Курсова робота на тему: «Характеристикаокремих форм неврозів, напрямки психотерапевтичної і корекційноїроботи»
План
Введення
I.Історична довідка
II.Характеристика окремих форм неврозів, напрямку психотерапевтичної й корекційноїроботи
2.1 Неврастенія
2.2 Невроз страху й тривожного очікування
III.Профілактика, психотерапія й психокорекція неврозів
IV. Психодіагностичне дослідження «Дитячий тестневрозів»
Висновок
Додаток
Списоклітератури
Введення
Ціль роботи
1) зрозуміти причини йособливості порушень у стані й поводженні дітей і підлітків
2) виявити головніпсихотравмуючи ситуації в дітей і підлітків
3) професійно визначатинеобхідні методи психотерапії
Робота складається із двохчастин — теоретичної й практичної.
У теоретичній частинірозглянутий досвід різних психотерапевтів і психологічних шкіл по напрямкахпсихотерапевтичної й корекційної роботи. У практичній проведенепсиходіагностичне дослідження з виявлення підлітків із проявами різних неврозів.Використано методику «Дитячий тест неврозів». Текст методики викладений удодатку.
І. Історична довідка
Термін невроз був уведений удругій половині XVIII століття для позначення ряду захворювань нервовоїсистеми. Відтоді мінялися точки зору на сутність неврозу. Із другої половиниXIX століття закріпилася точка зору, що невроз — це психогенне захворювання, щоне супроводжується органічними ушкодженнями мозку. Це захворювання прикордоннеміж нормою й патологією. Воно характеризується не різко вираженими порушеннямипсихічної діяльності.
В XX столітті, особливонаприкінці його, спостерігається збільшення неврозів у зв'язку із прискореннямтемпу й ритму життя, інформаційними й емоційними перевантаженнями, шкваломсоціальних змін і ін. факторами. Не кожна людина може вчасно адаптуватися,перешикуватися, виникають порушення типу психогений.
Наукові досягнення в областіневрозів належать багатьом українським та російським ученим. І.П. Павлов і йогошкола вивчали психофізичні механізми неврозів. Великий внесок у розробкупроблеми неврозів у дорослих внесли В. Мясищев, В. Карвасарський і їхньоїшколи. Дослідженням неврозів у дітей присвячені роботи А.І. Захарова (1988,1998), Д. Ісаєва, А.Е. Личко, А.І. Селецького, Д.Д. Еникєєвої (1997, 1998 іін.).
Зупинимося на більше повномувизначенні неврозу.
Невроз — це психогеннезахворювання, причиною якого є дія подразників і ситуацій, психічних травм.
Невроз проявляється у форміоборотних порушень нервової діяльності з домінуванням емоційних ісомато-вегетативних розладів. Ці порушення звичайно усвідомлюються особистістюй переживаються нею як хворобливі явища.
У якості самостійної,хворобливої форми невроз частіше виникає в дітей 6-7 років, коли вонипроявляють усвідомлене відношення до себе й навколишньої, розуміють соціальнімотиви поводження, моральні оцінки, значимість конфліктних ситуацій. У дітейбільше молодшого віку розвиваються реакції невротичного типу у відповідь наемоційно неприємні впливи намагнітити середовища.
Захворюваність неврозами впідлітковому віці створюється за рахунок тих підлітків, які страждають іздитинства. У період вісімдесятих років у психоневрологічних диспансерах поданим Личко А.Е. на обліку складалося близько 15% підлітків. В 90-х роках цейвідсоток збільшився. Період полового дозрівання, «пубертатної кризи» не даєрізкого зростання захворювання неврозами. Деякі автори (А.Е. Личко, 1985)уважають, що ймовірно в цьому віці невротичні симптоми «заміняються»порушеннями поводження. Ті ж психогенні фактори, які в дітей і дорослих викликаютьневроз, у підлітків у період становлення характеру ведуть до доброчесністьповодженню.
До виникнення неврозівпривертають індивідуальні особливості особистості: особливості характеру йтемпераменту, тип вищої нервової діяльності (ВНД) і ін. Велике значення маютьвідхилення у вихованні дитини, що приводять до формування «невротичноїдиспозиції» — підвищеної чутливості до певних психогенних подразників. Маютьзначення й багато інших факторів: церебрально-органічна недостатність, якнаслідок патологічних пологів або перенесених черепно-мозкових травм. Соматичнеослаблення також привертає до неврозу.
Патофізіологічною сутністюневрозів є зривши ВНД у результаті перенапруги основних нервових процесів,наявність конкуруючих вогнищ порушення й гальмування.
Наші спостереженняпідтверджують, що напружена робота в школі, вузі, на виробництві, пофарбованапозитивними емоціями й стимулами не приводить до неврозів. Але більшіперевантаження без позитивного емоційного тла можуть привести до неврозів.
Існують різні форми неврозів:неврастенія, невроз страху й нав'язливих станів, істеричний, депресивнийневроз, моносимптомні (моно симптоматичні) неврози.
ІІ. Характеристика окремихформ неврозів, напрямку психотерапевтичної й корекційної роботи
2.1 Неврастенія
Неврастенія найпоширенішаформа неврозів у дітей, дорослих і підлітків. Як уважає Личко, вона частішерозвивається в представників астеноневротичного й лабільного типів акцентуаційхарактеру. Виникає при надмірних інтелектуальних і емоційних перевантаженнях.
Основні симптоми: підвищенастомлюваність, дратівливість, порушення сну, головні болі, зниження настрою.
А.Е. Личко виділяє два типиневрастенії — гиперстеничний і астеноіпохондричний.
Гиперстеничний тип:
Провідний симптом — крайнядратівливість, що підсилюється при стомленні й у напруженій обстановці. Спалахуподразнення виникають по незначних приводах.
Проявляються такожнестерпність шуму, рідше яскравого світла й різких заходів. Вираженовегетативну лабільність і різноманітні вегетосимптоми: зміни з боку ССС, шкірнихпокривів, потовиділення, кишкові спазми, запаморочення й т.д.
Порушення снухарактеризується труднощами засипання, іноді неспокійним сном з тяжкимисновидіннями й повторними пробудженнями. Головний біль характеризуєтьсяпочуттям стягування, стиску, хворобливістю колії голови. Головні болі сильнішепо ранках (недільні ранкові болі). У підлітків спостерігаються труднощізосередження під час занять.
Астеноіпохондричний тип:
Характеризується підвищеноюстомлюваністю, млявістю, зниженим настроєм, схильністю к. бажанню постійнолежати й відпочивати. Спостерігається слізливість у жінок і апатія в чоловіків.Поганий сон, відсутність свіжості після сну, млявість, сонливість протягом дня.Маса соматичних скарг: серцебиття, перебої, неприємні відчуття в області серця;перейми в животі й ін.
У хлопчиків-підлітківпровідним соматичним симптомом є неприємні відчуття в області серця, а вдівчинок-зміни з боку ЖКТ.
Плин неврастенії звичайнотривале, місяцями, роками. Спостерігається погіршення стану при нових психогеннихтравмах.
Диференціальний діагноз:виключити хронічні соматичні захворювання, церебрастенію після черепно-мозковихтравм.
Ціль психотерапії — дозволитипсихогенну ситуацію раціональним шляхом (психологічну терапію студенти вивчаютьу курсі: «Основи психотерапії»).
Психотерапія в підлітківзавжди починається із установлення контакту, аналізу типу акцентуацій характеру(Личко, і інші). Потім з'ясовується сутність внутріособистісного конфлікту(використовуються методи психодіагностики).
Вибір типу психотерапії(індивідуальна, групова, сімейна) здійснюється індивідуально.
Напрямку психотерапевтичної йпсихокорекційної роботи:
1. Головний засіб лікуванняневрозів — психотерапія.
2. Виключення перевантажень.
3. Відпочинок, відпустка,напрямок у санаторії неврологічного профілю, напрямок до психоневролога.
Медикаментозне лікуванняздійснює тільки лікар.
Психолог медикаментозно нелікує, у нього свої професійні функції:
1) Психодіагностикапсихічного стану в цей момент;
2) Психотерапія: раціональнатерапія, аутогена терапія, музикотерапія, трансактний аналіз, психосинтез іін.;
3) Психореабілітація післялікування в клініці;
4) Психоосвіта (бесіди,лекції) і психопрофілактика;
5) Психокорекція зі членамиродини.
2.2 Невроз страху йтривожного очікування
Невроз страху й тривожногоочікування є одним з найпоширеніших проявів неврозу в дітей. Страх (фобію)можна визначити як негативний емоційний стан, що з'являється перед певнимиподіями і як би передвіщає наступаючу психогению. Отже, людина відчуває страхне просто в небезпечній ситуації, а тоді, коли він не вериг в успіх своєїспроби уникнути небезпеки. Таким чином, страх — почуття, зв'язане із прагненнямуникнути небезпека, обумовлене інстинктом самозбереження в його обороннійформі.
Визначальним симптомомневрозу страху є наявність вільного страху — загальна невизначена боязкість.Крім цього до невротичного страху також ставляться наступні форми:
— Різноманітні фобії, колистрах зв'язується з певними змістами подань.
— Спонтанні напади страху, щопроявляються при істерії й інших формах важких неврозів, а також у будь-якихумовах порушення, у вигляді афекту або нападу вільного страху.
Високий ступінь загальноїневизначеної боязкості, готова на час прив'язатися до будь-якої можливості, щоз'явилася, і, що виражається в стані «страху очікування» або «боязкогоочікування» завжди має відношення до захворювання неврозом страху аботривожного очікування. При неврозі страху внутрішній конфлікт полягає внездатності захистити себе, зберегти своє «Я» від внутрішніх і зовнішніхпогроз. Це конфлікт самовизначення: упевненості в собі, міцності свого «Я» призустрічах з уявлюваною або реальною небезпекою.
Фактори, що беруть участь увиникненні страхів, можна згрупувати в такий спосіб:
— наявність страхів убатьків, головним чином у матері. У більшості випадків страхи, випробовуванідітьми, минулого властиві матерям у дитинстві або проявляються зараз. Хоча моване йде про генетичну передачу страхів, певна схильність до почуття занепокоєннявсе-таки може мати місце. Потрібно пам'ятати, що мати, що перебуває в станітривоги, мимоволі намагається оберігати психіку дитини від подій, так чи інакшенагадують про її страхи. Тим самим дитина попадає в штучне середовище, невиробляючи в собі навичок психологічного захисту й уникаючи всього, що викликаєстрах, замість того, щоб активно переборювати його. Підвищене занепокоєння ізприводу уявлюваних і реальних небезпек батьків також приводить до мимовільноїпередачі страху дитині;
— велика кількість заборон збоку батька тієї ж підлоги або повне надання волі дитині батьком іншої підлоги,а також численної нереалізованої погрози всіх дорослих у родині є чинникомвиникнення страху;
— конфліктні відносини міжродителями;
— психічні травми типупереляку, що загострюють вікову чутливість дітей до тих або інших страхів(напад, убивство на очах дитини, пожежі й ін.).
У тому випадку, коли страхиспостерігаються в дітей дошкільного віку переважно в нічний час, їх не слідрозглядати як хворобливий стан. Але якщо вони зберігають максимальну частоту,здобувають тривалий характер провідної ознаки, то мова вже йде про неврозстраху й тривожного очікування.
Невроз виникає або гостро,раптово, при наявності очевидної й безумовної психічної травматизації, колинавколишні дитини й сам дитина усвідомлюють причину його виникнення. При цьомуспостерігається:
• нетривала загальмованість,дитина полохлива;
• ховається в кут;
• скрикує при несподіваномушумі, стукоті;
• метушливий, неспокійний;
• озирається по сторонах.
Іноді невроз виникаєпоступово й непомітно, поволі, як би без зовнішнього приводу. Ні дитина, нінавколишні його особи не можуть назвати причину неврозу. У цьому випадкуважливу роль грає неправильне виховання, неуспішність у школі, порушення сну.Після незначної загальмованості з'являються:
• неуважність;
• капризно-дратівливийнастрій;
• підвищена стомлюваність;
• лабільний пульс:
• лякливість.
Невротичні страхи не єякими-небудь принципово новими видами страху. Головне в якісному характері:афективне загострення: остраху смерті, нападу, вогню, пожежі, страшних снів,хвороби (у дівчинок), стихії (у хлопчиків). Всі ці страхи мають виражений істійкий, а не просто віковий характер і являють собою відбиття страху смерті.
Робота психолога-практика зфобіями клієнтів представляє більшу складність, тому що основу патологічнихстрахів становить глибоко схована тривожність. Сутність механізму формуванняфобій полягає в зсуві тривожності від первинної ситуації або об'єкта, щовикликали занепокоєння на іншу ситуацію або об'єкт. Людина починає боятисяречей, які є лише заступниками об'єктів первинного занепокоєння. Такий зсуввідбувається внаслідок нерозв'язних внутрішніх конфліктів.
Приклад: «Шестирічний хлопчик відмовлявся їсти,незважаючи на всі угоди вихователів, із працею ковтав і приймав тільки рідкуїжу. У бесіді робив враження заляканого, що не реагує на зауваження відразу й утой же час украй рухливого й метушливого дитини. Страх у нього розвився післятого, як він поперхнувся кісточкою. Прямо він не говорив, що боїться вмерти,але про це свідчили відмову від твердої їжі та й неспокійне поводження вцілому. Чому ж хлопчик з настільки банальної події зробив таку драму? Про йогоемоційну чутливість і вразливість було відомо всім навколишнім. Але ніхто недогадувався, що незадовго до випадку з кісточкою він зробив хвилююче відкриттяпро своїй рано або пізно неминучої смерті. Але одного цього було б недостатньодля розвитку неврозу страху. Два роки тому мати сама подавилися кісточкою йстраждала якийсь час від утрудненого подиху, обстежилася в різних лікарів. Синбув свідком розмов про передбачувану пухлину й бачив тривогу матері. Було йомув той час 4 роки, але він дуже любив матір, розділяв багато хто її переживання.Коли з ним відбулося подібне, він злякався подвійно, згадавши те, що було зматір'ю. А вона, ще повністю не оправившись від страху своєї смерті, злякаласяще більше. От чому відбулася стійка фіксація страху в хлопчика, і він урезультаті його гострого почуття, що охопило, занепокоєння став відрізнятисявід однолітків».
Консультант-Психолог неповинен проявляти поспішність в інтерпретуванні внутрішніх конфліктів клієнтана підставі його конкретної фобії. За одною й тією же фобією в різних людейможуть ховатися різні конфлікти.
Стрижнем невротичногоповодження з перевагою фобій є посилене уникання тривоги, прагнення обійти їїконфлікт, що породив. Тому клієнт нерідко спокійно говорить про свій страх, алезаперечує існування будь-яких внутрішніх конфліктів, пов'язаних із цим страхом.Консультант повинен бути готів до такого поводження. Спроби уникнути обговоренняконфлікту можуть виявитися найрізноманітнішими способами. Звичайно клієнтивкрай обережні у відносинах з консультантом. Вони схильні пручатися прагненнюконсультанта говорити про речі, що провокують тривожність. Опір знову ж приймаєрізні форми. Клієнт забуває деталі передісторії своїх проблем, які проливаютьсвітло на суть психологічного конфлікту. Наприклад, виникнення фобії якосьпов'язане зі змінами життя клієнта, системи відносин його особистості, алеклієнт про цьому навіть не згадує, хоча така інформація істотна для розумінняприроди фобії. Можливо взагалі уникання розмови про себе.
Консультант повинен мати наувазі ці типові риси поводження клієнтів з фобіями. Дорослі клієнти частозаймаються самолікуванням, купують медичні книги, прагнуть випробовувати усілякіметоди лікування, однак уникають безпосереднього звертання до своїх внутрішніхконфліктів. Консультантові-Психологові важливо розібратися, чому клієнт церобить.
Для корекції й психотерапіїстрахів у дітей можна використовувати метод десенсибілізації (поведінковапсихотерапія).
Метод десенсибілізації
Метод десенсибілізації бувзапропонований Д. Вольпом.
Десенсибілізацію можнарозглядати як варіант методу поетапних змін, що використовується при роботі знегативними емоційними станами, у першу чергу з явищами тривожного ряду,страхами (фобіями).
Десенсибілізація передбачаєсистематичний рух по ієрархії зухвалу тривогу ситуацій, від найменш донайбільше стресогенним ситуацій. Другим механізмом забезпечує дієвість цьогометоду, є сполучення зухвалу тривогу стимулів з переживанням релаксації йзадоволення, які деякою мірою не сумісні з почуттям страху. Зміст корекціїполягає в просуванні через серію невеликих ретельно градуйованих кроків, щодопускають у дитини лише легеня стан хвилювання. Щораз, коли дитинапросувається на один крок і виявляється в ледве більше страшній для ньогоситуації, йому виявляється, певна допомога, що спрямована на зменшення виниклоїтривоги.
Послідовність предметів іситуацій, що викликають тривожні побоювання, відтворюється й спрацьовуєтьсядоти, поки дитина не стає в стані пройти всі ці кроки, не випробовуючи тривоги.Дуже важливо, щоб тривога втримувалася на мінімумі. Головна ідея полягає взаміщенні тривожних реакцій у ситуації, що викликає страх і тривогу нарелаксацію (розслаблення).
Десенсибілізація можепроводитися у двох варіантах:
1. Ситуації, що викликаютьстрах і тривогу, пред'являються в реальному житті, (in vivo). Прикладом такоїроботи може бути робота з Мартіном, описана Раттером, що випробовує страх передсобаками. Його проблема носила відособлений характер і причини її виникненнябули пов'язані з несприятливим досвідом спілкування із цими тваринами. УМартіна зовсім не викликали тривоги зображення собак. Легка напруга викликалималенькі пухнаті тварини. Побачивши ж будь-якого живого собаки в хлопчикавиникало сильне занепокоєння, що досягало свого піка, якщо тварина була більшимі швидко рухаючись, наближалося до дитині. При роботі з Мартіномвикористовувався метод систематичної десенсибілізації, що полягав у тім, щойому показували живих тварин, розмір і подібність із собаками яких поступовозростали. Це були морські свинки, пацюки, кролики, мавпи, вівці, кози. Укожному випадку для зменшення тривоги використовувався або шоколад, абопоглаживання тварини. Під час п'ятої із щоденних зустрічей дитині показалималенького слухняного собаку, поступове наближення до якої добре сприймалося терапевтом.У більше пізніх заняттях використовувалися маленькі живі собачки, а в останніх- більші пси. Спочатку собаки перебували на повідці, що тримав знайомийдорослий, потім їх спускали з повідця, а потім за повідця їх тримав уже самМартін.
2. Робота може проводитися зуявними поданнями, коли дитині пропонується як можна більш чітко представитьобраз (картинку) тієї ситуації, що викликає напруженість. Дитині пропонуютьзакрити очі, розслабитися й уявити собі ситуацію або предмет, що перебуває нанижньому щаблі ієрархії тривоги. Як тільки в нього виникає почуття тривоги,психолог пропонує йому припинити уявне подання й розслабитися. При проведенніцієї процедури психолог повинен бути впевнений у тім, що дитина перебуває встані релаксації, інакше ця робота може дати протилежний результат. Томупопередньо необхідно навчити дитини прийомам швидкого й ефективногорозслаблення (аутогенне тренування).
Як уже говорилося, необхіднимелементом при роботі із цього методу є обов'язкове переживання дитиною задоволенняабо релаксації. Потужним джерелом позитивних емоцій може бути ігрова ситуація.Тому моделювання страшної для дитини ситуації в грі може матипсихотерапевтичний ефект але механізму десенсибілізації.
При складанні покроковоїпрограми роботи із ситуаціями, що викликають тривогу, можна використовувати якетапи зазначені вище форми моделювання ситуації: уявне подання, програвання,зіткнення з такою ситуацією в реальному житті.
Чистяковою М.І. описанаробота з Пашей, що випробовує страх темряви. При спробі підвести його до дверейу темну кімнату він давав яскраву вегетативну реакцію: з'являлася блідість,тремтіння, затримка подиху. Для Паші була намічена п’яти ступінчата програма поподоланню страху перед темрявою. Спочатку він у присутності дітей у дитячомусадку в яскраво освітленому залі уявляв себе самотньо сидячим у темній кімнаті.На наступному занятті він брав участь у сюжетно-рольовій грі «У темнійнорі», по ходу якої двоє друзів, Каченя й Зайча попаслися в лабети дохитрої Лисиці, що заманила їх у свою нору. Хлопчик відігравав роль боязкогоКаченяти. При повторенні гри Паша був призначений на роль сміливого Зайчати, щоне плакав, як Каченя, а шукав вихід із ситуації. На третім занятті хлопчиквиконував роль страхаючі в етюді «Нічні звуки». Паша незвичнорозгальмувався, став дуже голосно кричати (як сова) і енергійно розгойдуватися(як дерево в буру). Коли він повністю перевтілився в ігровий образ, йоговідправили за двері в темний коридорчик перед залом, де він повинен був чекатимузичного сигналу, а діти в залі жваве домовлялися, як вони його будуть лякати,коли він увійде. Хлопчик настільки був поглинений тим, що діється у залі, що неусвідомив той, що йому довелося кілька хвилин стояти в повній темряві задверима. У ході подальшої роботи Паша призначався на цю роль кілька разів і часйого перебування в темному коридорі щораз збільшувалося.
ІІІ. Профілактика,психотерапія й психокорекція неврозів
Профілактика психогеннихзахворювань полягає в створенні умов середовища, що знижують можливістьтравматизації психіки. Поліпшення умов середовища, трудове виховання,загартовування, нагляд за здоров'ям учнів у навчально-виховних установах,психологічну освіту, що озброює батьків розумінням особливостей психічногорозвитку дітей, правильний режим, чергування навчальної, навантаження йвідпочинку, а також прищеплювання ініціативи й самостійності — все це заходу,що перешкоджають розвитку психогенних захворювань. В абсолютній більшостівипадків неврози виліковні завдяки лікувально-психологічними йпсихолого-педагогічним заходами й потенційними можливостями дитячого організму.
Корекція психогенногозахворювання передбачає, у першу чергу, усунення факторів, що травмуютьхворого. Такі хворі звичайно бідують із початку в лікуванні в спеціальнійпсихоневрологічній установі, а потім у тривалій психологічній реабілітації.
Лікування неврозівпредставляє значні труднощі, тому що поряд із психічною травматизацією (інодіне зовсім вираженої), яку необхідно виявити, спостерігається соматичневиснаження, при якому показане загальзміцнювальне лікування. Профілактиканеврозів полягає в спеціальної тренингової роботі.
З фізіологічної точки зорупроцес навчання й виховання є насамперед процесом утворення умовних зв'язків,стереотипів і навичок. Він забезпечує тренування нервових процесів. Необхіднеформування цілеспрямованої активності, витримки й самовладання, що забезпечуютьстійкість і опірність організму впливу психогенних факторів.
Сполучення занять позагальноосвітніх предметах з виробничим навчанням, виховання працьовитості,почуття боргу, боротьба з тепличною обстановкою, егоїзмом, тенденцією допереваги над іншими є факторами, що тонізують кору більших півкуль головногомозку, що перешкоджають розвитку неврозів. Надмірна увага, постійна тривога продитину, виконання всіх його бажань і примхливих спонукань позбавляють дитинисамостійності, знижують витримку й культивують у ньому риси егоцентризму.Шкідливо, зрозуміло, і недооцінювати інтереси дитини, що має свій власнийвнутрішній мир, ігнорування якого може привести до відчуття занедбаності,самітності. Приділяючи дитині увага, батьки, вихователі не повинні йти наприводу всіх його бажань.
При лікуванні неврозівнеобхідно з'ясувати їхню причину й спробувати неї усунути. Даючи захворілоїрекомендації, не слід фіксувати його увага на психопатологічних проявах, щоспостерігаються в нього. Застосовуються методи психотерапії, спрямовані навідновлення сили коркових процесів, вироблення нових і гальмування старихзв'язків, усунення вогнища інертного застійного порушення й ін. Велике значенняв лікуванні мають спокій, тривалий сон, перебування в психоневрологічномустаціонарі, школі санаторного типу або санаторії. Підхід до хворим неврозомповинен бути строго індивідуальним. Якщо, наприклад, при неврастенії основнимив лікуванні є відпочинок, спокій, то при деяких інших формах неврозу вінзастосовується як допоміжний метод лікування й у ряді випадків стає навіть небажаним,тоді дітей, підлітків включають в активну групову діяльність.
При моносимптоматичномневрозі насамперед з'ясовується чи була причина хвороби.
Оскільки мононевроз доситьчасто виникає в результаті порушення педагогічного такту або неправильного виховання,те одними з ефективних методів його лікування є педагогічне втручання,психотерапія, раціональна бесіда, спрямовані на перевиховання особистості.
Дитина, підліток занурений усвій внутрішній мир, зі своїми проблемами, що мають для нього важливе значення,він має потребу в увазі навколишніх його дорослих, роз'ясненні питань, щоцікавлять, задоволенні його потреб. Все це необхідно дати дитині, але не тоді,коли він домагається своєї мети обманом, лементом, судорогами, блювотою йіншими подібними реакціями. Ці реакції варто ігнорувати, щоб відучити від нихдитини. При анорексії, наприклад, дитини годують насильно. Тим часом голод єкращим фізіологічним стимулятором апетиту. При відмові від прийому їжі, якщовін не обумовлений соматичним захворюванням, треба, не фіксуючи уваги забратиїжу.
При нервовому кашлі, афонії,лементі, падінні на підлогу, як протесті проти режиму, дитини краще залишити вспокої, поки в нього не припиняться ці істеричні стигми. Поза цими реакціямидитина, звичайно, має потребу в увазі навколишніх. Залежно від лікуваннямононевроза лікувально-педагогічне втручання має свої особливості.
При психогенній заїкуватості(логоневрозе) необхідно комплексний вплив. Воно повинне впливати не тільки намовну функцію, але й на особистість у цілому. Дитина з гостро виниклоюзаїкуватістю бідує спочатку в повному мовному спокої, мовчанні. Лікуванняповинне бути спрямоване на відновлення нормального плину коркових процесівшляхом збільшення тривалості сну.
Логопедична корекціяпроводиться на ігровому або навчальному матеріалі, спрямована на виробленняплавної мови, усунення судорожної готовності, нормалізацію умовних мовнихзв'язків. Ці заняття обопільного терпіння — як від учня, так і від психолога,дефектолога, учителі.
Корекція неврастенії повинна бутиетиологическою. У першу чергу усувають несприятливу ситуацію, що травмуєпсихіку, у тому числі зменшують або повністю виключають навчальне навантаження,проводять заходу, спрямовані на підвищення соматичного тонусу. Поряд зізменшенням навантаження й введенням режиму, що щадить, застосовують засоби, щопідсилюють процес гальмування в корі більших півкуль. У випадку, коли немаєможливості усунути несприятливу ситуацію й перебіг хвороби приймає затяжнийхарактер, необхідно тривале загальзміцнювальне лікування й переорієнтацію.Останнє полягає в прищеплюванні дитині, підліткові, дорослому навичок і вміньпристосування до сформованої дійсності, подолання даної неприємної ситуації.При цьому варто враховувати як вагу ситуації, так і можливість її усунення, вік,розумовий розвиток.
Лікувально-педагогічне йпсихологічне втручання при неврозі нав'язливих станів повинне бути комплексним(загальзміцнювальна терапія, раціональна психотерапія, спрямована на придушеннянав'язливості). Якщо при неврастенії рекомендується санаторний режим, то приневрозі нав'язливих станів він може зробити негативний вплив. Психологові йпедагогові-вихователеві потрібно враховувати, що звільнення дитини знав'язливим станом від занять, зменшення навчального навантаження, переклад напостільний режим лише підсилять у нього нав'язливість. Відпочинок, сполучаючисьіз неробством, приводить до збільшення вогнища порушення, фіксаціїіпохондричних тенденцій. Такі хворі краще себе почувають при достатнім робочомунавантаженні.
Зменшення нав'язливого стануможна досягти шляхом залучення дитини в цікаву навчальну, ігрову й трудовудіяльність, що створює нові вогнища порушення в корі великого мозку. Приневрозі тривожного очікування й страху застосовуються методи поведінковоїтерапії, вітамінізація.
Велике значення маєраціональна психотерапія у вигляді роз'яснення хворому необґрунтованостістрахів, переконання його в тім, що їхня причина усунута, а сьогодення почуттятривоги обумовлене самонавіянням. Для подолання почуттів тривоги йнав'язливості можна використовувати тренування, поступово розширюючи поставленізавдання. Всі рекомендації повинні бути строго індивідуальними.
При корекції всіх формневрозів важливу роль грає з'ясування ситуації, у якій виникла фрустрація,характеру фрустрації й конфлікту. Якщо ситуація, що робить психотравмуючи дію,не дозволена, варто допомогти хворому знайти вихід із цієї ситуації. Цьогоможна досягти або шляхом зміни зовнішніх обставин, або шляхом переорієнтаціїособистості, що змінює мети поводження. Така переорієнтація дозволяєліквідувати фрустрацію, хоча обставини, у яких вона виникла, і залишаютьсянезмінними.
Переорієнтація особистостідосягається за допомогою психотерапії. Психотерапія показана не тільки прилікуванні щирих неврозів, але й при лікуванні неврозоподібних станів як важливаскладова частина комплексної терапії.
неврастеніяневроз психотерапія страх
IV. Психодіагностичне дослідження «Дитячий тестневрозів»
Перший етап роботи психологаз дітьми – психодіагностика. Ціль моєї роботи — виявлення дітей, підданихневротичним розладам.
Діагностичне дослідження булопроведено в 8 -х класах КЗ ЛСШ I-III ст. №1 р. Луганська. У дослідженні взялиучасть 70 чоловік.
Для виявлення схильності доневрозів учнем була запропонована діагностика: «Дитячий тест неврозів». Див.додаток. Твердження тесту — систематизовані в шести основних аспектах проявуневротичних розладів у дітей — депресії, астенії, порушень поводження,вегетативних розладів, порушень сну й тривоги.
Необхідно особливовідзначити, що перераховані розлади можуть бути присутнім у дитини в комплексі,депресія не виключає вегетативних розладів або порушень сну.
Були отримані наступнірезультати:
Таблиця 1Усього обстежених дітей Діти, у яких були виявлені невротичні порушення 70 26
Таблиця 216-20 (високий рівень ризику наявності даного неврозу) 15-11 (середній) 1-10 (низький) 10 10 1 8 4 Вид неврозу Депресія Астенія Порушення поводження Вегетативні розлади Порушення сну Тривожність
Результати: З 70 чоловік, щоприйняли участь в обстеженні в 26 чоловік були виявлені невротичні порушення. В10 чоловік — депресія, в 10 — Астенія, в 8 — порушення сну, в 4 — тривожність,в 1- порушення поводження. Як було відзначено вище, тест допомагає виявитикомплексні порушення. В 5 учнів виявлені такі порушення:
Депресія — астенія 2 учнів
Депресія — порушення сну 3учнів.
За підсумками психодіагностикибула проведена бесіда з родителями учнів, що мають невротичні порушення, атакож проведена бесіда із класними керівниками. Проведено ознайомлювальнулекцію серед педагогічного колективу. З дітьми, підданим неврозам, булапризначена психотерапія, складена індивідуальна психокорекційна робота.
Висновок
Для успішної роботи з дітьмий підлітками підданих невротичним станам необхідно виробити чіткі рекомендаціїнеобхідні для усунення всіх форм неврозів.
Загальні принципипсихотерапії й психокорекції неврозів у дітей і підлітків у психологічнійслужбі навчально-виховних установ і дитячих психоневрологічних відділень:
1. Перший етап – психодіагностичний.Попереднє ретельне вивчення особистісних і психічних властивостей дитини абопідлітка.
2. Другий етап — вивченняособистісного розвитку дітей в онтогенезі. Вивчення анамнезу й усьогорізноманіття міжособистісних відносин у родині, у школі, у компаніях іугрупованнях однолітків.
3. Третій етап — індивідуальний підбор методів психотерапії, складання індивідуальної програмипсихокорекційної роботи.
4. Індивідуальна психотерапіяй корекція повинна сполучатися з роботою з родителями й всій родині. Чим меншевік, тим більше неухильно повинен дотримуватися цей принцип, тому що власніневротичні розлади батьків, атмосфера неблагополучної родини, неправильневиховання є провідними факторами походження неврозів у дітей і підлітків.
5. Паралельна робота ізучителями.
Додаток
ТЕСТ «ДТН» (Дитячий тестневрозів»)
Ціль: Діагностика рівнязагальної тривоги й проявів невротизації
Література: Діагностика невротичних розладів у дітеймолодшого й середнього шкільного віку / Практична психологія та соціальнаробота №2, 1999. — з 17 — 20
Інструкція: Прочитайтепитання й постарайтеся вибрати ту відповідь («Так» або «Ні»), що найбільше довас підходить.
Варіанти відповідей:«ТАК» або «НІ».
1. Тобі буває нудно, смутно.
2. Іноді тобі хочетьсяплакати просто так.
3. Тобі іноді буває страшно безпричини.
4. Ти спиш добре й спокійно.
5. Хлопці не хочуть із тобоюграти.
6. Часто тобі зовсім нехочеться їсти.
7. Тобі буває зовсім нецікаво грати, дивитися телевізор.
8. Ти почуваєш себе сильним.
9. Чи часто в тебе болитьголова або живіт.
10. Ти утомлюєшся сильнішеінших хлопців.
11. Іноді ти буваєш поганим.
12. У школі тебе не люблять.
13. Учителі до тебечіпляються.
14. Із хлопцями тобі нудно йнецікаво.
15. Іноді в тебе буваютьстрашні сни.
16. Ти веселий.
17. Ти боїшся школи йучителів.
18. Тобі важко робити уроки.
19. Ти часто забуваєш те, щовивчив.
20. Тобі часто хочетьсяспати.
21. Ти часто відволікаєшся науроках.
22. Ти не любиш чого — абочекати.
23. Ти не можеш довго бігати,боротися, грати.
24. Тобі говорять, що типогано запам'ятовуєш.
25. Тобі важко довго дивитисятелевізор або читати.
26. Ти став менше грати зіншими хлопцями.
27. Ти погано розумієш, щочитаєш.
28. У тебе холодні ноги йруки, навіть у теплу погоду.
29. Тебе легко скривдити.
30. Іноді ти ранком почуваєшутому, після сну болить голова.
31. Іноді в тебе кружляєтьсяголова.
32. Ти часто прокидаєшсявночі.
33. Ти утомлюєшся від ігор ізхлопцями.
34. У тебе часто потіютьдолоні.
35. Тобі важко заснути відрізних думок.
36. У тебе бувають болю.
37. Буває, що тебе«заколисує» у транспорті.
38. Ти часто сваришся зродителями й друзями.
39. Тобі часто говорять, щоти не слухаєшся.
40. Ти став гірше вчитися,чим раніше.
41. Тебе іноді нудить.
Обробка результатів.
При обробці результатівкожний збіг відповіді із ключем оцінюється в один бал. Після цього даніпідсумуються по шкалах, нормуються шляхом множення показників кожної зі шкал накоефіцієнти нормування по шкалах. Остаточний результат дає можливість зробитивисновок про ймовірність наявності й передбачуваному профілі невротичного станудитини.
Ключі до шкал тесту — теста.
Шкала щирості: відповідь«ТАК» 1,11, 36.
Якщо по шкалі щирості сумабалів 2, то дані представляються сумнівними, 3 — недостовірними. Подальшаобробка не представляється можливої.
Депресії: відповідь «ТАК»- 1, 2, 5, 7, 9, 10, 11, 14, 15, 18, 19, 20, 23, 25, 26, 35, 40.
відповідь «НІ» — 8,16.
Астенії: відповідь«ТАК» — 10, 18, 19, 20, 21, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 30, 31, 32, 33,34, 35, 36, 37, 40.
Порушень поводження: відповідь«ТАК» — 21, 29, 38, 39, 40.
Вегетативних розладів:відповідь «ТАК» — 2, 6, 9, 20, 28, 31, 34, 36, 37, 41.
Порушень сну: відповідь«ТАК» — 15, 20, 30, 32.
відповідь «НІ» — 4.
Тривоги: відповідь«ТАК» — 3,12,13, 17, 22, 29, 35, 38, 39.
відповідь «НІ» — 4.
Коефіцієнт нормуванняпо шкалах.
Депресії — 1
Астенії -1
Порушень поводження — 4
Вегетативних розладів — 2
Порушень сну — 4
Тривоги — 2
Зона від 16 -20 балів — характеризує високий рівень ризику наявності певного симптомокомплексу.
Зона від 12 -15 балів — середній рівень ризику або тенденція до підвищення, виявленню певногосимптомокомплексу.
Зона до 11 балів включно — низький рівень ризику формування симптомокомплексу.
Зміст шкал.
Шкала депресії — зниженняжиттєвого тонусу, низька самооцінка, уповільнений темп мислення, відчуття туги,пригніченості, безвихідності, увага, як правило, важко залучається зовнішнімистимулами.
Шкала астенії — виявленнянайбільш типового порушення уваги, мислення, пам'яті, працездатності,характерних для вікових особливостей астенічного синдрому в дітей. Мислення — уповільнене осмислення, труднощі асоціацій (особливо в молодшому шкільномувіці). Пам'ять — утруднення відтворення в сполученні зі слабкимзапам'ятовуванням. Спостерігається підвищена чутливість, вразливысть,загостреність реакцій.
Шкала порушення поводження — агресивність, антидисциплінарні вчинки.
Шкала вегетативних розладів — невротичні порушення. Порушення можуть проявлятися найрізноманітнішимипорушеннями: сердечно — судинні, дихальні, кишкові порушення (вегетососудистаядистонія, гастрити, дуоденіти, коліти...).
Шкала порушень сну — депресивний розлад: труднощі засипання, кошмарні сновидіння, раннє пробудження.Для астенічного симптомокомплексу: сонливість, суб'єктивна відсутність почуттясну при об'єктивно більшої, ніж звичайно тривалості сну, почуття утоми припробудженні.
Шкала тривоги — загальнийстан емоційного переживання очікування неблагополуччя, передчуття погрози.
Список літератури
1 В.ФранклЛюдина в пошуках змісту. — К., 1990
2 А.І.Захаров Психотерапія неврозів у дітей і підлітків. — К., 1992
3. К.ЛеонгардАкцентуйованні особистості. — К., 2000
4. Е. АланПсихологічне консультування й психотерапія. — М., 1999
5. Посібникіз психотерапії під ред В.К.Рожкова. – К., 2003
6. М.Раттер Допомога важким дітям — К., 2003
7. М.І. Чистякова Психогімнастика — К., 2005
8. РоджерсК. Погляд на психотерапію. Становлення людини — К., 2004