Вступ
Актуальність дослідження. Людина не може існувати ізольовано від суспільства. Вона постійно знаходиться у русі, здобуває нові знання і обмінюється інформацією з оточуючими. Протягом життя існування людини постійно змінюється, у неї формуються нові погляди та інтереси. Ще з самого дитинства, з народження людину оточує сім’я, яка виховує в неї почуття поваги та любові і поступово відкриває шлях у дорослий світ.
Від того, в якому оточенні перебувала людина, які поради та настанови вона отримувала, залежатиме і її життя. Буде зрозуміло, чи зможе вона досягти чогось у житті і стати тим, ким прагне бути.
Тож, як бачимо, проблема колективу доволі актуальна і потребує обговорення.
Колектив – це не просто сума індивідів, а це особливий єдиний цілісний організм, що живе по своїх законах. Саме взаємозв'язку, відношення і переваги дають можливість колективу придбати певну структуру, емоційний тон, особливий «дух».
Не можна не враховувати в шкільному вихованні вплив колективу. А для цього необхідно знати, згідно яким закономірностям він структурується і функціонує, в яких феноменах виявляється. Це знання дає можливість вчителеві або шкільному психологові знаходити нові виховні шляхи, методи, прийоми. Дозволяє будувати виховну роботу з учнями з урахуванням знання закономірностей розвитку колективу і розвитку кожної окремої особи в ньому.
Об'єктом даного дослідження є формування класного колективу старшокласників.
Предметом даної курсової роботи є особливості формування класного колективу учнів старшого шкільного віку.
Мета курсової роботи на теоретичному та практичному рівні дослідити особливотсі формування класного колективу старшокласників.
У курсовій роботі перевіряється гіпотеза: особливості формування класного колективу старшокласників забезпечує повноцінний розвиток кожного члена колективу.
Мета конкретизується в наступних завданнях:
Проаналізувати психологічний зміст проблематики питання в науковій літературі;
Провести практичне дослідження конкретного класного колективу з метою виявлення особливостей формування класного колективу старшокласників;
Проаналізувати отримані дані;
Зробити висновки і описати результати.
Методи дослідження.
Метод спостереження;
Метод анкетування;
Метод самоаналізу;
Метод вивчення продуктів діяльності;
Соціометричний метод.
Розділ 1. Теоретичні особливості формування класного колективу учнів старшого шкільного віку
1.1 Колектив. Види, сутність, зміст і функції колективу
Слово «колектив» походить від латинського «collectivus», яке виникло від слова «collegere» — збирати разом. Проте в сучасному розумінні колектив — це зовсім не механічне об’єднання індивідів.
Колектив — соціально значима група людей, які об'єднані спільною метою, узгоджено діють для досягнення мети і мають органи самоврядування.
Його характеризують єдність цілей, високий рівень міжособистісного спілкування, згуртованість, внутрішня дисципліна, специфічні норми співжиття. Він є ланкою, що з'єднує особистість із суспільством. Виховання особистості в колективі є втіленням закономірностей розвитку суспільства, адже в колективних взаєминах створюються умови для соціально-психічного її розвитку. Відокремившись від колективу, людина опиняється в соціально-психологічному вакуумі, що значно ускладнює її розвиток.
Колектив є соціальною системою, яка виконує такі функції:
організаторську (полягає в об'єднанні особистостей для виконання певних завдань);
виховну (спрямована на створення оптимальних умов для всебічного виховання, психічного й соціального розвитку особистості);
стимулюючу (сприяє формуванню морально-ціннісних стимулів діяльності особистості, регулює поведінку членів колективу, впливає на формування в особистості цілеспрямованості, волі, гуманності, працьовитості, совісності, чесності, гідності тощо).
Універсальне поняття “колектив” охоплює різні його види, до яких належать:
Первинний колектив. Об'єднує людей (школярів), згуртованих у порівняно невелику соціальну групу, учасники якої перебувають у постійних ділових, товариських, побутових стосунках. Ним може бути колектив класу, виробничої бригади на підприємстві, професійної групи в установі, підрозділу у військових частинах та ін. За кількісним складом нараховує 10—15 осіб. За більшої кількості в ньому відбувається розподіл на мікроколективи. Якщо в соціальній групі менше 7—8 осіб, вона не є колективом у соціально-педагогічному смислі. Це — замкнена група друзів, приятелів;
За якісним складом у колективі має бути приблизно однакова кількість осіб обох статей. Якщо ця вимога загалом витримується у колективах загальноосвітніх закладів, то на виробництві, в системі професійної освіти цього досягти значно складніше, що породжує значні труднощі у розвитку колективу, організації міжособистісних стосунків;
Загальношкільний колектив. Об'єднує усіх учнів і педагогічних працівників загальноосвітнього навчально-виховного закладу. Здебільшого у них перебуває 500— 600 осіб. У таких колективах усі знають один одного, час від часу збираються разом. У ньому теж бажано, щоб була однакова кількість осіб обох статей. Якщо в загальноосвітніх школах, інших навчально-виховних закладах нараховується 1500—2500 осіб, то колективу, по суті, немає. Особа в такому соціальному об'єднанні є анонімною, що вкрай негативно впливає на її виховання;
Тимчасовий колектив. Складається з осіб, які належать до постійних колективів для виконання тимчасових завдань, задоволення своїх пізнавальних і соціальних інтересів (танцювальний колектив, хор, туристська група та ін.). Чисельно вони невеликі, згруповані на основі соціальних інтересів;
Виробничий колектив. Це — група професіоналів, об'єднаних для науково-дослідної роботи, виробничої діяльності, охорони порядку, лікування людей тощо;
Сімейний колектив. Його складають члени однієї родини. Склався історично як важливе соціальне утворення суспільства. [Фридман Л.М., Пушкина Т.А., Каплунович и.Я. Изучение личности учащегося и ученических. – М., 1988. с. 131]
Колективи можуть бути одновікові й різновікові. У традиціях народної педагогіки — виховання особистості в різновіковому колективі, де старші за віком і соціальним статусом передають свій досвід молодшим, турбуються про їх захист, допомагають долати труднощі. Молодші прагнуть оволодівати соціальним досвідом старших, відчувають відповідальність перед ними.
Колектив як людська спільнота, що утворює систему колективістських стосунків, є основним чинником формування громадської сутності особистості, розвитку її індивідуальності.
Виховний колектив відзначається розмаїттям видів, форм суспільно корисної праці та спілкування. Його сутність реалізується в різних аспектах. Економічний аспект передбачає залучення дитини в економічні відносини, активну участь в них, знання економічних проблем. Це забезпечує виховання колективізму, творчого ставлення до праці.
Політичний аспект означає залучення старшокласників до шкільного самоуправління, політичних кампаній (перепису населення, підготовки до свят, фестивалів), участі у громадському житті.
Соціальний аспект є виявом турботи про розвиток, побутові умови дитини. У її свідомість закладаються прагнення до соціальної справедливості, гуманізму, ініціативності, відповідальності, зближення колективних і власних інтересів.
Моральний аспект передбачає розуміння моралі як суспільного явища, усвідомлення суспільної моралі як відповідальності перед іншими людьми, самим собою, колективом. Аналіз стосунків у колективі переконує в необхідності чесної, добросовісної праці, формує основи моральності.
Громадсько-ціннісний аспект переконує, що колектив — це ідейна, ціннісно-орієнтована єдність людей, для яких організаційна структура є засобом досягнення спільних цілей.
Культурно-естетичний аспект виявляється у вільному спілкуванні старшокласників, що забезпечує їх новими враженнями, знаннями, сприяє підвищенню естетичного рівня їх повсякденних стосунків, естетичної організації всього життя. Художня творчість у колективі є засобом змістовного використання вільного часу, розвитку старшокласників.
Юридичний аспект свідчить, що взаємини в колективі торкаються і правового аспекту життя. Усвідомлення дитиною мотивів моральних та аморальних вчинків, правова освіта, поєднана з практичним засвоєнням дітьми прав та обов'язків — важливий чинник формування правосвідомості.
Психологічний аспект означає, що колектив — організоване соціальне середовище. Цілеспрямованість його діяльності породжує здоровий моральний клімат, мажорний тон у відносинах, добровільну участь у спільних справах, відчуття потреби у колективному спілкуванні, психологічній сумісності з товаришами.
Організаційний аспект свідчить про інтуїтивне прагнення старшокласників до об'єднання в певній організації. Педагогічно організована діяльність колективу ставить старшокласників у ділові стосунки керівництва й підлеглості, взаємовимогливості та взаємодопомоги.
Індивідуально-особистісний аспект враховує можливість тимчасового відокремлення дитини від колективу, можливість оглянутися навколо, зазирнути в себе, осмислити свої взаємини з оточуючими. Це сприяє самосвідомості, формуванню внутрішнього морального світу особистості.
Виховний колектив — педагогічно організована система відносин. Він має органи самоврядування й координації, що уповноважені представляти інтереси старшокласників і суспільства, традиції, громадську думку, об'єднує учнів спільною метою та організацією праці. Він необхідний як середовище взаємодії й ефективного впливу на старшокласників, формування колективістських якостей, як форма організації життя, що виховуюче впливає на всіх членів колективу й кожного зокрема. Первинний колектив також має органи самоврядування, актив, своїх представників у загальношкільних органах. Така структура виховного колективу сприяє врахуванню вікових особливостей та інтересів старшокласників, налагодженню взаємозв'язків між первинними колективами старших і молодших учнів, різновіковими загонами й групами.--PAGE_BREAK--
Виховний колектив виконує такі функції:
залучення старшокласників до системи суспільних відносин, набуття ними досвіду таких відносин. Колектив акумулює основні риси й вимоги суспільства, передає практичний досвід використання існуючих суспільних відносин;
організація самостійної діяльності старшокласників: навчальної, трудової, громадської, ігрової. Колективна діяльність сприяє формуванню ділових стосунків (взаємозалежності, відповідальності, контролю, взаємодопомоги, керівництва, підлеглості, вимогливості, дружби, товариськості, симпатії). Чим міцніша організаційно-ділова структура колективу, тим кращі умови для створення у ньому високоморальної атмосфери;
формування моральної сутності особистості, її морально-естетичного ставлення до світу й самої себе. Колективістські стосунки сприяють формуванню гуманістичних якостей особистості, колективістської свідомості;
ефективного педагогічного засобу впливу на особистість, групу старшокласників. Завдяки цьому відбувається коригування й регулювання їх поведінки та діяльності. Сформована в колективі громадська думка є дієвим інструментом педагогічного впливу, сила якого залежить від рівня розвитку колективу. [Массен П., Конджер Д, Каган Дж., Х'юстон А. Развитие личности ребенка //психология подростка / сост. Ю.И. Фролов. – М., 1997. с 192-194]
1.2 Соціально-психологічні проблеми колективу
В сучасних експериментальних дослідженнях були виявлені певні соціально – психологічні проблеми колективу, серед яких головне місце займають проблеми, пов’язані з розшаруванням класного колективу на декілька мікрогруп. Розділення класу це не рідкість. Вчитель повинен прагнути ліквідувати в колективі подібну роз'єднаність, розрізненість, долати будь-які форми своєрідної « самоізоляції» таких груп від колективу.
Учень може входити до груп різного роду, які звичайно стихійно складаються на основі сумісного проведення часу, загальних інтересів, загальної ігрової діяльності і які знаходяться, як правило, поза межами педагогічного контролю.
Деякі з дворових, вуличних об'єднань не носять асоціального характеру, хоча вчителі звичайно відносяться до них з упередженням. В таких компаніях підлітки задовольняють свою потребу відчувати себе дорослими, незалежними, знаходять підтримку, можливість говорити прямо і відверто. Для деяких підлітків школа, гуртки, клуби не сталі тим середовищем, де вони могли б задовольнити свою потребу в активності, спілкуванні, самостійності, дати вихід своєї енергії. Вплив таких груп на підлітка дуже великий.
Надані самим собі, підлітки піддаються негативному впливові – палять, лихословлять, дівчатка, прагнучи бути схожим на дорослих, фарбують нігті, підводять брови, роблять собі неймовірні зачіски. Різні учні користуються в колективі різним ступенем популярності, авторитетності.
Звичайно в класному колективі є 3-4 найпопулярніших школярів. Популярність визначається такими рисами, як товариськість і контактність (уміння встановлювати контакти ), чуйність, рівний, доброзичливий характер, всебічний кругозір і ерудиція, готовність завжди прийти на допомогу товаришу, щедрість. Не останнє місце займає зовнішня привабливість, а також фізична сила і спритність (у хлопчиків).
Непопулярність викликається такими рисами, як замкнутість, неконтактність, заздрісність, лукавство, лицемірство і егоїзм. Має значення і байдужість до успіхів в навчанні, вузький кругозір, низький рівень знань і навичок. Втім, в групах і колективах низького рівня часто можна спостерігати, що популярність визначається такими рисами, як зневага до навчання, самовпевненість, зухвалість по відношенню до дорослих; непопулярність же, навпаки, такими рисами, як відповідальне відношення до навчання, успішність в навчанні, дисциплінованість, культурність і т.д.
Статус популярного або непопулярного члена колективу, звичайно, впливає на психологічний стан і поведінку школяра. Учень, що займає положення улюбленого, популярного члена колективу, відчуває упевненість в собі, емоційний підйом і відчуття благополуччя (емоційний комфорт). Деякі відчувають себе невпевнено, неспокійно, роблять спроби будь-яким шляхом змінити свій статус в колективі або, зневірившись, звикають до свого становища. Група школярів звичайно не будується на основі рівних міжособистісних відносин її учасників. В цих відносинах виділяються форми керівництва і підкорення. Кожна група має свого керівника (лідера).
В окремих класах є категорія школярів, на яку необхідно звернути особливу увагу. У сфері міжособистісних стосунків вони займають положення ізольованих. Це не просто непопулярні члени колективу. Вони викликають до себе негативне ставлення, їм відмовляють в дружбі, в особистій симпатії.
Причини цьому можуть бути різні, частіше всього — явна зневага інтересами колективу, яскраво виражені розбещеність і егоїзм, деякі негативні риси (замкнутість, нелюдимість). З такими школярами майже не спілкуються, їх всі стороняться, їх не приймають в ігри, не хочуть сидіти з ними за однією партою. Ці діти і самі поводять себе ізольовано, тримаються осторонь, часто відчувають самотність, інколи навіть пригніченість. Школярі, якими нехтують, намагаються влитися до колективу, але не завжди вдало. Тоді вони або погоджуються зі своїм положенням, або озлоблюються (і стають схильними до агресії, невиправданих вчинків), або прагнуть піти з колективу (з класу, зі школи), знайти собі відповідне мікросередовище, де б на них зважали, визнавали їх, де б їх соціометричний статус оцінювався достатньо високо.
Вчителю слід спеціально думати про те, як зробити ізольованих учнів повноправними членами колективу, як налагодити їх взаємостосунки з оточуючими, як змінити ті риси особи, які викликають антипатію товаришів.
Слід відмітити тих учнів, які знайомляться з колективом перший раз, це – новачки у класі. Це одна з типових фігур дитячого колективу. Вчителі та класні керівники у своїй роботі постійно мають справу з новачками, це пов’язано з явищем міграції населення, бурхливим будівництвом житла. Почуття безпорадності викликає у нього гостру потребу отримувати інформацію про те, що його тут очікує, як поводити себе в тій чи іншій ситуації, що тут „можна”, а що „не можна”, кого треба побоюватися, а кому можливо довіряти. В той самий час у школяра виникають певні очікування стосовно свого становища у новому колективі. Він сподівається, що йому вдасться проявити себе по новому, показати себе у вигідному світі. Це потребує також знання того, що ціниться, а що засуджується в даному колективі.
Опинившись у новій обстановці, помічає часто такі факти, явища оточуючого середовища, які для інших членів колективу являються звичними, і вони не помічають їх зовсім. Це закономірно, оскільки вся інформація, яка оточує дитину у новому колективі, являється для неї новим та значним подразником. Істотне значення для новачка в цей період відіграє культура поведінки, спілкування старшокласників у школі та доброзичливе ставлення до нього. Саме це впадає до нього в око в першу чергу. Ці ознаки на перших етапах визначають „почуття захищеності” дитини. Особисто значимою для школяра є така характеристика членів колективу школи, як „привітність – непривітність”, доброзичливість, уважність один до одного. При цьому не має принципового значення, хто ці люди – товариші по класу, вчителі, технічні працівники.
На другому етапі у школярів виявляється тенденція „ввійти” до внутрішньої структури класу. Активність цього процесу знаходиться у прямій залежності від позитивної чи негативної оцінки школярем нового колективу. Починають усвідомлюватися цінності колективу, традиції, норми поведінки. На цьому етапі яро виступає тенденція до сприйняття подій, фактів, та інших знаків, які дають новачку інформацію про ті сфери діяльності, де він зможе проявити себе. Більшість новачків намагається засвоїти існуючу систему цінностей, що пояснюється їх істотною потребою сподобатись товаришам.
На третьому етапі хлопці та дівчата починають розуміти характер внутрішньо колективних відносин – хто з ким дружить, за що кого поважають.
Через місяць – півтора у новому колективі школяр, як правило, хоча ще повністю не адаптувався, але вже включився так чи інакше у колективні відносини. Новачок вже відчуває певні зобов’язання перед товаришами і перед колективом, різко знижується ступінь його відвертості, і він опиняється на рівні „старих” членів колективу.
Таким чином, найбільш важкими для новачка і найбільш сприятливими для педагога є перші дні перебування в колективі, а потім – наступний місяць. Насправді ж новачки порушують встановлену рівновагу сил у класі, тут відбувається перегрупування членів колективу. Встановлені товариські групи приймають новачка — і тоді, якщо новачку притаманні значимі для групи якості, він займає одне з керівних положень, витискаючи когось зі старих членів колективу. Якщо ж колектив не приймає новачка, проявляє до нього негативне чи байдуже ставлення, новачок змушений замкнутися в собі або активно „вибирати” з інших груп товаришів для себе. Бувають випадки, що тільки–но прибувши, новачки з тих чи інших причин швидко завойовують лідерські позиції у колективі та ведуть активну боротьбу за керівне місце в класі, що стає причиною більш напружених конфліктів між групами та окремими членами колективу.
Згідно до того, як підготовлений колектив до спілкування з новачками, можливо судити про рівень його вихованості. Не менш важливо в період адаптації включити новачків в таку колективну діяльність, де б вони, як і інші члени колективу, могли б дати максимально важливу інформацію про себе і свої можливості в різних сферах життя (інтелектуальні вікторини, КВК, вечори знайомства та інше). Педагогу, відповідно, необхідно спеціально продумати зміст та форми індивідуальної роботи з новими членами колективу, створювати ситуації, де б новачки змогли б проявити і показати себе у вигідному світі.
Беручи активну участь в житті і діяльності колективу однолітків, школяр привчається жити інтересами колективу і керуватися ними в своїй поведінці. Тільки в колективі і під впливом колективу школяр набуває досвіду колективних взаємостосунків, досвіду розвитку суспільної спрямованості, правильного відношення між особистим і суспільним. За межами колективу не можливо формування і виховання цих якостей.
Колектив однолітків впливає також на формування і розвиток всіх позитивних якостей особистості (скромності, чесності, наполегливості, витримки, дисциплінованості, сміливості і т. д.). Колектив розкриває лінь та егоїзм, заздрість і зарозумілість, боязкість і лицемірство, допомагає долати невдачі, не допускає втрати віри у власні сили, смутку. Роль колективу при цьому двояка. З одного боку, як ми вже бачили, одна якість не може бути розглядана абстрактно, відволікаючись від спрямованості особи. А колективістична спрямованість формується лише в колективі. Тому досвід колективних взаємостосунків і колективної діяльності формують не просто наполегливість, а наполегливість колективіста, не просто сміливість, а сміливість колективіста і т.д. Колектив впливає на своїх членів, вимагає від них певної поведінки. Схвалення або засудження колективу, правильна критика, ділові і серйозні вимоги колективу до своїх членів – важливий формуючий, контролюючий і корегуючий особистість чинник. В класному колективі школяр пристосовується до суспільної культури, у нього формується соціалістична направленість, розвивається творча індивідуальність, відбувається накопичення соціально – морального досвіду та придбання досвіду колективної діяльності.
Класний колектив володіє значними потенційними можливостями для розвитку особистості: в ньому відбувається засвоєння особистістю суспільних ідеалів, цінностей та психології колективу. Він виступає головною сферою виявлення індивідуальних можливостей та здібностей; в ньому відбувається формування і удосконалення позитивних якостей особистості: колективізм, вміння співпрацювати, комунікативність, самосвідомість, почуття власної гідності, інтерес та схильність до творчості.
Найбільше значення для становлення особистості мають наступні характеристики шкільного колективу: наявність єдиної спільної мети, діяльності, системи внутрішніх зв’язків, велика різноманітність творчих особистостей – членів колективу; важкість та протиріччя колективного життя; складність структури і характеру внутрішньо – колективних відносин. Серед перелічених характеристик класного колективу слід виокремити відносини, які виникають між школярами, бо саме вони в результаті визначають роль колективу в розвитку та становленню особистості.
1.3 Міжособистісні стосунки у колективі як показник психологічного клімату класного колективу продолжение
--PAGE_BREAK--
Центральними моментами аналізу стосунків в класному колективі є:
Аналіз стосунків старшокласників до спільної діяльності в класі;
Аналіз взаємин (стосунків старшокласників один до одного).
Відношення до справи, до спільної діяльності позначається на зрілості колективу і виявляється у взаєминах. Отже колективом можна назвати не кожну групу, а тільки відповідну деяким критеріям. Найважливішими критеріями виступають, по-перше, просоціальність колективної діяльності, заданість її ширшим контекстом соціальних стосунків, по-друге, успішність вирішення групою своїх групових завдань, по-третє, наявні можливості для самовизначення кожної особи, по-четверте, сприятливий, здоровий клімат колективу, що позначається на мотивах взаємин старшокласників, на розумінні ними один одного, на здатності співчувати і об'єднуватися в скрутну хвилину.
У ідеалі класний колектив самодіяльний і самокерований. Велике значення має позитивне емоційне відношення старшокласників до суспільно корисної діяльності в класі. Успішність вирішення групою своїх завдань, може визначатися моментом зрілості групи, або рівнем групового розвитку. Рівень групового розвитку одночасно є характеристикою сформованості міжособистісних стосунків, результатом процесу формування групи. Різноманітні підходи до аналізу сформованості групи примушували дослідників розглядувати її залежно від часу існування, від частоти комунікацій різних членів групи за певний період часу і так далі А.І. Донцов указує на те, що до колективних властивостей можна віднести «стійкість існування, переважання інтеграційних тенденцій, достатню виразність групових меж, виникнення відчуття «Ми», близькість норм і моделей поведінки та ін.» [Донцов А.И. О понятии группы в социальной психологии // Социальная психология: Хрестоматия /Сост. Е. П. Белинськая, О. А. Тихомандрицкая-М, 2003, с 180]
Але це не єдині можливості виділити колектив «з навколишнього світу». Отже як підстава для виявлення рівня групової згуртованості приймається діяльність групи, її цінності і цілі, від яких залежить характер міжособистісних стосунків. «Саме на цій основі будується психологічна типологія груп, що розрізняються по рівню розвитку: групи вищого рівня соціально-психологічного розвитку (колективи), просоціальні асоціації, дифузні групи, асоціальні асоціації, корпорації. Вищий рівень групового розвитку виявляється в діяльності і міжособистісних стосунках, властивих колективам». [Введение в психологию / Под общ. ред. Петровского а.в. — М., 1996, с.310].
У колективі, на відміну від малих груп менш високого рівня розвитку є умови для самовизначення особи. «Самовизначення і самовдосконалення особи можливе постільки учні в колективі беруть участь в спільно розділеній діяльності. Брати участь в такій діяльності неможливо, якщо члени колективу не розділяють цінності, мотиви, переживання один одного, не приймають різноманітність осіб і характерів членів колективу». [Коломинский Я.Л. Психология межличнотсных отношений в детском коллективе. – М., 1969, с.75]. Самовизначення особи можна вважати за особливість міжособистісних стосунків в колективі. Про справжнє самовизначення особистості можна говорити у тому випадку, коли її поведінка обумовлена не боязню зіпсувати стосунки, а бажанням досягти групових цілей діяльності, вирішити групові завдання. У групі високого рівня розвитку, на відміну від дифузної групи, такий спосіб є переважаючим і тому виступає як особлива якість міжособистісних стосунків.
Діяльнісне опосередкування міжособистісних стосунків можливе і без заданості широким соціальним контекстом. Прочитання стратометричної концепції «навпаки» – від особи, що творчо генерує нову діяльність, що шукає однодумців до затвердження нової діяльності в соціальному контексті, відкриває можливість оцінити особливу роль особистості у формуванні і функціонуванні групи. Творчим буде і побудова нових стосунків разом з побудовою спільної діяльності. «Інший шлях створення колективу виступає як оборотна сторона першого. Тут група однодумців, не маючи зовні заданої мети, не будучи об'єднана єдиною заданою діяльністю, сама синтезує її. Процес створення колективу зводиться до опредметненню цієї діяльності, боротьбі за включення її в загальний каталог діяльності суспільства або ширшої соціальної структури шляхом пошуку нових однодумців, а також засобів її реалізації. Необхідно підкреслити, що в даному випадку мова йде лише про однотипні спонтанно виникаючі групи, які відрізняються не лише взаємною психологічною (емоційним) перевагою учасників, але і здатністю спільно синтезувати новий вигляд діяльності, промовці в даний період як суспільно значущі». [Синягин Ю.В. Динамика процесса коллективообразования // Вопросы психологии, 1992 № 1, с.114]. Очевидно, що якість міжособистісних відносин в такій групі буде творчою, можливо, навіть декілька незвичайною, оскільки при такому підході, особистість і її можливості все ж ставляться основною задачею. І психологічний клімат в такому колективі відрізнятиметься підлеглістю творчим цілям, не заданим ззовні. Ю.В. Синягин пише про те, що ця практика вироблення принципово нових ідей, шляхів, прижилася в західних корпораціях. Коли творчих, вчених людей поселяють разом в комфортному місці, і не дають їм ніяких установок. Виявляється, що через деякий час такі люди починають спонтанно генерувати ідеї. У результаті може вийти дуже цінний інтелектуальний продукт, правда, заздалегідь важко передбачити до якої області він відноситиметься.
При порушенні спільної діяльності (наприклад, при зміні організатора діяльності) психологічний клімат може погіршати, і це стане помітним по взаєминах старшокласників. Перш за все, зросте кількість сварок, суперечок і конфліктів. Потім з'являться стійкі протиборчі угрупування, зайняті відставанням свого впливу на колектив. Влада і вплив можуть стати самоцінністью, стосунки перестануть опосередковуватись спільною діяльністю, перетворяться на проведення часу, в спілкування ради спілкування. Таким чином, позитивний вплив групи на особистість буде зведений до нуля. І це буде помітно по взаєминах старшокласників. «Результативність впливу колективу на особистість визначається самопочуттям особистості в колективі. До нього відносяться: задоволеність особистості діяльністю, взаєминами, керівництвом, захищеність особистості в даному колективі, її внутрішній спокій». [Аникеева. Н.П. Учителю о психологическом климате в коллективе. – М., 1983, с.16]. «При різних стосунках індивіди проявляють себе з різною, позитивною або негативною, сторони, тому для забезпечення переважно позитивного впливу групи на особистість важливо домогтися того, щоб міжособистісні стосунки в ній були сприятливими». [Немов Р.С. Психология. У 3 кн. — М., 2003, Кн. 1, c.575].
Виявляючись в спілкуванні, міжособистісні стосунки старшокласників складаються завдяки механізмам міжособистісної взаємодії, міжособистісного сприйняття. Міжособистісна взаємодія обумовлена декількома механізмами взаємовпливу, найважливішими з яких є переконання, психічне навіювання, наслідування. Крім того, ряд дослідників називає як такі механізми сором, відчуття провини, відповідальність. Важливими механізмами міжособистісного сприйняття виступають емпатія та рефлексія. Г.М. Андрєєва пише: «встановлено тісний зв'язок між ідентифікацією й іншим, близьким за змістом явищем — емпатією. Описово емпатія також визначається як особливий спосіб розуміння іншої людини. Процес розуміння один одного ускладнюється явищем рефлексії. У соціальній психології під рефлексією розуміється усвідомлення індивідом, що діє, того, як він сприймається партнером по спілкуванню. Це вже не просто знання або розуміння іншого, але знання того, як інший розуміє мене, своєрідний подвоєний процес дзеркальних віддзеркалень один одного, «глибоке, послідовне взаємовідторгнення, змістом якого є відтворення внутрішнього світу партнера по взаємодії, причому на цьому внутрішньому світі у свою чергу відбивається внутрішній світ першого дослідника». [Кон И.С. Открытие «Я».- М.,1978, с.110].
У підлітковому віці величезний вплив на міжособистісне сприйняття роблять групові норми і правила, через які підлітки бачать і оцінюють один одного. Ці оцінки мають головне значення для побудови спілкування старшокласників один з одним, впливають на його кількісну і якісну сторону. «Вони допомагають навчитися контролювати соціальні форми поведінки, розвивати відповідні вікові інтереси і навики, учать співпереживати, разом вирішувати загальні проблеми». [Массен П., Конджер Д, Каган Дж., Х'юстон А. Развитие личности ребенка //психология подростка / сост. Ю.І. Фролов. – М., 1997, с.151].
Розділ 2. Практичне дослідження особливостей формування класного колективу учнів старшого шкільного віку
2.1 Методичні рекомендації до проведення дослідження
Дослідження міжособистісних відносин було проведено в класному колективі старшокласників за допомогою методик:
Анкетування;
Закінчи речення;
Самооцінка стану сформованості колективу;
Соціометрія;
Спостереження.
В ході соціометричного дослідження потрібно визначити структуру неформальних стосунків малої соціальної групи за критерієм симпатії – антипатії, встановити ступінь психологічної сумісності окремих членів групи, виявити внутрішньогрупові підсистеми (мікрогрупи) та їх неформальних лідерів. Для цього учням індивідуальна соціометрична картка. На картці фіксується основна інформація про досліджуваного, а також проводиться реєстрація його індивідуальних виборів. Для цього картка містить і відповідні критерії вибору, сформульовані у вигляді питань.
Оскільки міжособистісні стосунки завжди розгортаються у групі на двох рівнях – формальному та неформальному, то досліджуваний повинен здійснити вибір стосовно двох сфер – сфери спільної діяльності та сфери дозвілля.
Отже, індивідуальна соціометрична картка містить 4 питання і може мати такий вигляд:
Прізвище, ім’я досліджуваного Дата дослідження
Клас (група)
Освітній заклад
№ 1.
2.
3.
4.
Сфера
Питання
Вибори
у 1 чергу
у 2 чергу
у 3 чергу
продолжение
--PAGE_BREAK--
Навчання
З ким із Вашої групи Ви хотіли б навчатися в одному класі?
З ким із Вашої групи Ви не хотіли б навчатися в одному класі?
Дозвілля
Кого з Вашої групи Ви б запросили до себе на день народження?
Кого з Вашої групи Ви б не запросили до себе на день народження?
Інструктаж досліджуваних. Важливою умовою проведення соціометрії є налагодження контакту дослідника з досліджуваними. Ефективність дослідження покращується, якщо експериментатор тримається впевнено і поводиться доброзичливо. Інструкція дається у популярній формі. Досліджуваних не посвячують у всі тонкощі проведення процедури та аналізу результатів. Можна дати приблизно таку інструкцію:
“Пропонуємо Вам взяти участь у дослідженні, яке спрямоване на покращення психологічного клімату у Вашій групі. Вся інформація, отримана в ході дослідження, є конфіденційною. Вона не буде розголошена у групі, кожен з Вас зможе дізнатися про свої результати індивідуально. Для заповнення картки Вам необхідно:
у відповідних рядках бланку вказати своє прізвище та ім’я, клас, школу та дату проведення дослідження;
уважно прочитати перше запитання і відповідно до нього вибрати і записати прізвища та імена трьох членів Вашої групи;
аналогічно дати відповідь на друге, третє та четверте питання.
Час заповнення картки – 10-15 хвилин.”
Кількісна обробка даних. Після того, як експериментатор зібрав заповнені картки, починається обробка даних. Вона складається з трьох етапів:
табличного;
графічного;
індексологічного.
Табличний етап обробки даних передбачає побудову соціоматриці – таблиці, за допомогою якої узагальнюються результати опитування. Оскільки міжособистісні стосунки у групі вивчалися у двох сферах (сфері спільної навчальної діяльності та сфері дозвілля), то необхідно побудувати 2 соціоматриці.
В ході анкетування потрібно вивчити взаємини класу для цього учням пропонують відповісти самостійно, ні з ким не радячись, на питання. На чистому аркуші паперу учень записує номер питання і поряд одну зі запропонованих відповідей, з якою співпадає його думка.
1. Чи маєш ти в класі близьких друзів? (так, декілька, одного, ні);
2. Чи є у класі, з якими в тебе непорозуміння? (так, декілька, один, немає);
3. Наскільки твоя думка співпадає з думкою однокласників? (співпадає по всім поняттям, інколи співпадає, інколи ні, не співпадає, не можу сказати);
4. Чи обговорюєш ти з однокласниками свої інтереси і захоплення, те, чим займаєшся у вільний час? (так, часто, рідко, ні, ніколи)
5. Як ти оцінюєш свої стосунки з однокласниками? (хороші, нормальні, погані);
6. Якщо ти не знаєш, як вчинити в складній ситуації, чи радишся ти з однокласниками? (завжди раджусь, іноді, ні)
Аналізуючи відповіді, потрібно підрахувати кількість учнів, які обрали певну відповідь, визначити відсоток тих, що свідчать про хороші взаємини з однокласниками, несприятливі стосунки та невизначені.
Під час проведення методики “Закінчи речення” потрібно виявити думки учнів про клас, події, що відбуваються у шкільному житті, тощо.
Учням роздаються аркуші з реченнями, які слід дописати:
1. Мій клас – це …;
2. Мені подобається, коли в класі …;
3. Найбільш мені запам’яталось, коли в класі…;
4. Я хотів би потрапити в клас, в якому…;
5. Якби я був класним керівником нашого класу, то…;
6. У мене кожного разу псується настрій, коли в класі….
Аналізуючи відповіді потрібно визначити кількість учнів, які використали речення скеровані на певний вид дружності класу. Визначити відсоток тих, що свідчать про хороші взаємини з однокласниками, несприятливі стосунки та невизначені.
Під час проведення методики “Переважаюча думка про дружбу та прийнятність в класі” потрібно виявити рівень самооцінки групової згуртованості класного колективу.
Учням роздаються аркуші паперу, в яких вони вказують відповіді на задані питання:
Наш клас дуже дружній та згуртований;
Наш клас дружний;
У нашому класі немає сварок, але кожен існує все по собі;
В нашому класі зрідка бувають сварки, але конфліктним його назвати важко;
Наш клас не дружний, часто виникають сварки;
Наш клас дуже не дружний, важко навчатися в такому класі.
Аналізуючи відповіді потрібно визначити переважаючу думку про рівень згуртованості класу, за допомогою визначення питання на яке дало відповідь найбільша кількість учнів.
2.2 Аналіз практичного дослідження особливостей формування класного колективу учнів старшого шкільного віку
На першому етапі дослідження було проведено соціометрію за якою було виявлено, що в класі є один учень який отримав лише позитивні вибори – це Кордилевський Вадим, а також одна учениця яка отримала лише негативні вибори – це Весельська Ірина. Всі інші учні отримали як позитивні так і негативні вибори.
Під час аналізу соціометричного дослідження в класі було виявлено двох соціометричних зірок в сфері навчальної діяльності, а саме Кордилевський Вадим та Палько Оксана (староста класу – офіційний лідер), а в сфері дозвільної діяльності статус соціометричної зірки лише Кордилевський Вадим. Зв’язки між офіційним та неофіційним лідером під час дослідження виявлено не було. В сфері навчальної діяльності статус “яким надають перевагу” отримали шість учнів, а в сфері дозвільної діяльності десять учнів отримали даний соціометричний статус. В сфері дозвільної діяльності було виявлено одного ізольованого учня – це Весельська Ірина, однак в сфері навчальної діяльності вона отримала соціометричний статус знехтуваної, як і більшість класу.
В класі під час дослідження не було виявлено жодної мікрогрупи як у сфері навчальної, так і дозвільної діяльності, однак виявлено дев’ять взаємовиборів у сфері навчання та вісім у сфері дозвілля.
Діти зі статусом знехтувані та ізольовані як правило звертають сої вибори на учнів зі соціометричним статусом яким надають перевагу та учням зі статусом соціометричних зірок, у сферах навчальної та дозвільної діяльності. Учні які отримали статус соціометричних зірок та яким надають перевагу віддають соціометричні вибори учням усіх статусних груп. Учні у своїх виборах проявляють відносну стійкість, так як майже всі учні зберігають свої соціометричні сибори в дослідженнях, однак в багатьох випадках, у сферах навчальної та дозвільної діяльності вони змінюються у виборах, в той же час майже не спостерігається протилежність виборів у вищезгаданих сферах. При аналізі соціометричного дослідження було виявлено учнів які робили взаємообернені вибори у досліджуваних сферах.
Під час аналізу соціометричного дослідження було виявлено, що в учнів індекс групової згуртованості вищий в сфері навчальної діяльності його показник становить 0,346, а в сфері дозвільної діяльності – 0,301. Отже загальний рівень згуртованості класного колективу зберігає за собою пріоритет навчальної діяльності.
За соціометричними показниками можна оцінити згуртованість класного колективу можна оцінити як середній оскільки в ньому зберігаються стійкі зв’язки між його членами. При роботі у даному класному колективі потрібно звернути увагу на покращення відносин у колективі, об’єднання та зміцнення як єдиного колективу у повному розумінні цього визначення. Для цього можна використовувати різні психолого-педагогічні засоби які призначені для згуртування колективу, а саме психолого-корекційна робота, проведення виховних заходів в яких братимуть участь всі учні не залежно від статусу в групі та рівня розвитку учнів. продолжение
--PAGE_BREAK--
На другому етапі дослідження учням була запропонована методика самоаналізу “переважаюча думка про дружбу та прийнятність в класі” мета якої полягала у вивченні ставлення учнів до свого класу і їхню думку про рівень його згуртованості. Під час аналізу проведеного дослідження було виявлено, що учні в більшій мірі обирають відповідь середнього рівня згуртованості, “у нашому класі не має сварок, але кожний існує сам по собі” — шість учнів, однак інші вибори учнів становлять також значиму цифру, наприклад варіант “наш клас дуже дружний та згуртований” обрали двоє учнів, “наш клас дружний” обрали троє учнів, “в нашому класі виникають сварки, але конфліктним його назвати важко” обрали чотири учні і лише один учень наголосив на тому, що клас є не дружним і в ньому важко навчатися. З даних відповідей ми бачимо, що самооцінка рівня дружності класу є досить не високою в розумінні учнів. Більша частина класу обрала посередні та негативні вибори відносно дружності колективу. В цьому випадку потрібна активна робота зі згуртування колективу, так як по-перше такий рівень самооцінки може активно знижувати дійсний рівень згуртованості класу, а по-друге в ньому буде важко формувати повноцінний колектив. Процес формування колективу в класі на даному етапі для класного керівника та шкільного психолога має стати нагальним питанням, так як у класі виникає можливість псування відносин у колективі.
1.
+
+
2.
+
+
+
3.
+
+
+
+
+
+
4.
+
+
+
+
5.
6.
+
На третьому етапі дослідження учням було запропоновано методику творчої думки про клас, мета якої полягала у вивченні думок учнів відносно їхнього класу.
1.
+
+
-
-
+
+
+
-
-
-
+
+
+
-
2.
+
+
+
+
-
+
+
+
+
+
-
+
-
3.
+
+
+
+
-
+ продолжение
--PAGE_BREAK----PAGE_BREAK--
-
-
-
3.
-
+
+
-
+
-
-
+
+
-
4.
-
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
5.
+
-
+
+
-
+
+
+
+
+
-
+
+
+
+
6.
-
+
-
+
-
+
+
+
+
-
Умовні позначення: + позитивна відповідь на питання анкети; 0 нейтральна або посередня відповідь; — негативна відповідь.
Отже ми бачимо, що і в цьому дослідженні позитивні наміри учнів (47) перевищують число нейтральних (38) та негативних (23).
Якщо проаналізувати відповіді на окремі питання то можна побачити, що в більшості учнів досліджуваного класу мають в ньому друзів або близьких людей, а отже і клас можна назвати досить згуртованим хоча б на рівні окремих його членів. В другому питанні ми бачимо, що більша кількість учнів обрала одного учня класу з яким в неї виникають негаразди у міжособистісному відношенні, що на мою думку є нормальним. З наступного питання ми бачимо, що думки старшокласників збігаються не часто, однак ж п’ять учнів які вважають, що думки класу і їхні особисті думки збігаються набагато частіше ніж вважає більшість класу. В наступному питанні учні, в більшості свого складу, дають позитивну відповідь на питання обговорення дозвільної діяльності. Більшість учнів оцінює взаємовідносини в класі як хороші. В останньому питанні учні, з перевагою в два вибори, проявляють самостійність у вирішенні складних ситуацій, так як відповіли, що тільки іноді радяться з приводу цих питань. За даним дослідженням можна оцінити рівень взаємин в класі як добрі.
Завершальним етапом дослідження стало спостереження. Під час проходження мною педагогічної практики я спостерігала за взаємовідносинами учнів у класі та за процесом формування класного колективу. Під час навчання та на перервах учні активно спілкуються між собою, радяться з тих чи інших питань, обговорюють ті чи інші аспекти навчальної та дозвільної діяльності, спілкування проходить в доброзичливому дусі та на неформальному рівні в досить позитивних тонах. Разом вирішують питання про організацію оформлення стінгазет та участі в постановках виховних заходів. В конфліктні ситуації намагаються не вступати, коли ж вони виникають, намагаються всім класом їх вирішувати. Деякі учні класу намагаються домінувати над іншими, а деякі віддають їм керівні позиції, хоча явної боротьби за керівні позиції в класі не має. Іноді в ході спільної навчальної діяльності, учні вирішують певні питання самостійно, не керуючись колективною думкою, або спільними інтересами, проте частіше у навчальній та дозвільній діяльності вони вдаються до вирішення питань колективним шляхом. Отже можна стверджувати, що рівень згуртованотсі класу є досить не поганим.
Висновок
У останнє десятиліття розвитку психологічної науки проблеми колективу, здавалося б, втратили актуальність. Майже припинилися дослідження колективу і процесів, що відбуваються в ньому. Але на сучасному етапі ми бачимо, що без колективної ідеї, особливо в школі, не обійтися. Хочемо ми цього чи ні, але колектив має великий виховний потенціал. Саме через класний колектив учнями привласнюються суспільні цінності. Така оцінка ролі колективу знов зробила його вивчення актуальним.
У дослідженні було розглянуто з теоретичних позицій структуру, закономірності функціонування і розвитку колективу. Приділено серйозну увагу рівню сформованості міжособистісних стосунків у класі. Коротко узагальнюючи все вищесказане, можна відзначити, що структуризація колективу можлива двома шляхами: по-перше на основі емоційних переваг, а, по-друге, через встановлення референтних стосунків. Переваги виражають вибірковість вибору, референтні стосунки засновані на «значущості, що пов'язує суб'єкта з іншою людиною або групою осіб» і є показником ціннісних орієнтацій особи. Іншими словами, хто привабливий для старшокласника, той і впливає на формування його особистості. Практика показує, що в класі завжди одні діти є референтними для інших. Таким чином, однокласники впливають на розвиток один одного.
Якщо для виявлення структури класу вистачає соіометричного дослідження, то аналіз взаємовідносин в даному класі, можливий тільки з використанням модифікованих методів психологічних досліджень, що враховують різні аспекти становлення колективної свідомості.
У колективі складається особливе відношення до спільної діяльності і глибокі міжособистісні відносини. Все це виявляється в психологічному кліматі колективу. При порушенні спільної діяльності психологічний клімат може погіршати, і це стане помітним по взаєминах дітей.
В результаті психологічного дослідження, проведеного в 10-А класі Овруцької ЗОШ № 4, було виявлено, що рівень сформованості класного колективу стоїть на досить високому рівні, а отже має великий виховний потенціал та перспективу для свого подальшого розвитку. Дослідження показало, що високий рівень розвитку класного колективу забезпечує повноцінне формування гармонійно розвиненої особистості.
Дослідження особливостей формування класного колективу може бути використання класним керівником та шкільним психологом для правильного формування в учнів розуміння необхідності колективної діяльності. Особливо в умовах сучасного суспільства коли колективізм відходить на задній план, а постає питання про формування індивідуальних рис особистості, проблема колективу як можливості сходження старшокласника в суспільство потребує подальшого розвитку. Вчитель, класний керівник та шкільний психолог повинні розуміти, що значення класного колективу для старшокласника дуже важливе, воно пов’язане з повноцінним формуванням його особистості, та становлення його в суспільстві як повноцінного його члена.
Список літератури
1. Аникеева. Н.П. Учителю о психологическом климате в коллективе. – М.,1983.
2. Введення в психологию / Под общ. ред. Петровського А.В. — М., 1996.
3. Донцов А.И. О понятии группы в социальной психологии //Социальная психология: Хрестоматия /Сост. Е. П. Белинськая, О. А. Тихомандрицкая — М,2003.
5. Драгунова Т. Старший подросток. – М., 1976;
6. Кон И.С. Открытие «Я».- М.,1978;
7. Коломинский Я.Л. Психология межличностных отношений в детском коллективе. – М., 1969.
8. Немов Р.С. Психология. У 3 кн. — М., 2003, Кн. 1;
9. Массен П., Конджер Д, Каган Дж., Х'юстон А. Развитие личности ребенка //психология подростка / сост. Ю.И. Фролов. – М., 1997
10. Петровський А.В. Психологическая теория коллектива. – М., 1979;
11. Синягин Ю.В. Динамика процесса коллективообразования // Вопросы психологии, 1992 № 1.
12. Фридман Л.М., Пушкина Т.А., Каплунович и.Я. Изучение личности учащегося и ученических. – М., 1988;