3 червня 2008 р

3 червня 2008 р. Проект Концепції єдиної системи нормативно-правових актів у сфері землеустрою ……………………………………………………………………………………………………………………………………….. Державний комітет України із земельних ресурсівКонцепція єдиної системи нормативно - правових актів у сфері землеустрою Київ 2008 УДК 332.33 Вперше підготовлено Концепцію єдиної системи нормативно – правових актів у сфері землеустрою. У її розробці взяли участь спеціалісти Державного комітету України із земельних ресурсів, Державних підприємств "Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою. Розрахована на керівників, вчених, спеціалістів, які за родом своєї діяльності причетні до сфер землеустрою, використання і охорони земель, сталого землекористування, а також викладачів, студентів вищих, середніх навчальних закладів відповідного профілю, аспірантів та докторантів. За редакцієюдоктора економічних наук,професора, члена-кореспондента УААН^ А. М. ТРЕТЯКАУ розробці концепції взяли участь вчені та фахівці:Державного комітету України із земельних ресурсів:А.М.Третяк, Н.В. Сігітова, О.В. Краснолуцький, С.П. ПогурельськийДП Київський «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою»:Й.М. Дорош, О.С. Дорош, В.М. Другак, С.О. Осипчук, М.І. Шквир, І.М. Осадча.ЗМІСТ ВСТУП^ 1. МЕТА РОЗРОБЛЕННЯ КОНЦЕПЦІЇ У СФЕРІ ЗЕМЛЕУСТРОЮ 2. ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ 3. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ 4. ПРАВОВІ ОСНОВИ 5. ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ СИСТЕМИ НОРМУВАННЯ^ 6. МЕТА І ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ НОРМУВАННЯ 7. НАПРЯМКИ НОРМУВАННЯ 8. ОБ'ЄКТИ НОРМУВАННЯ ТА ПОЗНАЧЕННЯ НОРМАТИВНИХ ДОКУМЕНТІВ 9. СКЛАД І КЛАСИФІКАЦІЯ ДОКУМЕНТІВ ЄДИНОЇ СИСТЕМИ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ ЗДІЙСНЕННЯ ЗЕМЛЕУСТРОЮ (ЄСНПА ЗУ)^ 10. ОРГАНІЗАЦІЙНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ЄДИНОЇ СИСТЕМИ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ 11. ФІНАНСУВАННЯ РОБІТ ІЗ НОРМУВАННЯ 12. МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО ІЗ НОРМУВАННЯДодаток А. Галузева Програма створення єдиної системи нормативно – правових актів у сфері землеустрою для Державного комітету України із земельних ресурсів ВСТУП Концепцію єдиної системи нормативно – правових актів у сфері землеустрою розроблено в зв’язку з загостренням ситуації у галузі земельних відносин та землекористування в Україні, необхідністю вирішення невідкладних проблем землеустрою та формування сталого землекористування, а також з метою створення механізму реалізації окремих статей Земельного кодексу України, Закону України "Про землеустрій", Закону України "Про стандартизацію". Нормування у сфері землеустрою проводять задля визначення і систематизації комплексу необхідних норм, правил, вимог з розроблення та реалізації документації із землеустрою, нормативного забезпечення сталого землекористування та екологічної безпеки в країні. Єдина система нормативно – правових актів у сфері землеустрою повинна: - відповідати законодавству; - враховувати основні завдання органів центральної виконавчої влади з питань земельних ресурсів, аграрної політики, охорони навколишнього природного середовища у забезпеченні реалізації єдиної науково-технічної політики у цій сфері; - узагальнювати та творчо застосовувати основні досягнення міжнародних, міждержавних, регіональних та національних систем стандартизації та нормування розвинутих зарубіжних країн. Це передбачає визначення пріоритетних напрямків досліджень і створення єдиної системи нормативно – правових актів стосовно розроблення та реалізації документації із землеустрою щодо формування сталого землекористування. Розробка та подальша реалізація концепції єдиної системи нормативно – правових актів у сфері землеустрою в цілому дозволить не тільки забезпечити внутрішню гармонізацію зазначеної системи, але й стане потужним стимулом для включення обґрунтованих еколого-економічних та правових вимог до комплексу стандартів і норм у сфері земельних відносин та землекористування, де сьогодні вимоги до планування і проектування екологічної безпеки, охорони навколишнього природного середовища і раціонального використання земельних та інших природних ресурсів недостатньо системно та методично обґрунтовані. Успішне вирішення поставлених завдань, постійне вдосконалення землеустрою, просторового розвитку територій створять надійний фундамент для запровадження адаптованої до ринкової економіки системи сталого землекористування.^ 1. МЕТА РОЗРОБЛЕННЯ КОНЦЕПЦІЇ У СФЕРІ ЗЕМЛЕУСТРОЮ Метою розроблення концепції є: - формування концептуальних основ загальної стратегії створення єдиної системи нормативно – правових актів у сфері землеустрою, запровадження і розвитку через планувально-землевпорядну документацію сталого землекористування; - визначення основних цілей і завдань у сфері землеустрою щодо регламентації розроблення та реалізації документації із землеустрою з раціоналізації землекористування.; - визначення структури та механізмів формування і функціонування єдиної системи нормативно – правових актів (ЄСНПА); - визначення першочергових завдань щодо створення ЄСНПА; - забезпечення державного управління процесом створення нових і перегляду чинних стандартів і нормативів стосовно землеустрою та сталого землекористування. Створенню ЄСНПА у сфері землеустрою сприятиме розроблення і впровадження: -      національної термінології у сфері землеустрою; -      нормативів та правил щодо регламентації розроблення і реалізації документації із землеустрою ; -      системи оцінки якості розроблення та реалізації документації із землеустрою; -      норм володіння і користування земельними ділянками на будь якому праві; -      методів і засобів визначення і оцінки якості розроблення та реалізації документації із землеустрою і регламентації процесів контролю за нормуванням земель. Реалізація поставленої мети дасть можливість створити комплекс національних нормативних документів, запровадження яких буде забезпечувати реалізацію єдиної державної політики стосовно формування земельних відносин, землеустрою і сталого землекористування.^ 2. ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ У цій Концепції використано терміни та відповідні визначення таких понять: 2.1 нормативно-правовий акт Офіційний письмовий документ, що прийнятий (виданий) уповноваженим на це суб’єктом у визначеній законом формі та порядку, який встановлює (змінює або відміняє) норми права для неозначеного кола осіб і розрахований на неодноразове застосування. Нормативні акти як правило носять більш або менш загальний характер, направлені на регулювання певного виду суспільних відносин. 2.2 система нормативно-правових актів Взаємопов’язана сукупність нормативно-правових актів, яка ієрархічно структурована від актів вищої юридичної сили до актів нижчої юридичної сили та взаємозалежна між актами однакової юридичної сили. 2.3 нормативний документ Документ, що встановлює правила, загальні принципи чи характеристики різного виду діяльності або їх результатів і доступний широкому колу споживачів. 2.4 нормування земель Установлення меж (норм) володіння і користування земельними ділянками на будь якому праві. 2.5 стандарт Створений на основі консенсусу та ухвалений визнаними органами нормативний документ, що встановлює для загального і багаторазового користування правила, настанови, вказівки або характеристики різного виду діяльності чи її результатів і який є спрямованим на досягнення оптимального ступеня впорядкованості у певній сфері та доступним широкому колу користувачів. 2.6 національний стандарт Стандарт, прийнятий національним органом стандартизації. 2.7 комплекс стандартів Сукупність взаємопов’язаних стандартів, що належать до певної сфери стандартизації і встановлюють взаємопогоджені вимоги до об’єктів стандартизації на підставі загальної мети. 2.8 сфера стандартизації Сфера діяльності, що охоплює взаємопов’язані об’єкти стандартизації. 2.9 об’єкт стандартизації Об’єкт, що має бути за стандартизований 2.10 землеустрій Сукупність соціально–економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональну організацію території адміністративно–територіальних утворень, суб'єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно–виробничих відносин і розвитку продуктивних сил. 2.11 документація із землеустрою Затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо. 2.12 діяльність у сфері землеустрою Наукова, технічна, виробнича та управлінська діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб, що здійснюється при землеустрої. 2.13 проект землеустрою Сукупність нормативно–правових, економічних, технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити протягом 5–10 і більше років. 2.14 землевпорядний процес Встановлений державою загальний порядок виконання окремих землевпорядних дій. Він складається із таких взаємопов’язаних і послідовних стадій: порушення клопотання про проведення землевпорядної дії; підготовчі роботи до розроблення проекту землеустрою; розроблення проекту землеустрою; розгляд проекту землеустрою; затвердження проекту; перенесення проекту в натуру (на місцевість); оформлення і видача землевпорядних матеріалів і документів; здійснення авторського нагляду за виконанням проекту землеустрою власниками землі, землекористувачами і орендарями. Землевпорядний процес визначає правові форми проведення землеустрою. 2.15 вимоги до використання земельної ділянки Встановлення законодавчими або іншими документами вимог, що спрямовані на збереження якості земель, дотримання вимог екологічної безпеки та правового режиму її використання. 2.16 система технічних та правових норм в землеустрої Сукупність взаємоузгодженних технічно-правових регламентів, правил і нормативів, які встановлюють вимоги до складу, змісту та нормування документації із землеустрою на підставі загальної мети. 2.17 система землеустрою Система землеустрою включає законодавчо визначену діяльність у сфері землеустрою, органи, що здійснюють державне регулювання у сфері землеустрою, організацію, регулювання та управління у сфері землеустрою, здійснення землеустрою на національному, регіональному, локальному і господарському рівнях (далі – загальнодержавному, регіональному і місцевому рівнях), державний і самоврядний контроль за здійсненням землеустрою, наукове, кадрове та фінансове забезпечення землеустрою, суб'єкти та об'єкти землеустрою. 2.18 технічний регламент Нормативно-правовий акт, прийнятий органом виконавчої влади, у якому визначено склад, зміст та характеристики документації із землеустрою або пов’язані з нею процеси чи способи розробки, а також вимоги до послуг, включаючи відповідні адміністративні положення, дотримання яких є обов’язковим. ^ 3. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Концепцію ЄСНПА у сфері землеустрою розроблено з урахуванням норм законів України “Про землеустрій”, “Про стандартизацію”, “Про охорону навколишнього природного середовища”, “Про охорону земель”, “Про державний контроль за використанням та охороною земель”, “Про оцінку земель”, "Земельного кодексу України" та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері земельних відносин та землеустрою. Концепція ЄСНПА у сфері землеустрою конкретизує відповідні складники Основних напрямів державної політики України у галузі земельних відносин визначених Указом Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18.01.2008 №121/2008 “Про стан виконання Указу Президента України від 21.11.2005 № 1643 „Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 29.06.2005 „Про стан додержання вимог законодавства та заходи щодо підвищення ефективності державної політики у сфері регулювання земельних відносин, використання та охорони земель”, Концепції розвитку земельних відносин до 2015 року, “Концепції сталого розвитку агроекосистем в Україні на період до 2025 р.” (2003) та “Концепції екологічного нормування допустимого антропогенного навантаження на ґрунтовий покрив” (2004). Згідно з наведеними документами, національна ЄСНПА сфері землеустрою має відповідати сучасному рівню розвитку нормативно-правових актів, забезпечувати проведення єдиної земельної та екологічної політики, спрямованої на виконання актуальних і ефективних заходів з раціонального використання земель. Землеустрій це така система відносин суспільного виробництва, за якої досягається оптимальне співвідношення між економічним зростанням, відтворюваністю стану земельних ресурсів, ростом матеріальних і духовних потреб населення. В практичній площині землеустрій це сукупність соціально–економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональну організацію території адміністративно–територіальних утворень, суб'єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно–виробничих відносин і розвитку продуктивних сил. Основною передумовою вирішення проблем соціально-економічної та екологічної складової землекористування є забезпечення його сталості, продуктивних функцій землі як природного капіталу. Стале землекористування це форма та відповідні до неї методи використання земель, що забезпечують оптимальні параметри екологічних і соціально-економічних функцій територій. Екологічна складова сталого землекористування це комплекс властивостей ґрунтів і відповідних процесів, існування яких дозволяє підтримувати характерні (модальні, які найчастіше зустрічаються) параметри ґрунтів у просторі та часі. Стале землекористування забезпечується за таких головних умов: - коли землекористування функціонує за принципом розширеного або навіть простого відтворення земельних ресурсів (кількість повернених у землекористування як екосистему ресурсів не менше за відчужену частину під час його використання); - коли ступінь впливу на землекористування відповідає його здатності до саморегуляції, тобто здатності відновлювати характеристичні параметри без додаткових заходів після усунення впливу; - коли біоекологічні, біоенергетичні, гідрологічні, газово–атмосферні та інші функції землі здійснюються в межах природних режимів, природної геохімічної міграції, наслідком яких є отримання екологічно безпечної сільськогосподарської продукції. Одним з шляхів вирішення проблеми формування сталого землекористування є створення узгодженої системи національних норм, нормативів та стандартів, що повинні забезпечити регулювання існуючих нормативних документів і розробку нових життєздатних екологічних норм і правил. В основу розробки концепції покладено тезу про високу безпеку життя людей і соціальну значущість земельної території, а також сучасне теоретичне представлення землекористування, як складної багаторівневої поліфункціональної відкритої екосистеми, що саморегулюється та відтворюється.^ 4. ПРАВОВІ ОСНОВИПравову основу стандартизації у сфері сталого землекористування забезпечують: - Конституція України (№ 245 від 28.06.96); - Земельний кодекс України (№ 2768 - ІІІ від 25.10.01); - Закон України "Про землеустрій" (№858-15 від 22.05.03); - Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" (№ 1264-ХІІ від 25.06.91); - Закон України "Про охорону земель" (№ 962-IV від 19.06.03); - Закон України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" (№ 963 від 19.06.03); - Закон України "Про державну експертизу документації з землеустрою" ; - Закон України "Про меліорацію земель" (№ 1169 від 20.09.99); - Закон України "Про стандартизацію" (№ 2408 від 17.05.01); - Постанова Верховної Ради України "Про виконання земельного законодавства при реформуванні аграрного сектора економіки" (№1364 від 11.01.2000) - Указ Президента України "Про суцільну агрохімічну паспортизацію земель сільськогосподарського призначення" (№ 1118/85 від 02.12.95); - Указ Президента України "Про програму інтеграції України до Європейського Союзу" (№ 1072 від 14.09.2000).^ 5. ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ СИСТЕМИ СТАНДАРТИЗАЦІЇКомплекс стандартів у сфері землеустрою повинен базуватися на таких принципах: - системного обґрунтування підходу до створення комплексу стандартів, норм і правил у сфері землеустрою; - відповідності усіх документів чинному законодавству; - дотриманню міжнародних та європейських правил і процедур стандартизації та, за потреби, їх адаптації до стану національної стандартизації і вітчизняної економіки; - використання міжнародного досвіду шляхом гармонізації і прямого впровадження міжнародних стандартів, правил та директив; - узгодження і координації робіт із стандартизації з державами-сусідами України; - взаємозв’язку системи стандартизації у сфері землеустрою з напрямками робіт стосовно еколого-економічного нормування щодо сталого землекористування; - забезпечення взаємоузгодженості нормативних документів різного рівня; - відкритості та прозорості процедур планування, розроблення і впровадження стандартів, доступності стандартів та інформації щодо них для користувачів. 6. мета І основні ЗАвдання ЄДИНОЇ СИСТЕМИ ^ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВЗгідно з Законом України “Про землеустрій” метою нормування та стандартизації в Україні є забезпечення встановлення комплексу якісних та кількісних показників, параметрів, що регламентують розробку і реалізацію документації із землеустрою з урахуванням екологічних, економічних, соціальних, природно кліматичних та інших умов для раціонального використання земельних та інших природних ресурсів та відповідності об’єктів нормування і стандартизації своєму призначенню. З огляду на цю загальну мету, цілі та завдання нормування і стандартизації у сфері землеустрою випливають із мети та основних завдань землеустрою визначених статтею 182 і 183 Земельного кодексу України. Мете землеустрою полягає в забезпеченні раціонального використання та охорони земель, створенні сприятливого екологічного середовища та поліпшенні природних ландшафтів. Основними завданнями землеустрою є: 1) реалізація політики держави щодо науково обґрунтованого перерозподілу земель, формування раціональної системи землеволодінь і землекористувань з усуненням недоліків у розташуванні земель, створення екологічно сталих ландшафтів і агросистем; 2) інформаційне забезпечення правового, економічного, екологічного і містобудівного механізму регулювання земельних відносин на національному, регіональному, локальному, господарському рівнях шляхом розробки пропозицій по встановленню особливого режиму і умов використання земель; 3) встановлення на місцевості меж адміністративно-територіальних утворень, територій з особливим природоохоронним, рекреаційним і заповідним режимами, меж земельних ділянок власників і землекористувачів; 4) здійснення заходів щодо прогнозування, планування, організації раціонального використання та охорони земель на національному, регіональному, локальному і господарському рівнях; 5) організація територій сільськогосподарських підприємств із створенням просторових умов, що забезпечують еколого-економічну оптимізацію використання та охорони земель сільськогосподарського призначення, впровадження прогресивних форм організації управління землекористуванням, удосконалення співвідношення і розміщення земельних угідь, системи сівозмін, сінокосо- і пасовищезмін; 6) розробка системи заходів по збереженню і поліпшенню природних ландшафтів, відновленню і підвищенню родючості ґрунтів, рекультивації порушених земель і землюванню малопродуктивних угідь, захисту земель від ерозії, підтоплення, висушення, зсувів, вторинного засолення і заболочення, ущільнення, забруднення промисловими відходами і хімічними речовинами та інших видів деградації, по консервації деградованих і малопродуктивних земель, попередженню інших негативних явищ; 7) організація територій несільськогосподарських підприємств, організацій і установ з метою створення умов ефективного землекористування та обмежень і обтяжень у використанні земель. Отже, головна мета нормування у сфері землеустрою - створення комплексу документів для системного нормативного забезпечення функціонування системи землеустрою для створення сталого землекористування та охорони ґрунтів і досягнення безпечного використання земельних ресурсів. Комплекс нормативних документів повинен забезпечувати нормативну основу досягнення балансу між рівнями експлуатації (використання) земель, шкідливого впливу на земельні ресурси та спроможністю до їх відновлюваності. При цьому сталість землекористування необхідно розглядати як форма та відповідні до неї методи. Нормуванню підлягають якісні та кількісні показники, параметри, що регламентують розроблення та реалізацію документації із землеустрою з урахуванням екологічних, економічних, соціальних, природно–кліматичних та інших умов. Нормування повинно бути зорієнтоване на вирішення завдань збереження сталості землекористування та земельних ресурсів за кількісними та якісними показниками, мінімізації негативного впливу на довкілля. Реалізація зазначеної мети сприятиме сталому гармонійному землекористуванню, створенню безпечних умов для життя людей, відновлюванню екологічних і продуктивних функцій землі, збереженню і відтворюваності ландшафтів України. Для цього треба встановити такі нормативи: - організаційно-методичні, які вимагають формування основних (загальних) положень розробки та реалізації документації із землеустрою; - науково-обґрунтованого розподілу земельних ресурсів; - показників сталого землекористування. Іншим важливим завданням в умовах нових земельних відносин є відстеження динаміки антропогенних впливів і своєчасне виявлення та нормування тих впливів, які можуть виникнути в сучасних умовах, породити нову динаміку та спричинити територіальні зрушення навантажень на значних територіях (співвідношення форм власності на землю, категорій земель та земельних угідь) для того, щоб забезпечити необхідні превентивні заходи.7. напрямки нормуванняНайбільш пріоритетні завдання нормування у сфері землеустрою стосуються тих видів документації із землеустрою, які насамперед мають вплив на перерозподіл земельних ресурсів, формування сталого землекористування, деградацію земель, загострення екологічної ситуації в країні чи її регіонах, а також чітке визначення категорій земель і типів землекористування, які зазнають найбільших негативних змін. Маючи на увазі сучасний соціально-економічний стан в Україні та з метою реалізації основних пріоритетних напрямків ЄСНПА у сфері землеустрою першочергово необхідно: - провести інвентаризацію чинної нормативної бази у сфері землеустрою, визначити відповідність нормативних документів чинному законодавству України та виконати необхідний комплекс робіт, щодо коригування та актуалізації нормативних документів; - оцінити можливість використання міжнародних нормативних документів у землевпорядній діяльності України та провести гармонізацію національних стандартів з міжнародними; - розробити ієрархічну структуру та підпорядкованість нормативного забезпечення у сфері землеустрою; - розробити цільову програму нормування, в якій визначити, обґрунтувати та затвердити пріоритетні напрямки цієї діяльності, охоплюючи удосконалення методології та методичних підходів до нормування; - вирішити організаційні питання щодо створення багаторівневої системи нормування (узгодженої з системою органів державної влади та суб'єктів господарювання); - опрацювати пропозиції щодо змін і доповнень до ряду законодавчих актів в сфері земельних відносин, землеустрою, охорони земель, які сприятимуть сталому, екологічно збалансованому землекористуванню; - поліпшити науково-методичну та матеріально-технічну основу робіт, які пов’язані з розробленням нормативів і стандартів; - розробити та впровадити в практичну діяльність суспільства нормативи та стандарти, гармонізовані з чинним законодавством та міжнародними нормами; - створення ТК “Землеустрій та стале землекористування” стосовно розроблення, науково-технічної експертизи, розгляду та погодження національних нормативних документів, а також документів нижчих рівнів, які стосуються документації із землеустрою та сталого землекористування. Нормативна та правова база у сфері землеустрою має бути створена за ієрархічним принципом і включати такі блоки: 1). За змістом: документи загального призначення; документи, які регламентують склад та зміст документації із землеустрою; документи, які регламентують порядок розроблення документації із землеустрою та його заходів; документи, що регламентують порядок реалізації документації із землеустрою та його заходів. 2). За призначенням: документи єдині для всіх рівнів регламентації розроблення і реалізації документації із землеустрою; документи із регламентації розроблення і реалізації документації із землеустрою для місцевого рівня; документи із регламентації розроблення і реалізації документації із землеустрою для загальнодержавного та регіонального рівня. У процесі реалізації основних пріоритетних напрямків стандартизації у сфері сталого землекористування необхідно здійснити: - перегляд наявної системи чинних в Україні міждержавних стандартів (комплекси ГОСТ “Земли”, “Почвы”) та інших нормативних документів на відповідність чинному законодавству та нормативним документам, пріоритетним напрямкам стандартизації та з урахуванням зроблених експертних висновків щодо відповідного комплексу; - визначення та упорядкування об’єктів нормування і стандартизації; - методичне обґрунтування наявних та розроблення нових методів і засобів контролю стосовно визначення та оцінки якості документації із землеустрою; - розроблення структурно-класифікаційної схеми нормативних документів з питань здійснення землеустрою; - визначення основних понять і термінів у сфері землеустрою для створення системи класифікаторів; - визначення та регламентацію вимог (норм, правил) щодо розроблення та реалізації документації із землеустрою та стосовно належного її зберігання; - встановлення вимог до яких показників і параметрів, що регламентують розробку і реалізацію документації із землеустрою; - встановлення вимог (норм, правил) щодо урахування в документації із землеустрою екологічних, економічних, соціальних, природно-кліматичних та інших факторів; - встановлення вимог (норм, правил) щодо запобігання негативного впливу заходів землеустрою на сільськогосподарську та інші види діяльності зокрема при охороні та меліорації земель; - визначення вимог землеустрою щодо допустимого антропогенного навантаження та господарського освоєння земель; - унормування критеріїв (вимог) до організації управління землеустроєм та землекористуванням; - встановлення вимог до прогнозування, інформування, прийняття рішень із землеустрою щодо сталого землекористування; - впровадження складових завдань щодо землекористування у стандартах на документацію із землеустрою, процеси тощо; - розроблення вимог до методів землевпорядного проектування; - впровадження стандартів сучасної методології оцінки екологічного ризику та екологічної безпеки землевпорядних заходів; - вибір головних напрямків нормування землеустрою щодо сталого землекористування з урахуванням вітчизняного і зарубіжного досвіду для створення та застосування нормативних документів. У додатку А наведено проект Галузевої Програми нормування у сфері землеустрою для Державного комітету України із земельних ресурсів.^ 8. ОБ’ЄКТИ НОРМУВАННЯ ТА ПОЗНАЧЕННЯ НОРМАТИВНИХ ДОКУМЕНТІВДо об'єктів стандартизації у сфері землеустрою на національному рівні належать: - основні положення комплексу нормативно-правових щодо складу і змісту документації із землеустрою та нормативи сталого землекористування; - терміни, визначення та класифікатори; - норми, правила, соціально-економічних та екологічних вимоги; - режими використання та охорони земельних ресурсів, об’єктів природно-заповідного фонду; - вимоги до системи заходів землеустрою із забезпечення екологічно безпечного землекористування; - показники якості документації із землеустрою; - вимоги до експертизи документації із землеустрою; - методи аналізу складу та змісту документації із землеустрою; - інші об’єкти, що необхідні для здійснення землевпорядної діяльності на різних ієрархічних рівнях землеустрою. Об’єкти нормування можуть бути визначені науковою експертизою, що систематично здійснюється. В процесі експертизи аналізуються заходи із землеустрою та документи. Науковій експертизі підлягають проекти нормативно-правових актів щодо сталого землекористування, що регламентують господарську діяльність, яка негативно впливає на земельні ресурси, національні стандарти та стандарти інших рівнів, які розробляються або приймаються в Україні та стосуються питань сталого землекористування. Для забезпечення здійснення наукової та екологічної експертизи нормативних документів, яка передбачена чинним законодавством України, Держкомзем і Мінприроди України визначають перелік об’єктів експертизи з переліку робіт, які увійшли до Плану НДР. Держкомзем виконує наукову експертизу нормативних документів у сфері землеустрою та сталого землекористування . Мінприроди виконує екологічну експертизу або делегує право здійснення екологічної експертизи нормативних документів із стандартизації у сфері сталого землекористування відповідному ТК. Висновок наукової або екологічної експертизи після затвердження Держкомземом чи Мінприроди України є обов'язковим для виконання. Нормування у сфері землеустрою повинне забезпечити розроблення та експертизу стандартів, норм і правил щодо: - термінів і визначень стосовно діяльності у сфері землеустрою та сталого землекористування; - класифікації документації із землеустрою об’єктів землеустрою; - вимог прав власності та екологічної безпеки при реалізації заходів із землеустрою; - правил встановлення нормативів сталого землекористування; - вимог щодо забезпечення якості документації із землеустрою; - методик, що регламентують процеси контролю якості документації із землеустрою; - вимог (норм, правил) щодо режимів використання земель визначених документацією із землеустрою; - вимог (норм, правил) щодо запобігання негативному впливу та регламентації заходів із землеустрою, зокрема при організації використання земель в сільському господарстві, містобудуванні, меліорації і рекультивації земель, застосуванні землеохоронних заходів тощо; Позначення документів ЄСНПА у сфері землеустрою Всім документам, які забезпечують здійснення землеустрою і включені в ЄСНПА, присвоюються децимальні номери, які будуються за класифікаційною ознакою. Для позначення класифікаційної ознаки призначення документу в сфері землеустрою використовуються такі позначення: 0 – розповсюдження документу для всіх рівнів; 1 – розповсюдження документу на національному рівні; 2 – розповсюдження документу на регіональному рівні; 3 – розповсюдження документу на місцевому рівні Для позначення класифікаційної ознаки змісту документів у сфері землеустрою використовуються такі позначення: «З» - документ загального змісту; «С» - документ, що регламентує склад і зміст документації із землеустрою; «П» - документ, що регламентує порядок розробки документації із землеустрою; «Т» - технологічний документ, що регламентує порядок реалізації документації із землеустрою; Для класифікації ознаки документу, що вказує на обов’язковість їх застосування, використовується позначення «О» і для документу, що має рекомендований характер «Р», які позначаються після класифікаційної ознаки групи документів через крапку (наприклад «П.О» або «Т.Р»). Повне позначення документів ЄСНПА ЗУ у сфері землеустрою (децимальний номер) включає: -                букви «ЗУ», що вказують на приналежність документу до комплексу документів ЄСНПА ЗУ; -                класифікаційної ознаки призначення документу ЗУ (цифри «0», «1», «2» чи «3»); -                класифікаційної ознаки змісту документу ЗУ («З», «С», «П», «Т»); -                ознак, які вказують на обов’язковість виконання документу «О» чи «Р»; -                порядковий номер документу в класифікаційній групі за змістом; -                ознака версії документу; -                рік затвердження документу^ Приклад позначення полів номера документу ЗУ-1-З.П.О.-02-01-08 ЗУ Документ ЄСНПА ЗУ 1 Застосування на національному рівні З Документ загального змісту П Документ, що регламентує склад і зміст документації із землеустрою О Документ обов’язкового застосування 02 Порядковий номер документу в групі «П» 01 Ознака версії документу 08 Рік затвердження документу 9. Склад і класифікація документів Єдиної системи нормативно-правових актів з питань здійснення землеустрою Єдина система нормативно правових актів з питань здійснення землеустрою являє собою комплекс документів, які забезпечують розроблення та реалізацію документації із землеустрою. 9.1. Класифікація за змістом За своїм змістом нормативно-правові акти з питань здійснення землеустрою поділяються на чотири основні класифікаційні г