Зміст:Вступ..............................................................................................................3Розділ 1. Нормативне забезпечення права людини на інформацію в Україні..................................................................................12 1.1. Поняття масової інформації....................................................................12 1.2. Становлення інституту засобів масової інформації в Україні. ...........27 1.3. Правова регламентація діяльності засобів масової інформації та права громадян на інформацію...........................................................................................38Розділ 2. Правовий статус засобів масової інформації МВС України.................................................................................................58 2.1. Відомчі засоби масової інформації в системі засобів масової інформації України .............................................................................................................58 2.2. Поняття та ознаки відомчих засобів масової інформації, їх класифікація................................................................................................................................75 2.3. Загальна характеристика правосуб’єктності засобів масової інформації МВС України……………………………............................................................86Розділ 3. Вплив відомчих засобів масової інформації на формування правосвідомості співробітника органів внутрішніх справ України.....................................................................107 3.1. Структура правосвідомості співробітника органів внутрішніх справ та її сучасний стан........................................................................................................107 3.2. Форми, методи та способи впливу відомчих засобів масової інформації на правосвідомість співробітників органів внутрішніх справ України.......122 3.3. Шляхи вдосконалення діяльності відомчих засобів масової інформації..............................................................................................................................155 Висновки ................................................................................................173 ^ Список використаних джерел................................................176Додатки....................................................................................................196 Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html ^ ВСТУП Актуальність теми. Наукове дослідження сучасного стану правосвідомості співробітників органів внутрішніх справ (далі – ОВС) має як теоретичну, так і практичну цінність, насамперед, з огляду на вагоме значення відповідних органів державної влади у розбудові правової держави та громадянського суспільства. Сучасний стан професійної правосвідомості співробітників ОВС не можна охарактеризувати як високий, про що свідчить наявність правопорушень та злочинів серед особового складу, причому переважають посадові злочини. Так, наприклад, у 2004 році на 12% (307) збільшилась кількість кримінальних справ, порушених стосовно співробітників органів внутрішніх справ, у тому числі за фактами зловживання владою (131) та хабарництва (44). Засуджено 146 колишніх співробітників (у 2003 році – 108). Наукова розробка проблеми зумовлена необхідністю пошуку ефективних шляхів створення оптимальних технологій формування особистості правоохоронця, яким є кожен співробітник ОВС України. Такий процес передбачає дослідження об’єктивних та суб’єктивних соціально значимих чинників, що впливають на правосвідомість співробітника ОВС. Одним із таких чинників є засоби масової інформації (далі –ЗМІ) в цілому та відомчі мас-медіа зокрема. Засоби масової інформації є важливим каналом засвоєння індивідом соціального досвіду (знань, навичок, форм поведінки) в різних сферах життя. Засвоюючи соціальну інформацію, що передається засобами масової інформації, людина індивідуально і вибірково переробляє її згідно з досягнутим нею рівнем наукових знань і культури, спрямованістю інтересів і потреб. Враховуючи функціональні можливості ЗМІ у формуванні правосвідомості та світоглядних цінностей особи, медіа повинні керуватися у процесі розповсюдження соціальної інформації передусім інтересами суспільства і держави, серед яких одним з пріоритетних є завдання боротьби зі злочинністю, реалізація якого неможлива без професіоналізму правоохоронця, без розвинутого почуття необхідності дотримання норм права як головного регулятора суспільних відносин. Адже, врешті-решт, юрист з низьким рівнем професійної правосвідомості та правової культури результатом своєї діяльності буде мати появу протиправних рішень. Саме з цією метою у системі МВС України створюються та постійно діють відомчі засоби масової інформації, головною спрямованістю діяльності яких є висвітлення роботи органів внутрішніх справ з одного боку, та підвищення рівня правосвідомості та професіоналізму правоохоронців – з іншого. Формування правосвідомості співробітника ОВС здійснюється під впливом комплексу об’єктивних та суб’єктивних чинників. Відомчі ЗМІ як структурний компонент системи засобів масової інформації виступають одним із них і суттєво впливають на процес формування професійної правосвідомості. Вони є тим засобом, що виконує роль інформаційного каналу зворотного зв’язку ОВС України із суспільством. Отже, проблема підвищення ефективності діяльності відомчих засобів масової інформації в механізмі формування правосвідомості співробітників органів внутрішніх справ є актуальною на сучасному етапі розбудови в Україні правової держави та реалізації державних програм боротьби зі злочинністю.^ Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації відповідає таким програмним документам, як „Програма формування позитивного іміджу міліції України на 2003-2007 рр.” (Рішення Колегії МВС України від 10.01.2003 р.)”, „Програма розвитку партнерських відносин між міліцією і населенням на 2000-2005 рр.” (Рішення колегії МВС України від 16.12.1999 р.), „Пріоритетні напрями наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004 – 2009 років” (Наказ МВС України від 05.07.2004 р. № 755). Тема дисертації затверджена вченою радою Запорізького юридичного інституту МВС України 31 січня 2003 року (протокол №1).^ Мета і завдання дослідження полягають у визначенні місця та ролі відомчих засобів масової інформації у формуванні професійної правосвідомості з подальшим наданням пропозицій щодо вдосконалення ефективності їх діяльності у підвищенні професіоналізму співробітників органів внутрішніх справ. Їх реалізація потребує послідовного вирішення таких дослідницьких завдань: визначити особливості обігу масової інформації в суспільстві та її місце серед об’єктів правовідносин; встановити особливості становлення засобів масової інформації за часів незалежності України; охарактеризувати стан нормативно-правової регламентації діяльності ЗМІ та забезпечення права на інформацію в Україні; визначити місце та значення відомчих засобів масової інформації в інформаційному просторі України; дати детальну характеристику правового статусу засобів масової інформації МВС України; з’ясувати особливості участі відомчих ЗМІ у правових відносинах шляхом вивчення елементів їх правосуб’єктності; охарактеризувати сучасні теоретико-методологічні уявлення про правову, соціально-психологічну та етико-моральну сутність категорії “правосвідомість співробітника органів внутрішніх справ”; розкрити форми, методи та способи впливу відомчих ЗМІ на формування професійної правосвідомості; довести взаємовплив відомчих мас-медіа, сформованою позитивною громадською думкою про діяльність органів внутрішніх справ, підвищенням престижу професії та високим рівнем професійної правосвідомості; узагальнити набутий досвід і надати практичні рекомендації щодо підвищення ефективності діяльності відомчих засобів масової інформації у механізмі формування правосвідомості співробітників органів внутрішніх справ України.Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають в процесі формування правосвідомості співробітників органів внутрішніх справ відомчими засобами масової інформації. Предметом дослідження є місце та роль засобів масової інформації МВС України у механізмі формування професійної правосвідомості співробітників органів внутрішніх справ.^ Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Їх застосування зумовлюється системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми. За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат (підрозділи 1.1, 2.2, 3.2). Для аналізу правового статусу відомчих засобів масової інформації у медіа-просторі України використовувалися метод єдності логічного та історичного (підрозділ 2.1, 2.2, 2.3). За допомогою історико-правового та порівняльно-правового методів досліджувались процеси становлення ЗМІ (підрозділ 1.2, 1.3, 2.1). Структурно-логічний метод використано для характеристики особливостей правосуб’єктності відомчих мас-медіа, форм та засобів впливу на формування професійної правосвідомості (підрозділи 2.3, 3.2, 3.3). Методи класифікації‚ групування застосовувалися для структуризації системи ЗМІ МВС України (підрозділ 2.2). За допомогою статистичного методу і документального аналізу визначено недоліки правового регулювання та реалізації правового статусу відомчих ЗМІ, а також подано пропозиції щодо вдосконалення законодавства, яке регулює правовий статус відомчих ЗМІ (підрозділи 2.2, 2.3, 3.3). За допомогою аналізу і синтезу здійснено дослідження поняття правосвідомості співробітника органів внутрішніх справ, її елементів, змісту, механізму формування (підрозділи 3.1, 3.2, 3.3), дедукція та індукція стали авторові у нагоді при структурній побудові роботи, формулюванні висновків. При визначенні шляхів вдосконалення діяльності відомчих ЗМІ у формуванні професійної правосвідомості, висвітлених у підрозділі 3.3, використані елементи методу соціологічного опитування та контент-аналізу. Теоретичну базу дослідження складають положення і висновки, що містяться в роботах, присвячених проблемі формування правосвідомості, таких авторів, як: С.С. Алексєєв, О.М. Бандурка, Ю.М. Батурін, Ю.В. Бишевський, М.І. Козюбра, В.В. Копєйчиков, В.А.Кудрявцев, О.Е. Лейст, Р.З.Лівшиц, О.О. Лукашева, Г.В.Мальцев, М.І.Матузов, В.С. Нерсесянц, Е.К. Нурпеїсов, Г.С. Остроумов, В.П. Сальников, О.Ф. Скакун, С.С. Сливка, Н.Я. Соколов, І.Е.Фарбер, О.Н.Ярмиш та інші. Стосовно досліджень значення засобів масової інформації у формуванні правосвідомості, то вони розроблені поки що недостатньо, лише окремі питання розглядаються в працях таких учених, як: В.Г. Афанасьєв, Ч.Н.Азімов, І.Л.Бачило, А.Б.Венгеров, О.А. Гаврилов, Б.А. Грушин, О.С.Денисова, А.П.Заєць, І.Д.Казанчук, В.О.Копилов, В.С. Коробейніков, В.В. Лизанчук, А.З. Москаленко, А.А. Письменницький, О.Л. Порфімович, М.М. Рассолов, В.Н.Синюков, В.І. Темченко, М.А.Федотов, Б.М.Фірсов, Ю.Е.Фінклер, І.В. Щербаков, Л.І. Явич та інші. Нормативно-правову базу дисертації складають Конституція України, закони, підзаконні нормативно-правові акти, зокрема, відомчі акти МВС України, а також міжнародно-правові документи (у контексті питань, розглянутих в дисертації) та конституційно-правові положення зарубіжних країн. Емпірична база дисертації складається з матеріалів соціологічних опитувань співробітників органів внутрішніх справ та громадськості, проведених протягом 2001-2004 років, а також з результатів аналізу статистичних даних Центру громадських зв’язків МВС України. Достовірність матеріалів соціологічного компонента дослідження забезпечено проведенням соціологічного анкетування за допомогою квотної вибірки (вірогідна помилка складає менше 5%), під час якого опитано 500 респондентів – співробітників органів внутрішніх справ. Результати дослідження оброблено за допомогою методів математичної статистики.У дисертації з урахуванням профілю дослідження використовуються досягнення таких наук, як філософія, логіка, соціологія, психологія, журналістика, філологія. Окрім цього, як інформаційна та емпірична база, в дисертації використаний власний досвід дисертанта, набутий під час проходження служби в органах внутрішніх справ.^ Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є комплексним дослідженням процесу деонтологічного становлення правосвідомості співробітника органів внутрішніх справ під впливомвідомчих засобів масової інформації, та визначається такими положеннями і теоретичними узагальненнями: запропоновано визнати масову інформацію окремим об’єктом правовідносин та розглядати її як відомості про події та явища суспільного життя, які не є продуктом духовної творчості особи; запропоновані зміни до понятійного апарату Закону України „Про інформацію”; доведена доцільність періодизації становлення ЗМІ в Україні; обґрунтована необхідність прийняття Закону України „Про засоби масової інформації”; доведено, що засоби масової інформації МВС України у системі мас-медіа відіграють роль структурної ланки між органами внутрішніх справ та громадськістю в цілому; вперше наведено класифікацію відомчих ЗМІ та подано дефініцію поняття; вперше на підставі проведеного аналізу особливостей нормативної регламентації правового статусу та правосуб’єктності відомчих ЗМІ обґрунтована необхідність розробки нормативно-правового положення „Про засоби масової інформації МВС України”; уточнено поняття „правосвідомість співробітника органів внутрішніх справ” і запроваджено її розуміння як системи духовного відображення правової дійсності, що утворюється з комплексу спеціальних правових знань, а також їх оцінки з урахуванням особливостей практичної діяльності, в основу якої покладено інформованість особи; з’ясовано ставлення співробітників органів внутрішніх справ до ефективності діяльності відомчих ЗМІ у висвітленні питань боротьби зі злочинністю, вперше робиться спроба визначити інформаційні інтереси та потреби міліціонерів; вперше визначено форми, методи та способи впливу відомчих ЗМІ на правосвідомість співробітників ОВС України. Подано авторську дефініцію „механізму впливу відомчих засобів масової інформації на формування правосвідомості співробітників ОВС України”; набуло подальшого розвитку вивчення шляхів підвищення ефективності впливу відомчих ЗМІ на формування громадської думки про органи внутрішніх справ України з метою підвищення рівня правосвідомості правоохоронця; уперше через використання методу контент-аналізу проілюстрована відповідність відомчих друкованих видань статусу суспільно-правових; запропоновано науково обґрунтовані, практично ефективні та гранично конкретні рекомендації щодо шляхів підвищення ефективності діяльності відомчих ЗМІ у формуванні професійної правосвідомості співробітників ОВС. Практичне значення одержаних результатів. Матеріали і висновки дисертації повинні стати теоретико-методологічним підґрунтям наукового вирішення деонтологічних проблем формування професійної правосвідомості. Заповнюються існуючі прогалини у вивченні багатоаспектності питання про роль та значення відомчих ЗМІ у формуванні професійної правосвідомості та задоволенні інформаційних потреб громадськості. Розробка зазначених проблем має не тільки суттєве теоретичне значення, але і робить певний внесок у практику правового виховання. Впровадження результатів дослідження буде сприяти підвищенню якості інформаційного продукту відомчих ЗМІ, зростанню їх морального, культурного, правового рівня як засобу формування професійної правосвідомості. Наукове і практичне значення дисертації полягає у можливості використання її матеріалів у навчальному процесі, зокрема у викладанні теорії держави і права та юридичної деонтології. Положення проведеного дослідження були впроваджені у навчальний процес, у роботу відомчої газети „Кримінальна панорама” (Управління внутрішніх справ МВС України в Дніпропетровській області) та у діяльність Центру громадських зв’язків Юридичної академії МВС України.^ Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідження обговорювалися за розділами і в цілому на засіданнях кафедри загальноправових дисциплін Запорізького юридичного інституту МВС України. Основні положення дисертації і теоретичні висновки оприлюднені на науково-практичних конференціях, семінарах, читаннях: всеукраїнській студентській науковій конференції „Проблеми розвитку держави і права України в сучасних умовах” (м. Одеса, 30-31 березня 2000 р.), міжнародній науково-практичній конференції „Проблеми гуманітарної підготовки працівників ОВС в умовах європейської інтеграції” (м. Івано-Франківськ, 11-12 квітня 2003 р.), звітній науково-практичній конференції „Правове забезпечення політичної реформи, захисту прав та свобод людини в Україні” (м. Кіровоград, 19 травня 2003 р.), міжнародній науково-практичній конференції „Проблеми підвищення ефективності протидії нелегальному обігу наркотичних та психотропних речовин: вітчизняний та міжнародний досвід” (м. Дніпропетровськ, 17 жовтня 2003 р.), міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених „Другі осінні юридичні читання” (м. Хмельницький, 14-15 листопада 2003 р.), міжнародній науково-практичній конференції „Проблеми й напрямки формування світогляду майбутніх працівників органів внутрішніх справ та забезпечення прав і свобод людини” (м. Запоріжжя, 11-12 грудня 2003 р.), „круглому столі” на тему: „Підвищення професійного рівня працівників органів внутрішніх справ в умовах формування правової держави” (м. Львів, 30 січня 2004 р.), десятій регіональній науково-практичній конференції „Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (м. Львів, 5-6 лютого 2004 року), науково-практичній конференції „Органи внутрішніх справ у період розбудови держави та громадянського суспільства в Україні: філософсько-правове осмислення” (м. Львів, 27 лютого 2004 р.), науковому семінарі „Проблеми наукового забезпечення правоохоронної діяльності в умовах розбудови України як правової держави” (м. Дніпропетровськ, 26 березня 2004 р.), міжнародній науково-практичній конференції „Проблеми формування іміджу дільничних інспекторів міліції в умовах становлення громадянського суспільства в Україні” (м. Івано-Франківськ, 24-25 квітня 2004 р.), міжвузівській науково-практичній конференції молодих вчених „Актуальні проблеми юридичної науки та правоохоронної діяльності” (м. Дніпропетровськ, 14 травня 2004 р.), науково-практичній конференції „Науково-прикладні проблеми виборчого процесу в Україні” (м. Кіровоград, 17 травня 2004 р.), міжнародній науково-практичній конференції „Запорізькі правові читання” (м. Запоріжжя, 30 червня – 1 липня 2004 р.).Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження опубліковані у шістнадцяти наукових роботах, з них вісім наукових статей надруковані у виданнях, що визнані Вищою атестаційною комісією України фаховими для юридичних наук. Загальний обсяг публікацій за темою дослідження становить 11 друк. арк.^ Структура дисертації. Відповідно до мети, завдань, логіки й концепції дослідження дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які містять дев’ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел (238 найменувань) і чотирьох додатків. Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.htmlвисновкиОсновні результати науково-дослідної роботи дозволили зробити такі висновки щодо досліджуваної проблеми. Відповідно до аналізу сутності інформації (як теоретичної, філософської, філологічної, так і нормативно-правової) доцільно запровадити до плюралістичної теорії поділу об’єктів правовідносин такого специфічного об’єкта правовідносин як масова інформація, що містить відомості про події та явища суспільного життя, що не є продуктом духовної творчості особи. У своєму становленні за часів незалежної України мас-медіа пройшли три умовні етапи, при цьому останній ще і досі триває, і характеризується зростаючою роллю транснаціональних ЗМІ у суспільстві. Правова регламентація діяльності ЗМІ в Україні свідчить про імплементацію норм міжнародного права, використання передового досвіду у визначенні обсягу права людини на інформацію, свободу думки та свободу слова, при чому засіб масової інформації розглядається як форма розповсюдження масової інформації, а його редакція або інший відповідальний за випуск інформації орган як суб’єкт правовідносин. У динамічному інформаційному просторі України відомчі ЗМІ покликані передусім забезпечити потреби аудиторії у отриманні об’єктивної інформації про діяльність ОВС, звідси і розуміння специфіки відомчого ЗМІ як структурної ланки між населенням країни та її правоохоронними органами. Правовий статус відомчого ЗМІ визначається його правовим становищем у інформаційному просторі, сукупністю статутних прав та обов’язків, які складають обсяг його правосуб’єктності. Головною особливістю правосуб’єктності відомчого ЗМІ визначається необхідність специфічного засновника – МВС України (або його окремих управлінь, органів чи підрозділів). Відомчі ЗМІ беруть участь у правовідносинах через діяльність їх редакцій, які і є носієм їх правосуб’єктності. Правосуб’єктність відомчих ЗМІ має головну особливість порівняно з іншими мас-медіа – це їх подвійна нормативна підпорядкованість: з одного боку – положеннями, які є загальними для всіх учасників системи масової комунікації, з іншого – специфічними відомчими актами та програмами. Відомчі ЗМІ в особі їх редакції (інших відповідальних за випуск інформації органів) виступають у правовідносинах як юридичні особи, організаційно-правовою формою діяльності яких є установа. Формування правосвідомості співробітника ОВС в сучасних умовах передусім пов’язано зі зростаючою роллю задоволення інформаційних потреб особи та підвищенням рівня її інформаційної культури. У системі об’єктивних та суб’єктивних чинників, що формують правосвідомість співробітників ОВС, значне місце належить відомчим засобам масової інформації, при чому зміст їх впливу на формування професійної правосвідомості полягає у безпосередній та опосередкованій інформаційній дії на правосвідомість та правозастосовчу діяльність правоохоронця, що веде до якісних змін у його соціально-правовій сутності. Відомчі ЗМІ за сутністю свого впливу на правосвідомість реалізують форми правового виховання особи, зокрема, форми правової пропаганди, агітації тощо. Найбільш ефективний результат впливу відомчих ЗМІ досягається у поєднанні методів переконання, координації, прикладу, заохочення, осуду. Обрання способів впливу на професійну правосвідомість залежить від визначеного методу. Феномен значення діяльності відомчих ЗМІ у підвищенні рівня професійної правосвідомості полягає у можливості одночасного впливу на формування позитивної громадської думки, на підвищення престижу професії, що має безпосередній вплив вже на підвищення власної самооцінки правоохоронцем. Дискусійні питання щодо доцільності діяльності відомчих ЗМІ, які у 2004-2005 роках постали особливо гостро перед суспільством, треба вирішувати з врахуванням потреб сучасної української держави. Варто відзначити, що реалізація функцій будь-якої сучасної держави не можлива без власних трансляторів інформації саме з державних позицій. Систему відомчих ЗМІ варто розглядати як механізм поліпшення ефективності діяльності, засіб для розповсюдження позитивного, прогресивного досвіду організації роботи та обміну досвіду у протидії злочинності. До того ж такі механізми є доволі економічно вигіднішими порівняно з виданням та розповсюдженням будь-яких методичних та науково-практичних рекомендацій міністерства чи відомства. Інша річ, що не можна не погодитися, що відомчі засоби масової інформації рішуче потребують реформування, але не ліквідації. Головним напрямком реформування відомчих ЗМІ повинно стати запровадження суттєвих змін у їх інформаційний продукт, зокрема, шляхом висвітлення проблем органів внутрішніх справ у їх взаємозв’язку з інформаційними потребами суспільства в цілому. Отже, основними шляхами оптимізації діяльності відомчих ЗМІ повинно стати: 1) формування інформаційної культури особистості правоохоронця; 2) розвиток інформаційного простору в органах внутрішніх справ України; 3) координація та інтеграція діяльності відомчих ЗМІ; 4) діяльність, спрямована на забезпечення відкритості ОВС України з метою забезпечення позитивної громадської думки та іміджу міліції в цілому.Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.htmlСписок використаних джерел: Денисова О.С. Роль преси у правовому інформуванні громадян України: Дис… канд. юрид.наук: 12.00.01. – Донецьк, 2003. – 176 с. Словарь иностранных слов. – 14-е изд., испр. – М.: Рус. яз., 1987. – 608 с. Винер Н. Кибернетика, или управление и связь в животном и машине. – М., 1983. – 343 с. Шеннон К.Э. Работы по теории информации и кибернетике. – М., 1963. – 829 с. Гаврилов О.А. Курс правовой информатики. Учебник для вузов. – М.: Изд-во НОРМА-ИНФРА-М, 2000. – 432 с. Кудрявцев Ю.В. Нормы права как социальная информация. – М., 1981. – 144 с. Афанасьев В.Г. Социальная информация и управление обществом. – М., 1975. – 408с. Семилетов С.И. Информация как особый нематериальный объект права // Государство и право. – 2000. – №5. – С. 67-74. Копылов В.А. Информация как объект гражданского права: проблемы дополнения Гражданского кодекса РФ // Информационные ресурсы России. – 1998. - №5 (42) // http://www.rir.csti.ru/n5/kopylov.htm. 30.11.1998. Азимов Ч.Н. Научно-техническая информация и право. – Х.: Вища школа, 1987. – 132 с. Бачило И.Л. Информационное право: основы практической информатики. Учебное пособие. – М.: 2001. – 352 с. Копылов В.А. Информационное право. – М.: Юристъ, 1997. – 472 с. Письменницький А.А. Взаємодія держави і засобів масової інформації: Автореф. дис…. канд.юрид.наук: 12.00.01 / Національний університет внутрішніх справ. – Х., 1997. – 24 с. Федотов М.А. Право массовой информации в Российской Федерации. – М.: Междунар. отношения, 2002. – 624 с. Алексеев С.С. Проблемы теории права: В 2 т. – Т.2. – Свердловск, 1973. – 401 с. Хропанюк В.Н. Теория государства и права: Учебное пособие для высших учебных заведений / Под ред. проф. В.Г. Стрекозова. – М., 1999. – 382 с. Теория государства и права. Курс лекций / Под ред. Н.И.Матузова и А.В.Малько. – М.: “Юристъ”, 1997. – 672 с. Морозова Л.А. Теория государства и права: Учебник. – М.: “Юристъ”, 2002. – 414 с. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. – Харків: Консум, 2001 . – 656 с. Петров Є.В. Інформація як об’єкт правовідносин // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2001. – Спецвипуск. – С. 249-252. Масова комунікація: Підручник / Москаленко А.З., Губерський Л.В., Іванов В.Ф., Вергун В.А.– К.: Либідь, 1997. – 216 с. Про інформацію: Закон України від 02.10.1992 року // Відомості Верховної Ради. – 1992. – № 48. – ст.650. Мельник Р.С. Правова інформація в діяльності міліції щодо застосування заходів адміністративного примусу // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2001. – Спецвипуск. – С. 114-118. Про наукову та науково-технічну діяльність: Закон України від 13.12.1991 р. // Відомості Верховної Ради. – 1992. – №12. – ст.165. Про власність: Закон України від 07.02.1991 р.// Відомості Верховної Ради. – 1991. – №20. – ст.249. Об информации, информатизации и защите информации: Закон РФ от 25.01.1995 г. //Собрание законодательства РФ. – 1995. – №8. – Ст.609. Про державну таємницю: Закон України від 21.01.1994 р. // Відомості Верховної Ради. – 1994. – № 16. – ст.93. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради. – 2003. – №№ 18, 19-20, 21-22. – ст.144. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради. – 2003. – №№40-44. – ст.356. Про перелік відомостей, що не становлять комерційну таємницю: Постанова Кабінету Міністрів України №611 від 09.08.1993 р. Сергеев А. П. Право интеллектуальной собственности в Российской Федерации: Учебник. – 2.изд., перераб. и доп. – М.: Проспект, 2000. – 752 с. Адрощук Г.О. Правове регулювання захисту комерційної таємниці в Україні // Адвокат. – 1998. – №7. – С.49. Теньков С.О. Науково-практичний коментар до Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року. – К.: А.С.К., 2004. – 720 с. Уголовный кодекс Российской Федерации. – М., Изд-во Проспект, 2004. – 176 с. Соціологія: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. В.Г.Городяненка. – К.: „Академія”, 2003. – 560 с. Декларація про державний суверенітет України від 16.07.1990 року // Відомості Верховної Ради. – 1990. – №31. – ст.429. Про проголошення незалежності України: Постанова Верховної Ради УРСР від 24.08.1991 року // Відомості Верховної Ради. – 1991. – № 38. – ст.502. Заєць А.П. Європейський вимір Конституції України // Правова держава: Щорічник наукових праць. – 2001. – Вип. 12. – C.639-653. Козюбра М.І., Колодій А.М., Копєйчиков В.В., Лисенков С.Л., Медведчук В.В. Основи конституційного права України: Підручник / Національний педагогічний ун-т ім. М.П.Драгоманова / В.В. Копєйчиков (ред.). – К. : Юрінком Інтер, 2001. – 288с. Тодика Ю. Роль Конституції України у становленні громадянського суспільства // Вісник Академії правових наук України. – 1999. – №2. – С. 3-12. Opinion on the Constitution of Ukraine, adopted by the Commission at this the 30th Plenary Meeting in Venice, on 7-8 March 1997 on the basis of the contributions submitted by Mr. S.Bartole (Italy), Mr. Batliner (Liechtenstein), Mr.Klucka (Slovakia), Mrs.Milenkova (Bulgaria), Mr. Steinberger (Germany), Mr.Delcamp (CLRAE) // Council of Europe / European Commission for democracy through Law. – Strasbourg, 11 March 1997 (CDL – INF (97) 2. – P.2). Про захист суспільної моралі: Закон України від 16.11.2003 р. // Відомості Верховної Ради. – 2004. –№ 14. – ст.192. Карпачова Н.І. Стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні: Друга щорічна доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. – К.: „Омбудсман України”. – 412 с. Онуфрійчук М. Інформаційна безпека: політика і практика // Віче. – 1993. – №11. – С. 15-29. Письменницький А.А. Информация, право, государство: Учеб. пособие. – Х.: ХДПУ им. Г.С. Сковороди, 2000. – 230 с. Карпачова Н.І. Стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні: Перша щорічна доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. – К.: „Омбудсман України”, 2000. – 378 с. Берн П. Новости и деньги: на что живут новостные интернет-сайты? // Корреспондент. – 2003. – №6 (45). – 18 февраля. – С.48. Фінклер Ю.Е. Особливості функціонування друкованих мас-медіа в сучасному українському суспільстві: Дис... канд. соціол. наук: 22.00.03 / НАН України; Інститут соціології. — К., 1998. — 160 арк. Петренко В. Комплекс підпорядкованості, або становлення ЗМІ в незалежній Україні // Віче. – 2001. – №10. – С. 19-33. Біленчук П.Д., Гвоздецький В.Д., Сливка С.С. Філософія права: Навчальний посібник / П.Д.Біленчук, В.Д.Гвоздецький, С.С.Сливка; За ред. П.Д.Біленчука. – К.: Атака, 1999. – 208 с. Тодика Ю. Конституційні засади формування громадянського суспільства в Україні // Вісник Академії правових наук України. – 2003. – №1. – С.34-45. Загальна декларація прав людини. – К.: Укр. Правнича Фундація. Вид-во Право, 1995. – 12 с. – (Сер. „Міжнародні документи ООН з прав людини”). Міжнародний пакт про громадянські та політичні права. Факультативний протокол до Міжнародного пакту про громадянські та політичні права. – К.: Укр. Правнича Фундація. Вид-во Право, 1995. – 40 с. Союзна конституція Швейцарської Конфедерації від 18.04.1999р. // Конституции государств Европы: В 3 т. Т.3 / Под общей редакцией и со вступительной статьей директора Института законодательства и сравнительного правоведения при Правительстве Российской Федерации Л.А. Окунькова. – М.: Изд-во НОРМА, 2001. – С.531-581. Конституція Литовської Республіки від 25.10.1992 р. // Конституции государств Европы: В 3 т. Т.2 / Под общей редакцией и со вступительной статьей директора Института законодательства и сравнительного правоведения при Правительстве Российской Федерации Л.А. Окунькова. – М.: Изд-во НОРМА, 2001. – С.317-365. Конституція Республіки Словенії від 25.06.1991 р. // Конституции государств Европы: В 3 т. Т.3 / Под общей редакцией и со вступительной статьей директора Института законодательства и сравнительного правоведения при Правительстве Российской Федерации Л.А. Окунькова. – М.: Изд-во НОРМА, 2001. – С.159-209. Заєць А.П. Правова держава в контексті новітнього українського досвіду. – К.: Парламентське вид-во, 1999. – 248 с. Конституція України від 28 червня 1996 року // Голос України. - №138 (1138). – 27.07.1996. – С.4-6. Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні: Закон України від 16.11.1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – №1. – ст.1. Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави: Постанова Кабінету міністрів України від 27.11.1998 р.№1813 // Офіційний вісник України. – 1998. – №48 (17 грудня). – С. 31. Письменницький А.А. Галузеві ознаки інформаційного права // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2001. – Спецвипуск. – С. 72-77. Про телебачення та радіомовлення: Закону України від 21.12.1993 р. // Відомості Верховної Ради. – 1994. – № 10. – Ст. 43. Про інформаційні агентства: Закон України від 28.02.1995 р. // Відомості Верховної Ради. – 1995. – № 13. – Ст. 83. О средствах массовой информации: Закон Российской Федерации от 27.12.1991 №2124-1 // Федотов М.А. Право массовой информации в Российской Федерации. – М.: Междунар.отношения, 2002. – С. 549-578. Про рекламу: Закон України від 03.07.1996 р. // Відомості Верховної Ради. – 1996. – № 39. – Cт. 181. Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації: Закон України від 23.09.1997 р. // Відомості Верховної Ради. – 1997. – № 49. – ст. 299. Про державну реєстрацію друкованих засобів масової інформації, інформаційних агентств та розміри реєстраційних зборів: Постанова Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 р. № 1287 // Офіційний вісник України. – 1997. – №47. – С. 46. Все про медіа регіонів України в рамках проекту „Громадська експертиза. Свобода слова”. Збірник аналітичних статей / А.Петренко, Д.Новоківська, П.Жук та ін.; Фонд „Центр “Суспільство”. – К., 2000. – 152 с. Казанчук І.Д. Паблік рілейшнз в діяльності органів внутрішніх справ: Монографія / За редакцією доктора юридичних наук, професора О.М. Бандурки. – Х.: Основа, 2002. – 198 с. Darrel Menthe, Jurisdiction In Cyberspace: A Theory of Internet Spaces 4 Mich. Tel. Tech. L. Rev. 3 // http://www.law.umich.edu/mttlr/volfour/menthe.html. 23.04.1998. Савельєв Д.А. Международно-правовые принципы глобального информационного общества: Материалы научно-практической конференции „Право и Интернет: теория и практика” // http://www.conf3.parkmedia.ru/any_r.asp?URL=demy.asp. 30.11.2003. Москаленко А.З. Проблеми розвитку масової комунікації на сучасному етапі // Вісник Київського університету. Серія журналістика. Випуск 2. – К., 1995. – С. 3-25. Социологический справочник / Под общ. ред. В.И. Воловича. – К.: Политиздат Украины, 1990. – 382 с. Соціологія: Підручник / За загальною редакцією проф. В.П. Андрущенка, проф. М.І. Горлача. – Харків-Київ, 1998. – 624 с. Коробейников В.С. Редакция и аудитория: социологический анализ. – М., 1983. – 255 с. Массовая информация в советском промышленном городе: опыт комплексного социологического исследования / Под ред. Б.А.Грушина, Л.А. Оникова. – М.: Политиздат, 1980. – 446 с. Петроченко А.Л. Система средств массовой информации и пропаганды (компоненты, структура, функции, интегративные свойства, связь со средой). – Т.: Узбекистан, 1988. – 157 с. Чічановський A.A. , Шкляр В.І. Політика. Преса. Влада. – К., М.: Слов’янський діалог, 1993. – 68 с. Школьник Л.С. О педагогических функциях массовой коммуникации // Влияние средств массовой коммуникации на интересы детей и молодежи. – М.: Изд-во АПН СССР, 1989. – С. 4-21. Ненов И.Г. Средства массовой