Міністерство освіти і науки УкраїниНаціональний університет водного господарства та природокористуванняС.М.Гончаров, В.С.МошинськийВИЩА ОСВІТА УКРАЇНИІ БОЛОНСЬКИЙ ПРОЦЕСРівне 2004 Вища освіта України і Болонський процес. – Рівне: НУВГП, 2005. – 142 с.УДК 378.1ББК 74.480.27Г 65 Рекомендовано вченою радою НУВГП як навчально-методичний посібник для підготовки магістрів, аспірантів та перепідготовки викладачів вищих навчальних закладів (Протокол № 14 від 24 грудня 2004р.) Рецензенти: С.В.Лісова, доктор педагогічних наук, академік Міжнародної академії педагогічних та соціальних наук, професор Міжнародного університету „РЕГІ” ім. Степана Дем’янчука, Р.А.Кизима, кандидат педагогічних наук. Відкритий міжнародний університет розвитку людини „Україна” ^ Гончаров С.М., Мошинський В.С. Г65 Вища освіта України і Болонський процес. – Рівне: НУВГП, 2004, - 142 с. ISBN 966-327-014-4 Навчально-методичний посібник містить програму дисципліни, зведену у два змістові модулі, вказівки щодо вивчення окремих тем, теоретичну частину, тематику практичних занять, індивідуальних навчально-дослідних робіт, методів навчання та оцінювання знань, тестові тренінгові програми та інформаційне забезпечення, які можуть бути корисними при вивченні дисципліни в умовах кредитно-модульної системи організації навчального процесу. Призначений для підготовки магістрів, аспірантів та перепідготовки викладачів вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації.© С.М. Гончаров, В.С. Мошинський, 2004© НУВГП, 2004 Зміст Назва розділу Передмова 1. Навчальна програма та структура залікового кредиту курсу 1.1. Опис предмету курсу 1.2. Структура залікового кредиту курсу 1.3. Програмний матеріал блоків змістових модулів Змістовий модуль 1. Європейська освітня інтеграція Тема 1. Євроінтеграція України як чинник соціально-економічного розвитку держави. Роль освіти в розвитку партнерства України з іншими державами Тема 2. Система вищої освіти у країнах Європи та Америки Тема 3. Болонський процес як засіб інтеграції і демократизації вищої освіти країн Європи. Документи Болонського процесу Тема 4. Основні завдання, принципи та етапи формування Зони європейської вищої освіти Змістовий модуль 2. Адаптація вищої освіти України до вимог Болонського процесу Тема 5. Європейська кредитно-трасферна система накопичення — ECTS Тема 6. Принципи, шляхи і засоби адаптації Європейської системи перезарахування кредитів (ECTS) у вищу освіту України Тема 7. Запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу (КМСОНП) у ВНЗ України 2. Методичні рекомендації до вивчення окремих модулів та тем Змістовий модуль 1. Європейська освітня інтеграція Тема 1. Євроінтеграція України як чинник соціально-економічного розвитку держави. Роль освіти в розвитку партнерства України з іншими державами Тема 2. Система вищої освіти у країнах Європи і Америки 1. Вища освіта у Сполучених Штатах Америки 2. Вища освіта у Канаді 3. Вища освіта у Великій Британії 4. Вища освіта у Франції 5. Вища освіта у Німеччині 6. Вища освіта у Чехії 7. Вища освіта у Польщі Тема 3. Болонський процес як засіб інтеграції і демократизації вищої освіти країн Європи. Документи Болонського процесу Тема 4. Основні завдання, принципи та етапи формування Європейського простору вищої освіти Змістовий модуль 2. Адаптація вищої освіти України до вимог Болонського процесу Тема 5. Європейська кредитно-трансферна система накопичення — ECTS Тема 6. Принципи, шляхи і засоби адаптації Європейської системи ECTS у вищу освіту України Тема 7. Запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу (КМСОНП) у ВНЗ України 3. Плани практичних занять 3.1. Формування інформаційного пакету ECTS 3.2. Складання навчально-методичного забезпечення 3.3. Методика формування змістового модуля дисципліни та залікового кредиту 3.4. Розробка шкали оцінювання навчальної діяльності студента 4. Індивідуальні навчально-дослідні роботи 5. Методи навчання та оцінювання 5.1. Методи навчання 5.2. Методи оцінювання 6. Методичне забезпечення навчального процесу 7. Контрольні тестові програми змістових модулів і тем 8. Підсумкова тестова програма Розподіл балів та критерії оцінювання тестових програм Інформаційні джерела Додатки http://nuwm.rv.ua/pages/goncharov/documents/m04.html ПЕРЕДМОВА Вища освіта України беззаперечно і однозначно визначила, як основний напрям своєї діяльності, інтеграцію в єдиний Європейський освітній простір. Болонський процес спрямований на перетворення Європи на найбільш конкурентноспроможний і розвинутий освітній простір у світі. Болонською декларацією, яку підписали більшість європейських міністрів освіти у червні 1999 року, передбачено реалізацію багатьох ідей і проектів. Передусім, це: формування єдиного відкритого простору вищої освіти; впровадження кредитних технологій навчання на базі європейської системи трансферу кредитів; стимулювання мобільності студентів і викладачів у межах європейського регіону; прийняття системи освітньо-кваліфікаційних рівнів „бакалавр-магістр”; розвитку європейської співпраці у сфері контролю за якістю вищої освіти тощо. Приєднання України до цього процесу надає нашій країні можливості поглибити відносини з європейськими державами на шляху подальшої інтеграції до ЄС. Першим кроком у цьому напрямі став наказ Міністра освіти і науки України за № 48 від 23.01.2004 р. „Про проведення педагогічного експерименту з кредитно-модульної системи організації навчального процесу”, який передбачає застосування елементів Європейської кредитно-трансферної та акумулюючої системи (ECTS), відомої в Україні як кредитно-модульна система організації навчального процесу (КМСОНП).^ ECTS (European Credit Transfer System) – Європейська система пере- зарахування навчальних кредитів, що є підпрограмою EC ERASMUS.ERASMUS (European Community Action Scheme for the Mobility of University Students) – розділ програми SOCRATES.^ SOCRATES – програма академічної мобільності студентів університетів Європейського союзу, що взаємодіє з програмою TEMPUS.TEMPUS (Trans-European Mobility Programme for University Students) – програма трансєвропейської мобільності для університетського навчання. Основним аспектом проекту щодо узгодження освітніх структур в Європі є сприяння розвитку європейської системи перезарахування навчальних кредитів ЄСПК – ECTS і перетворення її у всеоб’єднувальну систему накопичення і зарахування кредитів. Це відповідає Болонському процесу, спрямованому на створення Європейського простору вищої освіти до 2010 року. Основним завданням України на цей період є запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу, аналогічній ECTS. Саме вона розглядається як засіб підвищення мобільності студентів щодо переходу з однієї навчальної програми на іншу, включно з програмами післядипломної освіти. ECTS стане багатоцільовим інструментом визнання й мобільності, засобом реформування навчальних програм, а також засобом передачі академічних кредитів вищим навчальним закладам інших країн. Важливий момент запровадження КМСОНП — можливість врахувати всі досягнення студента, а не тільки навчальне навантаження, наприклад, участь у наукових дослідженнях, конференціях, предметних олімпіадах тощо. Визначення змістових модулів навчання з кожної дисципліни, узгодження кредитних систем оцінювання досягнень студента повинно стати основою для вирішення ще однієї задекларованої в ECTS мети — створення умов для вільного переміщення студентів, викладачів, менеджерів освіти та дослідників на теренах Європи. Обов’язковою також вважається наявність внутрішніх та зовнішніх державних і громадських систем контролю якості освіти. Загалом визначальними критеріями освіти в рамках Болонського процесу є: якість підготовки фахівців; зміцнення довіри між суб’єктами освіти; відповідність європейському ринку праці; мобільність; сумісність кваліфікації на вузівському та післявузівському етапах підготовки; посилення конкурентоспроможності Європейської системи освіти. Ці вимоги є певною програмою подальшого розвитку вищої освіти України на тривалий період, яка викладена в „Державній програмі розвитку вищої освіти на 2005-2007 роки”, затвердженою постановою КМУ від 8 вересня 2004 р. та наказі Міністерства освіти і науки України за №812 від 20 жовтня 2004 р. „Про особливості впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу”. Навчальна програма розрахована на студентів, які навчаються за освітньо-кваліфікаційними програмами підготовки магістра, аспірантів, а також для слухачів школи педагогічної майстерності, факультетів підвищення кваліфікації та перепідготовки. Пропонований навчальний посібник є одним з перших в Україні і, безумовно, має певні недоліки. І все ж, на думку авторів, він буде корисний для тих, хто бажає поповнити свої знання щодо європейських систем освіти. Сподіваємось, що наша праця не була марною і цей посібник сприятиме розумінню та пристосуванню ідей Болонського процесу у вищу школу України. Усі зауваження щодо вдосконалення змісту навчального посібника автори просять надсилати на адресу: НУВГП, вул. Соборна, 11, м. Рівне, 33 000.^ 1.НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА ТА СТРУКТУРА ЗАЛІКОВОГО КРЕДИТУ КУРСУ1.1 Опис предмету курсуПредметом вивчення є вища освіта України та Болонський процес як Європейський простір вищої освіти.^ Головною метою навчальної дисципліни „Вища освіта України і Болонський процес” є реформування системи знань про сутність і зміст Болонського процесу як основи для реформування єдиного Європейського простору вищої освіти в умовах ринкової економіки фахівців у вищій школі, проблем створення єдиної Європейської освітньої системи.^ Основними завданнями навчальної дисципліни є: вивчення основних понять, категорій, систем, інструментарію та алгоритмів Болонського процесу; вивчення основних положень кредитно-модульної системи організації навчального процесу; набуття практичних навичок у складанні навчальних планів, структурно-логічних схем спеціальностей, індивідуальних планів роботи студентів в умовах кредитно-модульної системи організації навчального процесу (КМСОНП); формування умінь творчого пошуку резервів маркетингової діяльності в освітянській діяльності вищої школи України. В результаті вивчення навчальної дисципліни магістранти, аспіранти та викладачі повинні:знати місце Болонського процесу та КМСОНП в структурі функціонування ВНЗ України, елементи КМСОНП та шляхи інтеграції в єдиний простір вищої освіти;уміти аналізувати освітнє середовище ВНЗ, сегментувати ринки освітянських послуг, оцінювати конкурентоспроможність випускників ВНЗ та розробляти ринкову стратегію навчального закладу. Опис предмета курсу та його характеристика наведені в табл.1.1. Таблиця 1.1. Опис предмета та характеристик курсу „Вища освіта України і Болонський процес” [4] Загальна характеристика курсу Напрям, освітньо-кваліфікаційний рівень Характеристика навчального курсу 1 2 3 Кількість кредитів ECTS:1 0101 „Педагогічна освіта” магістр; Лекції — 10 год. Практичні заняття — 8 год.Самостійна та індивідуальна робота — 9 год. Модулів 2 + навчальний проект продовження таблиці 1.1 1 2 3 Змістових модулів: 2 аспірант; викладач Загальна кількість годин — 27Вид контролю: залік Загальна кількість годин: 27 Тижневих годин: 2 Головною передумовою входження України до єдиного європейського освітянського простору є впровадження КМСОНП, створеної на основі ECTS, яка передбачає посилення ролі мобільності та самостійної роботи студентів, використання євростандартів якості освіти, тестововий контроль знань, розширення можливостей випускників ВНЗ України на Європейському ринку праці.^ 1.2. Структура залікового кредиту курсу Відповідно до навчальної програми курсу „Вища освіта України і Болонський процес” на вивчення дисципліни передбачено 27 годин, що, з закругленням, складає один кредит ECTS. Орієнтована структура залікового кредиту курсу наведено в табл. 1.2. Таблиця 1.2. Структура залікового кредиту курсу, год. Тема Лекції Практичні Самостійна та індиві-дуальна робота Разом 1 2 3 4 5 Змістовий модуль 1. Європейська освітня інтеграція 1.Євроінтеграція України як чинник соціально-економічного розвитку держави. Роль освіти в розвитку партнерства України з іншими державами. 1 — 2 3 2.Система вищої освіти в країнах Європи і Америки 1 — 1 2 3.Болонський процес як засіб інтеграції і демократизації вищої освіти країн Європи. Документи Болонського проце-су. 1 — 1 2 продовження таблиці 1.2. 1 2 3 4 5 4. Основні завдання, принципи та етапи формування зони європейської вищої школи 1 — 1 2 Змістовий модуль 2. Адаптація вищої освіти України до вимог Болонського процесу 5.Європейська система переза-рахування кредитів ECTS 2 2 2 6 6.Принципи, шляхи і засоби адаптації Європейської системи перезарахування кредитів ECTS у вищу освіту України 2 2 1 5 7.Запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у ВНЗ України 2 4 1 7 УСЬОГО 10 8 9 27 ^ 1.3. Програмний матеріал блоків змістових модулівЗмістовий модуль 1. Європейська освітня інтеграціяТЕМА 1. Євроінтеграція України як чинник соціально-економічного розвитку держави. Роль освіти в розвитку партнерства України з іншими державами. Європейський вибір України — невід’ємна складова її подальшого розвитку. Хронологія та коротка характеристика подій з налагодження співробітництва України і ЄС. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС — один з важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства. Науково-технічне співробітництво України та ЄС. Входження освіти і науки у європейське інформаційне та освітнє поле як вагомий чинник економічного, соціального, інтелектуального, інноваційно-технічного та культурного розвитку.ТЕМА 2. Системи вищої освіти в країнах Європи та Америки. Формування системи вищої освіти Європейських країн. Сучасні принципи побудови та завдання вищої освіти у розвинених країнах. Доступ громадян до освіти. Заклади освіти. Ступеневість освіти. Кваліфікації. Організація навчання, академічний рік і екзамени. Методи і засоби навчання. Навчання студентів-іноземців.ТЕМА 3. Болонський процес як засіб інтеграції і демократизації вищої освіти країн Європи. Документи Болонського процесу. Євроінтеграція як соціально-економічний процес. Чинники євро інтеграції вищої освіти. Хронологія подій Болонського процесу. Залучення європейських держав у Болонський процес. Основні документи Болонського процесу: Спільна декларація про гармонізацію архітектури, європейської системи вищої освіти чотирьох міністрів, що презентують Великобританію, Німеччину, Італію і Францію (Сорбонна, 25 травня 1998 р.). Зона європейської вищої освіти: Спільна заява європейських міністрів освіти (^ Болонья, 18-19 червня 1999 р.). Формування майбутнього. Конференція європейських вищих навчальних закладів і освітніх організацій (Саламанка, 29-30 березня 2001 р.). Тенденція розвитку вищої освіти України на сучасному етапі. Відмінність та подібність системи вищої освіти України і Європейських держав. Передумови входження вищої освіти України до Болонського процесу: адаптація законодавства, структурні зміни освіти, запровадження у систему вищої освіти Європейської кредитно-трансферної та акумулюючої системи (ETCS) , проведення педагогічного експерименту щодо запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах ІІІ-ІV рівнів акредитації. Основні завдання для створення умов щодо запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у навчальних закладах ІІІ-ІV рівнів акредитації є: розроблення структурно-логічних схем підготовки фахівців за усіма напрямами та спеціальностями; запровадження модульної системи організації навчального процесу на базі програм навчання, які формуються як набір залікових кредитів; введення граничного терміну навчання за програмою навчання, включаючи граничний термін бюджетного фінансування; створення нового покоління галузевих стандартів вищої освіти; розроблення індивідуальних графіків навчального процесу з урахуванням особливостей кредитно-модульної системи організації навчального процесу; зарахування на навчання до вищого навчального закладу тільки за напрямками підготовки; вдосконалення наявного та створення нового навчально-методичного забезпечення в умовах кредитно-модульної системи організації навчального процесу; формування програм навчання усіх освітньо-кваліфікаційних рівнів на основі освітньо-кваліфікаційних характеристик випускників та освітньо-професійних програм підготовки, які передбачають можливі зміни співвідношення обсягів кредитів освітньої та кваліфікаційної складових підготовки; введення інституту викладачів-кураторів індивідуальних програм навчання. До зони європейської вищої освіти: Комюніке зустрічі європейських міністрів, відповідальних за вищу освіту (^ Прага, 18-19 травня 2001 р.). Створення загальноєвропейського простору вищої освіти: Комюніке Конференції Міністрів, відповідальних за Вищу освіту (Берлін, 19-20 вересня 2003 р.).ТЕМА 4. Основні завдання, принципи та етапи формування зони європейської вищої освіти. Гармонізація архітектури системи європейської вищої освіти як основне завдання Болонського процесу. Визначальні властивості європейської вищої освіти: якість, конкурентоспроможність вищих навчальних закладів, сумісність структури освіти та кваліфікацій на доступеневому і після ступеневому рівнях, мобільність студентів, привабливість освіти. Основні завдання та принципи створення зони Європейської вищої освіти (шість цілей Болонського процесу): уведення двоциклового навчання; запровадження кредитної системи; формування системи контролю якості освіти; розширення мобільності студентів і викладачів; забезпечення працевлаштування випускників та привабливості європейської системи освіти. Подальші дії для досягнення шести цілей Болонського процесу: прийняття системи легкозрозумілих і адекватних ступенів; прийняття системи двоциклової освіти (доступеневе і післяступеневе навчання); запровадження системи кредитів (ECTS) або інших сумісних з нею систем, які здатні забезпечити як диференційно-розрізнювальну, так і функції накопичення; сприяння мобільності студентів і викладачів (усунення перешкод вільному пересуванню студентів і викладачів); забезпечення високоякісних стандартів вищої освіти (запровадження програм, курсів, модулів із «європейським» змістом); навчання протягом усього життя; спільна праця вищих навчальних закладів і студентів як компетентних, активних і конструктивних партнерів у заснуванні та формуванні Зони європейської вищої освіти.^ Змістовий модуль 2. Адаптація вищої освіти України до вимогБолонського процесуТЕМА 5. Європейська кредитно-трансферна система накопичення – EСTS. Характерні особливості ECTS. Базові елементи системи: інформація (стосовно навчальних програм і здобутків студентів), взаємна угода (між закладами-партнерами і студентом), використання кредитів ECTS (визначення навчального навантаження студентів). Основні документи ECTS: інформаційний пакет, навчальний пакет, навчальний контракт, перелік оцінок дисциплін. Загальні умови користування ECTS. Зобов’язання з боку навчального закладу. Кредити ECTS: структура, призначення, зв’язок з академічним навантаженням студента (години занять). Особливості призначення і присвоєння кредитів ECTS. Координатори ECTS: університетський координатор, факультетський координатор. Зміст та структура інформаційного пакету навального закладу, факультету, навчальної дисципліни, змістового кредиту. Структура курсу з присвоєння ступенів (структурно-логічна схема, навчальний план). Опис дисципліни курсу. Шкала оцінювання ECTS. Європейська система «полегшеної шкали оцінювання» навчальних досягнень студента. Сумісність різних систем оцінювання із шкалою ECTS.ТЕМА 6. Принципи, шляхи і засоби адаптації Європейської системи перезарахування кредитів (ECTS) у вищу освіту України. Узгодження і поєднання національних компонентів вищої освіти різних країн із вимогами Болонського процесу щодо створення Зони європейської вищої освіти. Тенденції розвитку вищої освіти України на сучасному етапі. Відмінність та подібність систем вищої освіти України і Європейських держав. Передумови входження вищої освіти України до Болонського процесу: адаптація законодавства, структурні зміни освіти, запровадження у систему вищої освіти Європейської кредитно-трансферної та акумулюючої системи (ECTS), проведення педагогічного експерименту щодо запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах ІІІ-ІV рівнів акредитації є: розроблення структурно-логічних схем підготовки фахівців за усіма напрямами та спеціальностями; запровадження модульної системи організації навчального процесу, системи тестування та рейтингового оцінювання знань студентів; організація навчального процесу на базі програм навчання, які формуються як набір залікових кредитів; введення граничного терміну навчання за програмою навчання, включаючи граничний термін бюджетного фінансування; створення нового покоління галузевого покоління галузевих стандартів вищої освіти; розроблення індивідуальних графіків навчального процесу; зарахування на навчання до вищого навчального закладу тільки за напрямками підготовки; вдосконалення наявного та створення нового навчально-методичного, матеріально-технічного та інформаційного забезпечення навчання в умовах кредитно-модульної системи організації навчального процесу; формування програм навчання усіх освітньо-кваліфікаційних рівнів на основі освітньо-кваліфікаційних характеристик випускників та освітньо-професійних програм підготовки, які передбачають можливі зміни співвідношення обсягів кредитів освітньої та кваліфікаційної підготовки; введення інституту викладачів-кураторів індивідуальних програм навчання.ТЕМА 7. Запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу (КМСОНП) у ВНЗ України. Основні заходи з підготовки та програма проведення педагогічного експерименту щодо запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах ІІІ-IV рівнів акредитації. Розроблення та експериментальна перевірка технології застосування елементів Європейської кредитно-трансферної та акумулюючої системи (ECST) в системі вищої освіти України та створення сучасної системи управління якістю освітньої діяльності суб’єктів навчального процесу. Організація навчального процесу у вищих навчальних закладах України в кредитно-модульній системі підготовки фахівців. Поняття про кредитно-модульну систему організації навчального процесу як модель організації навчального процесу; заліковий кредит як одиницю виміру навчального навантаження; модуль як задокументовану завершену частину освітньо-професійної програми; змістовий модуль як систему поєднаних навчальних елементів, відповідних певному навчальному об’єктові. Структура і вимоги до складання основних компонентів КМСОНП: інформаційний пакет; договір про навчання між студентом і вищим навчальним закладом; академічна довідка. Формування та реалізація індивідуального навчального плану студента. Контроль за індивідуальним планом студента. Форми організації навчання в умовах КМСОНП. Організаційно-методичне забезпечення КМСОНП. Контроль успішності студента та шкала оцінювання навчальних досягнень студента і викладача. Особливості переведення, відрахування, поновлення студентів та переривання їхнього навчання. Стипендіальне забезпечення студентів.^ 2. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИВЧЕННЯ ОКРЕМИХ МОДУЛІВ ТА ТЕМЗмістовий модуль 1. Європейська освітня інтеграціяТема 1. Євроінтеграція України як чинник соціально-економічного розвитку держави. Роль освіти в розвитку партнерства України з іншими державами. Процес об’єднання Європи супроводжується формуванням єдиного як економічного, так і освітянського та наукового простору, розробкою єдиних критеріїв і стандартів у цій сфері в масштабах усього континенту. У сучасному світі розвиток України визначається у загальному контексті європейської інтеграції з орієнтацією на фундаментальні цінності західної культури, а саме [15]: парламентаризм; права людини; права національних меншин; лібералізм; свободу пересування; свободу отримання освіти будь-якого рівня; інші атрибути громадянського демократичного суспільства. Для України, розташованої у центрі Європи, така орієнтація — це входження до єдиної сім’ї європейських народів, повернення до європейських політичних і культурних традицій. Як свідомий суспільний вибір перспектива європейської інтеграції — це вагомий стимул для успіху економічної і політичної трансформації, що може стати основою національної консолідації. Європейська інтеграція, таким чином, стає ключовою ланкою відкриття України світу, переходу від закритого тоталітарного до відкритого демократичного суспільства. З метою реалізації стратегічного курсу України на інтеграцію до Європейського Союзу, забезпечення всебічного входження України у Європейський політичний, економічний і правовий простір та створення передумов для набуття Україною членства в Європейському Союзі Указами Президента України затверджена Стратегія інтеграції України до Європейського Союзу. Основними напрямками культурно-освітньої і науково-технічної інтеграції визначено поширення власних культурних і наукових стандартів в освіті, науці і техніці, поширення власних культурних і науково-технічних здобутків у ЄС. Згідно зі „Стратегією інтеграції України до Європейського Союзу” поряд з іншими напрямами європейської інтеграції культурно-освітній та науково-технічний займають особливе місце, зумовлене потенційною можливістю досягти вагомих успіхів у інтеграційному процесі саме на цих напрямках. Вони охоплюють галузі середньої і вищої освіти, перепідготовку кадрів, науку, культуру, мистецтво, технічну і технологічну сфери. Інтеграційний процес на відповідних напрямках полягає у впровадженні європейських норм і стандартів в освіті, науці і техніці, поширенні власних культурних і науково-технічних здобутків у ЄС. У кінцевому результаті такі кроки спрацьовуватимуть на підвищення в Україні європейської культурної ідентичності та інтеграцію до загальноєвропейського інтелектуально-освітнього та науково-технічного середовища. Здійснення даного завдання передбачає взаємне зняття будь-яких принципових, на відміну від технічних, обмежень на контакти і обміни, на поширення інформації. Особливо важливим є здійснення спільних наукових, культурних, освітніх та інших проектів, залучення українських вчених та фахівців до загальноєвропейських програм наукових досліджень. Протягом 1995-2004 р.р. Міністерство освіти і науки України на основі міжнародних документів з питань демократизації, гуманізації в освіті і прав людини здійснило ряд масштабних заходів по створенню нової нормативно-правової бази національної вищої освіти України. Прийнятий в Україні комплекс нормативно-правових документів, пройшов апробацію на міжнародному рівні і визначає ідеологію реформування всієї освітньої галузі. Законодавче поле української вищої освіти формується одночасно із принципами Болонського процесу на основі таких основних документів [14]: Національна доктрина розвитку освіти (2002 р.); Закон України „Про освіту” (2002 р.); рішення колегії Міністерства освіти і науки України від 24.04.2003 р. „Про проведення педагогічного експерименту щодо запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах ІІІ-IV рівня акредитації”; Державна програмам розвитку вищої освіти на 2005-2007 роки.Тема 2. Система вищої освіти у країнах Європи і Америки^ 1. Вища освіта у Сполучених Штатах Америки1.1. Широка доступність вищої освіти У другій половині 1990-х років у США нараховувалася 3681 установа вищого освіти; з них 1594 були державними і 2087 - приватними. Вони являють собою досить широкий спектр університетів і чотирьох- та дворічних коледжів, що помітно відрізняються як за якістю освіти, так і за задачами, що стоять перед ними. З огляду на велике розмаїття установ вищого освіти, Фонд Карнегі запропонував, зокрема, наступну класифікацію всіх існуючих інститутів американської вищої школи, що включає 10 основних категорій вузів у залежності від кількості студентів, масштабів фінансування наукових досліджень і кількості пропонованих навчальних курсів [17, 18]. До першої групи віднесені дослідницькі університети першої категорії. Ці університети пропонують широкий набір програм для одержання першого наукового ступеня - бакалавра, що присвоюється по закінченні чотирьох років навчання, зазвичай для продовження освіти в аспірантурі і проведення досліджень. Вони кожен рік присуджують як мінімум 50 ступенів докторів наук і одержують не менш 40 млн. дол. щорічно як державну підтримку (незалежно від приватного або державного статусу університету).^ Другу групу також складають дослідницькі університети, але обсяг одержуваної ними від держави фінансової допомоги менший, ніж в університетах першої групи - від 15,5 до 40 млн. дол. і відповідно менші обсяги досліджень і масштаби підготовки фахівців вищої кваліфікації. Ці дві групи провідних, найбільш престижних університетів (у 1995 р. їх нараховувалося 126) являють собою ядро американської системи вищого освіти і фундаментальної науки країни. У них навчається приблизно 2,8 млн. студентів, або більш ніж 19 % їхньої загальної кількості. У третій і четвертій групах університетів представлені вузи, де масштаби наукових досліджень відносно невеликі, але які, поряд з випуском фахівців рівня бакалавра, присвоюють ступінь доктора наук. У третій групі таких ступенів присвоюється не менш 40 на рік як мінімум за п’ятьма спеціальностями; у четвертій - не менш 20 докторських ступенів щорічно як мінімум за однією спеціальністю або не менш 10 ступенів щорічно як мінімум по трьох спеціальностях. Таких університетів у США нараховується 109 з кількістю студентів майже 1,3 млн. чоловік (9 %). Наступні дві групи - п’ята і шоста - університетів і коледжів крім підготовки бакалаврів присвоюють також ступені магістрів наук (це вимагає навчання ще протягом 1-2 років, поглибленої спеціалізації в обраній дисципліні й у більшості випадків захисту диплома). У цих університетах і коледжах (їх нараховується 531) більше половини всіх ступенів бакалавра повинні присвоюватися не менш ніж за двома дисциплінами. Розходження між п’ятою і шостою класифікаційними групами полягає у кількості студентів - у першому випадку їх повинно бути не менш 2500, у другому - від 1500 до 2500 чоловік. У цих групах навчається одна з найбільш численних груп студентів - 3,2 млн. чоловік (22,1 %).^ Сьома і восьма класифікаційні групи включають 625 чотирирічних коледжів, що присвоюють ступені бакалавра в різних галузях природничих і гуманітарних наук. Їх відрізняють насамперед правила прийому при вступі - у восьмій групі вони більш ліберальні. У чотирирічних коледжах у США вчиться 1,1 млн. студентів (7,6 %).^ Дев’ята група представлена дворічними коледжами. 1473 таких коледжів, де навчається найбільша кількість студентів - 5,4 млн. (37,2 %), пропонують різноманітні спеціалізовані фахові програми, що не вимагають повномасштабної вищої освіти. По суті ці коледжі надають середню фахову освіту. Нарешті, остання, десята група представлена професійними школами університетів та інших спеціалізованих інститутів, що надають вищу освіту - від ступеня бакалавра до ступеня доктора наук. До них зазвичай відносять школи бізнесу і керування, інженерні і педагогічні коледжі, юридичні і медичні школи, теологічні школи і школи мистецтв, музики і дизайну. У 352 таких спеціалізованих вузах навчається близько 500 тис. студентів. Таким чином, США володіють великою і широко диверсифікованою системою вищого освіти, безсумнівно, однією з найрозвиненіших у світі. Американська вища школа підготувала у 1995 р., наприклад, майже 1,2 млн. бакалаврів (5 % населення країни студентського віку, тобто осіб у віці до 35 років), близько 400 тис. магістрів (1,7 %) і більш ніж 44 тис. докторів наук (0,2 %) у різних галузях знань. Держава активно сприяє подальшому розвиткові вищого освіти в країні. Поставлено амбіційну задачу - зробити вже на початку XXI в. вищу освіту в США такою ж доступною, як і середня.^ 1.2. Вибір вищого навчального закладу абітурієнтом Американська молодь здобуває середню освіту 12 років. Хто збирається навчатись у вищій школі, починають пошуки навчального закладу вже в 10-11-му класі. Допомагають у цьому електронні комп’ютерні мережі, засоби масової інформації, рекламно-маркетингові підрозділи вищих закладів освіти. Найпопулярнішою серед них є глобальна мережа ІНТЕРНЕТ, за допомогою якої абітурієнти мають змогу отримати необхідну інформацію, направити у вибраний заклад свої запитання і пропозиції, отримати консультації, методичні матеріали, а також навчатися за заочною формою або дистанційним методом тощо. Підручники й навчально-методичні матеріали абітурієнти та студенти отримують також з мережі ІНТЕРНЕТ. Головне завдання абітурієнта - обрати той заклад вищої освіти, що відповідає його мріям і планам на майбутнє. У США існує характерний для недержавної форми освіти спосіб попередньої орієнтації абітурієнтів та залучення їх до подальшого навчання ще в загальноосвітній школі. Так, більшість недержавних університетів і коледжів відкривають у школах свої класи, де старшокласники мають змогу опановувати курси з вузівської програми. По закінченню школи це враховується у вищому закладі освіти, що заощаджує як час, так і гроші. Зазвичай вартість навчання в таких спеціальних класах загальноосвітніх шкіл за програмою вищого навчального закладу незначна. Головною метою вищого закладу освіти є заохочення майбутнього студента до навчання у себе за обраною ним програмою (спеціальністю). Залежно від розумових здібностей і фінансових можливостей потенційного студента обраний вуз може бути державний чи приватний. Державний університет або коледж фінансується з бюджету штату, має невисоку для американських стандартів вартість навчання - від 2,5 до 6 тис. доларів на рік (резиденти штату мають значні пільги щодо оплати вартості навчання), чималу кількість студентів (5 тис. і більше), велик