Зміст
Вступ
1 Розділ.Теоретичні основи формування життєвої перспективи у юнаків.
1.1 Теоретичні аспекти проблеми формування життєвої перспективи в юнацькому віці
1.2 Характеристика юнацького вікув контексті формування життєвих перспектив1.3 Формування світогляду в раннійюності2 Розділ. Дайджест сучасних праць з проблеми дослідження2.1«Випускник 2003»2.2 Підприємницькі цінності з точки зорустаршокласників (спроба соціолого-педагогічного дослідження)
2.3Культура психіки і її виховання як необхідна умова у формуванніжиттєвих перспекивта гуманізації сучасного суспільства
Виссновки
Список використаної літератури
Вступ
Актуальністьта доцільність курсової роботи. Соціально-політичні та соціально-економічнізрушення, які відбуваються в Україні, зумовили суттєві зміни в сприйнятті світута самих себе молодими людьми. Зазначені зрушення актуалізують процеси пошукуюнаками і дівчатами власної перспективи в житті, яка б найбільшою міроювідповідала їхнім здібностям і можливостям, і, водночас, реалізація якоїдозволила б у майбутньому зайняти гідне місце в суспільстві. В сучасних умовах,коли процес особистісного та професійного становлення молодої людини, отриманнябажаної освіти, а згодом і роботи за фахом, пов’язані зі значними, частонепередбачуваними труднощами, проблема становлення життєвої перспективи уперіод юнацтва набуває особливо гострої актуальності.
Знаннязакономірностей розгортання життєвого шляху особистості виступають необхідноюумовою науково обґрунтованого керування розвитком здатності юнаків і дівчат допобудови реального образу бажаного майбутнього. Значний внесок у дослідженняпроблематики життєвого шляху внесли як зарубіжні (А.Адлер, Е.Берн, Ш.Бюлер,Е.Еріксон, Ж.Піаже, К.Юнг), так і радянські та вітчизняні вчені(К.О.Абульханова-Славська, Б.Г.Ананьєв, Є.І.Головаха, О.О.Кронік, В.А.Роменець,С.Л.Рубінштейн, Л.В.Сохань, Т.М.Титаренко та ін.). Теоретико-методологічнийаналіз їх здобутків дає можливість виділяти наявність двох основних підходів дорозгляду життєвого шляху особистості: часового та структурно-смислового. Існуєнезначна кількість досліджень, де образ бажаного майбутнього життярозглядається під кутом зору єдності часового та смислового вимірів.
Активнеусвідомлення власного життєвого шляху особистістю припадає на юнацький вік.Юнацький вік – час відповідального життєвого самовизначення особистості.Випробовування різних соціальних ролей та видів діяльності, розвиток рефлексіїзакладають фундамент для вироблення молодою людиною активної життєвої позиції,власної філософії життя. Суттєвою особливістю юнацького самовизначення є йогоорієнтованість на майбутнє (Л.І.Божович, І.С.Кон, Л.О.Регуш та інші). Аналізрезультатів соціально-психологічних досліджень (Є.І.Головаха, І.О.Мартинюк,Л.В.Сохань, В.О.Ядов), а також психолого-педагогічних (І.В.Дубровіна, Б.С.Круглов,Л.О.Тодорів, Н.М.Толстих, Д.І.Фельдштейн) засвідчив, що автори розглядаютьстановлення життєвої перспективи особистості як основне новоутворення юнацькоговіку.
Смисловийвимір, що детермінований рівнем сформованості смислових утворень та визначаєспрямованість життєвої перспективи особистості, вивчений недостатньо. Водночас,органічна взаємопов’язаність часового та смислового вимірів образу майбутнього,що є складовою уявлень особистості про світ та себе в цьому світі, виступаєнеобхідною передумовою становлення узгодженої життєвої перспективи. Як складнеутворення узгоджена життєва перспектива визначається усталеністю уявлень промайбутнє, засвідчує здатність особистості до ефективної самореалізації власногоЯ, її готовність до прийняття рішень та самостійних дій у нових, незвичнихумовах.
Отже,існуюча соціальна потреба у подальшому вивченні означеної проблеми, їїпсихолого-педагогічна та практична значущість зумовили вибір теми курсовоїроботи: “Формування життєвої перспективи у ранньому юнацькому віці”.
Об’єктдослідження – розвиток життєвих перспектив в юнацькому віці.
Предметдослідження – психологічні особливості становлення життєвої перспективиособистості в ранньому юнацькому віці.
Метароботи: виявити психологічні особливості становлення життєвої перспективи вранньому юнацькому віці.
1 Розділ. Теоретичні основи формування життєвої перспективи уюнаків
1.1Теоретичні аспекти проблеми становлення життєвої перспективи вюнацькому віці
У сучасній зарубіжній тавітчизняній психологічній науці проблемою життєвого шляху займалося багатовчених – представників різних шкіл та напрямів. Встановлено, що зарубіжніфахівці акцентують увагу на об’єктивних закономірностях – етапахонтогенетичного розвитку людини. Життєвий шлях розуміється як: послідовністьжиттєвих подій, зміна переживань та цінностей (Ш.Бюлер); розгортання життєвогосценарію (Е.Берн); історія індивідуалізації та самоусвідомлення, сповненавнутрішніх конфліктів (К.Юнг), послідовність стадій психосоціального розвитку(Е.Еріксон) та ін.
Суб’єктний підхідрозглядає життєвий шлях через його об’єктивацію в результатах життєдіяльностіособистості, її здатності організовувати та скеровувати власний розвиток. Цеконцепції: культурно-історичного розвитку особистості як суб’єкта життя (С.Л. Рубінштейн);життєвої стратегії (К.О. Абульханова-Славська); реалізації вчинкового принципу(В.А. Роменець), еволюції та інволюції суб’єктних механізмів психічноїактивності (В.О. Татенко), зростання суб’єктності шляхом послідовнихмодифікацій ставлення до себе і до інших людей (Т.М.Титаренко). В межахсуб’єктного підходу висвітлюються ідеї життєтворчості як особливої формитворчого самовизначення та самоздійснення (В.М.Доній, О.Г. Злобіна, І.О. Мартинюк,Г.М. Несен, Л.В. Сохань, В.І. Шинкарук).
Констатована багатоаспектністьта варіативність розуміння поняття життєвого шляху особистості дозволилавиокремити як найбільш перспективний структурно-динамічний підхід, за якимжиттєвий шлях представлений динамічною характеристикою в концепціях: життєвогосвіту (Ф.Ю. Василюк, Т.М. Титаренко); суб’єктивної картини життєвого шляху(Б.Г. Ананьєв, О.О. Кронік); імпліцитної картини світу як системи особистіснихконструктів (Дж. Келлі).
Структурним виміромжиттєвого шляху є часова перспектива, яка визначає спрямованість людського життята наділяє ознаками тривалості життєву перспективу. Складовими життєвоїперспективи виступають психологічне минуле, теперішнє та майбутнє, органічнаєдність яких становить часову цілісність. Життєва перспектива є образомбажаного, усвідомлюваного як можливого майбутнього життя за умов досягненняпевних цілей. За К.О. Абульханова-Славською, життєві перспективи включаютьсукупність обставин та умов життя людини, які надають можливості дляоптимального життєвого просування. Становлення життєвої перспективихарактеризується емоційно забарвленим ставленням особистості до свогомайбутнього. Окрім того, цей процес тісно пов’язаний з рівнем розвиткукогнітивних здібностей індивіда.
Суттєвим моментомтеоретичного аналізу проблеми є обґрунтовані Є.І. Головахою критерії оцінюваннячасового виміру життєвої перспективи: 1) оптимістичність, 2)диференційованість, 3) довготривалість, 4) реалістичність, 5) узгодженість, якілягли в основу нашого емпіричного дослідження.
Структурнимикомпонентами, які забезпечують реалізацію життєвої перспективи, є життєві цілі,плани та програми, набутий життєвий досвід особистості.
Життєві цілі виступаютьосновними мотиваційними орієнтирами життєвого шляху особистості щодо власногомайбутнього, виконують функцію мисленнєвого передбачення результатів діяльностіі є предметною та хронологічною віхою актуального майбутнього. Виділяютьрізновиди цілей: реальні, утопічні, ідеальні. Здатність особистості відділятимрію від реальності, фантазію від дійсності, зосереджувати зусилля на реальнихцілях є визначальним чинником становлення реалістичної перспективи.
Життєві плани є засобомздійснення життєвих цілей, їх конкретизацією в хронологічному та змістовомуаспектах. Життєві плани та життєві стратегії визначають порядок дій, необхіднихдля реалізації життєвих цілей. Умовою реалізації цілі є її предметнавизначеність та узгодженість з терміном виконання плану. Розширеним варіантомжиттєвого плану є життєва програма особистості, яка охоплює не тільки близькіцілі, а й спрямована на планування всього життя людини. Побудова життєвихпланів та програм спирається на життєвий досвід особистості і коректується ним.
Спрямованість у майбутнє,окрім часового, має смисловий вимір, детермінована пошуком смислу життя,становленням життєвої позиції і дотриманням життєвої лінії. Передумовиреалізації життєвої перспективи пов’язані із здатністю особистості досаморегуляції: висунення цілей, уявлення про шляхи та засоби їх досягнення,готовність щодо виконання програми дій та реалізації власних планів, а такожнаявність системи суб’єктивних критеріїв, за якими відбувається контроль таоцінка результатів.
Особистісні смисли,впливаючи на організацію життєвого шляху, утворюють динамічну смислову систему:особистісні цінності, смислові конструкти та смислові диспозиції (локусконтролю). Ціннісно-смислова система, яка виконує функції регуляції та контролюжиттєтворчості особистості, має також просторово-часовий вимір свогорозгортання. На цій підставі ми вважаємо гармонійну взаємопов’язаність часовогота смислового вимірів життєвого світу особистості необхідною умовою становленняузгодженої життєвої перспективи.
Система особистіснихцінностей є засобом диференціації предметів і явищ довкілля за їхньоюзначущістю, визначає стійке ставлення суб’єкта до навколишнього світу, якеформується в процесі свідомого вибору життєво важливих для нього об’єктів.Сформованість ієрархічної системи особистісних цінностей забезпечує гармонійнуцілісність, моральну усталеність особистості, її здатність до самовизначення вмайбутньому. Інтенсивне становлення узгодженої системи особистісних цінностейпочинається в ранньому юнацькому віці.
Проведений теоретичнийаналіз специфіки юнацького віку показав, що психологічний зміст зазначеногоетапу онтогенезу пов’язаний із входженням молодої людини в нову соціальнуситуацію, становленням узгодженої життєвої перспективи, життєво важливимпроцесом особистісного та професійного самовизначення.
Юнацький вік хронологічновизначається у психології порізному, найбільш часто дослідниками виокремлюєтьсярання юність (старший шкільний вік) від 15 до18 років, та пізня юність (від 18до 23 років).
У зарубіжній психологіїдослідженнями особливостей юнацького віку займалися в різних напрямах:становлення ідентичності (Е.Еріксон, Д. Марсіа), Я-концепції (Р. Бернс), розвиткумотивів самоактуалізації (Е.Шостром) та ін. У вітчизняній психології довивчення особливостей юнацького розвитку звертались М.І.Алексєєва, Л.І. Божович,І.С. Булах, Л.С. Виготський, І.В. Дубровіна, І.С. Кон, Б.С. Круглов, Л.Е. Орбан-Лембрик,В.А. Петровський, Т.М.Титаренко, Д.І. Фельдштейн, Г.П.Фурманюк та ін.
Особистіснесамовизначення в юнацькому віці детерміновано рядом новоутворень: розвиткомсамосвідомості, що пов’язане зі здійсненням особистісної рефлексії,інтелектуальним розвитком, становленням власної ідентичності, пошуком смислужиття, потребою встановлення індивідуалізованих стосунків зі значущими іншими,“романтизмом” (Л.І. Божович, Е. Еріксон, М. Кле, І.С. Кон, Ж. Піаже, В.А. Роменець,С.Л. Рубінштейн, Т.М. Титаренко).
На відміну від підлітковоговікового етапу, в юнацькому віці особливу значущість набуває особисте майбутнє,розширюються хронологічні межі життєвої перспективи, підвищується самооцінкаособистості (Дж.Л.Клінеберг, І.С.Кон). Однак створення особистістю образумайбутнього ще недостатнє для організації власного життя. Необхідною умовою євизначення цілей, вміння відбирати необхідні дії та послідовно їхреалізовувати. Молоді люди часто недооцінюють вплив об’єктивних факторів: їхніжиттєві плани недостатньо реалістичні, відображають високі домагання тамаксималізм у виборі життєвих цілей. Або, навпаки, вони перебільшуютьзначущість об’єктивних чинників, що може бути джерелом сумнівів та тривоги,відмови від проектування життєвих перспектив.
Усвідомлення потреби танеобхідності в плануванні життєвого шляху спричинює виникнення особливогоутворення — життєвої перспективи, що включає минуле, теперішнє та майбутнєособистості, де події минулого, теперішнього та майбутнього займають певнемісце та наділені відповідним статусом (Є.І.Головаха, О.О.Кронік) у визначенніподальших етапів життєвого шляху. Становлення системи глобальних життєвих цілейвиникає на основі усвідомлення ціннісно-смислових аспектів власноїсамореалізації. Згідно з М.Р.Гінзбургом, вже в ранньому юнацькому віці ціннісно-смисловийаспект самовизначення превалює над часовим.
Встановлено, щовиникнення життєвого плану забезпечує новий тип саморегуляції поведінки,організації особистісного життя. Більш висока визначеність та оптимістичністьжиттєвих планів пов’язана з особистісною та соціальною зрілістю (Л.І.Божович,Н.М.Толстих).
Відомо, що в юнацькомувіці провідною є навчально-професійна діяльність (Д.Б.Ельконін). Вибір професіїабо її спеціалізації стає важливою складовою особистісного самовизначення, щовідбувається внаслідок аналізу майбутньої діяльності під кутом зору їїпрактичного використання, а також оцінки власних особистісних ресурсів(Ш.Бюлер, Л.С.Виготський). Таким чином, осмислене проектування життєвихперспектив, пов’язаних із набуттям майбутньої професії, стає певним “афективнимцентром життєвої ситуації” юнаків (Л.І.Божович).
1.2 Характеристикаюнацького віку вконтексті формування життєвих перспектив
Усвідомленнята переживання людиною життєвої перспективи починається в ранній юності,впливає на побудову особистістю життєвого шляху, розгортання процесужиттєтворення, виступає показником зрілості особистості, тому юнацький вікзаслуговує на більш пильну увагу, порівняно із іншими віковими етапами розвитку людини. У зв'язку із труднощами і дискусіями щодо визначенняперіодизації життєвого шляху особистості, доцільно дотримуватись думки О.В.Толстих щодо ділення людського життя на зрозумілі всім етапи: дитинство,отроцтво, молодість, зрілість, старість, і розглядати юність як перший етапмолодості [7, с. 57; 4].
«Життєваперспектива» — це система уявлень людини про можливе майбутнє, не завждибажане, але нерідко — очікуване з тривогою і побоюванням [1, с. 23]. Згідно зЄ.І. Головахою, поняття «життєва перспектива» ширше за поняття «майбутня часоваперспектива» і доцільніше для використання при характеристиці основних часових,структурно-змістових компонентів, пов'язаних із уявленнями людини про власнемайбутнє [1]. Життєві цілі та плани, ціннісні орієнтації є ядром життєвоїперспективи, її основною функцією — регулятивна, смисловою віссю — мета,«картину майбутнього», на яку орієнтується індивід при побудові ієрархії цілейі засобів їх досягнення [1, с. 23; 6, с. 123]. Формування життєвої перспективизалежить, насамперед, від вікових особливостей сприйняття теперішнього,минулого і майбутнього, має динамічний характер і відбувається протягом всьогожиття людини [8, с. 7].
Зростаннясамосвідомості підлітка, поява першого часового новоутворення — «почуттядорослості» призводять до розуміння безперервності часового плину, закладаютьоснови для появи в подальшому можливостей реконструкції минулого, передбаченнямайбутнього, його організації. У підлітковому і ранньому юнацькому віціформується механізм вищих психічних функцій, які забезпечують процесцілепокладання, що призводить до появи перших життєвих цілей-напівмрій, а дещопізніше — життєвих планів. Мрії і фантазії людини входять до системи уявленьпро майбутнє як складові бажаної картини майбутнього (не обов'язковореалістичної чи здійсненої згодом) поряд із очікуваннями неприємних подій,тривогами і побоюваннями, що можуть відбутися у житті кожної людини і яких, поможливості, потрібно уникати [1, с. 16].
Згідно зрезультатами сучасних досліджень індивіди у віці 18-23 роки мають цілісніуявлення про часову перспективу: виділяється найбільш значуща часоваорієнтація, що залежить від психічного складу, часові уявлення будуються наоснові індивідуальних переживань і спостережень. Саме у період юнацтва уявленняпро час переходять на найбільш високий рівень і наближаються до абстрактноговідображення часу, при чому особистий досвід, побудований на власномупереживанні і безперервності сприймання часу, виступає головним фактором установленні даних уявлень і понять [3]. Слід зазначити, що в юнацькому віці щеневідоме відчуття швидкоплинності часу, його реальної обмеженості дляздійснення всіх мрій і планів, що створює позитивний емоційний фон. У зв'язкуіз цим О.В. Посацький висловив припущення, що у ранній юності образ майбутньогоє складним інтегративним утворенням, яке охоплює ціннісні орієнтації, першіжиттєві плани, плановані та очікувані події, елементи рефлексії та самооцінки,засвоєні стереотипи поведінки, настанови та емоційне ставлення до майбутнього[5, с. 265].
Дляюнацького віку характерне розкриття діалектичного зв'язку минулого,теперішнього і майбутнього, формування життєвих планів, абсолютизаціяперспективної орієнтації [2, с. 63]. Мрії, фантазії, пошуки ідеалу, спрямованіу майбутнє прагнення, сприяють поступовій побудові реальних життєвих планів,пов'язаних із вибором майбутньої професії чи роду діяльності. Формуванняжиттєвих планів, утворення усталеного ядра ціннісних орієнтацій особистості наоснові узагальнення поставлених цілей та ієрархізації мотивів діяльностівиступає найхарактернішою рисою юнацтва.
Отже,становлення узгодженої життєвої перспективи у юнацькому віці є свідченнямнаявності потенціалу розвитку особистості у майбутньому та виступає основнимфактором, від якого залежить подальше життя людини та рівень її соціальноїефективності й успішності.1.3Формування світогляду в ранній юності
Психологічною особливістю раннього юнацького віку є спрямованістьу майбутнє. Найважливішим фактором розвитку особистості в ранній юності єпрагнення старшокласника будувати життєві плани, осмислювати побудову життєвоїперспективи. Життєвий план — широке поняття, що охоплює всю сферу особистогосамовизначення (рід понять, стиль життя, рівень домагань, рівень доходів іт.д.). У старшокласників життєві плани найчастіше ще досить розпливчасті і невиділяються із мрії. Старшокласник просто уявляє себе в найрізноманітнішихролях, порівнює ступінь їхньої привабливості, але не спроможний остаточновибрати щось для себе і часто нічого не робить для досягнення задуманого.
Про життєві плани в точному змісті слова можна говорити лише тоді,коли в них включені не тільки цілі, але і способи їх досягнення, коли молодалюдина прагне оцінити власні суб'єктивні й об'єктивні ресурси. Л. Виготськийрозглядав життєві плани як показник оволодіння особистістю своїм внутрішнім світомі як систему пристосування до дійсності, пов'язуючи з ними цільову регуляціюпринципово нового типу. Попереднє самовизначення, побудова життєвих планів намайбутнє — центральний психологічний новотвір юнацького віку.
Основою для планування суб'єктом власного майбутнього є існуюча всуспільстві модель «типового життєвого шляху» члена даного суспільства. Цямодель закріплена в культурі, системі цінностей суспільства, у її основупокладений принцип своєчасності: у який час суб'єкт повинен укластися, щоб соціально«встигнути» у потрібний час зробити наступний крок. Ці орієнтири не завждивідомі сучасним старшокласникам, крім того, самі ці орієнтири в останнідесятиліття піддалися істотному перегляду.
Підростаюче покоління найчастіше надане саме собі, змушено самостійнорозробляти життєві цілі і знаходити способи їхнього виконання. У результатібагато аспектів свого майбутнього життя юнаки і дівчата сприймають якпроблемні. Якщо старшокласники 1960-1970-х рр. чекали своє майбутнє зоптимізмом, то старшокласники 1990-х рр. переживали своє майбутнє як проблему.У західній психології процес самовизначення визначається як процес формуванняідентичності.
Е. Еріксон розглядав пошук особистісної ідентичності як центральнузадачу періоду дорослішання, хоча перевизначення ідентичності може відбуватисятакож в інші періоди життя. Ідентичність як свідомість тотожності суб'єктасамому собі, безперервності власної особистості в часі вимагає відповісти напитання: «Який я? Яким мені хотілося б стати? За кого мене приймають?»
У період дорослішання, на тлі різких фізичних і психічнихтрансформацій і нових соціальних очікувань, необхідно досягти нової якостіідентичності, тобто об'єднати різні властивості, пов'язані із сімейними,тендерними, професійними ролями, у несуперечливу цілісність (якою я є дочкою івнучкою, спортсменкою і студенткою, майбутнім лікарем і майбутньою дружиною),що суперечать їй відкинути, погодити внутрішню оцінку себе й оцінку, дануіншими.
Еріксон вважав, що криза ідентичності включає ряд протистоянь:тимчасова перспектива або розпливчасте почуття часу; впевненість у собі абосором'язливість; експериментування з різними ролями або фіксація на одній ролі;учнівство або параліч трудової діяльності; сексуальна поляризація абобісексуальна орієнтація; відносини лідер-послідовник або невизначеністьавторитету; ідеологічна переконаність або сплутаність системи цінностей.
Якщо індивід успішно переборе цю першу кризу ідентичності, то йомубуде легше справитися з подібними переживаннями в майбутньому. На цьому складномушляху можуть бути і невдачі. Дифузія ідентичності (або рольове змішання)характеризується тим, що молода людина протягом більш-менш тривалого часуздатна завершити психосоціальне самовизначення, що змушує її повернутися наранню ступінь розвитку.
При цьому можуть виникнути специфічні труднощі: дифузія часу —порушення сприйняття часу, що виявляється двоїстим чином: або виникає відчуттянайжорстокішого цейтноту, або розтягнутості і порожнечі часу, нудьги інікчемності; застій у роботі — порушення працездатності, що виражається взахопленні непотрібними для подальшого розвитку речами на шкоду всім іншимзаняттям, поверненні до едіпових ревнощів і заздрості до братів і сестер;нездатність ні продовжити освіту, ні обрати роботу; негативна ідентичністьвиявляється в запереченні всіх пропонованих ролей і цінностей, орієнтація на«протилежне» — небезпечний, шкідливий, небажаний зразок, від якого наполегливозастерігають (алкоголь, наркотики).
Еріксон ввів поняття «психосоціальний мораторій» для позначенняпевного інтервалу часу між підлітковим періодом і дорослістю, коли суспільствотерпимо ставиться до проб різних соціальних і професійних ролей молодимилюдьми. Так, системі вищої освіти іноді приписують роль відстрочки остаточноговибору дорослих ролей. Таким чином, вибудовування життєвої перспективи можепроходити відносно благополучно при оптимальному сполученні минулого,сьогоднішнього і майбутнього Я, а може відбуватися і у кризових формах.
Багато досліджень присвячені розвитку і якості Я-концепції умолодих людей, дослідженню співвідношень між Я реальним і Я ідеальним, особливоважливим у цей період. Підкреслюється, що по мірі дорослішання, нагромадженнядосвіду реальної діяльності і спілкування складається більш реалістична оцінкавласної особистості і зростає незалежність від думки батьків і вчителів.Позитивна Я-концепція, почуття самоповаги, самоцінності сприятливо позначаєтьсяна постановці перспективних цілей і активному прагненні до їхнього досягнення.
Переоцінка власних можливостей, «юнацька самовпевненість»зустрічається досить часто і часом штовхає молодих людей на невиправданийризик. Негативна Я-концепція (низька самооцінка і низький рівень домагань,слабка віра в себе, острах одержати відмовлення) впливає найбільш негативно. Іззаниженою самоповагою і негативною самооцінкою пов'язують соціальну пасивність,самотність, конформістську позицію, деградацію, агресивність і, нарешті,злочинність.
Розвитку самосвідомості й особистості Л. Виготський відводив уюності центральну роль. У цьому віці відбувається відкриття Я власного світудумок, почуттів і переживань, що здаються самому суб'єкту неповторними йоригінальними. Тенденція сприймати свої переживання як унікальні має небезпекуперерости у відгородженість і замкнутість, засновані на помилковій переконаностів тому, що зрозуміти його (підлітка) особливий внутрішній світ не зможе ніхто.
Прагнення пізнати себе як особистість призводить до рефлексії, дозаглибленого самоаналізу: як і чому вчинив у тих або інших обставинах, проявивсебе розумно, стримано або поводився розв'язно, або послухав пораду іншого.Міркуючи про риси характеру, про свої достоїнства і недоліки, молода людинапочинає вдивлятися в інших людей, зіставляти властивості їхньої особистості іповедінки і власні, відшукувати подібність і несхожість. Це пізнання інших ісамопізнання призводить до постановки задач самовдосконалення.
У багатьох особистих щоденниках молодих людей знаходить вираженняпрагнення до самовиховання, самоорганізації, до роботи над собою. Взагалі,юнацькі щоденники виконують безліч важливих функцій: фіксації спогадів, щододають життю наступності і безперервності; емоційного катарсису; замінипартнера по спілкуванню або «ідеального друга»; творчого самовираження та ін.
У юності формуються ціннісні орієнтації (науково-теоретичні,філософські, моральні, естетичні), у яких виявляється сама сутність людини.Складається світогляд як система узагальнених уявлень про світ у цілому, пронавколишню дійсність, про інших людей і самого себе, про готовність керуватисяцим світоглядом у діяльності.
Формується усвідомлене, узагальнене, підсумкове ставлення дожиття, що дозволяє вийти на проблему змісту людського життя. У юностістворюються сприятливі умови для становлення інтегративного психічногоутворення, сенсу життя. Наявні життєві сили, нові можливості спрямовуютьпідлітків, особливо юнаків, на пошук перспективи і життєвого змісту.З'являється зацікавлене, схвильоване ставлення до особистого сенсу життя.
Активно розвивається в юності сфера почуттів. Спрямованість намайбутнє, відчуття розквіту фізичних і інтелектуальних можливостей, новихперспектив створюють у юнаків і дівчат оптимістичне самопочуття, підвищенийжиттєвий тонус. Загальне емоційне самопочуття стає більш рівним, ніж упідлітків. Різкі афективні спалахи, як правило, залишаються в минулому; але вдеяких ситуаціях, наприклад, коли погляди молодої людини, її максималістськісудження розходяться з поглядами співрозмовника, можуть виникати несподіваніреакції.
Юність — це період, якому властиві суперечливі переживання,внутрішнє невдоволення, тривожність, метання, але вони менш демонстративні, ніжу підлітковому віці. Емоційна сфера в юності стає значно багатшою за змістом ітоншою за відтінками переживань, підвищується емоційна сприйнятливість іздатність до співпереживання.
У той же час емоційна сприйнятливість часто сполучається зкатегоричністю і прямолінійністю юнацьких оцінок навколишнього середовища, здемонстративним запереченням моральних аксіом, аж до морального скепсису. Отже,важливо усвідомлювати, що це відображення власного інтелектуального іморального пошуку, прагнення критично переосмислити «абеткові істини» іприйняти їх не як нав'язані ззовні, а як вистраждані і змістовні.
2 Розділ. Дайджестсучасних праць з проблеми дослідження
2.1 «Випускник — 2003»
Дослідження проведено в травні 2003 р.; опитано 197випускників міських, селищних та сільських шкіл. Наведемо відповіді випускниківна запитання: Ви закінчуєте школу. Які ваші найближчі життєві плани?
• Піду працювати на будь-якепідприємництво — 2,09 %..
• Піду працювати вколективно-селянське господарство — 1,57%.
• Хочу вступити до вищогонавчального закладу — 70,16 %.
• Буду продовжувати навчання впрофесійно-технічному училищі-9,42 %.
• Піду вчитись на будь-якікурси, щоб здобути спеціальність — 10,99 %
• Хочу деякий час відпочити:не буду ні вчитися, ні працювати — 1,05 %
• Буду займатися бізнесом — 3,14%.
• Буду працювати у своєму фермерському господарстві — 0,0%.
• Піду служити в армію — 2,09%.
• Що не визначився у своїхжиттєвих планах — 3,14
У подальшій перспективі — робота, яка має бути: цікавою — 70,62%;високооплачуваною - 58,25%; не повинна шкодити здоров'ю — 47,42%.
Позитивно оцінює шкільні роки кожен третій випускник, який всетаки хотів би вчитися в приватній школі, вважаючи, що вона б забезпечила йомувищий рівень знань.
Якою має бути молода людина, щоб досягти успіху в житті?
• Сильною, готовою доподолання будь-яких перешкод — 84,97%.
• Бути відповідальною передлюдьми за свої дії — 47,67%.
• Мати високий рівень освіти - 43,01%.
• Доброю, люблячою людей - 39,38% .
• Бути висококультурною-29,53%.
• Мати високу робітничукваліфікацію — 20,21%
• Знати норми та правилаповедінки та дотримуватися їх постійно — 17,62%.
• Чинити в житті тільки навласну користь, не зважаючи ні на кого — 7,25% .
•Не виявляти жалю ні до кого — 5,7% .
А як школа підготувала до цього життя?
Школа дала мені достатньо знань, вважає кожен п'ятий. Запріоритетами ця відповідь знаходиться на шостому місці. Перші місця займають тінапрями знань, яких школа недодала, і яких, на думку учнів, їм не вистачатиме:економічних — 60,11%, вміння володіти комп'ютером -
53,19%, знання законів України — 44,68%.
Що означає для Вас «добре життя?
• Мати хорошу сім'ю,дітей64,95%.
• Мати надійних друзів — 48,97%.
• Мати цікаву роботу — 29,38%.
• Бути здоровим — 59,79%.
• Мати роботу, корисну людям,суспільству — 5,67%.
• Мати чисту совість — 19,07%.
• Багато мандрувати, в т. ч. іза кордоном — 11,34% .
• Мати стільки грошей, щоб нів чому не відчувати нужди — 33,51%.
• Мати красиві, модні речі — 1,55%.
• Весело проводити час -7,22%.
• Вдало вийти заміж(одружитися) — 1 7,01 % .
• Бути керівником — 4,12%.
• Не працювати — 0,0%.
• Мати можливість відвідуватимузеї, виставки, концерти, театр — 4,2%.
Знання яких предметів, вивчених у школі Нам найбільше знадоблятьсяу житті?
• Української мови -48,2%.
• Математики — 45,2%.
• Історії — 33,0%
А вже згадувані інформатика, економіка, право зайняли відповідно11, 12 і 13-те місця (7,6%; 6,6%; 6,8%).
Кожна людина може подивитися на себе, ніби на стороннього. Цюздатність людини психологи назвали рефлексією. Чи може бути всебічна іоб'єктивна рефлексія? Останні соціологічні дослідження показали, що на одні йті ж самі речі вчителі та учні дивляться по-різному.
Проблема шкільних підручників: вони повністю задовольняють кожноговосьмого учня і жодного вчителя. Міжнародні соціологічні дослідження імаркетингова практика стверджують, що ставлення до підручників у дітей не меншпрофесійне, ніж у дорослих: 28% учнів та 45% вчителів хотіли б мати правовибору підручників.
Соціально психологічна ситуація в країні зумовлює різне ставлення.Як би Ви визначили свій емоційний стан у зв'язку з цим?
Стан активності характерний для 46% вчителів і 48% учнів, песимізмдомінує у 18% учнів і 41% вчителів, розчарування — відповідно у 12% і 25%,апатія — 19% та 34%, на краще сподіваються 80 % учнів та 75% вчителів.
Збігаються два основних мотиви це необхідність знань длямайбутньої професії та загальноприйнята, обов'язковість освіти. Але є ірозходження.
Як Ви думаєте, які визначальні мотиви навчання учнів?
Вчителі перебільшують роль авторитарних факторів і недооцінюютьзначення пізнавальних інтересів.
За пріоритетами виділені три групи якостей. Перша, найважливіша длявипускників, характеризує стосунки вчителів і учнів. На другому місці —комплекс особистісних характеристик, тобто для учнів важливо, якою людиною євчителі, і лише третє місце займають його фахові вміння та навички.
Наше сьогодення викликає стурбованість психологічним Самопочуттямта станом здоров'я випускників. Кожен третій має проблеми зі здоров'ям. Кожендругий пояснює виникнення стресів та нервові зриви станом здоров'я.
Досить високим є рівень конфліктності в повсякденному життіреспондентів. Дослідження показало, що часто сім'я є джерелом психологічноїнестабільності учнів: 58.38% випускників відзначають, що конфлікти з батькамитрапляються часто у 17,28%, зрідка у 75,92% і є при чиною їх поганого настрою.Діти звертаються за психологічною допомогою до шкільних психологів і 39,7% зних, отримавши її, як правило, налагоджують свої стосунки з батьками.
З якими почуттями Ви вступаєте в новий етап свого життя?
•Я сподіваюся, що у мене все буде добре і мої мрії збудуться-67,53%.
• Я боюся свого майбутнього — 5,15%.
• У мене немає впевненості втому, що я зможу досягти того, чого хочу 13,40%.
• Я досягну в житті всього,чого захочу-10,31% .
• Своє майбутнє яспрогнозувати не можу-5,67%.
• «світла майбутнього» я длясебе не бачу-0,0%.
• Важко відповісти-2,06%.
Пріоритетним способом проведення вільного часу для випускників,наприклад, Волині, є спілкування з друзями (77,2%).
Тема соціального портрета молодого сучасника важко вичерпати накількох сторінках. Що можна побажати випускникам? Життя щасливого у щасливійкраїні.
2.2 Підприємницькі цінності з точки зору старшокласників (спробасоціолого-педагогічного дослідження)
Ринкова економіка висуває якісно нові завдання у вихованні таосвіті молоді. Зважаючи, що перехідний період до цивілізованої економікиневиправдано затягнувся, а економічно активна молодь все більше відходить у бікусе дозволеності, постає питання, чи готове молоде покоління зміцнити нашудержавність і забезпечити вихід із кризи. Що для цього треба зробити владнимструктурам, системі освіти? Для виявлення ціннісних економічних орієнтацій таперспектив їх розвитку в учнівської молоді Придніпровського району м. Черкаспроведено засідання кафедри соціального менеджменту Черкаськогоінженерно-технологічного інституту та Черкаського університет-ту.
Автори виділили основні блоки запитань.
1.Ціннісні орієнтації та інтереси, економічна та трудоваспрямованість учнівської молоді.
2.Ставлення до існуючої системи освіти.
3. Проблеми економічної освіти та виховання учнів.
4. Підприємництво та світогляд старшокласників.
5. Оцінювання старшокласниками перспектив економічного тасоціального розвитку України.
Було проведено дослідження 329 респондентів (учнів 8—11-х кл. —146 юнаків і 183 дівчат).
Як свідчить опитування, досить значна їх частина планує пов'язатисвоє майбутнє саме з економічною діяльністю. Підтвердженням цього є відповідіна запитання: «Чи збираєтеся Ви в майбутньому стати підприємцем, бізнесменом?«Так» — відповіли 14,2 % респондентів; «так, але ще вагаюся» 24,2%; «мабуть, ні»26,9%; «ні» 18.4%, завагалися відповісти — 17,2%. Таким чином, більше третинистаршокласників має намір зайнятися підприємництвом, в цілому це відраднийфакт.
Відповіді на запитання: Які психологічні якості необхідні людинісьогодні?- різні. В більшості випадків адекватне ставлення старшокласників додеяких характерних рис нових людей — наполегливість, уміння спілкуватися.
Нині в свідомості школярів відбувається процес переоцінкицінностей. Причиною цьому є не життєвий досвід, а, головним чином, засоби масовоїінформації.
Наступне запитання (табл. 1): Чи готові ви порушити закон з метоюотримати гроші, прибуток?
Таблиця 1 стать класи
/> Показник
Відповідь Чолов. Жін. 8-й
/>9-й 10-й 11-й у% Так 16,9 8,1 2,9 15,5 15,2 14,1 Швидше так 24,7 19.4 18,8 16,9 20,0 30,6 Швидше ні 14,8 21,0 11,9 26,8 18,1 16,4 Ні 29,6 31,9 46,3 26,8 31,4 20,0 Вагаюсь відповісти 11,3 17,8 18,8 9,9 13,3 17,7 Інші відповіді 2,8 3,2 1,5 4,2 3,8 2,4
Спостерігається схильність частини старшокласників переступитимежу закону для вирішення матеріальних проблем. На уточнююче запитання:«Скажіть відверто, чи ви б здійснили вчинок, порушуючи закон, якщо б вамзапропонували 100, 1000 і більше доларів, лише 26,3% старшокласників заявили:«Я закон не буду порушувати ні за які гроші».
Порівнюючи останні дані з попередніми, можна помітити цікавуособливість: якщо в першому випадку 48,5% респондентів висловились в ціломунегативно до порушення закону, то у другому — тільки 26,3%, до того ж ще більшереспондентів (38%.) завагалися відповісти.
Виходячи із здобутих результатів, можна висловити припущення проте, що з одного боку, школярі недостатньо проінформовані з питань права, зіншого суспільство в цілому не навчилося поважати закон.
А це — отримані дані щодо питання вирішення матеріальної проблемистаршокласниками. Більшість школярів вирішують свої матеріальні проблеми зарахунок батьків, родичів 61,0%; вишукують шляхи до здобування грошей самостійно— 23.3%, вирішують матеріальні проблеми по-іншому — 3,3% . Найтиповіші варіанти відповідей: «У мене немає матеріальних проблем», «У мене є хлопець згрошима, він мене забезпечує.
Виходячи з опитування, третина старшокласників перетворилася ізсоціальних утриманців в активних і економічно незалежних людей. Уточнюючізапитання розкривають зміст праці старшокласників. Лише 0.6% респондентівпідробляють постійно, 3,0 % - досить часто (3 — 4 рази на місяць), решта 31,1%відповідей розподілилися так: підробляють у торгівлі, при перепродажу товарів18, 4% виконують тимчасову фізичну працю (розвантаження вагонів, автомобілів)97,7%; виконують платні послуги (миття машин, продаж газет, охорона об'єктів)4,8%, під час учбово-виробничої практики — 3,3% і т. ін. (будував гараж,фотографував, працювала фото моделлю).
Виходячи з цього, можна сказати, що наведені в деяких наукових працях дані про активне залучення значної кількості підлітків у фінансову тавиробничу діяльність виявилися у цьому дослідженні фікцією, хоч комерціалізаціясуспільства деякою мірою знайшла своє підтвердження.
В останні роки відбулися суттєві зміни в усталених економічних іморальних цінностях. Менш цінними стали колективізм, альтруїзм, ідейнапереконаність, благо країни. Сьогодні молоді люди більше поважають практицизм,діловитість, уміння аналізувати і вдало вести свою справу. Сьогодні гроші даютьзмогу досягти високого соціального рівня. Однак більшість старшокласників ще непроявляють бажаної вправності для заробітку грошей. То ж держава, яка взяла на себе обов'язок розвивати підприємницьку культуру, повинначерез систему виховання довести, що підприємництво є благом для суспільства,вона мусить з допомогою школи добитися засвоєння молоддю підприємницькихцінностей цивілізованого ринку.
2.3 Культура психіки і її виховання як необхідна умова уформуванні життєвих перспектив та гуманізації сучасного суспільства
Старшокласник людина особлива, він весь занурений у свійвнутрішній світ, в якому інтенсивно формується «Я-концепція», він відчуває підвищений інтерес до власної особистості, прагне до самоствердження,самовизначення. Він вимагає поваги до своєї людської гідності і хворобливореагує на всіляке посягання на неї. Попередня визначеність і нормативністьнавчального процесу (і взагалі шкільного життя) його дратують, він потребуєсвободи вибору, у ньому відношенні прорегламентована гурткова творча діяльністьдає можливість найбільш повно розкритися його особистості.
Сьогоднішній старшокласник дуже невпевнений у своєму майбутньому,навіть боїться його це видно з переліку звертань у «Службу довіри», де проблемисамоідентифікації та адаптації в сучасному світі серед юнацьких звертаньвиходять на перше місце поряд з проблемами комунікативного характеру. У них щенемає досвіду жорсткої конкурентної боротьби, з якою вони зустрінуться у доросломужитті. Вони відчувають потребу в ідеалі, орієнтирах, але бачать навколо себелише ідеали. Звідси загальний тривожний настрій, який особливо гостропереживають діти розумні, духовно багаті. В таких умовах діти, що волею історіїпотрапили в зону соціального ризику, потребують сьогодні, як ніколи, особливогопідходу, бережного ставлення, розуміння і довіри.
Висновки
Життєва перспектива якобраз бажаного й усвідомлюваного як можливого майбутнього є складним психічнимутворенням, що регулює розгортання життєвого шляху особистості. У структуріперспективи – складової життєвого світу особистості – визначено два виміри:часовий та смисловий. Часовий – життєві цілі, плани, програми, критеріямиоцінювання якого є визначеність, диференційованість, довготривалість,реалістичність. Смисловий – особистісні смисли, детерміновані смисловимиутвореннями особистості (особистісні цінності, смислові конструкти, смисловідиспозиції), які визначають здатність особистості до здійснення життєвоговибору. Гармонійний взаємозв’язок часового та смислового вимірів забезпечуєстановлення узгодженої життєвої перспективи як образу усвідомлюваногомайбутнього особистості, актуального для неї в теперішньому та зумовленогонабутим життєвим досвідом.
Актуальною потребоююнацького віку є життєве самовизначення. Його здійсненню сприяють такіпередумови, як: розвиток когнітивної та емоційно-вольової сфер особистості,становлення її самосвідомості, рефлексії, системи особистісних смислів.Провідною характеристикою самовизначення в юнацькому віці є орієнтованість намайбутнє, що зумовлює становлення життєвої перспективи особистості.Сформованість ціннісно-смислового виміру життєвої перспективи в юнацькому віціпревалює над часовим. Молоді люди відчувають значні труднощі у визначенні життєвихцілей, шляхів та засобів їх здійснення.
Психологічні особливостістановлення узгодженої життєвої перспективи мають гендерні особливості. Вранньому юнацькому віці вищий рівень сформованості узгодженої життєвоїперспективи притаманний дівчатам, в пізньому – юнакам. У дівчат обох віковихкатегорій констатована подібність структури та змісту індивідуальних життєвихперспектив, що виявляється у більш песимістичних, ніж у юнаків, настановленняхна майбутнє, широті спектру життєвого цілепокладання, актуалізованості життєвихподій як майбутнього, так і минулого, в типових особливостях ієрархічноїструктури особистісних цінностей. У групах юнаків обох вікових категорійподібність становлення узгодженої життєвої перспективи за такими критеріями незафіксована. З’ясовано, що в ранньому юнацькому віці життєва перспектива єнеузгодженою у переважної більшості старшокласників, у пізньому юнацькому віці– у половини досліджених студентів.
Списоквикористаної літератури
1. Головаха Е.И. Жизненная перспектива ипрофессиональное самоопределение молодежи. — К.: Наукова думка, 1988. — 143с.
2. Донченко А.П. Факторвремени в нравственном становлении и развитии личности. — Л.: Изд-воЛенинградского ун-та, 1988. — 120 с.
3. Кіреєва З. О. Розвитокуявлень і понять про час у свідомості дітей та юнацтва. — Автореф. дис… канд.пс. наук. — Одеса, 1999. — 20с.
4. Колесник Н.Г.Самореализация личности как пространственно-временной процесс // Психологияличности и время: Тезы докладов и выступлений на Всесоюзной научно-теоретическойконференции. — Ч. 1. — Черновцы: ЧГУ, 1991. — с. 44-45
5. Посацький О.В.Особливості образу майбутнього в юнацькому віці / Збірник наукових працьінституту психології ім. Г.С. Костюка / За ред. Максименка С.Д. — К., 2004. — Т. 6. — Вип. 3. — с. 264 — 272
6. Психологічний словник/ За ред. В.І. Войтка. — К.: Вища школа, 1982. — 215с.
7. Толстых А.В. Возрастыжизни. — М.: Молодая гвардия, 1988. — 223с.
8. Чудновский В.Э. Проблемастановления смысложизненных ориентаций личности // Психологический журнал. — 2004. — Т.25. — № 6. — С.5-11
9. Боришевський М.Й.Національна свідомість у становленні особистості громадянина. – В кн.:Психологія самосвідомості: історія, сучасний стан та перспективи дослідження. –К., 1999.
10. Гуткина Н.И. Опсихологической сущности рефлексивных ожиданий // Психология личности: теория иэксперимент. – М., 1982. – с. 100-108.
11. Формированиеличности старшеклассника / Под ред. И.В.Дубровиной. – М., 1989.
12. Эриксон Э.Идентичность: юность и кризис. – М., 1996.
13. Байтингер О.Е. Переживание будущегокак проблемы в ранней юности /Под ред. Л.А. Регула. – СПб.: Питер, 1998. – 356с.
14. Бодров В.А. Психология профессиональнойпригодности. – М.: ПЕРСЭ, 2001. – 511 с.
15. Возрастная психология:феноменология развития, детство, отрочество. — М.: «Академия», 1999. — 456 с.
16. Гинзбург М.Р. Психологическое содержание личностногосамоопределения // Вопросы психологии. – 1994. — №3. – С. 43-52
17. Пряжников Н. Престижно-элитарные ориентации в профессиональномсамоопределении старшеклассников //Журнал практического психолога. – 1996. — №4. – С. 66-73
18. Життєві планивипускників середніх шкіл та їх реалізація: Наук.-метод. Посібник / За заг.Ред. В.В. Олійника, Л. Даниленко, — К.: Міленіум, 2003. – 204 с.