- ЄрьомінРозміщення продуктивних силЗміст:Предмет, методологія та завдання курсуСистематизація основних термінів та визначеньПередумови розміщення продуктивних силЗакономірності розміщення продуктивних силПринципи розміщення продуктивних силФактори розміщення продуктивних силТериторіальний поділ праці : сутність, зміст та види. Концепція енерговиробничих циклів.Територіально-виробничі, портово-промислові комплекси, науково-технологічні зони .Економічне районування УкраїниКонцепція регіональної політикиТеоретичні основи регіонального розвиткуРегіональні структури: вертикальні та горизонтальні зв'язкиАграрний сектор та регіональна економікаРегіональні аспекти державної тауково-технічної політикиСутність та зміст економіки перехідного розвиткуРегіональна економіка: сутність та змістУправління інфляцієюНауково-технічний прогрес та науково-технічний потенціалЕкономічні методи обгрунтування РПСАналіз ефективності розміщення виробництваТрудові ресурси, національний склад та рівень життя населенняНаселення міст та сілСоціальна інфраструктураприродо-ресурсний потенціал як економічна категоріяМетодологічні основи та методичні прийоми визначення ефективності природо-ресурсного потенціалуЕкономічна оцінка природо-ресурсного потенціалуГалухева структура народного господарстваЕкономічне обгрунтування галузевого розміщення виробництваФорми територіальної організації промисловостіСутність та народно-господарське значення ПЕКВугільна промисловістьНафтова промисловістьГазова промисловістьЕлектроенергетикамісце та значення металургійного комплексу в економіці країниЧорна металургіяКольорова металургіяНародно-господарське значення машинобудуванняГалузева структура машинобудуванняпроблеми, перспективи мтруктурної перебудови машинобудуванняНародно-господарське значення хіміко-лісового комплексуХімічна промисловість. Розміщення хімічної промисловостіЛісова та деревообробна промисловістьнародногосподарське значення лісової промисловостіПромисловість будівельних метеріалівЗначення АПК у народному господарствіСільсько-господарське виробництвоХарчова та переробна промисловістьЗначення галузі харчової промисловості. Розміщення та розвиток виробництвалегка промисловістьРоль машинобудування у виробництві товарів тривалого користуванняНародно-господарське значення транспортуТранспортна системи та види транспортуВзаємодія з транспортними та інформаційними системами країн ЄвропиДонецький економічний районПридніпровський економічний районСхідний економічний районЦентральний економічний районПоліський економічний районПодільський економічний районкарпатський економічний районПричорноморський економічний районСутність міжнародного поділу праці. Основні потоки капіталу та робочої силиЕкономічна інтеграціяЗовнішньо-економічна діяльністьЗони спільного підприємництваОб'єктивні передумови економічного співробітництва з країнами СНДСпільний економічний простій та еквівалентність обміну^ Предмет, методологія та завдання курсуРПС вивчає специфічні, просторові аспекти вияву економічних заходів. Об’єкт вивчення – продуктивні сили, наступні елементи просторової (територіальної) організації продуктивних сил: ПРП, людський та працересурсний потенціал, галузеві та міжгалузеві комплекси, соціальна інфраструктура, територіальні системи господарювання. Предмет науки – територіальний стан та розвиток, просторова організація продуктивних сил, вивчення якої здійснюється на різних рівнях: населений пункт, адміністративний район, область, економічний район, країна в цілому. Продуктивні сили мають не лише територіальний аспект розвитку; в такому разі вони вивчаються іншими науками.Продуктивні сили – це система суб’єктивних (людина) і речових (засоби виробництва) елементів, які виражають активне ставлення людей до природи. У процесі виробництва освоюються природні ресурси, відтворюються умови існування людей, відбувається соціальний розвиток.Продуктивні сили складаються з трудових ресурсів та засобів виробництва. Предмети праці включають природні ресурси, тобто ті матеріали, які були піддані якійсь обробці. Головним складовим продуктивних сил є праця. Робоча сила характеризується кількісними та якісними показниками.Природні ресурси – це тіла, сили та явища природи, суспільна корисніть яких змінюється у процесі трудової діяльності. НТП перетворив науку на безпосередню продуктивну силу. Сполучення праці предметами і засобами праці утворює процес виробництва. Сфера виробництва є об’єктом вивчення науки “РПС”.Розміщення продуктивних сил – це їх просторова фіксація разом з процесом їхнього розвитку у просторі. Продуктивні сили весь час перебувають в динаміці. Розміщення продуктивних сил є динамічний стан, що характеризує поділ продуктивних сил на території згідно з природними, соціальними та екологічними умовами окремих регіонів і визначається особливостями територіального поділу праці, властивостями даної соціально-економічної системи.РПС є наслідком суспільного поділу праці в територіальній формі. Для науки РПС, на відміну від економічної географії, яка вивчає стан продуктивних сил на конкретний момент часу, важливим є економічний результат територіальної організації продуктивних сил, ефективність розміщення виробництва (“Як саме”). РПС вивчає закономірності і принципи розміщення продуктивних сил, територіальну організацію виробництва.Поняття РПС близьке до регіональної економіки. РПС вивчає загальні закономірності розміщення продуктивних сил, їх конкретний прояв у галузевому та територіальному аспектах на регіональному і міжрегіональному рівнях; економічну результативність територіальної організації виробництва з метою обгрунтування ефективної регіональної політики. Україна є однією з найбільших держав світу за економічним потенціалом, але продукування національного продукту на душу населення істотно відстає від багатьох країн світу, спостерігається зниження природного приросту населення.В Україні зосереджені матеріало- та енергомісткі види виробництва. У нас спостерігається нераціональне регіональне розміщення виробництва: надлишкова концентрація матеріаломістких галузей у Донбасі і Придніпров’ї та недовикористання ресурсів Західного регіону і Півдня. Структурна перебудова економіки неможлива без конверсії. Окремо виступають екологічні проблеми.^ Систематизація основних термінів та визначеньТериторіальна організація продуктивних сил – це просторовий взаємозв’язок галузевих і територіально–виробничих комплексів, що спирається на раціональне використання природних, матеріальних і трудових ресурсів, заощадження витрат на подолання диспропорцій у взаєморозміщенні джерел сировини, палива, енергії, місць виробництва та споживання продукції.РПС – це географічний поділ виробництва по території. Термін “розміщення” означає приуроченість господарських об’єктів до джерел сировини, енергії і т.д. і розглядається як частина загального процесу територіальної організації ПС.Економічні зв¢язки – це широке коло взаємовідносин у виробничій та невиробничій сферах. Економічні зв¢язки харектиризуються багатоплановістю.Зв’язки в межах промислового комплексу є наступні: - зв’язки, зумовлені єдністю місця електро-, тепло-, газо- і водопостачання;- матеріально технічні зв’язки;- зв’язки за спільним виготовленням продукції (кооперування);- зв’язки за послідовною обробкою сировини (комбінування).З регіонального боку є внутрішньорайонні, міжрайонні та міжнародні. Територіальна організація виробництва – це синтез форм суспільної організації виробництва, який базується на галузевому та територіальному поділу праці. Територіальна структура – це сукупність стійких зв’язків між елементами об’єкта, а обов’язковою умовою їхньої реалізації є подолання геопростору.Форми розміщення продуктивних сил – це стійкі територіально-економічні утворення, які характеризуються своєю різноманітністю, конфігурацією, складністю і взаєморозміщенням структурних елементів. Центр – це точка, яка має функціональні зв’язки з навколишньою територією. Промисловий центр – це група промислових підприємств, які взаємопов’язані спільними допоміжними виробництвами та спільністю технологічного процесу.Вузол – це територіальне сполучення об’єктів, які відіграють певну роль в розвитку даної території.Промисловий вузол – це локальне виробничо-територіальне сполучення, де підприємства поєднуються виробничими та виробничо-технологічними зв’язками.Виробничий комплекс – це поєднання підприємств, які об’єднані виконанням єдиної господарської функції та взаємопов’язаних тісними виробничими стосунками так, що вилучення компонентів або порушення зв’язків зашкоджують виконанню господарських функцій.Територіально-виробничий комплекс – це поєднання підприємств на певній території, коли ефект досягається завдяки оптимальному підбору підприємств з урахуванням природних і економічних умов.Район – це територія, яка відрізняється від інших територій за сукупністю складових частин, які характеризуються взаємозв’язком, єдністю та цілісністю, яка є об’єктивною умовою, закономірністю розвитку території.Технополіс – це науково-технічний центр, який забезпечує створення та впровадження нових розробок.Портово-промисловий комплекс – це об’єднання на одній території морських портів, промислових підприємств, приморських поселень, соціально-виробничої інфраструктури у береговій зоні.^ Передумови розміщення продуктивних силДо природніх передумов відносяться клімат, рельєф, геологічну будову, географічне положення, водні ресурси, сонячні ресурси.Від природніх умов будується галузева структура.Природні ресурси – це елементи і сили природи, які можуть викорстовуватися у виробничій діяльності і поділяються на: мінеральні, земельні, водні, біологічні, ресурси світового океану, рекреаційні, кліматичні.Природно-ресурсний потенціал. Мінеральні ресурси – запаси корисних копалин; корисні копалинии – мінеральні утворення в земній корі.^ Демографічні передумови.З 1991 р в Україні спостерігається депопуляція, що свідчить про наявність гострої демографічної кризи. Очікувана тривалість життя в Україні порівняно з розвинутими країнами залишається досить низькою і становить для чоловіків – 62,2 і для жінок -72,9 рВід цієї цифри слід розвивати діаграму життєвого циклу товару робоча сила.Відбувається збільшення частки осіб пенсійного віку. Люди пенсійного віку то переважно соби, інтелект яких визначився за часів командної економіки «Вони не поступляться принципами». То є елемент трудового потенціалу і нехтувати їм недоцільно.Кошти пенсійного фонду, які мають створити «кадровий потенціал» явно недостатні для підтримки гідного рівня життя в межах реального споживчого кошику.Об¢єктивно існує потреба в працевлаштуванні осіб пенсійного віку, особливо демобілізованих кадровиих військовослужбовців.Економічний сенс цієї вимоги полягає в тому щоб збільшити базу пенсійного забезпечення.Існує мінімум два варіанти задоволення цієї вимоги:Пошук і створення державниих структур, які мають забезпечувати пенсіонерів додатковим заробітком на діючих підприємствах.Заохочення громадян пенсійного віку до підпрриємницької діяльності. (Фактично через створення великої кількості «торгівельних точок» це вже відбувається).Перший напрямок, який реалізується фондом зайнятоості є не здатний реалізувати свою задачу тільки з однієї головної причини ринкової (по суті задача вирішується адміністративним шляхом). Якщо в 1990 питома вага пенсіонерів становила 21,5 %, то в 1996 р. – 22,6 %. За останні десять років зменшилася частка осіб працездатного віку: з 56,4 % в 1985 р. до 55,9 % в 1996 р. У світі населення вважається старим, якщо частка осіб у віці 60 років і старше становить 12 % вище по відношенню до всього населення. Слід зазначити, що тенденція до старіння населення висуває перед суспільством серйозні соціально-економічні, соціально-психологічні проблеми. Адже з старінням населення пов'язані проблеми робочої сили, збільшення економічного навантаження на суспільство і т.д. Чисельність населення, зайнятого в усіх сферах економічної діяльності, становила у 1996 - 23 млн чоловік і скоротилась порівняно з 1995 .на 3 %. З сфер виробництва вивільнилося понад 800 тис. чоловік. На чисельність робочої сили безпосередньо впливає смертність населення у працездатному віці. Останнім часом в Україні спостерігається відчутне зростання смертності працездатного населення, зокрема, з 130,5 тис. у 1985 р. до 192,5 тис. у 1995 р. Питома вага чоловіків серед померлих у цьому віці перевищує 80 %. Основними причинами смертності є травми і нещасні випадки, від яких число загиблих чоловіків у 5,6 разів перевищує аналогічні показники жінок. Для ефективного регулювання економічного розвитку доцільно використовувати економіко-демографічні моделі, зокрема, при розробці програм розвитку освіти, охорони здоров'я, зайнятості, забезпечення житлом тощо. Неврахування демографічних факторів може негативно позначитись на реалізації таких програм. Базою для макроекономічних досліджень в демографії є мікроекономічні характеристики населення: стан розвитку сім'ї та окремої людини. Особливо важливе значення на сучасному етапі розвитку суспільства повинно надаватися сім'ї. Однак сім'я як цілісна система вітчизняною наукою вивчалася недостатньо. Тому міждисциплінарний підхід до проблем сім'ї, інтеграція демографічних, соціологічних і економічних даних про її розвиток сприятиме глобальному дослідженню сім'ї в умовах перехідного періоду, виробленню та реалізації сімейної політики. Сприяння захисту економічних інтересів сім'ї та забезпечення її економічної безпеки є важливим завданням такої політики. Тенденція депопуляції посилюється ще й значними погіршеннями стану здоров'я нації. Залишається високою первинна інвалідність працюючого населення. Загальна кількість інвалідів сягнула 1,5 млн чоловік, у тому числі – 135,5 тис. дітей. Зростає кількість психічно хворих, яких станом на 01.01.96 р. налічуєься – 1,17 млн. чоловік, а хворих на алкоголізм – 736,2 тис. Україна зазнала значних втрат у генофонді, що також негативно позначається на подальшому відтворенні населення. Така ситуація може призвести до якісного виродження українського народу. До того ж, на думку провідних українських вчених, змінився принцип і спрямованість сучасного відтворення населення. Якщо раніше поряд з фізично досконалими виживали й найбільш інтелектуально розвинені особи, то нині за умов деградації генофонду, погіршення екологічного середовища, відтоку інтелекту за кордон, можливість вижити і залишити після себе потомство здебільшого зберігають фізично здорові особи, що свідчить про пріоритет фактору фізичного розвитку людини перед розумовим. Останнім часом зросла кількість представників некорінного населення, здебільш непродуктивного, яке переселилося з Російської Федерації та деяких інших країн СНД і осіло переважно в південних регіонах України. Нині держава практично втратила контроль над міграційними процесами. Наприклад, в деяких регіонах України, особливо західних, є надлишок робочої сили, яку можна було б перемістити в інші регіони країни, що сприяло б економічній та політичній стабілізації. Звичайно, для цього потрібні відповідні капіталовкладення і бажання здійснювати міграційну політику, спрямовану на забезпечення національної безпеки України. Індикаторами економічної безпеки, що мають демографічне спрямування можуть бути:- коефіцієнт природного приросту населення;- коефіцієнт смертності немовлят;- коефіцієнт міграції;- коефіцієнт відтворення населення;- коефіцієнт економічного навантаження на суспільство Екологічні загрози за масштабністю негативного впливу можуть перевищувати наслідки будь-якої агресії. У системі економічної безпеки екологічні загрози зумовлені як зовнішніми, так і внутрішніми причинами. Зовнішні економічні загрози мають умисний або неумисний характер. Наприклад, екологічна агресія, яка має умисний характер, може здійснюватися шляхом маніпулювання природними процесами та руйнуванням екологічно небезпечних об'єктів –атомних електростанцій, дамб, хімічних заводів тощо. Транскордонні переміщення забруднюючих речовин завдають величезних економічних збитків, збільшують техногенне навантаження на екосистему України, призводять до поширення епідемій та різних захворювань. Під виглядом сировини, добрив та іншої продукції на територію України завозяться різного роду відходи, а відсутність дієвої системи регулювання та контролю за ввезенням відходів загрожує перетворенню України у загальноєвропейський смітник. Однак критичний стан навколишнього середовища зумовлений здебільшого внутрішніми причинами. Це пов'язано насамперед з тим, що продуктивні сили України протягом тривалого часу розвивалися без врахування екологічних наслідків. Нині до 10 % втрат валового внутрішнього продукту відбувається внаслідок зменшення продуктивності та передчасної втрати основних фондів, природних і людських ресурсів. Вітчизняна промисловість є однією з найнебезпечніших у світі. Це пов'язано з несприятливою структурою промислового виробництва, високою концентрацією екологічно небезпечних виробництв, застарілими технологіями та обладнанням, відсутністю відповідних природоохоронних систем. Нині обсяги відходів видобутку, збагачення та переробки мінеральної сировини, які до того ж містять цінні корисні копалини і мають промислове значення, перевищують 25 млрд тонн, займаючи при цьому площу понад 160 тис. гектарів. Таким чином, в Україні створено сотні техногенних родовищ різних корисних копалин потенційною вартістю в десятки мільярдів доларів США придатних для промислового освоєння. Досвід розвинених країн свідчить, що існують два основних важелі, які стимулюють екологізацію виробництва та енергозбереження. Це плата за використання природних ресурсів та природоохоронні заходи. В Україні надзвичайно важливе значення має застосування нового економічного механізму природокористування та забезпечення природоохоронної діяльності. Сутність цього механізму полягає у впровадженні плати за користування надрами, земельними, водними та іншими природними ресурсами і насамперед за забруднення навколишнього середовища. Також слід економічно заохочувати підприємства, які застосовують маловідходні та ресурсозберігаючі технології. Забруднення довкілля повинно стати економічно невигідним. Основна мета запровадження еколого-економічного механізму - формування суто економічних відносин у сфері використання природних ресурсів, стимулювання раціонального і комплексного їхнього використання і відтворення, що є вкрай важливим на шляху до зменшення ресурсомісткості кінцевого національного продукту. Завдяки деградації виробничого потенціалу зростає кількість аварій, катастроф, надзвичайних ситуацій, що завдає значної шкоди економічній безпеці України. Запобіганню таким катаклізмам сприятиме здійснення обов'язкової державної екологічної експертизи відповідних проектів та програм. Також необхідно створити дієву систему запобігання і реагування на аварії, катастрофи та надзвичайні ситуації. Наслідки Чорнобильської катастрофи, в результаті якої постраждало 3,2 млн громадян, у тому числі 942 тис. дітей, ще досить тривалий час негативно впливатимуть на екологічну ситуацію в Україні, здоров'я та генофонд нації. Величезні втрати, пов'язані з мінімізацією наслідків катастрофи, соціальним захистом населення, що постраждало, забирають щорічно з Державного бюджету 10-15 % усіКрім цього, вилучення з господарського користування значних територій вкрай негативно впливає на економічну безпеку України. У зв'язку з цим надзвичайно важливого значення набуває створення надійної системи державного регулювання безпеки використання ядерної енергії. Негайного вирішення вимагає перетворення в екологічно безпечну систему об'єкту "Укриття" і захоронення радіоактивних відходів на атомних електростанціях. Відсутність національних центрів з переробки, зберігання та захоронення відходів стає серйозною перешкодою для безпечної роботи АЕС. Наявність цих проблем пов'язане з відсутністю стратегії, науково-технічної підтримки та відповідної інфраструктури, тобто інтегрованої системи безпечного поводження з радіоактивними відходами. Створення такої системи і забезпечення належних умов її функціонування є необхідною умовою подальшого розвитку ядерної енергетики.^ Економічні передумови розміщення продуктивних сил – це сукупність економічних умов та відношень, які впливають на особливості розміщення продуктивних сил.Вони грунтуються наступним чином:- історико-економічні передумови;- особливості суспільної організації виробництва;- характер прояву територіального поділу праці на регіональному та міжнародному рівнях;- загальний рівень економічного розвитку регіону.Історико-економічні передумови – це закономірна послідовність подій у розвитку економіки, які істотно впливають на характер РПС. Передумови є загальні і регіональні, вони визначаються закономірностями суспільного розвитку.Форми суспільної організації виробництва є наступні:- концентрація;- спеціалізація;- кооперування;- комбінування.Територіальний поділ праці на міжрайонному рівні формує народногосподарський комплекс країни. Спеціалізація країни визначається геополітичним положенням, рівнем економічного розвитку, інтегральними ресурсами, особливостями історико-економічного розвитку та політичною орієнтацією.ВНП характеризує кінцеві результати діяльності економіки держави. Він створюється в матеріальній та нематеріальній сферах діяльності. ВВП характеризує кінцеві результати внутрішньої економіки без урахування зовнішніх надходжень.Валовий суспільний продукт – це сума валової продукції галузей матеріального виробництва, який включає додану вартість та вартість минулої праці.Матеріальний доход створюється у сфері матеріального виробництва у невиробничій сфері. Він дуже близький за змістом до ВНП, але відрізняється від нього розміром податків на виробництво та імпорт, сумою амортизаційних відрахувань.Національне багатство – це сукупність накопичених матеріальних благ (обсяги основних фондів, обігових коштів, приватного майна тривалого користування).Продуктивність суспільної праці – це відношення виробничого національного доходу до чисельності працівників, які його створили.Закономірності розміщення продуктивних силПоняття простір і територія не є тотожними. Територія – це поверхня суходолу, яка характеризується двомірністю, а поняття простору пов’язане з поняттям часу. Простір має такі властивості: протяжність, єдність перервності і безперервності. Якщо є зв’язок виробництва з територією, то це буде елементом географічного простору. Географічний простір – це сукупність відносин між географічними об’єктами, які розташовані на конкретній території і розвиваються в часі.Економіко-географічний простір формується господарськими об’єктами і їхніми зв’язками на конкретній території. Підприємство впливає на навколишню територію в трьох напрямах: виробництво, населення, природа. Формується три ареали впливу: виробничий, соціальний, економічний. Вони разом створюють економіко-географічне поле підприємства. Якщо розглядається не територія, а організаційно-господарські зв’язки, виявлені через систему управління, то вживається термін “економічний простір”.РПС є наслідком впливу об’єктивних законів і закономірностей та суб’єктивної волі людини. Закон – це необхідне, істотне, стійке, повторюване відношення між явищами у природі і суспільстві. Закономірність – це об’єктивно дійсний, повторюваний зв’язок явищ природи з громадським життям. Закони і закономірності не залежать від волі людей.Закономірності РПС виявляються у відношенні між виробничою діяльністю людей і територією, на якій вони діють.Свідома розробка і впровадження доцільних заходів з економічної організації території, згідно закономірностей розміщення називаються принципами розміщення продуктивних сил, або принципами регіональної соціально-економічної політики.Існують наступні закономірності:- ефективне розміщення продуктивних сил;- територіальний поділ праці;- економічна цілісность регіону;- регіональна інтеграція господарства;- територіальна комплексність продуктивних сил;- територіальна концентрація продуктивних сил;- зближення рівнів соціально-економічного розвитку регіонів;- соціальна спрямованість;- усталеність розвитку;- національна безпека;- планомірність;- керованість;- комплексність;- конкурентоспроможність;- ефективність господарства економічних районів.^ Принципи розміщення продуктивних силДо принципів РПС відносяться свідома економічна політика, направлена на здійснення пізнаних закономірностей. Найважливіші принципи:- принцип раціонального розміщення виробництва;- принцип оптимальності розміщення виробництва;- принцип збалансованості і пропорційності;- принцип комплексного розміщення виробництва;- принцип розміщення підприємств, згідно з раціональними формами суспільної організації виробництва;- принцип урахування міжнародного територіального поділу праці;- принцип збереження економічної рівноваги;- принцип обмеженого централізму.Дотримання принципів РПС є основою регіональної політики. Регіональна політика – це сфера управління економічним, соціальним і політичним розвитком країни у просторовому, регіональному аспектах. Регіональна політика характеризується наступними напрямами:- співвідношення і взаємодія рушійних сил регіонального розвитку в державному, коопераційному, приватному та ін. секторах національної економіки;- співвідношення державних і регіональних аспектів;- зближення рівнів соціально-економічного розвитку регіонів;- регіональні аспекти демографічної та економічної політики.Мета регіональної політики – це забезпечення населенню гідних умов життя.Її принципи:- пріоритет інтересів регіону над інтересами галузей, відомств і т.д.;- всебічне врахування передумов і факторів розміщення продуктивних сил;- пріоритет ресурсозберігаючого підходу до РПС;- потреба поступового зближення рівнів соціально-економічного розвитку регіонів.^ Фактори розміщення продуктивних силФактор розміщення є одним з центральних понять. Слово “фактор” в перекладі з латинського “factor” – той, хто робить, виробник. Фактор – це повне співвідношення між об’єктом розміщення і територією, де вони розміщуються.y=f(x), де х – фактори, у – територія.Праця, сировина і транспорт є найважливішими факторами виробництва.Сировинний фактор ще називають факторами матеріаломісткості. Витрати на матеріаломісткість виробництва у більшості галузей промисловості складають понад половину сукупних витрат на весь обсяг виробництва.Ступінь матеріаломісткості – це відношення витрат на сировину до обсягу виробленої продукції. Ці величини виражають у грошових і натуральних показниках. Якщо кратність перевищує 2, то матеріаломісткість вважається високою. Для матеріаломісткого виробництва характерна висока концентрація.В світовому виробництві постійно іде процес зниження матеріаломісткості виробництва, внаслідок чого вплив сировинного фактора поступово спадає.Паливно-енергетичний фактор близький до сировинного за характером впливу на виробництво, тому що паливо теж є мінеральним ресурсом.Енергомісткі – це виробництва, які зазнають сильного впливу паливно-енергетичного фактора. Вони поділяються на електромісткі та паливомісткі.Енергомісткі виробництва поділяються на високоенергомісткі (частка паливно-енергетичних витрат становить 30-45% витрат на виробництво продукції), середньо місткі (15-30%) та неенергомісткі (менше 15%).До паливомістких відносяться виробництва, які поглинають багато тепла. Особливе місце належить ТЕС. Вплив водного фактора базується на використанні природних ресурсів. Мається на увазі прісна вода, яка використовується у процесі виробництва. Вода річок і озер, яка використовується для водного транспорту, безперечно, є водним ресурсом, але не вважається складовою частиною водного фактора. Споживання прісної води у світі має тенденцію до зростання. Вода використовується у промисловому і сільськогосподарському виробництві, але пропорції споживання у різних країнах різні. Водоспоживання залежить від розвитку зрошування в регіоні.Водомісткість виробництва є висока (81-500 м /т), середня (20-80 м /т) та низька (менше 20 м /т).Дефіцит води є лімітуючим фактором для розміщення водомістких виробництв.Дія фактору робочої сили (трудового) залежить від демографічного потенціалу регіону, чисельності трудових ресурсів, їхньої кваліфікації, статево-вікової структури. Вплив трудового фактора визначається обсягом витрат праці на одиницю продукції. Можна його порахувати шляхом обчислення питомих витрат на зарплату в собівартості продукції, однак даний метод не завжди точний, тому що, якщо вартість вихідної сировини є висока, то в кінцевій собівартості готової продукції її питома вага буде великою, що понизить питому вагу зарплати. На неї істотно впливає рівень механізації праці.Точнішим є метод натуральних показників, наприклад витрати людино-години на одиницю продукції. Цей метод використовується в сільському господарстві.Працемісткість також можна визначити через розрахунок маси продукції, яка припадає на одного виробника.До фактора “працемісткості” наближений фактор “наукомісткості” виробництва. В деякій випадках наукомістке виробництво виноситься разом з науковою бібліотекою за межі великого міста (Новосибірське академмістечко). Дія споживчого фактора виявляється у наближенні виробництва до місць споживання готової продукції. Він посилюється в наступних випадках:- коли продукт порівняно дешевий і перевезення на великі відстані істотно вплине на його вартість;- коли масове споживання готової продукції локалізується в певних центрах.Наприклад, хлібопекарське виробництво обслуговує територію з радіусом до 10 км., транспортування свіжого молока до 25-30 км., радіус подавання тепла від ТЕЦ становить не більше 30 км. і т.д.Транспортний фактор посилює дію попередніх факторів, його складова в структурі витрат в багатьох випадках є високою. У залежності від розмірів транспортних витрат виробництво розміщують ближче до сировини або до споживача. Дешеві вантажі перевозити на великі відстані невигідно, тому що частка транспортних витрат буде становити в цих випадках 25% і більше. Для порівняння – у вартості дорогих вантажів вона становить 0,1-1,5%.Вплив транспортного фактору дається в ознаки через забезпеченість території транспортними сполученнями (конфігурація транспортної мережі, щільність доріг і т.д.). високий економічний розвиток регіону і розвиненість транспортної мережі є прямопропорційними величинами.Фактор науково-технічного прогресу істотно впливає на РПС. Тобто, на території регіону може виникнути виробництво, яке раніше тут було неефективним.Наприклад, до 20 ст. підприємства чорної металургії орієнтувались у розміщенні переважно на вугілля, тому що його було потрібно більше, ніж руди на одиницю металу (виник металургійний район Донбас). При зміні технології витрата вугілля значно знизилась і виробництво чорної металургії почало тяжіти у розміщенні до залізорудних басейнів (Кривий Ріг).НТП у кожній історичній фазі виводить на провідні місця ті чи інші галузі економіки. Наприклад, до середини 19 ст. провідними були с/г і текстильна промисловість, згодом – металургія і транспортне машинобудування, зараз – енергетика, машинобудування, хім.. промисловість, електроніка.Ринкова кон’юнктура враховує конкретні умови відтворення товарів, послуг, робочої сили. Фактори кон’юнктури визначають рух цін, цінних паперів, розмір виробництва та зайнятості населення.Кон’юнктура ринку – конкретні умови реалізації суспільного продукту, яка здійснюється у співвідношеннях між наявними на ринку матеріальними цінностями та послугами й потребою в них. Якщо попит перевищує пропозицію, то створюється стимул для розвитку виробництва, якщо навпаки, то виробництво доцільно скорочувати.Ринкова кон’юнктура тісно пов’язана з НТП. Товари вищої якості, якщо задовольняють вищі потреби, мають високий попит і на них ростуть ціни.Економіка витримує темп НТП при умові врахування тенденції ринкової кон’юнктури.Також має вплив фактор егономіко-географічного положення.Економіко-географічне положення об’єкта – це сукупність його відношень до інших економіко-географічних об’єктів, що лежать поза ним. Тобто об’єкт характеризується розташуванням на певній території та системою реальних і потенційних зв’язків з іншими об’єктами. Зміна економічного простору біля об’єкту впливає істотно на економічний потенціал даного об’єкту.Наприклад, Київ став політичним і економічним центром України, тому що він розташований на перехресті водних шляхів та у центрі серед політично пов’язаних між собою князівств.Макроположення характеризує економічні відносини об’єкта за відношенням до компактної і відносно невеликої за розміром території його оточення.Мікрорівень характеризує зони впливу міст на навколишню територію та об’єкт відносно невеликого оточення.Від економіко-географічного положення залежить створення зон спільного підприємництва, які формуються навколо великих портово-промислових комплексів.Вплив розташування виробництва на навколишнє середовище почав враховуватися в 2-й половині 20 ст. Екстенсивне ведення с/г виробництва призвело до вирубування лісів та ерозії земель. Промислова революція істотно прискорила ресурсовикористання. 6 млн. га. земель на планеті щорічно перетворюється на пустелі, 11 млн. га. лісів щорічно вирубається, лише від пожеж. В цілому, екологічний фактор набув глобального значення. В 159 країнах, які входять до ООН, створені спеціальні служби охорони навколишнього середовища. Вони у взаємодії з регіональними органами ООН розробляють екологічні проекти.Впливи є безпосередні і опосередковані, коротко- і довготривалі, виявляються у вигляді механічних порушень, руйнування, теплового ефекту. Наслідки є оборотні і необоротні, первинні та вторинні.Екологічний факторЕкологізація виробництва є складовою економічної політики держави. Основи екологічної політики України визначені “Законом про охорону навколишнього природного середовища”.Врахування екологічного фактору в РПС виявляється в наступних ситуаціях:- недопустима концентрація шкідливих видів виробництва;- треба врахувати рельєф місцевості та мікрокліматичні умови;- проектування промислових підприємств має врахувати розу вітрів;- створення санітарних зон навколо шкідливих виробництв, які позбавлені від постійного проживання людей.^ Територіальний поділ праці : сутність, зміст та види. Концепція енерговиробничих циклів.Територіальний поділ праці – це процес виробничої спеціалізації території, який зумовлений посиленням міжрегіональ