київський апеляційний господарський суд 01025, м. Київ, пров. Рильський, 8 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30.03.2004р. Справа№ 38/703 Київський апеляційний господарський суд у складі:головуючого - судді Львова Б.Ю., суддів Полянського А.Г.,Коробенка Г.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України на рішення господарського суду м.Києва від 10.02.2004 р. у справі № 38/703 (суддя Власов Ю.Л.) за позовом Благодійного фонду "Екоправо-Львів" до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України про визнання недійсним висновку державної екологічної експертизи № 105 від 10.08.2003р\ за участю представників: позивача: Мелень О.М., відповідача: Мамули А.М., Калиновського С.В., Каленичеико Л.Г.,встановив: Благодійний фонд "Екоправо - Львів" (позивач) звернувся з позовом до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, яке є правонаступником Міністерства екології та природних ресурсів України згідно Указу Президента України від 15.09.2003р. №1039/2003 (відповідач) про визнання недійсним висновку державної екологічної експертизи №105 від 10.08.2003р. Рішенням господарського суду м.Києва від 10,02.2004 р. у справі № 38/703 позов задоволено. Відповідач не погоджуючись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та припинити провадження по справі, мотивуючи її тим, що рішення було прийняте місцевим судом при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а також у зв'язку з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків рішення обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального права. У відзиві на апеляційну скаргу позивач проти доводів відповідача заперечує та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін. Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі та додатково надані докази, обговоривши доводи скарги, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного. Указом Президента України „Про створення Дунайського біосферного заповідника" від 10.08.98р. №861/98, з метою поліпшення збереження у природному стані унікальних природних комплексів у дельті Дунаю, розвитку міжнародногоспівробітництва, наукових досліджень та моніторингу довкілля, був створений уКілійському районі Одеської області на базі природного заповідника "Дунайські плавні"Дунайський біосферний заповідник, підпорядкований Національній академії наукУкраїни. Пунктом 1 вказаного Указу Президента України встановлено площу Дунайського біосферного заповідника у розмірі 46402,9 гектара з акваторією Чорного моря, у тому числі 22662 гектари, що надаються йому в постійне користування як заповідна зона, та 23740,9 гектара, що включаються до його складу без вилучення у землекористувачів (додатки N1 і N2). Пунктом 3 вказаного Указу Президента України Міністерству охорони навколишнього середовища та ядерної безпеки України постановлено затвердити Положення про Дунайський біосферний заповідник. Відповідно до п.1.2. Тимчасового положення про Дунайський біосферний заповідник, затвердженого Міністерством охорони навколишнього середовища та ядерної безпеки України від 09.10.98р., загальна площа Дунайського біосферного заповідника складає 46402,9 гектара з протоками і внутрішніми водоймами та двокілометровою смугою в акваторії Чорного моря, у тому числі 22662 гектари, що надаються йому в постійне користування як заповідна зона, та 23740,9 гектара, що включаються до його складу без вилучення у землекористувачів. Згідно . з розділом 3 вказаного Тимчасового положення в рамках території Дунайського біосферного заповідника виділяється 4 зони з різним режимом охорони та використання природних ресурсів: заповідна зона, зона регульованого заповідного режиму, буферна зона та зона антропогенних ландшафтів. Відповідно до п.3.1.1. зазначеного Тимчасового положення на території заповідної зони заборонені будь-які дії, що можуть викликати погіршення етапу природних комплексів заповідника, у тому числі, проїзд, прохід, перебування сторонніх осіб, будь-які дії, що можуть змінити гідрологічний режим акваторії та його природні комплекси. 12.06.03р. Міністерство екології та природних ресурсів України направило позивачу лист №5666/26-11 в якому вказало, що на даний час Київським національним університетом ім. Т. Шевченка виконується науково-експертна оцінка ТЕО спорудження глибоководного суднового ходу Дунай-Чорне море. 18.06.03р. Міністерство екології та природних ресурсів України направило позивачу лист №5810/22-11, всякому повідомило, що надання до Міністерства екології та природних ресурсів України наукової еколого-експертної оцінки щодо матеріалів доопрацьованого ТЕО спорудження глибоководного суднового ходу Дунай-Чорне море, підготовленої Київським національним університетом ім. Т. Шевченка за завданням Міністерства екології та природних ресурсів України, очікується в кінці червня поточного року. 10.07.2003р. Міністерством екології та природних ресурсів України був затверджений висновок державної екологічної експертизи щодо доопрацьованого техніко-економічного обґрунтування інвестицій „Створення глибоководного суднового ходу Дунай-Чорне море на українській ділянці дельти" №105, яким затвердило наукову еколого-експертну оцінку щодо доопрацьованого ТЕО, підготовлену Київським національним університетом ім. Т.Шевченка, як висновок державної екологічної експертизи щодо ТЕО інвестицій „Створення глибоководного суднового ходу Дунай-Чорне море на українській ділянці дельти". Відповідно до ст.1 Закону України „Про екологічну експертизу" (далі - Закон), екологічна експертиза в Україні це вид науково-практичної діяльності спеціально уповноважених державних органів, еколого-експертних формувань та об'єднань громадян, що ґрунтується на міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі та оцінці передпроектних, проектних та інших матеріалів чи об'єктів, реалізація і дія яких може негативно впливати або впливає на стан навколишнього природного середовища, і спрямована на підготовку висновків про відповідність запланованої чи здійснюваної діяльності нормам і вимогам законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки. Згідно ст. 13 Закону державна екологічна експертиза організовується і проводиться еколого-експертними підрозділами, спеціалізованими установами, організаціями або спеціально створюваними комісіями спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органів на місцях із залученням інших органів державної виконавчої влади. Згідно п.1 ст.45 Закону, висновки державної екологічної експертизи можуть бути визнані недійсними в судовому порядку у разі порушення вимог законодавства про проведення державної екологічної експертизи. Обґрунтовуючи рішення по справі, суд першої інстанції, посилався на порушення відповідачем вимог проведення державної екологічної експертизи ТЕО інвестицій „Створення глибоководного суднового ходу Дунай-Чорне море", і, зокрема: ст.34 Закону в частині не оголошення перед проведенням експертизи заяви про екологічні наслідки діяльності; ст.35 Закону в частині невідповідності вимогам законодавства тексту заяви про екологічні наслідки діяльності; ч.2 ст.10 Закону в частині не повідомлення через засоби масової Інформації про висновки проведеної державної екологічної експертизи. До того ж, місцевий суд дійшов висновку, що спірний висновок державної екологічної експертизи є незаконним і підлягає визнанню недійсним, оскільки прийнятий Міністерством екології та природних ресурсів України з порушенням прав позивача, як громадської екологічної організації на участь у проведенні екологічної експертизи, що цей висновок експертизи не відповідає принципам охорони навколишнього природного середовища та порушує вимоги чинного законодавства України про проведення державної екологічної експертизи. Проте, з таким висновком місцевого суду апеляційний суд не погоджується, оскільки згідно ч.2 ст.13 Закону для проведення державної екологічної експертизи можуть у встановленому порядку залучатися фахівці інших установ, організацій і підприємств, а також експерти міжнародних організацій. Тобто, зазначеною нормою передбачено можливість, а не обов'язок, залучення до проведення державної екологічної експертизи фахівців інших установ, організацій і підприємств, а також експертів міжнародних організацій, з огляду на що твердження місцевого суду про те, що Міністерством екології та природних ресурсів України під час проведення екологічної експертизи ТЕО інвестицій суднового ходу Дунай-Чорне море порушено право позивача на участь в проведенні екологічної експертизи та необґрунтовано відмовлено у доступі до інформації, є без підстав і і йми та такими , що не ґрунтуються на чинному законодавстві. Згідно ч.2 ст.34 Закону, державна екологічна експертиза видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, проводиться після оголошення замовником через засоби масової інформації Заяви про екологічні наслідки діяльності і подання еколого-експертним органам комплекту документів з обґрунтуванням оцінки впливу на навколишнє природне середовище. І, хоча ст.34 Закону не містить конкретних термінів для такого оголошення, відповідачем, на виконання вимог зазначеної норми закону, 03.07.2003р. у газеті "Одесские известия" було опубліковано заяву про екологічні наслідки створення суднового ходу Дунай - Чорне море на українській ділянці дельти, тобто ще до затвердження висновку №105, що спростовує зазначені вище висновки місцевого суду в цій частині. До того ж, позивачем оскаржувався саме висновок №105 від 10.08.2003р., а не дії посадових осіб щодо невчасного подання інформації про проведення експертизи, тому у місцевого суду не було підстав вважати, що відповідачем порушено право та охоронюваний законом інтерес, і, зокрема вимог ст.6 Конвенції про доступ до інформації, ст.9 Закону України „Про інформацію" та ст.21 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища". Па думку апеляційного суду, також є хибним висновок місцевого суду щодо висновку державної екологічної експертизи, яка начебто не містить чіткої та ясної оцінки, а в більшій мірі містить рекомендації щодо можливості зміни зонування Дунайського біосферного заповідника, що взагалі не було об'єктом екологічної експертизи. Так, згідно ст.43 Закону висновки екологічної експертизи складаються з вступної (протокольної), констатуючої (описової) та заключної (оціночно-узагальнюючої) частин. Зокрема, в останній повинна міститись узагальнена оцінка об'єкта екологічної експертизи, зауваження і пропозиції щодо вдосконалення обґрунтування його екологічного впливу, висновки щодо схвалення, повернення на доопрацювання чи відхилення його від подальшого еколого-експертного розгляду з посиланням на відповідні нормативні документи та щодо можливості прийняття рішення про подальшу реалізацію об'єкта екологічної експертизи. Тобто, законом не передбачено надання експертами категоричного висновку, як того бажає позивач, з яким погодився і місцевий суд. Натомість у висновку №105 (розділ 3) у відповідності до ч.З ст.43 Закону, зазначено необхідні для цього моменти, отже суд першої інстанції необґрунтовано дійшов висновку про те, що відповідачем не було встановлено відповідність об'єкту експертизи вимогам екологічного законодавства. Посилання місцевого суду на порушення відповідачем принципів охорони навколишнього середовища, також не ґрунтується на матеріалах справи, оскільки згідно з и.2 от.45 Закону підставою для визнання висновків державної екологічної експертизи недійсними є недотримання державних санітарних норм, правил, вимог щодо охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки. Надання Міністерством екології та природних ресурсів України позитивного висновку експертизи не суперечить принципу збереження просторової та видової різноманітності і цілісності об'єкту природно-заповідного фонду, оскільки в процесі експертизи відповідачем дотримано вимоги п.6 ст. 15 Закону, ст.8 Закону України „Про природно-заповідний фонд України", якою передбачено додержання вимог щодо охорони територій та об'єктів природно-заповідного фонду під час проведення екологічних експертиз. Тому, висновок суду в цій частині, також, не відповідає обставинам справи та вимогам чинного законодавства. Відповідно до п.1.1. Статуту Благодійного фонду „Екоправо - Львів", зареєстрованого Міністерством юстиції України 24.03.99р., позивач є самоврядною, з міжнародним статусом, створеною на добровільних засадах міжнародною благодійною організацією. Згідно з п.п.2.1, 2.2 вказаного Статуту метою створення і діяльності позивача є надання допомоги у захисті екологічних прав фізичним і юридичним особам, сприяння розвитку природоохоронної справи та розвитку екологічної освіти, науки і культури; основними напрямами його діяльності є: сприяння практичному здійсненню загальнодержавних, регіональних, місцевих та міжнародних програм, що спрямовані на поліпшення екологічної ситуації та захист прав громадян; подання допомоги особам в реалізації їх прав і законних інтересів; сприяння розвитку еколого-правової науки і освіти, реалізації науково-освітніх програм, подання допомоги вчителям, вченим, студентам, учням; сприяння охороні і збереженню природної та культурної спадщини; сприяння розвитку природно-заповідного фонду та природоохоронної справи. Згідно з н.п.2.3, 2.4 Статуту позивач здійснює таку діяльність, зокрема: надання благодійної правової допомоги (юридичних консультацій та ін.) фізичним та юридичним особам в галузі правової охорони довкілля та здоров'я людей; представлення інтересів фізичних та юридичних осіб в судах у справах, пов'язаних з порушенням екологічного законодавства; проведення незалежних екологічних та еколого-медичних експертиз, оцінки впливу на навколишнє природне середовище; здійснення громадського екологічного контролю, пропаганда еколого-правових знань, екологічного законодавства, здійснення Іншої діяльності, яка сприяє досягненню його мети та має право представляти та захищати свої законні інтереси, законні інтереси своїх членів та інших осіб у державних та громадських органах. З огляду на викладене, місцевий суд правомірно дійшов висновку що Благодійний фонд „Екоправо - Львів", є згідно ст.ст.1, 21 ГПК України, належним позивачем, а тому посилання відповідача в апеляційній скарзі щодо відсутності у того права на звернення до суду з позовом та припинення у зв'язку з цим провадження по справі апеляційний суд вважає безпідставними. Згідно п.п.1,4 ст.37 Закону, державна екологічна експертиза проводиться шляхом: аналізу і оцінки об'єктів екологічної експертизи - групами спеціалістів еколого-експертних підрозділів органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів; залучення на договірних засадах інших спеціалізованих організацій для попереднього експертного розгляду та підготовки відповідних пропозицій. Як встановлено судом державну екологічну експертизу, за результатами якої був прийнятий спірний висновок, Міністерство екології та природних ресурсів України вирішило проводити безпосередньо своїми еколого-експертними підрозділами на основі представлених за їх завданнями робочих матеріалів попередньої оцінки відповідної проектної документації, підготовлених Київським національним університетом ім. Т. Шевченка. З цією метою Міністерство екології та природних ресурсів України направило Київському національному університету ім. Т. Шевченка лист з проханням здійснити попередній експертний розгляд і підготовку еколого-експертної оцінки документації щодо ТЕО інвестицій „Створення суднового ходу р. Дунай-Чорне море на українській ділянці дельти" для її використання при підготовці Міністерством екології та природних ресурсів України висновку державної екологічної експертизи. Па виконання вказаного листа працівниками Київського національного університету ім. Т. Шевченка був підготовлений звіт про науково-дослідну роботу: „Наукова еколого-експертна оцінка техніко-економічного обґрунтування інвестицій „Створення суднового ходу р.Дунай-Чорне море на українській ділянці дельти". З наведених правових норм та вказаних обставин справи, місцевий суд дійшов висновку, що підготовлений працівниками Київського національного університету ім. Т. Шевченка Звіт про науково-дослідну роботу: „Наукова еколого-експертна оцінка техніко-економічного обґрунтування інвестицій „Створення суднового ходу р. Дунай-Чорне море па українській ділянці дельти" не є висновком чи проектом висновку державної екологічної експертизи, а являється попередньою оцінкою проектної документації (науково-дослідною роботою). Згідно розділу 2 Інструкції про здійснення державної екологічної експертизи, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 07.06.1995р. N55, ( втратила чинність 22.02.2004р.) державна екологічна експертиза може проводитися безпосередньо еколого-експертними підрозділами Мінекоресурсів України і його органів на місцях з урахуванням і на основі представлених за їх завданнями робочих матеріалів попередньої оцінки відповідної проектної документації чи проектів висновків державної екологічної експертизи, підготовлених науковими центрами цього Міністерства, іншими науковими, проектно-розвідувальними спеціалізованими організаціями, лабораторіями, творчими колективам, групами, фірмами. Відповідно до п.3.9 зазначеної Інструкції, підписання висновків державної екологічної експертизи може здійснюватись також і шляхом розміщення відповідного грифу про це на титульних листах висновків. Проте, апеляційний суд не погоджується з зазначеним обґрунтуванням місцевого суду, оскільки автори, які проводили науково-дослідну роботу та готували вказаний звіт про цю роботу, хоча і не зазначили, що вони діяли як експерти державної екологічної експертизи, але вони були уповноважені на проведення державної екологічної експертизи Міністерством екології та природних ресурсів України, що зокрема підтверджується резолюцією (грифом) заступника Державного секретаря Мінекоресурсів України, який був уповноважений па це, а тому їх висновок в розумінні Закону України "Про екологічну експертизу", є експертним і вони були як експерти державної екологічної експертизи наділені певними правами на проведення екологічної експертизи, за результатами якої і був складений висновок №105 від 10.07.03р. Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції при прийнятті рішення у справі неправильно застосовано норми матеріального права, що дає підстави для скасування рішення місцевого суду з винесенням нового рішення про відмову в позові. Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 104-105 ГПК України, апеляційний господарський судпостановив: Рішення Господарського суду м.Києва від 10.02.2004р. у справі № 38/703 скасувати. В позові відмовити. Стягнути з Благодійного фонду "Екоправо - Львів" на користь Міністерства охорони навколишнього природного середовища України 42,50 грн. державного мита, сплаченого при подачі апеляційної скарги. Наказ на виконання даної постанови доручити видати господарському суду м.Києва.Головуючий - суддя судді Б.Ю. Львов А.Г. Полянський Г.П. Коробенко