Реферат по предмету "Разное"


Cols=2 gutter=490> ббк 65. 290-5 Ф32

ББК 65.290-5 Ф32ВСТУПРецензенти:П. П. Борщевський, д-р екон. наук, проф. (Рада з вивчення продуктивних сил України НАН України)Н. П. Гончаровя, д-р екон. наук, проф. (Інститут економіки НАН України)Гриф надано Міністерством освіти і науки України Лист№ 14/18.2-1290 від 17.07.03Федонін О. С., Рєпіна І. М., Олексюк О. І. Ф 32 Потенціал підприємства: формування та оцінка: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2003. — 316с. І8ВК 966-574-519-0 У посібнику вперше комплексно розкрито сутність, структурно-елементний склад, механізм формування та методологію оцінки потенціалу підприємства. Глибоко та послідовно викладено теоретичні основи, зміст та особливості конкурентоспроможності потенціалу сучасних підприємств і запропоновано прикладні мод'елі оцінки її рівня. Ґрунтовно висвітлено су­часну методологію ринкової оцінки земельно-майнового та соціально-організаційного комплексу підприємства і втіленого в ньому потенціалу, зо­крема особливості оцінки земельних ділянок, будівель, споруд, машин, об­ладнання та вартості бізнесу підприємств. Особливу увагу зосереджено на проблемних питаннях оцінки нематеріальних активів і соціальної складової підприємницької діяльності, які визначають ефективність формування і ви­користання потенціалу підприємств. Для студентів, аспірантів і викладачів економічних вузів і факультетів. Посібник буде корисний також керівникам, менеджерам і спеціалістам під­приємств, професійним оцінювачам нерухомості, слухачам бізнес-шкіл. центрів магістерської підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфіка­ції управлінських працівників.ББК 65.290-5^ Розповсюджувати та тиражувати без офіційного дозволу КІІЕУ заборонено ©О. С. Федонін. І. М Ргпіна. I5В^' 966-574-519-0 О. І Олекскж, 2003 С КНЕУ. 2003 Сучасний економічний розвиток свідчить про необхід­ність використання нових теоретичних підходів, прикладного ін­струментарію, які уможливлюють ефективне подолання склад­ними соціально-економічними системами господарювання різних рівнів невизначеності динамічного ринкового середовища та да­ють змогу своєчасно адаптуватися до нього. Для ефективного функціонування і забезпечення конкуренто­спроможності підприємств та інших суб'єктів господарювання необхідно якісно розвивати матеріально-технічні, структурно-функціональні, соціально-трудові та інші елементи потенціалу. Це зумовлює виключну увагу керівників підприємницьких струк­тур до ефективного управління технологічними й організаційни­ми змінами, а особливо до алгоритмів визначення та використан­ня їхніх потенційних соціально-економічних можливостей. Актуальність проблематики, мета і завдання посібника визна­чили його логіко-структурну побудову: Поглиблено теоретичні засади визначення сутності «потен­ціалу підприємства», розроблено, видову класифікацію потенціа­лів, визначено їхню роль в управлінні та державному регулюван­ні економічних процесів. Узагальнено методологічні підходи і методи оцінки конку­рентоспроможності потенціалу сучасних підприємств, визначеноприкладні моделі вимірювання, оцінки та забезпечення стратегіч­них конкурентних переваг. Сформульовано загальні принципи, методи і нормативно-методичні положення оцінки потенціалу підприємства як дина­мічної поліструктурної виробничо-господарської та соціальноїсистеми. Викладено основні положення розрахунків ринкової вар­тості земельних ділянок, будівель, споруд та інших складовихнерухомості. Висвітлено особливості методичного інструментарію оцінкивартості машин та обладнання, рівня їх фізичного, функціональ­ного, технологічного та економічного старіння. Узагальнено зарубіжний досвід та вітчизняні підходи дооцінки нематеріальних активів як провідної складової потенціалусучасних підприємств. Викладено методологічний підхід до ринкової оцінки поте­нціалу управлінського і техніко-технологічного персоналу та йо­го впливу на вартість підприємницьких структур. Описано алгоритми та оціночні процедури визначення вар­тості бізнесу та втілених у ньому потенційних можливостей. У посібнику вперше: Запропоновано нові методологічні й організаційно-еконо­мічні засади формування і територіального розміщення потенціа­лу підприємств з урахуванням властивостей економічних систем,галузевих особливостей виробництва та ведення підприємниць­кої діяльності. Зроблено спробу розширити традиційні напрямки використан­ня теорії оцінки з доповненням її методологічними особливостямиоцінки ринкової вартості всіх складових потенціалу підприємстваяк інтегрованої системи, що дає змогу якнайповніше практично ре­алізувати принцип найліпшого та найефективнішого використання. Сформульовано понятійний апарат нового концептуальногопідходу до оцінки вартості підприємства з урахуванням можли­востей ефективного використання всіх складових його потенціа­лу, що забезпечує практичну реалізацію сучасної моделі управ­ління підприємницькими структурами за критерієм вартості. » Запропоновано науково-методичні засади ринкової оцінки трудового потенціалу як найважливішої складової будь-якої ви­робничої соціально-економічної системи. У посібнику узагальнено й-використано досвід наукової, педа­гогічної та практичної діяльності, нагромаджений за останні роки кафедрою економіки підприємств Київського національного еко­номічного університету в галузі оцінки і підвищення ефективнос­ті використання потенціалу сучасних підприємств. Посібник написаний згідно з типовою навчальною програмою дисципліни «Потенціал підприємства (формування та оцінка)», яку включено в нормативну частину навчальних планів підготов­ки бакалаврів з економіки та підприємництва. Навчальний посібник підготовлено колективом викладачів ка­федри економіки підприємств Київського національного економі­чного університету лід керівництвом професора О. С. Федоніна у складі авторів: О. С. Федоніна (вступ, розділи: 1; 4.3; 5.1, 5.2, 5.4; 6—9; 10.1; 10.3; 10.4; додатки), І. М. Рєпіної (розд. 3; 4.1; 4.2), О. І. Олексюка (розд. 2; 5.3; 10.2). Автори висловлюють особливу подяку рецензентам — докторам економічних наук професорам П. П. Борщевському і Н. П. Гончаро-вій, які зробили низку слушних зауважень та пропозицій.РОЗДІЛ 1^ СУТНІСНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВАОсновні поняття розділу: •/ Сутнісно-змістова еволюція терміна «потенціал». / Потенціал підприємства. •/ Структура потенціалу підприємства. •/ Графоаналітична модель потенціалу підприємства.1.1. Сутнісно-змістова еволюція терміна «потенціал» Вивчення еволюції наукового розуміння терміна «по­тенціал» дає змогу зробити висновок, що його запровадження в економічні дослідження було пов'язане з розробкою проблем комплексної оцінки рівня розвитку виробничих сил у двадцяті роки минулого століття. Термін «потенціал» у своєму етимологічному значенні походить від латинського слова «роїепііа» й означає «приховані можливості», які в господарській практиці завдяки праці можуть стати реальністю. У вітчизняній економічній літературі цей термін у широкому розумінні трактують як можливості, наявні сили, запаси, засоби, які можуть бути використані, або як рівень потужності у будь-якому відношенні, сукупність засобів, необхідних для чого-небудь. Тлумачний словник української мови також під цим тер­міном розуміє «приховані здатності, сили для якої-небудь діяль­ності, що можуть виявитися за певних умов». Таким чином, терміни «потенціал», «потенційний» означають наявність у кого-небудь (будь-то окремо взята людина, первинний робочий колектив, суспільство в цілому) прихованих можливостей, які ще не виявилися, або здатності діяти у^відповідних сферах. У працях В. Вейца' та К. Г. Воблого2 знайшло обгрунтування поняття потенціалу виробничих сил як потенційної можливостіВейц В. Потенциальнью й кннетические производительнне сильї мирового хозяй-ства. —Кн. 1. — М, 1927. — С. 22. * Вобльїй К. Г. Производительньїе сіпм УкраиньІ. Техника. зкономика й право / Науч. записки Ин-та нар. хоз-ва. — 1924. — № 4—5. — С. 126—149. країни виробляти матеріальні блага для задоволення потреб насе­лення. Згодом С. Г. Струмилін1 запровадив поняття «економічний потенціал», під яким розумів сукупну виробничу силу праці всіх працездатних членів суспільства. В. С. Нємчинов досліджував «по­тенціал розширеного виробництва», який характеризує ресурсні можливості національної економіки щодо економічного зростання. У табл. 1.1 показано еволюцію трактування науковцями тер­міна «потенціал» в економіці з посиланням на авторів та час до­слідження. У розвитку сучасних уявлень про потенціал можна виділити три напрямки. Представники першого (Д. Черников, С. Бєлова, Є. Фігурнов та інші) стверджують, що потенціал — це сукупність необхідних для функціонування або розвитку системи різних ви­дів ресурсів. Визначаючи категорію, що досліджується, необхідно взяти до уваги положення акад. Л. І. Абалкіна3 про те, що поняття «потен­ціал» і «ресурси» не слід протиставляти. Потенціал (економіч­ний, підприємницький, виробничий)— це «узагальнена, збірна характеристика ресурсів», прив'язана до місця та часу. У літера­турі трактування поняття «потенціал» як певної сукупності ре­сурсів, головним чином економічних, безпосередньо пов'язаних із функціонуванням виробництва та прискоренням науково-техніч­ного прогресу, знаходить все більше прихильників. Так. напри­клад, В. М. Архангельський4 під потенціалом розуміє засоби, за­паси, джерела, які є в наявності і можуть бути мобілізовані для досягнення певної мети або розв'язання певної задачі, тобто су­купність реальних нагромаджених ресурсів. До складових потен­ціалу в цьому розумінні відносять відповідні трудові, матеріаль­ні, фінансові та інформаційні ресурси, які залучаються у сферу вдосконалення виробництва. Сюди ж включають і сукупність ре­сурсів, яка забезпечує необхідний рівень організації виробництва та управління, ресурси сфери освіти і перепідготовки кадрів. «Ре­сурсне» розуміння потенціалу має важливе значення для плану­вання та управління виробничою діяльністю, але не вичерпує найістотніших його характеристик.Стр\.\птт С. Г. К воирос> об измеиении народного благосостояния // Вопросьг статистики. — 1954. — № 5. — С. 12—28,Нємчинов В. С. Зкономико-математнческие методьі н моделі] II Избр нроизв ' В б т. — М, 1967. — Т. 3. — С. 207. ' Абалкин Л. II. Диалектика социалистической зкономики. — М., 1981. — С. 24. ЛрхаІІгельскшї В. Н., Зиновьев .7. Е. Управление научно-техническим прогрессом в машиностроснии. — М., 1983. — С. 6.Таблиця 1.1^ ЕВОЛЮЦІЯ ТРАКТУВАННЯ НАУКОВОЮ ДУМКОЮ ТЕРМІНА «ПОТЕНЦІАЛ» В ЕКОНОМІЦІ Автор РІК Визначення Воблий К. Г. 1924 Потенціал виробничих сил — потенційна мо­жливість країни виробляти матеріальні блага для задоволення потреб населення Вейц В. 1927 Потенційні виробничі сили — не тільки матеріа­льні елементи, а також ті чи інші матеріальні умови, за яких здійснюється виробничий процес Струмилін С. Г. 1954 Економічний потенціал — сукупна виробнича сила праці всіх працездатних членів суспільства Нємчинов В. С. 1967 Потенціал розширеного виробництва — ресур­сні можливості національної економіки для здійснення економічного зростання Анчишкін О. І. 1973 Виробничий потенціал — сукупність ресурсів, які в процесі виробництва набирають форми факторів виробництва Абалкін Л. І. 1981 Потенціал — це узагальнена збірна характери­стика ресурсів, прив'язана до місця й часу Архангельський В. М. 1983 Потенціал — засоби, запаси, джерела, які є в на­явності і можуть бути мобілізовані для досягнен­ня певної мети або розв'язання певної задачі Рєпіна І. М. 1998 Підприємницький потенціал — сукупність ресурсів (трудових, матеріальних, технічних, : фінансових, інноваційних і т. її.), навичок і можливостей керівників, спеціалістів та ін­ших категорій персоналу щодо виробництва товарів, здійснення послуг (робіт), отримання максимального доходу (прибутку) і забезпе­чення сталого функціонування та розвитку підприємства * Олексюк О. І. 2001 Потенціал підприємства — максимально мож- і лива сукупність активних і пасивних, явних і і прихованих альтернатив (можливостей) якіс- і ного розвитку соціально-економічної системи підприємства у певному середовищі господа­рювання (ситуаційно-ринкова складова) з ура­хуванням ресурсних, структурно-функціональ­них, часових, соціокультурних та інших обме­жень Друга група авторів уявляє потенціал як систему матеріальних та трудових факторів (умов, складових), що забезпечують досяг­нення мети виробництва. Основою для такого підходу є вислов­лювання К. Маркса про те, що засоби праці, предмет праці та ро­боча сила як фактори виробництва та елементи утворення нового продукту виступають як можливості, що підкреслює їхній потен­ційний характер. Для перетворення цієї можливості на дійсність «вони мають з'єднатися»1. Це положення є принципово важли­вим для аналізу і розроблення методів вимірювання потенціалу, тому що екстенсивний динамізм розвитку виробництва в деяких випадках послабив увагу дослідників до питань поліпшення ви­користання вже нагромаджених ресурсів. М. А. Іванов, Ю. Г. Оде-гов, К. Л. Андреєв та інші стверджують, що дослідження ефек­тивності розвитку економіки мають базуватися не на досягну­тому рівні використання ресурсів, а на потенційних можливос­тях виробництва. Зі збільшенням масштабів виробничого апа­рату зростає значення задач, пов'язаних зі всебічним і найраці-ональнішим використанням внутрішніх можливостей розвитку виробництва. Учені третього напрямку розглядають потенціал як здатність комплексу ресурсів економічної системи виконувати поставлені перед нею завдання. Потенціал, на їхню думку, — це цілісне уяв­лення про єдність структури і функції об'єкта, вияв їх взаємо­зв'язку. На цій основі робиться висновок про сукупні можливості колективу виконувати певні .завдання — що вдаліше склалася структура об'єкта, що більше відповідають одні одним його струк­турні та функціональні елементи, то вищими будуть його потен­ціал і ефективність. У сучасних динамічних умовах ринкового господарювання орієнтація на традиційні переваги для планування стратегічного розвитку потенціалу підприємства може стати помилковою. У зв'язку з цим, на думку І. Ансоффа, концепцію сильних і слаб­ких сторін необхідно замінити на загальнішу концепцію органі­заційного потенціалу з наголошуванням на потенціалі загально-фірмового менеджменту. У діапазон потенційних можливостей він включає: маркетинг, виробництво, НДДКР, фінанси та інші функціональні складові, а також навички загальнокорпоративно-го управління (наприклад, управління розвитком, диверсифіка­цією, розширенням за рахунок придбання інших підприємств, управління персоналом).Маркс К., Знгельс Ф. Соч. — 2-е шл. — М., 1960. — Т. 23. — С. 217. Усе це свідчить, що й досі домінує однорічний підхід до еко­номічного трактування суті потенціалу — або як до сукупності ресурсів, або як до здатності господарської системи випускати продукцію, або як до можливості виробничих сил досягти певно­го ефекту. Цікавою щодо цього є запропонована Н. Т. Ігнахенком та В. П. Руденком класифікація ознак поняття «потенціал»1, зага­льновживана у вітчизняній науковій літературі (рмс. !.!;: у 42% випадків змістове значення терміна «потенціал» асоцію­ється із сукупністю природних умов і ресурсів, можливостей, за­пасів, засобів, цінностей; у 18% — з потужністю виробництва (галузей народного господарства), фондів, ресурсів країни, регіо­ну; v 16%—з ресурсною, економічною, природною, регіональ­ною'характеристикою; у 8% --• з можливістю виробничих сил досягти певного ефекту. 45 І 40 35 зо 25 20 15 10 5 О О Сукупність ресурсів П Потужність виробний гва П Загальна ресурсна, економічна, природна характеристика регіону • Можливість досягнення ефекту Рис. 1.1. Класифікація ознак поняття «потенціал» Визначення поняття потенціалу має не тільки важливе науко­ве, а й практичне значення, оскільки уявлення про його зміст ви­значає підхід до його оцінки, вимірювання й управління. На закінчення можна запропонувати загальну класифікацію видів потенціалів за різними ознаками (рис. 1.2).^ Игнатенко Н. Т., Руденко В. П. Производственно-ресурсньїй потенциал терри го-рии. — К., 1986,— С.7." р о потенціал людства; природний; ^ За рівнем абстрагованості: економічний; соціокультурний; психофізіологічний потенціал світового господарства; національної економіки; галузевий; регіональний; ^ Залежно від рівня агрегованості оцінки: територіальний; добровільних об'єднань; підприємств; структурних підрозділів; операційних (виробничих) дільниць та окремих робочих місць » промисловий; За галузевою ознакою: транспортно-комунікаційний; науковий; будівельний; сільськогосподарський; « сфери обслуговування тощо потенціал основних виробничих фондів (засобів); потенціал оборотних фондів (засобів); ^ За елементним складом: земельний; інформаційний; технологічний; кадровий (трудовий) тощо За спектром урахованих можливостей: • внуї « ЗОВІ "рішньосистемний; ішній (ринковий) * виробничий; За функціональною сферою виникнення: * маркет » фінанс » науїсок инговии; овий; о-технічний: груктурний та ін. * інфрас • експортний; » імпортний 3 огляду на спрямованість діяльності підприємства: За мірою реалізації * фактич потенціалу: * перспе -Іий (досягнутий, реалізований); ктивний (вектор розвитку) Рис. 1.2. Класифікація видів потенціалів 10^ 1.2. Загальна характеристика потенціалу підприємства Перехід до нового механізму господарювання значно підвищив актуальність дослідження тих ринкових ознак потенці­алу, котрі якнайповніше виражають, на нашу думку, поняття «потенціал підприємства». Потенціал, що об'єднує в собі як просторові, так і тимчасові ха­рактеристики, концентрує одночасно три рівні зв'язків і відносин:По-перше, він відображає минуле, тобто сукупність властиво­стей, нагромаджених системою в процесі її становлення і таких, що зумовлюють можливість до її функціонування та розвитку. У цьому плані поняття «потенціал» фактично набуває значення поняття «ресурс».По-друге, він характеризує рівень практичного застосування і використання наявних можливостей. Це забезпечує розмежу­вання реалізованих і нереалізованих можливостей. У цій своїй функції поняття «потенціал» частково збігається з поняттям «резерв». Розглядаючи структуру потенціалу з цих позицій, варто вра­ховувати, що в першому випадку структурні елементи потенці­алу, що залишилися в нереалізованому вигляді, призводять до зниження ефективності його функціонування (наприклад, неви-користовувані в роботі трудові навички втрачаються, нереалізо­вані особистісні здібності руйнуються), а в другому випадку «надлишковий» запас сил і здібностей працівника забезпечує гнучкість і маневреність розвитку системи стосовно змінюваних умов праці.По-третє, він орієнтується на розвиток (на майбутнє). Будучи єдністю стійкого і мінливого станів, потенціал містить (як мож­ливі) елементи майбутнього розвитку. Рівень потенціалу, характеризуючи наявний стан системи, обумовлений тісною взаємодією всіх трьох перелічених станів, що і відрізняє його від таких, на перший погляд близьких, по­нять, як «ресурс» і «резерв». Основний зміст поняття «потенціал підприємства» полягає в інте­гральному відображенні (оцінці) поточних і майбутніх можливос­тей економічної системи трансформувати вхідні ресурси за допо­могою притаманних її персоналу підприємницьких здібностей в економічні блага, максимально задовольняючи в такий спосіб кор­поративні та суспільні інтереси. Потенціал підприємства— це складна, динамічна, поліструк-Іурпа система. Ця агломерація має певні закономірності розвитку, від уміння використати які вирішальною мірою залежить ефектив­ність економіки, темпи та якості її зростання. Отже, потенціал під­приємства характеризується чотирма основними рисами.Перши риса. Потенціал підприємства визначається його реа-.Іьними можливостями в тій чи іншій сфері соціально-еконо-мічьої діяльності, причому не тільки реалізованими, а й нереалі­зованими з будь-яких причин.^ Друга риса. Можливості будь-якого підприємства здебільшого залежать від наявності ресурсів і резервів (економічних, соціаль­них), не залучених у виробництво. Тому потенціал підприємства характеризується також і певним обсягом ресурсів, як залучених у виробництво, так і ні. але підготовлених для використання.Третя риса полягає в тому, що потенціал підприємства визна­чається не тільки і не стільки наявними можливостями, але ще й навичками різних категорій персоналу до його використання з ме­тою виробництва товарів, здійснення послуг (робіт), отримання максимального доходу (прибутку) і забезпечення ефективного фун­кціонування та сталого розвитку виробничо-комерційної системи.Четверта риси. Рівень і результати реалізації потенціалу під­приємства (обсяги виробленої продукції або отриманого доходу йірибугку)) визначаються гакож формою підприємництва та аде­кватною їй організаційною структурою. Спираючись на основні характеристики потенціалу підприєм­ства, можна стверджувати, що його модель визначається: « обсягом та якістю наявних у нього ресурсів (кількістю за­йнятих працівників, основними виробничими і невиробничими фондами або матеріальними запасами, фінансовими та нематері­альними ресурсами — патентами, ліцензіями, інформацією, тех­нологією); * можливостями керівників та інших категорій персоналу ство­рювати певні види продукції, інакше кажучи, їхнім освітнім, ква­ліфікаційним, психофізіологічним та мотиваційним потенціалом; можливостями менеджменту оптимально використовувати наявні ресурси підприємства (професійною підготовкою, талан­том, умінням створювати й оновлювати організаційні структури підприємства); * інформаційними можливостями, тобто можливостями під­приємства генерувати і трансформувати інформаційні ресурсидля використання їх у виробничій, комерційній та управлінськійдіяльності; « інноваційними можливостями підприємства щодо оновлення техніко-технологічної бази виробництва, переходу на випуск нової конкурентоспроможної продукції, використання сучасних форм і методів організації та управління господарськими процесами: *•• фінансовими можливостями залучення коштів, що їх бракує (кредитоспроможністю, внутрішньою та зовнішньою заборгова­ністю у сфері фінансів): « іншими можливостями. Разом усі ці можливості створюють сукупний (економічний та соціальний) потенціал підприємства, який стосовно аналогічного потенціалу, будь-якого іншого підприємства відображає рівень його конкурентоспроможності.^ 1.3. Структура потенціалу підприємства З урахуванням викладеного можна чіткіше уявити не тільки сутність потенціалу підприємства, а і його структурну пот будову. Під структурою системи, якою є потенціал підприємства, ро­зуміють мережу найсуттєвіших, стійких (інваріантних) зв'язків між елементами. На думку М Ф. Овчинникова, структура— це «інваріантний» аспект системи', В. [. Кремянський також звертає увагу на те, що структура виражає не всю сукупність зв'язків об'єкта, а тільки його найсуттєвіші зв'язки: «Структура є розгор­нуте вираження сутності»". Існує і ширше тлумачення структури, згідно з яким розрізня­ють два типи структур: макро- і мікро. Макроструктура виражає найстійкіші (інваріантні) зв'язки системи, а мікроструктура — змінні (імовірнісні). Сукупність макро- і мікроструктури об'єкта або процесу, тобто сукупність усіх зв'язків, і становить їхній зміст. В економічній літературі наявні різні підходи до визначення структури потенціалу підприємства. Більшість дослідників роз­глядає ресурсну структуру потенціалу, однак з урахуванням у ньому різної кількості складових. В одному випадку до його складу рекомендується включати тільки засоби праці, в друго­му— засоби праці і робочу силу, в третьому — засоби праці, ро­бочу силу і природні ресурси, які застосовуються в процесі виро­бництва, у четвертому — засоби праці, робочу силу і предмети праці. Є й значно ширші поняття структури потенціалу підпри-Овчинников Н. Ф. Принципьі сохранения. — М., 1966. — С. 267—268. Кремянский В. II. Структурнме уровни жизни материн. — М., 1969. — С. 6. 12 13 них фондів, чої потужної 1 5 л я 8 ВОСТІ ПІДПрІ' у господарсі а 0 І 3_ • потенці « потенці « потенц * потенц * потенц 2 &а : 8с й л 5? т я р: 63 рз в &3 3 н ° _ р д н 5-Й £ о § 3 о *• Й а Є. _ 03 « р^^^^Яо^І кі формують техніко-технологічний базис виробни гі підприємства. а 5 > : в" а а з 3 | > і _ мства використовувати сукупні природні багатств ;ій діяльності. • Ч • І і • • • т й % С ! С &3 и> ге і 3 а 5 3 а Е р П а І' а • н 8 * С «І ї 5 В І*\3 л технологічного персоналу. л нематеріальних активів; Й О о\ о 1 X о а л основних фондів; л землі та природно-кліматичні умови; т їіРІі їИІ! Ш І! Р 1 1 р О v: О Е- І _і. І Т "Ґ І Й363 ^"1^:'7ІЕз'Е?о7р2-? Потенціал оПоритнпх фондів — це частина виробничого ка­піталу підприємства у вигляді певної сукупності предметів праці (сировини, конструкційних матеріалів, палива, енергії та різних допоміжних матеріалів), які перебувають у виробничих запасах. незавершеному виробництві, напівфабрикатах власного виготов­лення і витратах майбутніх періодів. Потенціал нематеріальних активів — сукупність можливої--єн підприємства використовувати права на нові чи наявні продукт інтелектуальної праці н господарському процесі з метою реалізації корпоративних інтересів на засаді задоволення суспільних потреб. Потенціал технологічного персоналу — здатність робітників виробляти різні продукти, надавати посли й чи виконувати роботи. Фінансовий потенціал —- обсяг власних, позичених та залуче­них фінансових ресурсів підприємства, що ними воно може розпо­ряджатися для здійснення поточних і перспективних витрат. Головною складовою фінансового потенціалу с, інвестицій­ний, тобто наявні та приховані можливості підприємства для здійснення простого і розширеного відтворення. Відтворення потенціалу підприємства — це процес безперер­вного відновлення всіх його складових.^ Просте відтворення потєнціаіу підприємства здійснюється в незмінних обсяіах для відновлення спожитих, факторів виробни­цтва і забезпечення бетперсрвносіі ного фхннціоіг.нані'я.^ Розширене відтворення потенціалу підпршмстчи передбачає кількісний та якісний розвиток виробничих факторів та інших сі*.ладових потенціал), котрі забезпечують вищу результативність ного діяльності. У межах розширеного відтворення можна виокремити три типи розвитку потенціалу підприємства: екстенсивний (традиційний), інтенсивніш (інноваційний) і екстенсивно-інтенсивний (змішаний). За екстенсивною типу відтворення потенціалу збільшення ма­сштабів виробництва досягається за рахунок додаткового залу­чення трудових, природних ресурсів і засобів виробництва і збе­реження сформованої техніко-технолопчної основи. За інтенсивного типу відтворення розвиток потенціалу досяга­ється через якісне вдосконалення факторів виробництва: застосу­вання прогресивних знарядь і предметів праці та видів енергетич­них ресурсів, підвищення кваліфікації технологічного й управ­лінського персоналу, а також постійне поліпшення використання всіх наявних складових потенціалу підприємства. Щодо змішаного типу розширеного відтворення потенціалу, то він характеризується збалансованістю або домінуванням одно- го з двох інших факторів розвитку. Тому розрізняють переважно екстенсивний, переважно інтенсивний чи змішаний характер еко­номічного розвитку. Відтворення окремих складових потенціалу підприємства має свої часові цикли та особливості, що зумовлюють використання різних джерел фінансового забезпечення, пов'язаного з форму­ванням і відтворенням виробничого капіталу. Наприклад, за простого відтворення заміна спрацьованих і за­старілих основних виробничих фондів відбувається за рахунок нагромадження амортизаційного фонду та інших внутрішніх джерел формування фінансових коштів. Розширене відтворення основних фондів, спрямоване на нарощування виробничих потуж­ностей, докорінну перебудову техніко-технологічної бази вироб­ництва, потребує використання таких джерел виробничих інвес­тицій, як довгострокові кредити, емісія цінних паперів, власний нагромаджений прибуток, державні субсидії, іноземні інвестиції. Отже, під потенціалом відтворення слід розуміти сукупність матеріально-технічних, нематеріальних, фінансових та інших ре­сурсів капіталу, які перебувають у розпорядженні підприємства або можуть бути додатково залучені й використані для простого чи розширеного відтворення факторів виробництва та інших складових потенціалу підприємства.^ Суб'єктні складові пов'язані із суспільною формою їх вияв­лення. Вони не споживаються, а становлять передумову, загаль­ноекономічний, загальногосподарський соціальний чинник раціо­нального споживання об'єктних складових. Усе це свідчить, що суб'єктні складові потенціалу підприємства за їхнім впливом на розвиток основних чинників виробництва й ефективність функ­ціонування економічних систем, у міру ускладнення останніх та їхнього «навколишнього середовища», набувають вирішальної ролі. Відомо, що навіть ті підприємства, які мають близькі за розміром потенціали, часто суттєво різняться за результатами ді­яльності. За цих умов (за браком зовнішніх «перешкод») різницю в результатах можна пояснити лише неоднаковим рівнем точнос­ті цільової орієнтації системи. Інакше кажучи, за інших однако­вих умов величина результату буде то більшою, що вдалішим буде організаційно-економічне забезпечення досягнення заданих цілей. Наукове забезпечення виробництва та міра його ефектив­ності також залежать від якості управління. До суб'єктних складових потенціалу підприємства відносяться: науково-технічний потенціал, управлінський потенціал, АдаптивністьСинергічність Передбачає адаптацію параметрів системи до умов, шо постійно змінюються v, ^ Цілеспрямованість дії елементів системи "* , посилює ефективність її функціонування Фінансовий потенціал Потенціал нематеріальних активів . Потенціал організаційної структури управління Інноваційний потенціал Техніко- технологічний потенціалУ'ЧГЖіШШЗШ^ЗЗЯШЕ^'ай^і „ .МультиплікативністьГраничність 1Протиентропійність | Геометрична залежність виявлення } позитивних і негативних ефектів функціонування елементів системи Елементи економічної системи мають граничний характер, що обумовлює її форму Можливість протидіяти руйнувальним тенденціям Рис. 2.1. Властивості економічної системи 28 Рис. 2.2. Загальнотеоретична модель формування потенціалу підприємства Кожен з показаних на схемі елементів підпорядковується до­сягненню загальних цілей потенціалу підприємства, тобто, якщо Існують засоби виробництва, кадри, приміщення з певними хара­ктеристиками та інші ресурси, то потенціал підприємства як еко­номічна система здатний задовольнити постійно мінливі потреби потенційних споживачів. Із закону цілісності системи випливає, що внаслідок взаємодії всіх ресурсів, котрі створюють систему, з'являються нові якості, яких не має кожний окремий вид ресурсу. Слід пам'ятати і про один з найвагоміших загальних законів організації— закон си-нергії, який стверджує, що для будь-якої системи (підприємства, організації, фірми) існує такий набір елементів, за якого її потен­ціал завжди буде або значно більшим, ніж проста сума потенціа­лів елементів, що до неї входять, або суттєво меншим. Синергія може давати двояку користь: пряму та опосеред­ковану.^ Пряма користь — збільшення чистих грошових потоків від якнайповнішого використання потенціалу підприємства. Це має місце за операційної, управлінської та фінансової синергії. Операційна синергія — економія на операційних витратах за рахунок взаємодії маркетингового, фінансового та логістичного потенціалів. Управлінська синергія — економія за рахунок оптимального формування потенціалу організаційної системи управління. Фінансова синергія — економія за рахунок зміни підходів до формування фінансового потенціалу підприємства.^ Опосередкована користь — збільшення вартості потенціалу підприємства, або зміна мультиплікатора ціна підприємст­ва/прибуток. Зважаючи на ефект синергії, процес оптимізації структури по­тенціалу підприємства слід проводити за такими етапами.Етап 1 — формування системи цілей підприємства (стратегі­чні, тактичні, поточні; для всього підприємства, його підрозділів, а також окремих видів діяльності).^ Етап 2 — визначення необхідного для кожної цілі набору стратегічних ресурсів: цей етап обов'язково треба узгоджувати з першим.Етап 3 — оскільки для задоволення тієї самої потреби може існувати кілька варіантів наборів ресурсів, то доцільно провести оцінку альтернативних їх комбінацій і після цього зробити оста­точний висновок.Етап 4 — виходячи з того, що підприємство не однаковою мірою володіє всіма видами ресурсів, треба провести раціональ­ний розподіл обмежених ресурсів, визначити, куди найвигідніше їх спрямувати, щоб забезпечити високий рівень конкурентоспро­можності потенціалу підприємства.Етап 5 — після проведення попередніх 4-х етапів необхідно оцінити отриманий результат. Вивчення праць вітчизняних і зарубіжних науковців з проблем формування потенціалу підприємств дає змогу констатувати явно недостатню кількість досліджень системного характеру. Біль- шість дослідників, як правило, концентрують увагу на одному аспекті складного поліморфного явища: виробничому, маркетин­говому, трудовому потенціалі. У найзагальнішому вигляді еле­ментами потенціалу можна вважати всі економічні ресурси, які залучені чи реально можуть бути залучені до господарського обороту, у єдності з можливостями їх цільового використання. Досить часто в зарубіжній літературі трапляються спроби авторів виокремити з єдиної системи один найважливіший елемент. В основу тако


Не сдавайте скачаную работу преподавателю!
Данный реферат Вы можете использовать для подготовки курсовых проектов.

Поделись с друзьями, за репост + 100 мильонов к студенческой карме :

Пишем реферат самостоятельно:
! Как писать рефераты
Практические рекомендации по написанию студенческих рефератов.
! План реферата Краткий список разделов, отражающий структура и порядок работы над будующим рефератом.
! Введение реферата Вводная часть работы, в которой отражается цель и обозначается список задач.
! Заключение реферата В заключении подводятся итоги, описывается была ли достигнута поставленная цель, каковы результаты.
! Оформление рефератов Методические рекомендации по грамотному оформлению работы по ГОСТ.

Читайте также:
Виды рефератов Какими бывают рефераты по своему назначению и структуре.

Сейчас смотрят :

Реферат Основы уголовно-процессуального права
Реферат Процессуальный статус руководителя следственного органа в уголовном процессе
Реферат Економiчна ефективнiсть переробки молока та шляхiв її пiдвищення на прикладi ВАТ Широкiвський
Реферат Ответственность за вред, причиненный несовершеннолетними
Реферат Ответственность за нарушение договорных обязательств
Реферат Mythological Heroes Essay Research Paper Mythological HeroesThe
Реферат Основы программирования и вычислительной техники
Реферат Современные методы отделки фасадов
Реферат Ответственность за нарушение общественного порядка
Реферат Ответственность за бездействие по российскому уголовному праву
Реферат Ответственность за нарушение прав потребителей
Реферат Основні шляхи вдосконалення дозвільної системи
Реферат Генетически модифицированные продукты 2
Реферат Ответственность за заражение ВИЧ-инфекцией
Реферат Ответственность в семейном праве