МІНІСТЕРСТВООСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Ніжинськийдержавний університет імені Миколи Гоголя
Кафедрадошкільної освіти
Курсоваробота
«Формуванняу дошкільників психологічної готовності до навчання в школі»
Студентки ДВз–41
факультету психології та соціальноїроботи
спеціальності «Дошкільне виховання»
Нестерової Галини Сергіївни
Науковий керівник:
доцент Пихтіна Н.П.
Ніжин– 2010
План
Вступ
Розділ 1. Теоретичне обґрунтуванняпроблеми підготовки дитини до навчання у школі
1.1 Психологічні особливостірозвитку особистості дошкільника
1.2 Складові психологічноїготовності до навчання у школі у структурі особистості старшого дошкільника
1.3 Суть та особливості підготовкидітей дошкільного віку до навчання в школі
Висновки до розділу
Розділ 2. Аналізорганізаційно-педагогічних умов підготовки дітей дошкільного віку до навчання вшколі
2.1 Врахування психологічних компонентівта аспектів психологічної зрілості дитини
2.2 Оптимізація формуванняпсихологічної готовності до навчання в умовах ДНЗ
2.2.1 Психологічні засади мотиваціїдосягнення успіху у контексті готовності до навчання у школі
2.3 Взаємодія ДНЗ і сім'ї упідготовці дитини до навчання в школі
2.3.1 Підготовка дошкільника донавчання в сім'ї
2.3.2 Підготовка дітей до школи вДНЗ
Висновки до розділу
Загальні висновки
Список використаної літератури
Додаток
Вступ
Актуальність.Сьогодні, коли в нашій країні відбуваються широкомасштабні процесисоціально-економічних і політичних змін, коли максимально загострюютьсясуспільні суперечності, зростає небезпека виникнення відхилень у поведінцідітей, досить актуальною проблемою для психологів, педагогів, фізіологів,лікарів є саме проблема готовності дитини до навчання в школі.
Вступдо школи є однією з найважливіших подій у житті дитини. Оскільки сьогоднібагато дітей починають навчання не з 7, а з шестирічного віку, виникає багатопроблем і запитань. Тому виникає необхідність знати психологію шестирічногоучня, адже різниця між такими дітьми величезна.
Завизначенням психологів, шість років – початок активності механізму уяви,відображення неіснуючого. Дитина, яка діє самостійно, постійно перебуває устані «польоту». Книги, ігри, танці, спритні рухи – усе насичене гармонією, якуця маленька особистість намагається опанувати власноруч. Гармонійнапсихомоторика сприяє особистісному розвитку, допомагає пізнавати навколишнійсвіт і себе як частину світу, що сприяє розвитку дитини.
Ушестирічок механізм уяви домінує над усіма іншими. Дитина виконує величезнуроботу, створюючи фантастичні образи, і живе в казковому світі. Тому завданнядорослих, особливо вчителів і батьків, які намагаються не приборкати цеймеханізм творчості, розвивати та вивчати його. Отже, заздалегідь, до вересня,починається підготовча робота із прийому дітей до першого класу. Зміст цієїроботи відображений у відповідних наказах і постановах Кабінету Міністрів,Міністерства освіти і науки України, Головного управління освіти та наукиКиївської міської держадміністрації, яким педагогічний колектив керуватися ворганізації цієї роботи.
Готовністьдо навчання– це система показників фізичного, мотиваційного,інтелектуально-пізнавального, особистісного розвитку, що забезпечать успішністьнавчання у школі.
Чомуж так необхідно визначити готовність дитини на самому початку навчання, а щекраще до поступлення в школу? Доведено, що в дітей, які не готові досистематичного навчання, важче і довше проходить період адаптації,пристосування до школи, в них частіше проявляються різноманітні труднощінавчання, серед них значно більше тих, які не встигають, і не лише в першомукласі, але і в подальшому ці діти частіше знаходяться серед тих, які невстигають, і саме в них спостерігають порушення стану здоров’я.
Безперечно,чим краще підготовлений організм дитини до всіх змін, які пов’язані з початкомнавчання у школі, труднощами, які неминучі, тим легше він з ними впорається,тим спокійніше і не так болісно буде проходити процес адаптації.
Готовністьдо шкільного навчання – глибоке поняття, яке потребує комплексних психологічнихдосліджень. Такими дослідженнями займалися Л.І. Божович, О.В. Запорожець, Л.А.Венгер, А.И.Захаров, В.К. Котирло., С.Д. Максименко, Б.І. Скомороський, З.В.Юрченко, Е.Е. Кравцова, О.О. Дубровина, М.М. Заброцький, М.П. Лещенко та інші.
Найважливішимнаслідком психічного розвитку дитини дошкільного віку є формуванняпсихологічної готовності до шкільного навчання. По суті, її становленнясвідчить про завершення періоду дошкільного дитинства.
Об’єктдослідження – підготовка дитини дошкільного вікудо навчання в школі.
Предметдослідження – організаційно-педагогічні умовипідготовки дітей дошкільного віку до школи.
Метаданої роботи – дослідитиорганізаційно-педагогічні умови підготовки дітей дошкільного віку до школи.
Завдання:
1. Окреслитита проаналізувати складові психологічної готовності до навчання у школі уструктурі старшого дошкільника.
2. Охарактеризуватипсихологічні та фізіологічні особливості дітей дошкільного віку та підготовкуїх до навчання в школі.
3. Визначитисуть та особливості підготовки дітей дошкільного віку до навчання в школі.
4. Виділитипсихологічні аспекти та психолого-педагогічні чинники у формуванніпсихологічної готовності дітей дошкільного віку.
Методивикористані у дослідженні: у першій частині використанийтеоретичний метод – теоретичний аналіз психолого-педагогогічних джерел по данійтемі; у другій частині – синтез теоретичних та практичних відомостей.
Структураданої роботи. Робота складається зі вступу тадвох теоретичних розділів. У роботі присутні висновки до кожного розділу тазагальний висновок, а також список використаної літератури та додаток.
РОЗДІЛ 1. Теоретичне обґрунтування проблемипідготовки дитини до навчання у школі
1.1Психологічні особливості розвитку особистості дошкільника
Перехіддитини з дитячого садка у школу є важливим етапом її життя, який пов'язаний нелише зі зміною середовища її розвитку, а й із відповідними процесамисамоусвідомлення, із зіткненням з новими проблемами, відкриттям у собі новихможливостей тощо. Одним дітям це додає піднесеного настрою, відчуття виходу нановий життєвий щабель, іншим вселяє ностальгію за звичним життям у дитячомусадку, часто породжує стресові стани. Тому дуже важливо, щоб у дошкільномузакладі, в сім'ї допомогли дитині усвідомити, що дитячий садок і школа єланками єдиної системи освіти і виховання, а все те, що чекає дитину у школі, єпродовженням того, чим займалася, що опановувала вона раніше. Не менш важливо,щоб із перших днів перебування в школі вона на конкретних реаліях переконуваласяв цьому. Все це можливе за дотримання принципу наступності дошкільної тапочаткової освіти.
Ужев дошкільному віці починає реально формуватись особистість дитини, причому цейпроцес тісно пов'язаний з розвитком емоційно-вольової сфери, із формуваннямінтересів та мотивів поведінки, що, відповідно, детерміновано соціальнимоточенням, передусім типовими для даного етапу розвитку взаєминами з дорослими.Джерелом емоційних переживань дитини є її діяльність, спілкування з оточуючимсвітом. Освоєння в дошкільному дитинстві нових, змістовніших видів діяльностісприяє розвитку глибших та стійкіших емоцій, пов'язаних не лише з близькими, ай з віддаленими цілями, не тільки з тими об'єктами, що дитина сприймає, а йтими, які уявляє.
Важливезначення у формуванні моральних почуттів мають дитячі уявлення про позитивніеталони, що дозволяють передбачати емоційні наслідки власної поведінки,завчасно переживати задоволення від її схвалення як «хорошої» або жневдоволення від її оцінки як «поганої». Таке емоційне передбаченняграє вирішальну роль у формуванні моральної поведінки дошкільника [12].
Орієнтаціяповедінки дошкільника на дорослого зумовлює розвиток її довільності,оскільки тепер постійно зіштовхуються як мінімум два бажання: зробити щосьбезпосередньо («як хочеться») чи діяти відповідно до вимог дорослого(«за зразком»). З'являється новий тип поведінки, яку можна назвати особистісною.
Поступоворозвивається певна ієрархія мотивів, їх супідрядність. Діяльністьдитини тепер зумовлюється не окремими спонуканнями, а ієрархічною системоюмотивів, у якій основні та стійкі набувають провідної ролі, підпорядковуючиситуативні пробудження.
Пов'язаноце з вольовими зусиллями, потрібними для досягнення емоційнопривабливої мети.
Дошкільникробить перші кроки у самопізнанні, розвитку самосвідомості.Об'єктами самопізнання є окремі частини тіла, дії, мовні акти, вчинки,переживання та особистісні якості.
Отже,з розвитком довільності психічних процесів стає можливим їх усвідомлення, щослужить основою саморегуляції.
1.2Складові психологічної готовності до навчання у школі у структурі старшогодошкільника
Більшістьдітей наприкінці дошкільного віку прагне стати школярами, пов'язуючи це бажанняпередусім із зовнішніми ознаками зміни свого соціального статусу (портфель,форма, власне робоче місце, нові взаємини з людьми тощо).
Однаксправжня мотиваційна готовність зумовлюється пізнавальною спрямованістюдошкільника, яка розвивається на основі притаманної дітям допитливості,набуваючи характерних рис перших пізнавальних інтересів (бажання опануватиграмоту, читання та ін.).
Якщож пізнавальна активність не сформована, дитину приваблюють різноманітнідругорядні мотиви, пов'язані зі сприйняттям школи як місця для розваг, і дитинавиявляється неспроможною взяти на себе обов'язки учня.
Навчанняу сучасній школі вимагає також розумової готовності. Діти приходять до школи здосить широким колом знань і умінь, а головне – із розвинутим сприйманням імисленням (вони вже мають освоїти операції аналізу, синтезу, порівняння,узагальнення, класифікації, групування тощо), які дозволяють систематичноспостерігати за предметами та явищами, виділяти в них істотні особливості,міркувати й робити висновки.
Крімтого, діти повинні володіти початковими навчальними вміннями (концентраціяуваги не на результаті, а на процесі виконання навчальних завдань,самоконтроль, самооцінка та ін.) [9].
Великуроль відіграє і емоційно-вольова готовність, зокрема, вміння дошкільникадовільно керувати своєю поведінкою, пізнавальною активністю, спрямовувати її нарозв'язання навчальних завдань тощо. Навчання в школі має бути для ньогоджерелом позитивних емоцій, що допоможе знайти своє місце серед однолітків,підтримає впевненість у собі, у своїх силах. Важливо, щоб ці позитивні емоціїпов'язувались із навчальною діяльністю, її процесом та першими результатами. Зарядом даних М.П. Лешенко, майже третина дітей семирічного віку мало готова дошколи. Особливо часто виявляється недостатня сформованим окремих компонентівпсихологічної готовності. Усе це вимагає певної корекційної роботи педагогів [16].
1.3Суть та особливості підготовки дітей дошкільного віку до навчання в школі
Окремоює проблема шестирічних дітей. Залишаючись за рівнем психічного розвиткудошкільниками, багато хто з них поступає до школи і включається у навчальнудіяльність.
Ушестирічних дітей зберігаються притаманні дошкільному віку особливостімислення: домінує мимовільна пам'ять, внаслідок чого запам'ятовується не те, щопотрібно, а те, що цікаве; специфіка уваги дозволяє продуктивно виконувати певнуроботу лише протягом 10–15 хвилин; переважає прагнення вивчати нове передусім унаочно-образному та наочно-дієвому аспектах тощо.
Однакважливою особливістю психічного розвитку старшого дошкільника є гострачутливість (сенситивність) як до засвоєння морально-психологічних норм і правилповедінки, так і до оволодіння цілями й способами систематичного навчання.
Пізнавальнімотиви в цьому віці ситуативні та нестійкі: під час навчальних занять вониз'являються й підтримуються лише завдяки зусиллям педагогів. Оцінка навчальноїроботи сприймається як оцінка особистості, тому негативні оцінки спричиняютьтривожність, стан дискомфорту, апатії.
Заданими Максименко С.Д. та ін. поведінка ще нестійка, залежить від емоційногостану дитини, що істотно ускладнює взаємини з однолітками та вчителем. Метадосягається набагато успішніше за ігрової мотивації та оцінки поведінкиоднолітками (у випадку командної гри). Формування волі істотно пов'язане звихованням мотиву досягнення мети [18].
Усеце потрібно враховувати під час організації навчального процесу дітейшестирічного віку, незалежно від того, де він здійснюється – у підготовчихгрупах дитячих садків чи в перших класах шкіл. Навчальні заняття ізшестирічними дітьми вимагають ігрових методів, «дошкільного» режимутощо, а жорсткі умови формалізованої системи шкільного навчання є абсолютнонедопустимими.
Заданими психолого-педагогічної науки, успішне навчання у школі можливе лише заумови, що на момент вступу до неї дитина набула відповідного особистісного,інтелектуального та фізичного розвитку, який забезпечує її психологічнуготовність до школи. Отже, квінтесенцією всього розвитку дошкільного періоду єпсихологічна готовність дитини до школи. З ім’ям Захарова А.І. пов’язують появусамого терміну «психологічна готовність дитини до школи» про те, щорозвиток можливості керувати своєю поведінкою складає один із суттєвихмоментів, які утворюють психологічну готовність дитини до навчання в школі [11].
Цеж положення в своїх дослідженнях стверджувала українська вчена В.К. Котирло.Вона довела, що у дітей дошкільного віку є передумови для формування вольовоїготовності. Характерною рисою цього періоду є здатність підпорядкування мотивівсвоєї поведінки. Це дає можливість дитині керувати своєю поведінкою, яканеобхідна для того, щоб включатися у спільну діяльність, приймати системувимог, яку ставить школа і вчитель. Довільність поведінки – один знайважливіших показників готовності до навчання в школі.
Узв'язку з поступовим втіленням у життя програми шкільної реформи перед батькамипостає питання в якому віці краще віддавати дітей до школи. Відповісти на цепитання можна лише враховуючи індивідуальні та вікові особливості дітей а такожрівень їх підготованості до школи.
Узв'язку з цим в системі виховання, перед тим, як прийняти дитину до школи, їйпропонують пройти тест, який виявляє готовність дитини до школи. На що жспрямований цей тест?
По-перше,він визначає предметну готовність дитини – вміння читати, лічити, писати. (Підчитанням ми розуміємо знання літер, здатність їх впізнавати, складати у складита слова, тощо; під писанням – здатність дитини до копіювання зразків).
Неменш важливою, а під час й визначною є психологічна готовність. Саме воназабезпечує успішне включення дитини до процесу шкільного навчання та його ефективність.
Вступившидо школи, дитина посідає нову соціальну позицію – школяра. Дуже важливим ємотивація дитини зайняти цю позицію. Для її ефективного формування необхіднопідтримувати бажання малюка «бути таким, як дорослий». Необхіднозавчасно ознайомити дитину із соціальною функцією школи та її режимом, учбовимипредметами, що їх вивчають у школі.
Необхідноакцентувати увагу дитини на привабливих сторонах позиції школяра, щовідкривають для нього як нові права, що «прирівнюють» його у дечомудо дорослих, так і нові обов'язки, не завжди приємні, зміст яких повиненвиступати для неї як ще одне свідоцтво наближення до позиції дорослого [23].
Ефективністьцих заходів значною мірою залежить також від того, як самі батьки ставляться дошколи, свідком яких спогадів стає дитина. Дитина досить ретельно сприймає всюінформацію, що надходить від батьків, навіть якщо батьки несвідомо не доситьгарно висловилися на адресу школи.
Дляформування навичок спілкування з вчителем, а також довільності поведінкидитини, необхідно застосовувати сюжетно-рольові ігри з дорослими як рівнимипартнерами по грі, а на подальших етапах – спільну продуктивну діяльність здорослими. Сюжетно-рольові ігри забезпечують встановлення позитивногоемоційного ставлення до дорослого і перехід дитини від безпосередньоїімпульсивної поведінки до довільної, опосередкованої правилами. Далі у спільнійпродуктивній діяльності у дитини формуються специфічне ставлення до дорослогояк носія зразків та шляхів діяльності, та переорієнтація з результату дії наспосіб дії [25].
Формуваннювнутрішньої позиції дитини як школяра, сприяють сюжетно-рольові ігри в школу. Впроцесі такої гри дитина може безпосередньо ознайомитися з шкільним режимом, таправилами яких слід дотримуватись.
Однакїх слід вводити поступово, щоб не перевантажити дитину і не знищити їїпозитивної мотивації. Про готовність може свідчити бажання дитини грати роль невчителя, а учня. Досить корисним є також екскурсії до школи і спілкування зішколярами.
ЯкщоВи вагаєтесь і не знаєте чи готова Ваша дитина до навчання в школі, Вам слідзвернутися до спеціаліста (психолога-консультанта), який зможе ретельно вивчитиданий конкретний випадок і відповісти на питання що Вас турбують, а такожвказати на сильні сторони дитини і на ті, які слід розвивати. Тим не менше,якщо Ви вирішите віддати дитину до школи у шість років, шкільний режим повиненбути схожий на режим дитячого садка, без надмірного перевантаження, має бутикімната для денного відпочинку, ігрова кімната, тощо.
Отже,психологічна готовність до шкільного навчання – цілісне утворення, яке включаєв себе достатньо високий рівень розвитку мотиваційної, інтелектуальної сфер ісфери довільності. Відставання в розвитку однієї з них веде за собоювідставання розвитку інших.
Висновокдо розділу
Важливиметапом у дітей дошкільного віку є перехід з дитячого садка до школи, тобтодитина повинна бути готовою до навчання в школі.
Заданими психолого-педагогічної науки, успішне навчання у школі можливе лише заумови, що на момент вступу до неї дитина набула відповідного особистісного,інтелектуального та фізичного розвитку, який забезпечує її психологічнуготовність до школи. Отже, квінтесенцією всього розвитку дошкільного періоду єпсихологічна готовність дитини до школи
Вступившидо школи, дитина посідає нову соціальну позицію – школяра. Дуже важливим ємотивація дитини зайняти цю позицію. Для її ефективного формування необхіднопідтримувати бажання малюка «бути таким, як дорослий». Необхіднозавчасно ознайомити дитину із соціальною функцією школи та її режимом, учбовимипредметами, що їх вивчають у школі. Необхідно акцентувати увагу дитини напривабливих сторонах позиції школяра, що відкривають для нього як нові права,що «прирівнюють» його у дечому до дорослих, так і нові обов'язки, незавжди приємні, зміст яких повинен виступати для неї як ще одне свідоцтвонаближення до позиції дорослого.
РОЗДІЛ 2. Аналіз організаційно-педагогічних умовпідготовки дітей дошкільного віку до навчання в школі
2.1Врахування психологічних компонентів та аспектів психологічної зрілості дитини
Передпочатком шкільного життя дитини важливо визначити її психологічну зрілість, те,чи готова вона до навчання у школі. Важливо також визначити рівень здатності донавчання, спроможність утримувати нові знання й застосовувати їх на практиці.
Готовністьдо навчання у школі є інтегративною характеристикою психічного розвитку дитини,яка охоплює компоненти, що забезпечують її успішну адаптацію до умов і вимогшколи. Цей феномен постає як загальна (психологічна) і спеціальна готовність донавчання у школі, в якій розкриваються рівні розвитку тих психологічнихякостей, що найбільше сприяють нормальному входженню у шкільне життя,формуванню навчальної діяльності.
Основнимикомпонентами загальної (психологічної) готовності до школи є:
1.Мотиваційна готовність до навчання у школі. Виявляється у прагненні дитини донавчання, бути школярем; у достатньо високому рівні пізнавальної діяльності іоперацій мислення; у володінні елементами навчальної діяльності; у певномурівні соціального розвитку. Все це забезпечує психологічні передумови включеннядитини в колектив класу, свідомого, активного засвоєння навчального матеріалу,виконання різноманітних шкільних обов'язків. Свідченням мотиваційної готовностіє наявність у дитини бажання йти до школи і вчитися, сформованість позиціїмайбутнього школяра. Якщо в дитини сформувалися адекватні уявлення про школу,вимоги до нової поведінки, вона не відчуватиме труднощів у прийнятті новоїпозиції, легко засвоюватиме норми і правила навчальної діяльності та поведінкив класі, взаємини з учителем і школярами.
2.Емоційно-вольова готовність до навчання в школі. Засвідчує здатність дитинирегулювати свою поведінку в різноманітних ситуаціях спілкування і спільноїнавчальної діяльності, виявляється у самостійності, зосередженості, готовностій умінні здійснювати необхідні вольові зусилля. Вимоги до позиції школяраставлять дитину перед необхідністю самостійно і відповідально виконуватинавчальні обов'язки, бути організованою й дисциплінованою, вміти адекватнооцінювати свою роботу. Тому цей вид психологічної готовності називаютьморально-вольовою, оскільки вона пов'язана із сформованістю особистісноїпозиції дитини, з її здатністю до управління власною поведінкою. Йдеться провміння дотримуватися правил, виконувати вимоги вихователя, гальмувати афективніімпульси, виявляти наполегливість у досягненні мети; уміння довести до кінцярозпочату справу, навіть якщо вона не зовсім приваблива для дитини.
3.Розумова готовність дитини до навчання в школі. Виявляється у загальному рівніїї розумового розвитку, володінні вміннями і навичками, які допоможуть вивчатипередбачені програмою предмети. Загалом розумова готовність дитини до навчанняу школі охоплює її загальну обізнаність з навколишнім світом, елементисвітогляду; рівень розвитку пізнавальної діяльності і окремих пізнавальнихпроцесів (мовлення, пам'яті, сприймання, мислення, уяви, уваги); передумови дляформування навчальних умінь і загалом навчальної діяльності.
Формуванняумінь навчальної діяльності забезпечує дитині високий рівень здатності донавчання, тобто до виокремлення навчального завдання і вміння перетворити йогона самостійну мету діяльності. Це вимагає від дитини здатності аналізувати,шукати причини змін у предметах і явищах тощо.
4.Психологічна готовність до спілкування та спільної діяльності. Це важливеновоутворення обумовлене зміною провідних типів діяльності, переходом відсюжетно-рольової гри до навчальної діяльності. Дитина, у якої не сформованікомпоненти психологічної готовності до спілкування та спільної діяльності,відчуватиме такі типові труднощі у навчанні, як: нерозуміння позиції вчителя,невміння слухати товариша, узгоджувати спільні з класом дії, завищенасамооцінка та ін.
Впрограмі нового типу «Я у Світі» вміщено базовий зміст дошкільноїосвіти, який передбачає гармонійний та різнобічний розвиток дошкільника,формування його особистості, створення в умовах дошкільного навчального закладурозвивального життєвого простору, сприятливого для:
— закладанняоснов його компетентності (розвиток досвіду, який допомагає дошкільниковірозв'язувати проблеми у незвичних умовах, здобувати нову інформацію, набуватимобільності; формування здатності діяти адекватно, конструктивно, ефективно врізних життєвих ситуаціях; виховання вміння приймати свідомі рішення, задовольнятисвої соціальніта індивідуальні потреби);
— формуванняшкільної зрілості:
а)розумової зрілості, показником якої є диференційоване сприймання,довільна увага, аналітичне мислення, наявність елементарних знань про природу,культуру, людей, самого себе; здатність висловлювати елементарні судження,обґрунтовувати свої думки;
б)соціальної зрілості, пов'язаної з умінням спілкуватися з дорослими таоднолітками, ініціювати контакти, налагоджувати спільну взаємодію, домовлятися,узгоджувати свої дії з партнерами, допомагати іншим людям, мобілізовуватися надолання труднощів, виявляти відповідальність, виробляти самооцінні судження,поважати себе та інших;
в)емоційної зрілості, яка виявляється у певній емоційній стійкості дитини,здатності адекватно реагувати на ситуації та події, орієнтуватися в настроях тастанах людей, що навколо, брати їх до уваги, контролювати та регулювати своюемоційну поведінку, утримуватися від імпульсивних проявів;
— забезпеченнябалансу фондів «можу» і «хочу»: виховання і навчанняспрямовуються на узгодженість життєво необхідних знань, умінь та навичокдошкільника з його особистими потребами, інтересами, бажаннями, прагненнями,планами;
— розвитоку дитини зачатків активної за формою та моральної за змістом життєвої позиціїяк системи ціннісних ставлень до природи, культури, людей, власного«Я»;
— вихованняу дошкільника творчого ставлення до життя, вміння самостійно висуватиелементарні гіпотези, генерувати оригінальні ідеї, нешаблонно розв'язуватипроблеми, проявляти самобутність та раціоналізаторство [2].
Дітипо-різному розвиваються. Одна дитина може мати розвинене мовлення, але бутинезграбною і повільною, інша – добре рахувати, та не в змозі засвоїти букв тощо.Тому дуже важливим є індивідуальний підхід до кожного хлопчика чи дівчинки всадочку чи вдома. Значна кількість проблем у навчанні є наслідкомінтелектуальної дисгармонійності в цілому нормально розвиненої дитини.
Типовийприклад – домінування певного типу сприйняття. Найбільш поширений спосібподання інформації у школі – словесні пояснення вчителя. Їх легко сприймаютьтак звані аудіали, інші діти значно краще засвоюють матеріал, побачивши,прочитавши його. Тому що вони – візуали. Найбільш виграшним є змішанийаудіально-візуальний тип сприйняття.
Важчерозібратися з дітьми, у котрих добре розвинена рухливість. Вони можуть дужедобре ліпити, малювати, але навички читання, письма їм засвоїти буває складно.Такі діти часто потрапляють у спеціальні школи.
Масовеобстеження дітей-дошкільнят і першокласників засвідчує рідкісність такогоявища, як гармонійний розвиток дитини. Та за умов правильного навчаннягармонізація розвитку цілком можлива. Значної уваги слід надавати розвитковімовлення дитини, звертаючи увагу не лише на правильність вимовляння звуків, алей уживання слів, уміння складати речення, багатство її словникового запасу.
Якіж неприємності можуть очікувати у школі на школяра, особливо першокласника, таяким чином їх можна усунути?
Тідіти, які погано розмовляють, здебільшого тривалий час не можуть навчитисячитати, пишуть так, як сприймають слова на слух, припускаються багатьохспецифічних помилок. Якщо завчасно не стимулювати формування навичок читання йписьма, то в подальшому виникнуть проблеми із засвоєнням інших шкільнихпредметів. Слід пам’ятати, що під час навчання навичка читання повиннапередувати навичці письма. Нині ж часто за нетривалий час діти змушеніпаралельно засвоювати обидві навички. Якщо вчасно не допомогти дитині, то всередніх класах виправити недолік, допомогти дитині буває дуже складно. Неподоланітруднощі, які відчуває учень, провокують появу емоційно-особистісних порушень.Першокласники можуть стати жертвами невротичних розладів: діти стаютьдратівливими, часто й легко ображаються, плачуть.
Зчасом вони швидко втомлюються. Та це не заважає їм бути непосидючими, заважатиіншим учням. Можуть виникнути активний і пасивний протести. Зникає бажання йтидо школи, кожен ранок стає проблемним і для дитини, і для батьків. Значнезбільшення мовленнєвого контакту може спричинити запинання: організм дитиниреагує появою тиків – мимовільних скорочень окремих м’язів. Усі названісимптоми свідчать про необхідність звернення по допомогу до спеціаліста,завдяки чому їх можна позбутися. Коли ваша дитина стане успішною в провіднійдля неї діяльності (навчанні), емоційно-особистісні порушення зменшуються або йзовсім зникають, нормалізується поведінка, з’являється упевненість у собі.
Чиможливо убезпечитися від небажаних для дітей і батьків наслідків неготовностімайбутніх першокласників до школи?
Цілкомлогічно, що батьки звертаються до спеціалістів (дитячих психіатрів, психологів,логопедів), коли виникають проблеми, з якими вони самі не спроможні впоратися.Здебільшого це вже запущені ситуації, коли допомогти буває складно. Томуважливим є проведення діагностичного обстеження якомога раніше. Рівеньготовності дитини до школи можна перевірити так (Додаток).
Отже,зміст дошкільної освіти – гармонійний та різнобічний розвиток дошкільника,формування його особистості, створення в умовах дошкільного навчального закладурозвивального життєвого простору. Для цього потрібно враховувати всі аспектипсихологічної зрілості дитини.
2.2Оптимізація формування психологічної готовності до навчання в умовах ДНЗ
Психологічнуготовність дітей до навчання на практиці можна встановити тільки комплекснепсихо-діагностичне обстеження. Воно може бути здійснене професіональнопідготовленими психологами, що працюють в системі освіти, разом з педагогами івихователями.
Напрактиці ми нерідко зустрічаємось з відставанням дітей в навчанні, яке не можнацілковито пояснити відсутністю у них яких-небудь здібностей. Тому виникаєзавдання виявлення і запобігання появі можливих інших психологічних причинзатримування розвитку дітей, ще в старшому дошкільному віці в умовах ДНЗ.
Впершу чергу потрібно вирішити три питання. Перше торкається методів, щодозволяють орієнтуватися в масі дітей і виявляти тих із них, які відстають внавчанні по причині особливостей психологічного розвитку, не пов'язаних ізздібностями. Потім можна було б уточнити витоки їх невстигання, віднести дитинущо відстає до однієї із наступних груп:
- педагогічно запущених дітей; що маютьхороші але недостатньо розвинені задатки;
- невстигаючих по причині незмогизасвоювати шкільну програму;
- немаючих інших необхідних задатків і невстигаючихіз-за вроджених чи набутих в результаті хвороби анатомо-фізіологічних відхилень.
Накінець, потрібно відшукати науково – обґрунтовані методи, що дозволятьпередбачити подальший розвиток дитини, що відносяться до однієї з цих груп.
Отже,все це потребує глибокої, різносторонньої і детальної психодіагностики дитини.Центральне місце в психодіагностиці повинні займати методи дослідження даногостану і можливостей дитини, її зони потенціального розвитку.
2.2.1Психологічні засади мотивації досягнення успіху у контексті готовності донавчання у школі
Длярозуміння природи особистості потрібно з’ясувати співвідношення цього питання зіншими поняттями, що використовуються як у класичній, так і в сучаснійпсихології. Це насамперед поняття індивіда, людини, особистості,індивідуальності, суб’єкта.
Особистість– це індивід із соціально зумовленою системою вищих психічних якостей. Щовизначається замученістю людини до конкретних суспільних, культурних,історичних відносин. Ця система виявляється і формується в процесі свідомоїпродуктивної діяльності і спілкування, особистість опосередковує та визначаєрівень взаємозв’язків індивіда з суспільним та природним середовищем. Уфілософсько-психологічному аспекті особистість – це об’єкт і суб’єктісторичного процесу і власного життя.
Розвитокособистості відбувається у конкретних суспільних умовах. Особистість завждиконкретно-історична, вона – продукт епохи, життя своєї країни, своєї сім’ї.Процес становлення людської особистості здійснюється як “саморух” якому, на думкуЛеонтьева А.Н., властива єдність зовнішніх і внутрішніх умов. Зовнішні умовивизначаються природним і суспільним середовищем, необхідним для існуванняіндивіда [15].
Діалектичнізаперечності притаманні розвитку довільної регуляції поведінки та діяльностіпідростаючої особистості, формуванню її самостійності, волі. Вже малятамвластиве прагнення до самостійності, яке нерідко набуває форми гострогозаперечення вимог дорослих, протидіяння їм, що супроводжується, наприклад утрирічних дітей, явищами впертості, неслухняності, негативізму.
Багатоаспектнімотиваційні проблеми відносяться до найважливіших в психології як втеоретичному, так і в прикладному плані.
Які все в людській психіці, мотив не має окремого ізольованого існування. Якщорозпочати розгляд проблеми з психологічної структури діяльності суб'єкта,основні компоненти якої занесені у схему, то положення в ній мотивусприймається, з одного боку, як спонукання, а з другого, як відображення всвідомості людини об'єктивних рушійних сил поведінки [7].
Потреба→ Активність
Мотив→ Діяльність
Мета→ Дія
Задача→ Операція
Длятого, щоб розібратися в специфіці людської поведінки, необхідно розглянутивідношення між власне діяльністю і діями, що реалізують її та відповідаютьсвідомій меті. Вказані відношення між діяльністю і дією, між мотивами і метоюзнаходять своє вираження в психіці людини і відтворюються у внутрішній будовіїї свідомості. За словами Дубровіної О.О. – зміна мотиву змінює не значеннямети та дії, а їхній зміст для людини. Це означає, що найбільш важливі колізіїособистості розгортаються в площині відношень між мотивами, а не обмежуютьсяокремо взятою діяльністю[7].
Врозумінні Мухіної В.С. – мотив «у дійсності – це сплав різноманітнихмотивів різного ієрархічного рівня, і тому мотив діючий є таким індивідуальним[18].
Питаннямпсиходіагностики і корекція нахилів і здібностей дітей 5-ти, 6-ти роківзаймались різні психологи і педагоги, зокрема: Е.Т. Еріксон, Р. Хьюсман і Д.Хетфілд.
Разомз розвитком окремих психічних процесів у дошкільному віці відбуваєтьсяформування особистості дитини в цілому. У цей період дитинства закладаютьсяоснови правильного ставлення до всього, що оточує, до самої себе, до своєїсправи. У дошкільному віці інтенсивно розвиваються здібності, формуються новіпотреби й інтереси, певні риси характеру, намічається спрямованість особистості.
Надумку Е.Т. Еріксона, якщо сформувалася дитина в цей період свого розвитку,такою багато в чому вона буде, коли виросте й стане школярем, а потім ідорослою людиною [8]. Однією з фізіологічних умов, які необхідно враховуватипри формуванні особистості дитини в основі темпераменту. Відміни втемпераментах, що мають місце вже в ранньому дитинстві, набувають у дошкільномувіці більш складного і різноманітного вияву. Темперамент, як про це говорилосяраніше, залежить від типологічних особливостей вищої нервової діяльності дитини.
Укінці XIX – на початку XX ст. в Європі в Північній Америці посилюється інтересдо індійської культури, зокрема – йоги. Виникла думка перенести на європейськийґрунт вчення йоги, застосувавши його до медичних потреб [24]. Психогігієнавключає мистецтво взаємовідносин між людьми, духовну гармонію людини і природи,комфортні умови побуту, різні види відпочинку. За Р. Хьюсманом і Д. Хетфілдом,у взаємовідносинах між людьми домінуючим є фактор справедливості. Труднощі, яківиникають у цій сфері, можна звести до запитання: як нам вдається чи невдається зберігати справедливість? Автори наводять основні причини руйнуваннявзаємовідносин між людьми.
Дужечасто ми користуємося неправильною психологічною установкою, бо застосовуємо»золоте" правило:" роби для інших те, що ти хотів би, щоб іншіробили для тебе", так як не маємо жодних доказів того, що інші хочуть тогож, що й ми. Для збереження справедливості при взаємовідносинах і досягненняправильної психологічної установки бажано дотримуватися дещо модифікованогоправила: «Роби для інших те. Що вони хотіли б, щоб ти для них зробив.
Отже,психологічну готовність дітей до навчання на практиці може встановититільки комплексне психо-діагностичне обстеження, яке може бути здійсненепрофесіонально підготовленими психологами, що працюють в системі освіти, разомз педагогами і вихователями, які повинні ставити перед собою завдання виявленняі запобігання появі можливих психологічних причин затримки розвитку дітей ще встаршому дошкільному віці.
2.3Взаємодія ДНЗ і сім'ї у підготовці дитини до навчання в школі
Вступаючидо школи, дитина посідає нову соціальну позицію – школяра. Дуже важливим ємотивація дитини зайняти цю позицію.
Одниміз обов'язків сім'ї і дошкільних установ є підготовка дітей до школи, від чогозалежатимуть їхні успіхи в навчанні, подальший розвиток. Як правило, діти, якіу старших дошкільних групах розуміють, що їх чекає у школі, володіютьнеобхідними для навчання у ній навичками, легко вживаються у шкільне середовище.Однак не всі з них безболісно долають цей етап, що проявляється передусім унезадовільній їх успішності. Причина цього здебільшого в психологічнійнепідготовленості до навчання в школі. Готовність до шкільного навчанняводночас є проблемою соціальної зрілості дитини. Адже, йдучи до школи, вонаопиняється в реальній соціальній позиції, вперше отримавши право і опинившисьперед обов'язком здійснення суспільної за змістом і формою діяльності, якою єнавчання.
2.3.1Підготовка дошкільника до навчання в сім'ї
Психологічнапідготовка дітей до школи в родині абсолютно необхідна.
Виділяютьсянаступні умови повноцінного психічного розвитку дитини і його підготовку донавчальної праці:
Головнавимога – це постійна співпраця дитини з іншими членами сім'ї.
Наступнимумовою успішного виховання і розвитку є вироблення у дитини вміння долатитруднощі. Важливо привчити дітей розпочату справу доводити до кінця. Багатобатьків розуміють, наскільки важливо у дитини бажання вчитися, тому вонирозповідають дитині про школу, про вчителів і про знання, що здобувають у школі.Все це викликає бажання вчитися, створює позитивне ставлення до школи. Даліпотрібно підготувати дошкільника до неминучих труднощів у навчанні. Свідомістьпереборення цих труднощів допомагає дитині правильно поставитися до своїхможливих невдач.
Батькиповинні розуміти, що основне значення в підготовці дитини до школі має йоговласна діяльність. Тому їх роль у підготовці дошкільника до шкільного навчанняне повинна зводитися до словесних вказівок; дорослі повинні керувати,заохочувати, організовувати заняття, ігри, посильний праця дитини.
Щеодна необхідна умова підготовки до школи та всебічного розвитку дитини(фізичного, розумового, морального) – переживання успіху.
Дорослимпотрібно створити дитині такі умови діяльності, в яких він обов'язковозустрінеться з успіхом. Але успіх повинен бути реальним, а похвала – заслуженою.
Особливезначення в психологічному розвитку школяра має збагачення емоційно-вольовоїсфери, виховання почуттів, вміння орієнтуватися в своїй поведінці на оточуючих.Зростання самосвідомості найяскравіше проявляється в самооцінці, в тому, якдитина починає оцінювати свої досягнення і невдачі, орієнтуючись на те, якоцінюють його поведінка інші. Це є одним з показників психологічної готовностідо шкільного навчання. На основі правильної самооцінки виробляється адекватнареакція на осуд і схвалення.
Формуванняпізнавальних інтересів, збагачення діяльності й емоційно-вольової сфери – передумовиуспішного оволодіння дошкільниками певними знаннями, вміннями, навичками. Усвою чергу розвиток сприйняття, мислення, пам'яті залежить від того, як володієдитина способами отримання знань та орієнтації діяльності, від спрямованостійого інтересів, від довільності поведінки, тобто вольових зусиль.
Припідготовці до школи батьки вчать дитину порівнювати, зіставляти, робитивисновки і узагальнення. Для цього дошкільник повинний навчиться уважно слухатикнигу, розповідь дорослого, правильно і послідовно викладати свої думки,грамотно будувати речення.
Батькиповинні пам'ятати, що потреба дитини в тому, щоб йому читали, навіть якщо вінвже навчився самостійно читати, треба задовольняти. Після читання важливоз'ясувати, що і як зрозумів дитина. Це привчає дитину аналізувати сутьпрочитаного, виховувати дитину морально, а крім того, вчить зв'язній,послідовній мові, закріплює у словнику нові слова. Адже чим краще мовленнядитини, тим успішніше буде його навчання в школі. Також у формуванні культуримовлення дітей приклад батьків має велике значення.
Такимчином, у результаті зусиль батьків, з їх допомогою дитина учитися правильноговорити, а значить, він готовий до оволодіння читанням в школі.
Удитини, що йде у школу, повинен бути розвинений на належному рівні естетичнийсмак, і тут першочергова роль належить сім'ї.
Естетичнийсмак розвивається і в процесі залучення уваги дошкільника до явищ повсякденногожиття, до предметів, оточенню побуту.
Відрівня розвитку гри значною мірою залежить розвиток мислення і мови. У грірозвивається процес заміщення, з яким дитина зустрінеться в школі при вивченніматематики, мови. Дитина граючи вчиться планувати свої дії і це вміння допоможейому в майбутньому перейти до планування навчальної діяльності.
Потрібновчити також малювати, ліпити, вирізати, наклеювати, конструювати.
Роблячице дитина переживає радість творчості, відбиває свої враження, свій емоційнийстан. Малювання, конструювання, ліплення відкривають перед нами можливістьнавчити дитину бачити, аналізувати навколишні предмети, правильно сприйматиїхній колір, форму, величину, співвідношення частин, їх просторовеспіввідношення. Одночасно це дає можливість навчити дитину діяти послідовно,планувати свої дії, порівнювати результати з тим, що задано, задумано. І всі цівміння теж виявляться надзвичайно важливими в школі.
Виховуючиі навчаючи дитину, слід пам'ятати про те, що не можна перетворювати заняття вщось нудне, нецікаве, нав'язане дорослими і не потрібне самій дитині.Спілкування з батьками, у тому числі і спільні заняття повинні доставлятидитині задоволення і радість.
2.3.2Підготовка дітей до школи в ДНЗ
Середфункцій, які виконує дитячий заклад в системі народної освіти, крім всебічногорозвитку дитини, велике місце займає підготовка дітей до школи. Від того,наскільки якісно і вчасно буде підготовлений дошкільник, багато в чому залежитьуспішність його подальшого навчання.
Підготовкадітей до школи в дитячому саду включає в себе два основні завдання: всебічневиховання (фізичне, розумове, моральне, естетичне) і спеціальна підготовка дозасвоєння шкільних предметів.
Роботавихователя на заняттях з формування готовності до школи включає в себе:
1. Виробленняу дітей уявлення про заняття як важливої діяльності для придбання знань. Наоснові цього подання у дитини виробляється активна поведінка на заняттях(ретельне виконання завдань, увага до слів вихователя);
2. Розвитокнаполегливості, відповідальності, самостійності, старанності. Їх сформованістьпроявляється у прагненні дитини оволодіти знаннями, вміннями, докладати дляцього достатні зусилля;
3. Вихованняу дошкільника досвіду діяльності в колективі і позитивного ставлення дооднолітків; засвоєння способів активного впливу на однолітків як учасниківспільної діяльності (вміння надати допомогу, справедливо оцінювати результатироботи однолітків, тактовно відзначати недоліки);
4. Формуванняу дітей навичок організованого поведінки, навчальної діяльності в умовахколективу. Наявність цих навичок надає істотний вплив на загальний процесморального становлення особистості дитини, робить дошкільника більш самостійниму виборі занять, ігор, діяльності за інтересами.
Вихованняі навчання дітей у дитячому саду носить освітній характер і враховує дванапрями отримання дітьми знань та умінь: широке спілкування дитини з дорослимий однолітками, і організований навчальний процес.
Упроцесі спілкування з дорослими й однолітками дитина отримує різноманітнівідомості, серед яких виділяють дві групи знань і вмінь.
Першапередбачає знання та вміння, якими діти можуть оволодіти в повсякденномуспілкуванні. Друга категорія включає знання і уміння, що підлягають засвоєннюдітьми на заняттях. На заняттях вихователь враховує як діти засвоюютьпрограмний матеріал, виконують завдання; перевіряє швидкість, ірраціональністьїх дій, наявність різних вмінь і, нарешті, визначає у них здатність дотримуватиправильне поводження.
Сучасніпсихологи (А.А. Венгер, С.П. Проскура та ін..) вважають, що 80% інтелектуформується до 8 років. Таке положення ставить високі вимоги до організаціївиховання і навчання старших дошкільнят.
Пізнавальнізавдання поєднуються із завданнями формування морально-вольових якостей ірішення їх здійснюється в тісному взаємозв'язку: пізнавальний інтерес спонукаєдитину до активності, сприяє розвитку допитливості, а вміння виявлятинаполегливість, старанність – впливає на якість діяльності, в результаті чогодошкільнята досить міцно засвоюють навчальний матеріал.
Щеважливо виховати в дитині допитливість, довільну увагу, потребу в самостійномупошуку відповідей на виникаючі питання. Адже дошкільник, у якого недостатньосформований інтерес до знань, буде пасивно поводитися на уроці, йому буде важконаправити зусилля і волю на виконання завдань, опановувати знання, досягатипозитивних результатів у навчанні.
Великезначення в підготовці дітей до школи має виховання в них „Якостейгромадськості“, уміння жити і трудиться в колективі. Тому однією з умовформування дитячих позитивних взаємин є підтримка вихователем природної потребидітей у спілкуванні.
Спілкуваннямає носити добровільний і доброзичливий характер. Спілкування дітей – необхіднийелемент підготовки до школи, а забезпечити найбільшу можливість його реалізаціїможе в першу чергу дитячий садок.
Отже,роль батьків у підготовці дітей до школи величезна: дорослі члени сім'ї виконуютьфункції і батьків, і вихователів, і вчителів. Однак, не всі батьки в умовахвідірваності від дошкільної установи можуть забезпечити повну, всебічнупідготовку своєї дитини до шкільного навчання, засвоєнню шкільної програми.Тому велику роль в забезпеченні психологічної готовності відіграє співпрацябатьків та дошкільного закладу.
Висновокдо розділу
Отже,результатом підготовки дітей дошкільного віку до навчання в школі – єпсихологічна готовність, яка охоплює компоненти, що забезпечують успішну адаптаціюдо умов і вимог школи (мотиваційну готовність, емоційно-вольову готовність,розумову, психологічну готовність до спілкування та спільної діяльності) тааспекти зрілості (розумової, соціальної, емоційної).
Ана формування психологічної готовності до навчання безумовно впливаютьвихователі, психологи дитячих закладів та сім'я, які постійно повинні постійновзаємодіяти.
Загалом,психологічна готовність є цілісним станом психіки дитини, що забезпечує успішнеприйняття нею системи вимог школи і вчителя, успішне оволодіння новою для неїдіяльністю та новими соціальними ролями.
Загальнівисновки
Внаслідокпроведеної роботи ми прийшли до таких висновків.
Попершому розділу:
1. Психологічнимиособливостями розвитку особистості дошкільника є розвиток довільності психічнихпроцесів завдяки чому стає можливим їх усвідомлення, що служить основоюсаморегуляції.
2. Складовимипсихологічної готовності до навчання у школі є: мотиваційна готовність,розумова готовність, емоційно-вольова готовність.
3. Заданими психолого-педагогічної науки, успішне навчання у школі можливе лише заумови, що на момент вступу до неї дитина набула відповідного особистісного,інтелектуального та фізичного розвитку, який забезпечує її психологічнуготовність до школи.
Подругому розділу:
1. Готовністьдо навчання у школі є інтегративною характеристикою психічного розвитку дитини,яка охоплює компоненти, що забезпечують її успішну адаптацію до умов і вимогшколи та аспекти зрілості. Цей феномен постає як загальна (психологічна) іспеціальна готовність до навчання у школі, в якій розкриваються рівні розвиткутих психологічних якостей, що найбільше сприяють нормальному входженню ушкільне життя, формуванню навчальної діяльності.
2. Психологічнуготовність дітей до навчання на практиці можна встановити тільки завдякикомплексному психо-діагностичному обстеженню. Воно може бути здійсненепрофесіонально підготовленими психологами, що працюють в системі освіти, разомз педагогами і вихователями.
3. Психологічнаготовність дітей дошкільного віку до школи можлива лише при тісній співпраціДНЗ і сім'ї.
Отже,психологічна готовність до шкільного навчання – ціліснеутворення, яке включає в себе достатньо високий рівень розвитку мотиваційної,інтелектуальної сфер і сфери довільності.
Списоквикористаної літератури
1. Абрамова Г.С. Возрастная психология – М.,1997.
2. Базова програма розвитку дитинидошкільного віку «Я у світі» – К., 2008. – Видавництво «Світич».
3. Без І.Д. Особистісно зорієнтованевиховання. 1998.
4. Буянов М.И. Ребенок в семье. – М., 2004.
5. Выготский Л.С. Игра и ее роль впсихическом развитии ребенка. Вопросы психологи, 1966.
6. Выготский Л.С. История развития высшихпсихологических функций. – М., 1983.
7. ДубровинаО.О. Рабочая книга. – М., 1991.
8. Ериксон Э.Т. Детство и общество – М.,1996.
9. Заброцький М.М. Основи віковоїпсихології. – Т., 2003.
10. ЗарубінК.П. Дошкільнята, 2001.
11. ЗахаровА.И.Подготовка к школе. – М., 1998.
12. КарпенкоЗ.С. Аксіопсихологія особистості. – К.: ТОВ “Міжнародна фінансова агенція”, 1998– 220 с.
13. КостюкаГ.С. Вікова психологія, 2000.
14. КулагинаИ.Ю. Возрастная психология. (Развитие ребенка от рождения до 17 лет.) – М.,1997.
15. ЛеонтевА.Н. Критерии развития психики ребенка. – М., 2000.
16. ЛешенкоМ.П. Сучасні зарубіжні концепції естетичного виховання. Педагогіка і психологія,1996.
17. ЛуньковА.І… „Як допомогти дитині у навчанні в школі і вдома“. М, 1995.
18. МаксименкоС.Д. Основи генетичної психології. – К., 1998.
19. МухинаВ.С. Детская психология. М., 1995.
20. Немов.Психология ІІ том.
21. ОбухинаЛ.Ф. Детская психология: теории, факторы, проблемы. – М., 1995.
22. ПоніманськаТ.М Дошкільна педагогіка – К., 2004. – Академвидав.
23. СкомороськийБ.І. Зміст роботи шкільного психолога. – С., 1994.
24. Хрестоматияпо возрастной и педагогической психологи – М, 2001.
25. ЮрченкоЗ.В. Практична психологія в школі – Е., 1994.
Додаток
Тестдля батьків
1. Чихоче ваша дитина йти до школи?
2. Чиприваблює вашу дитину в школі те, що вона там багато про що довідається і їйбуде цікаво вчитися?
3. Чиможе ваша дитина самостійно займатися якою-небудь справою, що вимагаєзосередженості протягом 30 хвилин (наприклад, працювати з конструктором)?
4. Вашадитина в присутності незнайомих почувається вільно, незакомлексовано?
5. Вашадитина уміє складати за малюнком розповіді, не коротші п’яти речень?
6. Чиможе вона розповісти напам’ять кілька віршів?
7. Чивміє змінювати іменники за числами?
8. Вашадитина вміє читати по складах або, що краще, цілими словами?
9. Чивміє вона рахувати до десяти і у зворотному порядку?
10. Можевирішувати прості задачі на віднімання або додавання одиниці?
11. Маєтверду руку (упевнено тримає олівця тощо)?
12. Любитьмалювати й розфарбовувати картинки?
13. Чиможе ваша дитина користуватися ножицями і клеєм (наприклад, робити аплікації)?
14. Можезібрати розрізаний малюнок із п’яти частин за одну хвилину?
15. Знаєназви диких та домашніх тварин?
16. Можеузагальнювати поняття (наприклад, назвати одним словом “овочі” помідори,моркву, цибулю)?
17. Чиможе ваша дитина працювати самостійно – малювати, збирати мозаїку тощо?
18. Можерозуміти й точно виконувати словесні інструкції?
Результаттестування залежить від кількості позитивних відповідей (“Так”) на питаннятесту.
Якщоїх:
15–18балів – дитина цілком готова до школи;
10–14балів – дитина багато чого вже вміє, та слід звернути увагу на зміст тихпитань, на які ви відповіли “Ні”. Саме він підкаже вам, над чим необхіднопопрацювати;
9та менше балів – необхідно звернутися до спеціалістів, дитина потребує значноїуваги й роботи з нею.
Результатитесту можуть вас розчарувати. Але не опускайте рук. Щоб поліпшити ситуацію, всім’ї із дитиною необхідно виконувати вправи, завдання, гратися з нею.Пам’ятаючи, що заняття повинні бути бажаними як із вашого, так і з її боку.Дитина не повинна перевтомлюватися, тривалість занять ви маєте корегуватисамостійно, зважаючи на її стан. Заняття повинні бути регулярними, позбавлениминепосильних для дитини навантажень [14].