1-й ведучий. Добрий день, дорогі гості!2-й ведучий. Сьогодні ми зібралися в цьому залі, щоб ушанувати найпрекраснішу з наук – древню і вічно молоду історію.1-й. І в цей чудесний день до нас на свято прибула головна покровителька історії, її муза – Кліо.Входить Кліо.Клио. Из глубины веков, из красоты далекой Меня позвали в гости – молодцы! За это я вам тайны приоткрою И мифы расскажу и покажу дворцы. Меня должны все узнавать – И взрослые, и дети. Меня должны все почитать – Я старше всех на свете. Урок истории для вас сегодня сказка, Но верьте мне, что пробегут года, Вы многое забудете, а это – В воспоминаньях будет навсегда. Нельзя забыть героев дней тех славных, Их имена должны вы повторять. Читать о них легенды и сказанья, И их дела былые вспоминать.^ 1-й. О Кліо! Дозволь нам розпочати вечір історії.2-й. Ми усі з нетерпінням чекаємо на зустріч зі святом.Кліо. І це чудово. Я дуже рада, що ви любите історію і зібралися, щоб вшанувати її. Адже це – найдавніша з наук. Вона виховує в нас кращі людські якості – сміливість, рішучість, доброту, почуття прекрасного і звичайно розвиває інтелект. Не даремно «батько історії» Геродот говорив: «Історія – учителька життя».^ 1-й. Це правда. Історія нас вчить бути гарними людьми й учить думати.2-й. О, Кліо, скажи, чим же сьогодні ти нас порадуєш? Яку цікаву історію розкажеш?Кліо. Я думаю, ми сьогодні з вами пройдемося головними сторінками нашої історії і згадаємо як все відбувалося.Стародавній світ.Танець.Двоє розмовляють, а третій дрімає біля багаття.Дикунка. Так, Швидкий Олене, я думала, що ти вже не вирвешся з лап цього тигра.Дикун. Ну що ти, Хитра Лисице, сотні разів я зустрічався з цими звірами і залишався цілий. Шкода тільки, що тигр забрав мою здобич, і тепер ми залишилися без м’яса. А як твоя здобич?^ Хитра Лисиця. Ой, зовсім погано. Злий дух лісу знищив усі гриби і ягоди.Швидкий Олень. Так, доведеться нам у пошуках їжі переходити в інше місце. Тільки, говорять, поблизу з’явилися воїни з племені тумба-юмба й іти звідси небезпечно.^ Хитра Лисиця. Підемо хоч погріємося біля багаття, а завтра поговоримо з вождем про те, як нам бути.Швидкий Олень. Йдемо.Хитра лисиця (до дитини). Гусяче Перо, чому не горить вогонь? Чи ти не давав йому їжі?^ Гусяче Перо (плаче). Я годував його і вдень, і вночі, не стуляючи очей, але дух вогню залишив нас.Швидкий Олень. О горе нам! Напевно, духи розгнівалися на нас і тепер нам загрожує загибель (плачуть, падають на коліна, простягаючи руки до небес).^ Завіса.Древня Греція.Ведучий. Грецькі боги оселилися на горі Олімп. Царював там Зевс. Три прекрасні гори охороняють вхід на світлий Олімп і піднімають густу хмару, що закриває ворота, коли боги спускаються на землю. Ні дощу, ні снігу не буває в царстві Зевса, там вічно панує ясне радісне літо.Ведучий. А нижче клубочаться хмари, які часом закривають далеку землю. Там, на землі, весну і літо змінюють осінь та зима, радість і веселощі чергуються з нещастям і горем. Правда, і боги зазнають смутку, але він швидко минає, і знову настає радість на Олімпі.Ведучий. Кожний народ на ранньому етапі розвитку проходив через язичницькі вірування. Це стосується й українців, які в давнину також були язичниками. Ведучий. На всій території Греції існували священні місця, де на честь богів зводились святилища, у яких служили оракули, що передавали волю богів. Щоб задобрити богів греки споруджували їм храми, ставили статуї, приносили жертви.Ведучий. Територія храму вважалася священною і недоторканою. Тому в храмах іноді ховалися втікачі або злочинці, яких не можна було там зачіпати, часто в храмах зберігалася скарбниця міста. Особливо відомі храми Зевса в Олімпії і Аполлона в Дельфах. Ведучий. Місцем жертвоприношень слугував вівтар, установлений просто неба або всередині храму. На вівтарі розводили священний вогонь. Жертовними дарами були плоди, їжа, вино, пахощі, тварини. Греки знали вподобання богів і приносили в жертву різних тварин. Посейдонові – биків, Афіні – корів. Після того як жрець проказував молитву, голову тварини окропляли водою, щоб її очистити. Зібрану кров лили на вівтар. Тушу смажили на вогні і роздавали як частування.^ Завіса.Танок.Київська РусьВедучий. Загадкова дорога історії привела нас сьогодні до часів, які засвідчили виникнення українського народу і побудову першої самостійної держави. Назва цієї держави – Київська Русь. Ведучий. Змінювали один одного князі. Зростав, розбудовувався, міцнів Київ. Збільшувалася територія князівства за рахунок приєднання сусідніх земель. Ведучий. У панцирах, з мечами і щитами Стоять далекі предки перед нами, Хоч дивно нам дивитись на щити З двадцятого століття висоти.Ведучий. Жив Ігор-князь у нашім краї, Не на землі, а на коні: Десь на кордоні запалає, А вже нога у стремені. В шоломі й панцирі, із луком, З мечем відгостреним завжди, Бив половецьких хижих круків За наші села й городи.Ведучий. Княгине Ольго, ти в часах далеких До нас прийшла з болгарської землі, Як ті вовки, чекали небезпеки, Як ті чайки, жалілися жалі. Та в Києві державною рукою Добро і лад ти швидко навела, І хрест засяяв зіркою святою, Яку ти в наше небо підняла.Ведучий. Князював він справедливо, Був розумним і сміливим. Землі всі в руках зібрав, Край він свій обороняв. І в європі честю мали Королі, князі, царі Поріднитись з Ярославом, Побувати у дворі.Ведучий. Але мудрість Ярослава Вся була в його ділах. У державнім будівництві, Владі, устрою, в судах.Запорізька Січ.1-й. запорізька Січ. Козаччина. Найлегендарніше минуле українського народу, його святиня. Синонім свободи, людської й національної гідності, талановитості.2-й. нашої заслуги в тім не бачу, Нашої не знаю в тім вини, Що козацьку бунтівливу вдачу Нам лишили предки з давнини.^ 1-й. Та хто ж вони – козаки? 2-й. Було колись в Україні – Ревіли гармати: Було колись- запорожці Вміли панувати. Панували, добували І славу, і волю.1-й. Мабуть, через віки до вас дійшов шелест козацьких знамен, брязкіт козацької зброї, стогін української землі від копит навальних ординців, бій, як блискавка, як межа між життям і смертю, між минулим і майбутнім нашого народу.2-й. ми любимо небо і квіти, І сонце нам шле свій привіт. Ми роду козацького діти, Землі української цвіт.Пісня.!932-1933 р.Лунає музика «Реквієм» Моцарт.Читець. Не звільняється пам'ять, відлунює знову роками. Я зітхну, запалю обгорілу свічу. Помічаю: не замки – твердині, не храми – Скам’янілий чорнозем – потріскані стіни плачу. Піднялись, озиваються в десятиліттях З далини, аж немов з кам’яної гори Надійшли. Придивляюсь: «Вкраїна, двадцяте століття». І не рік, а криваве клеймо «Тридцять три».Читець. У той рік заніміли зозулі, Накувавши знедолений вік, Наші ноги розпухлі узули В кирзяки-різаки у той рік. Клала в яму, копнувши під бік. Без труни, загорнувши в ряднину. А на ранок – помер чоловік. І невтому, трудягу старого, Без хреста повели у той бік. І кістьми забіліли дороги За сто земель сибірських, сто рік. У той рік і гілля, і коріння – Все трощив буревій навкруги. І стоїть ще й тепер Україна, Як скорботна німа край могил. Читець. Ти кажеш, не було голодомору? І не було голодного села? А бачив ти в селі пусту комору, З якої зерно вимели до тла? Як навіть марево виймали з печі І забирали прямо із горшків, Окрайці виривали з рук малечі І з торбинок нужденних стариків? Ти кажеш, не було голодомору? Чому ж тоді, як був і урожай, Усе суціль викачували з двору – Греби, нічого людям не лишай! Хто ж села, вимерлі на Україні, Російським людом поспіль заселяв? Хто? На чиєму це лежить сумлінні? Імперський молох світ нам затуляв. Я бачив сам у ту зловісну пору І пухлих, і померлих на шляхах. І досі ще стоять мені в очах… А кажеш – не було голодомору!1941-1945 р.Лунає пісня про війну.1-й. Ішов третій день війни. Москва – насторожена, зібрана, готова до оборони. Призовні пункти в колишніх школах. Діти, які подорослішали передчасно. 2-й. Війна не прийшла, а ввірвалася в будинки людей, перевернувши все з ніг на голову. Німці йшли ситі, наглі – місто завмерло в очікуванні. В ньому діяли окремі підпільні групи, в складі яких були й хлопчаки 10-14 років.^ 3-й. вони розклеювали листівки. Це багато – в окупованому ворогами місті знати, що країна не здалася, а воює і перемога близька.4-й. багато хлопчаків втекло на фронт, вони брали участь в боях. Їх називали – сини полків. ^ 1-й. Ходили в розвідку, воювали, геройські загинули. Їх імена навіки вписані в «Книгу пам’яті України».2-й. Майбутнє нації – її діти. І тому дітей разом з дорослими теж відправляли в концентраційні табори. Їх зпалювали, морили голодом, розстрілювали. 3-й. Терезин – маленьке чеське містечко. Старовинний замок, який загубився серед гір і долин. В транзитному лагері Терезин одночасно знаходились від 11000 до 65000 чоловік. За роки війни там побувало 1400000 чоловік. Із них – 15 000 дітей, яких відправили в Освенцим. Вижило менше 100 дітей, із дітей молодше 14 років не вернувся ніхто.4 –й. Мальчикам, играющим в войну, Я в Больших ладонях протяну Два десятка взятих наугад Оловянных маленьких солдат. Ты смотри внимательней, дружок – Тот без рук, а этот вот без ног, Третий черный, зубы лиш как мел, Видно, в танке заживо згорел. На четвертом – ордена как щит, Он в Берлине в мае был убит. А вот этот на густой заре В сорок третьем утонул в Днепре. У шестого на глазах слеза – Сорок лет как вишибло глаза. Горсть солдат ребятам протяну – Не играйте мальчики в войну.АфганістанПісня1-й. з 25 грудня 1979 року по 15 лютого 1989 року в Афганістані побувало 620 тисяч радянських солдатів, офіцерів, генералів, що виконували інтернаціональний обов’язок, тобто надавали допомогу братерському народові.2-й. за цей час було убито, померло від ран, загинуло в різних катастрофах, внаслідок нещасних випадків, зникло безвісти, не повернулося з полону 14453 особи, 35 тисяч дістали поранення. Але усі вони виконали свій військовий обов’язок, сплативши його власним життям. 3-й. Україна втратила в Афганістані 3 380 синів. Полонених, безвісти зниклих – 80 чоловік. Усі, що служили там, свято вірили, що допомагають Афгану.1-й. Вы смотрите с улыбкой на меня Сквозь мраморные плиты обелисков. Со мною незнакомые друзья, Все те, кого не знал я очень близько. Все те, кто до меня и за меня На камнях воевал Афганистана И, жизни драгоценной не Франя, Домой вернулся на борту «Тюльпана».2-й. Вас часто навещают матери, Цветы живые вам приносять дети, Неужто ваша смерть была зазря, И кто пред богом за нее в ответе?3-й. Стою в раздумье молча сердь могил, Где свят афганцы – братья боевые, Кто умер с честью, так же как и жил, Мне смотрят в душу словно бы живые.^ 1-й. Так історія має незабутні сторінки, які треба пам’ятати.2-й. Дякуємо тобі, Кліо, за ту радість, що ти нам даруєш. Спасибі за твої уроки мужності і добра.Кліо. Хожденье по векам и эрам Нам можно продовжать и продовжать. Нам знанья по истории лиш в помощь, Так что учтите, надо поднажать. Скажу я вам одно, ребята, Простите если повторюсь, Историю читайте увлеченно, Иначе я обижусь, рассержусь. Стремились провести мы этот вечер С більшою пользою для вас. Мои друзья все постарались, Вы не судите строго нас. А под конец мы крикнем «Браво» Давайте вместе детвора. Истории великой – слава! Истории – ура, ура, ура!. Комунальна установа «Пологівський колегіум №1»Підготувала: вчитель історії Цвяткова О.В.м.Пологи, 2010