План
1 Завдання розвитку
2 Перехід з початкової школи в середню
3 Психологічні причини шкільної дезадаптаціїучнів 5-х класів
4 Діагностика рівня й змісту адаптації п'ятикласниківдо нових умов навчання
Список літератури
1 Завданнярозвитку
Молодшийпідлітковий вік — 10-11 років. Він відкриває більші можливості з поглядувиховних впливів, у тому числі й роботи практичного психолога.
Основнізавдання розвитку в цей період:
формуваннявміння вчитися в середній школі;
формуванняуявлення про себе як про вмілу людину з більшими можливостями розвитку;
розвитокнавчальної мотивації, інтересів;
розвитокнавичок співробітництва з однолітками, уміння змагатися з іншими, правильно йрізнобічно порівнювати свої результати з успішністю інших;
формуваннявміння домагатися успіху правильно й ставитися до успіхів і невдач, розвитокупевненості в собі;
Формуваннявміння вчитися в середній школі
Одинз головних напрямків роботи в молодшому підлітковому віці — формування загальнонавчальних умінь і навичок, уміння вчитися Сформовані в початковій школі вмінняй навички нерідко не відповідають матеріалу й вимогам середньої школи. Цепроявляється вже в 5 класі. Почуваючи це, діти хочуть придбати такі вміння йнавички й сенситивні до навчання ім. Найбільше здобуваються не тільки на урокупо конкретних навчальних предметах, але й на спеціальних, регулярно проведенихзаняттях.
Такізаняття можуть проводитися як психологом, так і за допомогою психолога — учителем. І можна назвати, наприклад, «Учимося вчитися» «Як учитися в середнійшколі», «Психологічна година». Заняття включають теми, пов'язані з розвиткомзагальне навчальних навичок, мотивації навчання й емоційного відношення до нього.
Наведемояк приклад деякі темі занять: «Як слухати вчителі», «Як виконувати домашнізавдання», «Як перевіряти свою роботу», «Як можна вчитися на власних помилках»,«Як підготуватися до контрольного» «Чому іноді не хочеться вчитися й що із цимробити», «Як довідатися, що ти знаєш, а чого не знаєш», «Як кращезапам'ятовувати», «Що таке лінь?», «Як правильно готовити успішні завдання»,«Як виконувати письмові домашні завдання», «Як навчитися краще думати». Значнаувага на таких заняттях варто відводити розвитку довільності, організованості,увазі, спостережливості.
Необхіднотакож звернути особливу увагу на розвиток логічної пам'яті й довільної увагишколяра. Якщо цього не робити, то стихійно вони складаються в більшості дітейзі значними порушеннями й перекручуваннями.
Заняттяповинні складатися з коротких пояснень, виконання спеціальних вправ і їхніхобговорень. Саме вправи, навчання конкретним прийомам, які школяр може (іповинен) відразу використовувати у своїй навчальній роботі, становлять їхнійосновний зміст.
Такізаняття виявляються особливо ефективними в тих випадках, коли не обмежуютьсякласними годинниками, а включають завдання додому (використовувати той абоінший прийом при виконанні такого-те завдання, постежити за собою, щоб потімрозповісти або написати, як ти приступаєш до підготовки домашнього завдання йт.п.).
Назаняттях з п'ятикласниками важливо використовувати гумор. Гумор має дуже великезначення для розвитку дитини цього віку, у тому числі й пізнавальному розвитку.У цей час діти дуже люблять жартувати, розповідати анекдоти, які часто здаютьсядорослим несмішними, дурними й грубими. Важливо, щоб дорослі розуміли значеннягумору для розвитку дітей, були терпимими до дитячих жартами й уміливикористовувати гумор у навчальній роботі.
Як відомо,багато складних речей запам'ятовуються досить легко (іноді на все життя), якщовони представлені в жартівливій формі («Бісектриса — це такий пацюк, що бігаєпо кутах і ділить кут навпіл», «Медіана — це така мавпа, що стрибає на сторонуй ділить її нарівно», «Як один раз Жак-Дзвонар міської зламав ліхтар»(розташування квітів веселки)). На заняттях по оволодінню загальне навчальниминавичками діти можуть навчитися самі використовувати гумор для кращогозапам'ятовування.
Початокнавчання в середніх класах школи
Усередній школі докорінно міняються умови навчання: діти переходять від одногоосновного вчителя до системи «класний керівник — вчителя — предметники», уроки,як правило, проходять у різних кабінетах. Нерідко діти міняють школу (наприклад,надходять у гімназію), У них з'являються не тільки нові вчителі, але й новіоднокласники.
Те,що такий перехід збігається з кінцем дитинства, досить стабільним періодомрозвитку, сприятливо для адаптації школяра до нових учителів, новим умовам.
Якпоказує практика, більшість дітей переживає цей перехід як важливий крок уїхньому житті. Це спостерігається навіть у тих школах, де дітей із самогопочатку навчають учителі-предметники й де видимих змін у житті дітей невідбувається. Центральне місце займає, по-перше, сам факт закінчення молодшоїшколи, що у тім або іншому ступені підкреслюється вчителями й родителями, і,по-друге, предметне навчання.
Незважаючина те, що й раніше діти вивчали різні предмети, саме при переході в середнюшколу вони починають розуміти й усвідомлювати зв'язок цих предметів з певноюобластю знань. На питання, чи різняться чим-небудь і чим саме навчання в Vкласі й у початковій школі, п'ятикласники відповідають: «Малята просто вчатьсявважати, а ми вчимо математику», «Раніше ми просто читали розповіді про те, щобуло, а тепер учимося дізнаватися історію» і т.п.
Длябагатьох дітей, що навчалися спочатку в одного вчителя, перехід до декількохучителів з різними вимогами, різними характерами, різним стилем відносин такожє зримим зовнішнім показником їхнього дорослішання. Вони із задоволенням і зпевною гордістю розповідають батькам, молодшим братам, друзям про «добру»математичці або «шкідливому» історику. Крім того, певна частина дітейусвідомлює такий перехід як шанс заново почати шкільне життя, налагодити несформовані або не відносини, що влаштовують школяра, з педагогом.
Бажаннягарне вчитися, робити всі так, щоб дорослі були задоволені, «не засмучувалися йне переживали», «радувалися», «щоб мама, коли подивиться щоденник, не карала йне плакала» — досить сильно в п'ятикласників. Зниження інтересів, щовідзначалося до кінця початкових класів, до навчання, певне «розчарування» ушколі переміняється очікуванням змін, діти чекають, що їм стане в школі цікаво.
У тойже час із початкової школи в середню пов'язаний зі зрослим навантаженням напсихіку підлітка. Різкі зміни умов навчання, розмаїтість і якісне ускладненнявимог пропонованих до школяра різними вчителями, і навіть зміна позиції«старшого» у початковій школі й «самого маленького» — у середньої — все це єдосить складним випробуванням для психіки школяра.
Психологічній психофізичні дослідження свідчать, що на початку навчання в п'ятому класішколярі переживають період адаптації до нових умов навчання, багато в чомуподібний з тим, що був характерний для початку навчання в першому класі. Цепроявляється в зростанні тривожності, зниженні працездатності, підвищеноїбоязкості або, навпроти, «розв'язності», неорганізованості, безпам'ятності.
Убільшості дітей подібні відхилення зникають через 2-3 тижні навчання. Однак єдіти, що мають множинні функціональні відхилення, у яких процес адаптаціїзатягається на 2-3 місяці й навіть більше. З адаптаційним періодом частозв'язані й захворювання дітей. Подібні захворювання носять психосоматичнийхарактер.
Утруднятиадаптацію дітей до середньої школи може як неузгодженість вимоги різнихпедагогів, так і те, що вчителі середньої школи часто не роблять розходжень міжп'ятикласниками й іншими учнями середньої школи, пред'являючи до усім однаковівимоги. Труднощі в п'ятикласників може викликати й необхідність на кожномууроці пристосуватися до своєрідного темпу, особливостям мови, стилю викладаннякожного вчителя.
Крімтого, навчання в середніх класах школи пов'язано з певної деіндивідуалізацією,знеособлюванням підходу педагога до школяра. У деяких п'ятикласників виникаєвідчуття самітності, того, що нікому з дорослих у школі вони не потрібні.
Звідсипідвищена залежність певної частини дітей від дорослих, «причепливість» докласного керівника, плач, капризи, інтерес до книг для маленьких дітей. Інодіза одною й тією же формою поводження (наприклад, за відвідуванням 1-го класу, уякому працює їхня колишня вчителька) ховаються зовсім різні потреби й мотиви:від бажання знову виявитися в знайомій, звичній ситуації опіки й залежності,коли тебе знають, про тебе думають, до прагнення затвердити себе як «старшого»,«вирослого», того, хто може опікувати маляти. Причому у одного ж самого учня цеможе сполучатися.
Проблемапереживання учнем своєрідного шкільного стресу при переході з початкової школив середню привертає увагу педагогів, психологів-теоретиків і практиків убагатьох країнах миру.
Так,у США на початку 1980-х було проведено порівняльне вивчення учнів, щонавчаються по даній навчальній програмі, але в різних умовах. Однак з нихпереводили до навчання в середній школі приблизно в тім же віці, що й російськішколярі. Інші вчилися в умовах початкової школи приблизно до 13 років.Дослідження показало, що для першої групи в середній школі були характерні такіпорушена як зниження самооцінці, небажання вчитися, проблеми дисципліни. Все цезовсім не було властиво другій групі учнів. Понад що, вони набагато краще, ніжперші пережили перехід на наступний етап навчання. Психолог Г.А. Цукерман, зістатті якого ми взяли цей приклад, приводить і загальний висновок із цьогодослідження: «Навіть попередній досвід проходження через стрес не спрацьовує,якщо стрес, викликаний різкою соціальною зміною, наступає занадто рано».
Цікавуточку зору із цього приводу видає психолог і педагог А. Юшков в інтерв'ю газеті«Перше вересня»: «За віком п'ятикласникам добре б ще залишатися в тім колівідносин, що зложився в початковій школі їм зручніше ці форми поводження, чимпідліткові. А в пізнавальному плані, у плані інтерес вони цьому віку вже неналежать. По соціальних формах організованості їм би ставиться до початковоїшколи, а по предметності, по насиченості якоюсь особливою інформацією, іспособу роботи з нею їхнє життя повинна сильно відрізнятися. У цьому віці дітияк би добігають відчуття деякої серйозності того, що вони роблять. Їм хочетьсящось спробувати зробити, досягти результату. А вуж у чому п'ятикласникконкретно буде себе проявляти — його особисту справу. Хто те — у якійсьпредметності, хтось — у соціальній активності, а хтось — ще в чомусь. A якщо третьокласникзробить те ж саме — йому важливіше, як до нього віднеслися».
Всеце показує, що проблема адаптації навчанню в середній школі представляєскладну, що не має однозначної відповіді теоретичну й практичну проблему.
Психолог,що працює в школі, повинен насамперед звернути увагу вчителів на проблемуадаптації й на ті вікові психологічні, психофізичні особливості дітей, якіможуть сприяти або перешкоджати успішної проходженню адаптаційного періоду.
Досвідпоказує, що педагоги й батьки найчастіше одночасно роблять більш дорослішими п'ятикласників,уважаючи, що вони повинні бути самостійними, організованими, і підкреслюютьдитячість», що створює подвійність, суперечливість відносин і системи вимог, щозасвоюється школярами, що швидко навчаються маніпулювати дорослими за допомогоюцієї подвійності.
Віковіособливості — можливості й обмеження — десятилітніх дітей, як правило,недостатньо добре знайомі вчителеві середньої школи й батькам. Особливозацікавлені в одержанні психологічної інформації про дітей, як правило, батькип'ятикласників, що очікують (і часто побоюються) «підліткових метаморфоз ».
Подаватидорослу інформацію про вікові особливості дітей особливо корисно наадаптаційному етапі, оскільки зміни в цей час відбуваються досить швидко, і докінця молодшого підліткового віку багато можливостей цього періоду можутьвиявитися невикористаними.
Важливимнапрямком роботи з педагогами під час адаптаційного періоду є обговорення зними індивідуальних особливостей школярів. Для рішення цієї проблеми кориснаучасть психолога при знайомстві вчителів середньої школи зі своїми майбутнімиучнями.
Учителіпочаткових класів звичайно досить скупо розповідають про індивідуальніособливості школяра, обмежуючись, як правило, досить загальними оціннимихарактеристиками: «гарна дівчинка», «телепень», «балда балдою, але чарівний»,«обдарована, глибока дитина». Участь у таких обговореннях психолога, що знаєклас, дозволяє зробити обговорення більше конкретним і змістовним, акцентуватиувагу на індивідуальних особливостях учня, а також дати психологічнухарактеристику класу в цілому.
Упрактиці також добре зарекомендували себе педагогічні консиліуми по кожномуп'ятому класі, що проходять наприкінці вересня-жовтня. Консиліуми готуютьсяспільно вчителями середовищем школи, учителем початкової школи й психологом (абопсихологами початкової й середньої школи). Особлива увага в такому обговоренніПовинне бути приділене узгодженню вимог різних педагогів до учнів, дозмістовних і формально-організаційних сторін їхньої роботи, до поводження.Варто звернути увагу на наступність вимог початкової й середньої школи,необхідність повільного, поступового їхнього ускладнення й введення нових.
Молодшіпідлітки особливо сприйнятливі до такого стилю керівництва з боку дорослого,коли він проявляє ініціативу, задає деякі загальні рамки їхньої діяльності, алепри цьому дозволяє їм самим приймати рішення, не встановлює покроковогоконтролю.
Показовіщодо цього результати, отримані при порівнянні емоційного відношення до уроку,і враження продуктивності цього уроку в учнів V-VII класів. П'ятикласникиобертали, насамперед увагу на те, як учитель розповідав новий матеріал,наскільки часто він жартував, у якій формі хвалив і лаяв учнів. Длясемикласників найбільше значення мало уважне ставлення вчителя до відповідейучнів, а також можливість виявити самостійність, ініціативу, дискутувати науроці.
2 Перехід зпочаткової школи в середню
Перехідз початкової школи в середню — це рубіж 4-го й 5-го класів. 4-й клас — доситьспокійний період, коли вже все зложилося: навчання, оцінки, взаємини. Це періодвідносної стабільності, коли психолог може з успіхом продовжувати займатисяпізнавальним розвитком дітей. Саме через свою стабільність 4-й клас частовипадає з поля зору педагогів і психологів.
Алеце надзвичайно важливий етап життя для дитини, оскільки об'єктивно закінчуєтьсямолодший шкільний вік і його підсумок є глибокі зміни й позитивні перетворенняв психіці учня.
Молодшийшкільний вік є сенситивним:
— длярозвитку пізнавальних потреб і інтересів, для формування мотивів навчання;
— длярозвитку продуктивних прийомів і навичок навчальної роботи, так званого «уміннявчитися»;
— дляформування особистості п’ятикласника, розкриття його індивідуальності,формування самооцінки, самоконтролю й саморегуляції;
— длязасвоєння соціальних норм і зав'язування міцних дружніх зв'язків.
Всіці зміни відбуваються в рамках навчальної діяльності, оскільки вона в цьомувіці — провідна. Результатом змін є психологічні новотвори, які станутьфундаментом для розвитку на наступному віковому етапі.
Насампереду молодшого школяра в центр свідомої діяльності висувається мислення. Самерозвиток словесно-логічного мислення перебудовує всі інші пізнавальні процеси.Оволодіння понятійним мисленням веде до розвитку рефлексії, аналізу йвнутрішнього плану дій. Словесно-логічне мислення — це перший новотвір, завдякиякому розвивається рефлексія й внутрішній план дій.
Другийважливий момент — у цей період якісно змінюється здатність до довільноїрегуляції поводження. Від довільності в ситуаціях, зв'язаних тільки знавчальною діяльністю, учень переходить до довільного регулювання спілкування йповодження, він стає здатний керуватися нормами й правилами спілкування. Новийрівень довільності — це другий новотвір молодшого шкільного віку.
Третійновотвір пов'язано з переходом до предметного навчання. Предметне навчаннястворює умови для розвитку нових пізнавальних потреб і нових інтересів. Тобто,формується нове пізнавальне відношення до дійсності.
Докінця молодшого шкільного віку починає складатися новий тип відносин зоточуючими людьми. Безумовний авторитет дорослого поступово втрачається, всебільше значення починають здобувати однолітки, зростає роль дитячогоспівтовариства. Тобто, четвертий новотвір — орієнтація на групу однолітків.
Крімпозитивних новотворів з'являються й інші вікові зміни у віці дитини.
Однез них прямо пов'язане з орієнтацією на групу однолітків. Справа в тому, що в10-11 років істотно міняється характер самооцінки дитини. Якщо раніше вонаскладалася під впливом оцінок учителі й ці оцінки стосувалися в основномунавчання, то тепер на характер самооцінки усе більше впливають інші діти. Причомуїхні оцінки пов'язані з не навчальними характеристиками, якостями, щопроявляються в спілкуванні. Можна говорити про виникнення в цей період кризисаме оцінки. У дітей різко росте кількість негативних самооцінок.
Щеодна важлива зміна в особистості дитини стосується мотиваційної сфери. Рубіж4-5 класів характеризується значним зниженням навчальної мотивації. На тлі пізнавальноговідношення, що формується нового, до дійсності спостерігається негативневідношення школі в цілому, конфлікти із учителями, зниження успішності.
Такимчином, у перехідний період психолог важливо одержати інформацію про наступніякості й особливості дитини:
— інтелектуальнийрозвиток;
— навчальнамотивація;
— поведінковасаморегуляція;
— системавідносин дитини (самооцінка, від носіння до інших людей);
— емоційнийстан; останній параметр важливо досліджувати, оскільки перехід до нового етапужиття природно викликає деяка напруга.
3 Психологічніпричини шкільної дезадаптації учнів 5-х класів
Психологічніпричини шкільної дезадаптації учнів 5-х класів — невміння пристосуватися донового темпу шкільного життя. Характерні ознаки: хронічні запізнення школу, науроки; тривале готування домашніх завдань; астенічні явища до кінця навчальногодня, навчального тижня. Шляхи й способи усунення — це правильний розподілрозумових і фізичних навантажень, дотримання режиму дня.
Причинидезадаптації — зміна навчальних предметів, їх нове — змістовне наповнення.Характерні ознаки — відсутність зацікавленості при знайомстві з новимпредметом; стан нерозуміння, значеннєвої невизначеності нервово-психічнанапруга. Шляхи усунення цих ознак: формування вчителем активно-пізнавальноговідношення до свого предмета.
Порушенняхарактеру адаптації між учнем і вчителем-предметником.
Характернимиознаками цих причин є відсутність інтересу до предмета, страх перед учителем.Учень знає матеріал, але боїться відповідати на уроці, низька успішність попредметі; заняття сторонніми справами під час уроку, негативні реакції назауваження; пошук приводу для залучення уваги вчителі; можливі прогули уроків.Способи усунення цих причин: корекція Міжособистісних відносин у системі«учитель — учень»; підвищення психологічної компетентності педагогів.
Причининизького рівня довільної регуляції поводження й навчальної діяльності — неорганізованість, неуважність, не активність; часто забуває або втрачає своїречі; погано запам'ятовує й сприймає матеріал; не вміє виділяти головне,узагальнювати, аналізувати; не може самостійно виконувати домашнє завдання;залежність від дорослих; запізнення на уроки. Шляхи усунення — підвищення рівнясаморегуляції через корекцію стилю сімейного виховання, використання корекційнихпрограм по розвитку пізнавальних процесів, їхньої довільності.
Причинине сформованості навчальної мотивації характеризується ознаками: маючинормальний інтелектуальний розвиток, не хоче вчитися, негативно ставиться допроцесу навчання; не хоче відвідувати школу; ігрові мотиви переважають наднавчальними. Шляхи й способи допомогти учневі перебороти ці причини — формуватинавчальні інтереси через ігрові форми навчання, корекцію стилю сімейноговиховання.
Не сформованістьелементів і навичок навчальної діяльності характеризується низькою успішністюпо багатьом предметам, неуважність, неорганізованість, завчання без попередньоїлогічної обробки матеріалу, виконання вправ без попереднього вивчення умови, щовідповідають правил, використання випадкових прикладів. Усунення цих причин єнавчання прийому навчальної Діяльності, заміна неправильних способів роботиправильними.
Відсутністьмотивації досягнення успіху служить на тлі досить високого рівня пізнавальнихздатностей, воліє не братися за Рішення важких проблем, завжди вибирає більшелегкі завдання, не бере участь у змаганнях, непевність у власних силахсполучається з високою тривожністю, низькою самооцінкою. Шляхи й способиусунення цих причин — формувати стійку мотивацію досягнення успіху через емоційно-позитивнепідкріплення успішної діяльності, підвищення рівня домагань і самооцінки,корекцію тривожності.
Не сформованістьпродуктивних форм спілкування й самоствердження характеризується прагненнямбути в центрі уваги, нав'язуванням іншим, «грає героя», «прикидаєтьсядурачком», ризикує без потреби, хвастається, блазнює, зухвало одягається,спілкується з дітьми старше себе, наслідує хуліганських витівок інших,підвищена тривожність, дуже охоче виконує доручення й завдання вчителя,надмірно дружелюбний. Способи усунення зводяться до включення в групу тренінгуспілкування, навчати вмінню демонструвати свої позитивні якості, корекціяміжособистісних сімейних відносин.
Недостатністьсоціальної нормативності (педагогічна занедбаність) характеризується такимиознаками: небажання вчитися, прогулює заняття, працює тільки тоді, коли йогоконтролюють або змушують, уникає вчителя; не зацікавлений у схваленні абонесхваленні дорослих; списує домашні завдання; егоїстичний, ворожий до дітей,любить інтриги, «нечесний гравець», бере чужі речі без дозволу; кривдить інші,любить попугать, пристає до більше слабкого; потайливий і недовірливий. Способиусунення цих причин: формування відповідних соціальних норм через включення вгрупу функціонально-рольового тренінгу; корекцію стилю сімейного виховання;залучення в цікаву діяльність; організацію успіху в навчанні.
Високийрівень загальних або спеціальних здатностей (обдарованість) характеризуєтьсяознаками відсутності інтересу до навчального процесу, «відхід у себе»; заняттясторонніми справами на уроках, спроби «монополізувати» увага вчителя,постановка негативних питань; нестійкість відносин з однокласниками, щопереходить у конфліктність, ізольованість. Поряд із цими — швидкий темпнавчання, висока пізнавальна активність, оригінальність і самостійністьсуджень; музичні, художні, математичні й інші здатності. Способи усунення:знайти правильний індивідуальний підхід до обдарованого учня відповідно до йогоздатностей; забезпечити вивчення певних шкільних дисциплін по різних програмах;створити умови для перекладу із класу в клас; сприяти відвідуванню секцій,кружків, факультативів.
Інтелектуальнанедостатність характеризується неуспішністю по багатьом предметам, низькимобсягом знань і подань про навколишній світ, бідністю інтересів, відсутністьвищих потреб, низький соціальний статус, як правило, несприятлива абофункціональна неспроможність родини. Шляхи й способи усунення цих причиннаступні: консультація у відповідного фахівця; використання корекційнихпрограм, спрямованих на загальний розвиток дитини.
4 Діагностикарівня й змісту адаптації п’ятикласників до нових умов навчання
Методичнийкоментар
Періодадаптації в 5-м класі є одним з важких періодів шкільного навчання. Цеобумовлено сукупністю тих змістовних змін, що відбуваються в шкільномусередовищі й внутрішньому світі дітей цього віку. А саме:
•збільшення обсягу й розмаїтість змісту утворення;
•збільшення ваги багатопредметного навчання й розширення кола вчителів, з якимиучні змушені систематично вступати в ділові взаємодії;
• намісце першої вчительки приходить новий класний керівник;
•завершення переходу до кабінетної системи навчання;
•відсутність у школярів уміння як самостійно, так і спільно організовуватинавчальну діяльність.
Стандітей у цей період з педагогічної точки зору характеризується низькоюорганізованістю, навчальною неуважністю й недисциплінованістю, зниженнямінтересу до навчання і її результатів; із психологічної — зниженням самооцінки,високим рівнем ситуативної тривожності.
Протягомадаптаційного періоду (1-е півріччя навчання) у п'ятикласників повиннесформуватися так зване «почуття дорослості», що проявляється в новійособистісній позиції:
1) стосовнонавчальної діяльності;
2) стосовношколи й предметів;
3) стосовнооднокласників;
4) уновому відношенні до внутрішнього миру власного «Я».
Складністьзавдань адаптаційного періоду значно збільшує ризик шкільної адаптації. Не всіп'ятикласники навіть із високим рівні; психологічної готовності можуть успішновпоратися із труднощами в навчанні й спілкуванні внутрішніми психологічнимипроблемами. Що вуж говорити про тих учнів, у яких були проблеми в початковійшколі.
Виділяютьтакі види шкільної дезадаптації п'ятикласників:
1. Інтелектуальна- низький рівень розвитку мислення, не сформованість пізнавальної мотивації, несформованість навчальних умінь і навичок.
2. Поведінкова— невідповідність поводження дитини правовим, і моральним нормам (конфліктність,агресивність, недисциплінованість асоціальність).
3. Комунікативна— утруднення в спілкуванні з однолітками й дорослими (тривожність замкнутість,надмірна залежність).
4. Емоційна- тривога й переживання із приводу проблем у школі, страх перед учителемнебажання відвідувати школу.
Виходячиз перерахованих особливостей адаптаційного періоду, метою діагностичногомінімуму в паралелі 5-х класів є одержання необхідної інформації просоціально-психологічний статус школярів для подолання труднощів періодуадаптації до середньої школи.
Длядосягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:
•організувати й провести психологічне обстеження п'ятикласників (навчальнамотивація рівень самооцінки, емоційне самопочуття, статус);
•виявити школярів, що випробовує труднощі в адаптації, і визначити характер іпричину труднощів у кожному випадку;
• визначитишляхи надання допомоги школярам, що випробовують труднощам у процесі адаптації.
Діагностикапроводиться психологом наприкінці 1-го семестру навчання (у грудні) по трьохосновних напрямках: психологічне обстеження школярів, експертне опитування педагогіві батьків.
Список літератури
1. Каган В.Е. Психогенні форми шкільноїдезадаптації // Питання психології. — 1984. — №4.
2. Кулагіна И.Ю. Вікова психологія. К.,2003
3. Овчарова Р.В. Технологи практичногопсихолога освіти: навчальний посібник для студентів вузів і практичнихпрацівників. – К., 2000
4. Основи практичної психології / В.Панок,Т.Титаренко, Н.Чепелєва та ін.: Підручник. – К., 2003.
5. Раттер М. Допомога важким дітям. – К.,2005