МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ХАРКІВСЬКА НАЦIОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ МІСЬКОГО ГОСПОДАРСТВАМЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ для самостійного вивчення дисципліни «Економіка і організація інноваційної діяльності» і виконання практичних завдань (для студентів 4 курсу спеціальності 6.050100 - „Економіка підприємства”)ХАРКІВ – ХНАМГ – 2007 Методичні вказівки для самостійного вивчення дисципліни «Економіка і організація інноваційної діяльності» і виконання практичних завдань (для студентів 4 курсу спеціальності 6.050100 - "Економіка підприємства")/ Укл. Бубенко П.Т., Покуца І.В. – Харків: ХНАМГ, 2007. – 40 с. Укладачі: П.Т. Бубенко, І.В. ПокуцаРецензент: В.О. Костюк Рекомендовано кафедрою міської і регіональної економіки, протокол № 8 від 23.01.2007р.ЗМIСТ Загальні положення.................................................................................. 4 Зміст дисципліни....................................................................................... 5 КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ОЦІНКИ ЯКОСТІ ЗАСВОЄННЯ ДИСЦИПЛІНИ.................................................................................................... 8 ^ ТЕМА 1. МЕТА, ЗАВДАННЯ І ЗМІСТ ДИСЦИПЛІНИ: "ЕКОНОМІКА І ОРГАНІЗАЦІЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ"..... 11 ТЕМА 2. НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ ПРОГРЕС - ОСНОВА ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ....................................................................... 15 ТЕМА 3. Управління ІННОВАЦІЯМИ - НОВИЙ НАПРЯМОКУ МЕНЕДЖМЕНТІ........................................................................................... 18 ^ ТЕМА 4. НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ ІННОВАЦІЙНИЙ ПРОЦЕСЯК ОБ'ЄКТ УПРАВЛІННЯ.................................................................... 22 ^ ТЕМА 5. СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ І ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇНОВОВВЕДЕНЬ....................................................................................... 26 основні приклади задач до самостійного вирішення............................................................................................. 30 критерії оцінки для визначення якості засвоєння дисципліни.......................................................................................... 36 Список літератури..................................................................................... 38 ^ ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯЦентром економічної діяльності в умовах ринкових економічних відносин є основна ланка економіки – підприємства - незалежно від їх підпорядкування і форм власності, оскільки на цьому рівні створюється необхідна для суспільства продукція, виконуються необхідні послуги. На підприємствах зосереджені висококваліфіковані кадри, вирішуються питання економного витрачання матеріально-сировинних ресурсів, використання високопродуктивної техніки та технології, розробляється бізнес-план, застосовується маркетинг, здійснюється ефективне управління -менеджмент, забезпечується випуск конкурентноздатної продукції. Від діяльності підприємств залежать екологічний стан довкілля і регіональний соціально-економічний розвиток. Все це вимагає глибоких економічних знань і ефективної організації інноваційної діяльності в умовах підприємства. Ці питання і висвітлюються в дисципліні - «Економіка і організація інноваційної діяльності».^ Мета дисципліни — вивчення економічної теорії і практики інноваційної сфери діяльності підприємств та організацій різних форм власності для досягнення ними технологічного і товарного лідерства; вивчення основних засад інноваційної політики і стратегії фірми, організації управління інноваційною діяльністю; визначення найефективніших напрямків оновлення техніко-технологічної бази підприємства та її продукції, з'ясування особливостей організаційних форм забезпечення і методів впровадження результатів інноваційної діяльності; висвітлення систем регулювання і стимулювання інноваційних процесів, обґрунтування організаційно-економічного механізму та оцінка соціально-економічної ефективності результатів наукових досліджень. Вивчення курсу допоможе студентам орієнтуватися в питаннях інноваційної діяльності підприємств у ринкових економічних умовах, розуміти роль інноваційної політики як засобу підвищення ефективності підприємницької діяльності й виробництва конкурентноздатної продукції; уміти виявляти найефективніші напрямки оновлення техніко-технологічної бази підприємства та її продукції, розробляти інноваційні заходи і управляти інноваційними процесами на своєму підприємстві, в галузі, країні.Зміст дисципліниРозділ 1. Цілі й напрямки інноваційної діяльності підприємства 1.1. Сутнісна характеристика інноваційних, процесів і мета курсу «Економіка і організація інноваційної діяльності». 1.2. Циклічна концепція розвитку інновацій і поняття інноваційного циклу. 1.3. Основні етапи та стадії інноваційного процесу. 1.4. Інноваційна діяльність підприємств. 1.5. Вплив інноваційних процесів на розвиток виробництва.Розділ 2. Інноваційна політика підприємства і методичні принципи її формування 2.1. Загальна характеристика і місце інноваційної політики в загальній стратегії підприємства. 2.2.Складові елементи і чинники впливу на формування інноваційної політики. 2.3. Недоліки й переваги великих і малих підприємств в розробці й впровадженні тієї чи іншої інноваційної політики. 2.4. Прогнозування і планування інноваційної діяльності підприємства . 2.5. Економічний аналіз інноваційної діяльності підприємства.Розділ 3. Менеджмент інновацій 3.1. Інноваційна стратегія фірми і менеджмент інновацій їх суть і взаємозв'язок з загальною стратегією розвитку. 3.2. Етапи розробки інноваційної стратегії і оцінка ефективних можливостей підприємства. 3.3. Вибір стратегічних програм і проектів, процес впровадження інноваційних стратегій. 3.4. Організація і управління інноваційною діяльністю. 3.5. Оперативний менеджмент інновацій.Розділ 4. Оновлення техніко-технологічної бази підприємства та його продукції 4.1. Техніко-технологічний стан підприємства. 4.2. Оціночні показники техніко-технологічного стану підприємства. 4.3. 3датність підприємства до технологічних змін.4.4. Оновлення продукції і оцінювання ринкових і виробничих можливостей створення нової продукції. Функціонально-економічне обґрунтування оновлення асортименту продукції.Розділ 5. Організаційні форми забезпечення і впровадження результатів інноваційної діяльності підприємства 5.1. Особливості організаційних форм забезпечення інноваційної діяльності.5.2. Венчурний бізнес і нові форми інтеграції науки і виробництва.5.3. Засоби ефективного впровадження інновацій і формування нових центрів: технопарки, технополіси, фірми-інкубатори, науково-промислові консорціуми, кластери.Розділ 6. Система регулювання і стимулювання інноваційної діяльності підприємства 6.1. Макроекономічне регулювання інноваційної діяльності і державна інноваційна політика. 6.2. Правові аспекти інноваційної діяльності.6.3. Регулювання і стимулювання інноваційної діяльності на рівні підприємства. Форми і методи її організації.Розділ 7. Система фінансування інноваційних процесів 7.1. Стратегія фінансування інноваційної діяльності. 7.2. Організаційно-економічний механізм фінансування інновацій. Джерела і види фінансування інноваційної діяльності. 7.3. Фінансування та його особливості. 7.4. Інноваційний проект як об'єкт інвестування.Розділ 8. Особливості ціноутворення на науковомістку і науково-технічну продукцію 8.1. Особливості формування ціни інновацій. 8.2. Розрахунок базової ціни нововведень. 8.3. Вартість ліцензії та методи її розрахунку. 8.4. Моделі цін та інжинірингові послугиРозділ 9. Комплексна оцінка ефективності інноваційної діяльності підприємства 9.1. Суть і основні принципи вимірювання ефективності інновацій. 9.2. Критерії та показники ефективності інноваційної діяльності. 9.3. Соціальні результати технологічних змін. 9.4. Шляхи підвищення ефективності інноваційної діяльності.^ КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ОЦІНКИ ЯКОСТІ ЗАСВОЄННЯ ДИСЦИПЛІНИ Інтереси й рушійні мотиви інноваційної діяльності. Рушійні сили конкуренції на ринку новацій. Економічні методи регулювання ринка новацій. Форми інноваційного підприємництва. Інноваційний клімат й фактори, що його визначають. Оцінка економічної ефективності інноваційних проектів: абсолютна і відносна ефективність; результати і витрати в інноваційній діяльності; принципи оцінки ефективності інновацій; показники ефективності інноваційних проектів; фактор часу і його вплив на оцінку ефективності інновацій: приведена вартість; дисконт і методи його оцінки. Фінансове забезпечення процесу розробки і реалізації інноваційного проекту: оцінка можливих варіантів співвідношення фінансових ресурсів і фінансових потреб у процесі інноваційної діяльності;принципова логістична крива руху фінансових ресурсів при розробці й реалізації інноваційного проекту; фінансові (грошові) потоки організації і їхня класифікація; принципова схема фінансових потоків організації.Види інвестицій і можливості їхнього використання для інноваційної діяльності.Фактори ризику й невизначеності і методи їхнього обліку при фінансуванні інноваційних проектів.Форми фінансування інноваційних проектів: короткострокові, середньострокові, довгострокові. Основні фінансові документи, їхня відповідність GААР і аналіз: баланс організації і його аналіз; аналіз звіту про прибутки і збитки; аналіз обсягів і динаміки виробництва і реалізації продукції ( товарів, робіт і послуг); аналіз виконання зобов'язань по договорах і постачанням продукції; аналіз продукції, що випускається, (товарів, робіт і послуг) по номенклатурі й асортименту; аналіз якості продукції, що випускається, (товарів, робіт і послуг); аналіз ритмічності виробництва і реалізації продукції; аналіз факторів, що впливають на виробництво і реалізацію продукції; фінансові засоби організації і їхня характеристика; аналіз складу і структури витрат організації; оцінка витрат організації по інвестиційній і фінансовій діяльності; класифікація витрат організації і задачі їхнього аналізу; аналіз утворення і використання прибутку; задачі адаптації даних бухгалтерського обліку у фінансовому аналізі. Економічна рентабельність і її використання для оцінки ефективності інноваційної діяльності: взаємозв'язок показників при оцінці економічної рентабельності;аналіз комерційної маржі й коефіцієнта трансформації; іммобілізовані активи і фактори, що впливають на них; фінансово-експлуатаційні потреби і фактори, що впливають на них.Політика фінансування інноваційної діяльності організації: мета, завдання, зміст: брутто- і нетто-результати експлуатації інвестицій, сфери використання показників; оцінка вільних засобів організації і можливості фінансування інноваційної діяльності; аналіз власних і позикових засобів організації; рентабельність власних засобів організації і її оцінка; види позикових засобів організації й оцінка ефективності їхнього використання; використання ефекту фінансового важеля при розробці фінансової політики організації; результати основної (господарської) діяльності організації і їхня оцінка; аналіз результатів фінансової діяльності організації; ліквідно-експлуатаційні потоки організації і їхня оцінка.^ ТЕМА 1. МЕТА, ЗАДАЧІ І ЗМІСТ ДИСЦИПЛІНИ: "ЕКОНОМІКА І ОРГАНІЗАЦІЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ"1. Мета і завдання досліджуваного курсу. 2. Сутність науково-технічного прогресу. Основні поняття. 3. Головні напрямки НТП. 4. Сутність інноваційної діяльності.Необхідність і актуальність даної дисципліни визначається тим, що в сучасному світі при будь-якій суспільній формації розвиток господарства й економічному росту держави завжди базується на прискореному впровадженні в усі сфери суспільної діяльності нової техніки, технології і організації.Незважаючи на величезні труднощі перехідного періоду від централізованої до ринкової економіки, який переживає наша країна в теперішній час, роль науково-технічного прогресу залишається незмінною.Економіка і управління НТП мають свою специфіку, що відрізняє їх від економіки виробництва промислових підприємств і фірм, тому вони й виділені в окрему дисципліну. Де б ми не працювали в майбутньому - на великих підприємствах, чи у невеликих комерційних структурах, - скрізь будемо зустрічатися з різними формами економіки розробки і організації різних науково-технічних новацій. І хоча тепер, під час кризового періоду в цій сфері також спостерігається спад, світовий досвід свідчить, що після економічних депресій починається бурхливий підйом економічного розвитку. При цьому він спирається на кардинальне прискорення НТП у самому широкому розумінні даного терміну. Це винятково цікава, складна й багатогранна сфера людської діяльності. У її ефективному рішенні на перше місце виступає уміння органічно з'єднувати науку і виробництво. Знаходження найкращих організаційних форм об'єднання зусиль науково-дослідних, проектно-конструкторських і технологічних організацій (іменованих далі загальним поняттям - "наукові" організації) з промисловим виробництвом багато в чому буде визначатися економікою і управлінням науково-технічною діяльністю. При цьому в даній сфері діяльності провідне місце займає інтенсифікація виробництва.^ Метою курсу „Економіка і організація інноваційної діяльності” є оволодіння основами управління інноваційними процесами як сучасним підходом до управління науково-технічним прогресом в цілому в усіх сферах промислової, господарської й адміністративної діяльності.^ Предметом вивчення є об'єктивні основи економіки взаємодії науки з виробничою і невиробничою сферами діяльності в умовах переходу України до ринкових відносин.Основними завданнями курсу „Економіка і організація інноваційної діяльності є:1. Формування у студентів чіткого уявлення про науково-технічний прогрес і основні його прояви в Україні.2. Формування знань про особливості інноваційної і наукової діяльності, її економічний механізм і управління. 3. Одержання практичних навичок використання засвоєних знань в області управління інноваційною і науковою діяльністю.Слід зазначити, що сучасний зміст діяльності будь-якого менеджера закордоном і в Україні носить творчий характер. Дана дисципліна покликана розвивати у фахівця ці риси характеру й озброїти його відповідним інструментами управління.Передусім треба чітко обумовити, що розуміється під "науково-технічним прогресом" і "науково-технічним обслуговуванням" виробничої діяльності.У загальному вигляді поняття “науково-технічний прогрес” (НТП) охоплює складний і динамічний процес розширення меж досліджень, отримання нових даних про закони і закономірності об'єктивного світу і створення на цій основі нової техніки і технології, удосконалювання існуючих засобів і предметів праці, форм її організації і управління.Під організацією науково-технічного обслуговування промислової і непромислової сфер діяльності розуміється організація роботи наукових установ у тісному економічному зв’язку з інтересами розвитку різних сфер людської діяльності. Науково-технічне обслуговування має дні головні цілі: 1. Забезпечення прискорення науково-технічного прогресу у всіх сферах виробничої і невиробничої діяльності.2. Забезпечення підтримки науково-технічного потенціалу виробничої та невиробничої сфери на певному рівні. Головними напрямками науково-технічного прогресу є: 1. Пошук і освоєння нових видів енергії. 2. Створення і впровадження у виробництво нових, більш досконалих конструктивних матеріалів.3. Перехід на безвідходні, ресурсозберігаючі технології, що забезпечують повне і комплексне використання сировини, економію трудових, енергетичних та матеріально-технічних ресурсів. 4. Комплексна механізація, автоматизація, комп'ютеризація і електронізація виробництва, включаючи створення систем машин, роботів і управління виробничими процесами. 5. Швидкий розвиток біотехнологій. 6. Реалізація принципів наукового управління на всіх рівнях суспільного виробництва. Науково-технічний прогрес припускає єдність у системі взаємодії "наука - техніка - виробництво". Наука виступає вихідною позицією інтенсифікації розширеного суспільного виробництва. Тому пошук організаційних шляхів з'єднання науки з виробництвом і невиробничою сферою є стратегічним довгостроковим напрямком економічної політики в країні.На початку нашого століття в США з'явився термін "інновація". Цей термін і цілий напрямок діяльності, що стояв за ним наприкінці 70-х- початку 80-х років одержав нове тлумачення. Інновація сьогодні в загальному виді розуміється як створення нововведень, цінностей всередині організацій та підприємств. Інновація має на увазі створення нових технічних і технологічних ідей, підходів, методів у будь-якій сфері діяльності і повинна бути орієнтована на ринок, а не на продукт.У даний час розроблена ціла система управління науково-технічною й інноваційною діяльністю. Суть цієї системи полягає в тому, що інноваційна організація представляє групу людей, організованих для постійної і продуктивної роботі задля створення нововведень. Інноваційні організації мають загальні принципи і характеристики:1. Завдання, цілі, плани та вимір інноваційної діяльності відрізняються від аналогічних понять у стаціонарному науково-технічному бізнесі. 2. Інновації мають свою динаміку. 3. Інновації мають свою стратегію.4. Інноваційна організація структурується інакше, ніж інші організаційні форми промислових і непромислових підприємств.Таким чином, у розвинутих країнах світу за останні 12-15 років управління інноваціями як дисципліна відокремилась в окрему область знань. В усіх навчальних планах, пов’язаних зі спеціальністю економіста - від економіки сільського господарства до економіки авіабудування - вона тепер досконально вивчається.^ ТЕМА 2. НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ ПРОГРЕС - ОСНОВА ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ1. Сутність інтенсифікації економічного розвитку. Два напрямки. 2. Етапи наукової підготовки інтенсифікації виробництва.Головним у розвитку економіки України на подальшу перспективу є її перехід на шлях інтенсивного розвитку, неухильне підвищення ефективності суспільного виробництва.Безумовно, спочатку повинні бути створені передумови для стабілізації економіки країни. Вони мають включають наступні пріоритетні цілі:1). Розвиток паливно-енергетичного комплексу.2). Вирішення задач продовольчої проблеми.3). Всебічна підтримка науки.4). Житлове будівництво і соціальний захист населення. Насамперед треба розглянути, що таке інтенсифікація? Які її напрямки й етапи розвитку?Із загальної точки зору під інтенсифікацією економічного розвитку слід розуміти одержання найбільшого корисного результату з одиниці виробничих ресурсів. При цьому існують два напрямки інтенсифікації економіки:- інтенсифікація поточної виробничої діяльності; - інтенсифікація відтворення.Перший напрямок характеризується тим, що основний наголос робиться на використанні існуючого потенціалу й одержанні максимальної віддачі від вже створених елементів виробництва: від наявних засобів і предметів праці існуючої робочої сили.Другий напрямок інтенсифікації полягає в тому, що в ході кожного відтворювального циклу повинні відбуватися заміна застарілих елементів продуктивних сил на більш ефективні. У цьому випадку інтенсифікація виробництва обумовлюється і збігається з науково-технічним прогресом. Фактично обидва ці напрямки існують одночасно і тісно переплітаються між собою, але все-таки треба підкреслити, що головним в інтенсифікації економічного розвитку, його опорою, є науково-технічний прогрес.У даний час важливим, все більш зростаючим за своїм значенням фактором, стає умова ефективної організації взаємодії науки і виробництва в інтересах всебічної інтенсифікації останнього. Це визначається тим, що наука стає вихідною позицією інтенсифікації.У загальному вигляді процес впровадження нового наукового знання у виробництво складається з таких п'яти стадій: 1. Наукова підготовка інтенсифікації виробництва.2. Створення спеціальних чи диверсифікація існуючих підприємств для виготовлення нових засобів і предметів праці.3. Впровадження нової техніки і технології на основі переозброєння підприємств і будівництва нових. 4. Організація випуску нової продукції цими підприємствами. 5. Широке використання (споживання) виробленої продукції.Тепер розглянемо, з яких етапів повинна складатися вихідна стадія - "наукова підготовка інтенсифікації".Аналіз свідчить, що вона містить наступні етапи: - ФД - фундаментальні дослідження;- ПД - прикладні дослідження;- Р- інженерні розробки (конструкторські, технологічні, експериментальні);- О - освоєння виробництва нової техніки;- ШП - широке поширення в народному господарстві.Сучасною проблемою номер один у загальній організації взаємодії науки і виробництва є необхідність скорочення в часі циклу "дослідження - виробництво", який у СНД, за деякими даними, складав у 1991р. 12 років. Однак це питання далеко не просте: по-перше, далеко не кожна теоретична ідея доходить до практичної реалізації, тому що не завжди в цьому є необхідність і можливість.Так, співвідношення витрат на теоретичні дослідження, прикладні розробки і на практичне впровадження виражається пропорцією: 1: 10 : 100.Тому з огляду на величезне зростання витрат на стадії впровадження, найважливішим елементом політики науково-технічного прогресу є необхідність проведення попередньої строгої економічної оцінки кожної ідеї, що запропонована наукою. Потрібний ретельний добір найефективніших ідей. Світовий досвід свідчить, що для відшукання найбільш ефективного науко- технічного варіанта треба перебрати і проаналізувати від 100 до 500 наукових ідей. Такий аналіз і відсів варіантів здійснюється на кожному етапі наукової підготовки інтенсифікації того чи іншого науково-технічного інноваційного заходу.Інструментом, що дозволяє проводити такий відсів варіантів, є техніко-економічний аналіз і техніко-економічні обґрунтування, де одне з провідних місць займають питання визначення економічної ефективності науково-технічних рішень.Таким чином, ми коротко розглянули теоретичну, глибинну сутність інтенсифікації виробництва і роль науково-технічного обслуговування в її реалізації. Це важливо для кращого розуміння організації та економічного механізму науково-технічного обслуговування виробництва різних галузей господарства України.ТЕМА 3. Управління ІННОВАЦІЯМИ - НОВИЙ НАПРЯМИК У МЕНЕДЖМЕНТІ1. Поняття і сутність інноваційної діяльності.2. Узагальнена модель інноваційного процесу. 3. Стадії інноваційного процесу.З другої половини XX ст. в розвинутих країнах Заходу наука і впровадження її результатів у господарську практику стали визначальними умовами економічного росту і якості життя населення. Громадськість цих країн чітко усвідомила вирішальну роль науки в розвитку економіки. Це стало потужним спонукальним мотивом для урядів і керівництва промислово-фінансових кіл в активному пошуку шляху встановлення тісних зв'язків між наукою і практикою.Насамперед слід відзначити, що в 60-х-70-х роках у стратегії розвитку західних корпорацій переважала установка на досягнення близьких, короткострокових фінансових результатів. В основі цієї стратегії лежали маркетинг, кон'юнктурна боротьба, "ринкові ігри". Трохи менше уваги і зусиль приділялося розвитку великого наукового потенціалу, створенню науково-технічного заділу і встановленню гнучких та ефективних взаємозв'язків між науковими і виробничими структурами.У 80-х роках під впливом значного посилення кон'юнктурної боротьби між США, країнами Західної Європи і Японії положення почало змінюватися. Від підприємств потрібні були нові якості й здатності, серед яких на перше місце вийшла здатність швидко адаптуватися до ситуацій конкурентної боротьби, що змінюються, і оперативно здійснювати інноваційну діяльність.Як вже раніше говорилося, поняття "нововведення" (інновація) значно ширше поняття "захід науково-технічного прогресу".У західній і вітчизняній літературі зустрічається багато тлумачень цього поняття. Наприклад: нововведення є перше застосування нового процесу чи продукту: термін "нововведення" використовується для визначення нових і унікальних продуктів, чи процесів або послуг. Головна відмінність і особливість нововведення від традиційного поняття "захід НТП" полягає в його розширеному трактуванні, у впливі на якість і спосіб життя людей.Що ж розуміється під інноваційним процесом?Під інноваційним процесом розуміється діяльність, що пронизує науково-технічні, виробничі, маркетингові й збутові процеси при виготовленні нової продукції і послуг, і націлена на задоволення конкретних суспільних потреб.На перший план для забезпечення цього процесу виступили організаційно-управлінські питання. Це торкнулося і науки управління в цілому.У середині 80-х років спочатку в американському, а потім у західноєвропейському і японському менеджменті виділився новий напрямок (дисципліна) - "управління нововведеннями" (інноваційний менеджмент), що оформилося в управлінську "теорію середнього рангу". Цей напрямок забезпечує керування інноваційним процесом. Головною стороною й особливістю даного процесу є інноваційна здатність.Під інноваційною здатністю розуміється структурна характеристика організації суспільного і господарського життя в країні чи в окремій корпорації до швидкого сприйняття виробництва і поширення нової продукції і послуг. Слід відмітити, що інноваційна здатність відрізняється від звичайного розуміння НТП як одержання певної кількості новітніх технологій і продуктів.Це ілюструється наступним прикладом. Індія має досить високий рівень розвитку науки, але має низьку інноваційну здатність. У той же час ряд країн, що стали в деяких галузях лідерами технологічних процесів (Японія, Тайвань. Південна Корея), не маючи відповідної наукової бази, спираються на науково-технічний потенціал інших країн, володіючи високою інноваційною здатністю.Використання у фірмах і корпораціях того чи іншого варіанта організації інноваційного процесу і керування ним залежить від трьох факторів: стану сфери господарської системи, що здійснює нововведення (тип ринку, суспільна психологія та ін.); стану внутрішнього середовища даної господарської системи (фінансові й матеріальні ресурси, застосування технології, та ін.); специфіки самого науково-технічного інноваційного процесу як об'єкта управління. Дослідження показали, що є якісні відмінності інноваційного і стабільного (рутинного) процесів, що визначає і різні системи управління цими процесами.ТехнологіяРинокРис. 1. - Узагальнена інноваційна модель У цілому узагальнена логічна модель інноваційного процесу на основі американських підходів може бути представлена на рис.1. У ній насамперед проглядаються дві стратегічні лінії: розвиток суспільних потреб і розвиток науки і техніки. Обидва, ці дещо відособлені один від одного, напрямки тісно взаємодіють між собою через три укрупнених блоки: 1. Розробка концептуального рішення (з урахуванням незадоволених потреб ринку, нових ідей, й фінансових і інших можливостей, що забезпечують реалізацію). 2. Розробка технічного рішення (на основі проведення досліджень, технічних розробок і експериментів). 3. Впровадження нової продукції на ринку (на основі проведення маркетингових досліджень ринку й організації виробництва нової продукції в необхідних масштабах). Для організації управління складним інноваційним процесом потрібно проведення так званої структуризації цього процесу, тобто його розбивка на визначені складові частини. В цілому схема структуризації звичайно формулюється в наступному вигляді: дослідження - розробка - виробництво - маркетинг - продаж. Більш докладно вона представляється наступним чином, більш придатним для практичної роботи: фундаментальні дослідження - прикладні дослідження - розробка - вивчення ринку - конструювання - ринкове планування – виробництво промислового зразка - ринкові випробування - комерційне виробництво - збут нової продукції. Структуризація інноваційного процесу за стадіями представлена на рис.2.Основне завдання управління інноваційним процесом - забезпечити розробку й ефективний збут нової продукції чи послуг в умовах невизначеності й конкуренції на ринку.^ ТЕМА 4. НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ ІННОВАЦІЙНИЙ ПРОЦЕС ЯК ОБ'ЄКТ УПРАВЛІННЯ1. Класифікація нововведень. Розходження інноваційного і стабільного процесів. 2. Фактори, що сприяють інноваційної діяльності. 3. Основні функції управління науково-технічною й інноваційною діяльністю. Нововведення мають загальні риси й у той же час відмінності. У західній науці і практиці, здійснюються спроби класифікувати нововведення за різними ознаками. Це має важливе значення для розробки методів управління і їх особливостей для тих чи інших нововведень. У табл. 1 наведена найбільш розповсюджена в США і Західній Європі класифікація нововведень. Слід відмітити, що традиційні теорії менеджменту орієнтовані в основному на керування в умовах стабільності виробничої бази, масового виробництва, номенклатури продукції, що склалася та ін.Таблиця 1. - Класифікація нововведень у США і Західній Європі Ознака класифікації Види нововведень 1 Ступінь радикальності (новизна, оригінальність та ін.) 1. Радикальні (піонерні, базові) 2. Ординарні (нові технічні рішення та розробки) 3. Вдосконалення існуючої технології (модернізація) 2 Характер впровадження Продукт Процес 3 Стимул для появи 1.Викликані розвитком науки та техніки 2.Викликані потребами виробництва 3.Викликані потребами ринку 4 Роль у відтворювальному процесі Споживацькі Інвестиційні 5 Значення нововведення 1.Для виробництва та споживача 2. Для суспільства в цілому 3. Для локального ринку Сучасні економічні умови конкурентної боротьби на світовому ринку потребують підвищення рівня зусиль для забезпечення ефективної організації й інтенсифікації інноваційної діяльності. При цьому треба по можливості враховувати те, що будь-який виробничий процес за своїм змістом може бути стабільним (рутинним) чи інноваційним. Це завжди треба враховувати при розробці системи інноваційного управління тим чи іншим процесом. Чим характеризуються ці види процесів? Стабільний (рутинний) процес характеризуються: стабільністю в часі, задоволенням сформованих суспільних потреб переважно за допомогою вибору оптимального варіанта, безперервністю самого процесу, відносно низьким ризиком.Інноваційний процес характеризується: прагненням задовольнити нові суспільні потреби; невизначеністю шляхів досягнення мети; високим ризиком, дискретністю процесу та ін. У табл. 2 наведені основні розходження інноваційного і стабільного процесів виробничої і невиробничої діяльності.Таблиця 2. - Основні розходження інноваційного і стабільного процесів ^ Показники процесу Інноваційний процес Стабільний процес Головна кінцева ціль Забезпечення нової суспільної потреби Забезпечення суспільної потреби, що вже склалася Ризик при реалізації Високий Низький Тип процесу Дискретний Безперервний Можливості управління процесом Низький Високий Можливості розвитку системи Перехід на новий більш прогресивний рівень Збереження існуючого рівня розвитку Взаємодія з інтересами учасників процесу Вступає у протиріччя Базується на них Характерні форми організації процесу Гнучкі системи, що мають слабку структуризацію Жорсткі, що базуються на нормативному регламенті Слід мати на увазі, що інноваційний процес виробництва новому продукції і нових технологій згодом , у міру стабілізації виробництва, поступово трансформується в рутинний (стабільний) процес. Наступним етапом при організації будь-якого інноваційного процесу є аналіз факторів, що перешкоджають чи сприяють інноваційної діяльності (див. табл. 3). Таблиця 3. - Фактори розвитку інновацій Групи факторів Фактори, що перешкоджають діяльності Фактори, що допомагають діяльності Техніко-економічні Нестача засобів фінансування, слабка матеріальна та наукова база, домінування інтересів поточного виробництва Наявність достатніх фінансових та матеріально-технічних ресурсів, науково-технічного потенціалу, економічне стимулювання інноваційної діяльності Юридичні Заборони патентно-ліцензійного, податкового та антимонопольного законодавства Законодавчі заходи, що стимулюють інноваційну діяльність: пільги на прибуток, ПДВ, та ін. Соціально-психологічні Перешкоди, що можуть з’являтися у вигляді наслідків: від перебудови існуючих форм та способів організації, зміни статусу робітників, невизначеності ситуацій, та ін. Суспільне визнання, матеріальне та моральне заохочення, можливість кар’єрного росту, творчої діяльності та ін. Вивчаючи вказані фактори, американські дослідники дійшли висновку, що поки ще неможливо побудувати деяку уніфіковану єдину систему управління інноваціями. На підставі знань чи здорового глузду в кожному окремому випадку повинна будуватися своя система, що відповідає конкретній ситуації і процесу. При розробці проектів систем інноваційного управління важливо визначитися з їхніми функціями. У загальнометодологічному плані ці функції, з одного боку, мають загальний характер (незалежно від планів виробництв і систем управління), з іншого - залежать від конкретних типів систем. У першому випадку в загальному плані будь-яка система управління інноваційним процесом може містити в собі наступні функції: - прогнозування: - планування; - облік; - контроль; - регулювання; - аналіз; - організація. В іншому випадку, набір конкретних функцій залежатиме від того, яку систему управління ми обираємо - механістичну чи органічну (американська термінологія).^ ТЕМА 5. СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ І ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ НОВОВВЕДЕНЬ1. Особливості ієрархічної й органічної систем інноваційного управління. 2. Кібернетичний і синергитичний підходи до управління. 3. Форми організації інноваційних процесів (адміністративно -господарська, цільова й ініціативна). 4. Класифікація наукових і інноваційних організацій.При проектуванні інноваційних процесів необхідно враховувати закономірності застосування до них різних систем управління виробничо-господа