УДК 1:336.74 : 316.28 : 124.5.К. В. Самсонова, студ. гр. ФК-08-1, В.О. Буряк, студ. гр. ФК-08-1Кировоградский национальный технический университетФорми грошей та їх еволюція У статті висвітлено історичні форми грошей, їх особливості в різні часи, досліджено сучасні гроші, їх роль в економіці країни.гроші, еволюція, грошовий оборотПостановка проблеми та її актуальність. Гроші є основою будь-якої економіки та забезпечують життєдіяльність кожної з ринкових структур, сприяють подальшому розвитку процесу суспільного відтворення матеріальних та нематеріальних благ, їх виробництву, обміну, розподілу та споживанню. Грошові відносини є найскладнішим елементом ринку. Історія грошей, по суті є процесом поступового відбору окремих товарів чи особливих штучних форм, найбільш придатних виконувати функції грошей у певних ринкових умовах. Історія грошей і грошового обігу належить до проблем, котрі традиційно мало досліджувалися в українській історіографії, економічній теорії, незважаючи на те, що її розробка дає змогу ввести нові джерела для вивчення фінансово-економічної історії України.^ Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вчені, що займались вивченням форм грошей: Базилевич В.Д., Абросимов В.М., Попова В.М., Мочерний С.В., Довженко М.В., Поплюйко Я.,., Кеннеді М., Мартиняко Т.П., Царенко О.М., Юхименко П.І. та ін.^ Цілі статті. Метою дослідження є розгляд еволюції грошей, їх форм, визначення значення їх стійкості.Виклад основного матеріалу. Гроші – це історична категорія. В обороті гроші ___________ © К. В. Самсонова, В.О. Буряк, 2010 функціонують реально, як наявна цінність і тому повинні виступати в певній формі, яка забезпечувала б їм довіру з боку їх користувачів і бути зручними. У відповідь на це гроші змінювали свою форму, постійно вдосконалюючи її. У своїй еволюції гроші виступали у формі товарних (металевих), символічних (паперових), кредитних і нового виду кредитних-електронних. Еволюція форм грошей відбувалася в напрямі від повноцінних грошей до неповноцінних, якими є сучасні гроші. Повноцінними були гроші, що мали внутрішню реальну вартість, адекватну вартості товару, який виконував функції грошей, чи вартості того матеріалу, з якого гроші були виготовлені, наприклад золоті чи срібні монети. Неповноцінними є гроші, які набувають своєї вартості виключно в обігу. При цьому вона може істотно відхилятися від вартості того матеріалу, з якого вони виготовлені (банкноти, білонна монета, депозитні та електронні гроші). У сучасний період усі країни світу користуються виключно неповноцінними грошима [1, С.143]. Початковою висхідною формою повноцінних грошей були товарні гроші. Спочатку це були предмети першої необхідності - худоба, сіль, зерно, риба, хліб тощо як найбільш ходові товари. Так, худоба, що має широкий спектр споживчих ознак, активно і довго використовувалася в ролі грошей у багатьох стародавніх народів - слов'ян, індійських племен, інших кочових племен. Очевидно те, що в різний час в різних кутках нашої планети роль грошей виконували найрізноманітніші товари: в Ісландії, наприклад, - риба; у слов`янських племен - хутро; в Індії, майже до сьогодні - перлини; в Центральній Африці - слонова кістка; у народів Океанії - морські мушлі. Проте в кожному з цих випадків, роль грошей випадала тому товару, який мав найбільший попит, який був найбільш цінним. Саме це було гарантією того, що ці «гроші» була згодна прийняти кожна людина в обмін на свій товар. Тому зовсім не дивує те, що одним із видів універсальних грошей, які були прийнятними для всіх народів, стала домашня худоба. Такі розповсюджені на сьогодні слова, як «капітал, капіталіст» в перекладі з латині означають буквально «худоба, власник худоби», тобто грошей того часу. Пізніше на роль грошей стали претендувати предмети розкоші та дорогоцінні вироби (намисто з черепашок, перли, хутра). Це можна поясни-ти тим, що за своїми фізичними властивостями вони були більш портативними, довше зберігалися, мали більш сталу вартість тобто були більш ліквідними. Проте як перші, так і другі гроші були ще надзвичайно примітив-ними, функціонували переважно поштучно, не підлягаючи поділу, виступали в своєму природному вигляді [4, С.51]. Товарні гроші мали подвійне існування – як звичайний товар і як гроші. Подвійність виявлялась в їх споживній і в міновій вартості. Особливість таких грошей полягала в тому, що вони одночасно використовувались як продукти для безпосереднього споживання, так і в якості засобу обміну. Товарні гроші мали одинакову вартість при торгівлі ними як звичайним товаром в якості грошей. Наприклад, якщо какао використовувалось в якості грошей і як напій, то в обох випадках воно мало одинакову вартість . Аналогічно і золото мало одинакову вартість в якості грошей, як ювелірний виріб. На території Київської Русі з цього різновиду товарних грошей найбільш поширеним було хутро. Слово "гроші" тут з'явилося лише в XIII ст., а до цього загальний еквівалент називався словом "куна", що означало "хутро" [5, С.119]. Саме хутро в цій ролі широко застосовувалося кілька століть, навіть у середні віки. Другий великий поділ праці (відокремлення ремесла від землеробства) істотно розширив межі товарного вироб-ництва й обміну та прискорив розвиток ринку. Задовольняти такі вимоги попередні гроші не могли через їх фізичні властивості. На їх місце ринок стихійно висунув метал. Почалася тривала ера панування металевих грошей. Спочатку використовувалися звичайні метали - залізо, мідь, бронза та ін., що найчастіше вживалися людьми. Згодом цю роль почало виконувати срібло як благородний метал з високою питомою і сталою вартістю та здатністю до зберігання. Проте ще більшою мірою цими властивостями природа наділила золото, яке теж стало претендувати на роль грошового товару. Трохи про монету. Саме слово «монета» походить від назви храма Юнони-Монети в Римі. За легендою, Юнона надала римлянам грошові засоби на ведення війни та забезпечила її побідоносний кінець. Вдячні римляни перенесли до храму богині свої машини для виготовлення грошей, а продукція, виготовлена на них, стала називатися монетою [2, С.20]. З появою металевих грошей вони використовувалися у формі простих зливків чи кусків металу. Такі гроші мали величезні переваги перед товарними грошима. Разом з тим форма зливків обумовлювала певні незручності, які стали стримувати розвиток грошових відносин. У кожній платіжній операції необхідно було зважувати зливки, визначати пробу і, що найгірше, ділити їх на частини. Щоб уникнути цих незручностей, зливки робили різної ваги. Найбільш відомі купці ставили на них своє тавро, яке засвідчувало вагу і пробу металу. Однак авторитет купця як приватної особи був обмеженим, і його тавро могло задовольнити вузьке коло суб'єктів ринку. З розвитком торгівлі виникла потреба таврування зливків більш відомою й авторитетною – особою, і ця функція перейшла до держави. Держави стали виготовляти за встановленою формою зливки металу, вагу і пробу яких засвідчували своїм штемпелем. Такі зливки дістали назву монети. Монета виявилася найдосконалішою формою повноцінних грошей, тобто тих, що функціонують в обігу з власною субстанціональною вартістю. Вона обслуго-вувала економічні відносини людей протягом майже трьох тисячоліть. За цей час монета теж розвивалась і змінювалась. На початку створення монет суб'єкти ринку не завжди довіряли державному тавру і нерідко вимагали зважування монети. Змінювалася сама форма монети: відомі монети квадратні, неправильної форми, овальні, проте найбільшого поширення набули круглі. Щоб запобігти підробленню та обрізанню монет, по краях у їх дизайні було застосовано рельєфний малюнок та "зубиювання" країв. На території України за різних часів в обігу знаходились такі монети: гривня, карбованець. Назву “карбованець“ у сучасній Україні тлумачать від карбування, тобто від утворення рельєфних зображень на поверхні медалей та монет. Відбувся процес демонетизації золота: спочатку з обігу були вилучені золоті монети, замість них сферу обігу стали обслуговувати неповноцінні гроші, а згодом повністю було зупинено обмін неповноцінних грошей на золото в будь-якій формі. Їх почали випускати бо у держави не було так багато золота , яке стиралось від тривалого обігу. Неповноцінні гроші - це гроші, які «не можна продати». Спочатку люди їм не довіряли, тому що боялись що т. я. їх не можна продати то навряд чи за них можна щоси купити. Населення сприймало їх як гроші і погоджувалося одержувати у платежі лише доти, доки держава підтримувала надію обміняти їх на реальні цінності. Як тільки така надія зникала, паперові гроші вилучалися з обігу і будь-які каральні заходи держави не могли змусити населення брати їх як гроші. Новий етап у розвитку монети як форми справжніх грошей пов'язаний з виникненням білонної монети, тобто розмінної, з дрібною вартістю. Вона призначена для забезпечення нормального виконання грошових функцій основною монетою. Головна відмінність її полягає в тому, що вона карбується не з дорогоцінного металу, отже є неповноцінною. Білонна монета найактивніше використовується в обігу і тому найшвидше стирається. Більше того, висока вартість дорогоцінного металу обумовлює необхідність карбування розмірної монети надто малих розмірів. Така монета була незручною у користуванні і легко губилася, що призводило до додаткових витрат дорогоцінного металу. Виготовлення її із звичайного дешевого металу було об'єктивною необхідністю, а успішне функціонування поряд з повноцінною монетою сприяло пошукам альтернативи повноцінним грошам і заміні їх неповноцінними.Еволюційні процеси в економіці, які спричинили демонетизацію золота, підготували підґрунтя для запровадження нематеріальних носіїв грошової суті – так званих кредитних грошей. Коли взаємна довіра суб'єктів ринку досягли такого рівня, що один із суб'єктів наважився передати другому товар чи іншу вартість під зобов'язання заплатити в майбутньому, була відкрита можливість виникнення принципово нової форми кредитних грошей, альтернативної паперовим грошам [3, С.11]. Торговельний оборот породив так звані торгові гроші у формі векселя. Вексель – письмове боргове зобовязання що дає його власнику незаперечне право вимагати від особи, яка вдала вексель (або його поручителя), здійснити платіж у визначений термін. Використаний як платіжний засіб, він став обертатися. Простий вексель виписується боржником на імя кредитора із зобовязанням виплатити йому в зазначений строк вказану суму. Зустрічається він рідко і тільки у внутрішній торгівлі. Потім розповсюдження отримали банкноти, (банківські білети). Вони виписувалися банкіром, і це було його зобов`язанням виплатити в будь-який час пред`явнику білета вказану на ньому грошову суму. Депозитні гроші – це різновид банківських грошей, який існує у вигляді певних сум, записаних на рахунках еконо-мічних суб'єктів у банках. Вони не мають речового виразу і використовуються для платежів у безготівковій формі. Рух їх здійснюється по рахунках у банках і не виходить за межі банківської системи. А приводяться вони в рух за допомогою чеків, платіжних доручень, пластикових карток тощо. Потреба в такій формі грошей зумовлена посиленням вимог щодо економічності та зручності грошового обороту тоді, коли його обсяги і суми окремих платежів досягають значних розмірів. У сучасних умовах депозитні гроші стали основною формою грошей у країнах з розвинутою ринковою економікою, їхня частка становить близько 90% усієї грошової маси в обороті. Електронні гроші – це різновид депозитних грошей, коли переказування грошових сум по рахунках у банках здійснюється автоматично з допомогою комп'ютерних систем за безпосередніми розпорядженнями власників поточних рахунків. Ця форма органічно поєднує у собі всі переваги депозитної та готівкової форм грошей: немає потреби переносити чи перевозити великі маси готівки; досягається значна економія витрат на їх виготовлення, збереження, перерахування, перевезення. Носієм електронних грошей є пластикова картка - іменний грошовий документ, що видається банком власнику поточного рахунку і дає йому можливість оплатити через комп'ютерні мережі свої покупки і погасити борги переказом грошей по рахунку без використання готівки. "Квазігроші", або майже гроші, - це специфічні грошові форми, в яких грошова суть істотно послаблена, відхиляється від загальноприйнятих, стандартних форм. Таке відхилення можливе з кількох причин: – коли в стандартних формах значно послаблюється грошова суть. Так, при розміщенні грошей у довгострокові вклади вони зберігають звичайну форму депозитних грошей, проте при цьому дещо знижується їх ліквідність, здатність бути платіжними засобами; – коли грошові функції виконують нестандартні форми, які не можна віднести до жодної з зазначених вище. Наприклад, вексель у певних межах може використовуватися як гроші у функції купівельного і платіжного засобу, хоч не є грошима в загальноприйнятому розумінні. Використання "квазігрошей" має позитивний вплив на економіку: – дає можливість підвищити ліквідність ринку за рахунок запровадження в оборот додаткових платіжних інструментів квазігрошових форм, передусім векселів; – дає можливість зменшити масу платіжних засобів в обороті за рахунок вилучення їх у довгострокові депозитні вклади, що сприяє оздоровленню кон'юнктури ринків; – робить управління грошовою масою, а отже пропозицією грошей, більш гнучким і ефективним [4, С.54]. "Квазігроші" мають досить тривалу історію. Так, вексель з'явився і почав використовуватися як платіжний інструмент раніше, ніж банкнота, яка бере свій початок з векселя. Чек з'явився після того, як банки стали приймати гроші на вклади, тобто приблизно одночасно з банкнотою. Власник вкладу міг двояко реалізувати право на свої гроші:взяти розписку банку і використати для платежу за своїми зобов'язаннями. Така розписка відкрила шлях для банкноти або домовитися з банком, що він даватиме йому письмові накази про видачу всієї чи частини суми вкладу певній особі, а банк виконуватиме їх. З таких наказів розвинувся чек. Тому квазігроші не є якоюсь випадковою, чи нав'язаною грошам формою. Поява і тривале використання їх є закономірним результатом еволюції форм грошей. У перспективі вони теж будуть змінюватися. Зокрема, широкий розвиток "електронних грошей" може призвести до втрати чеком свого значення в обороті депозитних грошей і своєї ролі як виду "квазігрошей".Висновок. Розглядаючи еволюцію розвитку грошей ми можемо прийти до висновку, що в перспективі гроші будуть “невидимі”, але термін “економіка без грошей” у принципі є невірним. Гроші існують так же давно, як і сама людська цивілізація. Протягом століть постійно змінювались форма і зміст грошей і сьогоднішній їх стан не є завершальною фазою. Список літератури Аржевітін С.. Підходи до визначення сутності грошей // Формування ринкової економіки в Україні.- 2009.- Вип. 19. с. 140–146 Скринник З.Е. Гроші як соціокультурний феномен у вимірах практичної філософії : Автореф. дис. д-ра філос. наук: 09.00.03. / Львів. нац. ун-т ім. І.Франка. — Львів, 2007. — 40 с. Чухно А.А. Природа сучасних грошей, кредиту та грошово-кредитної політики:// Фінанси України. - 2007. - № 1. - С.3-16. Гроші та кредит: Підручник. – 4-те вид., перероб. і доп. / За заг. ред. М.І. Савлука. – К.: КНЕУ, 2006. – 744 с. Економічна теорія : Політекономія: Підручник. / [В.Д.Базилевич, В.М.Попов, К.С.Базилевич та ін.]; За ред. В.Д.Базилевича. — 6-е вид., перероб. і доп. — К.: Знання-Прес, 2007. — 719 сОдержано 29.03.10