Петрова Людмила Миколаївна, вчитель трудового навчання Свердловського ліцею №1Трудове навчання (обслуговуюча праця) для учнів 6 класу Тема: «Художнє конструювання виробів»Мета: а) забезпечити засвоєння учнями знань з історії розвитку форм різних виробів, ознайомлення із поняттями: базова форма, моделі-аналоги; б) допомогти формуванню умінь створювати ескізи моделей-аналогів, розпізнавати та аналізувати їх; в) сприяти розвитку художніх здібностей учнів, просторової уяви; г) пробудити інтерес до професії художника-модельєра.Обладнання, матеріали та наочність: комп’ютери (по числу учнів); педагогічний програмний засіб для загальноосвітніх навчальних закладів «Трудове навчання. Обслуговуюча праця. 6кл.»; зразки моделей-аналогів фартуха, приклади різних видів оздоблення, журнали мод, література з історії розвитку форм різних виробів (одягу, машин, меблів тощо); деталі фартуха для створення моделей-аналогів; зошит, олівці, лінійка, копіювальний папір; плакати: стилі одягу, моделювання фартухів.Об'єкт праці: моделі-аналоги фартухів.Міжпредметні зв'язки: образотворче мистецтво, народознавство.Тип уроку: формування умінь та навичок учнів.Методи навчання: розв’язування кросворду, розповідь, показ, демонстрація, практична робота, інтерактивний метод «мікрофон».^ Хід урокуI. Організаційний момент Перевірка присутності учнів, їх готовності до заняття: наявність зошита, посібника, креслярського приладдя, форматних аркушів, спецодягу тощо. Призначення чергових.^ II. Повторення раніше вивченого матеріалу. Метод: розв’язування кросворду. Розв’яжи кросворд. 7 5 2 8 6 3 1 4 Питання. Яку стрічку використовують для зняття мірок? Деталь фартуха. Спеціальні видання, якими користуються у процесі створення нових ідей одягу. Форма виробу, яку використовують для розробки подібних виробів, називають… Вид оздоблення. Вид робочого одягу. Галузь промисловості. Мірки обхватів і довжини записують… Відповіді. Л В Е К И Ш Е Н Я Г П Ф Ш К А Т А Л О Г И С А Н Т И М Е Т Р О В А В Р В Н Т К І У Б А З О В А С Х Т Ю III. Мотивація навчальної діяльності (створення проблемної ситуації) Діалог учителя з класом:Учитель. Чи можете ви в даний момент створити ескіз моделі фартуха?^ Учні (передбачувана відповідь). Не можемо.Учитель. Чому не можете? Адже все зрозуміло, деталі фартуха вам відомі з попереднього уроку, нагадаю: нагрудник, нижня частина, пояс, бретелі, кишені. Що тут складного?Учні (передбачувана відповідь). Тому, що ми не знаємо призначення цієї моделі, для кого цей фартух буде пошито і для яких робіт його будуть використовувати.Учитель. Дійсно, не можна створити жодної практичної речі, якщо не знаєш її призначення. Це ми з'ясуємо на сьогоднішньому уроці.Повідомлення теми і мети уроку (запис на дошці)Вивчення нового матеріалу 1. Історичні відомості про розвиток форм різних виробів(одягу, машин, меблів тощо). Базова модель. Модель-аналог. 4. Фартух як вид робочого одягу. Моделі-аналоги фартухів. Практична робота. Кожен предмет характеризується певною зовнішньою формою. Це можуть бути найпростіші геометричні тіла — куля, конус, піраміда, циліндр, призма. Але найчастіше предмети, які оточують нас, мають значно складнішу форму. У процесі художнього конструювання розробці досконалої форми виробів приділяється велика увага. Форма більшості предметів (автомобілів, меблів, побутової техніки, одягу, взуття, посуду), які створюються людьми, з часом змінюється. Одні й ті самі речі набувають іншого вигляду. Загальна форма одягу характеризується його силуетом. Силует — це зовнішній обрис будь-якого предмета. За силуетом можна визначити належність костюма тій чи іншій історичній епосі. Форми окремих елементів цілісного предмета також тісно пов'язані між собою. Так, в костюмі людини мають вдало поєднуватися форми деталей одягу, взуття, головного убору, аксесуарів. Інколи, для того щоб краще створити певний виріб необхідно більше дізнатися про його походження, види, та інше. Наприклад при створенні квітки з тканини можна пригадати де ми їх бачили, які вони бувають. Форма предмета є естетичною, якщо вона створюється за законами краси: виглядає цілісно, лінія силуету й окремих деталей милують око, її частини і не великі і не малі по відношенню до інших частин предмета. Якщо форма предмета є досконалою, то будь-яка зміна в ній деталей або частини предмета погіршує зовнішній вигляд усього предмета в цілому. Форма є більш сталою характеристикою предмета порівняно з іншими. Так, колір і оздоблення побутових речей, як правило, змінюються швидше, ніж форма. Зміна форми може бути незначною в певний період або ж змінитися досить суттєво. Форму виробу, яку використовують для розробки цілого ряду подібних виробів, називають базовою. Модель, що створена на основі базової моделі, але відрізняється формою деталей чи оздобленням, називають моделлю-аналогом. Використання моделей-аналогів значно прискорює і здешевлює процес художнього конструюванняНа (додаток 1) показано моделі-аналоги фартухів розроблені на одній базовій формі. Фартухи мають різну форму і кількість деталей, різне оздоблення. Оздобленням може бути аплікація, вишивка, поєднання тканин різних кольорів, тасьма, волани тощо.Фартух — один із видів робочого одягу, використовують також для виконання кулінарних робіт у домашніх умовах та в школі. Доцільним є використання комплекту, що складається із фартуха і головного убору. У такому одязі зручно працювати, він не перешкоджає рухам під час роботи. Його легко і швидко одягати і знімати. Фартухи і головні убори (шапочки, косинки) можуть бути найрізноманітніших фасонів, але такі, щоб передня частина одягу і волосся були закриті. За цієї умови сукня чи інший одяг залишаться чистими. Крім того, до їжі не потрапляє бруд, мікроби з одягу і волосся. Щоб комплект виглядав красиво, фартух і косинку необхідно шити з однакової тканини або кількох, що пасують одне одній. Оздоблення також має вдало доповнювати тканину та відповідати фасону фартуха. Окремі елементи одягу, взуття, головних уборів у процесі історичного розвитку часом набували досить незручної і навіть абсурдної форми. Так, у Бургундії 14—15 cм. було надзвичайно популярним гостроносе взуття. Принцам було дозволено носити взуття з носами до 70 см, родовитим дворянам — 60 см, рицарям — 45 см, міщанам — 30 см, простолюдинам — до 15 см. Оскільки довгі носи заважали нормальній ході, їх кріпили ланцюжками до браслета біля коліна.Додаток 1. Моделі-аналоги фартухів, розроблені на одній базовій формі.Учитель. Розглянемо детальніше робочий одяг. Він буває різної комплектації і може складатися із фартуха і косинки, комбінезона, робочих штанів і куртки, халата тощо. Цей одяг забезпечує захист від забруднення нашого побутового одягу, потрапляння на нього води, пилу, хімічних речовин та інших шкідливих елементів. Шиють робочий одяг з різноманітних видів тканини: льняної, бавовняної, вовняної, вибір якої зумовлюється його призначенням. Цим тканинам у разі потреби за допомогою спеціальних речовин надають властивостей пилонепроникності, вологостійкості, вогнестійкості тощо. Робочий одяг, так як і побутовий, має багато моделей, існують різні варіанти зразків виробу, які створюються на основі базової моделі. Базова модель є нормативною, прийнятою за основу, еталонною чи стандартною. Усі інші є похідними від неї моделями-аналогами (аналог - це те, в чому виявляється схожість з базовою моделлю).^ Розглянемо деякі моделі-аналоги фартуха та види оздоблення фартухів (додаток 2). У цій частині уроку учні не лише ознайомлюються з моделями-аналогами, а й порівнюють, аналізують й обирають найбільш оптимальну модель для індивідуального виготовлення.Модель 1. Фартух з бавовняної (ситцевої) тканини з вибивним малюнком (смужка) із відрізним нагрудником, накладною кишенею напівовальної форми, розміщеної посередині нижньої частини фартуха. Модель рекомендується для хатніх робіт.Модель 2. Фартух з льняної гладкофарбованої тканини з суцільнокроєним нагрудником та підкрійними накладними кишенями по лінії низу основної частини фартуха. Модель рекомендується для практичних занять на уроках трудового навчання. Модель 3. Фартух із бавовняної гладкофарбованої тканини з відрізним нагрудником, з м'якими складками по нижній частині нагрудника і верхній частині нижньої частини фартуха, оздоблений оборками по зовнішній ліній бретелей і лінії низу фартуха, а також по лініях двох накладних фігурних кишень у формі серця, розміщених по боках нижньої частини фартуха. Модель рекомендується для сервірування стола та зустрічі гостей.Модель 4. Фартух із льняної гладкофарбованої тканини з двох частин: власне фартуха із м'якими складками у верхній частині і двома прямокутними накладними кишенями по боках та рознімного нагрудника із застібкою на ґудзики по лінії плеча та лінії пояса. Нагрудник посередині оздоблений аплікацією. Модель рекомендується як святкова, для прийому гостей.^ VI. Осмислення вивченого матеріалу (проводиться у формі бесіди за запитаннями)Евристична бесіда на основі опорних знань щойно вивченої теми: Чи потрібна у конструюванні та моделюванні одягу базова модель? Якою повинна бути модель-аналог? 3. Чи потрібно оздоблювати робочий одяг? 4. Якою повинна бути тканина для пошиття робочого одягу? 5. З яких основних деталей складається фартух? Зобразити їх базові моделі на дошці.VII. Формування умінь та навичок учнівПрактична робота. Створення ескізу моделі-аналога фартуха й аналіз художнього оформлення створеної моделі^ В основу практичної роботи взято евристичний метод навчання, який ґрунтується на пошуку ідеї, її обдумуванні та обґрунтуванні і виборі найбільш прийнятної для себе. 1. Аналіз завдання практичної роботи. Учні ознайомлюються з запропонованими видами деталей фартуха (нижня частина (власне фартух), верхня частина — нагрудник, кишені) (додатки 3,4,5), а також способами оздоблення. На основі набутих знань створюють ескіз свого майбутнього фартуха і описують створену модель у такій послідовності: називають тканину, з якої буде виготовлено фартух; описують форму нижньої частини фартуха; описують форму нагрудника; описують форму кишені; описують спосіб оздоблення моделі; надають рекомендації щодо застосування створеного виробу. Забезпечення необхідними матеріалами, інструментами, інструкційними картами. Повідомлення правил безпечної праці на робочих місцях під час виконання практичної роботи. Самостійна робота учнів з виконання завдань практичної роботи. 5.Учительський контроль з метою виявлення недоліків у знаннях та вміннях учнів. 6. Поточний інструктаж (індивідуальний, груповий). Самоконтроль та взаємоконтроль учнів. Підбиття підсумків практичної роботи: демонстрування кращих робіт, аналіз недоліків, оцінювання завдань.VIII. Рефлексія 1.Що нового дізналися на уроці? 2.Чому навчилися? Яку роботу виконали? 3.Порівняйте реальні результати завдання. Чому отримали саме такий результат? Що потрібно зробити, щоб покращити результати?Мотивація покращення результату: виставлення оцінок за урок у журналПовідомлення домашнього завданняXI. Прибирання робочого місця