ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД «Київський національний економічний університетімені Вадима Гетьмана»дорожкіна марія сергіївна удк 665.7:339.922Розвиток міжнародної корпоративної інтеграції в нафтопереробному бізнесіСпеціальність 08.00.02 – Світове господарство і міжнародні економічні відносиниАвторефератдисертації на здобуття наукового ступенякандидата економічних наукКиїв - 2008 Дисертацією є рукопис. Роботу виконано на кафедрі міжнародного менеджменту ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», м.Київ.^ Науковий керівник: доктор економічних наук, професор Лук’яненко Дмитро Григорович, ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», завідувач кафедри міжнародного менеджменту, декан факультету міжнародної економіки і менеджменту^ Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професорРуденко-Сударєва Лариса Володимирівна ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», професор кафедри міжнародних фінансівкандидат економічних наук, доцент^ Орєхова Тетяна Вікторівна Донецький національний університет, доцент кафедри міжнародної економікиЗахист дисертації відбудеться 6 березня 2008 року о 1400 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.006.02 ДВНЗ "Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана" за адресою: 03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд. 203. З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці ДВНЗ "Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана" за адресою: 03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, 49 – Г, к. 601.Автореферат розіслано 6 лютого 2008 р.Вчений секретарспеціалізованої вченої ради,доктор економічних наук, професор Л.Л. Антонюк ^ Загальна характеристика роботиАктуальність теми. Глобалізація є всеохоплюючим динамічним процесом у руслі якого формуються та реалізуються бізнес-стратегії у всіх сферах світогосподарства, прогнозується, визначається і здійснюється зовнішня політика будь-якої держави. Безпосередня і найбільш активна участь у економічній глобалізації належить транснаціональним корпораціям (ТНК), оскільки саме вони виступають головними носіями науково-технологічного прогресу, основними інвесторами в світовій економіці, рушійною силою міжнародної діяльності та інтеграції. Новітньою та ефективною стратегією розвитку міжнародного корпоративного бізнесу в нафтопереробному секторі стала інтеграція, кінцевою метою якої є підвищення ефективності виробництва, забезпечення стійкості функціонування на ринку нафти та нафтопродуктів, який, будучи критично важливим у сучасній світовій економіці, водночас є кон’юнктурно нестабільним і надто вразливим до регіональних і глобальних політичних впливів. Конкурентоспроможність вертикально інтегрованих корпорацій (ВІНК) у глобальному нафтопереробному бізнесі забезпечується, насамперед, шляхом злиттів і поглинань. Останніми роками в транснаціоналізованій економіці України також інтенсивно створюються крупні ВІНК, що дозволяє у цілому вирішувати проблему енергозабезпечення країни, адаптувати вітчизняний бізнес до світових умов та критеріїв функціонування нафтовидобувних і нафтопереробних корпорацій. Теоретичні питання економічної мікроінтеграції в глобальних умовах розвитку бізнесу, проблеми корпоративного стратегічного менеджменту глибоко досліджено в працях Д.Аакера, І.Ансоффа, П.Баклі, І.Владимирової, Г.Гольдштейна, Р.Грос, Дж.Данінга, П.Друкера, М.Кесона, Д.Куджави, Дж.К.Лафта, М.Портера, Д.Прейгера, А.Ругмана, Ф.Хайєка. Дослідницький інтерес учених акцентувався як на проблемах транснаціоналізації та міжнародної конкурентоспроможності, так і на механізмах корпоративного управління і контролю. Праці Д.Джонстона, Д.Ергина, А.Коршака, Я.Куммінса, А.Шаммазова присвячені проблематиці розвитку нафтового та нафтопереробного сектору світової економіки. Тенденції розвитку бізнесу в умовах глобальних трансформацій тривалий час перебувають у полі зору вітчизняних вчених Л.Антонюк, О.Білоруса, В.Вергуна, З.Луцишин, І.Школи, Ю.Козака, Т.Кальченка, А.Кредісова, Д.Лук’яненка, Ю.Макогона, О.Мозгового, В.Новицького, Т.Орєхової, Є.Панченка, А.Поручника, П.Рогача, В.Рокочої, Л.Руденко, С.Соколенка, А.Філіпенка, Т.Циганкової, В.Чужикова, праці яких висвітлюють виклики і протиріччя економічної глобалізації, наслідки експансії зарубіжних транснаціональних корпорацій на українському ринку, проблеми економічної і, в першу чергу, енергетичної безпеки держави. Роль України у світовій системі видобутку та транспортування нафти, проблеми інноваційного розвитку національного нафтогазового комплексу в контексті глобалізації енергоринку досліджені Г.Бурлакою, О.Гринишиним, В.Зіневичем, Л.Назарчуком, Г.Попом, П.Топільницьким, Р.Шерстюком та іншими. Разом з тим, як у науковій літературі минулих років, так і в сучасних дослідженнях недостатньо уваги, на наш погляд, приділяється організаційно-структурним трансформаціям корпорацій нафтового та нафтопереробного бізнесу, зокрема вітчизняного, виявленню їх мотивацій у глобальному середовищі, обгрунтуванню шляхів антикризового розвитку вітчизняного ринку нафти і нафтопродуктів. У контексті національних інтересів потребують свого вирішення, у першу чергу, проблеми цінової стабільності нафтового ринку та розвитку його інфраструктури, вирішення яких передбачає консолідацію зусиль держави і бізнесу. Вище зазначене дає можливість зробити висновок щодо доцільності поглибленого дослідження проблем міжнародної корпоративної інтеграції у нафтопереробному бізнесі, що обумовило актуальність теми дисертаційного дослідження.^ Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано в рамках міжкафедральних науково-дослідницьких тем факультету міжнародної економіки і менеджменту ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»: «Управління міжнародною конкурентоспроможністю в умовах глобалізації економічного розвитку» (номер державної реєстрації 0101U002948). Особисто автором підготовлено матеріал до розділу «Дослідження мікро- та макроструктурного розвитку в глобальному середовищі»; «Ресурси і моделі глобального економічного розвитку» (номер держреєстрації 0106U004357). Особисто автором підготовлено матеріал до розділу «Стратегії міжнародної мікроінтеграції і потенціал корпоративного розвитку».^ Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є обґрунтування ефективних міжнародних інтеграційних стратегій розвитку корпорацій нафтопереробного бізнесу з урахуванням значення нафти як базового енергетичного чинника розвитку світової економіки та закономірностей еволюції корпоративного менеджменту в умовах глобалізації. Відповідно до поставленої мети дисертаційної роботи визначено і вирішено такі конкретні завдання:дослідити процес мікроінтеграції в глобальних умовах розвитку та організаційно-структурної трансформації транснаціонального бізнесу;розкрити сутність інтеграції як новітньої та ефективної стратегії розвитку міжнародного корпоративного бізнесу;з’ясувати значення нафтової промисловості в ресурсному забезпеченні світогосподарського розвитку;визначити та структуризувати систему міжкраїнових взаємозв’язків у нафтовій інфраструктурі;виявити пріоритети якісних змін у стратегічному менеджменті світових нафтопереробних корпорацій;оцінити конкурентні позиції України на світовому ринку нафти і нафтопродуктів в геоекономічних реаліях; обґрунтувати комплекс мікро- та макроекономічних заходів формування ефективних інтеграційних стратегій корпорацій у нафтопереробному бізнесі України.Об’єктом дослідження є процес міжнародної економічної мікроінтеграції в умовах глобалізації ринку нафти та нафтопродуктів. ^ Предметом дослідження є умови та чинники формування міжнародних інтеграційних корпоративних стратегій у нафтопереробному бізнесі. Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження стали фундаментальні праці провідних вітчизняних і зарубіжних вчених, де розкриваються сутність та характер розвитку міжнародної корпоративної інтеграції в умовах глобалізації взагалі та у нафтовому та нафтопереробному секторі світової економіки зокрема. У процесі вирішення поставлених завдань у роботі застосовано історико-логічний та системний підходи, загальнонаукові та спеціальні методи: статистичних якісних і кількісних порівнянь – при виявленні особливостей мікроінтеграції організаційно-структурних трансформацій транснаціонального бізнесу (Розділ 1), характеристик міжкраїнових взаємозв’язків у світовій нафтовій інфраструктурі (Розділ 2); фактологічного аналізу та експертних оцінювань – при прогнозуванні обсягів видобутку, переробки та споживання нафти, з’ясуванні перспективної цінової нафтової кон’юнктури (Розділ 2); економіко-математичного моделювання – для візуалізації, з метою поглибленого аналізу, загальної потужності нафтопереробних заводів (НПЗ) України, експортно-імпортних потоків нафтопродуктів та при обґрунтуванні пропозицій щодо створення стратегічних запасів нафти та нафтопродуктів в Україні (Розділ 3). Інформаційною базою дослідження є закони України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, матеріали Держкомстату України, Міністерства економіки України, Міністерства палива та енергетики України, офіційні публікації міжнародних економічних організацій, результати досліджень учених ДВНЗ «Київський національний університет імені Вадима Гетьмана», Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, Національного інституту стратегічних досліджень НАН України, Українського центру економічних і політичних досліджень ім. О.Разумкова, Київського національного університету імені Тараса Шевченка, аналітичні оцінки міжнародних асоціацій та рейтингових агентств, інтернет-ресурс, зокрема світових нафтових корпорацій.^ Наукова новизна одержаних результатів. Основні результати дисертації, одержані в ході розв’язання дослідницьких завдань, полягають у наступному:вперше одержано:інтегративні мікровзаємозв’язки нафтового та нафтопереробного бізнесу, що формуються під впливом ресурсних, організаційно-структурних та оптимізаційних факторів в інфраструктурі первинного ринку (розвідка, розробка-буріння, видобуток нафти; транспортування та зберігання нафти; нафтопереробка, транспортування та зберігання нафтопродуктів) та вторинного ринку (оптова та роздрібна реалізація нафтопродуктів): вертикальні (поєднання або стратегічна консолідація нафтових, нафтопереробних, трейдерських компаній) та змішані (географічна або ресурсна диверсифікація з виходом на ринки газу, вугілля, альтернативної енергетики). Зазначене вище обумовлює необхідність реалізації відповідних стратегій корпорацій нафтопереробного бізнесу, котрі функціонують переважно у структурі глобальних корпорацій нафтової промисловості, що виникають у процесі міжнародних злиттів і поглинань, формування холдингів, стратегічних альянсів тощо з метою мінімізації витрат та цінової стабілізації у висококонкурентному середовищі. Доведено, що інтегративні взаємозв’язки «держава - бізнес» у нафтовій та нафтопереробній сферах формуються в ціновій, промисловій та інвестиційній політиках на енергоринку з пріоритетом стратегічних завдань економічної та екологічної безпеки, а також опосередковуються участю у корпоративній власності чи лігітимізованими партнерськими угодами;систематизацію основних напрямків розвитку світового ринку нафти та нафтопродуктів, що визначають глобальні перспективи енергозабезпечення у контексті об’єктивних процесів мікроінтеграції: технологічні (технологічне оновлення нафтовидобувної промисловості та модернізація НПЗ із використанням більш якісної сировини, що надасть можливість підвищити глибину переробки нафти та вдосконалить структуру споживання нафтопродуктів; необхідність залучення сучасних технологій очищення відпрацьованих газів у нафтопереробні райони, що забезпечить належний рівень екологічної безпеки; розвиток альтернативної енергетики, що уможливить цілеспрямовану зміну структури світового паливно-енергетичного балансу); організаційні (створення системи стратегічних і оперативних резервів нафти та нафтопродуктів, що сприятиме стабілізації кон'юнктури ринків нафти та нафтопродуктів, нівелюванню коливань у пікові періоди та зменшенню критичної залежності від країн - експортерів нафти; проведення послідовної та чіткої внутрішньо- та зовнішньоекономічної політик у енергетичній сфері у контексті подальшого реформування національних ринків нафти та нафтопродуктів для підвищення їхньої інвестиційної привабливості; стимулювання міжнародної корпоративної інтеграції в руслі глобальної консолідації інтересів і структур нафтового та нафтопереробного бізнесу; фінансові (концентрація фінансових ресурсів на формуванні усталено диверсифікованих джерел надходження нафти, що підвищить ефективність використання та стимулюватиме розробку нових нафтових родовищ, знизить собівартість видобутку, оптимізує інфраструктуру транспортування нафти та нафтопродуктів відповідно до науково обґрунтованих еколого–економічних критеріїв, активізує енергозбереження);економічне обгрунтування варіанта забезпечення антикризового розвитку ринку нафтопродуктів України та його поетапної цінової та ресурсної стабілізації через створення стратегічного запасу нафти та нафтопродуктів (60% нафти, 40% нафтопродуктів); запропоновано організаційно економічний механізм наповнення, підтримки та використання стратегічного запасу нафти та нафтопродуктів України (із залученням недержавних коштів шляхом стягування спеціального цільового збору з усіх учасників ринку), а також його моніторингу та регулювання силами новоствореного Державного центру регулювання стратегічним запасом нафти та нафтопродуктів у структурі Міністерства палива та енергетики України (функціонально-операційні, технічні та інформаційно-аналітичні функції із щоквартальною звітністю перед Міністерством економіки України);удосконалено:якісну оцінку основних тенденцій розвитку корпорацій світового нафтового та нафтопереробного бізнесу в руслі формування єдиних вертикально інтегрованих глобальних структур через визначення у якості пріоритетних поряд з традиційними (вузько прагматичними економічними критеріями безпрецедентного підвищення прибутковості нафтового бізнесу за рахунок постійної цінової ескалації, уникнення відповідних ресурсних витрат і ризиків) – нових прогресивних цивілізаційно обумовлених критеріїв глобальної енергетичної диверсифікації, екологізації, соціалізації;концепцію порівняльної ефективності формування виробничих інтеграційних структур у нафтовому та нафтопереробному бізнесі України «знизу – догори» через розвиток організаційно економічних зв’язків переважно на корпоративному рівні шляхом об’єднання основних циклів функціонування ринку нафти та нафтопродуктів з його динамізацією та структурною раціоналізацією, удосконаленням методів корпоративного управління (заохочення ділових ініціатив із дієвою системою контролю у законодавчо-нормативному полі, що зробить мікро- та макроекономічні взаємозв’язки усталеними і транспарентними); методичні підходи до оцінки конкурентних позицій НПЗ України на основі побудови матриці конкурентних карт з урахуванням стратегічних напрямів розвитку нафтопереробних корпорацій на ринку України – максимізація виробництва високоприбуткових продуктів із європейськими стандартами якості для задоволення потреб внутрішнього та зовнішнього ринків, вирівнювання середовищних конкурентних умов діяльності вітчизняних виробників та імпортерів, професійна функціональна та регіональна логістика та активний брендинг вітчизняних компаній, загально державна система споживчої та екологічної орієнтації;дістало подальший розвиток:аналітична оцінка регресивних ознак нафтопереробного бізнесу України: технологічна - надмірне фізичне спрацювання основних виробничих фондів; низький технологічний рівень базового обладнання, недостатній рівень (глибина) переробки нафти, незадовільна якість нафтопродуктів, недосконалий розвиток нафтохімії; організаційно-економічна – відсутність ефективних національних вертикально інтегрованих структур, недостатні прибутковість та рівень бюджетних платежів національних нафтопереробних корпорацій; маркетингова – превалювання імпортерів та посередників на ринку за відсутності чітких законодавчо визначених конкурентних засад у галузі;цінова політика на нафту та нафтопродукти як ключовий компонент конкурентоспроможності нафтопереробного бізнесу України із оцінкою впливу на неї факторів: біржового ціноутворення під впливом світового попиту та пропозиції на нафту та нафтопродукти; залежного від якості, місця знаходження, доступності, надійності поставок; коливання валютних курсів; глобальної політичної та економічної стабільності; цін на російську нафту із високим рівнем експортного мита; цін нафти українського видобутку, що перевищує ціни на російську нафту (понад 70% запасів нафти України належать до категорії важковидобувних запасів); визначення стратегічних напрямів розвитку нафтопровідної системи України з урахуванням необхідності нарощування транзитного потенціалу, який має не тільки геоекономічне, а й геополітичне значення; поряд з географічною диверсифікацією необхідне підтримання її на високому організаційно-технічному рівні для забезпечення достатньої надійності та міжнародної конкурентоспроможності з огляду на інтеграцію в загальноєвропейську та глобальну мережі нафтотранспортування.^ Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості їх використання для розроблення загальнодержавної стратегії розвитку національного нафтопереробного бізнесу в контексті ефективної корпоративної діяльності на світовому ринку нафти та нафтопродуктів. Одержані автором результати впроваджено в діяльності ТОВ «ТНК-ВР Україна» стосовно уникнення корпоративних ризиків (довідка №1.2-0685 від 19.10.2007 р.), Міністерства економіки України при обґрунтуванні основних засад «Енергетичної стратегії України» (довідка №131-9/40 от 23.10.2007 р.), ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» – розроблення робочих програм, науково-методичного забезпечення та викладання дисциплін «Економічна інтеграція і глобальні проблеми сучасності» та «Міжнародна економічна діяльність України» (довідка від 11.09.2007 р.). ^ Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, в якій викладено авторський підхід до активізації і підвищення ефективності процесу міжнародної корпоративної інтеграції в нафтопереробному бізнесі.^ Апробація результатів дослідження. Основні положення та теоретичні висновки дисертації обговорювались на 5 науково-практичних конференціях: ІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції «Україна у світовій економічній спільноті» (26 березня 2004 р., м. Дніпропетровськ); V Міжнародній науковій конференції студентів та молодих учених «Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання» (жовтень 2004 р., м. Донецьк); І Міжнародній науково-практичній конференція «Науковий потенціал світу 2004 р.» (1 – 5 листопада 2004 р., м. Дніпропетровськ), ІV Міжнародна конференції студентів, аспірантів і молодих вчених НТУУ КПІ: «Науково-технічний розвиток: економіка, технології, управління» (24 – 26 квітня 2005 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «На Схід та Південь від ЄС: Проблеми формування спільного європейського економічного простору» (5 – 7 жовтня 2006 р., КНЕУ імені Вадима Гетьмана).Публікації. За результатами дослідження опубліковано 10 наукових праць загальним обсягом 6,01 др.арк., у тому числі 4 – у наукових фахових виданнях, 6 – в інших виданнях. Особисто авторові належить 5,8 друкованих аркушів.^ Структура та обсяг дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг роботи становить 183 сторінки. У дисертації міститься 31 таблиця на 22 сторінках, 20 рисунків на 7 сторінках, 22 додатка на 35 сторінках. Список використаних джерел налічує 270 найменувань.^ Основний зміст ДИСЕРТАЦІЙНОЇ роботи У Вступі обґрунтована актуальність теми дослідження, сформульовані предмет, об’єкт, мета та завдання дослідження, визначено методологічну базу, наукову новизну та практичне значення одержаних результатів. У Розділі 1 «Теоретичні основи міжнародної корпоративної інтеграції» розкривається сутність процесу мікроінтеграції в глобальних умовах розвитку, виявляються особливості організаційно-структурних трансформацій транснаціонального бізнесу, обумовлюється актуальність інтеграційних процесів у сучасному міжнародному корпоративному бізнесі. У сучасних умовах розвитку для консолідації факторів зовнішнього і внутрішнього середовищ функціонування підприємств найбільш ефективним є використання ними механізму інтеграції, що сприяє побудові закінчених технологічних ланцюгів, забезпеченню координації виробництва і збуту, зниженню затрат на одиницю продукції, зростанню продуктивності праці тощо. Міжнародна мікроінтеграція підвищує життєстійкість підприємств та їхню фінансову стабільність, знижує рівень маркетингової невизначеності, посилює конкурентоспроможність завдяки диверсифікації виробництва. Інтеграція є новітньою та ефективною стратегією розвитку більшості підприємств, що забезпечує нарощення виробництва та їх стабільного функціонування. Різноманітність внутрішніх і зовнішніх умов та факторів діяльності корпорацій зумовлює існування різних типів інтеграції (вертикальної, горизонтальної, діагональної, змішаної), яким у дисертації дано комплексну порівняльну оцінку. Основна увага автора зосереджується на дослідженні процесів міжнародної вертикальної інтеграції у межах сучасних стратегій транснаціональних корпорацій. Проаналізовано її форми (інтеграція «донизу» – розширення фірмою власного бізнесу за рахунок, наприклад, поглинання заводу – виробника сировини або напівфабрикатів компанією, яка веде основне виробництво; виробнича інтеграція «догори» – розширення бізнесу за рахунок освоєння подальших стадій виробництва і збуту; невиробнича інтеграція «догори» з виходом у сферу розподілу) та види («конічна» інтеграція, що передбачає створення власних виробничих потужностей для виготовлення і реалізації певної продукції; у випадку інтеграції «назад» іде мова, наприклад, про комплектуючі, а при інтеграції «вперед» – про готову продукцію або напівфабрикати); «квазіінтеграція» із придбанням підприємства-постачальника або реалізації великої частини продукції фірми, в якій підприємство володіє певною часткою капіталу; контрактна інтеграція, котра здійснюється шляхом укладення довгострокових договорів для формування стабільних зв’язків між фірмами. Загалом вертикальна інтеграція має такі переваги як: внутрішні (гарантований вплив на постачальника щодо рівня якості, ефективного використання ресурсів і мінімізації запасів; зменшення витрат на пошук ресурсів, які відповідають вимогам виробництва; можливості розширення масштабів виробництва, підвищення його ефективності, завантаження потужностей; гарантований збут, що сприяє розширенню горизонтів планування; стабільність «входу/виходу», що дає можливість акцентувати діяльність на удосконаленні виробничого потенціалу та розвиток соціальної сфери підприємства) та зовнішні (тісна координація та взаємовплив по всьому технологічному ланцюгу «постачальник – виробник – споживач»; можливість випереджати конкурентів в боротьбі за споживачів і постачальників; визначеність у зовнішньому середовищі; полегшення доступу до know-how, які мають партнери по інтеграції, спільне створення нової продукції; швидка реакція на попит інтегрованих споживачів; створення цінових переваг у системі розподілу). Як показано в роботі, стратегія вертикального інтегрування перешкоджає своєчасно позбавлятися неконкурентоспроможних виробництв, встановлює велику взаємозалежність між функціональними підрозділами. Вона пов’язана з великими внутрішніми затратами на підтримання виробничих потужностей по всьому вертикальному ланцюгу, на управління взаємодією між підприємствами, що інтегрують, на передачу інформації догори і донизу за ієрархією, на дублювання функцій в окремих виробничих структурах, а також на контроль і координацію діяльності. Крім того, вертикальна інтеграція стає на заваді спеціалізації виробництва та вільній конкуренції, отже недостатньо орієнтована на ринок і запити кінцевого споживача. Автором ідентифіковано стратегічний інструментарій вертикальної інтеграції у світовій нафтовій промисловості в циклі функціонування ринку нафти та нафтопродуктів: розвідка (геологічна, сейсмічна), буріння (інженерні роботи – будівництво бурових платформ), транспортування нафти (нафтопроводи, морський транспорт, танкери), зберігання нафти (парк нафтових резервуарних ємностей), нафтопереробка та зберігання нафтопродуктів (НПЗ, нафтохімічні підприємства, нафтомастильні заводи), транспортування та розподіл палива, реалізація нафтопродуктів. Це, в першу чергу, придбання (будівництво) нафтовими ТНК нафтопереробних заводів, нафто- та продуктопроводів, розробка розгалуженої мережі роздрібної торгівлі, ефективне використання танкерів тощо. Вертикальну інтеграцію нафтових компаній визначають: забезпечення контролю над сировиною, над ринками збуту кінцевої продукції; можливість економії на масштабах виробництва, завдяки концентрації капіталу і виробництва, єдиній інфраструктурі та спроможності маневрування капіталом, потужностями, потоками сировини та продукції; необхідність створення ефективного менеджменту щодо виробництва і збуту готової продукції, обумовленої природними, технологічними та економічними факторами; сприяння інтеграції вертикально структурованих компаній у світовий ринок і забезпечення іх конкурентоспроможності. Сучасні інтеграційні процеси дозволяють організувати та оптимізувати бізнес транснаціональним компаніям. Прогнозується, що світова нафтова та нафтопереробна промисловість надалі стане ще більш консолідованою. В роботі наведено досвід приватизованих російських нафтових компаній – створені ним ВІНК швидко пройшли всі етапи розвитку: від виробничо-технологічної інтеграції – до фінансово-організаційної, від вирішення проблем матеріально-технічного постачання і збуту – до раціоналізації системи управління компанією, розроблення цілісних концепцій стратегічного розвитку. Інтеграція допомогла вирішити не тільки виробничі завдання, а й створила передумови для забезпечення конкурентоспроможності російських ВІНК на світовому ринку. У роботі увага акцентується на тому, що процес інтеграції не вичерпується створенням єдиного технологічного ланцюга від видобутку до реалізації і, як правило, досягає фінальної його стадії – повної інтеграції компаній в єдину фінансово-економічну структуру. На сьогодні має місце глобалізація нафтового та нафтопереробного бізнесу із якісними структурними змінами внаслідок міжнародних злиттів і поглинань, коли стратегічна консолідація активів транснаціональних корпорацій дає можливість не тільки безпрецедентно збільшити розміри інтегрованого бізнесу та монополізувати ринки, а й оптимально використовувати фінансові ресурси, диверсифікувати ризики, реалізувати особисті інтереси вищого менеджменту. У Розділі 2 «Тенденції та особливості розвитку світового нафтового та нафтопереробного бізнесу» показано значення нафтової промисловості у світовому господарстві, виявлено взаємозв’язки країн світу у нафтовій інфраструктурі, проаналізована стратегічні напрямки розвитку світових нафтових корпорацій. Рівень економічного розвитку в сучасному світі тісно пов’язаний зі споживанням енергії, в структурі якої на сьогодні домінує нафта – близько 65% (1900 р. –3, 1914 р. –5, 1939 р. –17,5, 1972 р. – 41,5%). Нафтова промисловість, що включає нафтовидобувну та нафтопереробну галузі, відіграє важливу роль в економіці практично всіх країн. У дисертаційній роботі виявлено інтегративні мікровзаємозв’язки нафтового та нафтопереробного бізнесу, що формуються під впливом ресурсних, організаційно-структурних та оптимізаційних факторів (рис. 1). Рис. 1. Інтегративні взаємозв’язки нафтового та нафтопереробного бізнесу Дисертант констатує, що у глобальному розподілі і перерозподілі нафти та нафтопродуктів країни поділяються на імпортно-орієнтовані (країни ЄС та більшість східноєвропейських країн, Японія, Австралія, Китай, Індія, Туреччина), експортно-орієнтовані (країни Перської затоки, Росія, Нігерія, Чад, Малі, Бразилія, Болівія, Індонезія та ін.), та країни, що використовують як власні, так і імпортовані нафтові ресурси (наприклад, США, Канада, Україна). Нафтові родовища в основному зосереджені у Перській, Мексиканській затоках, Каспійському регіоні, Західному Сибіру, на острові Сахалін та у Північній Америці. Експертні оцінки світових запасів нафти мають тенденцію до збільшення і у 2006 р. становили 1,3 млрд. барелей (рис. 2). На країни ОЕСР припадає 57% сукупних об’ємів нафти, що експортують країни ОПЕК, та 50% від сукупного експорту з Перської затоки. за даними Oil & Gaz Journal Рис. 2. Світові запаси нафти за країнами на 01.01.06 р. (млрд. бар.)Грунтуючись на офіційних прогнозах до 2030 р., у роботі наголошується, що ресурси не будуть основним обмежувальним фактором у задоволенні зростаючого світового попиту на нафту, натомість у їхньому формуванні провідну роль відіграватимуть загальноекономічні, екологічні і, особливо, політичні фактори. Автором доведено, що унікальність нафти як стратегічного ресурсу розвитку постійно провокує міждержавні суперечки, торговельні війни та прямі воєнні конфлікти (в новітній історії це – іраксько-іранське протистояння, вторгнення Іраку в Кувейт, США – в Ірак, війна в Чечні, зростання тероризму в країнах ОПЕК, політична дестабілізація в Венесуелі та Болівії тощо). Разом із тим автор критично оцінює перспективу «нафтового голоду», оскільки світові нафтові корпорації, з одного боку, створюють умови виникнення штучного дефіциту нафти для вилучення безпрецедентних прибутків, а з другого – стримують пошук ефективних альтернативних енергоджерел, як то заміна мазуту на вугілля і природний газ у виробництві електроенергії, дизелізація автомобільного парку, біопаливо, комбінація водневого палива і паливних елементів, використання відходів, вітрової і сонячної енергії тощо). Автор стверджує, що подальший безпечний світогосподарський розвиток унеможливлюється без зміни базових енергетичних концепцій і технологій. У дисертації встановлено, що сьогоденні ресурсно-технологічні та політико-економічні реалії обумовлюють необхідність розроблення і впровадження дійових заходів макро- та мікроекономічного впливу на кон’юнктуру ринку нафти та нафтопродуктів: проведення передбачуваної та консолідованої енергетичної політики, інноваційний державний і корпоративний менеджмент у нафторозвідці і нафтопереробці, активне енергозбереження, формування оперативних і стратегічних державних резервів палива тощо. Комплексне дослідження ключових тенденцій на світовому ринку нафти та нафтопродуктів дозволило автору сформулювати технологічні, організаційні та фінансові напрями його розвитку, які визначатимуть прогнозоване, надійне та ефективне енергозабезпечення у глобальній перспективі. У Розділі 3 «Інтеграційні процеси у нафтопереробному бізнесі України» визначено місце України на світовому ринку нафти, висвітлено джерела та виявлено ключові тенденції інвестування національної нафтопереробної галузі, обґрунтовано мікро- та макроекономічні заходи реалізації ефективних міжнародних стратегій корпорацій у нафтопереробному бізнесі України. У роботі зазначено, що Україна належить до енергодефіцитних країн – за рахунок власних джерел вона задовольняє потреби у паливно-енергетичних ресурсах менш ніж на 50%. У нинішній ситуації забезпеченість потреб країни розвіданими запасами нафти становить 45 років, хоча понад 70% запасів нафти за рівнем виснаженості запасів, обводнення продукції, в’язкості нафти тощо належать до категорії важковидобувних. В Україні прогнозується подальше зростання споживання нафтопродуктів, темпи якого, за думкою автора, можуть бути суттєво скореговані під впливом глобальної енергетичної кон’юнктури – з одного боку, а з другого – загальної національної економічної динаміки, структурних секторальних змін, політики енергозбереження (рис. 3).Рис. 3. Прогнозний рівень споживання нафти для внутрішніх потреб України (млн.т)Україна має вигідне геополітичне становище та є транзитною державою із потужною нафтотранспортною системою, через яку здійснюється подача нафти внутрішнім споживачам та транзит переважно до країн Центральної та Західної Європи (в останні роки – 32-33 млн. т. на рік). Нафтотранспортна система України включає 18 магістральних нафтопроводів загальною довжиною 4578,6 км, річна пропускна спроможність яких становить на «вході» 114 млн. т., на «виході» – 56,3 млн. т. на рік. Разом із тим, зазначено, що при монопольному становищі Росії у сфері постачання та транзиту нафти в Україну об’єктивно обумовленою стає відповідна стратегія диверсифікації, представлена на сьогодні проектами: Євроазійського нафтотранспортного коридору Баку – Супса – Одеса – Броди – Європа (ЄАНТК), продовженням нафтопроводу Одеса – Броди до польського міста Плоцьк; перекачки російської та каспійської нафти без змішування; зменшенням потоку нафти протоками Босфор і Дарданелли). Однак реалізація цих проектів актуалізується через можливий ризик поступової втрати транзиту російської нафти, що негативно вплине на кількісні та якісні параметри вітчизняної нафтопереробки. Виробництво нафтопродуктів в Україні здійснюється на шістьох НПЗ (Кременчуцькому, Лисичанському, Одеському, Херсонському, Дрогобицькому та Надвірнянському) та Шебелинському газопереробному заводі, що входить до струк^ ПУБЛІКАЦІЇ АВТОРА ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇУ наукових фахових виданнях:Дорожкіна М.С. Світові тенденції та перспективи розвитку ринку нафти та нафтопродуктів. // Міжнародна економічна політика. – 2006. – №5. – С. 57–85. – 2,55 др.арк. Дорожкіна М.С. Ринок нафти та нафтопродуктів України: проблеми його розвитку та регулювання // Вісник КНУ ім. Т. Шевченка. Економіка. – 2006. – Вип. 85. – С. 8-11. – 0,46 др.арк. Дорожкіна М.С., Лук’яненко Д.Г. Вплив транснаціональних корпорацій на нафтопереробний бізнес України // Збірник наукових праць. Вип. 43. / Відповідальний редактор В.Є.Новицький. – К.: Інститут світової економіки і міжнар.відносин НАН України, 2004. – С. 68–78. – 0,72 др.арк. (особисто автору належить 0,58 др.арк.: проаналізовано нафтопереробний бізнес України та результати виходу на нього транснаціональних корпорацій, визначено цілі їхньої співпраці з Урядом та загальні тенденції розвитку нафтопереробного бізнесу). Дорожкіна М.С., Лук’яненко Д.Г. Процес ціноутворення в нафтопереробному бізнесі // Стратегія розвитку України (економіка, соціологія, право): Наук. журн. – К., 2005. – №2. – С. 24-27. – 0,22 др.арк. (особисто автору належить 0,18 др.арк.: визначено фактори впливу на собівартість нафти та нафтопродуктів, проаналізовано