Erences found by multiple research centers is used to determine the distance in attitudes between Ukrainians from ages 18 to 35 and Ukrainian society as a whole

Молодь і толерантність в сучасній Україні (національно-етнічнийаспект)Ірина Жданова The author of this article analyzes levels of interethnic tolerance among Ukraine's youth within the dynamics of the last 15 years. A comparative analysis of sociological differences found by multiple research centers is used to determine the distance in attitudes between Ukrainians from ages 18 to 35 and Ukrainian society as a whole.Актуальність проблеми визнача­ється важливістю усвідомлення суспільством необхідності виховання толерантної особистості, формування толерантних міжетнічних відносин. Молодь - майбутнє країни. Для неї характерна соціальна незрілість, несформованість ціннісних орієнтирів, нездатність повною мірою адекватно прогнозувати наслідки своїх дій. Тому дослідження толерантності саме цієї соціальної групи є особливо важливим. Сучасний світ зазнає стрімких змін, що їх породжують глобалізаційні процеси, формування світового інформаційного суспільства. Соціум набуває таких сутнісних характеристик, як мобільність, інтеграція і взаємозалежність, урбанізація тощо. Із швидким розвитком комунікацій відбуваються великомасштабні міграції і переміщення населення, трансформації соціальних структур, ціннісних орієнтирів. Завдяки сучасним комунікаційним технологіям інформація постійно мандрує по всьому світу, ми регулярно вступаємо в контакти з людьми, які думають і живуть не так, як ми. Яскравим прикладом є глобальна мережа Internet, використання програмних продуктів, які були спроектовані і виготовлені спеціалістами фірм і корпорацій різних країн, людьми різ­ного віросповідання, кольору шкіри, різних переконань. Все більш поширеним явищем стає «колонізація навпаки», коли сильним є вплив країн, які не належать до Заходу, на розвиток подій а. західних країнах. Як приклад - «латино-американізація» Лос-Анжелеса, високі рейтинги продаж бразильських телепрограм у Португалії, виникнення високотехнологічного сектора в Індії тощо. Це спонукає світову спільноту до активних зусиль щодо формування солідарності й упередження інтолерантних відносин. У відповідь на глобалізаційні тенденції пожвавлюється місцевий націоналізм, виникає і стрімко поширюється фундаменталізм. На думку одного із найбільших сучасних соціологів Ентоні Гідденса, головною битвою XXI ст. стане конфлікт між фундаменталізмом і космополітичною толерантністю. [1:20] Вчені у всьому світі говорять не тільки про глобальні зміни клімату Землі, світової економіки, але й констатують глобальні зміни самого психотипу людини, психічну мутацію, викликану сучасним техногенним середовищем, яка негативно впливає на гуманістичні цінності, сформовані впродовж тисячолітньої історії людства. Поняття «толерантність» особливо активно почало використовуватися у зв'язку з намаганнями світової спільноти, насамперед таких організацій як ООН, ЮНЕСКО, врегулювати міжнародні відносини. В науковій літературі толерантність розглядається як повага і визнання рівності, відмова від домінування і насилля, визнання багатовимірності людської культури, норм поведінки, відмова від зведення цієї різноманітності до однорідності або домінування якоїсь однієї точки зору [2:24].В умовах стрімкого розвитку суспільства необхідною є така якість, як уміння швидко пристосовуватися до змін. Толерантність є профілактикою девіантності і основою соціальної безпеки. Як особистісна характеристика толерантність проявляє себе у ставленні до себе, до інших, до власної групи (груп), до інших груп, до світу в цілому. Толерантність та інтолерантність може поширюватися на різноманітні аспекти життєдіяльності людини. В залежності від сфер прояву визначають національно-етнічну, релігійну, класово-соціальну, географічну, політичну, ґендерно-сексологічну, вікову та інші види толерантності. Автор статті намагається прослідкували толерантність у молодіжному середовищі, перш за все, у національно-етнічному аспекті, порівняти рівень толерантності серед молоді і дорослого населення України в цілому. Створення безпечного середовища для молоді передбачає сприяння формуванню толерантних відносин, як моделі спілкування в XXI ст. І тут не можна не погодитися з відомим сучасним україн­ським культурологом М. Поповичем, який на Міжнародній конференції «То­лерантність як соціогуманітарна пробле­ма сучасності» 11 жовтня 2007 р. ска­зав, що можливість, яка захована в кон­фліктах пов'язаних з тероризмом, може охопити як степове полум'я величезні обсяги землі. Для дослідження проблеми толеран­тності в українському суспільстві важ­ливим є аналіз сприйняття громадянами України в цілому (і молоді, зокрема) деяких інших країн, народів і культур. Це особливо актуально в умовах існу­вання в Україні полікультурного су­спільства, збільшення міграційних про­цесів. В Україні навчається приблизно 40 тисяч студентів з 129 країн світу в 209 українських навчальних закладах. Ці студенти проживають переважно у великих містах - Київ, Харків і Одеса. (Згідно з офіційними статистичними да­ними у 2006 р. українські університети отримали 0,5 млрд. грн. від іноземних студентів). На початку 2007 р. в Украї­ні було зареєстровано 2 275 біженців. Із них 52 % прибуло з Афганістану, 28 % -з колишніх республік Радянського Сою­зу, 13 % - із Африки, 7 % є вихідцями з країн Середнього Сходу, Азії та Євро­пи. 48 % біженців було зареєстровано в Києві або Київській області, а 26 % - в Одесі1. Якщо аналізувати сучасну ситуацію в українському суспільстві, то можна помітити, що за роки незалежності зменшився рівень толерантності серед населення України в цілому. Зростає конфліктний потенціал, збільшується кількість злочинів, скоєних на ґрунті нетерпимості. У 2002 р. соціологи зафіксували «стрибок» від національної толерантностіі відособленості до ізольованості та ксенофобії. Подібні тенденції відбу­ваються і в світовому просторі. Збіль­шення ксенофобських настроїв у світі пов'язане з пожвавленням антитерорис-тичної кампанії після події 11 вересня 2001 р., з війною в Іраку.8 липня 2007 р. Управління Верхов­ного комісара ООН у справах біженців (УВКБ) висловило стурбованість з при­воду тенденції зростання расистських нападів в Україні і закликало уряд по­силити протидію зростанню ксенофобії і проявам расизму [16].У результаті більш прискіпливої ува­ги медіа та моніторингу прояви расизму, ксенофобії та антисемітизму потрапили в центр уваги громадськості. В Україні стає більш помітною діяльність неона­цистських, праворадикальних організа­цій. І хоча вони є малочисленними і не мають підтримки української молоді, все ж ця діяльність не може бути поза увагою.Як показав моніторинг, який здій­снюють правозахисні недержавні органі­зації (Східно-Європейський Інститут Розвитку, Міжнародна амністія, Кон­грес національних общин) в Україні зберігається тенденція до збільшення злочинів, скоєних на грунті ксенофобії, антисемітизму, расової нетерпимосте В першому кварталі 2008 р. зафіксовано рекордну кількість нападів, скоєних на грунті нетерпимості: за інформацією Конгресу національних общин України постраждало 35 чоловік, 2 було вбито.За інформацією Міністра внутріш­ніх справ Ю.Луценка в Україні діє близько 1500 скінхедів. За останні 2 місяці правоохоронні органи устано­вили в Києві 500 скінхедів. Серед них ЗО раніше засуджених2. Подібні дії ма­ли місце і раніше, але вони не набува­ли розголосу. Офіційна статистика і сьогодні не дає повної картини, оскіль­ки ст. 161 Кримінального кодексу Ук­раїни практично не застосовується. Більшість злочинів розглядаються як просте хуліганство.Як зазначається в Третій доповіді Європейської комісії проти расизму та нетерпимості, опублікованій 12 лютого 2008 р. в Страсбурзі, досить незначний відсоток порушення справ проти проявів дискримінації за расовою ознакою пояс­нюється розмитістю формулювань Кри­мінального кодексу. До підстав для за­хисту людської гідності і почуттів не бу­ли включені раса, колір шкіри, етнічне походження і мова3. Українські органи влади визнають, що до ст. 161 слід яко­мога скоріше внести поправки, особливо у зв'язку із збільшенням нападів расист­ського характеру, вчинених скінхедами на іноземців, включаючи африканців, азійців, шукачів притулку і біженців, а також вихідців із Середнього Сходу, Кавказу або представників єврейської громади.21 січня Президент України В. Ющен­ко вніс до Верховної Ради законопроект про внесення змін до ст. 161 Криміналь­ного Кодексу4, суть якого полягає в посиленні відповідальності за злочини, передбачені в ст. 161.На думку автора, головними причи­нами збільшення злочинів, скоєних скінхедами, є насамперед безкарність. Більшість випадків або взагалі не фік­сується органами правопорядку, а якщо і фіксується, то злочинці не несуть на­лежної відповідальності. Крім того, по­за увагою залишаються керівники і організатори угруповань. Відсутність ефективної протидії поширенню літератури, інших інформаційно-методич­них матеріалів (відеоролики, навчальні фільми тощо). За інформацією МВС, організації скінххедів «Петровські тиг­ри», «Дозор 88» літературу одержували з Москви і Петербурга. Але публічно не оприлюднено факти покарання за роз­повсюдження цих матеріалів. Громад­ськості не відомо і хто фінансує подібні організації.Крім неформальних угруповань, в Україні існують офіційно зареєстровані праворадикальні неонацистські органі­зації, як-то: «Патріот України», Україн­ська націонал-трудова партія. Виникає питання знову ж таки стосовно їх фінан­сування, стосовно того, чи проводилася Міністерством юстиції оцінка на відпо­відність лозунгів цих організацій Кон­ституції України, чи відповідає їх діяль­ність офіційно зареєстрованому статуту.І хоча неофашистські молодіжні орга­нізації в Україні мають тісні зв'язки з по­дібними організаціями в Росії, їх діяль­ність відрізняється. По-перше, в Росії їх підтримує певна частина громадян, вони є масовими. Крім того, якщо «політичні союзники» в Україні залишаються в ті­ні - в Росії політики не цураються їх під­тримувати. Як приклад - виступ депута­та Держдуми А. Савельєва на руському марші 4 жовтня 2007 р.5Але чи є дії молодиків, які б'ють і вбивають результатом кардинальних змін в ціннісних орієнтирах української молоді загалом? І головне - чи мати­муть соціальну підтримку неофашист­ські організації в майбутньому?Для того, щоб з'ясувати рівень толе­рантності молоді до різних груп насе­лення, у соціологічному дослідженні, проведеному Державним інститутом розвитку сім'ї та молоді (далі -ДІРСМ), респондентам пропонувалося відмітити групи з представниками, яких вони не хотіли б жити по сусідству (це, звичайно, лише один із показників вимі­ру толерантності).Виявилося, що молоді люди хочуть бути ізольованими, перш за все, від наркозалежних, алкозалежних, людей із злочинним минулим. До того ж, най­більшу нетерпимість до цих категорій проявляє молодь з високим рівнем осві­ти і високим рівнем матеріального забез­печення (за самовідчуттям).Середні позиції в рейтингу найбільш привабливих сусідів української молоді займають мусульмани, євреї, іммігран­ти, іноземні робітники. А найбільш ба­жаними сусідами української молоді є дипломати, відомі діячі культури, полі­тики та іноземні студенти.Цікаво, що іноземні студенти є таки­ми ж бажаними сусідами для україн­ської молоді, як і політики. Лише кожен п'ятий молодий респондент відповів що не бажає жити поряд з ними.Найбільші вікові розбіжності у питанні ставлення до євреїв як сусідів -10 %. Цікавою виявилася тенденція сприйняття молоддю євреїв - зі збіль­шенням віку зменшувалась частка рес­пондентів, які не хотіли б жити по су­сідству з євреями: найбільш толерантні ті, кому 29-35, а найменш - ті, кому 14-17 років.Дані КМІСу теж засвідчують найви­щий рівень антисемітизму у наймолод­шій віковій групі.^ Залежність антисемітизму від віку (за даними КМІСу)Отже, за даними ДІРСМ, найбільш нетерпимою виявилась молодь віком 14-17 років - ЗО % при середньому -26 %. Крім того, якщо розглядати це пи­тання залежно від типу поселення, то сільська молодь проявляє більшу нетер­пимість по відношенню до євреїв. Не ба­жали б жити поряд з євреями 31 % сіль­ської молоді, 25 % -молоді обласних цен­трів та 22 % - молоді міст при середніх 26%. Що стосується можливості сусідства з різними етнічними групами, то молодь менш за все хотіла б жити з представника­ми ромів. 81% респон­дентів незалежно від віку та типу поселен­ня виявили своє небажання жити поряд з представниками цієї групи.Цікавою є тенденція сприйняття мо­лоддю мусульман. Найбільший рівень інтолерантності по відношенню до му­сульман проявляє молодь віком 14-17 років (44% при середньому 40%). З ві­ком молодь починає більш терпимо ста­витися до представників мусульман (29-35 років - 38% молоді не хотіли б жити поряд з ними, при середньому - 40%). Крім того, респонденти, які проживають у маленьких містах виявилися найбільш терпимими до сусідства з му­сульманами.Трохи менша частка молоді не хотіла б жити по сусідству з іммігрантами та іноземними робітниками - 34%. Розгляда­ючи це питання за віком, слід зазначити, що найбільш інтолерантно до цієї групи ста­виться також молодь віком 14-17 років, тоді як, громадя­ни 25-28 років проявляють найбільшу терпимість по відношенню до іммігран­тів та іноземних робітників (37% та 32% відповідно при середньому - 34%).Щодо іноземних студентів, можна сказати, що в цілому по всіх вікових ка­тегоріях фіксується в середньому толе­рантне ставлення молоді (22%).Найбільша відстань у крайніх точках у ставленні до хворих на СНІД та до чо­ловіків, які мають сексуальні стосунки з чоловіками.Найбільш категорично відкидає таке сусідство сільська молодь, тоді як мо­лодь, що проживає у великих містах ви­явила найвищий рівень толерантності до цієї групи. Отже, можемо говорити про те, що чим менший населений пункт, тим більшим є прояв інтолерантності до ^ Залежність рівня ксенофобії від віку опитаних (за даними ДІРСМ)цієї групи. Можливо така тенденція пов'язана з більшою традиційною соціа­лізацією молоді малих міст та сіл, що зумовлює це явище. Жити поряд з хворими на СНІД також більш згідна молодь великих міст, тоді як сільська молодь критичні­ше сприймає можливість такого сусід­ства (70% та 64% відповідно при серед­ньому - 66%).^ Залежність рівня ксенофобії від місця проживання опитаних (за даними ДІРСМ)Невеликі відмінності спостерігають за типом поселення - у великих містах (обласних центрах) молодь більш інто-леранта по відношенню до іноземних студентів ніж у невеличких містах (24% та 19% при середньому 22%).Таким чином, дослідження засвідчи­ло, що у порівнянні із сільською, міська молодь більш толерантно ставиться до сусідства з такими соціальними групами як хворі на СНІД, ЧСЧ, а також до єв­реїв. Молодь віком 14-17 років більш схильна до проявів ксенофобії та анти­семітизму у порівнянні з іншими група­ми молоді. Люди з вищою освітою і ма­теріальним статком вищим за середній (за самооцінкою) проявляють більшу толерантність по відношенню до іммі­грантів, іноземних працівників, євреїв, мусульман.Важливим є те, що настрої серед-ньостатистичного молодого українця кардинально відрізняються від настроїв тієї частини молоді, яка не працює і не зайнята пошуками роботи (сюди не належать студенти, учні та ті, які не працюють за станом здоров'я). Мігран-тофобів серед них більше в 2 рази, а антисемітів - в 1,5. Сьогодні в Україні ця категорія є відносно невеликою. За даними останнього опитування ДІРСМ, молодь, яка не працює і не зайнята по­шуками роботи складає 2,8% україн­ської молоді.До речі, саме така молодь найчастіше є учасниками неформальних молодіж­них об'єднань. Але проблема в тому, що навіть якщо це всього і ложка дьогтю, то вона, як відомо, може добряче зіпсу­вати бочку меду.Загалом у молодіжному середовищі недовіра проявляється швидше до соці­альних груп не за етнічними ознаками, а за соціальними - до груп, які потенцій­но загрожують безпеці особистості. Ба­жане сусідство це лише один із показни­ків, за яким можна визначати рівень толерантності. Для повноти картини варто проаналізувати й інші відповіді на питання.Так, третина опитаних в 2007 р. мо­лодих респондентів відповіли, що пот­рібно суворо обмежити кількість інозем­них громадян, які приїздять до нас пра­цювати. Одночасно близько половини молоді - 48 % - вважають, що потрібно дозволити приїздити їм працювати. Кожного п'ятого значною або досить значною мірою турбують умови життя мігрантів.Більше третини - 36 % - відповіли, що мігрантам від нашої країни необхід­на підтримка і що головним мотивом є співчуття до цих людей (31 %). Кожен п'ятий молодий респондент (21 %) від­повів: «відчуваю, що допомагати мігран­там - мій моральний обов'язок».Ось така різна, але загалом толеран­тна по відношенню до іноземців молодь України. Звісно, автор усвідомлює, що для більш об'єктивної оцінки не можна обмежитися лише аналізом описаних со­ціологічних опитувань. Потрібні і якісні дослідження - проведення фокус-груп серед іноземних та українських студен­тів, глибинних інтерв'ю з учасниками праворадикальних молодіжних організа­цій, експертні оцінки тощо.Науковці встановили чіткий зв'язок між рівнем інтолерантності в суспіль­стві і рівнем соціально-матеріального розшарування. Хоча цей зв'язок не є таким однозначним, як засвідчила остання виборча кампанія в Швейцарії. Щодо розшарування на багатих - бід­них, цей процес характерний не тільки для України чи пострадянських країн. Подібні процеси відбуваються у всьому світі.Так, за даними Інституту демографії та соціальних досліджень НАН Украї­ни, наданими в рамках підготовки Дер­жавної доповіді про становище молоді в 2001-2006 рр., матеріальний добробут молоді за останні 5 років зріс. Але зріс за останні 5 років і коефіцієнт Джині-Тейла, що оцінює ступінь нерівності суспільства за доходами. У 1999 р. він складав 28,5 % у 2005 - 30,6 %. При цьому ступінь розшарування за рівнем особистих доходів у 2005 р. серед моло­ді був у 1,2 рази більший ніж в цілому щодо населення України (відповідно 42,1 % проти 35,6 %) серед молоді, а рі­вень бідності домогосподарств, де про­живає молодь, загалом перевищує с.е-редньоукраїнський рівень. Отже, зали­шається сподіватися, що бідні швидше будуть ставати багатими, багаті ж не ставатимуть бідними, а лишень повільні­ше будуть багатіти.В українському суспільстві загалом, а в молодіжному середовищі зокрема, спостерігається напруженість не тільки за ознакою «багатий-бідний», але й між представниками різних регіонів і в між-особистісних стосунках також.За даними соціологічного опитуван­ня, проведеного в червні 2007 р., дві третини молодих громадян України у ві­ці 14-35 років вважають, що потрібно бути дуже обережними у стосунках з людьми і лише 18 що більшості лю­дей можна довіряти [24]. Таким чином, емпатія як один із критеріїв толерантно­го спілкування є характерною лише для одного з п'яти молодих українців.Це не є дивним з огляду на те, що представники наймолодших вікових груп є найбільш вразливим для інфор­мації, якою наповнений медіапростір в Україні. Взаємна неприязнь перетвори­лася на продукт, який має найвищі рей­тинги продаж в Україні не тільки на комп'ютерному, кіно, але й інформацій­ному ринку. Лексика і поведінка бага­тьох політиків, журналістів, артистів, тобто людей, які претендують на те, щоб бути елітою суспільства, свідчить про високий рівень інтолерантності, відчу­женості, низьку комунікативну культу­ру, що сприймається часто як суспільна норма, особливо серед підростаючого покоління.Деякі ЗМІ створюють і підтримують існування в суспільстві соціальних міфологем, які спотворюють уявлення про деякі етнічні групи. Так, кількість анти­семітських публікацій у таких видан­нях, як «Персонал», «Персонал плюс», «За Українську Україну» та інших у першому кварталі 2007 р. становить 172. Відповідний показник 2006 р. - 189. Че­рез недосконалу законодавчу базу такі публікації залишаються практично без­карними.Найшвидше подібну інформацію за­своює молодь. У багатьох країнах саме молодь стає активними учасниками наці­оналістичних і фашистських організацій.Таким чином, зростання конфліктно­го потенціалу, проявів інтолерантності є результатом стрімкого розшарування в суспільстві на «багатих - бідних», кри­зи багатьох моральних норм, цінностей, закладених в попередні часи, екскалації протистояння під час перманентних за останні 5 років виборчих (і міжвибор-чих) війн. До чинників внутрішньополі­тичних належать і відсутність цілеспря­мованої культурно-освітньої діяльності державних органів та громадських орга­нізацій, недосконала законодавча база щодо захисту прав людини та націо­нальних меншин.На думку автора, збільшення злочи­нів, скоєних на грунті нетерпимості в Україні має характер проявів поведінки окремих громадян і організацій, і не є результатом трансформаційних змін в ціннісних орієнтаціях молоді загалом. Оскільки існує підтримка праворадикальних, неонацистських організацій ззовні, нині вкрай актуальним є не тіль­ки посилення відповідальності за скоєні на грунті ненависті злочини, а й притяг­нення до відповідальності їх організато­рів, створення ефективних механізмів захисту державних інтересів, протидії поширенню праворадикальних неофа­шистських течій, вдосконалення законо­давства, спрямованого на захист прав людини.Один із засобів протидії небезпечним процесам - формування громадянського суспільство. На думку Е. Гідденса, «гро­мадянське товариство - це арена, де ви­робляються демократичні переконання, в тому числі і терпимість» [1: 35].Однією з характеристик громадян­ського суспільства є співпраця держав­них інституцій з неурядовими організа­ціями в питаннях дотримання прав лю­дини. В останній час в Україні пожвави­лася діяльність державних інституцій щодо протидії поширенню ксенофобії, расизму, антисемітизму. В регіонах і центральному апараті МВС створюють­ся спеціальні підрозділи по боротьбі з расизмом і ксенофобією [16: 17]. Але план заходів з протидії расизму на пері­од до 2009, запропонований МВС, заз­нав критики з боку міжнародних органі­зацій з дотримання прав людини.Заходи, націлені на пропаганду толе­рантності, моніторинг ситуації, проекти з надання безкоштовної правової допо­моги особам, що постраждали від ксено­фобії і расистського насилля здійсню­ють міжнародні організації (УВКБ, різні агентства ООН, Міжнародна орга­нізація міграції), а також неурядові ор­ганізації і правозахисники.Активізація громадської ініціативи щодо упередження проявів насилля, формування толерантності в молодіжно­му середовищі є одним із пріоритетних напрямків молодіжної європейської по­літики. Європейською комісією у спра­вах освіти і культури прийнята програ­ма розвитку молодіжної політики ЄС на 2007-2013 рр. - «Молодь в дії».Україною також робляться певні кроки у цьому напрямі. Державним ін­ститутом розвитку сім'ї та молоді спіль­но з громадськістю, представниками різ­них міністерств було розроблено проект Концепції загальнодержавної програми активізації молодіжної участі до 2015 р., кий передбачає виховання толерантної особистості як одного із основних напрямів реалізації молодіжної політики.Важливу роль у протидії небезпеч­нім явищам відіграють ЗМІ. Агенцією УНІАН в 2007 р. було започатковано видання інформаційно-аналітичного тижневика «Права людини». Актуальним є поширення соціальних рекламно-інфор-іаційних матеріалів, спрямованих на формування толерантності у різновікових груп населення.Сьогодні важливим є усвідомлення відомих слів М. Ганді: «Борися проти справи, а не проти людини, яка її ро­ить». І це усвідомлення є не менш важливим і для політика, і для батька, і для бізнесмена, і для вчителя...Адже традиційна для освітянської системи теза «якщо краща оцінка - значить кращий учень» вже руйнує са-моцінність Людини як особистості і за­кладає підґрунтя для відповідної агре­сивної, інтолерантної поведінки.Терпимість, чесність, співчуття, ду­шевний спокій, любов, вірність, миро­любність, твердість у правді лежать в основі толерантної поведінки. Правди­ва толерантність знаходиться за межею конформізму, лицемірства і обману, які є лише масками толерантності. Вона потребує хоробрості і мужності у від­стоюванні своїх поглядів. Тому толе­рантна поведінка без подібних якостей має характер епізодичний. Чи потрібні взагалі парфуми трояндам, які квіту­ють у саду?ЛітератураГидденс Энтони. Ускользающий мир: как глобализация меняет нашу жизнь.: Пер. с англ. - М.: «Весь мир», 2004. -20 с.Толерантное сознание и формирова-ние толерантных отношений (теория и практика): Сб. науч.-метод, ст. - 2-е изд. -I., 2003. - 368 с.3. Про становище молоді в Україні(щодо підтримки молодої сім'ї, посиленнящіального захисту дітей та молоді у301—2006 рр.): Щоріч. доп. Президентовікраїни, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України / Т.В. Безулик, А.І.Білий, Є.І. Бородін та ін. - К.: Гопак,2006. - 360 с.4. Якименко Ю., Литвиненко О. Регіо-нальні особливості ідейно-політичних орієнтації громадян України // Національнабезпека та оборона. - 2006. - №1 . -. 2-19.5. http://www.kiis.com.ua/txt/doc/-30112006/press30112006.doc - «Думки іпогляди населення України напередодні референдуму щодо незалежності та через 15 років», Матеріали прес-конференції ЗО листопада 2006 р.Толерантність у поліетнічному су­спільстві: питання теорії і практики / Упор.: Ю. Тищенко, І. Підлуська, К.: Фонд «Європа XXI», 2003. - 156 с.Сприяння поширенню толерантності у поліетнічному суспільстві / О. Майборо-да, Р. Чілачава, Т. Пилипенко та ін. - К.: Фонд «Європа XXI», 2002. - 312 с.Правові засади захисту особистісних цінностей та суспільної моралі: Збірник нормативних актів України / Уклад.: Ю. Шайгородський, К. Меркотан. - К.: Укра­їнський центр політичного менеджменту, 2007. - 440 с.Кресіна І. Про прояви дискримінації в Україні. Доповідь на спільному засіданні Ради з питань етнонаціональниої політики при Президентові України та Національної ради з питань культури і духовності при Президентові України.Паніна Н., Кириченко І. «Особли­вості національної толерантності в Україні» - http://www.dt.ua/1000/1550/35964/Панина Н. О применении шкалы со­циальной дистанции в исследованиях наци­ональной толерантности в Украине // Со­циология: теория, методы, маркетинг. -2003. - N 3. - С. 21-43.http://gazeta.lvivport.com/artic­les/2006/11/17/19697/Захарченко А. Шляхи та механізми подолання проявів ксенофобії на півдні Ук­раїни. Регіональний філіал ШСД у м. Оде­са - http://www.niss.gov.ua/Monitor/ Juni /13.htmhttp://weekly.com.ua/ukr/?art-1164784071http://news.liga.net/news/NO-725883.htmlhttp: //news. liga.net/news/N07344-71.htmlОпитування «Молодь України -травень-червень 2007 р.» - проводилось Державним інститутом проблем сім'ї та мо­лоді з ЗО травня по 23 червня 2006 р. Опи­тування проводилось в усіх адміністратив­но-територіальних одиницях України: 24 областях, АР Крим, м. Києві та м. Севасто­полі. Всього опитано 1503 респондентів ві­ком від 14 до 35 років. Вибіркова сукуп­ність репрезентативна за основними соці­ально-демографічними ознаками. Випадко­ва помилка вибірки складає +/- 2,36 від­сотки.Опитування «Ціннісні орієнтації на­селення України - 1999» проведено Держав­ним інститутом проблем сім'ї та молоді в ме­жах Європейського дослідження «European Values Survey» за загальною методикою та технологією. Всього опитано 1200 респон­дентів віком від 18 років та старші. Вибір­кова сукупність територіально-поселенська, репрезентативна за основними соціально-демографічними ознаками. Стандартні від­хилення при достовірних 95 відсотках і спів­відношенні змінних від 0,1 : 0,9 до 0,5 : 0,5 складають 1,73-2,89 відсотки.Всеукраїнське соціологічне дослід­ження «Рівень толерантності в Україні», проведене Інститутом прикладних міжна­родних гуманітарних досліджень за спри­яння Міжнародного центру толерантності Олександра Фельдмана (Опитування про­водилось у 65 населених пунктах у 15 об­ластях України з 10 вересня по 10 жовтня 2006 р. Всього було опитано 1167 респон­дентів віком від 18 років. Похибка стано­вить 1,2 відсотка.Всеукраїнське опитування дослід­ницького центру Соціологічної асоціації України (з 1992 р. - Київський міжнарод­ний інститут соціології - КМІС) на замов­лення і за опитувальником, розробленим Дослідницьким інститутом Радіо Свобо­да/Радіо Вільна Європа (РС/РВЄ) було проведено у 1991 р. з 25 вересня по 25 жов­тня методом особистого інтерв'ю. 2056 рес­пондентів були опитані загальноукраїн­ською мережею інтерв'юерів, підготовлених за безпосередньої участі соціологів Дослід­ницького інституту РС/РВЄ. Вибірки реп­резентативні для населення України старше 18 років. Статистична похибка з ймовірніс­тю 0,95 не перевищує 2,3%.Всеукраїнське опитування КМІС на замовлення і за опитувальником, розробле­ним Дослідницьким інститутом Радіо Сво­бода/Радіо Вільна Європа (РС/РВЄ) бу­ло проведено у 2006 р. з 13 по 24 жовтня, за опитувальником, більшість запитань у якому ті самі, що й у 1991 р. Було опитано 2000 респондентів. Вибірки репрезентатив­ні для населення України старше 18 років. Статистична похибка з ймовірністю 0,95 не перевищує 2,3%.Соціологічне дослідження, проведе­не соціологічною службою Центру Разумкова з 20 по 27 грудня 2005 р.; опитано 2009 респондентів у всіх регіонах України, теоретична похибка не перевищує 2,3%.Жданова Ірина. Молодь і толерантність в сучасній Україні (національно-етнічний аспект). – Агора. Перспективи соціального розвитку регіонів. Випуск 7. –К., 2008. –С. 25-35 1 Третя доповідь Європейської комісії проти расизму та нетерпимості, що опублікована 12 лютого 2008 р. в Страсбурзі. - С. 15, 18. 2 http://korrespondent.net/ukraine/events/404001 3 Третя доповідь Європейської комісії проти расизму та нетерпимості. – С. 10. 4 http://www.president.gov.ua/news/data/21935.html 5 Ситуацію в Москві російські експерти оцінюють як катастрофічну. Якщо в 2004 році від рук неонацистів, за офіційними даними, постраждало 79 людей, то в 2007 році - 251 (кількість побитих збільшилась з 62 до 209 чоловік). В 2,5 раза виросла кількість жертв -якщо в 2004 році зафіксовано 17 вбивств «на грунті агресивного націоналізму», то в 2007 році - 42 вбивства. За два місяці 2008 року в Москві загинуло від рук націоналістів 18, і було серйозно поранено 40 чоловік.