ОСОБЛИВОСТІ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ РІЗНИХ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВИХ НОРМ2.1 КРИТЕРІЇ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕННЯ ПРО ВИБІР ПРАВОВОЇ ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ БІЗНЕСУПриймаючи рішення щодо створення нового суб’єкта господарювання чи реорганізації існуючого перед власниками і менеджментом постає питання щодо вибору найприязнішої з погляду оптимізації фінансової та інвестиційної діяльності організаційно-правової форми ведення бізнесу. Класифікація суб’єктів господарювання за правом власності та організаційно-правовою формою ведення бізнесу в Україні наведена в таблиці 1. За правом власності в Україні можуть діяти суб’єкти господарювання, що належать до державної та комунальної, колективної та приватної форм власності. Господарська діяльність, реалізація певного інвестиційного проекту може здійснюватися зі створенням юридичної особи в результаті об’єднання ресурсів згідно з договором про спільну діяльність та на основі підприємницької діяльності без створення юридичної особи. Отже, в Україні можуть діяти підприємства таких видів: Приватні, засновані на власності фізичної особи; Колективні, у т.ч. господарські товариства, кооперативи; Комунальні, засновані на власності відповідної територіальної громади; Державні; засновані на державній власності, в т.ч. казенні; Суб’єкти господарювання з іноземними інвестиціями.Таблиця 1. Класифікація організаційно-правових форм ведення бізнесу Право власнос- тіФорма Приватне Колективне Державне Юридичні особи -Приватне підприємство-Селянське (фермерське) господарство -Колективне підприємство -Спільне підприємство -Кооператив -Господарські товариства: -АТ, ТОВ, товариство з додатковою відповідальністю -Повне товариство-Командитне товариство -Державне підприємство-Державне комунальне підприємство Без створення юридичної особи Приватний підприємець Договір про спільну діяльність Договір про спільну діяльність Об’єднання Асоціація -Асоціація -Корпорація -Консорціум-Концерн -Асоціація -Корпорація -Консорціум-Концерн В Україні найбільшою групою є підприємства колективної форми власності. Право такої власності виникає на підставі: А) добровільного об’єднання майна громадян та (або) юридичних осіб для створення кооперативів, акціонерних товариств, інших господарських товариств і об’єднань; Б) передачі державних підприємств в оренду; викупу колективами трудящих державного майна; базоплатної передачі майна державного підприємства у власність трудового колективу; В) перетворення державних підприємств на акціонерні та інші товариства; державних субсидій; пожертвувань організацій і громадян; інших цивільно-правових угод. Існує тісний зв’язок між організаційною формою підприємництва та структурою капіталу, можливостями його фінансування та вартістю мобілізації фінансових ресурсів, формою організації менеджменту, оподаткуванням, рівнем накладних затрат, можливостями виходу на ринок капіталів тощо. Отже, правильний вибір форми організації бізнесу має для подальшої діяльності суб’єкта господарювання стратегічне значення. Нижче наведені основні критерії та чинники, які слід проаналізувати, приймаючи рішення щодо вибору форми організації бізнесу.^ 1.Рівень відповідальності власників та їх кількість. Розрізняють форми підприємницької діяльності з обмеженою відповідальністю власників за зобов’язаннями підприємства, з необмеженою відповідальністю, а також змішані форми. У світовій практиці спостерігається чітка тенденція до вибору форм організації бізнесу з обмеженою відповідальністю, що пояснюється прагненням власників суб’єктів господарювання обмежити свої ризики величиною вкладів у власний капітал. До таких форм належать насамперед капітальні товариства (ТОВ та АТ). Оскільки для кожного виду організації бізнесу характерна певна кількість власників, важливим чинником, що впливає на вибір форми бізнесової діяльності, є кількість інвесторів, яких планується залучити.^ 2.Можливості участі в управлінні справами суб’єкта господарювання та контролю за ним. Найважливіша функція власників підприємства полягає в участі в управлінні його діяльністю. Реалізувати свої права з управління підприємством власник може безпосередньо або через уповноважені ним органи. Зазначені права можуть бути також делеговані наглядовій раді, виконавчому або іншому органу, передбаченому статутом підприємства. Участь в управлінні для власників означає: Участь у визначенні основних напрямів діяльності суб’єкта господарювання, затвердження його планів та звітів про їх виконання; Обрання та відкликання членів виконавчих і контролюючих органів (ревізійна комісія); Визначення умов оплати праці посадових осіб підприємства; Затвердження річних результатів діяльності підприємства, порядку розподілу прибутку та покриття збитків; Визначення організаційної структури та прийняття рішень щодо зміни статутного капіталу та статуту підприємства. У капітальних товариствах (АТ, ТОВ), кооперативах виконання функції управління здійснюється через участь власників у загальних зборах товариства. Безпосереднє управління справами товариств покладається на виконавчі органи. Можливість участі в управлінні партнерствами залежить від ступеня правової відповідальності учасників. Так, управління справами командитного товариства здійснюють тільки учасники з повною відповідальністю. Як правило, ці самі учасники виконують також функції виконавчого органу.^ 3.Можливості фінансування. Форма організації бізнесу визначає також можливості та умови залучення власного і позичкового капіталу. Так, рівень кредитоспроможності підприємства значною мірою залежить від рівня відповідальності за борги, а також від розміру власного капіталу. Можливості використання різних інструментів фінансування залежать також від правових обмежень і рівня доступу суб’єкта господарювання до ринку капіталів, зокрема: відкриті АТ можуть залучати кошти шляхом емісії акцій та облігацій; ТОВ можуть залучати лише вклади учасників та шляхом емісії облігацій; Партнерства не можуть залучати кошти шляхом емісії облігацій чи акцій.^ 4.Умови передачі права власності та правонаступництво (порядок та затрати коштів і часу на вихід з числа власників суб’єкта господарювання чи набуття права власності). Якщо корпоративні права підприємств мають вільний обіг на фондовій біржі чи іншому організованому ринку капіталів, то процедура передачі права власності є спрощеною. Якщо ж йдеться про підприємства із замкненим колом можливих власників, то процедура передачі права власності на них є дещо ускладненою і супроводжується підвищеними накладними витратами. Приймаючи відповідні рішення, слід також врахувати, що за деяких обставин позбутися права власності на суб’єкта господарювання можна лише у разі його реорганізації чи ліквідації. Останній варіант, як правило, пов’язаний з додатковими затратами. 5^ .Умови оподаткування суб’єктів господарювання різних форм організації бізнес