ГАЛУЗЕВА УГОДАміж Міністерством аграрної політики тапродовольства України, галузевими об’єднаннямипідприємств та Профспілкою працівниківагропромислового комплексу Українина 2011 – 2013 роки(зареєстровано Міністерством праці та соціальної політики України від 9 лютого 2011 року № 11)Розділ ІЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ1.1. Галузева угода (далі - Угода) укладена на 2011-2013 роки. 1.2. Угоду укладено згідно із законодавством України між Міністерством аграрної політики та продовольства України, галузевими об’єднаннями підприємств (додаток 1) (далі – Сторона роботодавців) і Профспілкою працівників АПК України, яка представляє інтереси працівників агропромислового комплексу (далі – Сторони). Сторони в період дії Угоди спрямовуватимуть зусилля на вирішення першочергових соціально-економічних і трудових завдань в АПК: забезпечення зайнятості населення та скорочення рівня безробіття, удосконалення оплати праці, підвищення рівня номінальної і реальної заробітної плати, забезпечення своєчасності її виплати, покращення умов праці і соціального забезпечення працівників, підвищення ефективності соціального діалогу на всіх рівнях. Сторони зобов’язуються визнавати і поважати права одна одної, виконувати встановлені в цій Угоді норми, зобов’язання, здійснювати контроль та нести відповідальність за виконання положень Угоди в порядку, визначеному законодавством України і цією Угодою. 1.3. Угода набирає чинності з 1 січня 2011 року і діє до укладення нової або відповідно до прийнятого Сторонами рішення про продовження терміну дії цієї Угоди. У разі зміни складу, структури, найменування Міністерства аграрної політики та продовольства України, галузевих об’єднань підприємств, від імені яких цю Угоду укладено і підписано, чи Профспілки працівників АПК України чинність Угоди зберігається на весь період, на який її укладено. 1.4. Угода, укладена згідно з чинним законодавством, є нормативно-правовим актом, яким регулюються соціально-економічні і трудові відносини, встановлюються трудові та соціально-економічні норми і мінімальні гарантії для працівників аграрного сектору економіки. Прийняті в Угоді норми, зобов’язання та домовленості є обов’язковими для виконання Сторонами, що її уклали. 1.5. Положення і норми Угоди є нормами прямої дії і, як мінімальні гарантії, поширюються на всіх юридичних та фізичних осіб - роботодавців, які за основним видом діяльності належать до аграрного сектору економіки, а також на навчально-дослідні й інші госпрозрахункові підрозділи аграрних закладів освіти і є обов’язковими для дотримання в колективних договорах та при вирішенні питань регулювання соціально-економічних і трудових відносин. 1.6. Жодна із Сторін, що уклали Угоду, не може протягом строку її дії в односторонньому порядку приймати рішення, які встановлюють, змінюють або припиняють дію норм і положень цієї Угоди. 1.7. Зміни і доповнення до цієї Угоди вносяться у зв’язку зі змінами чинного законодавства, Генеральної угоди або за ініціативи однієї із Сторін після проведення переговорів та досягнення домовленостей і підписуються Сторонами не пізніше як через 5 днів після завершення переговорів. Пропозиції кожної із Сторін щодо внесення змін і доповнень до Угоди повинні розглядатися Сторонами на переговорах протягом 10 днів з дня отримання їх іншою Стороною. Зміни і доповнення набирають чинності з дня підписання або у визначені в них терміни. 1.8. Роботодавці і виборні органи профспілки підприємств і організацій аграрного сектора економіки незалежно від форм власності і господарювання зобов’язані впродовж місяця після набрання цією Угодою чинності в установленому порядку укласти колективні договори або внести відповідні зміни до чинних колективних договорів і забезпечити реалізацію її норм і положень як мінімальних гарантій. 1.9. Угода не обмежує прав підприємств відповідно до повноважень Сторін встановлювати у колективних договорах вищі та додаткові, порівняно із передбаченими законодавством і цією Угодою, гарантії, соціально-трудові пільги та інші норми. 1.10. Міністерство аграрної політики та продовольства України у триденний термін з дня підписання Угоди, змін і доповнень до неї, подає їх на повідомну реєстрацію. Після реєстрації Міністерство аграрної політики та продовольства України і галузеві об’єднання підприємств протягом 7 днів надсилають Угоду або зміни до неї відповідним регіональним органам та роботодавцям підприємств, а Центральний комітет профспілки працівників АПК України відповідним виборним органам організацій Профспілки.Розділ П^ ВИРОБНИЧІ ВІДНОСИНИ, УЧАСТЬ ПРАЦІВНИКІВВ УПРАВЛІННІ ПІДПРИЄМСТВАМИ2.1. Міністерство аграрної політики та продовольства України за підтримки Центрального комітету профспілки працівників АПК України домагатимуться спрямування на розвиток сільськогосподарського виробництва не менше 10 відсотків видатків Державного бюджету України на відповідний рік. 2.2. Сторони сприятимуть стабілізації і розвитку агропромислового виробництва, посиленню його ефективності та прибутковості, конкурентоспроможності продукції, забезпеченню належного рівня трудових доходів працівників. 2.3. Міністерство аграрної політики та продовольства України за участю галузевих об’єднань підприємств та ЦК профспілки працівників АПК розроблятиме та вноситиме до відповідних органів державної влади конкретні пропозиції щодо: - забезпечення паритетних умов ціноутворення, запровадження правових механізмів збалансування міжгалузевих інтересів при формуванні цін на продукцію в різних галузях; - захисту інтересів вітчизняних товаровиробників на внутрішньому ринку від демпінгового, субсидованого та зростаючого імпорту; - розробки, запровадження економічних механізмів захисту товаровиробників галузі від недобросовісної конкуренції, посилення боротьби з виробництвом та реалізацією фальсифікованої продукції; - розширення зовнішніх ринків збуту продукції, забезпечення сприятливих умов для її експорту для доступу продукції АПК на зовнішній ринок; - перегляду умов зобов’язань, взятих України при вступі до СОТ, з метою досягнення більш сприятливих умов для товаровиробників. 2.4. Міністерство аграрної політики та продовольства України, галузеві об’єднання підприємств зобов’язуються : - сприяти залученню інвестицій у виробництво; - надавати допомогу в адаптації підприємств до роботи в умовах СОТ;- вживати заходів щодо: подолання технологічної відсталості та прискорення оновлення основних засобів з метою підвищення конкурентоспроможності підприємств та створення сучасних робочих місць; економічного стимулювання впровадження енергозберігаючих технологій та розвитку альтернативних видів палива, спрямованих на скорочення споживання традиційних видів енергоносіїв; - сприяти запровадженню суб’єктами господарювання програм та міжнародних стандартів соціальної відповідальності бізнесу; - здійснювати економічний аналіз та прогнозування виробництва та попиту на продукцію; розробляти для підприємств рекомендації з цих питань; - забезпечити регулярне підвищення кваліфікації та навчання керівників і фахівців підприємств на умовах госпрозрахунку; - забезпечувати періодичність підвищення кваліфікації працівників не рідше ніж один раз на 5 років та загальні витрати коштів на ці цілі відповідно до потреб виробництва та вимог актів законодавства; - створювати умови та надавати можливість для забезпечення участі представників Профспілки в управлінні підприємствами галузі згідно з чинним законодавством.^ Профспілка зобов’язується:- сприяти розвитку та ефективності виробництва, удосконаленню нормування та підвищення продуктивності праці, запровадженню нової техніки і технологій; - брати участь через своїх представників в управлінні підприємствами та їх соціальною сферою, організаційних заходах щодо удосконалення управління, підвищення мотивації праці та зацікавлення працівників у збільшенні прибутку; - інформувати роботодавців про заходи, які проводитимуться Профспілкою і зачіпають інтереси роботодавців; - проводити роз’яснювальну роботу в колективах щодо діяльності соціальних партнерів, спрямовану на удосконалення виробництва, економічного та соціального стану підприємств і галузі в цілому та збалансування інтересів роботодавців та працівників.Розділ Ш^ ГАРАНТІЇ ПРАЦІВНИКАМ У РАЗІ ЗМІНИОРГАНІЗАЦІЇ ВИРОБНИЦТВА, ФОРМИВЛАСНОСТІ, БАНКРУТСТВА ПІДПРИЄМСТВСторона роботодавців зобов’язується:3.1. Забезпечувати у разі прийняття відповідних рішень участь представників профспілкової організації у роботі комісій з реорганізації та приватизації. 3.2. Враховувати пропозиції виборного органу первинної організації Профспілки щодо передачі з державної у комунальну власність закріпленого за підприємством житлового фонду, об’єктів соціальної інфраструктури. Не допускати перепрофілювання та ліквідації об’єктів соціально-культурної сфери без згоди виборного органу Профспілки. 3.3. При укладенні договору купівлі-продажу об’єкта приватизації включати до договору зобов’язання щодо: - збереження та раціонального використання робочих місць; - збереження соціально-трудових гарантій та об’єктів соціально-побутового призначення; - створення безпечних і нешкідливих умов праці. 3.4. Вживати заходів у межах повноважень щодо застосування механізмів відновлення платоспроможності (санації, реструктуризації тощо) підприємств державного сектору економіки, в яких виникли тимчасові труднощі із здійсненням господарської діяльності. 3.5. Гарантувати додержання прав та інтересів працівників, які звільняються у зв’язку з реорганізацією, банкрутством підприємства, зокрема щодо: порядку звільнення, виплати вихідної допомоги, працевлаштування, інших пільг і компенсацій таким працівникам, передбачених чинним законодавством, цією Угодою і колективним договором. 3.6. Забезпечити у випадку ліквідації підприємства (за умови прийняття рішення органом управління) в першочерговому порядку:- виплату усіх грошових виплат, що належать працівнику від підприємства, та задоволення вимог, що виникли із зобов’язань перед працівниками підприємства (за винятком повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства та зобов’язань), що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров’ю громадян, згідно з чинним законодавством і колективним договором.^ Профспілкова сторона зобов’язується:3.7. Представляти права та інтереси працівників у відносинах з власником щодо управління підприємством, а також у разі зміни організації праці, форми власності, банкрутства. 3.8. Брати участь у роботі комісій з передприватизаційної підготовки підприємств, реструктуризації, приватизації, передачі об’єктів з державної у комунальну власність. 3.9. Представляти інтереси працівників підприємства в комітеті кредиторів та у випадку проведення процедур банкрутства з правом дорадчого голосу. Розділ ІV ^ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАЙНЯТОСТІ ПРАЦІВНИКІВ Міністерство аграрної політики та продовольства України зобов’язується:4.1. Спільно з Міністерством аграрної політики Автономної Республіки Крим, головними управліннями агропромислового розвитку обласних державних адміністрацій, галузевими об’єднаннями підприємств: - проаналізувати стан та перспективи використання трудових ресурсів відповідно до обсягів робіт, удосконалення техніко-технологічного забезпечення аграрного виробництва, норм праці і нормативів чисельності; - вносити відповідні пропозиції до регіональних програм зайнятості; - розробити та внести до державної, регіональних програм зайнятості конкретні пропозиції щодо створення альтернативних форм зайнятості в сільській місцевості; - здійснити конкретні заходи щодо стримування аграрного безробіття; - надавати консультативну та практичну допомогу жителям сільської місцевості із створення та підвищення економічної ефективності сімейних фермерських і особистих селянських господарств та інших форм самозайнятості.^ 4.2. Роботодавці зобов’язуються:У разі необхідності звільнення працівників за ініціативою роботодавця у зв’язку із скороченням чисельності або штату за наявності умов економічного, технологічного, структурного, організаційного характеру (ліквідація, злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення, перепрофілювання підприємства, зміни в організації виробництва та праці): - не пізніше як за три місяці до звільнення подавати виборному органу первинної профспілкової організації (профспілковому представнику) інформацію про причини наступного звільнення, кількість і категорії працівників, які підлягатимуть звільненню, строки проведення звільнення; - проводити консультації з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) та визначити заходи щодо запобігання звільненню чи зведення його до мінімуму та пом’якшення несприятливих наслідків звільнення. У разі виникнення загрози масових звільнень працівників у зв’язку із скороченням (15 і більше відсотків від загальної чисельності) вживати заходів для їх запобігання з урахуванням пропозицій виборного органу первинної організації Профспілки, зокрема: - обмежувати або не допускати прийняття на роботу нових працівників; - обмежити надурочні роботи та роботи у вихідні дні; - запроваджувати режим неповного робочого часу, але не менше половини від норми робочого часу, на термін, що не перевищує шести місяців; - застосовувати поетапне звільнення у зв’язку із скороченням; - надавати можливість працівникам для навчання, перенавчання або підвищення кваліфікації; - протягом строку попередження працівника (за 2 місяці до звільнення) надавати за його бажанням вільний від роботи час для самостійного працевлаштування із збереженням заробітної плати не менше як один робочий день на тиждень; - звільняти працівника лише за відсутності можливостей переведення його за згодою на іншу роботу, що відповідає його кваліфікації або яку він згодний виконувати.^ 4.3. Виборні органи Профспілки зобов’язуються:- аналізувати інформації роботодавців про наступне звільнення працівників, його причини та проводити переговори і консультації з роботодавцями з цього приводу; - вносити пропозиції та домагатися від роботодавців здійснення конкретних заходів щодо запобігання вивільненню працівників чи зведенню їх кількості до мінімуму; - вносити пропозиції до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, роботодавців про перенесення термінів, тимчасове припинення або скасування заходів щодо звільнення працівників, які є членами цих первинних профспілкових організацій; - у разі скорочення чисельності чи штату, застосування режиму неповного робочого часу й інше не давати згоди на збільшення обсягів надурочних робіт, збільшення тривалості робочих змін та ін.; - вести роз’яснювальну роботу серед працівників щодо їх трудових прав та захисту у разі вивільнення; - надавати практичну допомогу у відстоюванні трудових прав працівників перед роботодавцями, представляти їх інтереси у судах та державних органах зайнятості; - здійснювати громадський контроль за дотриманням законодавства про працю та зайнятість.Розділ V^ ТРУДОВІ ВІДНОСИНИ. РЕЖИМ ПРАЦІ І ВІДПОЧИНКУСторони встановили:5.1. Регулювання трудових і соціально-економічних відносин на галузевому, регіональному, виробничому рівнях здійснюється на засадах рівноправності, гендерної рівності, недопущення дискримінації залежно від статі, національної належності, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, соціального і майнового статусу, місця проживання. 5.2. На підприємствах усіх форм власності трудовий договір укладається, як правило, на невизначений термін (безстроковий трудовий договір). Зміна безстрокового трудового договору на строковий згідно з чинним законодавством не допускається. Трудовий договір, як правило, укладається в письмовій формі і оформляється наказом. Трудовий договір вважається укладеним і у випадках, коли наказ не був виданий, але працівник фактично був допущений до роботи. Трудовий договір на визначений строк (строковий трудовий договір) може укладатися лише у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, умов її виконання або інтересів працівника та в інших випадках передбачених законодавчими актами. 5.3. Забороняється вимагати, примушувати, схиляти працівників до виконання роботи, що не входить до їх обов’язків і не обумовлена трудовим договором (угодою) без їх згоди та відповідного оформлення і оплати праці згідно з чинним законодавством, цією Угодою і колективним договором. 5.4. Тимчасове переведення працівника на іншу роботу, не обумовлену його трудовим договором, допускається лише за його згоди у випадках і на умовах, передбачених чинним законодавством. 5.5 Нормальна тривалість робочого часу становить 40 годин на тиждень. Тривалість щоденної роботи в межах робочого тижня повинна бути однаковою. Колективним договором тривалість щоденної роботи в окремих випадках може бути продовжена до 10 годин, за умови дотримання тижневої тривалості норми робочого часу - 40 годин. 5.6. Скорочений робочий час встановлюється згідно з чинним законодавством для працівників віком від 15 до 18 років, а також зайнятих на роботах з шкідливими умовами праці та у інших випадках, передбачених чинним законодавством. В колективному договорі може встановлюватися скорочений робочий час для жінок, які мають 3 і більше дітей дошкільного та молодшого шкільного віку, осіб з сімейними обов’язками (жінок і чоловіків, які самостійно виховують дітей) і інших категорій працівників за рахунок коштів підприємства. 5.7. Неповний робочий час. Неповний робочий час (день, тиждень) з ініціативи роботодавця може запроваджуватися лише у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці за письмовим попередженням працівників не пізніше як за два місяці. При цьому тривалість робочого часу не може бути меншою від половини норми робочого, а термін його застосування не повинен перевищувати шести місяців. Неповний робочий час за ініціативи працівника встановлюється за угодою сторін та в інших випадках, передбачених законодавством. 5.8. Тривалість робочого часу в дні, які передують дням державних або релігійних свят, встановлених чинним законодавством, скорочується на одну годину. На безперервно діючих підприємствах або видах робіт, де з виробничих причин неможливе зменшення тривалості робочого часу у передсвяткові дні, робота в такий час компенсується наданням додаткового часу відпочинку або за згодою сторін оплачується як надурочна. 5.9. У разі восьмигодинної роботи в нічний час (з 22-00 до 6-00 ) тривалість робочого часу скорочується на 1 годину. Якщо на нічний час припадає менше ніж вісім годин, тривалість робочого часу скорочується пропорційно. Ці положення не поширюються на працівників, які працюють за скороченим робочим часом, а також на безперервно працюючих підприємствах або на окремих роботах, де неможливе зменшення робочого часу та на умовах трудового договору, яким передбачена робота в нічний час. 5.10. Основним видом режиму робочого часу є п’ятиденний робочий тиждень з однаковою щоденною тривалістю робочого часу. Він є базовим для обчислення норми тривалості робочого часу при встановленні інших режимів роботи: шестиденного робочого тижня, підсумованого обліку робочого часу, режиму неповного робочого часу тощо. Незалежно від режиму роботи, що застосовується на підприємстві, встановлена законодавством і цією Угодою норма тривалості робочого часу (40 годин на тиждень) є обов’язковою. 5.11. У разі, коли робота виконується в дві, три або чотири зміни, працівники, які об’єднані у зміни, чергуються у змінах рівномірно в порядку, встановленому в колективному договорі. Кожна зміна виконує роботу згідно з графіком змінності, що затверджується на строк не менший за один місяць і доводиться до відома працівників не пізніше як за тиждень до початку місяця, а на строк понад один місяць – за два тижні до їх запровадження. Встановлення графіків змінності на строк менший як один місяць не допускається. Залучення працівників на роботу протягом двох змін підряд забороняється чинним законодавством. Тривалість перерви між змінами не може бути меншою за подвійну тривалість робочої зміни (включаючи час перерви на обід). 5.12. На підприємствах, їх виробничих підрозділах у разі виробничої необхідності може запроваджуватися підсумований облік робочого часу. Тривалість облікового періоду встановлюється в колективному договорі. Тривалість робочого часу за обліковий період повинна дорівнювати встановленій нормі робочого часу за цей період. При підсумованому обліку робочого часу максимальна тривалість щоденної роботи не повинна перевищувати 12 годин, а робочого тижня – 48 годин. Робота понад нормальну тривалість робочого часу в певні періоди може компенсуватися меншою тривалістю робочого часу в інші періоди або наданням додаткових днів відпочинку в межах облікового періоду. Умови застосування підсумованого обліку робочого часу, тривалість робочого дня, порядок чергування робочих і вихідних днів визначаються колективним договором. Графіки виходу на роботу за підсумованим обліком робочого часу затверджуються не менше як на місяць і доводяться до працівників не пізніше як за тиждень до початку місяця, а понад два місяці – за 2 тижні до їх запровадження. Невиконання норми робочого часу в обліковому періоді допускається лише у разі встановлення неповного робочого часу. Невідпрацьований з вини роботодавця час до норми тривалості робочого часу в обліковому періоді оплачується як час простою. Відпрацьований час понад норму тривалості робочого часу в обліковому періоді оплачується як надурочна робота. 5.13. На роботах з особливими умовами і характером праці, різним навантаженням протягом робочого дня робочий час може поділятися на частини з обов’язковим дотриманням встановленої тривалості щоденної роботи. Поділ робочого дня на частини запроваджується відповідно до колективного договору або за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації. 5.14. Надурочні роботи (понад встановлену норму тривалості робочого часу) можуть застосовуватися лише у випадках, передбачених чинним законодавством, за письмовою згодою працівника та за обов’язковим погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації і не повинні перевищувати 4 години протягом двох днів підряд і 120 годин на рік. 5.15. Тривалість основної щорічної оплачуваної відпустки на підприємствах незалежно від форми власності встановлюється згідно з чинним законодавством і не може бути меншою за 24 календарні дні за відпрацьований робочий рік, який дає право на основну щорічну оплачувану відпустку. 5.16. Працівникам з ненормованим робочим днем обов’язково надається щорічна додаткова оплачувана відпустка тривалістю до 7 календарних днів (орієнтовний перелік посад і професій з ненормованим робочим днем – додаток 7 до цієї Угоди). Список посад, робіт і професій з ненормованим робочим днем на підприємстві та конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки встановлюються в колективному договорі підприємства. Роботою на умовах ненормованого робочого часу вважається епізодична робота за вказівкою роботодавця або коли без такої вказівки працівник зобов’язаний працювати понад норму робочого часу. У разі, коли працівник з ненормованим робочим днем залучається до роботи понад норму робочого часу систематично, така робота вважається надурочною і повинна проводитися у дозволених межах і оплачуватися як надурочна. 5.17. Працівники можуть залучатися до роботи у дні, які є для них вихідними, а також у святкові дні лише у випадках та на умовах, передбачених чинним законодавством. 5.18. Щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці надаються за Списком виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України. Конкретну тривалість щорічних додаткових відпусток встановлювати у колективних чи трудових договорах: за роботу із шкідливими і важкими умовами праці залежно від результатів атестації робочих місць та часу зайнятості працівника в цих умовах, а відпусток за особливий характер праці – залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах. 5.19. Черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються роботодавцями за погодженням з виборними органами Профспілки на початок календарного року і доводяться до відома всіх працівників. 5.20. Забороняється ненадання щорічних основної і додаткових відпусток повної тривалості протягом двох років підряд, а також ненадання їх протягом робочого року працівникам віком до 18 років, а також працюючим з шкідливими і важкими умовами праці, чи з особливим характером роботи. 5.21. Щорічна відпустка на вимогу працівника повинна бути перенесена на інший період у разі несвоєчасної виплати роботодавцем середньої заробітної плати за час відпустки та в інших випадках, встановлених чинним законодавством. Щорічна відпустка за ініціативою роботодавця, як виняток, може бути перенесена на інший період лише за письмової згоди працівника. 5.22. В колективному договорі може встановлюватися надання працівникам додаткової заохочувальної відпустки з частковою або повною оплатою за високі досягнення у праці, за безперервний стаж роботи на даному підприємстві, за виконання громадських обов’язків та визначатися тривалість і умови надання такої відпустки. 5.23. В колективному договорі можуть встановлюватися додаткові і соціальні відпустки, оплачувані за рахунок власних коштів (прибутку) підприємства. 5.24. Відпустки без збереження заробітної плати можуть надаватися у випадках та на умовах, встановлених чинним законодавством і колективним договором. 5.25. Режим роботи встановлюється правилами внутрішнього трудового розпорядку, затвердженими роботодавцем за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації. Правила не повинні суперечити трудовому законодавству, нормам і положенням Угоди, колективного договору, нормативним актам роботодавця.^ Розділ VІ НОРМУВАННЯ І ОПЛАТА ПРАЦІСторони встановили :6.1. Норми праці – норми виробітку, часу, обслуговування повинні в обов’язковому порядку встановлюватися для всіх робітників відповідно до досягнутого рівня техніки, технології, організації виробництва.Міністерство аграрної політики та продовольства України зобов’язується:6.2. Забезпечити розроблення науково обґрунтованих нормативних матеріалів для нормування праці на підприємствах АПК. 6.3. Затвердити програму НДІ "Украгропромпродуктивність" щодо забезпечення розвитку та підвищення рівня наукових досліджень у сфері нормування праці, створення систем обґрунтованих норм і нормативів праці, науково-методичного забезпечення їх запровадження в галузях АПК. 6.4. Проводити спільно з регіональними науково-дослідними центрами моніторинг запровадження та використання норм і нормативів праці на підприємствах АПК.Роботодавці зобов'язуються:6.5. Забезпечити запровадження обґрунтованих норм і нормативів праці відповідно до досягнутих рівня техніки, технології, організації виробництва і праці. 6.6. Проводити перегляд та заміну норм праці по мірі атестації і раціоналізації робочих місць, впровадження нової техніки, технологій та організаційно-технічних заходів, що забезпечують підвищення продуктивності праці, а також у разі зміни умов, що призвели до зниження продуктивності праці. 6.7. Запровадження нових, перегляд і зміну встановлених норм праці здійснювати за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації та завчасним, не пізніше як за два місяці, повідомленням працівників. 6.8. Завчасно роз'яснювати працівникам причини та умови запровадження нових чи зміни діючих норм праці. 6.9. Проводити консультації з виборним органом первинної профспілкової організації щодо об’єктивності і необхідності запровадження нових і заміну діючих норм та нормативів праці.Виборні органи Профспілки зобов'язуються:6.10. Сприяти запровадженню об'єктивних, обґрунтованих норм праці, визначених, виходячи з нормальних умов праці та техніко-технологічних характеристик, організаційно-технічних умов. 6.11. Представляти і захищати права працівників, порушених унаслідок застосування норм праці, які потребують необґрунтованого підвищення інтенсивності праці, що перевищує нормальну. ^ ОПЛАТА ПРАЦІСторони встановили:6.12. Фонд оплати праці на госпрозрахункових підприємствах усіх форм власності, а також в навчально-дослідних і інших госпрозрахункових підрозділах аграрних закладів освіти, визначається на умовах, встановлених в колективному договорі. Частка фонду оплати праці (без нарахувань) у валових (операційних) витратах підприємства не може бути меншою за 30 відсотків. Фонд оплати праці збільшується відповідно до умов, встановлених в колективному договорі, але не менше як на: - 1,0 відсоток на кожен відсоток збільшення обсягів виробництва (у випадках збільшення обсягів виробництва за рахунок запровадження нової техніки, технологій, інших технологічних заходів, цей показник може коригуватися в колективному договорі або за узгодженням з виборним органом первинної профспілкової організації); - 1,3 відсотка на кожен відсоток підвищення індексу цін на споживчі товари і послуги; - відповідно до підвищення законодавчо встановленої мінімальної заробітної плати та галузевих гарантій оплати праці; 6.13. На госпрозрахункових підприємствах усіх форм власності, а також в навчально-дослідних і інших госпрозрахункових підрозділах аграрних закладів освіти форми і системи оплати праці, тарифні сітки, відрядні розцінки, схеми посадових окладів, перелік, розміри та умови виплати надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених чинним законодавством, Генеральною угодою і цією Угодою. 6.14. Роботодавці повинні вжити заходів щодо удосконалення структури заробітної плати. Частка основної (тарифної) заробітної плати у середній не може бути меншою за 70 відсотків. 6.15. Фонд оплати праці в установах і організаціях, що фінансуються з бюджету, формується в межах бюджетних коштів, виділених на оплату праці та частини доходу, одержаного внаслідок господарської діяльності (спеціального фонду) та інших джерел. 6.16. В установах і організаціях, що фінансуються з бюджету, розміри основної заробітної плати, а також доплати, надбавки та інші виплати, що здійснюються за рахунок бюджетних асигнувань, встановлюються відповідними актами Кабінету Міністрів України. Обсяг спеціальних коштів на оплату праці, розміри заробітної плати в межах цих коштів визначаються в колективному договорі та кошторисах доходів та витрат згідно з чинним законодавством. 6.17. Мінімальний гарантований розмір тарифної ставки робітника, який виконує просту роботу, що не вимагає кваліфікації на госпрозрахункових підприємствах, а також в навчально-дослідних та інших госпрозрахункових підрозділах аграрних закладів освіти, з 1 січня 2011 року - 1004 гривні за повністю виконану місячну норму праці (обсяг робіт), або 6,04 грн. за годину. 6.18. Мінімальний гарантований розмір тарифної ставки робітника І - го розряду з 1 січня 2011 року 1024 грн. в розрахунку на місяць, або 6,16 грн. за годину. 6.19. Мінімальні гарантовані розміри годинних тарифних ставок робітників та коефіцієнти міжрозрядних співвідношень з 1 січня 2011 року згідно з додатком 2 . 6.20. Мінімальні гарантовані розміри годинних тарифних ставок і місячних окладів робітників наскрізних професій та коефіцієнти міжкваліфікаційних співвідношень з 1 січня 2011 року згідно з додатком 3. 6.21. Мінімальні гарантовані розміри місячних окладів технічних службовців та коефіцієнти міжпосадових співвідношень з 1 січня 2011 року згідно з додатком 4. 6.22. Мінімальні гарантовані розміри посадових окладів керівників, професіоналів і фахівців та коефіцієнти міжпосадових співвідношень з 1 січня 2011 року згідно з додатком 5. 6.23. Розміри посадових окладів керівників, професіоналів і фахівців встановлюються в колективному договорі (схемі посадових окладів) на основі посадового окладу техніка (фахівця) всіх спеціальностей, який не може бути меншим за тарифну ставку робітника третього розряду основного виробництва в розрахунку на місяць. 6.24. Окремим висококваліфікованим робітникам, які зайняті на особливо важливих, відповідальних роботах, в колективних договорах визначаються підвищені тарифні ставки (місячні оклади) за міжрозрядними коефіцієнтами до 2,7 до тарифної ставки робітника першого розряду відповідного виду роботи чи професії. 6.25. При застосуванні відрядної форми оплати праці відрядна розцінка визначається шляхом ділення годинної (денної) тарифної ставки відповідного тарифного розряду на годинну (денну) норму виробітку. Розцінка може визначатися шляхом множення годинної (денної) тарифної ставки відповідного тарифного розряду на встановлену норму часу. 6.26. Класифікація робіт за відповідними тарифними розрядами, віднесення робітників до певних кваліфікаційних розрядів, а керівників (крім керівників підприємств), професіоналів і фахівців – до тарифних кваліфікаційних категорій в обов’язковому порядку здійснюється роботодавцями згідно з довідниками кваліфікаційних характеристик професій працівників і узгоджується з виборним органом первинної профспілкової організації. 6.27. Присвоєння, підвищення та перегляд кваліфікаційних розрядів робітникам та кваліфікаційних категорій професіоналам і фахівцям проводиться згідно з чинним законодавством та Положенням, затвердженим на підприємстві в установленому порядку. 6.28. Перелік, розміри та умови виплати доплат і надбавок до тарифних ставок і посадових окладів працівників встановлюються в колективному договорі з дотриманням гарантій і норм, встановлених у додатку 6 до цієї Угоди та чинним законодавством. 6.29. При застосуванні режиму неповного робочого часу за ініціативи роботодавця оплата праці здійснюється на умовах, встановлених в колективному договорі. При цьому її розмір не може бути меншим за встановлений згідно з трудовим договором. Роботодавець повинен забезпечити відрахування страхових внесків до державного Пенсійного фонду у розмірі, не меншому за необхідний для зарахування страхового пенсійного стажу працівників. 6.30. При застосуванні неповного робочого часу за ініціативи працівника за