«МЕНІ ПОДОБАЄТЬСЯ В КИЄВІ» Мій співрозмовник - Джонатан Перник зі Сполучених Штатів Америки. Так склалося, що мені випало з ним спілкуватися протягом останніх трьох місяців майже щодня. Але слово Джонатану. — Я приїхав із США. Щоб зробити кар'єру, жив у різних штатах. Народився я у Нью-Йорку, але більшість років свого життя провів у Флориді. Довелося також побувати в Лос-Анджелесі, Сіетлі, Вашингтоні, Атланті, Джорджії, Темпі, Гейнешвілі та багатьох інших містах. — Як довго Ви вже в Україні? — В Києві - два місяці, а в Україні - п'ять. Коли я вперше потрапив до України, то три місяці жив у Березані, де шість днів на тиждень вчив російську мову. Жив я там в українській сім'ї. — Чи важко Вам в Україні? - Так, але з кожним днем жити мені стає легше. Мені важко прилаштуватися до життя в Україні з багатьох причин. По-перше, це мова. Просте завдання - піти на базар і купити їжу - стає складним тому, що я все ще вивчаю мову. Мені складно спілкуватися з продавцями. Мені також непросто читати на ринку всі написи і позначки, бо вони написані таким чином, що мені часто потрібно вказувати на предмет і просити продавця промовити для мене те слово. Також не дуже легко спілкуватися з іншими людьми. Але з кожним днем життя стає легшим. — Ви розмовляйте російською чи українською? — Я вже трохи можу розмовляти російською. Продовжую кожен день практикуватися в ній. Це надає мені добру можливість працювати зі студентами, які бажають знати англійську мову. Вони вивчають мою рідну мову, а я натомість - їхню, що ставить нас на один рівень. Кожен із нас отримує свою частку досвіду. Вірю, що змога вчитися один в одного на користь і мені, і їм. Часто ми не розмовляємо тією мовою, яку вчимо, лише тому, що соромимося, боїмося зробити помилку. Але відтоді, як я і студенти вивчаємо нові мови, ми разом маємо більші успіхи.- Ваша сім’я тут із Вами чи ні? — Ні. Так як моя кар'єра в розважальному бізнесі займала весь мій Час, то я ще не був одружений. Але сподіваюся скоро зустріти привабливу жінку й одружитися. А загалом мої корені - українські. Мої дідусь і бабуся переїхали до США приблизно в 1918 році. До Цього вони жили в Чернігівській області, в містечку, що називається Семенівка. Найближчим часом я планую відвідати його.- Яке у Вас хобі? - У мене їх багато. Фото, комп'ютери, музика, фільми, спорт. Багато років музика була моєю пристрастю. Вдома у мене є декілька тисяч CD-дисків різних стилів. А також я люблю ходити на концерти. Одним із занять життя тут для мене буде – як найкраще дізнатися про музику в Україні. Я сподіваюся, що студенти познайомлять мене з багатьма жанрами української музики. Можливо, вони поведуть мене на концерти в нічні клуби. Фільми — це інше хобі. DVD — це чудовий винахід тому, що він надає додаткові можливості, розміщені на диску. Ті DVD, які я купую на Петрівці, російськомовні, і перегляд їх допомагає мені у вивченні мови. Я хотів би, щоб у моїй квартирі проводились вечори, перегляди фільмів, де студенти, дивлячись фільми, могли б розвивати свої комунікативні уміння в англійській мові. Це був би свого роду англійський клуб. Інші хобі включають відвідування спортклубу. Один зі студентів запропонував мені спортзал, де я займаюся. Скоро також я розпочну фотографувати. У Штатах я розпочав публікувати свої фотографії в журналах. Можливо, я зможу робити це і тут.- Як складалась Ваша кар'єра? - Моя кар'єра полягала в розвитку бізнесу торгових марок і продуктів. Я розпочав свою кар'єру в медіа-індустрії, будучи генеральним директором радіостанції. Я перетворив її на зразок стилю життя, транслюючи рок і поп-концерти, забезпечуючи музикою дискотеки, продаючи одяг, а також пропонуючи різні дійства. Завдяки такому успіху мені запропонували працювати з Бобом Гучйоні-молодшим, сином людини, котра володіє всесвітньо відомими журналами. Я переїхав до Нью-Йорку, допомагав в управлінні, зокрема займався маркетингом журналу SPIN, журналу музики й моди. Мій успіх у цих двох компаніях надавав мені можливість працювати в міжнародній медіакомпанії (Warner Brothers), а також із багатьма відомими зірками. Шість років я працював із Мадонною, Емілем, "Металікою", Брітні Спірс, "Пірл Джам", "Нірваною" і багатьма іншими відомими зірками. Мені було цікаво займатися цією справою, але Інтернет ставав все популярнішим, і я вирішив працювати з ним. Тому знову пішов навчатися, вивчати бізнес і його технологію. Отримав ще один диплом в університеті у Флориді. Тут же викладав бізнес-статистику для того, щоб сплачувати за своє навчання. Після закінчення отримав можливість працювати в компаніях Real Networks і Microsoft. Врешті-решт я став професором університету і водночас розпочав розвиток маркетингових досліджень компанії, використовуючи новітні технології Інтернету. Тобто моя кар'єра була сконцентрована навколо ділової сторони медіа, розваг і їх технологій. Загалом я вже кілька років в освіті.- Як ви потрапили до України? - У вашій країні я працюю як учасник американської урядової програми Корпусу Миру. Корпус Миру має три основні мети: по-перше, проводити технічні тренінги, що було погоджено на рівні українського та американського урядів; по-друге, показати українцям "справжніх" американців (на відміну від того, що дізнаються люди про Америку з голлівудських фільмів); а також познайомити американців із українською культурою, щоб вони поділилися своїми знаннями, повернувшись до США. Я повірив у реальність цих програм. Мені надали можливість жити в Україні - країні моїх предків. Я вірю, що, живучи тут, в Україні, я зможу зробити свій внесок у перебудову і перехід до вільної ринкової економіки. Студенти - це майбутнє України, і я вірю, що навчати їх і працювати з ними — дуже важливо.- А як це все пов'язано з Університетом "Україна"? - Головним моїм завданням було очолити управління бізнес-інкубатором. Але ми зрозуміли, що я зможу також допомогти в інших напрямках. Один із них - це робота зі студентами над створенням центрів розвитку кар'єри і підприємництва. Мета центру - навчити студентів самостійно досліджувати ринок, будувати й управляти кар'єрою і створювати бізнес, що приноситиме прибуток. Працюючи в Університеті "Україна", я також буду спілкуватися з лекторами і працювати з адміністрацією в інших галузях. Загалом моє завдання - мати позитивний вплив на життя студентів Університету, тому я сподіваюся проводити багато часу, працюючи з ними.- Вам подобається Україна? - Так, а що ж тут може не подобатися? Привітні люди, смачна їжа. Загалом гарна країна Українці дуже розумні і виховані. А ще в Україні дуже прекрасні дівчата (сміється). Я дуже щасливий тут.- Що Ви думаєте про наших студентів? - Дуже розумні і допитливі. Я мав можливість зустрічатися з ними і мені сподобалося працювати з ними. Я проводив англійські бізнес-заняття приблизно з п'ятдесятьма студентами. Ми добре провели час.- Як студенти можуть зустрітися з вами? - Просто в коридорах, чи знайти мене в кабінеті. Інколи може здатися, що я поспішаю, але я просто такий від природи. Насправді я не поспішаю і завжди знайду час, щоб поговорити з тими, хто бажає зі мною поспілкуватися. Вони можуть зайти до мене в кабінет.- Що Вам подобається робити в Києві? - Я лише ознайомлююсь із Києвом. Багато часу я прогулююсь і вивчаю місто, Декілька студентів провели зі мною екскурсії. Мені подобаються пляж і спортзал. Також я ходжу до нічних клубів, таких як 44 чи 111. Можливо, у когось є пропозиції щодо того, як краще організувати дозвілля взимку?Розмову провівВолодимир ЯРМОЛЕНКО, студент III курсу (спеціальність "Переклад"). На знімку (зліва направо): Дженіфер Нейбор, Володимир Ярмоленко і Джонатан Перник перед входом до університету,Газета «Університет «Україна», №7-8, 2003