Додаток 1 до постанови VI З’їзду ФПУ від 24.03.2011 № 6з - 7ПРОГРАМНА РЕЗОЛЮЦІЯVІ З’їзду Федерації професійних спілок України«Гідна праця – основа соціального добробутута економічного прогресу»Радикальні зміни структури світової економіки, перехід до наукомістких технологічних укладів виробництв, економічна глобалізація та трудова міграція, що мають планетарні масштаби, зумовили відповідне трансформування ринку праці. В умовах жорсткої конкуренції перемогу здобувають держави та компанії, що постійно інвестують в найцінніший ресурс - здоров’я та професійний потенціал працівників. Серед стратегічних цілей конкурентного розвитку Міжнародна організація праці відзначила головну – це цілі Гідної праці: фундаментальні принципи, права та міжнародні трудові стандарти; можливості зайнятості та отримання доходу, соціальний захист та соціальне страхування, соціальний діалог. Реалізуючи цілі Гідної праці, Україна має консолідувати можливості держави, праці та капіталу і швидкими темпами досягти рівня добробуту провідних країн, як це вже передбачено програмою Президента України щодо входження України до двадцятки найрозвиненіших країн світу. Федерація профспілок України виступає передусім за практичну реалізацію норм міжнародного права, зокрема конвенцій Міжнародної організації праці, шляхом соціальної згуртованості, збалансування інтересів та ефективного соціального діалогу держави, роботодавців і найманих працівників на принципах і засадах Гідної праці: забезпечення справедливого та своєчасного заробітку; безпеки на робочому місці, соціального захисту працівників; продуктивної зайнятості чоловіків та жінок в умовах свободи, рівності та поваги до людської гідності; гарантування права на об’єднання в профспілки, ведення колективних переговорів і участі працівників в управлінні підприємством. Досягнення стандартів Гідної праці має бути забезпечено шляхом здійснення підтриманих суспільством структурних реформ в економіці та розбудови економічно сильної та соціально відповідальної держави.^ За продуктивну зайнятість – гідну й своєчасну оплату праці Головною умовою досягнення високих і стабільних результатів роботи кожного підприємства та економіки в цілому є справедливий розподіл результатів праці та її об’єктивна ціна, що стимулюватиме як продуктивність праці, так і якість продукції. На вітчизняних підприємствах частка витрат на оплату праці у собівартості продукції є неприпустимо низькою і складає 7 - 9%, в той час як в країнах ЄС на зарплату йде понад 45%. Така ситуація – наслідок заниженого розміру мінімальної заробітної плати, який є основою всієї політики в оплаті праці. За критеріями ЄС, мінімальна заробітна плата має щонайменше вдвічі перевищувати величину прожиткового мінімуму, а середня заробітна плата – в півтора-два рази бути більшою за мінімальну. Сьогодні середня заробітна плата в Україні після сплати податків ледь сягає подвійного розміру фактичного прожиткового мінімуму. Збільшується різниця в оплаті праці українських працівників та їхніх європейських колег, зростає розрив між рівнем доходів багатих та бідних українців. В Україні залишається невирішеною неприйнятна для цивілізованого світу проблема несвоєчасної виплати заробітної плати: принципово не зменшуються борги із зарплати перед майже 200 тис. працівників на суму понад один мільярд гривень. На двадцятому році економічних реформ в країні так і не створено належних умов для реалізації конституційних гарантій на працю, що мали б забезпечити достатній рівень життя для працівників і членів їхніх сімей. Більше того, сама держава не виконує законодавчо встановлених норм щодо оплати праці працівників державних підприємств та бюджетної сфери. Спираючись на висновки вітчизняних і міжнародних експертів, профспілки стверджують, що саме підвищення у два-три рази заробітної плати є необхідною передумовою сукупного споживчого попиту та зростання ВВП країни. При цьому відповідальність за підвищення продуктивності праці лежить, передусім, на роботодавцях, які мають створити належні умови для підвищення кваліфікації персоналу, технічної, технологічної та організаційної модернізації виробництва.З’їзд Федерації профспілок України визначає наступні пріоритети діяльності профспілкових організацій: використання переваг економічної стабілізації та зростання виробництва на користь людини праці; досягнення гідного рівня оплати праці, забезпечення соціальної справедливості в оподаткуванні доходів від праці, зменшення диференціації населення за доходами і тінізації економіки.Профспілки спрямовуватимуть свою роботу на реалізацію наступних завдань:на національному рівні:- прийняття та забезпечення реалізації, починаючи з 2011 року, Загальнодержавної цільової соціальної програми збереження і розвитку трудового потенціалу України на період до 2017 року та Загальнонаціональної програми Гідної праці; - стимулювання державою роботодавців до здійснення професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників, створення передумов для їх навчання протягом усього трудового життя; - визначення національним пріоритетом інноваційного розвитку вітчизняного виробництва та розширення внутрішнього ринку з метою збереження існуючих та створення нових робочих місць; - визнання головним принципом державної політики зайнятості стимулювання зростання зайнятості на високотехнологічних виробництвах із сучасними робочими місцями та формування конкурентоспроможних національних професійних кадрів; - протидія згортанню сфери офіційного оформлення праці та атиповим формам зайнятості (аутстафінг, аутсорсинг, лізинг персоналу), підвищення трудової мобільності працівників, поєднаної з мінімізацією негативних наслідків зовнішньої та внутрішньої трудової міграції; - викорінення бідності серед працюючих; - поетапне запровадження державних гарантій у сфері оплати праці, які забезпечуватимуть розширене відтворення трудового потенціалу, належне виконання працівником сімейних і суспільних обов’язків, задоволення необхідних матеріальних та духовних потреб працівників через: зростання частки витрат на оплату праці у ВВП до 60% та збільшення частки заробітної плати в операційних витратах з реалізованої продукції, робіт, послуг; щорічне підвищення реальної заробітної плати темпами, що перевищують темпи зростання реального ВВП; щорічне зростання номінальної заробітної плати не менш як на 25-30 відсотків, що в умовах прогнозованого зниження інфляції забезпечить стимулююче зростання реальних доходів працівників; прискорене наближення базового посадового окладу Єдиної тарифної сітки до мінімальної заробітної плати; перехід до розрахунку мінімальної заробітної плати на основі раціонального споживчого бюджету, який забезпечуватиме відтворення здатності працівника до праці; законодавче закріплення соціально справедливої диференціації заробітної плати керівників та працівників; - реалізація у повному обсязі законодавчих гарантій щодо оплати праці працівників та забезпечення подальшого реформування оплати праці у виробничій та бюджетній сферах, насамперед, шляхом посилення договірного регулювання оплати праці та запровадження галузевих договірних стандартів в оплаті праці з метою досягнення міжнародних стандартів якості життя; - ліквідація до кінця 2011 року заборгованості із заробітної плати, позбавлення роботодавця економічної вигоди від затримки виплати заробітної плати шляхом законодавчого посилення механізму нарахування компенсації працівникам; - забезпечення соціально справедливого рівня оподаткування трудових доходів громадян, протидія надмірній диференціації населення за доходами; - законодавче визнання Генеральної угоди, галузевих і регіональних угод, колективних договорів нормативними актами, якими встановлюються захищені державою права та гарантії для працівників та дія яких відповідно поширюється на всі підприємства, установи, організації; на галузевому й регіональному рівнях:- сприяння формуванню системної професійної підготовки, перепідготовки та підвищенню кваліфікації персоналу; - запровадження профспілкової системи постійного економічного навчання профактиву та формування профспілкових команд кваліфікованих переговорників; - досягнення домовленостей та формування зобов’язань у галузевих і регіональних угодах щодо забезпечення темпів зростання заробітної плати, що дозволять подвоїти протягом п’яти років реальні доходи громадян і відновити раціональне співвідношення між заробітною платою та іншими доходами; - запровадження постійного профспілкового контролю за своєчасністю та повнотою виплати заробітної плати; - сприяння запровадженню на підприємствах міжнародних стандартів соціальної відповідальності бізнесу, Принципів корпоративного управління та широких соціальних пакетів для працівників; - розширення сфери дії та підвищення ефективності колективно-договірних відносин, поширення виробничої демократії через активну участь представників профспілок в управлінні підприємствами; - підтримка дій первинних організацій профспілок щодо застосування засобів тиску на роботодавців, які ухиляються від колективних переговорів, не виконують положень колективних договорів і угод; - сприяння детінізації зайнятості, протидія спробам неналежного оформлення роботодавцями трудових відносин та боротьба з такими негативними формами зайнятості, як аутстафінг, аутсорсинг, лізинг персоналу; - повернення корпоративних прав державі при порушенні покупцями об’єктів приватизації соціально-економічних умов договорів купівлі-продажу державного майна;на рівні підприємств, установ, організацій:- забезпечення професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників не рідше одного разу на п'ять років, створення на підприємствах спеціальних цільових фондів професійного навчання, сприяння руху раціоналізаторства та винахідництва, поліпшенню якості продукції, робіт, послуг; - обов’язкова ініціатива і боротьба кожного профкому за укладення колективного договору на всіх підприємствах, установах, організаціях, підвищення ефективності колективно-договірного регулювання оплати праці, справедливого розподілу трудових доходів, забезпечення зростання заробітної плати темпами, вищими за визначені галузевою та регіональною угодами; - збільшення частки заробітної плати у собівартості продукції, робіт, послуг; - контроль за своєчасністю виплати заробітної плати та оперативна й жорстка реакція на випадки її затримки; - ініціювання розгляду на спільних засіданнях профкомів та адміністрації суб’єктів господарювання питань підвищення конкурентоспроможності продукції, робіт, послуг; - сприяння запровадженню роботодавцями міжнародних стандартів соціальної відповідальності бізнесу, Принципів корпоративного управління та додаткових соціальних пакетів для працівників; - участь в роботі органів управління, наглядової ради, у розробленні фінансових планів у частині соціально-економічного розвитку та розподілу частини прибутків, що залишається у розпорядженні, на зазначений розвиток; - здійснення прозорої господарської діяльності, протидія тіньовим схемам у виробництві та реалізації продукції; - у разі зміни форми власності підготовка пропозицій до фіксованих умов конкурсу, зокрема щодо формування соціального пакету в частині зобов’язань покупця у соціальній діяльності товариства відповідно до чинного законодавства з питань приватизації; - надання консультативної та правової допомоги працівникам–членам профспілок щодо захисту їх трудових прав, представлення їх інтересів у комісіях з трудових спорів та у судах; - використання в повному обсязі повноважень профспілок щодо захисту прав та інтересів трудящих, активної участі у вирішенні трудових конфліктів з метою прийняття об’єктивних, законодавчо врегульованих рішень. Федерація профспілок України непохитно стоїть на позиції, що лише ефективний соціальний діалог, кардинальне підвищення заробітної плати дозволять зупинити руйнування трудового потенціалу та відтік з країни кваліфікованих професійних кадрів, зробити престижною легальну працю, забезпечити податкові надходження до державного та місцевих бюджетів, зробити бездефіцитним Пенсійний фонд, відновити розвиток вітчизняного виробництва, зокрема завдяки підвищенню платоспроможного попиту населення. Гідна оплата праці стимулюватиме зростання кваліфікації працівників, сприятиме підвищенню рівня конкурентоспроможності підприємств і в цілому національної економіки.^ Гідна праця – безпечна праця В умовах економічної та демографічної кризи в Україні склалася надзвичайно складна ситуація з охороною праці. Недооцінка, ігнорування факторів створення належних умов для безпечної праці призводять до високого рівня виробничого травматизму і професійних захворювань, завдають непоправної шкоди здоров’ю працівників, негативно впливають на рівень продуктивності праці. За останні 5 років на виробництві загинуло майже 5 тис. працівників і понад 85 тис. – травмовано. Майже до 30 відсотків зросла питома вага працівників, зайнятих у шкідливих для здоров’я умовах праці, внаслідок чого постійно збільшується кількість виявлених професійних захворювань (6-7 тис. на рік). Водночас статистичні дані не відображають реального стану безпеки та охорони праці, оскільки не враховують економічної динаміки, рівня життя населення та інші чинники. Внаслідок цього навіть при загальному зменшенні рівня виробничого травматизму ризик зазнати травми на виробництві продовжує залишатися неприйнятним, зменшується кількість випадків травмування з одночасним зростанням їх важкості. Потенційну загрозу для працюючих створюють зношені на 50-70 і більше відсотків основні виробничі фонди. Щодня травмуються понад 60 працівників, з них троє – зі смертельним наслідком, три з чотирьох виробничих травм призводять до втрати працездатності, а кожна друга травма спричиняє втрату працездатності більш ніж на 50%. Якщо, за даними МОП, в країнах з ринковою економікою один смертельний випадок припадає на 23,5 тис. працівників, то в Україні – тільки на 11 тис., що свідчить про приховування травматизму. Причини такого стану мають комплексний характер, але основною є суттєве обмеження державного регулювання охорони праці у зв’язку з руйнуванням фінансових механізмів та важелів управління охороною праці. На регіональному рівні такими причинами є вкрай недостатні обсяги фінансування як приватними, так і державними роботодавцями, заходів з підвищення безпеки і гігієни праці на робочих місцях, відсутність економічної відповідальності роботодавців за порушення законодавства з охорони праці, а також економічної мотивації до фінансування заходів з поліпшення умов праці, тотальне скорочення структурних підрозділів і служб з охорони праці в державних органах управління всіх рівнів, ліквідація промислової медицини, відставання нормативно-правової бази у сфері охорони праці від потреб динамічного розвитку суспільних виробничих відносин. З’їзд наголошує на нагальній необхідності розробки та реалізації в державі такої політики у сфері охорони праці, яка б забезпечила встановлення нормативів і параметрів безпеки, визнаних міжнародним співтовариством, та обсягів фінансування організаційних і технічних заходів на кожному робочому місці, які б звели до мінімуму ризики травмування і професійного захворювання, а також здійснення заходів з відновлення втраченого здоров’я працівників. У найближчі 5 років профспілки мають зосередити увагу на вирішенні у сфері охорони праці і здоров’я таких першочергових завдань, як розробка та реалізація Національної стратегії з безпеки праці, відновлення державної системи комплексного управління охороною праці, посилення і вдосконалення державного нагляду і громадського контролю за умовами і безпекою праці, удосконалення законодавчої і нормативно-правової бази у зазначеній сфері діяльності, гармонізація її з Європейським законодавством. Для цього необхідно здійснити:на національному рівні:- розробка Кабінетом Міністрів України, Національною академією наук України за участю професійних спілок України, організацій роботодавців: Національної довгострокової стратегії з безпеки праці з наступним поданням її на затвердження Президентові України; Загальнодержавної програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на 2011-2015 роки з передбаченням відповідних економічних стимулів для роботодавців, створенням сучасної нормативної бази у сфері умов праці, адаптованої до міжнародного законодавства, та забезпеченням її необхідним фінансуванням; - ратифікація Верховною Радою України конвенцій МОП у галузі гігієни праці та медичного обслуговування працюючих, зокрема Конвенції № 121 «Допомоги у випадках виробничого травматизму» (1964 р.), Конвенції № 155 «Про безпеку, гігієну праці та виробниче середовище» (1981 р.), Конвенції № 176 «Про безпеку та гігієну праці в шахтах» (1995 р.) та Конвенції № 187 «Основи, що сприяють безпеці та гігієні праці» (2006 р.); - розробка і затвердження державних соціальних нормативів у сфері охорони здоров'я та єдиного загальнодержавного базового переліку гарантованих безоплатних медичних послуг;на галузевому та регіональному рівні:- об’єктивне поліпшення виявлення і профілактики професійних захворювань шляхом відновлення системи промислової медицини, періодичних профілактичних медичних оглядів та виконання медичних рекомендацій заключних актів медоглядів; - відновлення повноцінних служб охорони праці в центральних та місцевих органах державної виконавчої влади та органах місцевого самоврядування;на рівні підприємств, установ, організацій: - безумовне виконання вимог законодавства з охорони праці, зокрема реалізації у повному обсязі положень регіональних і галузевих програм, колективних договорів та угод, повноцінної атестації робочих місць за умовами праці; - обов’язкове проведення періодичних профілактичних медичних оглядів та виконання медичних рекомендацій заключних актів медоглядів щодо оздоровлення працівників, попередження виникнення в них професійних захворювань; - постійне підвищення кваліфікації керівників усіх ланок підприємств, організацій та установ з питань забезпечення виконання вимог законодавства з охорони праці, організація навчання і підготовки працівників з питань охорони праці; - використання в повному обсязі прав профспілок щодо захисту соціальних прав трудящих, активна участь у вирішенні трудових конфліктів з метою прийняття об’єктивного, законодавчо врегульованого рішення; - підвищення обізнаності працівників щодо їх прав і гарантій у сфері охорони праці й здоров’я.Гідна праця українських працівників – основа соціального й економічного прогресу, запорука конкурентності підприємств та національної економіки!Гідна праця – це право трудової людини і мета для щоденної роботи і принципової боротьби профспілок!!!