ЗМІСТ ВСТУП 4 РОЗДІЛ 1. НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ОБЛІКУ І ОБЛІКОВОЇ ПОЛІТИКИ В УМОВАХ ІНТЕГРАЦІЇ ФІНАНСОВОГО ТА ПРОМИСЛОВОГО КАПІТАЛУ 1.1. Концепція капіталу як методологічна основа бухгалтерського обліку і облікової політики в умовах глобалізації 1.2. Класифікаційні ознаки інтеграції фінансового та промислового капіталу 1.3. Науково-теоретичне обґрунтування ієрархічних рівнів ФПС та їх впливу на облікові процеси 1.4. Характеристика та систематизація сучасних підходів до реформування бухгалтерського обліку Висновки до розділу 1 1515294159 87 РОЗДІЛ 2. ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКОВОЇ ПОЛІТИКИ^ 2.1. Сутність облікової політики та передумови її розвитку 2.2 Обґрунтування концепції облікової політики 2.3. Методологічні основи формування облікової політики 2.4. Класифікаційні ознаки факторів впливу на облікову політику Висновки до розділу 2 91 91 109 121 150 165 ^ РОЗДІЛ 3. ПРОЦЕС ФОРМУВАННЯ ОБЛІКОВОЇ ПОЛІТИКИ 3.1. Організація процесу формування облікової політики ФПС 3.2. Зміст та етапи формування розпорядчого документу про облікову політику 3.3. Юридичний аспект облікової політики та розкриття її змісту у примітках до фінансових звітів Висновки до розділу 3 170 170189204 222 ^ РОЗДІЛ 4. ОБЛІКОВА ПОЛІТИКА В СИСТЕМІ ІНФОРМАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УПРАВЛІННЯ ФПС 4.1. Визначення механізму взаємодії ФПС з зовнішнім середовищем 4.2. Роль облікової політики в розкритті фінансово-економічної інформації фондового ринку 4.3. Банківська установа як центральна ланка побудови облікової політики в умовах фінансово-промислових систем 4.4. Використання інформаційних технологій при формуванні облікової політики фінансово-промислових систем Висновки до розділу 4 225 225240253279 293 ^ РОЗДІЛ 5. ПРИКЛАДНІ АСПЕКТИ ОБЛІКОВОЇ ПОЛІТИКИ 5.1. Амортизаційна політика як складова облікової політики підприємства 5.2. Прогнозування оптимальних строків нарахування амортизації різними методами 5.3. Життєвий цикл і конкурентоспроможність продукції як складові облікової політики Висновки до розділу 5 298298319327 367 ВИСНОВКИ 373 ДОДАТКИ 380 ^ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 463 ВСТУПВизначальною ознакою сучасного етапу економічного розвитку України є реалізація стратегічного курсу на приєднання до світового співтовариства. Підтвердженням цього вибору є входження вітчизняної економіки до системи СОТ. Обраний курс характеризуються посиленням процесів інтеграції фінансового та промислового капіталу, глобалізацією економічних відносин, появою нових форм господарювання, які виходять за межі національної економіки. Ці закономірності ринкових перетворень потребують змін і постійного удосконалення виробничих структур, обумовлюють посилення вимог до інформаційного забезпечення управління економікою, зокрема до бухгалтерського обліку, як інформаційної системи управління мікроекономікою, розширяють можливості власної ініціативи суб’єктів господарських відносин до створення надійної системи обліку і контролю їх діяльності.^ Актуальність теми. Визначальною ознакою сучасного етапу економічного розвитку України є реалізація стратегічного курсу на приєднання до світового співтовариства. Підтвердження цього вибору – входження вітчизняної економіки до системи СОТ. Обраний курс характеризується процесами інтеграції фінансового та промислового капіталу, глобалізацією економічних відносин, появою нових форм господарювання, які виходять за межі національної економіки. Здійснювані ринкові перетворення зумовлюють потребу у постійному удосконаленні виробничих структур, посиленні вимог до інформаційного забезпечення управління. Зростає значення бухгалтерського обліку як інформаційної системи управління мікроекономікою, розширюються можливості суб’єктів господарських відносин при формуванні надійної системи обліку і контролю. Поступово концепція розвитку бухгалтерського обліку набуває ознак корпоративної, за якої базові основи економічних наук інтегруються в управлінні економікою, служать вхідним критерієм побудови нових теоретико-методологічних засад удосконалення обліку і контролю, як основи інформатизації економічної науки. Особливого значення набувають дослідження, спрямовані на розвиток наукових основ облікової політики суб’єктів господарювання. У спеціальній літературі ці питання не знайшли достатнього висвітлення і розв’язання. Водночас науковим дослідженням з теорії бухгалтерського обліку, а також методології облікової політики присвячено велика кількість праць науковців та практиків. Значний вклад у розвиток теорії бухгалтерського обліку та методології облікової політики зробили вітчизняні вчені, зокрема: М. Т. Білуха, О. С. Бородкін, Ф. Ф. Бутинець, Б. І. Валуєв, А. М. Герасимович, З. В. Гуцайлюк, С. Ф. Голов, В. П. Завгородній, Л. М. Кіндрацька, А. М. Кузьмінський, Ю. А. Кузьмінський, М. В. Кужельний, Ю. Я. Литвин, В. Г. Лінник, Л. Г. Ловінська, Є. В. Мних, О. А. Петрик, О. М. Петрук, М. С. Пушкар, В. В. Сопко, С. В. Свірко, І. Д. Фаріон, П. Я. Хомин, М. Г. Чумаченко, В. Г. Швець, В. О. Шевчук, С. І. Шкарабан, а також зарубіжні науковці: І. Ансофф, А. С. Бакаєв, Т. С. Безруких, Л. А. Бернстайн, М. Ф. Ван Бреда, С. Л. Брю, М. І. Кутер, К. Р. Макконел, М. Р. Метьюс, Б. Нідлз, В. Ф. Палій, М. X. Б. Перера, М. Портер, Я. В. Соколов, Е. С. Хендріксен, А. Д. Шеремет, Л. З. Шнейдман та інші. Незважаючи на цінність результатів їх досліджень, питання методології та організації облікової політики у роботах цих авторів якщо і розглядаються, то досить стисло, а дискусійний характер окремих положень не забезпечує чітке визначення шляхів подальшого її розвитку. Протягом останніх років в Україні захищено тільки три кандидатські дисертації, предметом яких було обрано формування облікової політики за різними напрямами економічної діяльності (Л. Д. Лисова – 1998 р.; С. М. Міщенко – 2004 р.; Т. В. Баранівська – 2005 р.). Слід відзначити, що створення цілісної системи облікової політики в Україні для суб’єктів господарювання не завершено, потребують удосконалення теоретичні, методологічні і організаційні засади створення єдиної концепції визначення її суті, цілей та застосування в практичній діяльності. Особливої актуальності набувають питання формування облікової політики в умовах концентрації фінансового та промислового капіталу, створення багатогалузевих фінансово-промислових систем. Необхідність своєчасної та достовірної інформації для прийняття корпоративних управлінських рішень зумовлює потребу впровадження інформаційних систем і комп’ютерних технологій при формуванні облікової політики, а також розробки рекомендацій для їх застосування. Відсутність єдиних засад вирішення теоретичних, методологічних, організаційних і прикладних проблем формування облікової політики у діяльності фінансово-промислових систем в Україні визначають актуальність обраної теми дослідження.^ Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля Міністерства освіти і науки України (м. Луганськ). За темою ДН-12-00 «Теоретичні дослідження структурної перебудови великих промислових підприємств в умовах нестабільного макроекономічного середовища» (номер державної реєстрації 0100U006296, 2000-2002 рр.) здобувачем обґрунтовано ієрархічні рівні фінансово-промислових систем та визначено їх вплив на облікові процеси. При виконанні теми ДН 39-03 «Дослідження і формування механізму забезпечення стійкості фінансових та промислових компаній регіону» (номер державної реєстрації 0103U000419, 2003-2005 рр.) здобувачем розроблені методичні рекомендації щодо організації процесу формування єдиних методологічних засад облікової політики фінансово-промислових груп. За темою ДН-32-06 «Формування механізму корпоративного управління фінансовим та промисловим капіталом регіону» (номер державної реєстрації 0106U000292, 2006-2007 рр.) здобувач є виконавцем розділу, присвяченого теоретичним засадам облікової політики в системі інформаційного забезпечення управління фінансово-промисловими системами.^ Мета та завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в розробці пропозицій до методологічного та організаційного забезпечення процесу формування облікової політики суб’єктів економічної діяльності у сучасних умовах інтеграції фінансового та промислового капіталу. Для досягнення поставленої мети у роботі передбачено виконання комплексу взаємопов’язаних завдань, зокрема: визначити науково-теоретичні передумови розвитку обліку і облікової політики в умовах концентрації фінансового та промислового капіталу; узагальнити методологічні і організаційні засади облікової політики як напрямку розвитку бухгалтерського обліку, спрямованого на удосконалення управління суб’єктами економічної діяльності; визначити головні аспекти облікової політики, її об’єкти, завдання в контексті системного підходу щодо її формування; узагальнити досвід формування облікової політики та розробити пропозиції щодо підвищення ефективності її застосування на підприємствах різних галузей економічної діяльності; розкрити сутність поняття «фінансово-промислова система», зміст корпоративної облікової політики та вимоги щодо консолідованої фінансової звітності фінансово-промислових систем, спрямовані на удосконалення інформаційного забезпечення управління бізнесом; визначити механізм взаємодії фінансово-промислових систем з навколишнім середовищем та фактори, які впливають на формування облікової політики; уточнити роль банківських установ при формуванні облікової політики фінансово-промислових систем. Викласти сутність багаторівневого процесу створення ФПС та його вплив на формування облікової політики; розкрити організаційно-методологічні аспекти формування облікової політики; визначити зміст, етапи та порядок формування документу, що регламентує облікову політику ФПС; запропонувати концептуальні засади формування амортизаційної політики в Україні за колективною участю всіх ланок економічної системи, які мають відношення до життєвого циклу засобів праці; обґрунтувати теоретичні й розробити методичні рекомендації щодо формування облікової політики з урахуванням життєвого циклу виробів, їх якості та конкурентоспроможності на внутрішньому ринку і ринку країн СОТ.^ Об’єктом дослідження є напрями розвитку бухгалтерського обліку та облікової політики суб’єктів економічної діяльності в управлінні бізнесом.Предметом дослідження є теоретичні, методологічні та організаційні аспекти формування облікової політики фінансово-промислових систем.^ Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є діалектичний метод, який забезпечує розкриття соціальної природи облікової політики, її завдання та функції в умовах інтеграції фінансового та промислового капіталу. Науково-теоретичне обґрунтування процесу формування фінансово-промислових систем базується на корпоративному та синергетичному підходах, спрямованих на досягнення позитивного ефекту за рахунок об’єднання. У роботі використано системний підхід (при формуванні методологічних основ облікової політики); статистичний метод анкетування і узагальнення (при дослідженні передумов формування облікової політики); структурно-логічне моделювання (при визначенні механізму взаємодії ФПС із зовнішнім середовищем); метод експертних оцінок слабких і сильних сторін систем (при визначенні доцільності продовження життєвого циклу виробів, а також при дослідженні амортизаційної політики); економіко-математичні методи (при дослідженні прикладних аспектів облікової політики).Інформаційною базою дослідження є монографічна література, наукові статті вітчизняних та зарубіжних вчених у періодичних виданнях з бухгалтерського обліку, економічної теорії, теорії інтелектуального капіталу, довідково-інформаційні видання, матеріали науково-практичних конференцій, фінансова та статистична звітність промислових підприємств, матеріали анкетного обстеження стану облікової політики на підприємствах України, матеріали мережі Інтернет, офіційні матеріали міжнародних організацій, авторські розробки з проблеми дослідження, а також нормативні документи державних органів України та інших країн, нормативно-правові акти з бухгалтерського обліку, цивільне, господарське та податкове законодавство.^ Наукова новизна отриманих результатів полягає в удосконаленні теоретичних, методологічних та організаційних засад формування облікової політики фінансово-промислових систем та обґрунтуванні рекомендацій щодо використання її положень в управлінні економікою. У процесі дослідження отримані такі найбільш вагомі результати, зокрема:вперше: запропоновано концепцію формування облікової політики суб’єктів економічної діяльності фінансово-промислових систем з орієнтацією на сучасні корпоративні підходи до вирішення проблем обліку та облікової політики в управлінні економікою; визначено і теоретично обґрунтовано специфіку розвитку бухгалтерського обліку в умовах злиття фінансового й промислового капіталу та розширення повноважень суб’єктів господарювання в процесі управління фінансовими ресурсами, формування цілісної облікової політики, яка забезпечує оперативність управління капіталом і бізнесом загалом (мікрорівень); обґрунтовано методологічні засади формування облікової політики, які базуються на концепції капіталу та його збереженні; їх застосування уможливлює визначення тенденцій та закономірностей розвитку системи бухгалтерського обліку, впливає на вибір облікової моделі, яка поєднує державне регулювання і власні розробки суб’єктів господарських відносин з питань організації та ведення обліку, активізує використання інформації бухгалтерського обліку для управління капіталом; визначено сутність фінансово-промислової системи (ФПС), як комплексної економічної одиниці, заснованої на принципах об’єднання капіталів юридично та економічно самостійних фінансових утворень і підприємств різних галузей економічної діяльності, що призводить до появи нових форм господарювання, відтак потребує подальшого розвитку облікової політики, спрямованої на досягнення синергетичного ефекту за рахунок об’єднання;удосконалено: процес формування облікової політики з використанням принципу системного підходу: розгляд облікової політики здійснено з урахуванням впливу на її зміст зовнішнього середовища в межах правового поля; концептуальний підхід щодо змісту амортизаційної політики в Україні. Його особливість – розподіл норми амортизації на постійну (нормативну) та змінну – ту, яка перевищує нормативну. Це дозволяє при формуванні облікової політики застосовувати індивідуальний підхід суб’єктів господарювання при визначенні меж корисного використання засобів праці; методологічні основи облікової політики. Обґрунтовано, що її методологія поділяється на дві складові: загальну та конкретну. Базуючись на методології бухгалтерського обліку, фінансово-економічного аналізу та фінансового контролю, облікова політика набуває ознак інструменту вирішення комплексу проблем економічного характеру. Такий підхід активізує вплив інформації бухгалтерського обліку на управління мікроекономікою; теоретичні засади п’ятирівневого формування фінансово-промислових систем, що дає можливість визначати та характеризувати процеси інформаційного забезпечення облікової політики на основі застосування принципу системності, підвищує прозорість фінансової звітності та забезпечує відповідне методологічне спрямування при формуванні консолідованих звітів; класифікацію факторів, теоретичний підхід до визначення впливу фактографічної інформації на облікову політику, структурно-логічну модель механізму взаємодії фінансово-промислових систем із факторами зовнішнього середовища. З їх використанням виділяються фактори прямої і непрямої дії, які впливають на саморозвиток і саморегулювання господарських процесів та які слід враховувати при формуванні облікової політики; організаційні принципи створення постійно діючого багатофункціонального виконавчого органу з формування облікової політики, що забезпечує чітке методологічне спрямування на використання знань різних галузей науки та інтеграцію системи обліку з іншими складовими системами управління фінансово-промисловими об’єднаннями; зміст наказу про облікову політику, який регламентує класифікацію основних складових облікової політики, право обрання яких надано підприємству, що забезпечує вирішення методологічних проблем формування облікової політики; організаційний процес формування облікової політики банківської установи з урахуванням рівня розвитку ФПС. Результатом став висновок, що незалежно від рівня ФПС банківська установа повинна контролювати економічні процеси структур, які входять до складу ФПС, розробляти облікову політику активів та пасивів банку, доходів та витрат, а також політику щодо податкового та управлінського обліку;дістало подальший розвиток: методологічні та організаційні засади складання консолідованої фінансової звітності відповідно до вимог корпоративної облікової політики, використання інформаційної обліково-аналітичної системи для забезпечення стратегічного та оперативного управління ФПС, а також впровадження загальних та галузевих принципів розкриття інформації на базі єдиного обліково-інформаційного комплексу фінансово-промислової системи, що забезпечує отримання повної уяви про суб’єктів інвестування, їх місце на фондовому ринку, розширює функціональні та технічні можливості формування й впровадження облікової політики ФПС; обґрунтування доцільності переходу від одного методу нарахування амортизації до іншого для групи основних засобів довгострокового (понад 20 років) використання, що посилює вплив амортизаційного важеля на підвищення ефективності виробництва і може бути використано при формуванні облікової політики в умовах великих підприємств та фінансово-промислових систем; методи прогнозування показників якості, конкурентоспроможності, визначення сильних і слабких сторін продовження життєвого циклу виробів та варіанти стратегії досягнення оптимальних значень цих показників, що в процесі формування облікової політики забезпечує користувачів обліковою інформацією для моделювання рівня конкурентоспроможності виробничої системи та сукупних витрат за стадіями життєвого циклу продукції та бізнесу загалом.^ Практичне значення отриманих результатів визначається тим, що основні теоретичні і методологічні положення роботи доведені до рівня конкретних пропозицій у формі придатній для використання у практичній діяльності суб’єктів господарювання при формуванні облікової політики, а також органів державної влади, які здійснюють державне регулювання економічної діяльності в Україні. Практична спрямованість отриманих результатів підтверджується відповідними документами, які подані в додатках до дисертації: організаційно-методичні засади, що визначають порядок формування облікової політики, прийняті до розгляду Управлінням методології бухгалтерського обліку Міністерства фінансів України, довідка від 09.10.2008 р. № 34000-05/427; структура та зразок розпорядчого документа про облікову політику, які рекомендовано для впровадження на підприємствах Луганської області (довідка Луганської обласної державної адміністрації від 20.08.2008 р. № 22-4/2263); науково-методичні рекомендації щодо складання консолідованої фінансової звітності з використанням єдиної облікової політики (ДП «Ровенькиантрацит», м. Ровеньки, Луганської області, довідка від 15.01.2008 р. № 1-1/29); науково-методичні рекомендації щодо варіантів організації та методів бухгалтерського обліку, право вибору яких надано підприємству (ДП «Луганськвугілля», довідка від 16.01.2008 р. № 9/01/08); методичні розробки з питань впливу на облікову політику життєвого циклу виробів (ВАТ «Холдингова компанія «Луганськтепловоз», довідка від 05.06.2008 р. № 019/61); методичні розробки з питань впливу амортизаційного важеля на формування облікової політики (Лутугінський державний науково-виробничий валковий комбінат, довідка від 11.06.2008 р. № 04/53-010); результати дослідження використано в навчальному процесі Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, довідка від 18.04.2008 р. № 108-115-743/2; методичні рекомендації щодо порядку проведення взаєморозрахунків між структурними підрозділами банку (Товариство з обмеженою відповідальністю «Східно-промисловий комерційний банк», довідка від 01.10.2008 р. № 05-77/3727).^ Особистий внесок здобувача полягає в удосконаленні теоретичних, методологічних і організаційних аспектів формування облікової політики суб’єктів економічної діяльності. Наукові положення, розробки, висновки й пропозиції, що виносяться на захист є результатом наукової роботи автора. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використано лише ті ідеї та пропозиції, які є результатом особистого вкладу здобувача.^ Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідались і обговорювались на науково-практичних конференціях: Міжнародна науково-практична конференція «Проблеми та перспективи розвитку економіки України в умовах ринкової трансформації» (Дніпропетровськ, Національна гірнича академія України, 21-22 травня 1999 р.); Міжнародна науково-практична конференція «Університет та регіон» (м. Луганськ, СУДУ, 11-12 листопада 1999 р.); IV Міжнародна науково-практична конференція «Маркетинг: теорія і практика» (м. Ялта, СУДУ, 24-27 травня 2000 р.); Міжнародна наукова конференція «Розвиток науки про бухгалтерський облік» (Житомир, ЖДТУ, 23-24 листопада 2000 р.); Міжнародна науково-практична конференція «Удосконалення обліку та аналізу господарської діяльності на основі впровадження нових положень (стандартів) бухгалтерського обліку в Україні (Київ, КНЕУ, 16-18 жовтня 2000 р.); Международная научно-практическая конференция «Развитие учета и аудита как основы информационно-аналитической системы предприятия» (Харьков, НТУ «ХПИ», 17-18 ноября 2005 г.); Міжнародна наукова конференція «Становлення та розвиток обліку, контролю і аналізу в Україні» (Київ, КНЕУ ім. Вадима Гетьмана, 16-17 березня 2006 р.); Міжнародна науково-практична конференція «Обліково-аналітичні системи: глобальний і національний аспекти» (Полтава, РВЦ, ПУСКУ, 16-17 травня 2006 р.); Всеукраїнська наукова конференція «Становлення облікової політики в Україні» (Тернопіль, ТНЕУ, 18-19 травня 2007 р.); Міжнародна науково-практична конференція «Підприємницька діяльність в Україні: проблеми розвитку та регулювання» (Київ, МІБО КНЕУ, 15-16 травня 2008 р.).Публікації. За темою дисертації опубліковано 41 наукова праця, зокрема: одноосібна монографія, один підручник у співавторстві, 3 навчальних посібника у співавторстві, 26 статей у фахових наукових виданнях, 10 тез та матеріалів конференцій. Загальний обсяг авторської частини опублікованих наукових праць складає 52,29 друкарських аркушів.РОЗДІЛ 1^ НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ОБЛІКУ І ОБЛІКОВОЇ ПОЛІТИКИ В УМОВАХ ІНТЕГРАЦІЇ ФІНАНСОВОГО ТА ПРИМОСИЛОВОГО КАПІТАЛУ^ 1.1. Концепція капіталу як методологічна основа бухгалтерського обліку і облікової політики в умовах глобалізаціїІсторія розвитку суспільства невід’ємно пов’язана із процесами глобалізації та накопиченням економічних ресурсів. Ці процеси характерні також і для сучасного етапу становлення та розвитку ринкових відносин. Посилення інтеграційних процесів, злиття різноманітних грошових потоків та концентрація капіталу, – ось характерні ознаки глобалізації, що визначає необхідність відповідної структурної перебудови вітчизняної економіки. Передусім це стосується управління грошовими потоками, створення і забезпечення повноцінного функціонування ринку капіталів, який в економіці розвинутих країн виконує важливі функції. З оптимізації процесів накопичення, розподілу та перерозподілу фінансових ресурсів між підприємствами (фірмами, компаніями). Ефективність міжнародних ринків капіталу, як зауважує Вік Сіммонз, залежить від довіри суспільства, а її неможливо одержати без своєчасного надання повної, релевантної і надійної інформації – тобто, без належного рівня прозорості. Надійна структура корпоративної звітності необхідна світовим фінансовим ринкам [62, с. 11]. Необхідною умовою входження України у міжнародні ринки капіталу є зближення зі світовою практикою бухгалтерського обліку. За таких умов виникає потреба у структурній реорганізації економічних відносин, удосконаленні управління та облікової системи, яка повинна задовольняти запити суб’єктів господарювання щодо необхідної обліково-аналітичної інформації. Будь-які зміни в організації бухгалтерського обліку мають сенс тільки у тому випадку, коли вони зумовлені потребами системи управління. Система обліку повинна органічно вписуватись у загальну організаційну структуру управління [176, с. 103]. На сучасному етапі розвитку виробничих відносин в Україні такі зміни очевидні. Визначення шляхів удосконалення обліку неминуче пов’язано з капіталом – основною складовою системи управління, оскільки капітал у широкому розумінні – це все, що здатне приносити дохід [265, с. 146], це фактор виробництва [175, с. 84]. Він є необхідною умовою організації та здійснення підприємницької діяльності, джерелом формування активів підприємства. Чим більша здатність капіталу до розширеного відтворення – тим ефективнішою буде діяльність суб’єкта господарювання. Не випадково вітчизняні науковці визначають бухгалтерський облік як економічну науку господарювання – науку про ведення господарства [292, с. 3], як безперервне документально обґрунтоване відображення капіталу підприємства і процесів господарської діяльності [15, с. 8]. Дослідження суті капіталу як економічної категорії велися вченими різних країн протягом багатьох століть, практично, безперервно. Тому головні аспекти його участі у формуванні виробничих відносин вивчені досить глибоко та всесторонньо. У наукових дослідженнях від стародавніх філософів до сучасних учених-економістів простежується зв’язок капіталу з накопиченням багатства, яке «бере участь в процесі виробництва» (Е. Вреден [44, с. 107]) та «утворює додану вартість» (А. Сміт [284, с. 54]). Капітал – це авансована вартість, що в процесі свого руху приносить більшу вартість, тобто самозростає [218, с. 210], це – «кошти для інвестицій або кошти, що можуть бути використані для продукування подальшого багатства» [348, с. 24; 350, с. 165]. «Капітал є джерелом утворення багатства інвесторів підприємств, добробуту найманих працівників та через фінансову систему країни - усіх членів суспільства» [343, с. 18]. Відносно накопичення капіталу ще філософ Аристотель зауважував: «Всі, хто займається грошовими оборотами, прагнуть збільшити свої капітали до безмежності» [4, с. 26]. «Тільки в руках приватних осіб починають нагромаджуватися капітали. Деякі з них, природно, прагнуть використовувати їх для того, щоб зайняти роботою працелюбних людей, яких вони забезпечують матеріалами та засобами існування, розраховуючи отримати вигоду від продажу результатів їх праці або на тому, що, ці працівники додали до вартості оброблюваних матеріалів» [284, с. 50]. Разом з тим ще в працях Платона приватна власність розглядалась як джерело нерівності [237, с. 196], тобто підкреслюється соціально-економічна сутність капіталу.вырезано На думку Є. Мниха, національний досвід, традиції обліку не слід ототожнювати з «...революційно насадженим досвідом соціалістичного обліку. Саме революційно перерваний науковий пошук українських учених відкинув прогрес цієї науки на кілька десятиліть. Методологія й організація соціалістичного обліку в Україні формувалася лише після 20-х років, а в Галичині аж після 50-х. До цього часу концептуальні засади обліку були за своїм змістом адекватні вимогам сучасної міжнародної стандартизації» [197, с. 11-12]. Дійсно, після 1920 р. економічні терміни, які не відповідали «класовому підходу», як зазначає М. Чумаченко [328, с. 2], зазнали трансформації. З цього приводу В. Швець зауважує, що «ортодоксальні політекономи, політологи до цього часу не сприймають нових понять та економічних термінів. Дивними останнім часом здаються виступи на економічних наукових конференціях навіть відомих учених, які покликані пропагувати, тлумачити сучасні економічні поняття, дефініції ринкової економіки, а натомість вони оперують застарілою термінологією, визначеннями колишньої економічної системи (основні фонди, фондовіддача, амортизаційний фонд)» [330, с. 6]. Разом з тим Ю. Кузьмінський звертає увагу на те, що в останній час багато науковців з проблем обліку і фінансів дають свої визначення і трактування різним бухгалтерським термінам [164, с. 8]. Л. Кіндрацька зазначає, що в даний час публікації, рясніють словами «адаптація», «гармонізація», «наближення», ... ці слова використовуються, зазвичай, як синоніми, а в кожному окремому випадку, по суті, означають включення вітчизняних облікових норм і правил у систему міжнародного обліку, визнаного на міжнародному рівні [147, с. 200-201]. Все це негативно впливає на практику бухгалтерського обліку і може привести до помилкових напрямів розвитку теорії бухгалтерської науки. Узагальнюючи думки вчених, слід зауважити, що, безумовно, окремі економічні терміни потребують уточнення та вдосконалення, вони не повинні суперечити сучасним вимогам міжнародної стандартизації. Сьогодні на вирішення проблеми термінології впливає не стільки колишня економічна система, скільки плутанина у тлумаченні сучасних економічних понять. Яскравим прикладом термінологічної плутанини може бути поняття «основні засоби». Так, термін «основні засоби (фонди)» має в даний час такі відмінності: У сучасному економічному словнику [265, с. 235] до основних засобів (фондів) відносять засоби виробництва, що використовуються тривалий час, беруть участь у виробництві протягом багатьох циклів, мають тривалі строки амортизації. До основних засобів (фондів) відносять землю, виробничі будинки, будівлі, машини, устаткування, прилади, інструменти, тобто фізичний капітал. У державному стандарті України ДСТУ 2962-94 «Облік, аналіз та планування господарювання на промисловому підприємстві. Терміни та визначення» (затверджено наказом Держстандарту №333 від 28.12.94 р.) дано таке визначення: «Основні засоби – засоби праці, які, функціонуючи у сфері матеріального виробництва, зберігають свою первісну натуральну форму протягом багатьох виробничих циклів і поступово, відповідно до фізичного та морального зношування, переносять свою вартість на вартість готової продукції». У навчальній літературі основним фондам дається таке визначення: «Основні фонди – це засоби праці, які мають вартість і функціонують у виробництві тривалий час у своїй незмінній споживчій формі, а їх вартість переноситься конкретною працею на вартість продукції, що виробляється (на платні послуги), частинами, по мірі зносу» [68, с. 101]. У новій редакції Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до основних фондів віднесено матеріальні цінності, які призначені платником податків для використання в його господарській діяльності протягом періоду, що перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей і вартість яких поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом (п. 8.2.1). У П(С)БО 7 «Основні засоби» до основних засобів відносять матеріальні активи, які підприємство утримує з метою їх використання у процесі виробництва, постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше як один рік (або операційний цикл, якщо він триває більше одного року) [244, с. 33; 190, с. 3]. Згідно МСБО 16: «Основні засоби – це матеріальні активи, які: утримуються підприємством для використання у виробництві або постачанні товарів та наданні послуг, для оренди іншим або для адміністративних цілей; будуть використовуватися, як очікується, протягом більше, ніж одного періоду» [194, с. 249]. Як видно з наведених визначень, уже на стадії віднесення об’єкта до основних фондів або основних засобів у нормативних документах мають місце розбіжності. В одному випадку – «це засоби виробництва», в другому – «матеріальні цінності, призначені платником податків для використання в господарській діяльності платника податків...», у третьому – це «матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання в процесі виробництва...». Такі уточнення суті авансованого в засоби праці капіталу не тільки ускладнюють можливості аналізу й порівняльної оцінки, а й призводять до безлічі зайвих запитань – хто, де, коли, чому та ін. Причиною термінологічної плутанини на думку М. Білухи є те, що заходи, які вживаються до стандартизації продукції, виробів, не поширилися на стандартизацію нормативно-правових документів, оскільки П(С)БО були затверджені Міністерством фінансів України в обхід державних органів стандартизації [18]. Слід підтримати пропозицію М. Білухи [16, с. 24] відносно уніфікації лінгвістичного забезпечення бухгалтерських інформаційних систем шляхом створення тезаурусу термінологічних понять, що надасть однозначності й наукової обґрунтованості показникам, які будуть використовуватися в обліку і контролі господарської діяльності. Такий підхід має сенс, тому що розробка інформаційно-комп’ютерної технології і побудова моделі взаємозв’язку бухгалтерського обліку з іншими економічними системами потребує, насамперед, упорядкування економічних термінів. Отже, реформування економічної системи висуває на перший план завдання усунення різночитання нормативних документів, що стосується термінології і розкриття економічного змісту показників, які є базовими при формуванні господарюючими суб’єктами облікової політики.вырезано На сучасному етапі розвитку бухгалтерського обліку спостерігається формальний, вузькоспрямований підхід до формування облікової політики, який зводиться до складання фінансової звітності відповідно до загальних вимог П(С)БО та зовнішніх користувачів. На цю ситуацію впливають як відсутність достатнього практичного досвіду управління в ринкових умовах, так і недостатнє законодавче регулювання даного питання, а також недостатнє вивчення цієї проблеми науковцями. Для вивчення впливу облікової політики на процеси господарювання проведено анкетне обстеження підприємств різних галузей і різних форм власності. Анкетування слід розглядати як обов’язкову складову інформаційного забезпечення аналізу стахотичних явищ в економіці, коли відсутня статистика, а одержати інформацію із інших джерел неможливо. Анкетування – це досить трудомісткий процес і як інформаційна база, зазвичай використовується для аналізу факторів, які мають випадкове походження і здатні кількісно чи якісно характеризувати можливість (імовірність) зді