стандартизація програмного забезпечення

Розділ 1 Основи стандартизації програмного забезпечення. Тема 1.1. Взаємозвязок стандартизації, метрології, сертифікації та якості. 1. Метрологія. Наведить найменування, розмірність, позначення електричних та магнітних величин. Міжнародне визнання Метричної системи мір і ваг, створення науково обгрунтованої системи взаємоповязаних одиниць фізичних величин твань,ипу СГС, МКГСС, МКС та деяких

інших було першим етапом розвязання проблеми створення єдиної міжнародної системи одиниць, що охоплює всі сфери вимірю широке коло явищ природи і всю розмаїтість технічних напрямків та економічного життя держав. З метою усунення труднощів використання прийнятих систем одиниць у ряді галузей науки й техніки та забезпечення максимальної зручності вимірювань і запису тих чи

інших фізичних величин було створено велику кількість позасистемних одиниць, що, у свою чергу, викликало утруднення в практичному використанні одиниць наприклад, необхідність використання великої кількості коефіцієнтів перерахунку . Виникли додаткові труднощі, повязані з необхідністю створення великої кількості еталонів для забезпечення необхідної точності відтворення одиниць. Таким чином, розвиток практичних потреб людського суспільства настійливо спонукав учених до усунення

різноманітності системних і позасистемних одиниць, яка істотно гальмувала розвиток науки, техніки та виробництва. У звязку з цим Міжнародна організація країн, що прийняли 1875 р. Метричну конвенцію , та її робочі органи Генеральна конференція з мір і ваг - ГКМВ, Міжнародний комітет мір і ваг - МКМВ,

Міжнародна організація стандартизації - ISO разом з іншими науково-технічними організаціями наприкінці ХІХ - на початку ХХ століть зосередили свої зусилля на забезпеченні міжнародної єдності вимірювальних процесів на основі вдосконалення Метричноі системи. У 1913 р. V Генеральна конференція з мір

і ваг поставила конкретне завдання створити міжнародну уніфіковану систему одиниць на ґрунті системи МКС. Розвязання цієї задачі виявилося надзвичайно трудомістким, що потребувало багато зусиль і часу. Лише 1948 р. Міжнародна спілка чистої та прикладної фізики подала до розгляду ІХ ГКМВ пропозицію щодо прийняття Міжнародної системи одиниць. У 1954 р. Х ГКМВ прийняла Міжнародну систему одиниць з такими основними одиницями метр - одиниця довжини,

кілограм - одиниця маси, секунда - одиниця часу, ампер - одиниця сили струму, градус Кельвіна - одиниця термодинамічної температури, свічка - одиниця сили світла, а 1958 р. схвальну резолюцію щодо неї затвердив МКМВ. Ця резолюція одержала повну підтримку Міжнародного комітету законодавчої метрології, що прийняв таку постанову Міжнародний комітет законодавчої метрології після зібрання на пленарне засідання 7 жовтня 1958 р. у

Парижі оголошує про приєднання до резолюції Міжнародного комітету мір і ваг щодо встановлення Міжнародної системи одиниць вимірювання . Комітет рекомендував державам - членам організації, прийняти цю систему в законодавстві про одиниці вимірювання. ХІ Генеральна Конференція з мір і ваг, що відбувалася з 11 по 20 жовтня 1960 р. у Парижі, прийняла резолюцію про остаточне затвердження рішення

Міжнародного комітету з мір і ваг щодо встановлення єдиної системи одиниць з наданням їй назви Міжнародна система одиниць скорочене позначення українською мовою СІ , російською - СИ , міжнародне - SІ - від початкових літер слів Sіstemе Internatіonal, що означає Система міжнародна . ХІ Генеральна конференція з мір і ваг затвердила список основних, додаткових та похідних одиниць, префікси

для утворення кратних і частинних одиниць, прийняла нові визначення метра і секунди, уточнила редакцію Положення про Міжнародну практичну температурну шкалу. Згодом 1971 р. до зазначених основних одиниць СІ було додано одиницю кількості речовини - моль. Прийняття Міжнародної системи одиниць було підсумком великої підготовчої праці, виконаної рядом міжнародних і національних метрологічних установ та організацій з уніфікації й уточнення одиниць вимірювання.

Міжнародна система одиниць - СІ, що є сучасною формою Метричної системи, поширюється по всіх країнах світу та все більшою мірою набуває ознак загальновизнаної єдиної міжнародної мови в царині вимірювань. Цю систему рекомендовано до застосування низкою міжнародних організацій Міжнародним союзом чистої та прикладної фізики, Міжнародною електротехнічною комісією, Міжнародним газовим конгресом та

іншими міжнародними науково-технічними організаціями. Базове значення СІ зумовлене тим, що в ній відбито найважливіші досягнення метрологічної науки. При побудові СІ як головний обрано принцип, що його сформулював К.Гаусс, відповідно до якого як основні прийнято кілька невелику кількість незалежних одна від одної одиниць, а інші одиниці встановлюються з допомогою основних одиниць

і визначальних рівнянь, що виражають у найчіткішому вигляді функціональні звязки між фізичними величинами. При побудові СІ вибір основних одиниць забезпечив всеосяжне охоплення всіх галузей науки й техніки, причому як більшість похідних одиниць використано одиниці, що застосовувалися раніше та мають зручні розміри. Когерентність узгодженість одиниць СІ, що стосуються різних сфер вимірювань, була важливим принципом побудови СІ, який забезпечив, наприклад, уніфікацію одиниці енергії джоуля для різних форм

існування матерії. Оскільки СІ створювалася на ґрунті системи МКС, за типом розмірності фізичних величин вона має систему розмірностей LMT, до якої в окремих специфічних царинах додається розмірність ще однієї величини, характерної саме для цієї царини І - сили струму, N - кількості речовини температури, J - сили світла . Стосовно електричних і магнітних величин

СІ є системою одиниць, призначеною для раціоналізованої форми запису рівнянь електромагнетизму. Використання принципів, покладених в основу створення СІ, забезпечили їй великі переваги над іншими системами одиниць фізичних величин. До найважливіших з них належать такі а уніфікація одиниць, унаслідок якої для будь-якої фізичної величини встановлюється тільки одна одиниця практичну зручність забезпечують суворі правила утворення кратних

і частинних одиниць , що входить до сукупності взаємоповязаних і узгоджених одиниць б універсальність, що забезпечує охоплення всіх галузей науки, техніки, виробництва та торгівлі в висока точність відтворення одиниць на основі еталонів, побудованих виходячи з теоретичних визначень основних одиниць г ефективність та економічність застосування СІ, завдяки спрощенню запису формул і відповідно виконання розрахунків через усунення потреби використання

різного роду перевідних коефіцієнтів. Переваги СІ забезпечують істотне підвищення продуктивності праці проектантів, виробників, наукових працівників, спрощують і полегшують навчальний процес, а також практику міжнародних контактів зі встановлення, розвинення та зміцнення економічних і науково-технічних звязків між державами. Детальний розгляд СІ та рекомендації щодо її практичного застосування містять документи

Міжнародної організації зі стандартизації - ISO. До них належать міжнародні стандарти ІSО 1000 Одиниці СІ та рекомендації з використання їхніх кратних, частинних та деяких інших одиниць та ІSО 31 Одиниці та величини , що складається з 13 частин, які видаються окремо, а саме Частина 0 Загальні принципи Частина 1 Простір і час

Частина 2 Періодичні та повязані з ними явища Частина 3 Механіка Частина 4 Теплота Частина 5 Електрика та магнетизм Частина 6 Світло та споріднені з ним електромагнітні випромінення Частина 7 Акустика Частина 8 Фізична хімія та молекулярна фізика Частина 9 Атомна та ядерна фізика Частина 10 Ядерні реакції та йонізувальні випромінення

Частина 11 Математичні знаки та символи для використання у фізичних науках і техніці Частина 12 Характеристичні числа Частина 13 Фізика твердого тіла . Головним документом, що регулює стосунки в сфері метрології та метрологічної діяльності є Закон України Про метрологію та метрологічну діяльність , прийнятий Верховною Радою та підписаний Президентом України 11 лютого 1998 р.

Закон поширюється на центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства їх об єднання , установи і організації незалежно від форм власності та виду діяльності, що діють на території України, громадян - суб єктів підприємницької діяльності і виробників експортерів іноземних держав, що ввозять засоби вимірювальної техніки на територію України іноземних виробників . При цьому беруться до уваги й

інші нормативно-правові акти України. Розроблення і затвердження нормативних документів із метрології здійснюються відповідно до законодавства. Вимоги нормативних документів із метрології, затверджені Держстандартом України, є обовязковими для виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядуванная, підприємствами, організаціями, громадянами - субєктами підприємницької

діяльності та іноземними виробниками. Вимоги нормативних документів із метрології, затверджені центральними органами виконавчої влади, є обов язковими для виконання підприємствами і організаціями, що належать до сфери управління цих органів. Підприємства і організації можуть розробляти та затверджувати у сфері своєї діяльності документи з метрології, що конкретизують затверджені Держстандартом

України нормативні документи з метрології і не суперечать їм. Єдність вимірювань в державі див. підрозд. 1.1 забезпечує Державна метрологічна система. Її діяльність спрямована на реалізацію єдиної технічної політики в галузі метрології захист громадян і національної економіки від наслідків недостовірних результатів вимірювань економію всіх видів матеріальних

ресурсів підвищення рівня фундаментальних досліджень і наукових розробок забезпечення якості та конкурентоспроможності вітчизняної продукції створення науково-технічних, нормативних та організаційних основ забезпечення єдності вимірювань в державі. Діяльність щодо забезпечення функціонування та розвитку Державної метрологічної системи координує Державний комітет

України по стандартизації, метрології та сертифікації - центральний орган виконавчої влади. Метрологічна служба України складається з Державної метрологічної служби і метрологічних служб центральних органів виконавчої влади, підприємств і організацій. До Державної метрологічної служби належать відповідні підрозділи центрального апарату Держстандарту України державні наукові метрологічні центри, що належать до сфери управління

Держстандарту України територіальні органи Держстандарту України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі та містах обласного підпорядкування Державна служба єдиного часу та еталонних частот Державна служба стандартних зразків складу та властивостей речовин і матеріалів Державна служба стандартних довідкових даних про фізичні сталі та властивості речовин

і матеріалів. До компетенції Держстандарту України належить проведення єдиної в країні технічної політики щодо забезпечення єдності вимірювань, у тому числі організація проведення фундаментальних досліджень у галузі метрології визначення порядку створення, затвердження, реєстрації, зберігання та застосування еталонів, а також звірення їх з міжнародними еталонами та еталонами інших країн визначення загальних вимог до розроблення

та атестації методик виконання вимірювань визначення порядку проведення всіх видів державного метрологічного контролю і нагляду участь у діяльності міжнародних метрологічних організацій в порядку передбаченому законодавством. Рішення Держстандарту України з питань метрології, прийняті в межах його компетенції, є обов язковими для виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, організаціями, громадянами - суб

єктами підприємницької діяльності та іноземними виробниками.Положення про метрологічні служби центральних органів виконавчої влади, підприємств і організацій розробляються згідно з типовими положеннями про ці служби, які затверджуються Держстандартом України. З метою перевірки додержання вимог Закону Про метрологію та метрологічну діяльність та

інших нормативно-правових актів України і нормативних документів із метрології Державна метрологічна служба здійснює державний метрологічний контроль і нагляд. До державного метрологічного нагляду належать державний метрологічний нагляд за забезпеченням єдності вимірювань, державний метрологічний нагляд за кількістю фасованого товару в упаковках і Державна метрологічна атестація засобів вимірювальної техніки.

Державний метрологічний нагляд за забезпеченням єдності вимірювань покладається на центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, організації, громадян - суб єктів підприємницької діяльності. Державний метрологічний нагляд здійснюють службові особи Держстандарту України та його територіальних органів - державні інспектори з метрологічного нагляду. Метрологічною атестацією засобів вимірювальної техніки називається

дослідження засобів вимірювальної техніки з метою визначення їхніх метрологічних характеристик та встановлення придатності цих засобів до застосування, а атестацією методики виконання вимірювань - процедура встановлення відповідності методики метрологічним вимогам, що ставляться до неї. Відповідно до Закону Про метрологію та метрологічну діяльність державна метрологічна атестація засобів вимірювальної техніки відбувається таким чином.

1. Засоби вимірювальної техніки, які не підлягають державним випробуванням, на які поширюється державний метрологічний нагляд, підлягають державній метрологічній атестації. 2. Державна метрологічна атестація здійснюється метрологічними центрами і територіальними органами Держстандарту України, акредитованими на право проведення державних випробувань чи повірки засобів вимірювальної техніки. 3. Порядок оформлення результатів державної метрологічної

атестації встановлюється Держстандартом України. Важливими функціями, що виконує Державна метрологічна служба, є повірка та калібрування засобів вимірювальної техніки , а також метрологічна експертиза документації. Повіркою засобів вимірювальної техніки називається встановлення придатності засобів вимірювальної техніки, на які поширюється державний метрологічний нагляд, до застосування на підставі результатів контролю їхніх метрологічних характеристик, а калібруванням засобів вимірювальної

техніки - визначення в певних умовах або контроль метрологічних характеристик засобів вимірювальної техніки, на які не поширюється державний метрологічний нагляд. Порядок оформлення результатів повірки встановлюється Держстандартом України. За порушення умов правил проведення повірки засобів вимірювальної техніки керівники підприємств і організацій несуть відповідальність згідно

із законодавством. Державні повірники зобов язані проводити повірку з додержанням вимог відповідних нормативних документів із метрології. Метрологічна експертиза документації технічних завдань, нормативних документів, конструкторської, проектної і технологічної документації та звітів про науково-дослідні роботи і геологічне вивчення надр, атестація методик виконання вимірювань здійснюються відповідно до вимог нормативних документів Держстандарту України.

Основні положення ДСТУ 3651-97 Метрологія. Одиниці фізичних величин 3.2.1 Структура, загальні вимоги та рекомендації ДСТУ 3651. Склад СІ Стандарт ДСТУ 3651 Метрологія. Одиниці фізичних величин складається з трьох взаємоповязаних частин, які мають назви, що відбивають їх зміст ДСТУ 3651.0 Метрологія. Одиниці фізичних величин. Основні одиниці фізичних величин

Міжнародної системи одиниць. Основні положення, назви та позначення ДСТУ 3651.1 Метрологія. Одиниці фізичних величин. Похідні одиниці фізичних величин Міжнародної системи одиниць та позасистемні одиниці. Основні поняття, назви та позначення ДСТУ 3651.2 Метрологія. Одиниці фізичних величин. Фізичні сталі та характеристичні числа.

Основні положення, позначення, назви та значення. Частину основних положень ДСТУ 3651.0 п.4.1 , що стосуються фізичних величин і рівнянь між ними розглянуто підрозд.1.1 та 1.2 даного посібника. Зміст усіх підрозділів цієї та четвертої глав ґрунтується на ДСТУ 3651.0 та ДСТУ 3651.1. Розгляду ДСТУ 3651.2 присвячено пяту главу.

В основу ДСТУ 3651 та міжнародних стандартів ISO 1000 і ISO 31 покладено Міжнародну систему одиниць СІ , що визначається як когерентна система одиниць, прийнята та рекомендована Генеральною конференцією з мір і ваг ХІ ГКМВ, 1960 р. 4 . Базою СІ є система фізичних величин, що ґрунтується на довжині, часі, масі, силі електричного струму, термодинамічній температурі, кількості

речовини та силі світла. Розмірності перелічених величин позначаються символами відповідно L, T, M, I, Q, N i J. Розмірність будь-якої фізичної величини Q у СІ виражається добутком dim Q LaMbTgIdQeNxJz, де dim - умовний символ розмірності a, b, g показники розмірності основних величин, що завжди є раціональними числами. Сукупність показників розмірності інколи називають розмірністю величини, але така назва неправильна.

Добуток, що визначає розмірність безрозмірнісної величини, дорівнює числу 1. Такі величини мають розмірність 1 і є числами. СІ містить основні та похідні одиниці, що в сукупності утворюють когерентну систему одиниць. Кількість основних одиниць СІ табл.3.1 дорівнює семи. Таблиця 3.1 Основні одиниці СІ Основна одиниця СІ Основна величина Назва Позначення укр. міжн. довжина метр м m маса кілограм кг

kg час секунда с s сила електричного струму ампер А А термодинамічна температура кельвін К К кількість речовини моль моль mol сила світла кандела кд cd Визначення та детальний розгляд кожної з основних одиниць подано в підрозд.3.3. Зазначимо, що російські позначення одиниць СІ, що подані в ГОСТ 8.417-81, збігаються з відповідними українськими позначеннями, стандартизованими

ДСТУ-3651, і тому тут і далі не наводяться. Такее саме стосується практично всіх позначень префіксів кратних і частинних одиниць, за винятком префікса екса українське позначення Е, російське - Э . Відмінними від українських є російські позначення деяких позасистемних щодо СІ одиниць для таких одиниць поруч з їх українськими позначеннями в дужках наводитимуться відповідні російські позначення. СІ, як вже зазначалось, є когерентною системою одиниць, отже, у ній рівняння між

числовими значеннями величин мають точно таку саму форму включно з числовими множниками , що й відповідні рівняння між величинами. Когерентні похідні одиниці СІ слід утворювати з допомогою визначальних рівнянь. Визначальні рівняння - це найпростіші рівняння звязку між фізичними величинами, в яких, як правило, числовий множник дорівнює числу 1. Слід наголосити, що ці рівняння, як правило, не дають повних визначень

величин, оскільки стосуються найпростіших частинних випадків застосування визначуваних величин. Вони є засобом для визначення розмірностей і одиниць величин. Наприклад, повне визначення миттєвої швидкості v частинки має вигляд v dr dt dr - вектор переміщення частинки за нескінченно малий проміжок часу dt , а визначальним рівнянням для швидкості є v s t, де s - шлях, який проходить частинка в разі рівномірного та прямолінійного руху за час t.

З метою утворення похідних одиниць величини у визначальних рівняннях слід обирати так, щоб їх числове значення дорівнювало одиниці у відповідних одиницях СІ. Похідні одиниці СI, що мають спеціальні назви табл.3.2 , можна також використовувати для утворення інших похідних одиниць СI. Коли визначальне рівняння містить числовий множник, що відрізняється від одиниці, для однієї з величин у правій частині цього рівняння слід обирати числове значення, обернене

до цього множника. Приклади. Величина Визначальне рівняння Позначення . похідної одиниці СІ Момент сили M F.l, де F - сила M 1 Н.м l - її плече Кінетична енергія Eк mv2 2, де m - маса Ek 2кг м2 2с2 1 Дж тіла v - швидкість тіла Електричні та магнітні одиниці СІ слід утворювати за допомогою рівнянь електромагнітного поля в раціоналізованій формі щодо раціоналізаціїї

рівнянь див п. 2.4.3, приклади рівнянь електромагнетизму наведено в дод. А.2 .Для деяких похідних одиниць СІ існують міжнародно узгоджені спеціальні назви та позначення див. табл.3.2 . Як зазначалося, такі похідні одиниці можна також використовувати для утворення інших похідних одиниць СІ. Таблиця 3.2 Похідні одиниці СІ, які мають спеціальні назви та позначення Величина

Одиниця Назва Назва Позначення Вираз у термінах основних та похідних одиниць СІ укр. міжн. 1 2 3 4 5 Частота герц Гц Hz 1 Гц 1 с-1 Сила, вага ньютон Н N 1 Н 1 кг.м с2 Тиск, механічне напруження, модуль пружності паскаль Па Pa 1 Пa 1 Н м2 Енергія, робота, кількість теплоти джоуль Дж J 1 Дж 1 Н.м Потужність, потік випромінення ват

Вт W 1 Вт 1 Дж с Електричний заряд, кількість електрики кулон Кл C 1 Кл 1 A.с Електричний потенціал, різниця потенціалів, електрична напруга, електрорушійна сила вольт В V 1 В 1 Вт A Електрична ємність фарад Ф F 1 Ф 1 Кл В Електричний опір ом Ом W 1 Ом 1 В A Електрична провідність сименс См S 1 См 1 Ом-1 Магнітний потік потік магнітної індукції вебер

Вб Wb 1 Вб 1 В.с Магнітна індукція, густина магнітного потоку тесла Т T 1 T 1 Вб м2 Індуктивність, взаємна індуктивність генрі Гн H 1 Гн 1 Вб м Температура Цельсія градус Цельсія oC oC 1 oC 1 K Світловий потік люмен лм lm 1 лм 1 кд.ср Освітленість люкс лк lx 1 лк 1 лм м2 Активність радіонукліда бекерель Бк Bq 1 Бк 1 с-1 Поглинута доза йонізувального випромінення , питома

передана енергія, керма грей Гр Gy 1 Гр 1 Дж кг Еквівалентна доза йонізувального випромінення зиверт Зв Sv 1 Зв 1 Дж кг Таку класифікацію подають міжнародні стандарти 8 9 у ДСТУ-3651 вона відсутня Зауважимо, що градус Цельсія є спеціальною назвою одиниці термодинамічної температури - кельвіна. Для будь-якої безрозмірнісної величини когерентна похідна одиниця - це число один з позначенням 1.

Ця одиниця звичайно не пишеться після числового значення безрозмірнісної величини. Наприклад, показник заломлення n 1,53. 1 1,53. Для одиниць деяких безрозмірнісних величин замість числа один залежно від контексту можна застосовувати спеціальні назви та позначення. Це так звані відносні та логарифмічні величини. Приклади деяких з таких одиниць подано у п. 3.2.3. Для похідних одиниць, що не мають спеціальних назв, слід застосовувати позначення одиниць, які

містять мінімальне число одиниць СІ з щонайнижчими показниками степенів. Згідно з ДСТУ 3651 обовязковому застосуванню в Україні підлягають одиниці Міжнародної системи одиниць - СІ, а також десяткові кратні та частинні від них одиниці. Стандарт не поширюється на одиниці величин, які застосовуються в наукових дослідженнях і при публікації їхніх результатів, якщо у них не розглядають

і не використовують результати вимірювань конкретних фізичних величин, а також на одиниці, що їх отримують за експертними оцінками або за умовними шкалами до умовних шкал належать, наприклад, Міжнародна цукрова шкала, шкали сейсмічності Бофорта та Ріхтера, шкали твердості Роквелла та Віккерса, шкали світлочутливості матеріалів і шкали інтенсивності кольорів . У цих випадках можна користуваться позасистемними щодо

СІ одиницями. Назви і позначення одиниць фізичних величин, що регламентовані ДСТУ 3651 слід використовувати в нормативних документах, у всіх видах документації, що розроблюється чи переглядається, на розроблюваних засобах вимірювальної техніки, в науково-технічних публікаціях, навчальній і довідковій літературі, в навчальному процесі всіх навчальних закладів. У всіх видах документації на експортну продукцію, включаючи супровідну документацію, слід застосовувати

міжнародні позначення одиниць у документації, що залишається у виробника, дозволяється використовувати українські позначення одиниць. У всіх засобах вимірювальної техніки на табличках, шкалах і щитках слід застосовувати міжнародні позначення одиниць. При маркуванні виробів на їхніх щитках також треба застосовувати міжнародні позначення одиниць. Одночасне застосування міжнародних і українських позначень одиниць в одному виданні не допускається,

за винятком публікацій, що стосуються одиниць фізичних величин. Міжнародна система SI побудована на семи основних та двох додаткових одиницях. Три основні одиниці метр, кілограм, секунда слугують для утворення похідних одиниць в області механіки та акустики на додаток до них для утворення електричних та магнітних похідних одиниць слугує ампер для утворення теплових одиниць - кельвін, світових - кандела, мольних одиниць - моль.

В якості додаткових одиниць включена одиниця плоского кута - радіан та одиниця тілесного кута - стерадіан. Електричні й магнітні одиниці утворені відповідно до раціоналізованої форми рівнянь електромагнітного поля. Для вимірювання температури прийнята термодинамічна температурна шкала. Сучасні визначення основних одиниць вимірювання системи SI такі табл. 1.1 Метр дорівнює довжині шляху, який проходить плоска електромагнітна хвиля у вакуумі

за 1 299792458 частину секунди. Кілограм є одиницею маси та дорівнює масі міжнародного прототипу кілограма 3-я ГКМВ, 1901 p Секунда дорівнює 9192631770 періодам випромінювання, яке відповідає переходу між двома надтонкими рівнями основного стану атома цезія-133. Ампер дорівнює силі незмінного струму, який під час проходження по двох безмежно довгих паралельних прямолінійних провідниках надмалого перерізу, розташованих у вакуумі на відстані 1 м один від одного,

викликав би на кожній ділянці провідника довжиною 1 м силу взаємодії, яка дорівнює 2?10-7 Н. Кельвін є одиницею термодинамічної температури та дорівнюх 1 273,16 частині термодинамічної температури потрійної точки води 13-та ГКМВ, 1967 p резолюція 4 . Потрійна точка води - це температура, при якій всі три фази води тверда, рідка, газоподібна перебувають у рівновазі. Градус на шкалі Кельвіна встановлюється так, щоб була наступність зі стоградусною шкалою

Цельсія. Для цього температурний проміжок між температурою танення льоду й температурою кипіння води при нормальному тиску розбивається на сто частин. Отже градус шкали Кельвіна дорівнює градусу шкали Цельсія в будь-якому температурному діапазоні. Точка танення льоду перебуває на 0,01 градуса нижче потрійної крапки. Таким чином, по шкалі Кельвіна точка плавлення льоду 0 шкали

Цельсія дорівнює 273,15 0К Кандела дорівнює силі світла в напрямі джерела, яке випромінює монохромне випромінення частотою 540-1012 Гц, енергетична сила світла якого при цьому становить 1 683 Вт ср. Моль дорівнює кількості речовини системи, яка містить стільки ж структурних елементів, скільки міститься атомів у нукліді вуглецю-12 масою 0,012 кг. При застосуванні моля структурні елементи повинні бути специфіковані та можуть бути атомами, молекулами,

іонами, електронами чи іншими частинками, чи специфікованими групами частинок. Радіан дорівнює куту між двома радіусами кола, довжина дуги між якими дорівнює радіусу. Стерадіан дорівнює тілесному куту з вершиною у центрі сфери, який вирізає на поверхні сфери площу, що дорівнює площі квадрата з стороною, яка по довжині дорівнює радіусу сфери. На 13-той ГКМВ також вирішено, що одиниця кельвін та

її позначення К може використовуватись для вираження інтервалу чи різниці температур. Додатково до термодинамічної температури позначення Т , поданої у кельвінах, дозволено використовувати також температуру за Цельсієм позначення t , що визначається співвідношенням t T- Т0, де за визначенням Т0 273,15 К. Дозволено використовувати вираз температура

Цельсія та одиницю градус Цельсія . Остання дорівнює одиниці кельвін . Інтервал чи різницю температур за Цельсієм можна виражати у кельвінах так само, як і у градусах Цельсія.Припускається використання одиниць, що являють собою десяткові кратні та частинні від вихідних одиниць. Десяткові кратні й частинні одиниці утворюються шляхом множення вихідних одиниць SІ на 10 у відповідної позитивної для кратних одиниць або негативної для частинних одиниць ступеня -

від 1024 до 10-24. У табл. 1.2 наведені найменування та позначення префіксів для утворення десяткових кратних та частинних одиниць. Примітка. В дужках показані префікси, що припускаються до застосування тільки в найменуваннях кратних та частинних одиниць, які вже здобули широке поширення наприклад, гектар, декалітр, дециметр, сантиметр .Похідні одиниці електричних, магнітних і деяких інших широко розповсюджених величин наведені в таблиці 1.3.

Таблиця 1.3. Величина Одиниця Позначення одиниць Вираження українське міжнародне Робота, енергія, кількість теплоти джоуль Дж J н м Потужність ват Вт W Дж с Кількість електрики кулон Кл С А с Електрична напруга, різниця потенціалів, ЭДС вольт В V Вт А Напруженість електричного поля вольт на метр

В м V m Електричний опір ом Ом В А Електрична ємність фарад Ф F Кл В Потік магнітної індукції вебер Вб Wb В с Індуктивність і взаємоіндуктивність генрі Гн Н Вб А Магнітна індукція тесла Тл Т Вб м2 Напруженість магнітного поля ампер на метр А м A m Магніторушійна сила ампер А А Частота герц

Гц Hz 1 c При використанні ОФВ певної системи виникає питання визначення розмірності похідної фізичної величини. Розмірність фізичної величини - вираження, що відображає зв язок фізичної величини з основними величинами системи. Розмірність основної фізичної величини - умовний символ фізичної величини в даній системі величин. У загальному виді для кожної фізичної величини системи SI розмірності можуть бути записані з використанням символів , де z - вимірювана фізична величина

L, M, T, I, J, N - фізичні величини, прийняті за основні L - довжина, M - маса, T - час, I - сила струму температура, J - сила світла, N - кількість речовини n показники ступеня, з яким основна величина входить у рівняння при визначенні похідної величини. Розмірна фізична величина - величина, у розмірності якої хоча б одна з основних величин зведена в ступінь, не рівну нулю.

Безрозмірна фізична величина - величина, у розмірність якої основні величин входять у ступені, рівній нулю. У рекомендаціях ISO наведені наступні види безрозмірних величин Фактор - коефіцієнт лінійної залежності двох величин однієї розмірності, але неоднорідних. Приклад фактор потужності коефіцієнт потужності фактор якості добротність . Відношення - результат розподілу двох однорідних величин

Приклад відношення відбиття коефіцієнт відбиття . Відносна величина - відношення величини до опорної однорідної. Приклад відносна вологість. Рівень - логарифм відносної величини. Приклад для рівня введені некогерентні одиниці - белл, непер. Тема 1.2. Основні положення національної системи стандартизації 1.2.1. Міжнародна стандартизація роль і місце у економічному

і науково-технічному співробітництві. Міжнародні, регіональні та національні стандарти інших країн застосовуються в Україні відповідно до її міжнародних договорів. Як державні стандарти України використовуються також міждержавні стандарти, передбачені Угодою про проведення погодженої політики в сфері стандартизації, метрології та сертифікації, підписаною у м. Москві 13 березня 1992 року надалі - міждержавні стандарти .

Республіканські стандарти Української РСР РСТ УРСР застосовуються як державні до їх заміни чи скасування. Правила застосування стандартів, передбачених цією статтею, на території України встановлює Державний комітет України по стандартизації, метрології та сертифікації. Сучасний стан науково-технічного прогресу характеризується прискореним темпом розвитку науки і техніки, більш тісною взаємодією та впливом їх на виробництво.

Розвиток техніки пов язаний зі значним ускладненням обладнання, використанням різних систем машин і приладів, які взаємопов язані між собою більш жорстким режимом їх експлуатації, використанням широкої номенклатури речовин і матеріалів. Відбувається процес поширення кооперації і значне ускладнення зв язків між галузями народного господарства, підприємствами та організаціями.

Різко зростають вимоги до сировини, матеріалів, комплектуючих виробів і готової продукції. Першорядне значення набувають питання надійності та безпеки товарів виробничого призначення та товарів народного споживання. У виконанні народногосподарських завдань, підвищенні ефективності суспільного виробництва і поліпшенні якості продукції стандартизація відіграє суттєву роль, адже вона акумулює найновіші досягнення науки і техніки, органічно з

єднує фундаментальні та прикладні галузі науки, сприяє швидкому впровадженню наукових досягнень в практику, допомагає визначити найбільш економічні та перспективні напрямки розвитку науково-технічного прогресу і народного господарства країни. Сьогодні різко зростає роль стандартизації як важливої ланки у системі управління технічним рівнем якості продукції - від наукових розробок і до експлуатації та утилізації виробів. Стандартизація поєднує науку, техніку

і виробництво, сприяє забезпеченню єдиної технічної політики в різних галузях народного господарства, технічному переозброєнню виробництва, широкому впровадженню сучасної техніки і технологій, інтенсифікації виробництва, механізації і автоматизації виробничих процесів, підвищенню якості товарів. Усе це сприяє розвитку економіки країни. Характерною особливістю стандартизації

є те, що сфера її дії та застосування, рівень розвитку знаходяться у широкому діапазоні. Немає такої сфери діяльності людини, до якої б не була причетна стандартизація. Адже з поширенням і поглибленням пізнання, розвитком науки і техніки, удосконаленням виробництва масштаби робіт значно зростають і поширюється сфера використання принципів стандартизації.

Основна мета стандартизації - це оптимальне впорядкування об єктів стандартизації для прискорення науково-технічного прогресу, підвищення ефективності виробництва, поліпшення якості продукції, удосконалення організації управління народним господарством, розвиток міжнародного економічного, наукового і технічного співробітництва. Стандартизація відповідно до основної мети має різні завдання.

Головне завдання - створення системи нормативної документації, яка визначає прогресивні вимоги де продукції, то виготовляється для потреб народного господарства, населення, оборони держави та експорту, до її розробки, вироблення та застосування, а також забезпечення контролю за правильністю використання цієї документації. Стандартизація є організаційно-технічною основою економічного і науково-технічного співробітництва між країнами, ефективним засобом поширення зв язків між країнами

і ліквідування технічних бар єрів у міжнародній торгівлі. Зміцнення науково-технічних та економічних зв язків привертає увагу до стандартизації усіх розвинених країн світу та країн, що розвиваються, а також технічних, економічних, міжнародних, регіональних і національних організацій, фірм і підприємств. Це є наслідком об єктивної необхідності стандартизації з управлінні економічними

і виробничими процесами. Останнім часом однією з ключових проблем науково-технічного та економічного розвитку країн є проблема якості продукції. Поліпшення якості продукції процесів, робіт послуг - це проблема не тільки споживча чи технічна, але й економічна, соціальна й політична проблеми суспільства. Сучасний рівень розвитку економіки України, потреба у корінних змінах матеріальних і соціальних умов життя народу висувають на перший план проблему якості.

Поліпшення якості товарів процесів, робіт, послуг можливе тільки на основі стандартизації. Управляти та підвищувати якість можливо тільки на основі стандартів та іншої нормативно-законодавчої документації. Стандарти встановлюють вимоги до якості та надійності методів контролю і випробовувань продукції, створюють необхідну єдність, без якої неможливий подальший розвиток технічного різня.

Стандарти та інші нормативні документи складають значку і важливу частину нормативної бази економіки країни. Розробку стандартів здійснюють вчені та спеціалісти головних і базових організацій зі стандартизації усіх галузей народного господарства. На основі результатів науково-дослідних, проектно-конструкторських

і дослідницько-технологічних робіт у стандартах встановлюються перспективні вимоги, тобто закладаються не тільки показники, що визначають якість продукції на даному етапі, але й перспективні показники технічного різня, якості та економічності, відповідно до яких повинна проектуватися і освоюватися нова продукція. Стандарти з випереджаючими вимогами є своєрідним прогнозом технічного прогресу продукції, що розробляється.

При цьому повинні використовуватися найсучасніші методи прогнозування і оптимізації. Математичні методи оптимізації кількісних вимог стандартів дають можливість отримувати найвищий ефект від стандартизації. Стандарти та інша нормативна документація відіграють важливу роль при вирішенні технічних, економічних і соціальних проблем країни, тому належить постійно підвищувати науково-технічний рівень чинних стандартів, оновлювати

їх з метою заміни застарілих показників і своєчасного відображення вимог народного господарства. Технічними комітетами України зі стандартизації розроблено понад 500 термінологічних стандартів в усіх галузях діяльності, що дозволило сформувати основи української науково-технічної термінології. В Україні станом на 01.01.99 р. надано чинності 2160 державним національним стандартам, близько 60 з яких гармонізовані з міжнародними. Проблема міжнародної гармонізації стандартів як важливого засобу

ліквідування перешкод у торгівлі та промисловому співробітництві знайшла відбиття в Завершальному Акті, який підписали усі європейські держави, Канада й США в серпні 1975 р. у Гельсінкі. На території України протягом 1993 р. затверджено та впроваджено в різних галузях народного господарства 102 державних стандарти України, з яких 28 - пряме впровадження стандартів міжнародних організацій зі стандартизації 150

та ІЕС. Впровадження міжнародних стандартів дає змогу виробникові не тільки піднести якість вітчизняних товарів до різня міжнародних вимог, але й забезпечити перебудову виробництва, його організацію, технологію, систему управління якістю відповідно до різня розвинених країн світу. Наявність сертифіката відповідності міжнародному стандарту забезпечить для українського виробника доступ на міжнародний ринок.З метою забезпечення ефективного доступу українських виробників експортерів до

міжнародних, міждержавних країн СНД і національних нормативних документів створено Головний інформаційний фонд стандартів. Нормативні документи цього фонду використовуються в усіх галузях суспільного виробництва та споживання продукції надання послуг . За станом на 01.10.98 р. у Головному інформаційному фонді стандартів Держстандарту України зберігається понад 104 тис. нормативних документів, у тому числі 20 тис. стандартів,

що мають статус національних, понад 13 тис. міжнародних стандартів Міжнародної організації зі стандартизації ISО та Міжнародної електротехнічної комісії ІЕС , понад 17 тис. міждержавних стандартів країн СНД, близько 6,6 тис. європейських стандартів. Фонд містить національні стандарти розвинених країн та країн, які є партнерами України. Фонд галузевих стандартів складає понад 43 тис. нормативних документів.

Оновлення Фонду галузевих стандартів здійснюється дуже повільно і складає 0,4 за 5 років 1994 - 1998 рр За роки незалежності в Україні зареєстровано 314 галузевих стандартів.У Національному автоматизованому інформаційному фонді стандартів зберігається понад 100 тис. нормативних документів, які постійно поновлюються. Працює міжнародна бібліографічна електронна база даних

РЕRINORM. Протягом 1993-1998 рр. затверджено 18 державних класифікаторів України. Головний інформаційний фонд взаємодіє з міжнародними і іноземними організаціями зі стандартизації на підставі договорів, укладених Держстандартом України. Протягом року до Головного інформаційного фонду надходить понад 10000 одиниць нормативних документів.

Впроваджено повнотекстову автоматизовану базу даних стандартів Європейського Союзу, що дає змогу будь-якій урядовій установі, підприємству чи організації, незалежно від форми власності та виду діяльності, громадському об єднанню або приватній особі ознайомитися з необхідними інформаційними матеріалами. В забезпеченні якості значну роль відіграє людина з

її професійною підготовкою, фізіологічними і емоціональними особливостями, тобто мова йде про суб єктивні фактори, які по-різному впливають на розглянуті вище фактори. Від професійної підготовки людей, які зайняті проектуванням, виготовленням і експлуатацією виробів, залежить рівень використання технічних факторів. Але якщо в процесі функціонування технічних факторів роль суб

єктивних слабшає, тому що на цій стадії процес проходить з використанням сучасної техніки і технології, яка максимально звільняє технологічний процес від участі людини, то в організаційних факторах суб єктивний елемент відіграє вже значну роль, особливо коли мова заходить про способи і форми експлуатації і споживання виробів. Наскільки важливі суб єктивні фактори, свідчить поширена серед виробників думка про економічну вигідність підвищення якості.

Якість розглядається при цьому як соціальне бажана мета, але її вплив на підвищення рентабельності вважається мінімальним. Пояснюється це недостатньою обізнаністю виробників, які допускаються таких помилок. 1. Більш висока якість обходиться дорожче. Це найпоширеніша думка щодо якості. Але новий погляд на механізми створення якості і процеси виробництва показав, що висока якість не завжди

коштує дорожче. Важливо зрозуміти, як створюється якість виробу при сучасному масовому виробництві. На основі потреб ринку якість спочатку ізольований вид діяльності відділу технічного контролю. Щоб бути ефективним, цей процес повинен охоплювати операції всіх відділів, включаючи ті, які займаються маркетингом, проектно-конструкторськими розробками, технологією, виробництвом, пакуванням, диспетчеризацією і транспортуванням. Фактично, управління якістю повинно охоплювати діапазон від постачальників вихідного

матеріалу до замовників. Важливо зрозуміти вимоги споживачів і мати точний зворотний зв язок, який дає інформацію про їхнє сприйняття виробів, які вони отримують. В Україні стандартизація, що має державний характер, спрямована на забезпечення єдиної технічної політики захисту інтересів вітчизняних виробників та споживачів продукції процесів, робіт, послуг економії всіх видів ресурсів відповідності продукції процесів, робіт, послуг

світовому рівню якості та надійності гармонізації національних нормативних документів зі світовими аналогами відповідності вимог нормативних документів законодавчим актам сприяння виходу української продукції на світовий ринок. Поряд з державною широко використовується галузева стандартизація. Так, набуває подальшого розвитку стандартизація на рівні підприємств. Відділи зі стандартизації є-у кожному міністерстві відомстві , об

єднаннях, науково-дослідних інститутах конструкторських бюро. Роботи по підвищенню ефективності виробництва, технічного рівня і якості продукції проводяться з використанням стандартизації. Україна перебуває на етапі переходу до ринкової економіки. Складна економічна ситуація, дефіцит державного бюджету не дають змоги знайти необхідні державні кошти

на розвиток законодавчої та нормативної бази. У нових умовах господарювання міністерства і відомства України, що відповідають за технічну політику в своїх галузях, мають вишукувати нові шляхи створення та розвитку законодавчої і нормативної бази, яка б відповідала вимогам існуючих ринкових відносин. Фактично більшість міністерств і відомств, посилаючись на важкий економічний стан, втратили можливість керування процесом формування

нової нормативної бази і не приділяють належної уваги для її оновлення у своїх галузях діяльності. Проблеми функціонування, розвитку і удосконалення національної системи стандартизації, метрології та сертифікації слід розглядати лише у тісному зв язку з політичними, економічними і соціальними перетвореннями, які відбуваються в Україні. Розвиток технічного регулювання має відповідати рівню розвитку національної економіки.

Перехідний період до ринкової економіки вимагає здійснення поетапного удосконалення національної системи технічного регулювання. Сліпе копіювання зовнішніх атрибутів систем стандартизації та сертифікації розвинених країн світу за умови відсутності ефективного ринкового конкурентного середовища може призвести до фактичного знищення існуючих систем стандартизації, метрології та сертифікації. Це залишить Україну без ключового елементу національного технічного регулювання, тобто створить реальну

загрозу для національної економічної безпеки і державного суверенітету. Основними факторами, які безпосередньо впливають на подальший розвиток національної системи стандартизації, метрології та сертифікації, є багатовекторна зовнішня політика, яка спрямована на інтеграцію України в Європейський Союз, вступ до Світової організації торгівлі WТО , співробітництво з країнами СНД та іншими країнами світу.

Внутрішня політика держави покликана сприяти підйому вітчизняного виробництва, захисту прав українських громадян на споживання продукції, безпечної для життя, здоров я та довкілля. Подальший розвиток національних систем стандартизації, етрології та сертифікації визначається стратегічним курсом України на інтеграцію до світової економіки. З 1 березня 1998 р. набула чинності Угода про партнерство та співробітництво між

Україною та Європейським Союзом, цілий ряд статей якої передбачають зближення української системи технічного регулювання з європейською. Такий розвиток технічного регулювання відповідає політичному курсу України на інтеграцію до європейських та трансатлантичних структур, приєднання до Генеральної угоди з тарифів і торгівлі GАТТ та вступу до WТО.Саме з метою зближення системи національного технічного регулювання з

європейською Держстандарт України ініціював прийняття Постанови Кабінету Міністрів України від 19.03.97 р. 244 Про заходи щодо поетапного впровадження в Україні вимог директив Європейського Союзу, санітарних, екологічних, ветеринарних, фітосанітарних норм та міжнародних і європейських стандартів . Постанова являє собою розгорнений план зближення українського законодавства,

норм і правил, що визначають вимоги до продукції, з міжнародними і європейськими та передбачає розробку 25 Законів України, а також підготовку 14 галузевих програм оновлення нормативної бази з урахуванням міжнародних та європейських стандартів. У 1997 р. набув чинності Закон України Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції , який забезпечує захист

і підтримку вітчизняного товаровиробника. Запропонована цим Законом схема контролю якості та безпеки харчових продуктів повною мірою відповідає вимогам GАТТWТО і дає змогу запобігти зростанню бюджетних витрат на здійснення контролю в торгівлі, оскільки ввезення небезпечної продукції буде зупинено на державному кордоні України. Це, своєю чергою, дасть змогу цивілізованим шляхом захистити вітчизняного товаровиробника від

недобросовісної конкуренції. Проте реалізація цього потребує виконання значного обсягу робіт з розробки нормативно-правових документів, з питань конкретизації вимог і забезпечення їх дотримання щодо якості та безпеки харчової продукції. З метою гармонізації процедур стандартизації і сертифікації з міжнародними та європейськими, створення умов рівної конкуренції, підвищення ефективності механізму контролю на внутрішньому

ринку розроблено проект Закону України Про відповідальність виробника і постачальника за випуск та реалізацію дефектної продукції проект Закону України Про порядок утилізації та вивезення небезпечної продукції проект Закону України Про маркування продукції знаком відповідності , які стануть законодавчою основою високоефективного механізму нагляду і контролю на споживчому ринку України.

На початку 1998 р. набув чинності Закон України Про якість і безпеку харчової продукції та продовольчої сировини . У зазначеному Законі вперше чітко визначено перелік і порядок видачі документів, що підтверджують належну якість і безпеку продукції, встановлено правові засади забезпечення якості та безпеки харчових продуктів

і продовольчої сировини для здоров я населення, відрегульовано відносини між органами виконавчої влади, виробниками, продавцями постачальниками і споживачами під час розробки, виробництва, ввезення на митну територію України, закупівлі, постачання, зберігання, транспортування, реалізації, використання, споживання, утилізації харчових продуктів та продовольчої сировини, а також надання послуг сфері громадського харчування. Законом визначена мета державного регулювання, основні засади державної політики щодо забезпечення

якості та безпеки харчових продуктів і продовольчої сировини, вимоги щодо попередження ввезення, виготовлення, реалізації, використання неякісних, небезпечних або фальсифікованих харчових продуктів, продовольчої сировини та супутніх товарів, а також види діяльності спеціально уповноважених органів виконавчої влади щодо цього. Право українських громадян на споживання якісної та безпечної продукції, охорону навколишнього середовища, підтримку вітчизняного товаровиробника гарантується ст.

42, 43, 50 Конституції України. 2. Фактори, що обумовлюють якість продукції В умовах ринкових відносин якість забезпечується і гарантується підприємством. А якщо вона не забезпечується і не гарантується - підприємство гине автоматично забезпечує це той же ринок, але нормальний ринок, із збалансованим попитом і пропозицією. В 60-70-і роки вважали, що для успіху виробника достатньо, щоб продукції було багато

і вона була дешевою. В 80-і роки стало очевидним, що виникла конкуренція не цін, а якості 80 покупців приймали рішення про покупку, звертаючи увагу в першу чергу на якість продукції. Таким чином, конкурентоспроможною могла стати лише продукція, яка мала, при інших рівних умовах, меншу виробничу собівартість і вищу якість. В 1982 р.в США була видана книга Едварда Демінга Якість, продуктивність, конкурентоспроможність , в

якій автор виклав свою концепцію постійного підвищення якості у вигляді 14 знаменитих постулатів 13 .Зараз весь світ працює над проблемою забезпечення якості. Методичною її основою є так звана петля якості 9 , яка в класичному варіанті має такий вигляд рис. 1 .На якість продукції впливає значна кількість факторів, які діють як самостійно, так і в взаємозв язку між собою, як на окремих етапах життєвого циклу продукції, так

і на кількох. В 10 всі фактори об єднані в 4 групи технічні, організаційні, економічні і суб єктивні. До технічних факторів належать конструкція, схема послідовного зв язку елементів, система резервування, схемні вирішення, технологія виготовлення, засоби технічного обслуговування і ремонту, технічний рівень бази проектування, виготовлення, експлуатації та інші. До організаційних факторів належать розподіл праці

і спеціалізація, форми організації виробничих процесів, ритмічність виробництва, форми і методи контролю, порядок пред явлення і здачі продукції, форми і способи транспортування, зберігання, експлуатації споживання , технічного обслуговування, ремонту та інші. Організаційним факторам, на жаль, ще не приділяється стільки уваги, скільки технічним, тому дуже часто добре спроектовані і виготовлені вироби в результаті поганої організації виробництва, транспортування,

експлуатації і ремонту достроково втрачають свою високу якість. Рис. 1. Петля якості , або етапи, на яких забезпечується якість До економічних факторів належать ціна, собівартість, форми і рівень зарплати, рівень затрат на технічне обслуговування і ремонт, ступінь підвищення продуктивності суспільної праці та

інше. Економічні фактори особливо важливі при переході до ринкової економіки, їм одночасно властиві контрольно-аналітичні і стимулюючі властивості. До перших відносять такі, що дозволяють виміряти затрати праці, засобів, матеріалів на досягнення і забезпечення певного рівня якості виробів. Дія стимулюючих факторів приводить як до підвищення рівня якості, так і до його зниження. Найбільш стимулюючими факторами

є ціна і зарплата. Правильно організоване ціноутворення стимулює підвищення якості. При цьому ціна повинна покривати всі витрати підприємства на заходи по підвищенню якості і забезпечувати необхідний рівень рентабельності. В той же час вироби з більш високою ціною повинні бути, високої якості. В забезпеченні якості значну роль відіграє людина з її про-фесійною підготовкою, фізіологічними і емоціональними особ-ливостями, тобто мова йде про суб

єктивні фактори, які по-різ-ному впливають на розглянуті вище фактори. Від професійної підготовки людей, які зайняті проектуванням, виготовленням і експлуатацією виробів, залежить рівень використання техніч-них факторів. Але якщо в процесі функціонування технічних факторів роль суб єктивних слабшає, тому що на цій стадії процес проходить з використанням сучасної техніки

і технології, яка максимально звільняє технологічний процес від участі лю-дини, то в організаційних факторах суб єктивний елемент віді-грає вже значну роль, особливо коли мова заходить про способи і форми експлуатації і споживання виробів. Наскільки важливі суб єктивні фактори, свідчить поширена серед виробників думка про економічну вигідність підвищення якості. Якість розглядається при цьому як соціальне бажана ме-та, але

її вплив на підвищення рентабельності вважається міні-мальним. Пояснюється це недостатньою обізнаністю вироб-ників, які допускаються таких помилок. Більш висока якість обходиться дорожче. Це найпошире-ніша думка щодо якості. Але новий погляд на механізми ство-рення якості і процеси виробництва показав, що висока якість не завжди коштує дорожче. Важливо зрозуміти, як створюється якість виробу при сучасному масовому виробництві.

На основі потреб ринку якість спочатку визначається на папері у вигляді проекту. Потім все це втілюється в реальний виріб за допомогою відповідних виробничих процесів. Вкладання, більших коштів в наукові дослідження і дослідні розробки може дати в результаті помітне підвищення якості виробу. Одночасне вдосконалення виробничих процесів може привести до значного зниження собівартості виробу. Це широко продемонстровано в Японії

і на Заході на всьому діапазоні промислових товарів масового вироб-ництва комп ютери, побутова електротехніка і побутові при-лади. За останні два десятиліття якість цих виробів помітно поліпшилась, а вартість впала. Акцент на якість веде до зменшення продуктивності. Думка, що якість може бути отримана тільки за рахунок кількості - широко розповсюджена серед керівників виробництва помилка. Ця точка зору є останньою з того періоду, коли управління якістю полягало у фізичному

огляді кінцевого виробу. У цій си-туації більш жорсткі вимоги контролю призводили до відбраковки більшої кількості готової продукції. Але з того часу контроль якості став більш скрупульозним. В сучасній структурі управління якістю акцент змінився на попередження недоліків на стадіях розроблення і виготовлення. Тому дефектні вироби, перш за все, не виробляються. Зусилля, потрачені на те, щоб по-ліпшити якість і зберегти кількість, сприяли тому, що поліпшен-ня

якості призводить, як правило, до більш високої продук-тивності. 3. На якість впливає культура праці робочої сили. Виробники звертають вину за низьку якість своїх виробів на відсутність ро-зуміння якості і низьку культуру праці своїх працівників. Більш глибокий аналіз цього питання показує, що працівники можуть нести відповідальність тільки в тому випадку, якщо керівництво забезпечило - всебічне навчання

операторів обладнання - працівників детальними інструкціями щодо роботи - засобами для перевірки або оцінювання результатів дій цих працівників - засобами для регулювання обладнання або процесу у ви-падку, якщо результат виявляється незадовільним. Правдива оцінка виробників скоріше всього покаже, що їх керівництво нездатне забезпечити ці дуже важливі вихідні умови на більшості робочих місць. І замість того, щоб шукати винних працівників, компаніям необхідно вивчити слабкі місця своїх систем

управління. Якість може бути забезпечена суворою перевіркою. Конт-роль був першим офіційним механізмом управління якістю на початку цього століття, і більшість виробників досі впевнені, що якість може бути поліпшена за допомогою суворого контролю. Слід відмітити, що перевірка може привести тільки до від-окремлення якісних виробів від неякісних. Сама по собі вона не може поліпшити якість виготовленої продукції.

Більш того, тоді як останні дослідження показали, що від 60 до 70 всіх дефектів, виявлених на виробництві, прямо або посередньо відносяться до помилок, допущених на таких ділянках, як проектування, техно-логічна підготовка виробництва і закупівля матеріалів, майже всі перевірки і дії з управління якістю все-таки спрямовані на ви-робничу ділянку. Необхідно підкреслити, що управління якістю - це не

ізольо-ваний вид діяльності відділу технічного контролю. Щоб бути ефективним, цей процес повинен охоплювати операції всіх відділів, включаючи ті, які займаються маркетингом, проектно-конструкторськими розробками, технологією, виробництвом, пакуванням, диспетчеризацією і транспортуванням. Фактично, управління якістю повинно охоплювати діапазон від постачаль-ників вихідного матеріалу до замовників. Важливо зрозуміти вимоги споживачів

і мати точний зворотний зв язок, який дає інформацію про їхнє сприйняття виробів, які вони отримують. Розділ 2 Основи сертифікації програмного забезпечення 2.1. Суть та мета сертифікації Сертифікація - процедура, за допомогою якої третя сторона дає письмову гарантію, що продукція, процес чи послуга відповідають заданим вимогам. Сертифікація - це гарантія, що виріб або товар відповідає відповідним

вимогам і має задану якість. Предмет сертифікації - якість продукції, процесу, послуги і систем якості. Обєкт сертифікації - продукція, процес, послуга, система, організація, підприємство, лабораторія. В наш час сертифікація стала одним із важливих механізмів управління якістю, який дає можливість об єктивно оцінити продукцію, надати споживачу підтвердження її безпеки, забезпечити контроль за відповідністю продукції вимогам екологічної чистоти, а також підвищити

її конкурентоздатність. В дальньому зарубіжжі безпека продукції для людини і навколишнього середовища давно підтверджується сертифікацією і, хоча вартість її значна, виробник змушений одержувати сертифікат для того, щоб мати ринок збуту і уникнути втрат продажу своєї продукції. А втрати ці значні за даними торгово-промислової палати вони досягають 25 від обсягу реалізації. А в окремих випадках бувають

і вищі. Так, наприклад, завод бурильних труб до сертифікації продавав їх за ціною до 600 доларів за тонну, а після сертифікації - від 900 до 1600 доларів - в залежності від типорозміру. Мета сертифікації ? підтвердження показників характеристик та властивостей продукції, процесів, послуг на підставі випробувань ? підтвердження відповідності даної продукції, процесу або послуги обовязковим вимогам стандарту. Завдання сертифікації ? контроль

і технічний нагляд за виробництвом сертифікованої продукції ? експертиза нормативних документів на сертифіковану продукцію ? атестація і акредитація органів з сертифікації продукції, систем якості ? визнання зарубіжних сертифікацій. Значення сертифікації ? сертифікація є найважливішим механізмом управління якістю ? сертифікація забезпечує відповідність продукції вимогам екологічної чистоти ? сертифікація гарантує безпеку виробництва продукції для людини

і навколишнього середовища ? сертифікація сприяє підвищенню конкурентоздатності продукції. Види сертифікації Сертифікація буває обовязковою і добровільною. Обовязкова сертифікація - підтвердження уповноваженим на те органом відповідності даної продукції, процесу або послуги обовязковим вимогам стандарту. Обовязкова сертифікація в Україні, як і в зарубіжних країнах, насамперед розповсюджується на споживчі

товари і підтверджує їх безпеку та екологічність. Як вже відмічалося раніше, продукція, що належить обовязковій сертифікації, включається в офіційний перелік, який є важливим документом для всіх зацікавлених в сертифікації. Добровільна сертифікація - сертифікація, яка проводиться на добровільній основі за ініціативою виробника виконавця , продавця або споживача продукції.

Добровільна сертифікація проводиться на відповідність тим нормативним документам, котрі пропонує замовник. Це може бути і стандарт будь-якої зарубіжної країни, стандарт України, стандарт підприємства або договірні умови. Система сертифікації - система, яка виробила власні правила процедури і управління для приведення сертифікації відповідності.

Вона може діяти на національному, регіональному і міжнародному рівнях. Орган з сертифікації - орган, що проводить сертифікацію відповідності ? Держстандарт - національний орган ? науково-технічна комісія ? органи з сертифікації продукції ? органи з сертифікації систем якості ? випробувальні лабораторії ? експерти-аудитори ? науково-методичний та інформаційний центри ? територіальні центри стандартизації.

Організаційна структура органу з сертифікації - в загальному випадку її утворюють керівник, рада, виконавчі групи. До складу органів з сертифікації може входити акредитована випробувальна лабораторія центр Органи сертифікації виконують такі функції для заявників ? приймають та розглядають заявки на сертифікацію продукції системи якості , готують рішення щодо них та взаємодіють з заявниками під час проведення сертифікації ? оформляють та видають сертифікати відповідності, атестати

виробництва ? готують рішення щодо визнання зарубіжних сертифікатів та доводять прийняті рішення до заявників ? проводять або організують проведення технічного нагляду за виробництвом та випробуваннями сертифікованої продукції систем якості ? готують рішення про скасування або припинення дії виданих сертифікатів відповідності та інформацію про прийняті органом рішення Національному органу з сертифікації, територіальному центру

Держстандарту України і заявнику ? проводять експертизу нормативних документів на продукцію, що сертифікується, та змін до них ? проводять експертизу претензій та рекламацій від споживачів на продукцію, що сертифікована цим органом ? інформують виробників та постачальників сертифікованої продукції про заплановані зміни нормативних документів на цю продукцію ? здійснюють нагляд за проведенням випробувань продукції, що сертифікується, з метою забезпечення обєктивності та достовірності результатів випробувань ? здійснюють

технічний нагляд за атестованим виробництвом ведуть реєстр сертифікованої продукції систем якості приймають до розгляду апеляції з питань сертифікації продукції систем якості в галузі акредитації органу. Основні поняття з сертифікації Заява про відповідність - заява постачальника під його повну відповідальність про те, що продукція, процес, послуга відповідають конкретному стандарту або іншому нормативному документу. Відповідність - додержання всіх встановлених вимог до продукції, процесів,

послуг. Посвідчення відповідності - дія випробувальної лабораторії третьої сторони, яка доводить, що конкретний випробуваний зразок відповідає конкретному стандарту або іншому нормативному документу. Сертифікат відповідності - документ, виданий у відповідності до правил системи сертифікації, який вказує, що забезпечується необхідна впевненість в тому, що належним чином ідентифікована продукція, процес або послуга відповідають конкретному стандарту чи

іншому нормативному документу. Сертифікація відповідності - дія третьої сторони, яка доводить, що забезпечується необхідна впевненість в тому, що належним чином ідентифікована продукція, процес або послуга відповідають конкретному стандарту або іншому нормативному документу. Третя сторона - особа або орган, які визнані незалежними від сторін, що беруть участь у розгляді певного питання. Знак відповідності - захищений у встановленому порядку знак, який використовується або виданий

у відповідності з правилами системи сертифікації і який вказує на те, що забезпечується якість згідно нормативних документів чи стандартів. Загальні правила, схеми та порядок проведення сертифікації Схема проведення сертифікації продукції Сертифікація передбачає такі основні етапи ? атестація виробництва продукції ? сертифікація системи якості виробництва продукції ? випробування продукції з метою сертифікації ? технічний нагляд за виробництвом продукції. Правила сертифікації продукції

При виборі схеми сертифікації рекомендується керуватися такими правилами ? сертифікат на одиничний виріб видається на підставі позитивних результатів випробувань цього виробу, що проведені у випробувальній лабораторії ? сертифікат на партію продукції виробів видається на підставі позитивних результатів випробувань зразків продукції виробів , що відібрані від партії в порядку та кількості, які визначені органом сертифікації і проведені у випробувальній лабораторії ? розмір партії штук, кг, м, кв. м тощо наводиться заявником

у заявці на сертифікацію ? коли заявка подається на партію продукції виробів , що планується до виготовлення, орган з сертифікації разом з заявником вирішують питання про економічну доцільність атестації виробництва цієї продукції ? ліцензія на право застосування сертифіката відповідності щодо продукції виробів , яка виготовляється виробником серійно протягом встановленого ліцензією строку, надається органом з сертифікації на підставі позитивних результатів первісних випробувань в акредитованій лабораторії зразків продукції,

що відбираються з виробництва або з торгівлі у кількості, в стоки і порядку, які встановлені органом з сертифікації атестації виробництва та подальшого технічного нагляду за виробництвом сертифікованої продукції, який здійснюється органом з сертифікації, або за його дорученням - іншими організаціями сертифікації системи забезпечення якості сертифікованої продукції та подальшого технічного нагляду за відповідністю системи якості встановленим вимогам ? ліцензія на право застосування

сертифіката відповідності щодо продукції виробів , що виробляється заявником серійно протягом встановленого ліцензією строку, надається органом з сертифікації продукції на підставі сертифікації системи забезпечення якості під час виготовлення цієї продукції тільки в тому випадку, якщо за технологічним процесом виробництва кожна одиниця продукції підлягає контролю на відповідність усім вимогам нормативного документа, на відповідність до якого вона сертифікується. Одиницею продукції вважається ? один штучний виріб ? партія продукції,

що супроводжується одним сертифікатом відповідності або одним супроводжувальним документом, в якому є посилання на сертифікат відповідності ? партія продукції, що виготовлена з однієї й тієї ж партії вихідної сировини, матеріалів тощо. Орган з сертифікації продукції має право проводити випробування сертифікованої продукції з метою технічного нагляду у випробувальній лабораторії, а також застосовувати й інші правила щодо вибору схеми модуля сертифікації, наведеної в таблиці, залежно від специфіки продукції

та особливостей її виробництва. Порядок проведення робіт з сертифікації продукції Порядок проведення робіт з сертифікації регламентується нормативним документом ДСТУ 3413-96 і в загальному випадку містить ? подання та розгляд заявки на сертифікацію продукції ? прийняття рішення за заявкою з зазначенням схеми модуля сертифікації ? атестацію виробництва продукції, що сертифікується, або сертифікацію системи якості, якщо це передбачено схемою сертифікації ? відбирання,

ідентифікацію зразків продукції та їх випробування ? аналіз одержаних результатів та прийняття рішення про можливість видачі сертифікату відповідності та надання ліцензій ? видачу сертифікату відповідності, надання ліцензій та занесення сертифікованої продукції до Реєстру Системи ? визнання сертифікату відповідності, що виданий закордонним або міжнародним органом ? технічний нагляд за сертифікованою продукцією під час

її виробництва ? інформацію про результати робіт з сертифікації. Подання та розгляд заявки. Для проведення сертифікації продукції заявник включно іноземний подає до акредитованого органу з сертифікації продукції заявку відповідної форми, яка повинна бути розглянута, і не пізніше одного місяця після її подання заявник повинен одержати рішення, яке містить основні умови сертифікації. Копії рішення направляються ? до органу з сертифікації систем якості в разі

необхідності ? до випробувальної лабораторії, що буде проводити випробування ? до територіального центру Держстандарту за місцем розташування заявника. Якщо є декілька акредитованих органів з сертифікації конкретного виду продукції, що діють в різних регіонах, заявник має право подати заявку до будь-якого з них. Проведення випробувань з метою сертифікації. Здійснює випробувальна лабораторії.

Заявник надає зразки проби продукції для випробувань та технічну документацію на них. Кількість зразків для випробувань та правила їх відбирання встановлюються органом з сертифікації. При позитивних результатах протоколи випробувань передаються органу з сертифікації продукції і 3 копії - заявнику. В разі отримання негативних результатів хоча б по одному з показників, випробування з метою сертифікації припиняються, інформація про негативні результати подається заявнику та органу

з сертифікації продукції, який скасовує заявку. Повторні випробування можуть бути проведенні тільки після подання нової заявки та надання органу з сертифікації продукції переконливих доказів проведення підприємствами корегуючих заходів щодо усунення причин, що викликали невідповідність. Зразки продукції, що пройшли випробування з метою сертифікації, в тому числі руйнівні, залишаються власністю заявника. Видача сертифіката відповідності.

При наявності протоколів з позитивними результатами випробувань, сертифіката на системи якості або атестату виробництва, залежно від прийнятої схеми модуля сертифікації, орган з сертифікації продукції оформляє сертифікат відповідності, реєструє його в Реєстрі Системи та видає заявнику, який після цього має право маркувати продукцію, тару, упаковку, супровідну документацію та рекламні матеріали знаком відповідності.

Згідно ДСТУ 2296-93 встановлено такі зображення знака відповідності ? для продукції, яка відповідає обовязковим вимогам нормативних документів та вимогам, що передбачені чинними законодавчими актами України, за якими встановлено обовязкову сертифікацію ? для продукції, яка відповідає усім вимогам нормативних документів, що поширюються на дану продукцію. Знак відповідності, зображений на рис. 3.1, застосовується також для позначення продукції, яка не підлягає обов язковій сертифікації, проте

сертифікована з ініціативи виробника виконавця , продавця постачальника чи споживача продукції добровільна сертифікація . Строк дії сертифіката на продукцію, яка випускається підприємством серійно протягом строку, що встановлений ліцензійною угодою, визначає орган з сертифікації з урахуванням строку дії нормативних документів на продукцію, строку, на який сертифікована система якості або атестоване виробництво. Строк, що встановлений в ліцензії, не продовжується.

Порядок надання нової ліцензії замість тієї, що втратила силу, визначає орган з сертифікації продукції в кожному конкретному випадку. Знак відповідності і правила його застосування Маркування товару знаком відповідності здійснюється у відповідності з правилами застосування знаку відповідності при обовязковій сертифікації , діючим з грудня 1993 року. Цей документ відзначає, що маркування товару знаком відповідності необхідне виробнику, покупцю, державному

інспектору, страховим компаніям. Державна система сертифікації УкрСЕПРО Органи з сертифікації продукції призначаються та акредитуються Національним органом з сертифікації. Орган з сертифікації продукції виконує такі основні функції ? здійснює управління Системою сертифікації закріпленої за ним номенклатури продукції та несе відповідальність за її функціонування ? розробляє організаційно-методичні документи з сертифікації ? закріпленої продукції

? проводить за дорученням Національного органу з сертифікації акредитацію випробувальних лабораторій центрів ? визначає схему та порядок проведення сертифікації закріпленої продукції ? організує та проводить атестацію виробництв ? здійснює технічний нагляд за сертифікованою продукцією та її виробництвом ? видає сертифікати відповідності на продукцію та атестати виробництв. Випробувальні лабораторії центри акредитуються Національним органом з сертифікації або за його дорученням

- органом з сертифікації продукції та виконують такі основні функції ? проводять випробування продукції, що сертифікується відповідно до галузі акредитації, та видають протоколи випробувань ? беруть участь за пропозицією органу з сертифікації в проведенні технічного нагляду за виробництвом сертифікованої продукції, а за пропозицією Національного органу з сертифікації - в проведенні інспекційного контролю ? беруть участь за пропозицією органу з сертифікації в атестації виробництва

продукції, що сертифікується. Експерти-аудитори, які атестовані в Системі та занесені до реєстру Системи, за дорученням Національного органу з сертифікації можуть виконувати окремі роботи, що повязані з сертифікацією продукції Система сертифікації СЕRТЕХ - нова форма добровільної сертифікації продукції Добровільна сертифікація продукції може проводитись на відповідність вимогам, які не віднесені законодавчими

актами і нормативними документами до обов язкових умов, за ініціативою виробника, продавця, покупця, органів державно-виконавчої влади, громадських організацій і окремих громадян. Сертифікація захищає виробника від конкуренції з постачальниками несертифікованої продукції, забезпечує йому рекламу і ринок збуту і є інструментом в досягненні довіри до якості товару.

Порядок проведення сертифікації товарів в загальному вигляді включає ? подання та розгляд заяви на сертифікацію товарів ? прийняття рішення за заявою ? ідентифікація зразків товару ? експертна оцінка зразків товару ? аналіз отриманих результатів ? прийняття рішення про можливість видачі сертифіката відповідності ? видача сертифіката відповідності ? внесення сертифікаційних товарів у Реєстр Системи. УкрСЕПРО - діюча система сертифікації відповідності в

Україні. УкрСЕПРО дуже важливий для Російських компаній та компаній-експортерів в Україну. УкрСЕПРО аналогічний ISO 9000 серії сертифікатів для західних компаній. Він є затвердженим індикатором якості для України. УкрСЕПРО Сертифікація має на увазі не тільки високий рівень менеджментув компанії, але й певні стандарти якості продукції. Іншими словами, для отримання сертифіката необхідні тести на зразках продукції.

Ці тести робляться в спеціальних лабораторіях ДЕРЖСПОЖИВСТАНДАРТу Українська Державна організація по стандартизації, метрології та сертифікації . У відповідності з результатами цих тестів і видається сертифікат. ДСТУ 3413-96 - даний стандарт встановлює загальні вимоги щодо порядку проведення сертифікації продукції, процесів та послуг в Системі сертифікації УкрСЕПРО.

Порядок проведення сертифікації конкретної продукції встановлюється органом з сертифікації продукції з урахуванням вимог цього стандарту та особливостей виробництва, випробувань та постачання конкретної продукції. Стандарт враховує положення настанов 180 27, 130 ІЕС 7, 28, 60. У цьому стандарті є посилання на такі нормативні документи ДСТУ 2296-93 Національний знак відповідності. Форма, розміри, технічні вимоги та правила застосування

ДСТУ 2462-94 Сертифікація. Основні поняття. Терміни та визначення ДСТУ 3230-95 Управління якістю та забезпечення якості. Терміни та визначення ДСТУ 3278-95 Система розроблення та поставлення продукції на виробництво. Основні терміни та визначення ДСТУ 3414-96 Система сертифікації УкрСЕПРО. Атестація виробництва. Порядок проведення

ДСТУ 3415-96 Система сертифікації УкрСЕПРО. Реєстр Системи ДСТУ 3417-96 Система сертифікації УкрСЕПРО. Процедура визнання результатів сертифікації продукції, що імпортується ДСТУ 3419-96 Система сертифікації УкрСЕПРО. Сертифікація систем якості. Порядок проведення ДСТУ 3498-96

Система сертифікації УкрСЕПРО. Бланки документів. Форма та опис ДСТУ 3957-2000 Система сертифікації УкрСЕПРО. Порядок обстеження виробництва під час проведення сертифікації продукції ДСТУ 130 9002-95 Системи якості. Модель забезпечення якості в процесі виробництва, Монтажу та обслуговування Настанова І80 ІЕС 7 1994 Настанови щодо розроблення стандартів, придатних для оцінювання відповідності.

Сертифікацію продукції в Системі проводять виключно органи з сертифікації, а в разі їх відсутності - організації, що виконують функції органів з сертифікації продукції за дорученням Держстандарту України. Порядок проведення сертифікації продукції в загальному випадку містить - подання та розгляд заявки на сертифікацію продукції - аналіз наданої документації -прийняття рішення за заявкою із зазначенням схеми моделі сертифікації - обстеження виробництва -атестацію виробництва продукції,

що сертифікується, або сертифікацію системи якості, якщо це передбачено схемою сертифікації терміни та в кількості, встановлених у програмі технічного нагляду - сертифікації оцінки системи якості підприємства-виробника продукції, яка сертифікується, подальшого технічного нагляду за системою якості та проведення контрольних випробувань зразків продукції, що відбираються з виробництва або у постачальника, з торгівлі у порядку, в терміни та в кількості, встановлених у програмі технічного нагляду.

Орган з сертифікації продукції може застосовувати й інші правила щодо вибору схеми моделі сертифікації залежно від специфіки продукції та особливостей її виробництва. Під час сертифікації перевіряються характеристики показники продукції і застосовуються методи випробувань, які дозволяють - провести ідентифікацію продукції, в тому числі перевірити належність до класифікаційної групи, відповідність

технічної документації, походження, приналежність до даної партії та ін. -повно і вірогідно підтвердити відповідність продукції заданим вимогам. У нормативних документах на продукцію, які застосовуються під час обов язкової сертифікації, повинні ясно та однозначно наводитись технічні вимоги, що підтверджуються сертифікацією. Норми та дозволені відхилення слід задавати таким чином, щоб забезпечувалась можливість

їх вимірювання з заданою або відомою точністю під час випробувань. Вступна частина нормативного документа або розділ Галузь використання мають містити вказівку щодо можливості використання документа для сертифікації наприклад, стандарт придатний для обов язкової сертифікації . У нормативних документах на продукцію, які застосовуються під час обов язкової сертифікації, в спеціальному

розділі або через посилання на інший нормативний документ повинні встановлюватись методи, умови, обсягі порядок випробувань для підтверджені-відповідності до технічних вимог.Слід встановлювати вимоги щодо показників точності вимірювань та випробувань, що забезпечують зіставлення результатів, які отримані різними випробувальними лабораторіями. Якщо послідовність проведення випробувань впливає на результати випробувань, вона має бути наведена.

Нормативні документи на методи випробувань є обов язковими, якщо в нормативна документах на продукцію в частині перевірки обов язкових вимог наведені посилання на нормативні документи. Вимоги щодо маркування, які встановлені нормативними документами, повинні забезпечувати однозначну ідентифікацію продукції, а також містити вказівки про спосіб нанесення знака відповідності. Органи з сертифікації продукції не пізніше, як за шість місяців, сповіщають підприємств яким ними надано

право застосування сертифіката відповідності, про заплановані зміни в стандартах, що розповсюджуються на сертифіковану продукцію. Для проведення сертифікації продукції в Системі заявник подає до акредитованої органу з сертифікації продукції заявку. Інформація про акредитовані в Системі органи з сертифікації продукції міститься в дові, кових матеріалах, що складаються за даними Реєстру Системи та видаються

Держстандарте України. Явки на сертифікацію продукції іноземного виробництва за схемами з обстеже ням, атестацією виробництв або сертифікацією систем якості подаються за встановлені порядком. У разі відсутності на час подання заявки акредитованого в Системі органу з серт фікації продукції заявка подається до Держстандарту України, який розглядає її і не пізнії одного місяця від дня подання сповіщає заявника

про своє рішення , що оформлюєть згідно з додатком В. Копія рішення направляється організації, що визначена Держстанда том для проведення робіт з сертифікації. Якщо є декілька акредитованих органів з сертифікації конкретного виду продукі заявник має право подати заявку до будь-якого з них. Орган з сертифікації розглядає заявку

і не пізніше одного місяця після її подан сповіщає заявника про своє рішення, яке повинно вміщати основні умови сертифікації. Копії рішення направляються -до органу з сертифікації систем якості в разі необхідності -до випробувальної лабораторії, що буде проводити випробування -до органу, що здійснюватиме технічний нагляд за необхідності -до територіального центру стандартизації, метрології та сертифікації за місцем розшування заявника. Обстеження виробництва проводиться з метою встановлення відповідності фактичного

стану виробництва вимогам документації, підтвердження можливості підприємства виготовлювати продукцію відповідно до вимог чинних нормативних документів, видачі рекомендацій щодо періодичності та форм проведення технічного нагляду за виробництвом сертифікованої продукції. За результатами обстеження оформлюється акт обстеження, який повинен містити обгрунтовані висновки і, за необхідності, рекомендації щодо усунення виявлених недоліків.

Акт підписується членами комісії і затверджується керівником органу з сертифікації. Атестація виробництва проводиться з метою оцінки технічних можливостей підприємства-виробника забезпечити стабільний випуск продукції, що відповідає вимогам нормативних документів, та видачі рекомендацій щодо періодичності випробувань, кількості зразків проб , що випробовуються під час сертифікації, способів та правил їх відбирання. Атестація виробництва проводиться органом з сертифікації продукції

і виконується за ініціативою заявника або за рішенням органу з сертифікації продукції. Порядок проведення цих робіт встановлено в ДСТУ 3414. Сертифікація системи якості щодо виробництва продукції, яка сертифікується, проводиться з метою забезпечення впевненості органу з сертифікації продукції в тому, що продукція, яка випускається підприємством, відповідає обов язковим вимогам нормативних документів, всі технічні, адміністративні та людські чинники, що впливають

на якість продукції, знаходяться під контролем, продукція незадовільної якості своєчасно виявляється, а підприємство вживає заходів щодо запобігання виготовлення такої продукції на постійній основі. Сертифікація систем якості проводиться органами, що акредитовані в Системі на право проведення цих робіт, та виконується за ініціативою заявника або за рішенням органу з сертифікації продукції. о за рішенням органу з сертифікації

продукції. Порядок проведення цих робіт встановлено в ДСТУ 3419. Список використаних джерел 1.Закон України Про стандартизацію . 2. Калита П.Я. Системы качества и международные стандарты ИСО серии 9000. -К. Украинская ассоциация качества, 1996 181 с. 3. Окрепилов В.В. Всеобщее управление качеством

Учебник СПб 1996. -Ч.1. 4. Кириченко Л.С Чернухіна Н.М. Сертифікація та якість продукції в сучасних умовах господарювання Навчальний посібник Львів К 1995. 5. Шаповал М.І. Основи стандартизації, управління якісю і сертифікації Підручник К 1997 152 с. 6. ДСТУ 2681 - 94 Метрологія. Терміни та визначення К. Держстандарт

України, 1994. 7. ДСТУ 2682 - 94 Метрологічне забезпечення. Основні положення К. Держстандарт України, 1994. 8. КНД 50 - 002 - 93 Система сертифікації Укрсепро. Основні положення К. Держстандарт України, 1993. 9. КНД 50 - 004 - 93 Система сертифікації Укрсепро. Вимоги до випробувальних лабораторій та порядок

їх акредитації К. Держстандарт України, 1993. 10. КНД 50 - 005 - 93 Система сертифікації Укрсепро. Порядок проведення сертифікації продукції К. Держстандарт України, 1993. 11.КНД 50 - 006 - 93 Система сертифікації Укрсепро. Атестація виробництв. Порядок здійснення К. Держстандарт України, 1993. 12.

КНД 50 - 007 - 93 Система сертифікації Укрсепро. Реєстр системи К. Держстандарт України, 1993. 13. Гуржій А.М Поворознюк Н.І. Електричні та радіотехнічні вимірювання.Посіб. для пед.працівників та учнів проф техн.навч. закл К. Навч.книга, 2002, 287с. іл.