Cols=2 gutter=94> ббк 67. 5ІЯ73 Рекомендовано Міністерством освіти І науки України І

ББК 67.5ІЯ73 Рекомендовано Міністерством освіти і науки Україниі 20 як навчальний посібник для студентів юридичнихспеціальностей вищих навчальних закладів (лист № 14/18.2 - 1596 від 8 липня 2005 року)АвториІванов Ю. Ф. - доцент кафедри кримінології та юридичної соціології Національної академії внутрішніх справ України, кандидат юридичних наукДжужа О. М. - проректор з наукової роботи Національної академії внутрішніх справ України, доктор юридичних наук,професорРецензентиКопан О. В. - головний науковий співробітник Міжвідом­чого НДІ з проблем боротьби з організованою злочинністю, доктор юридичних наукРощін О. І. - приватний адвокат, кандидат юридичних наук, доцентІванов Ю. Ф. І-20 Кримінологія: Навч. посіб. / Ю. Ф. Іванов., О. М. Джужа. - К.: Вид. ПАЛИВОДА А. В., 2006. - 264 с. IЗВN 966-8037-76-6. У навчальному посібнику висвітлюються основні теоретичні і практичні питання Загальної та Особливої частин кримінології на основі сучасних характеристик злочинності в Україні, досвіду боротьби з нею в умовах реформування й розбудови державно-правової системи. Призначений для студентів, слухачів, аспірантів і викладачів вищих юридичних навчальних закладів, а також для практичних працівників. ББК 67.5ІЯ73 І81^ 966-8037-76-6 © Іванов Ю. Ф., Джужа О. М., 2006 © Видавець ПАЛИВОДА А. В., 2006 © Ронін А. С. (обкладинка), 2006 ЗМІСТ ТЕМА 1. Поняття, предмет, методи та система кримі­нології 1.1. Поняття кримінології як науки 10 1.2. Кримінологія як соціолого-правова наука 11 Предмет кримінологічної науки 12 Додаткові питання, що вивчає кримінологія.... 14 Завдання кримінології 16 Функції кримінології ' 16 Діалектичний та історичний методи в кримі­нології 17 Загальнонаукові методи кримінологічних до­сліджень 18 Спеціальні методи кримінологічних досліджень... 19 Зв'язок кримінології з юридичними науками.... 20 Зв'язок кримінології з неюридичними науками... 22 Система науки кримінології 24 Значення кримінології як науки 25 ТЕМА 2. Історія становлення кримінології та її сучас­ний стан в Україні Основні періоди розвитку кримінології 27 Кримінологічні погляди Платона 28 Криміналістичний аспект поглядів Аристотеля. 29 Філософи Стародавнього Риму про причини вчинення злочинів 31 Кримінологічні погляди в епоху Середньовіччя... 31 Кримінологічні погляди в епоху Відродження. 33 Кримінологічні ідеї XVIII ст 34 Виникнення кримінологічних ідей класичної школи кримінального права 35 Основні кримінологічні принципи Ч. Беккаріа... 38 Значення ідей Дж. Говарда в кримінології 39 Теорія покарання Бентама 39 Кримінологічні ідеї П. Фейєрбаха 40 Кримінологічні ідеї Г. Гегеля 41 Значення класичного напрямку в кримінології. 42 Позитивістський напрямок у кримінології 44 Засновник біологічного напрямку в криміно­логії Ч. Ломброзо 45 Послідовники ідей Ч. Ломброзо — Е. Феррі та Р. Гарофало 46 2.18.Виникнення соціологічного напрямку в кримі­нології 47 2.19. Теорія соціальної дезорганізації 48 З Теорія диференціального зв'язку 49 Психологічні підходи до причин злочинності... 50 Сучасні кримінологічні теорії 51 Історія вітчизняної кримінології в 20 —30-х рр. XX СТ 53 Відродження кримінологічної науки в 60-х рр. ЧХст ,,, 54 Відродження кримінології в Україні 55 Розвиток кримінології в незалежній Україні... 56 2.27. Основні напрямки розвитку кримінологіїна сучасному етапі 58 ТЕМА 3. Злочинність та її основні характеристики Поняття та виникнення злочинності як соціаль­ного явища 60 Ознаки злочинності 61 Взаємозв'язок понять "злочинність" та "злочин"... 64 Види злочинності 65 Основні показники злочинності 65 Рівень і коефіцієнт злочинності 66 Динаміка злочинності 67 Структура та характер злочинності 68 "Ціна" злочинності 69 Географія злочинності 70 Поняття латентної злочинності 70 Види та рівні латентної злочинності 71 Причини існування латентної злочинності 72 Методи та значення виявлення латентної зло­чинності 73 3.15. Основні риси злочинності в Україні 73 ТЕМА 4. Причини й умови злочинності 4.1. Поняття причин і умов злочинності в кримінології. 76 4.2. Поняття детермінації 77 Значення вивчення причиновості 79 Класифікація причин та умов злочинності.... 80 Різні підходи до розуміння причиновості в кримі­нології 82 ТЕМА5. Кримінологічне вчення про особу злочинця Поняття особи злочинця 84 Межі визнання особи злочинця в кримінології. 85 Основні кримінологічні ознаки особи злочинця. 86 Соціально-демографічні ознаки особи злочинця. 87 5.5. Кримінально-правова характеристика особизлочинця 88 5.6. Соціально-рольові характеристики особи злочинця 89 Риси правової та моральної свідомості особи злочинця 90 Соціально-психологічна характеристика особи злочинця 92 Класифікація злочинців 94 Типологія злочинців 95 Практичне значення кримінологічного аналізу особи злочинця 97 5.12. Співвідношення соціального та біологічного в особі злочинця 99 ТЕМА 6. Проблеми віктимології та суїцидальної поведінки Поняття віктимології 102 Становлення віктимології як самостійного на­прямку кримінологічних досліджень 103 Поняття жертви злочину 105 Зв'язок "злочинець —потерпілий" 106 Віктимність та віктимізація 107 Класифікація жертв злочинів 107 Віктимна поведінка жертви злочину 109 Кримінально-правовий підхід до класифікації жертв злочину Ш 6.9. Комплексний підхід до класифікації жертв злочину 111 Значення класифікації та типології жертв 112 Поняття віктимологічної профілактики 114 Поняття суїцидальної поведінки 115 Механізм суїцидальної поведінки 116 ТЕМА 7. Організація та методика кримінологічних досліджень Поняття кримінологічного дослідження 1119 Мета й завдання кримінологічного дослідження. 120 Об'єкти та суб'єкти кримінологічного до­слідження 121 Види кримінологічних досліджень 121 Поняття кримінологічної інформації 123 Види кримінологічної інформації 124 Програма кримінологічного дослідження 126 Класифікація методів збору кримінологічної інформації 126 Метод анкетування 127 Метод інтерв'ювання 130 Метод спостереження 132 Метод експертних оцінок 1344 5Документальний метод 135 Соціальний експеримент 136 Психологічні методи, що використовуються в кримінологічних дослідженнях 137 ТЕМА 8. Кримінально-правова статистика та її за­стосування в практичній діяльності органів внутрішніх справ Статистика як наука 140 Поняття правової статистики 141 Розділи кримінально-правової статистики 142 Значення кримінально-правової статистики 143 Етапи статистичного дослідження 144 Поняття про статистичне спостереження 145 Поняття одиниці сукупності, спостереження, виміру 145 Види статистичних спостережень 146 Форми статистичного спостереження 148 Облікові документи, на основі яких здійснюється облік злочинів у правоохоронних органах 150 Поняття про статистичне зведення 151 Поняття про статистичне групування 152 Табличний і графічний методи в правовій стати­стиці 154 Поняття про абсолютні величини та узагаль­нені показники 156 Ряди динаміки у правовій статистиці 158 Поняття статистичного аналізу та його основні завдання 159 ТЕМА 9. Загальні проблеми запобігання злочинності Поняття профілактики злочинності 161 Співвідношення понять "профілактика", "при­пинення" та "запобігання" 162 Принципи запобіжної діяльності 165 Функції запобіжної діяльності 166 Цілі та завдання запобіжної діяльності 167 Рівні профілактики 167 Види індивідуального рівня профілактики зло­чинності 170 Класифікація профілактичних заходів 171 Суб'єкти профілактики злочинів 175 Суд як суб'єкт запобігання злочинам 177 Прокуратура як суб'єкт запобігання злочинам... 178 Міліція як суб'єкт запобігання злочинам 179 Установи, що виконують покарання, як суб'єкт запобігання злочинам 180 Служба безпеки України як суб'єкт запобігання злочинам 180 Міністерство юстиції України як суб'єкт запо­бігання злочинам 181 Правове регулювання профілактики злочинності. 181 Інформаційне забезпечення запобігання злочинам 182 ТЕМА 10. Кримінологічне прогнозування та плану­вання боротьби зі злочинністю Поняття кримінологічного прогнозування 184 Вимоги до джерел прогнозування 185 Завдання кримінологічного прогнозування 187 Види кримінологічного прогнозування 187 Види прогнозування злочинності 188 Індивідуальне прогнозування 190 Значення кримінологічного прогнозування 192 Методи кримінологічного прогнозування 192 10.9. Кримінологічне планування 195 10.10. Принципи, що висуваються до криміно­логічного планування 196 Етапи кримінологічного планування 196 Основні розділи плану боротьби зі злочинністю. 198 10.13. Види кримінологічного планування 198 ТЕМА 11. Організаційні основи діяльності органів внутрішніх справ із запобігання злочинності 11.1. Діяльність підрозділів карного розшуку із за­побігання злочинам 200 11.2. Діяльність підрозділів Державної служби по боротьбі з економічною злочинністю 200 Діяльність підрозділів по боротьбі з незакон­ним обігом наркотиків 201 Діяльність підрозділів кримінальної міліції в справах неповнолітніх.:. 202 Підрозділи по боротьбі з організованою зло­чинністю 204 Дільничні інспектори міліції як суб'єкти запо­бігання злочинам 204 Підрозділи патрульно-постової служби міліції...205 Підрозділи дозвільної системи 206 Підрозділи служби у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб 207 11.10. Підрозділи Державної автомобільноїінспекції... 207 11.11. Підрозділи Державної служби охорони 208 67Підрозділи досудового слідства та дізнання... 209 Підрозділи зв'язків з громадськістю 210 ТЕМА 12. Кримінологічна характеристика та запо­бігання злочинності неповнолітніх Кримінологічна характеристика та запобігання злочинності неповнолітніх 211 Кримінологічна характеристика особи непов­нолітнього злочинця 212 Причини й умови злочинності неповнолітніх.... 213 Запобігання злочинності неповнолітніх 214 ТЕМА 13. Кримінологічна характеристика та запо­бігання рецидивній злочинності 13.1. Поняття рецидивної злочинності та її стан 216 Особа рецидивіста 218 Типологія особи рецидивіста 219 Причини й умови рецидивної злочинності 220 Профілактика рецидивних злочинів 221 ТЕМА 14. Кримінологічна характеристика та запо­бігання економічній злочинності 14.1. Кримінологічна характеристика економічноїзлочинності 222 Причини й умови, що детермінують економічну злочинність 224 Запобігання злочинам у сфері економіки 224 ТЕМА 15. Кримінологічна характеристика та запо­бігання насильницьким злочинам Поняття та загальна характеристика насиль­ницьких злочинів 226 Причини й умови насильницьких злочинів 228 Запобігання насильницьким злочинам 229 ТЕМА 16. Кримінологічна характеристика та запо­бігання загальнокримінальній корисливій злочинності Поняття та кримінологічна характеристика загальнокримінальної корисливої злочинності 231 Причини й умови корисливої злочинності 233 Запобігання корисливим злочинам 233 ТЕМА 17. Кримінологічна характеристика та запо­бігання організованій злочинності 17.1. Кримінологічна характеристика організованоїзлочинності 236 17.2. Детермінанти організованої злочинності 237 , 17.3. Протидія організованій злочинності 2382 ТЕМА 18. Кримінологічна характеристика та запо-I бігання злочинам, пов'язаним із незаконним обігомнаркотиків , 18.1. Кримінологічна характеристика злочинів, по­в'язаних із незаконним обігом наркотиків 240 Кримінологічна характеристика осіб учас­ників злочинів, пов'язаних із незаконним обігом нар­котиків 242 Причини й умови вчинення злочинів, по­в'язаних із незаконним обігом наркотиків 243 18.4. Профілактика незаконного обігу наркотиків...245і ТЕМА 19. Кримінологічна характеристика та запо­бігання необережній злочинності 19.1. Кримінологічна характеристика необережної злочинності 248 І 19.2. Причини й умови необережних злочинів 249 Запобігання необережній злочинності 250 Кримінологічна характеристика дорожньо-транспортних злочинів 251 Причини й умови автотранспортних злочинів. 253 Запобігання автотранспортним злочинам 254 ТЕМА 20. Кримінологічні аспекти негативних соціаль-1них явищ 20.1. Поняття "фонових" явищ 256 20.2. Кримінологічна характеристика пияцтва й алко­голізму 257 20.3. Кримінологічна характеристика проституції.... 258' 20.4. Кримінологічна характеристика наркоманії 260і 8 ТЕМА 1. Поняття, предмет, методи та система кримінології 1.1. Поняття кримінології як науки Етимологічно поняття "кримінологія" означає вчення про злочин (від лат. "сгітеп" - злочин та грецьк. "Іо^ов" - знання, вчення). Згодом це поняття набуло більш широкого значення, і сьогодні поняття "кримінологія" трактується як наука про злочин­ність. У зарубіжній літературі, поряд із терміном "кримінологія", уживаються й інші - "кримінальна соціологія", "кримінальна біологія", "кримінальна етимологія", "соціологія злочинності", "кримінальна антропологія" тощо. У вітчизняній науці вжива­ється лише термін "кримінологія"'. Кримінологія - це комплексна наука, що вивчає злочинність як соціальне явище, особу злочинця, причини й умови виник­нення злочинності, шляхи та засоби запобігання їй. Проблема злочинності завжди була й сьогодні залишається однією з найзлободенніших і політично гострих. Думки з цього приводу були полярні: як з погляду розуміння того, що ж таке власне злочинність і особи, які скоїли злочини, так і з погляду того, а як же боротися з нею, якими шляхами, методами та за­ходами. Свій внесок у вивчення злочинності, а також у форму­вання соціального порядку зробили священнослужителі, філо­софи, літератори, представники різних галузей науки. Початком розвитку кримінології як науки вважають працю Ч. Беккарія (1738-1794 рр.) "Про злочини і покарання" (1764 р.), у якій він сконцентрував увагу на проблемі злочину та судів. Термін "кримінологія" ввійшов у науковий обіг у 1885 році, коли італієць Р. Горофало видав книгу з такою назвою. Боротьба зі злочинністю, як свідчать теорія та практика різних держав, можлива тільки у двох основних напрямках. По-перше, це призначення кримінального покарання за вчине­ний злочин, і по-друге,- запобігання державою, суспільством, громадянами суспільно-небезпечних діянь, які можуть бути вчинені.1 Курс кримінології: Загальна частина: Підручник: У 2 кн. / За заг. ред. О. М. Джужи. - К.: Юрінком Інтер, 2001. - Кн. 1. Загальна частина - С. 5 Отже, відповідно до двох практичних напрямків у боротьбі зі злочинністю в теорії права формувалися дві наукові галузі, покликані розробляти засоби її подолання. Перша галузь за­снована на юридично-догматичному методі вивчення зло­чинів. Вона як сукупність (система) правових ідей, поглядів, принципів та уявлень розробляється теорією кримінального права. Друга галузь випливає з юридично-соціологічних теорій, в основі яких лежать конкретно-соціологічні методи вивчення таких явищ, як злочинність, особа злочинця, запо­бігання злочинності й певним видам злочинів. Ця самостійна система поглядів, ідей і концепцій охоплюється кримінологіч­ною наукою2. 1.2. Кримінологія як соціолого-правова наука Кримінологія є однією з суспільних наук, вона перебуває на межі філософії, соціології, психології, правознавства та деяких інших наук. До правознавства кримінологія має стосунок тому, що явища, які вона вивчає, базуються на кримінально-правових поняттях "зло­чин" і "злочинець". Профілактика злочинів теж має правову основу, чи правовий аспект, а детермінанти злочинності, особа злочинця пов'язані з дефектами її правосвідомості, психології тощо. Водночас вивчення злочинності як соціального явища, особи злочинця та засобів протидії злочинності не обмежується лише знайомством із правовими характеристиками. Аналіз цих проблем лежить у сфері предмета соціології. Уже тільки через це кримінологія є не суто правовою, а соціолого-правовою наукою3. Варто зрозуміти, що кримшологія за своєю природою є наукою комплексною. Вона охоплює і юридичні, і соціологічні, і психо-ло гічні теоретичні положення. При цьому соціолого-емпіричний матеріал описується, аналізується з позицій права. Переносячи в царину права соціологічні та психологічні знання, криміно­логія розширює свої можливості у сфері вивчення системи злочинності й проблем запобігання їй.2 Даньшин И. Н. Введение в криминологическую науку. - X.:Право, 1998. - С. 7.3 Кудрявцев В. Н., Казимирчук В. П. Современная социологияправа. - М., 1995. - С. 23. 10 11 Слід пам'ятати, що кримінологія не є суто академічною наукою (вивчення злочинності як соціального явища, її чин­ників). Кримінологічні дослідження мають на меті розробити численні практичні проблеми. При цьому вивчаються й окремі випадки (певний злочин, конкретний злочинець), а також зло­чинність (злочинний світ) загалом. За результатами таких до­сліджень формулюються висновки, що належать до різних аспектів запобігання злочинності. Відомо, що в кримінології до уваги беруть, насамперед, спостереження і факти, та не менше уваги приділяється тут і теоретичним побудовам філософського, соціологічного й загальноправового характеру, висуванню та обґрунтуванню власних наукових ідей, абстракцій, гіпотез. Науковий опис великого обсягу емпіричного матеріалу немож­ливий без теорії. Без теорії немає науки4. Варто звернути увагу на те, що кримінологія, на відміну від кримінального права й інших правових наук, не має влас­ної систематизованої сукупності правових норм, котрі були б пред­метом її вивчення. Тож, маємо справу переважно з галуззю наукових знань, із особливим напрямом у науці. "Непопулярність" кримінології в Україні сьогодні можна пояс­нити тим, що програми запобігання злочинності багато в чому не відповідають реальним можливостям суспільства. Вони не мають реального матеріально-технічного, фінансового, організаційного, кадрового та психологічного забезпечення. Загальнодержавне планування здійснюється у відриві від регіонального. Позаяк відомо, що чим вищий рівень планування, тим більш загальний і менш конкретний характер воно має. Не всі державні органи, приватні структури та населення з належним розумінням сприйма­ють і реалізують рекомендації, викладені в цих програмах. Отож, унаслідок згаданих вище чинників, програми запобігання злочин­ності лишаються здебільшого невиконаними. 1.3. Предмет кримінологічної науки Об'єктом науки кримінології є суспільні явища, пов'язані зі злочинністю та іншими правопорушеннями, причинами4 Даньшин И. Н. Введение в криминологическую науку. - X.: Право, 1998. - С. 8. й умовами виникнення злочинності, місцем і роллю особи зло­чинця в системі суспільних відносин, а також із вирішенням завдань щодо профілактики правопорушень. Предметом кримінології є дослідження закономірностей, законів, принципів, властивостей, проявів розвитку суспільних відносин, які становлять об'єкт кримінології; ці явища певною мірою вивчені, але належать до подальшого дослідження. Предмет кримінології характеризує загальний зміст науки кримінології, визначає напрями та завдання наукового до­слідження. При цьому проблеми, що вивчаються кримінологією, із погляду їх значущості для науки та практики, нерівнозначні. Одні з них є центральні, створюють власне предмет криміно­логії, інші мають прикладне, допоміжне значення, стають умовою чи засобом глибокого й усебічного пізнання цього предмета. У процесі свого розвитку кримінологія окреслила власний пред­мет, до якого нині входять чотири основні елементи: Головним елементом предмета кримінології є власне зло­чинність як історично мінливе, соціальне та кримінально-правове явище, яке становить сукупність усіх злочинів, скоє­них у державі за певний період. Вона вимірюється такими кількісно-якісними показниками, як рівень, структура, динамі­ка, характер і географія. Явища, що не є злочинами, але тісно пов'язані з ними (пияцтво, проституція, наркоманія), розгляда­ються кримінологією як "фонові" явища.^ Особа злочинця постає як система демографічних, соціаль­но-рольових, психологічних та інших властивостей особи, що вчинили суспільно-небезпечне кримінально-каране діяння. Зазначимо, що злочин - це акт вольовий, свідомо обраний; це результат складного процесу, в якому зовнішні чинники діють не безпосередньо, а через внутрішні фактори. Щоб пізнати детермінанти злочинності, потрібно розкрити механізм зло­чинної поведінки, а це неможливо зробити, не вивчивши особу злочинця, вплив її індивідуальних властивостей на характер скоєння злочину.^ Причини й умови злочинності, об'єднані родовим понят­тям "детермінанти", чи "криміногенні фактори", є сукупністю економічних, соціальних, ідеологічних, психологічних, правових, організаційно-управлінських та інших обставин, які зумовлюють (детермінують) злочинність як свій наслідок. Причини й умови 12 13 (детермінанти) злочинності вивчаються на різних рівнях: злочин­ності в цілому, окремих видів злочинів, конкретного злочину.4. Запобігання злочинності є системою державних і громад­ських заходів, спрямованих на усунення чи нейтралізацію детермінант злочинності та корекцію поведінки осіб, схиль­них до правопорушень. 1.4. Додаткові питання, що вивчає криміно­логія Основні елементи предмета кримінології не вичерпують усього її змісту. Щоб повніше, глибше й ефективніше вирішу­вати завдання, що стоять перед кримінологією, вона вивчає і проб­леми, що безпосередньо не входять до її предмета. Це питання є дискусійним у зв'язку з тим, що до цих проблем мають певне відношення інші юридичні та неюридичні науки. Крім основ­них елементів предмета науки, кримінологія також вивчає до­даткові питання.^ Жертва злочину-це особа або спільнота людей, яким прямо чи опосередковано нанесена будь-яка шкода від злочинного посягання. Для означення цього аспекту в науковій літературі виник термін "віктимологія" - вчення про жертву злочину. У кримі­нологічних дослідженнях до недавнього часу основна увага приділялася особі злочинця. Однак потерпілий взаємодіє із зло­чинцем, а тому ця проблема становить неабиякий інтерес для кримінологів.^ Супутні щодо злочинності негативні соціальні явища, які в кримінології називають "фоновими" - це сукупність аморальних проявів, які суперечать загальноприйнятим нормам поведінки й органічно взаємопов'язані зі злочинністю, оскільки детермінують одне одного та тягнуть за собою соціальну деградацію особи (а зрештою - і всього суспільства). Кримінологія не може не брати їх до уваги, оскільки їхній уплив на злочинність значний. Крім цього, запобігання зло­чинам є найефективнішим, якщо воно починається на стадії ранньої профілактики, тобто в процесі дозлочинної асоціаль­ної поведінки.^ Суїцидальна поведінка (самогубство) - це навмисне заздале­гідь обдумане позбавлення себе життя, один із видів насиль­ницької смерті. Деякі вчені виступають проти включення цього питання до предмета кримінології5, проте є й протилежні думки. На наш погляд, ця проблема має міждисциплінарний характер, вона стосується психіатрії, психології, кримінального права, але має і кримінологічний аспект.^ Прогнозування злочинності — це процес отримання, обробки й аналізу інформації з метою визначення майбутнього стану зло­чинності чи ймовірності вчинення конкретного злочину.^ Планування заходів протидії злочинності -це цілеспрямо­ваний процес розробки плану, в якому на основі цілей і зав­дань боротьби зі злочинністю визначаються шляхи та засоби їх вирішення, нормативне, інформаційне, методичне забез­печення на визначений період часу. Застосування дієвих заходів боротьби зі злочинністю неможливе без відповідного прогнозування, а також планування цього процесу. Тож ця проблематика має бути залучена і до пред­мета кримінології.^ Кримінально-правова статистика - це заснована на за­гальних принципах і змісті юридичних наук система положень та прийомів загальної теорії статистики, що застосовується при вивченні кількісно-якісного аспекту злочинності й пов'яза­них з нею явищ і заходів соціального контролю за нею. Кримінально-правова статистика допомагає право­охоронним органам правильно організувати свою роботу щодо боротьби зі злочинністю.^ Методика вивчення злочинності - це сукупність наукових методів (способів і засобів наукового пізнання), застосовува­них для збору, опрацювання, аналізу чи інтерпретації кримі­нологічно-значимої інформації. При проведенні кримінологіч­них досліджень використовують прийоми (способи) інших наук - соціологічні, статистичні, математичні, психологічні, -пристосовуючи їх до проблеми, що вивчається.5 Карпец И. И. Современньїе проблеми криминологии. - М., 1982. - С. 133; Зелинский А. Ф. Криминология. - X., 2000 - С. 23 14 151.5. Завдання кримінології Мета кримінології полягає у виробленні наукових і практич­них рекомендацій, положень та висновків щодо підвищення ефективності запобігання злочинності. Практичні цілі форму­люються, беручи до уваги професійну підготовленість кадрів, їхнє матеріально-технічне, фінансове забезпечення й реальний час щодо проведення відповідних заходів. Мета та предмет кримінології визначають її завдання. Основні завдання кримінології: отримання достовірних даних про елементи, що є пред­метом кримінології; вивчення об'єктивних і суб'єктивних факторів, які вплива­ють на рівень, структуру, динаміку, характер злочинності, її регіональні особливості; соціально-кримінологічне дослідження деяких видів зло­чинності для визначення способів боротьби з ними; 4) вивчення особи злочинця, дослідження механізмувчинення конкретного злочину, класифікація видів злочиннихпроявів і типів особи злочинця; розробка наукових рекомендацій щодо усунення чи ней­тралізації явищ, які спричиняють антисоціальну злочинну по­ведінку; наукова розробка заходів, пов'язаних із виявленням осіб, від яких можна очікувати вчинення злочинів, вивчення цих осіб і вжиття дієвих профілактичних заходів упливу на них; вивчення особи потерпілого від злочинів, взаємозв'язку між жертвою та злочинцем; визначення основних напрямків і заходів протидії зло­чинності, правове регулювання профілактичної діяльності. 1.6. Функції кримінології Виходячи із завдань, які стоять перед кримінологією, ви­діляють функції кримінології:Описова: кримінологія виявляє та фіксує певні факти соціальної дійсності, пов'язані зі злочинністю, відображає їхні властивості й ознаки, дає їхній науковий опис.Пояснювальна: розкриваючи на основі емпіричних даних і теоретичних положень суть досліджуваних обєктів, кримінологія дає їм наукове пояснення. 16Прогностична: вивчаючи тенденції розвитку криміно­логічно значущих процесів і явищ, кримінологія прогнозує їхній майбутній стан.Практично-перетворювальна: кримінологічні опис, по­яснення та прогнозування так чи так підпорядковані інтересам наукового управління соціальними процесами, пов'язаними з протидією злочинності. Тож, боротьба зі злочинністю в значенні розуміння фокусує решту проблем, які вивчаються криміно­логією. У цьому й полягає практично-перетворювальна фун­кція науки, оскільки кримінологічні знання лише тоді мають цінність, коли вони озброюють суб'єкти профілактики зло­чинів, слугують для них керівництвом до дій. За видами впливу практично-прикладні функції можна поділити на економічні, правові, соціально-психологічні, гч організаційио-управліпські та ін. "^ 1.7. Діалектичний та історичний методи ^Г>, Метод (від грецьк. теїпосіоі - шлях до чого-небудь) - прийом, Х^ шлях дослідження. Методика - сукупність методів дослідження. \\ Методологія - учення про шляхи та методи дослідження чого-небудь. Глибоко й достовірно пізнати соціальні явища дають змогу діалектичний та історичний підходи. Вони надають можливість правильно вирішувати такі дуже важливі для кримінології проблеми, як співвідношення буття та свідомості, фізичного й духовного, соціального та біологічного, необхідного й ви­падкового, загального зв'язку явищ у їх постійному розвитку, єдності та боротьбі протилежностей, проблеми переходу кількісних змін у якісні тощо. Діалектико-історичний метод орієнтує дослідника на потребу розглядати злочинність та інші кримінологічні явища в по­рівняльно-історичному аспекті в розвитку та зміні їхніх соціаль­них зв'язків і зумовленостей, застерігає від суб'єктивізму й одно­бічного підходу, забезпечує системність дослідження. Однак хиб­ною є думка, що лише на підставі загальних філософських по­ложень можна пояснити всі явища та протиріччя, з якими стикається кримінологія. Завдання будь-якого криміноловшюго , ^колАїкїкл .,- авНа| | ТЗБЛАСНА УНІВЕРСАЛЬНА^ 1 ПАУТОБА БТГ.Л'ПГЕ"КА дослідження полягає в тому, щоби за допомогою законів і кате­горій діалектики обрати такий метод дослідження, котрий дав би можливість розкрити сутність явища, встановити законо­мірності його розвитку, історичні форми прояву.^ Діалектичний метод лежить в основі методології будь-якої науки, а діалектичний матеріалізм становить загальну методо­логію, тобто теорію пізнання. Філософи глибоко проникли в розуміння того, яким шляхом розвивається наукове пізнання, які найважливіші закономірності його руху від зовнішніх аспектів явищ, що вивчаються, до їхньої внутрішньої сутності. Тож завдання науки полягає в тому, щоб видимий у явищі рух звести до дійсного внутрішнього руху, бо якби форма прояву та сутність речей збігалися, то наука була б зайвою. Отже, в основі методології лежить загальний метод пізнання - діалектичний та історичний матеріалізм. Це база як для загальнонаукових (логічного, абстрактного мислення, висунення гіпотез, аналізу та синтезу, спостереження, експерименту), так для і спеціальних методів (соціологічних, статистичних, математичних, психологічних, педагогічних тощо). Остання група методів, які хоча і не є кримінологіч­ними, але свою специфіку вони отримують через особливості предмета та завдань саме кримінологічних досліджень. 1.8. Загальнонаукові методи кримінологіч­них досліджень Загальнонаукові методи - це загальні способи та шляхи дослідження процесів і явищ, визначення тенденцій їх змін, які використовуються в різних галузях наукового знання. До загальнонаукових методів кримінологічних досліджень відносяться: аналіз і синтез, індукція та дедукція, узагальнення, абстракція тощо.^ Аналіз - це процес уявного чи реального розподілу цілого на частини, а синтез - процес об'єднання елементів у єдине ціле.Індукція - спосіб пізнання явища від окремих фактів і по­ложень до загальних висновків; дедукція ж розуміється як конс­татація висновків через пізнання явища від загального до конк­ретних фактів.Аналогія — це відповідність, подібність предметів або явищ, процесів у яких-небудь властивостях.Узагальнення - це відображення та формулювання тен­денцій, що лежать в основі досліджуваного процесу.Абстракція- це процес уявного виділення визначених вла­стивостей і зв'язків досліджуваного явища та розмежування їх і побічних явищ.Історичний підхід - це розгляд і вивчення закономірного процесу руху та розвитку суспільства, зважаючи на характери­стики й особливості конкретного часового періоду.Системний аналіз — це сукупність методологічних засобів і при­йомів, використовуваних для підготовки й обґрунтування рішень зі складних проблем. Системний аналіз спирається на принципи системного підходу, а також на низку математичних та інших кількісних методів. Основна процедура - це побудова узагаль­неної моделі, що відображає взаємозв'язок реальної ситуації.Моделювання - це спосіб дослідження процесів або систем об'єктів через п20 Кримінально-правова теорія та заснований на ній кримі­нальний закон дають юридичну характеристику злочинам і злочинцям (суб'єктам злочину), що необхідне кримінології. Своєю чергою, кримінологія надає кримінальному праву, законодавцю і правозастосовній практиці інформацію про рівень злочинності, її структуру, динаміку, ефективність профілактики злочинів, розробляє прогнози щодо майбутніх змін цього негативного явища. Це дає змогу вчасно реалізову­вати нормотворчу діяльність з визнання діянь злочинними чи переведення їх зі злочинів до розряду інших правопо­рушень (криміналізація чи декриміналізація). Зв'язок кримінології та кримінального процесу полягає в тому, що суспільні відносини, які регулюються кримінально-процесуальними нормами, націлені на недопущення реально можливої та припинення розпочатої злочинної діяльності за допомогою оперативних служб кримінальної міліції чи без­посереднім застосуванням передбачених законом заходів при­мусу (тримання під вартою, арешт майна, вилучення документів тощо), через виявлення причин і умов вчинення конкретних злочинів. Кримінально-процесуальні норми (статті 23, 23і, 232 КПК України) закріплюють обов'язковість виявлення при­чин і умов, що сприяли вчиненню злочину, та вжиття заходів щодо їх усунення. Вивчення ж причин й умов злочинності (пев­ного злочину), запобігання злочинності - основні елементи пред­мета кримінології. Тож кримінологічні знання допомагають у практичній діяльності при розслідуванні кримінальної справи.Криміналістика розробляє методику виявлення та фіксації фактичних даних про причини й умови вчинення злочинів, типо­логічні характеристики ситуацій вчинення злочинних проявів, способів дій злочинцш, а також організаційно-технічні й тактичні засоби захисту особи та майна від злочинів, що ускладнює вчинення останніх. Кримінологія ж указує основні напрямки для їхньої розробки, що випливають із даних про структуру й ди­наміку злочинності, та типові криміногенні ситуації, а також роз­глядає ці рекомендації як складову частину системи профі­лактичних заходів й аналізує ефективність їх застосування. Взаємодія кримінально-виконавчого права та криміно­логії найактивніше здійснюється щодо боротьби з рецидивом 21злочинів, у царині результативності виконання покарань, а також ресоціалізацїї та адаптації осіб, які вчинили злочин після відбуття покарання. При цьому кримінально-виконавче право вивчає власне порядок і процес відбування покарання в аспекті реалізації його цілей і проблемних ситуацій, пов'язаних з цим, а криміно­логія - причини й умови рецидиву та заходи щодо їх усунення. Кримінально-виконавче право й кримінологія спільно розроб­ляють рекомендації щодо запобігання рецидивові, підвищення ефективності виправлення засуджених осіб. Зв'язок кримінології з адміністративним правом полягає в тому, що адміністративне право вивчає правопорушення, перед