Офіційний перекладКонвенція УНІДРУА про міжнародний факторинг(Оттава, 28 травня 1988 року) ДЕРЖАВИ-УЧАСНИЦІ ЦІЄЇ КОНВЕНЦІЇ,УСВІДОМЛЮЮЧИ той факт, що міжнародний факторинг відіграє значну роль у розвитку міжнародної торгівлі, І ТОМУ ВИЗНАЮЧИ важливість прийняття єдиних правил для створення правової бази, яка сприятиме міжнародному факторингу, підтримуючи справедливу рівновагу інтересів між різними сторонами, які беруть участь у факторингових операціях, ДОМОВИЛИСЬ про таке:Розділ I. Сфера застосування та загальні положенняСтаття 11. Ця Конвенція регулює договори факторингу і відступлення права грошової вимоги, зазначені в цьому розділі. 2. Для цілей цієї Конвенції „договір факторингу” означає договір, укладений між однією стороною (постачальником) та іншою стороною (фактором), відповідно до якого: (а) постачальник відступає або може відступати фактору право грошової вимоги, яке випливає з договорів купівлі-продажу товарів, укладених між постачальником та його покупцями (боржниками), крім договорів купівлі-продажу товарів, придбаних в першу чергу для їхнього особистого, сімейного або домашнього використання; (b) фактор має виконувати принаймні дві з таких функцій: - фінансування постачальника, включаючи надання позики та здійснення авансових платежів; - ведення обліку (головної бухгалтерської книги) щодо дебіторської заборгованості; - пред’явлення до сплати грошових вимог; - захист від несплат боржників; (с) боржники повинні бути повідомлені про відступлення права грошової вимоги. 3. У цій Конвенції посилання на „товари” та „продаж товарів” включають також послуги та надання послуг. 4. Для цілей цієї Конвенції: (а) письмове повідомлення може бути не підписане, але в ньому обов’язково повинна зазначатись особа, яка його зробила або від імені якої воно зроблене; (b) „письмове повідомлення” включає телеграми, телекси і будь-які інші види телекомунікаційних повідомлень, які можна відтворити у формі документа, але не обмежується ними; (с) письмове повідомлення вважається наданим, коли воно отримане адресатом.Стаття 21. Ця Конвенція застосовується щоразу, коли грошові вимоги, відступлені згідно з договором факторингу, випливають з договору купівлі-продажу товарів між постачальником та боржником, які здійснюють господарську діяльність на території різних держав і: (а) такі держави і держава, де фактор здійснює господарську діяльність, є Договірними державами; або (b) як договір купівлі-продажу товарів, так і договір факторингу регулюються законодавством Договірної держави. 2. Посилання в цій Конвенції на місце здійснення господарської діяльності сторони, якщо вона здійснює свою діяльність більш, ніж в одному місці, означатиме, що йдеться про те місце діяльності, яке має найтісніший зв’язок з відповідним договором і його виконанням, беручи до уваги обставини, відомі або передбачені сторонами у будь-який час перед укладенням або при укладенні такого договору.Стаття 31. Застосування цієї Конвенції може виключатися: (а) сторонами договору факторингу; або (b) сторонами договору купівлі-продажу товарів стосовно грошових вимог, що випливають тоді, коли фактор був письмово повідомлений про це виключення або після цього. 2. Якщо застосування цієї Конвенції виключається відповідно до попереднього пункту, то таке виключення може бути зроблене тільки до Конвенції в цілому.Стаття 41. При тлумаченні цієї Конвенції слід враховувати її об’єкт і мету, визначені в преамбулі, її міжнародний характер і необхідність сприяння одноманітності у її застосуванні, а також дотриманню добросовісності у міжнародній торгівлі. 2. Проблеми, які стосуються питань, що регулюються цією Конвенцією, і які недостатньо чітко вирішені в ній, повинні вирішуватися відповідно до загальних принципів, на яких базується Конвенція, або, у разі відсутності таких, відповідно до закону, що застосовується в силу дії норм міжнародного приватного права.Розділ II. Права та обов’язки сторінСтаття 5У відносинах між сторонами договору факторингу: (а) положення договору факторингу, що передбачає відступлення існуючих або майбутніх грошових вимог, не може бути визнано недійсним внаслідок того, що вимоги не були зазначені в договорі окремо, якщо під час укладення договору або під час набуття ним чинності вони могли бути визначені у договорі; (b) положення договору факторингу, згідно з яким майбутні грошові вимоги відступаються, діють для відступлення грошових вимог фактору у міру їх виникнення без потреби укладання будь-якого нового акту про відступлення права вимоги.Стаття 61. Відступлення права грошової вимоги постачальником фактору є дійсним, незважаючи на будь-яку угоду між постачальником і боржником, яка забороняє таке відступлення. 2. Проте таке відступлення не є чинним стосовно боржника, якщо під час укладення договору купівлі-продажу товарів він здійснював господарську діяльність на території Договірної держави, яка зробила заяву відповідно до статті 18 цієї Конвенції. 3. Ніщо у пункті 1 не впливає на будь-які зобов’язання добросовісності постачальника перед боржником або будь-яку відповідальність постачальника перед боржником щодо відступлення вимоги, здійсненого з порушенням умов договору купівлі-продажу товарів.Стаття 7Договір факторингу може правомірно передбачати у відносинах між його сторонами, за наявності нового акту відступлення або без нього, відступлення всіх або будь-яких прав постачальника, що випливають із договору купівлі-продажу товарів, включаючи вигоду від будь-якого положення договору купівлі-продажу товарів, яке зберігає за постачальником його право власності на товар або передбачає право кредитора вступати у володіння власністю, запропонованою як гарантія.Стаття 81. Боржник зобов’язаний сплатити фактору, в тому і лише в тому випадку, якщо боржник не знає про переважне право іншої особи на платіж і якщо письмове повідомлення про відступлення права вимоги: (а) надане боржнику постачальником або фактором під керівництвом постачальника; (b) обґрунтовано визначає дебіторську заборгованість, яка була передана, і фактор, якому або на рахунок якого боржник зобов’язаний здійснити платіж; та (с) стосується права грошової вимоги, яке випливає з договору купівлі-продажу товарів, укладеного під час або до того, як зроблено повідомлення. 2. Незалежно від будь-яких інших підстав, відповідно до яких платіж боржника фактору звільняє боржника від відповідальності, платіж є дійсним для цих цілей, якщо він здійснений відповідно до попереднього пункту.Стаття 91. При висуненні фактором боржнику вимоги про сплату грошової заборгованості, що випливає з договору купівлі-продажу товарів, боржник може використовувати у відносинах з фактором усі засоби захисту, які випливають з такого договору, і якими він міг би скористатися у випадку, якби таку вимогу висунув постачальник. 2. Боржник може також заявляти фактору про право на залік стосовно вимог до постачальника, на чию користь виникла дебіторська заборгованість, і яку боржник може задовольнити на момент отримання ним письмового повідомлення про відступлення права вимоги відповідно до статті 8 (1).Стаття 101. Без шкоди для прав боржника згідно зі статтею 9, саме лише невиконання або неналежне виконання, або прострочення виконання договору купівлі-продажу товарів не дає права боржнику вимагати повернення суми, сплаченої ним фактору, якщо боржник має право отримати цю суму від постачальника. 2. Боржник, який має таке право вимагати від постачальника суму, сплачену фактору стосовно відступлення права вимоги, має проте право вимагати повернення цієї суми від фактора настільки, наскільки: (а) фактор не виконав своє зобов’язання здійснити постачальнику платіж, пов’язаний із відступленням права вимоги; або (b) фактор здійснив такий платіж тоді, коли він знав про невиконання або неналежне виконання, або прострочення виконання постачальником своїх зобов’язань щодо товарів, яких стосуються платежі боржника.Розділ III. Подальші відступлення права грошової вимогиСтаття 111. Якщо постачальник відступає право грошової вимоги фактору відповідно до договору факторингу, який регулюється цією Конвенцією, то: (а) норми, визначені у статтях 5-10, відповідно до підпункту (b) цієї статті, застосовуються до всіх подальших відступлень прав грошової вимоги фактором або подальшим правонаступником; (b) положення статей 8-10 застосовуються так, якби подальший правонаступник був фактором. 2. Для цілей цієї Конвенції, повідомлення боржнику про подальше відступлення права вимоги також є повідомленням про подальше відступлення права вимоги фактору.Стаття 12Ця Конвенція не застосовується до подальшого відступлення права грошової вимоги, яке забороняється за умовами договору факторингу.Розділ IV. Прикінцеві положенняСтаття 131. Ця Конвенція відкрита для підписання на заключному засіданні Дипломатичної конференції з прийняття проектів Конвенцій УНІДРУА про Міжнародний Факторинг і Міжнародний Фінансовий Лізинг і залишається відкритою для підписання всіма державами в Оттаві до 31 грудня 1990 року. 2. Ця Конвенція підлягає ратифікації, прийняттю або затвердженню державами, що її підписали. 3. Ця Конвенція відкрита для приєднання всіх держав, які її не підписали, починаючи з дати її відкриття для підписання. 4. Ратифікація, прийняття, затвердження або приєднання здійснюються шляхом здачі на зберігання депозитарію відповідного офіційного документа.Стаття 141. Ця Конвенція набуває чинності в перший день місяця, який настає після закінчення шести місяців після дати здачі на зберігання третьої ратифікаційної грамоти або документа про прийняття, затвердження чи приєднання. 2. Для кожної держави, яка ратифікує, приймає, затверджує цю Конвенцію або приєднується до неї після здачі на зберігання третьої ратифікаційної грамоти або документа про прийняття, затвердження чи приєднання, ця Конвенція набуває чинності стосовно такої держави в перший день місяця, який настає після закінчення шести місяців після дати здачі на зберігання її ратифікаційної грамоти або документа про прийняття, затвердження чи приєднання.Стаття 15Ця Конвенція не має переважної сили стосовно будь-якого договору, який вже укладено чи буде укладено.Стаття 161. Якщо Договірна держава має дві або більше територіальні одиниці, в яких застосовуються різні системи права стосовно питань, про які йдеться в цій Конвенції, то вона може під час підписання, ратифікації, прийняття, затвердження або приєднання заявити, що ця Конвенція поширюється на всі її територіальні одиниці або тільки на одну чи більше з них, і може замінити свою заяву іншою заявою у будь-який час. 2. Про ці заяви повинно бути повідомлено депозитарію і в них повинні чітко зазначатись територіальні одиниці, на які поширюється Конвенція. 3. Якщо, на підставі заяви, зробленої відповідно до цієї статті, ця Конвенція поширюється на одну або більше, але не на всі територіальні одиниці Договірної держави, і якщо місце здійснення господарської діяльності сторони розташоване на території цієї держави, це місце здійснення господарської діяльності вважається, для цілей цієї Конвенції, розташованим не на території Договірної держави, якщо воно не розташоване на території територіальної одиниці, на яку поширюється Конвенція. 4. Якщо Договірна держава не робить заяви відповідно до пункту 1, Конвенція має поширюватись на всі територіальні одиниці такої держави.Стаття 171. Дві або більше Договірні держави, які мають такі самі або тісно пов’язані правові норми стосовно питань, що регулюються цією Конвенцією, можуть у будь-який час заявити, що Конвенція не застосовується, якщо постачальник, фактор або боржник здійснюють господарську діяльність на території цих держав. Такі заяви можуть бути зроблені спільно або шляхом взаємних односторонніх заяв. 2. Договірна держава, яка має такі самі правові норми стосовно питань, які регулюються цією Конвенцією, що і норми однієї або більше держав, які не є Договірними державами, або тісно пов’язані норми, може у будь-який час заявити, що Конвенція не повинна застосовуватися, якщо постачальник, фактор або боржник займаються господарською діяльністю на території цих держав. 3. Якщо держава, яка є об’єктом заяви, зробленої відповідно до попереднього пункту, пізніше стає Договірною державою, зроблена заява, з дати набуття чинності Конвенцією стосовно нової Договірної держави, набуде чинності як заява, зроблена відповідно до пункту 1, за умови, що така нова Договірна держава приєднується до такої заяви або робить взаємну односторонню заяву.Стаття 18Договірна держава може у будь-який час зробити заяву відповідно до статті 6(2) про те, що відступлення вимоги згідно зі статтею 6(1) не є чинним стосовно боржника, якщо під час укладення договору купівлі-продажу товарів він здійснює свою господарську діяльність на території такої держави.Стаття 191. Заяви, зроблені відповідно до цієї Конвенції під час підписання, підлягають підтвердженню після ратифікації, прийняття або затвердження. 2. Заяви і підтвердження заяв повинні мати письмову форму і повинні бути офіційно повідомлені депозитарію. 3. Заява набуває чинності одночасно з набуттям чинності цією Конвенцією стосовно відповідної держави. Проте декларація, офіційне повідомлення про яку депозитарій отримує після такого набуття чинності, набуває чинності в перший день місяця, який настає після закінчення шести місяців після дати її отримання депозитарієм. Взаємні односторонні заяви відповідно до статті 17 набувають чинності в перший день місяця, який настає після закінчення шести місяців після отримання останньої заяви депозитарієм. 4. Будь-яка держава, яка робить заяву відповідно до цієї Конвенції, може відкликати її у будь-який час шляхом письмового офіційного повідомлення, адресованого депозитарію. Таке відкликання набуває чинності в перший день місяця, який настає після закінчення шести місяців після дати отримання повідомлення депозитарієм. 5. Відкликання заяви, зроблене відповідно до статті 17, робить недійсною стосовно держави, яка відкликає, з дати набуття чинності відкликанням, будь-яку спільну або взаємну односторонню заяву, зроблену іншою державою відповідно до цієї статті.Стаття 20 Не допускаються жодні застереження, крім тих, які чітко дозволені в цій Конвенції.Стаття 21Ця Конвенція застосовується, коли вимога, відступлена відповідно до договору факторингу, випливає з договору купівлі-продажу товарів, укладеного на дату набуття Конвенцією чинності або після цього, стосовно Договірних держав, згаданих в статті 2(1)(а), або стосовно Договірної держави або держав, згаданих в пункті 1(b) зазначеної статті, за умови, що: (а) договір факторингу укладається на дату набуття чинності Конвенцією або після цього; або (b) сторони договору факторингу домовилися про застосування Конвенції.Стаття 221. Ця Конвенція може бути денонсована будь-якою Договірною державою у будь-який час після дати набуття нею чинності для такої держави. 2. Денонсація здійснюється шляхом здачі на зберігання депозитарію відповідного документа. 3. Денонсація набуває чинності у перший день місяця, який настає після закінчення шести місяців після здачі на зберігання депозитарію документа про денонсацію. Якщо в документі про денонсацію зазначений більш тривалий термін набуття чинності денонсацією, то вона набуває чинності після закінчення такого більш тривалого терміну після здачі документа на зберігання депозитарію.Стаття 231. Ця Конвенція знаходиться на зберіганні Уряду Канади. 2. Уряд Канади: (а) інформує всі держави, які підписали цю Конвенцію або приєдналися до неї, та Президента Міжнародного інституту з уніфікації приватного права (УНІДРУА) про: (i) кожне нове підписання або здачу на зберігання ратифікаційної грамоти або документа про прийняття, затвердження чи приєднання та про їхні дати; (ii) кожну заяву, зроблену відповідно до статей 16, 17 і 18; (iii) відкликання будь-якої заяви, зробленої відповідно до статті 19(4); (iv) дату набуття чинності цією Конвенцією; (v) здачу на зберігання документа про денонсацію цієї Конвенції, дату його здачі і дату набуття ним чинності; (b) передає засвідчені копії цієї Конвенції всім державам, які її підписали, всім державам, які приєднуються до Конвенції, і Президенту Міжнародного інституту з уніфікації приватного права (УНІДРУА).НА ЗАСВІДЧЕННЯ ЧОГО нижчепідписані повноважні представники, належним чином уповноважені їхніми відповідними урядами, підписали цю Конвенцію.Вчинено в Оттаві двадцять восьмого травня, тисяча дев’ятсот вісімдесят восьмого року в одному примірнику, англійський і французький тексти якого є рівно автентичними.