які витрати на дослідження так чи інакше окупляться. Істина визнавалася єдиним критерієм оцінки наукового дослідження.Бурхливе зростання кількості й різноманітності наукових досліджень та чисельності дослідників у геометричній прогресії, яке спостерігалося наприкінці ХІХ-го – на початку ХХ-го століття, загострило питання оцінки ефективності наукових досліджень і технічних розробок. Оскільки стало очевидно, що ресурси обмежені, а бюджетних коштів на всіх не вистачить, державі і провідним науковим інституціям знадобилися критерії відбору найбільш перспективних досліджень. У другій половині ХХ-го століття було створено нову галузь знань про саму науку. В нашій традиції вона почала розвиватися у 60-і роки і отримала назву “наукометрія”. Наукометрія розробляла критерії оцінки ефективності досліджень, зважаючи на умови застосування їхніх результатів всередині самої науки. Критеріями якості досліджень вважалися дотримання методик та чистота експерименту. Були й кількісні критерії, такі як індекс цитування наукових публікацій у науковій літературі.У зв’язку з розробкою великих науково-технічних проектів у Радянському Союзі Держплан почав ініціювати розробку економічних нормативів та критеріїв оцінки проектних та дослідницьких робіт. Норми витрат на окремі види робіт стали основою для розробки формул оцінки. Було також введено так званий ”критерій економічного ефекту від впровадження результатів наукового дослідження”, який за умов планової економіки практично неможливо було вирахувати. Такий критерій дозволяв робити домисли та приписки, які за радянських часів стали звичним явищем.Оцінка наслідків впровадження соціальних програм та проектів стала поширюватись у Сполучених Штатах у 40-і роки. У 70-і вона перетворилася на розвинену самостійну галузь досліджень. Сьогодні сотні інституцій та аналітичних центрів, таких як “Charity Foundation”, ”RAND Corporation”, “Research Triangle Institute”, та тисячі фахівців активно використовують різні методики оцінки ефективності державних програм і проектів. Найбільш відомим і поширеним серед них є аналіз затрат та результатів (cost-benefit analysis). У європейських країнах було розроблено низку дисциплін, які досліджували лише оцінку впровадження результатів дослідницької і проектної діяльності. У 70-і роки на базі досвіду корпорацій, які працювали над розробками у сфері обчислювальної техніки, було створено методики управління проектами. Спочатку знайшла застосування на практиці впровадження результатів досліджень методика “управління за цілями” (objective oriented management), яку було доведено до рівня програмного забезпечення персональних комп’ютерів. Пізніше, у 90-і роки, на основі аналізу успішних компаній було розроблено методику “управління за результатами” (result based management), яку тепер широко використовують уряди Канади, Швеції та інші країни у державному управлінні. На цій основі було розроблено методику визначення ефективності державної політики (evaluation management). Всі ці методики використовують у різних країнах для більш ефективного управління науковими дослідженнями і розробками. Отже, за останні декілька десятиліть оцінка ефективності науково-технічної діяльності пройшла такі етапи:універсальні критерії (істинність);внутрішньо-професійні критерії( використання продуктів досліджень у самій науці);суспільна практика оцінювання (інтегральна характеристика ефективності, яку складають на основі багатьох оцінок, отриманих із різних позицій);аналіз наслідків і випереджальне оцінювання (оцінка ефективності науково-технічної діяльності стає важливим інструментом управління проектами і програмами).Розвиток підходів до оцінки ефективності було зумовлено зростанням суспільного впливу науково-технічних проектів і програм. Іншим чинником розвитку методів оцінювання ефективності наукових досліджень можна вважати нові роль та функції держави у демократичному суспільстві. Переосмислення завдань уряду призвело до появи нових – інтелектуально насичених, комунікативних, інформаційних – інструментів управління процесами суспільної трансформації, які прийшли на зміну методам директивного втручання держави у справи суспільства. У цих умовах якість досліджень, аналітичних і наукових розробок та критерії їхньої оцінки набувають стратегічно важливого значення. Питання оцінки ефективності і раціонального використання обмежених ресурсів стали ключовими у діяльності урядів демократичних країн, транснаціональних корпорацій, бізнесу та організацій, що надають технічну допомогу.2. Негативні явища у сучасній практиці управління науково-технічною діяльністю в УкраїніНа основі аналізу експертних опитувань, які було проведено під час даного дослідження, можна визначити такі основні ускладнення у сфері наукових та науково-технічних досліджень в Україні. Для зручності ми згрупували їх по галузях.^ Державна політикаВизначені державні пріоритети розвитку науково-технічної діяльності настільки загальні, що ними не можна користуватися у розробці стратегічних програм.Недостатнє усвідомлення суспільством та урядом визначальної ролі науки для економічного та соціального розвитку сучасної і майбутньої України. Політику здійснюють через старі структури, які ще не адаптувалися до перехідних умов.Розроблення Комплексного прогнозу соціально-технічного та науково-технологічного розвитку України на 1996-2015 роки практично припинено.^ Система управлінняДомінує галузевий підхід, немає умов для належної координації науково-технічної діяльності МОН України як головного органу в системі ЦОВВ, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері освіти, наукової, науково-технічної, інноваційної діяльності та інтелектуальної власності.Недосконала система аналітично-прогнозного забезпечення процедури ухвалення урядових рішень щодо державної підтримки наукових досліджень.Під час формування тем і напрямів досліджень та визначення їхніх виконавців сьогодні переважають відомчі інтереси та інтереси науковців і провідних академіків.Інтереси малого і середнього бізнесу практично не представлені і не враховуються під час формування тем досліджень і визначення їхніх виконавців. Президенти державних академій наук не входять до складу урядових комітетів. Не забезпечено їхньої участі в обговоренні питань цими органами.ФінансуванняСкорочуються обсяги фінансування науки.Фінансують велику кількість дрібних, не скоординованих проектів та досліджень.Велика кількість програм не знаходить достатнього фінансування.Кошти розпорошено по дрібних проектах, їх не зосереджують у конкретних програмах.Повільно йде приватизація у науковій сфері.Представникам академічної та галузевої науки майже неможливо одержати банківські кредити.Немає стимулів для інвестування у науково-технічній сфері (і для вітчизняних, і для іноземних інвесторів).КадриСкорочується чисельність наукових працівників.Порушується пропорція між чисельністю працюючих на промислових підприємствах і науковців, що забезпечують їхній розвиток.ЗаконодавствоУхвалені закони, які регулюють науково-технічну діяльність, не виконуються. Існує неузгодження законодавчо-нормативного та організаційного забезпечення, наприклад, при створенні технопарків.Нинішня податкова система заважає розвитку науки і технологій.ІнфраструктураМатеріально-технічна база наукових досліджень перебуває у незадовільному стані.Оцінка ефективностіНемає розвиненої системи незалежної наукової та науково-технічної експертизи.Не враховується думка громадськості.3. Структура радянської системи науково-технічної діяльності Досягнення 50-60-х років Щоб з’ясувати причини зазначених негараздів, треба розглянути спадщину, яка дісталася Україні. У Радянському Союзі було створено потужну систему науково-технічної діяльності, яка забезпечувала високий рівень досягнень у деяких галузях, особливо у розробці та впровадженні нових видів озброєння та космічної техніки. Основою цих досягнень були такі характеристики системи: Основні складові Шляхи реалізації Позитивні та негативні риси Зовнішній прояв в Україні 1. Політичні пріоритети, яких дуже жорстко дотримувались. Орієнтація на забезпечення світового лідерства у військовій сфері на основі розвитку важкої промисловості і технологій, які її посилювали. Позитив: висока цілеспрямованість системи та чіткі критерії досягнення мети. Негатив: нехтування новими напрямками науки і технологій. Немає чітко визначених пріоритетів, мети розвитку діяльності та критеріїв оцінки ефективності самої діяльності. Але без таких пріоритетів жодна система не може існувати та цілеспрямовано розвиватися. 2. Централізо-ване директивне керівництво. Можливість концентрувати великі ресурси на окремих проектах і напрямках за умови відсутності суспільного контролю. Оцінювало діяльність політичне керівництво. Позитив: можливість забезпечити прорив та перевагу на окремих ділянках. Негатив: відставання в інших галузях. Позитив: високий рівень дисципліни виконання вказівок. Негатив: не потрібно враховувати інші точки зору та брати на себе відповідальність. Уряд не здатний концентрувати ресурси. Традиція директив збереглася. Частково зберігся страх перед керівництвом. Відповідальності виконавці на себе не беруть. Розробка системи заходів по підвищенню стратегічної спроможності та ініціативи є необхідною умовою трансформації. 3. Широке застосування примусових засобів. Можливість переміщувати великі контингенти людей для здійснення великих проектів. Табори надавали необмежені ресурси для виконання важких робіт. Позитив: можливість забезпечувати робочою силою будь-які проекти. Негатив: потрібна машина примусу. Таких можливостей немає. 4. Нормативне планування. Роботи планувалися за нормами на обсяги праці, внеску, забезпечення. Оплату праці проводили за тарифами, вона не мала зв’язку з результатами. Позитив: зрозумілість процесу планування, забезпеченість зарплатнею відповідно до посади, ступеню, стажу. Негатив: оплату праці не пов’язано із результатом. Майже цілком збереглося, що є основною перешкодою під час переходу до роботи за програмами та оцінки за результатами. 5. Замкнутість суспільства. Тотальна таємність робіт, створення закритих зон та організацій, неможливість вільно працювати за кордоном, контроль за вивченням міжнародного досвіду. Уявний позитив: можливість контролю та зосередження зусиль на окремих розробках. Негатив: гальмування процесу передачі досвіду. Раптова відкритість суспільства призвела до втрати орієнтирів. Це треба компенсувати належною організацією передачі досвіду. 6. Система пільг. Існувала розвинута система пільг та винагород для вчених. Позитив: є стимули для того, щоб робити кар’єру. Негатив: до пільг звикають і починають їх вимагати. Частково збереглася. Треба створити ринкову систему заохочень та здійснювати державну кадрову політику щодо освіти та науки. 7. Високий соціальний статус науки. Наука у суспільній уяві виступала як основний інструмент технічного та суспільного прогресу для побудови комунізму і мала високий суспільний статус. Позитив: це працювало на відбір здібної молоді. Негатив: не було створено системи публічного обговорення та критики науки. Статус низький. Потрібно розпочати процес публічного обговорення. 8. Уніфікована система освіти. Для збереження дії державної машини, потреб військово-промислового комплексу та галузей науки, що їх обслуговували, потрібна була державна система освіти з високим рівнем технічних знань, яка була б уніфікована і тому підконтрольна. Позитив: високий середній рівень, можливість використовувати спеціалістів на будь-якому місці. Негатив: потрібно на місцях ”доводити” до здатності працювати; немає ініціативи та критичного мислення. Залишилася. Конче потрібні зміни, які забезпечили б задоволення потреб ринків і стратегічного планування та спроможність працювати у проектах і програмах. 9. Ідеологічна орієнтація. Суспільні науки було ізольовано від світового розвитку, вони обслуговували державну ідеологію. Уявний позитив: єдина картина світу. Негатив: неспроможність до розвитку демократичного суспільства. Частково збереглась, що гальмує можливість суспільного розвитку. Домінували не економічні, а адміністративно-директивні підходи до регулювання науково-технічної діяльності. У 70-80-і роки ця система управління науково-технічною діяльністю вчасно не відреагувала на чергову технічну революцію. Консервативність і взаємозв’язок з державним управлінням – риси, що раніше були сильними місцями радянської системи наукових досліджень, – призвели до кризи всього суспільства. ^ 4. Трансформації, що відбулися за період незалежностіПісля здобуття незалежності Україна обрала шлях демократизації, ринкових відносин та інтеграції у світову спільноту. Це обумовило перехід від директивного способу управління державою до політичного. У сучасній Україні вже не існує органів, які б мали владу директивно концентрувати ресурси для виконання великих проектів. З’явилася можливість працевлаштування за кордоном, формуються ринки праці та складається відкрита конкуренція між дослідницькими інституціями та окремими виконавцями. Відпала потреба в утриманні державою великої кількості працівників і установ, які у формі наукової та освітньої діяльності поширювали ідеологічні засади тоталітарного режиму. Як наслідок цих змін у державному управлінні, в самому суспільстві з’явилися нові вимоги до науково-технічної діяльності. Це призвело до нинішнього стану справ, коли основних рушійних сил радянського способу організації науково-технічної діяльності вже немає, а форми та інституції, які б забезпечували саме такий спосіб організації науки, залишились практично без змін. ^ 5. Проблеми в організації науково-технічної діяльності, які треба розв’язатиЦі проблеми є спадком радянської системи управління. Їх зумовлено також неспроможністю системи управління наукою відреагувати на зміни у суспільному оточенні, які відбулися за останні десять років. Немає механізмів оцінювання ефективності науково-технічної діяльності з огляду на процеси суспільної трансформації. Такі механізми мають стати складовою частиною державної політики і стратегічного планування. Науку, як і раніше, сприймають як окрему галузь планового господарства. Її діяльність – ні на рівні державної політики, ані на рівні відомчих програм – не узгоджують із розвитком інших сфер та розвитком всього суспільства. Це унеможливлює інноваційний розвиток, який міг би відбуватися через залучення інших, недержавних джерел фінансування науково-технічної діяльності у рамках інвестиційних програм та проектів. Існує досить відчутний соціальний опір проектам змін. Хоча організація досліджень та форми оплати праці не задовольняють працівників цієї галузі, суспільна думка на боці тих, хто вимагає від держави збільшити заробітну платню і продовжувати бюджетне утримання наукових інституцій. Консерватизм адміністративного апарату не дозволяє застосовувати інші підходи до організації наукової діяльності. Сьогоднішні стандарти та стереотипи мислення не дозволяють використовувати цілі напрямки досліджень, які вже давно визнані Заходом, лише тому, що вони не схожі на традиційне уявлення про наукове дослідження. І як наслідок для цих напрямків немає місця у тематичних планах і програмах наукових досліджень. Прикладом цього можуть бути дослідження і розробки з питань аналітичного забезпечення процесу ухвалення урядових рішень та розробки, спрямовані на аналіз ефективності інших програм і проектів. І досі не вирішено питання про те, що робити з інституціями та кадрами, які було створено для науково-ідеологічного супроводження директивних рішень у радянські часи. Через таку невизначеність ситуація ще більше погіршується, бо немає дієвих спроб внести потрібні зміни. Уряд і система управління науковою сферою змушені брати на себе зобов’язання перед цими інституціями і людьми, замість того, щоб працювати над розробкою стратегії розвитку наукової та науково-технічної діяльності. ^ 6. Зміни, які потрібно провести в організації науково-технічної діяльності в контексті завдань суспільної трансформаціїЯк було зазначено вище, зміни у розвитку суспільства, продиктовані невідкладність розбудови демократичного устрою, переходом до ринкової економіки та інтеграцією до світової спільноти, своєю чергою потребують змін і в системі науково-технічної діяльності. У таблиці, поданій далі, проілюстровано, які саме зміни потрібні сьогодні науковій сфері і чому. ^ Зміни в суспільстві Що це означає для наукової сфери Перехід в управлінні державою від централізованого розподілу до ухвалення політичних рішень згідно із стратегічними цілями з урахуванням інтересів різних груп. Цей перехід означає необхідність аналітичного забезпечення політичних процесів замість теоретичного обґрунтування ідеологічно детермінованих рішень. Поява нових учасників процесу науково-технічної політики, таких як корпорації, незалежні дослідницькі центри, підприємці, університети тощо. Їх поява означає необхідність визначити їхні інтереси та диференціювати критерії оцінки й засоби фінансування. Демократизація громадянського суспільства, що означає прозорість політичного процесу, участь громадськості в ухваленні рішень. В умовах перехідного періоду реальна обмеженість ресурсів вимагає чітких процедур визначення напрямків досліджень та контролю за результатами. Становлення ринків інтелектуальної власності, продуктів і послуг науково-дослідної та науково-технічної діяльності. Поява цього ринку означає необхідність використання конкуренції як важливого механізму управління науково-технічною діяльністю. Розгортання процесів світової інтеграції, включення України до світової спільноти, що створює ситуацію міжнародної конкуренції й партнерства. Це вимагає впровадження і дотримання міжнародних стандартів та угод щодо інтелектуальної власності, спроможності брати участь у міжнародних проектах і програмах та вміння працювати з технічною допомогою. Потреба стратегічного планування та міжвідомчої координації і консультацій з громадськістю у державному управлінні. Це потребує використання нових форм аналітичної, наукової та технічної діяльності, різних за функціями, галузями застосування, критеріями оцінки, формами організації та способами фінансування ^ 7. Можливі напрямки змін у науково-технічній діяльності та визначення її ефективності у контексті проблем суспільної трансформаціїА. Альтернативні варіанти суспільної трансформації Впровадження процедур оцінки окремих напрямків досліджень не має сенсу і призведе до ще більших ускладнень. Необхідні цілісні, системні зміни у засобах управління, методах та формах організації і стандартах здійснення науково-технічної діяльності.Можливі такі варіанти впровадження змін.Послідовний, за якого спочатку створюють “правильну картину майбутнього”, а потім її конкретизують для окремих галузей та видів наукової діяльності як завдання та критерії оцінки їхнього виконання.Паралельний, за якого започатковується організований процес узгодження окремих локальних змін на всіх рівнях - від системи управління до здійснення наукової діяльності. Цей процес стає предметом спеціального дослідження і аналітичної роботи, завдяки яким визначаються завдання на проекти подальших змін та критерії оцінки їхньої ефективності.Пасивний, за якого все залишається таким, як є, і лише оптимізується завдяки упорядкуванню процедур розподілу грошей та адміністративного контролю за виконанням замовлень. Зберігається принцип галузевих критеріїв оцінок.Послідовний варіант був притаманний саме радянській системі управління. Він звичний і традиційний для керівництва галуззю і для суспільного уявлення. Але його застосування у сьогоднішніх умовах означає втрату часу на розробку ідеальної картини майбутнього і через це - втрату контролю над ситуацією. Цей підхід може призвести або до розвалу всієї сфери наукової діяльності, або до реставрації директивної ієрархічної галузевої розподільчої системи. Це означає, що при виборі цього варіанту є загроза повернення попереднього устрою і пов’язані з цим загрози соціальних негараздів.Паралельний варіант потребує застосування політичних механізмів та сучасного менеджменту і може забезпечити вирішення поставлених завдань при мінімальних ризиках і найменших витратах.Пасивний варіант має свої переваги. Він не викличе соціальних протестів від наукового співтовариства; не треба буде витрачати додаткові кошти на навчання персоналу та зміни у документообігу; не треба буде міняти законодавчу базу. Недоліки цього варіанту такі: процес реформування суспільства буде гальмуватись; рівень технологізації управління буде все більш відставати від світового; політичні рішення не будуть забезпечуватись сучасними аналітичними інструментами.Порівняння альтернативних варіантів ще потребує обговорень, але попередній аналіз свідчить, що другий варіант можна застосувати як базовий. Лише він дає можливість розв’язати сформульовані вище проблеми й здійснити необхідні зміни.Б. Перешкоди на шляху змін у системі наукової діяльностіПитання полягає у тому, яким чином запустити процес паралельної організації змін у системі наукової діяльності у суспільстві, яке не має необхідних для цього інституцій, інструментів та вмінь. Чи можна зробити це через створення механізму управління змінами, використовуючи при цьому ресурси самої сфери науково-технічної діяльності? Ми виділяємо два основні напрямки оцінки ефективності:Оцінка ефективності впровадження суспільних змін, які забезпечуються дослідженнями. Ефективність науково-технічної діяльності у цьому напрямку оцінюється на основі таких досліджень: наскільки ефективно організовано інтелектуальне супроводження процесу реформ; які окремі продукти науково-технічної діяльності вплинули на процеси трансформації; яким чином науково-технічна діяльність у цілому впливає на процес трансформації.Оцінка ефективності досліджень, які забезпечують розвиток пріоритетів суспільної трансформації. Ефективність досліджень у цьому випадку визначається з огляду на розв’язання проблем окремих сфер суспільного життя у контексті стратегічних пріоритетів держави, якими є: розвиток конкурентної економіки; запровадження системи патентів та стандартизації, яка збігається із світовими нормами; реформування освіти та академічної науки. У нашому суспільстві немає вмінь та навичок такого типу досліджень. Тому необхідно використовувати міжнародний досвід. Аналіз використання технічної допомоги в Україні дає підстави стверджувати, що використання досвіду не повинно зводитися лише до підготовки західними експертами слушних порад. Воно може виступати тільки як супроводження власних розробок та проектів урядових рішень, які здійснюють українські учасники. У такому разі використання зразків західних документів та отримання необхідних додаткових знань дозволяє покращити якість продуктів, підготовлених українськими учасниками проектів. Поданий нижче стислий огляд дає уявлення про світовий досвід у зазначених вище питаннях, а також про те, з ким потрібно організовувати співпрацю.^ 8. Який міжнародний досвід може бути використано для розв’язання проблем Звернення до методів аналізу і оцінки ефективності державної політики обумовлено тим, що ці методи цілком придатні для аналізу ефективності і самих наукових досліджень, і програм їх цілеспрямованої трансформації. Досвід структурних змінУявлення про постійний циклічний характер суспільної трансформації та змін критеріїв її оцінки. Приклад підходу, розробленого у Швеції та Австралії. Його можна застосовувати і до уряду, і до будь-якої дослідницької чи проектної організації.Введення поняття та практики стратегічного менеджменту в роботу системи державного управління. Уряду Нової Зеландії зіткнувся з проблемою, яка є актуальною сьогодні і для українського уряду, для кожної окремої організації: яким чином розділити політичну та адміністративну роботу. Для цього було розроблено модель так званої “пурпурової зони”, яка передбачає нові принципи розподілу функцій у системі управління.^ Доведення функцій стратегічного планування до рівня департаментів. У департаментах розробляють стратегічні бізнес-плани, залучають керівників та працівників до власних ініціатив щодо стратегічного менеджменту, координують свою роботу з іншими департаментами. ^ Розвиток мережі незалежних агенцій, які здійснюють аналіз політики та створюють ринок послуг з аналізу політики. Більшість досліджень з аналізу політики проводять незалежні експерти та організації. Вони працюють за контрактами з урядами своєї та інших країн, залишаючи за собою право використовувати результати досліджень у власних цілях. Уряд, змушений конкурувати з опозицією, фінансує проекти аналітичних центрів, так званих Think Tanks, оскільки результати їхніх досліджень користуються більшою довірою населення, ніж результати досліджень державних аналітиків. Коли у Канаді обговорювали пенсійну реформу, прості люди перед тим, як віддати свої голоси за кандидатів партії, що планувала здійснювати цю реформу, чекали, що скажуть аналітики Conference Board of Canada і як вони оцінять наслідки цієї реформи для пересічних громадян. Уряд, розуміючи це, замовив у СВС відповідне дослідження і попросив оприлюднити його результати. Тільки після цього було ухвалено відповідні політичні рішення.^ Створення концепції “уряду, що навчається,” як основи підтримки процесу суспільної трансформації. Як стверджують новозеландські експерти, ”поліпшення якості уряду залежить від збагачення потоку інформації та аналізу, на які він може спирати добрі рішення, ефективно їх впроваджувати і використовувати для примирення конфліктних інтересів. За своєю суттю, це питання спроможності уряду до навчання - наскільки добре він може вчитися і пристосовуватись”. Сприйняття уряду як успішної організації є для Нової Зеландії та інших розвинутих демократичних країн дієвим методичним прийомом, який вони широко застосовують.Досвід впровадження системи оцінюванняВведення у практику систем аналізу затрат та результатів і оцінки за результатом для оцінювання ефективності державних рішень та суспільних програм і проектів. Це вже масова повсякденна практика, яка стала нормою сучасного уряду. Є великий досвід її застосування, розроблено стандарти та проводиться навчання, передача досвіду іншим країнам. Особливо активізувався цей процес останнім часом щодо країн центрально-східної Європи у зв’язку з процесами європейської інтеграції і програмою розширення ЄС.^ Введення циклічних моделей оцінювання. Нижче наведено модель оцінювання, яку успішно використовує на протязі останніх десяти-п’ятнадцяти років уряд Швеції.^ Введення системи оцінки досліджень, які забезпечують ухвалення політичних рішень. Далі подано форму оцінки досліджень, яку застосовують у Фінляндії. У більшості розвинутих демократичних країн світу на початку 90-х років уже було здійснено перехід від аналізу результатів впровадження окремих досліджень до комплексної оцінки ефективності великих програм. У Фінляндії в 1987-1995 роках проводили низку реформ державного управління. Для їхнього забезпечення потрібні були дослідження. Спочатку великі надії покладали на ініціативи науковців, але їхня реакція була стихійною, і дослідження – хоча серед них й були дуже добрі – не забезпечили успішного виконання реформ. У відповідь на це було створено систему управління програмами оцінки перебігу реформ, яка успішно працює і розвивається ще й досі. Аналіз досвіду аналізу ефективності у найбільш розвинутих демократичних країнах дозволяє стверджувати, що цей досвід придатний для поставлених у цьому дослідженні завдань. На його основі можна розробляти підходи до розв’язання проблем створення ефективної системи науково-технічної діяльності. Основним ресурсом змін під час застосування таких підходів має стати сама сфера наукових досліджень. Її завдання - не лише реформувати саму себе, але й стати (через покращання системи управління науковою галуззю) важливим джерелом інтелектуальної підтримки процесу суспільної трансформації.ІІ. Висновки та рекомендації. Пропозиції щодо продовження робіт^ 1. Загальні висновки^ А. Негативні чинники Незадовільний стан науково-технічної діяльності зумовлений чинниками, які: залишились як спадщина від радянської директивної планової розподільчої системи; виникли як зміни, пов’язані з новими ринковими, демократичними та інтеграційними процесами; з’явилися під впливом невдалого запозичення досвіду інших країн. Робота з цими негативними чинниками має стати змістом необхідних змін в управлінні науково-технічною діяльністю.^ Б. Використання досвіду оцінки ефективності у розвинених демократичних країнах Особливу увагу треба зосередити на розробці нових процедур оцінки ефективності досліджень. Такі процедури мають бути спрямовані не лише на аналіз змін у самій науці та науково-технічній сфері, але й на аналіз ефективності процесів суспільної трансформації. Це дозволить, по-перше, використовувати світовий досвід аналізу і оцінки ефективності, які широко застосовують у державній політиці західних країн. По-друге, аналіз ефективності впровадження результатів науково-технічної діяльності вимагає даних і знань про зміни, що відбуваються у суспільстві. В. Визначення критеріїв аналізу і оцінки ефективності виконання і впровадження результатів науково-технічної діяльності перебуває у сфері компетенції досліджень та аналізу державної політики Отримати адекватні знання про суспільний розвиток можна лише завдяки дослідженням державної політики (public policy analysis). Лише ці дані і знання можуть стати базою для визначення критеріїв ефективності науково-технічної діяльності.^ Г. Головні зміни у підходах до оцінки ефективності: орієнтація на результат Зміни критеріїв оцінки ефективності досліджень, які необхідно запровадити з огляду на попередні висновки, полягають у наступному: Перехід від до пояснення для розуміння оцінювання для змін формулювання загальних законів аналізу конкретних умов наголосу на теорії наголосу на практиці застосування визначення внеску отримання продукту (результату) 2. Основні галузі виробництва і сфери споживання науково-технічної продукціїОскільки різні види науково-технічної діяльності забезпечують різні сфери суспільного розвитку, вони мають різні способи організації, фінансового забезпечення і виконання.Наука має свою інституційну основу, яка спирається на багату культурну спадщину. Сьогодні наука насамперед підтримує своє відтворення та розвиток. У цьому зацікавлена наукова спільнота. Управління та фінансування цього напрямку є справою професійних організацій, таких як академії наук і фонди наукових досліджень.Через наукові дослідження підтримують відтворення систем знань і підготовку фахівців в освіті. Це справа університетів та інших навчальних закладів. Фінансування наукових досліджень має здійснюватися через надання більших повноважень системі освіти. Треба створити умови для того, щоб сфера освіти стала прибутковою та привабливою для інвесторів.Аналіз політики супроводжує ухвалення політичних рішень. Він забезпечує координацію та співпрацю між різними напрямками науково-технічної діяльності з одного боку та її споживачами з іншого. У процесі аналізу політики – через суспільний діалог – створюється спільне бачення, відбувається узгодження різних інтересів навколо стратегічних суспільних цілей. Аналіз політики здійснюють і незалежні центри, і підрозділи відомств. Фінансування залежить від того, хто є замовником. Якщо це відомства, то фінансування здійснюється через державний бюджет; якщо замовником є бізнес чи НУО, то фінансування здійснюється за рахунок приватних коштів замовника.Технічні розробки замовляють відомства чи бізнесові кола для розробки інструментів їхньої діяльності. Їхнє впровадження потребує застосування інструментів публічної політики. Технічні розробки також фінансують замовники.Технологічні розробки потребують багато ресурсів і є сферою інтересів великих корпорацій. Вони потребують для своєї організації інвестиційних проектів та програм. 3. Основні учасники процесу змін у науково-технічній політиці ^ Учасники ро