Як ми осмислюємо світ? Життєві установки
Людські істотимають прекрасний мозок — потужний і ефективний. Однак, яким би прекрасним вінне був, все-таки він дуже далекий від досконалості. Одним з наслідків цієїнедосконалості є те, що більшість із нас так і живуть із «знанням» багатьохречей, які просто невірні.
Візьмемо добревідомий приклад. Дуже багато з людей у глибині душі вірять у те, що якщо пари,що випробовують труднощі із зачаттям, беруть прийомну дитину, то вони з більшоюймовірністю в майбутньому зможуть зачати свого власного, ніж пари, що маютьаналогічні проблеми, але не всиновили або не вдочерили дитину. При цьомувисуваються пояснення приблизно такого типу: після всиновлення або вдочеріннянібито знімається емоційний тиск, що випробовувала дана сімейна пара, і те, щочоловіки відчують себе більше розслабленими, якоїсь образом полегшить зачаття. Однак,згідно Тому Джиловичу, це неправда: імовірність зачаття в марних пар, щовсиновили або вдочерили дитину, не вище, ніж у марних пар, які цього не зробили.
Отчого ж більшістьяк і раніше переконана в противному? По двох причинах. Перша: ця ідея настількиприваблива, що нам хочеться, щоб вона виявилася правдою. І друга: ми схильніфокусувати свою увагу на тих нечисленних випадках, коли в родинах із прийомнимидітьми народжувалися ще й власні, і ми не обертаємо уваги на ті родини ізприйомними дітьми, у яких свої діти так і не народилися, як ми не обертаємоуваги й нате, колись марні родини, у яких немає прийомних дітей, але затенародилися свої. Таким чином, завдяки вибірковості нашої пам'яті й уваги намдійсно здається, що закономірність, про яку мова йде, існує. До того ж багатохто з вас напевно не раз спостерігали, що переконати у зворотному ті, хто святовірить у те, що правдою зовсім не є, дуже важко.
Чи так раціональніми чи тварини ні? Зрозуміло, ми намагаємося ними бути. Досить розповсюдженийпогляд на людське пізнання як на абсолютно раціональне по своїй природі — погляд,відповідно до якого кожний індивід намагається зробити все від нього залежне,щоб виявитися правим, розділяти правильні думки й переконання. Одним з перших,цей погляд на людське мислення почав розвивати філософ-утилітарист XVIII в. ІереміяБентам. Згідно Бентаму, ми залучені в процес «калькуляції блага» (felicificcalculus), що дозволяє визначити, що добре й що погано.
По Бентаму, рольуряду й економічної системи саме в тому і складається, щоб забезпечити «найбільшещастя найбільшого числа людей». Багато хто погодяться з тим, щобентамовська концепція «калькуляції блага» стала фундаментальноюпередумовою, на якій заснований сучасний капіталізм.
Набагато пізнішесоціальний психолог Харольд Келі запропонував трохи більше складний описраціональності людського мислення. По Келі, люди намагаються функціонувати як«наївні вчені».
Для того щобпояснити яку-небудь подію або явище, учені шукають коваріації у своїх даних. Іншимисловами, вони намагаються виявити випадки, коли «x з'являється раніше Y ізмінюється завжди й тільки разом з Y», для того щоб зробити висновок:«x є причиною Y». Аналогічним образом для пояснення причини, по якійхтось надходить так, а не інакше, ми прагнемо одержати три види відомостей:
1) відомості пропогодженість дій даної людини (чи завжди, перебуваючи в інших ситуаціях і іншимчасом, він поводяться у такий же спосіб?);
2) відомості проєдність (інші, перебуваючи в тій же ситуації, поводяться так само?);
3) відомості проунікальність даного вчинку (чи є ця людина єдиним, хто діє саме так?).
Але чи дійсно людимислять так раціонально, як думають Бентам і Келі? Не так багато існуєаргументів (але вони є!) на користь того, що в деяких випадках ми насправдіміркуємо подібним чином. Відомо, наприклад, що Бенджамін Франклін регулярноробив «калькуляцію блага», акуратно виписуючи всі «за» і«проти» перед прийняттям яких-небудь відповідальних рішень. Час відчасу багато хто з нас надходять аналогічним образом, купуючи нову машину абовирішуючи, у який університет надійти. Легкість, з який ви змогли пояснитиповодження Бет і Скотта, одержавши інформацію про відповідним коваріаціям,указує, принаймні, на можливість думати подібно наївному вченому.
Однак раціональнемислення вимагає збереження щонайменше двох умов:
1) мислительповинен мати доступ до точної й необхідної інформації;
2) мислительповинен мати необмежені ресурси для обробки інформації. По правді говорячи, уповсякденному житті ці умови рідко дотримуються, ми не маємо здатність бачитимир всевидючим оком Всевишнього — перспективою, що забезпечує нас «усезнанням»і звільняючої від тенденційності. Якщо навіть така розповсюджена процедура, якпокупка нової машини, чревата перекручуванням або відсутністю належноїінформації, то можна уявити, які труднощі виникнуть у випадках прийняття більшерідких рішень: коли відправлятися на війну, на кому женитися або як витратитизібрані в населення податкові надходження.
Крім того, у нас немаєвільного часу й ресурсів для вичерпного аналізу кожної проблеми, з якоїдоводиться зіштовхуватися. Припустимо, я все-таки вирішив зайнятися «калькуляцієюблага», що обіцяє мені покупка машини, і ця процедура зайняла в менеприблизно третю частину години. Тим часом дюжина інших проблем також вимагаєрішення. Що приготувати на обід? Кого з кандидатів найкраще взяти на роботу? Чидійсно моєї дочки так необхідні ці дорогі коригувальні скоби на зубах — щопоганого в неправильному прикусі? Так що ми повинні провести дві-треті годиназа виписуванням всіх «за» і «проти» по кожному із прийнятихрішень, тим самим відкладаючи їхнє прийняття?
Ми живемо всередовищі, насиченої різноманітними повідомленнями й потребуючого прийняттярізноманітних рішень. Середня людина за своє життя бачить більше 7 мільйоніврекламних оголошень і щодня змушений приймати нескінченні рішення — важливі,тривіальні й ті, які здаються тривіальними, але насправді мають важливінаслідки. Просто неможливо глибоко обміркувати кожне вступником намповідомлення й кожне рішення, що потрібно прийняти.
Що ж робити? Можналегко догадатися, що ми намагаємося випрямити криве й спростити складне скрізь,де тільки зуміємо. Відповідно до соціальних психологів Сьюзен Фиск і ШелліТейлор, людські істоти ставляться до класу когнітивних скнар, інакше кажучи, мивічно намагаємося заощаджувати нашу когнітивну енергію. Оскільки наша здатністьпереробляти інформацію обмежена, те не дивно, що ми намагаємося вибрати такістратегії, які спрощують складні проблеми. Ми досягаємо цього, коли ігноруємо певнучастину інформації, зменшуючи в такий спосіб наше когнітивне навантаження; абоколи ми йдемо по шляху «експлуатації» інформації, щоб не займатисяпошуками додаткової; або коли ми приймаємо далеку від ідеалу альтернативутільки тому, що вважаємо її цілком терпимої.
Стратегії, яківибирає когнітивний скнара, можуть бути досить ефективними, надаючи відміннуможливість використовувати наші обмежені когнітивні здатності для переробкимайже безкрайнього океану інформації! Однак цієї ж стратегії можуть привести досерйозних помилок і тенденційності. Це особливо яскраво проявляється в тихвипадках, коли ми вибираємо просту, але неправильну стратегію або надтопоспішаємо просунутися вперед, ігноруючи при цьому істотну інформацію.
Деякі читачіможуть прийти в зневіру, виявивши, що вони зовсім не так раціонально й глибокомислять, як їм, імовірно, цього б хотілося. Куди комфортніше вірити, щолюдський мозок має безмежну міць і, може бути, навіть схованими ресурсами, проякі не утомлюються заявляти багато популярних книг по психології. Звичайно,зручно вірити в те, що у вас є особистий зв'язок з Абсолютним Розумом. Однакнебезпечно не усвідомлювати, що ті спрощення, до яких ви змушені прибігати,чреваті появою забобонів і тенденційності, що досить далеко від АбсолютногоРозуму. Доти, поки ми не усвідомлюємо наші когнітивні обмеження, неможливорухатися по шляху їхнього подолання. Приміром, якщо ми виявимося не здатнізрозуміти, що найчастіше судимо про інших, виходячи з існуючих стереотипів, абощо спосіб подання інформації може спотворити наше судження, то помилки, які зацим підуть, неможливо буде виправити. Але гірше всього те, що невизнання намифакту, що ми — когнітивні скнари, може привести до переконання: наша особистаточка зору — єдина й, отже, є синонімом Істини. Історія постійно демонструє, щодуже легко зробити вчинки, повні ненависті й жорстокості, коли переконаєш себеу власній абсолютній правоті.
Той факт, що ми єкогнітивними скнарами, ще не означає, що ми приречені на постійніперекручування. Насправді коштує нам тільки довідатися про існування деякихобмежень і розповсюджених форм тенденційності, властивому людському розуму, іми зможемо мислити трішки краще й приймати більше розумні рішення. У цій главія ставлю перед собою ціль не просто перелічити деякі з обмежень, властивомунашому розуму. Скоріше я сподіваюся, що, дослідивши ці обмеження, ми зможемонавчитися мислити небагато ясніше.Вплив контексту на соціальне судження
А почнемо ми зтого, що розберемо, як соціальний контекст, інакше кажучи, спосіб подання йопису речей, впливає на наше соціальне судження й пізнання. Ми докладнорозглянемо чотири різних аспекти соціального контексту: альтернативи,запропоновані для порівняння; установки, сформовані ситуацією; спосібформулювання вибору; спосіб подання інформації. У ході їхнього розглядупоступово виявляється основний принцип соціального мислення: судження — відносно;наші подання про людину або про предмет залежать від навколишнього їхньогоконтексту.
Крапки відліку (referencepoints) і ефекти контрасту. Агенти в справах продажу нерухомості — от хтоімпліцитно розуміє один з основних принципів соціального пізнання: судження — відносного,як ми сприймаємо й оцінюємо об'єкт, у великому ступені залежить від природинавколишніх його альтернатив, інакше кажучи, від крапки відліку, що мивикористовуємо для порівняння. Об'єкт може здаватися нам краще або гіршезалежно від якості об'єктів, з якими він рівняється. Іноді цей ефект доситьважко вловити, але навіть у цих випадках він має потужні наслідки.
Щоб пояснити, щомається на увазі, давайте відправимося разом з агентом у справах продажунерухомості в типову поїздку. Після визначення ваших запитів агент запрошуєоглянути кілька будинків, «які можуть вас зацікавити». Перша зупинка- у маленького будиночка, у якому є всього дві спальні, а ділянка, що примикаєдо нього, і зовсім малюсінький. Крім того, будинок має потребу у фарбуванні,усередині — повне безладдя, лінолеум на кухні пішов хвилями, а килим у вітальніпорвав; що стосується спальні хазяїв, то вона така вузька, що в неї не ввійдеспальний гарнітур навіть середніх розмірів. Коли ж агент повідомляє васзапитувану ціну, вам залишається тільки викликнути: «Що?! Скільки вонипросять? Цікаво, чи найдеться дурень платити такі гроші за цей мотлох!» Принаймніце будете не ви, та й навряд чи хто-небудь іншої. Однак цей убогий будинок можеспонукати вас легше погодитися придбати інший будинок і притім заплатити занього ціну вище, ніж ви заплатили б, якби попередньо не познайомилися із цим.
Як це може бути? Данийпроцес стане для вас більше ясним після знайомства з експериментом, проведеним ЕнтоніПратканисом і його колегами. У цьому експерименті студентів попросили прийнятирішення й зробити вибір між А и Б:
А. Дієт-Бургер — гамбургерз японською рибою тофу, дуже гарний по своїй живильній цінності, але середнійна смак; Б. Смак-Бургер — справжній гамбургер з яловичою котлетою, дуже гарнийна смак, але середній по своїй живильній цінності.
У деяких ситуаціяхвибору як додатковий варіант випробуваним був запропонований «помилковийоб'єкт» («фальш об’єкт»), у ролі якого виступала альтернативнапропозиція, гірше, чим два інших. Приміром, що б ви вибрали вже із трьохнаданих можливостей (А, Б и В):
А. Дієт-Бургер (см.вище); Б. Смак-Бургер (см. вище);
В. Лінь-Бургер — якийсьгамбургер, просто гарний (а не дуже гарний) на смак і середній по своїйживильній цінності.
У цьому випадку«помилковим об'єктом» є саме варіант В. Жодна розумна людина неповинен була на нього поласитися: ті, хто хоче смачно поїсти, виберуть варіантБ, а ті, хто піклується про здоров'я — варіант А. І дійсно, під часексперименту варіант В не вибрав майже ніхто.
Але це зовсім неозначає, що він не зробив ніякого впливу на випробувані. В експериментіПратканиса вивчалися рішення, прийняті у відношенні дев'яти широкорозповсюджених споживчих продуктів. Стосовно до бутербродів результатипоказали, що включення «помилкового об'єкта» (варіант В) збільшилоймовірність переваги смак-бургера (дуже смачний гамбургер) у порівнянні здієт-бургером (рибний гамбургер) на 6,7%, Здавалося б, сущий дріб'язок? Щоб вамтак не здавалося, гляньте на наступні цифри: збільшення обсягу продажів усьоголише на 1% для товарів (причому не найпоширеніших), що випускаються такимикомпаніями, як «Проктор энд Гэмбл» або «Дженерал Моторс», щорічнодає цим компаніям збільшення прибутку більш ніж на 10 мільйонів доларів.
Але як зміг цейпорівняно непривабливий «помилковий об'єкт» змінити вибірвипробуваних? Відповідь, якщо говорити коротко, укладений в ефектах контрасту. Роботана контрасті дозволяє зробити розходження більше зримим. Коли об'єктпротиставляється чомусь схожому, але не настільки гарному, не настількимиловидному й не настільки високому, то про нього судять як про більше гарний,більше миловидному й більше високому, чим він є насправді.
Якщо людина знормальним ростом (скажемо, 180 див) перебуває в компанії з карликами, вінздається дуже високим. Але якщо він професіонал-баскетболіст, то на площадцівін робить враження коротышки. Як приклад ефекту контрасту приведемо дослідженняДугласа Кенрика й Сари Гутіеррес. Вони попросили юнаків-студентів до й післяперегляду телешоу із красунею-провідної оцінити привабливість іншої дівчини, зякої їм пропонували познайомитися. Після перегляду студенти оцінили дівчину якменш привабливу, чим до перегляду. Можна припустити, що шикарна провіднастворювала досить переконливий контекст для оцінки жіночої привабливості: потенційнаподруга здалася студентам куди менш привабливої в порівнянні з теледівою, ніж зжінками «взагалі».
В описаному вищеексперименті Пратканиса (нагадаємо, що мова йшла про прийняття споживчих рішень)мали місце цілих два ефекти контрасту, що забезпечили більше високупривабливість смак-бургеров. Наявність «помилкового об'єкта» змусилодуже смачний смак-бургер здаватися ще більш смачним, а середній по смакудієт-бургер — ще менш смачним. Інакше кажучи, «помилковий об'єкт»«розвів» обидва гамбургери по шкалі смаку, збільшивши розходження міжними, у зв'язку із чим проблема вибору для випробуваних істотно спростилася.
Тепер ми в станізрозуміти, яким образом відвідування разом з агентом у справах продажунерухомості вбогого домішки змогло вплинути на вашу остаточну покупку. Можливо,що випливає будинок, що ви оглянули, був теж далекий від ідеалу. Але наскількикраще він виглядав в порівнянні з попереднім! Двір і спальня хазяїв значнопросторіше. Усередині все в порядку. Будинок не буде мати потребу у фарбуванніпринаймні в найближчі три роки. І ціна лише не набагато вище тієї, що просятьза стару руїну. Удала покупка! Ми беремо цей будинок! Прямо зараз, поки власникне одумався й не накрутив ціну!
Контраст можедіяти дуже непомітно, але від цього не менш могутньо. Наприклад, торговецьавтомобілями може встановити на своїй площадці стару розбиту «тачку» зметою «поліпшити зовнішній вигляд» інших виставлених на продаж машин.Кандидат у президенти може вибрати собі в напарники (на роль майбутньоговіце-президента) людину, що уступає йому по всіх якостях, підсилюючи в такийспосіб позитивне сприйняття своїх власних якостей, необхідних для одержанняпоста президента. Та й політика одного з колишніх президентів, що залишив бездопомоги сімох заручників у Бейруті, уже не здається настільки непорядної впорівнянні з політикою іншого колишнього президента, що перебував у влади в тойчас, коли викрали весь персонал американського посольства в Ірані.
Знайомство зрезультатами досліджень, присвячених ефектам контрасту, допоможе нам витягтинаступний урок: вибір об'єктів для порівняння відіграє важливу роль. Залежновід контексту об'єкти нашої уваги можуть виглядати або краще, або гірше.
Часто ми необертаємо особливої уваги на вплив контексту й ще рідше беремо під сумнівобґрунтованість представлених нам варіантів вибору. Ця наша неуважність значнопідсилює владу «творців контексту» — політиків, рекламодавців,журналістів і торговельних агентів. Створюваний ними контекст може вплинути нанаші сприйняття й судження, вселяючи нам, що ми повинні приймати рішення, які внормальних умовах навряд чи б прийняли.
Формуванняустановки (прайминг) і доступність конструкта. Одним зі стандартних прийомів утелевізійних комедіях положень є так зване «подвійне слухання».
Суть прийому можебути проілюстрована на типовому прикладі. На початку п'єси дівчина-підлітокрозповідає всім, крім свого батька, про те, що вона включена в збірню школи потенісі. У той же час батькові випадково стає відомо, що дочка збирається взятиучасть у якійсь вечірці, що повинна відбутися в той же вечір, що й теніснийматч. Але що ще гірше, так це те, що, по слухах, що дійшов до батька, вечіркаобіцяє бути надто «розкутої». Кульмінацією п'єси стає ситуація, колибатько випадково підслухує, як його «безневинна» дочка ділитьсявраженнями зі своєю приятелькою про партнера по парній грі:
Послухай, я чекаюне дочекаюся завтрашнього вечора. Я так порушена! Ти знаєш, я ніколи ще неробила цього з Томом. У нього така техніка — це щось! Коли він мені приграє,мене, здається, ніщо не зупинить. А який у нього напір!
Зрозуміло, батьков люті вилітає з кімнати, трощачи все на своєму шляху, щоб задати тріпаннябезпутної дочки. А публіка веселиться, тому що, на відміну від його, вонапрекрасно розуміє, що до чого: батькові здається, що дочка говорить про секс,хоча вона говорить усього лише про теніс.
Це і є подвійне слуханняв комедії положень; воно добре ілюструє один із принципів соціального пізнання:те, як ми інтерпретуємо соціальні події (особливо ті, які допускають подвійнетлумачення), часто залежить від того, про що ми в даний момент думаємо, у щовіримо, а також від того, які категорії ми використовуємо, щоб осмислити ту абоіншу річ. Категорії, які ми використовуємо, інтерпретуючи мир, можуть бутизовсім різними в кожного індивіда: хтось дивиться на мир крізь рожеві окуляри,у той час як інші бачать його в темному світлі й він здається їм ворожим.
Наша інтерпретаціяможе також залежати від ситуації, і ця залежність забезпечується процесом,відомим як формування установки, або прайминг. Психологічна основа праймингаполягає в тому, що в голову людини в першу чергу приходять ті поняття, які частой порівняно недавно активувалися в нашій свідомості; їх-те ми й використовуємодля інтерпретації соціальних подій.
Роль прайминга уформуванні наших вражень про інших людей демонструє робота Торуй Хиггинса,Вільяма Рольса й Карла Джонса. У їхньому експерименті випробуваних просиливзяти участь у двох нібито різних дослідницьких проектах — на сприйняття й нарозуміння прочитаного. Перший експеримент ставив своїм завданням сформуватиустановки на різні категорії рис особистості: один випробуваних попросилизапам'ятати слова, що позначають позитивні риси («сміливий», «упевненийу собі», «незалежний», «завзятий»), а інших — слова,що позначають негативні риси («безрозсудний», «самовдоволений»,«відчужений» і «упертий»). Через п'ять хвилин т жевипробувані брали участь в іншому експерименті — як їм було сказано, нарозуміння прочитаного. Вони читали уривок, у якому мова йшла про уявлюваногоперсонажа по ім'ю Дональд. Зокрема, описувалися його вчинки. Людина, що робитьїх, у кожному випадку могла оцінюватися одночасно і як «сміливий» іяк «безрозсудний» (наприклад, займається повітряною акробатикою); іяк «упевнений» і як «самовдоволений» (наприклад, проявляєвіру у свої здатності); і як «незалежний» і як «відчужений»(наприклад, ні на кого не розраховує); і як «завзятий» і як «упертий»(рідко міняє свою думку). Після цього випробувані описували Дональда своїмисловами й оцінювали, наскільки він їм симпатичний.
Результатипоказали, що маніпуляція із праймингом вплинула на враження випробуваних: тівипробувані, у яких формували установку на негативні риси особистості,характеризували Дональда в негативному світлі й уважали його менш симпатичноюлюдиною, чим випробувані, у яких, відповідно, формували установку на позитивніриси особистості.
Сформованаустановка впливає на соціальне судження не тільки в телевізійних «комедіяхположень» або в лабораторних дослідженнях. Прайминг може робити (і робить)найсильніший вплив на поводження величезного числа людей і навіть надосвідчених фахівців у реальних ситуаціях життя й смерті.
Література
1. Ивин А.А. Искусство правильно мыслить. — М., 1999
2. Леви В. Везет же людям… М., 1988
3. Оржеховська В.М. Крок до себе. — К., 1995
4. Скотт Дж.Г. Сила розуму. — К., 2001
5. Томан І. Як удосконалювати самого себе. — К., 2004
6. Вацлавик П. Як стати нещасним без сторонньої допомоги.- К., 2000