ПЛАН
ТЕМПЕРАМЕНТ ВСТРУКТУРІ ОСОБИ
ЗАГАЛЬНЕ ПОНЯТТЯПРО ТЕМПЕРАМЕНТ
ОСНОВНІ КОМПОНЕНТИТЕМПЕРАМЕНТУ
З ІСТОРІЇ ВЧЕНЬ ПРОТИПИ ТЕМПЕРАМЕНТУ
ТЕМПЕРАМЕНТИПОЧУТТЯ
ТЕМПЕРАМЕНТИДІЯЛЬНОСТІ
ТИПИ ТЕМПЕРАМЕНТІВІ ЇХ ПСИХОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА
ТЕМПЕРАМЕНТ ІДІЯЛЬНІСТЬ
ТЕМПЕРАМЕНТ ІХАРАКТЕР
ВИСНОВОК
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
ТЕМПЕРАМЕНТ В СТРУКТУРІ ОСОБИ
СТРУКТУРА ОСОБИ — система уявлень про особу, узагальнювальна процесуально-ієрархічні підструктуриособи з підпорядкуванням нижчих підструктур вищим, включаюча накладені на нихпідструктури здібностей і характеру.
ТЕМПЕРАМЕНТ (лат.Temperamentum — належне співвідношення рис від tempero — змішую в належномустані) — характеристика індивіда з боку динамічних особливостей його психічноїдіяльності, тобто темпу, швидкості, ритму, інтенсивності, що становлять цюдіяльність психічних процесів і станів.
Темперамент — якість особи, що сформувалася в особистому досвіді людини на основі генетичноїобумовленості його типу нервової системи і що значною мірою визначає стиль йогодіяльності. Темперамент відноситься до біологічно обумовлених підструктурособи. Розрізняють чотири основні типи темпераменту: сангвінік, холерик,флегматик і меланхолік. ЗАГАЛЬНЕПОНЯТТЯ ПРО ТЕМПЕРАМЕНТ
темпераментпсихічна почуття
Коли говорять протемперамент, те мають на увазі багато психічних відмінностей між людьми — відмінності по глибині, інтенсивності, стійкості емоцій, емоційній вразливості,темпу, енергійності дій і інші динамічні, індивідуально-стійкі особливостіпсихічного життя, поведінки і діяльності. Проте темперамент і сьогоднізалишається багато в чому спірною і невирішеною проблемою. Проте при усьомурізноманітті підходів до проблеми, учені і практики визнають, що темперамент — біологічний фундамент, на якому формується особа як соціальна істота.
Темпераментвідбиває динамічні аспекти поведінки, переважно природженого характеру, томувластивості темпераменту найбільш стійкі і постійні в порівнянні з іншими психічнимособливостями людини. Найбільш специфічна особливість темпераменту полягає втому, що різні властивості темпераменту цієї людини не випадково поєднуютьсяодин з одним, а закономірно пов'язані між собою, утворюючи певну організацію,структуру, що характеризує 3 темпераменти.
Отже, підтемпераментом слід розуміти індивідуально своєрідні властивості психіки, щовизначають динаміку психічної діяльності людини, які однаково проявляючись врізноманітній діяльності незалежно від її змісту. цілей, мотивів, залишаютьсяпостійними в зрілому віці і у взаємозв'язку характеризують тип темпераменту.
До властивостейтемпераменту відносяться індивідуальні особливості, які:
регулюютьдинаміку психічної діяльності в цілому;
характеризуютьособливості динаміки окремих психічних процесів;
мають стійкий іпостійний характер і зберігаються в розвитку упродовж тривалого відрізку часу;
знаходяться встрого закономірному співвідношенні, що характеризує тип темпераменту;
однозначнообумовлені загальним типом нервової системи.
Користуючисьпевними ознаками, можна з достатньою визначеністю відрізнити властивостітемпераменту від усіх інших психічних властивостей особи. ОСНОВНІКОМПОНЕНТИ ТЕМПЕРАМЕНТУ
Аналізвнутрішньої структури темпераменту представляє значні труднощі, обумовленівідсутністю у темпераменту (у його звичайних психологічних характеристиках)єдиного змісту і єдиної системи зовнішніх проявів. Спроби такого аналізупризводять до виділення трьох головних, ведучих, компонентів темпераменту, що відносятьсядо сфер загальної активності індивіда, його моторики і його емоційності. Коженз цих компонентів, у свою чергу, має дуже складну багатовимірну будову і різніформи психологічних проявів.
Особливе значенняв структурі темпераменту має той його компонент, який позначається як загальнапсихічна активність індивіда. Суть психічної активності полягає в прагненняособи до самовираження, ефективного освоєння і перетворення зовнішньоїдійсності; звичайно при цьому напрям, якість і рівень реалізації цих тенденційвизначається іншими особливостями особи: її інтелектуальними іхарактерологічними особливостями, комплексом її стосунків і мотивів. Міраактивності поширюється від млявості, інертності і пасивного споглядання наодному полюсі до вищої міри енергії, потужній нестримності дій і постійногопідйому — на іншому.
До групи якостей,що становлять перший компонент темпераменту, впритул примикає група якостей,складових другої — руховий, або моторний компонент, провідну роль в якомуграють якості, пов'язані з функцією рухового (і спеціального мовноруховогоапарату). Серед динамічних якостей рухового компонента слід виділити такі, якшвидкість, сила, різкість, ритм, амплітуда і ряд інших ознак м'язового руху.Сукупність особливостей м'язової і мовної моторики складає ту граньтемпераменту, яка легше за інших піддається спостереженню і оцінці і тому частослужить основою для судження про темперамент їх носія.
Третім основнимкомпонентом темпераменту є «емоційність», що є великим комплексомвластивостей і якостей, що характеризують особливості виникнення, протікання іприпинення різноманітних почуттів, афектів і настроїв. В порівнянні з іншимискладовими частинами темпераменту цей компонент найбільш складний і маєрозгалужену власну структуру. Як основні характеристики «емоційності»виділяють вразливість. Імпульсивність і емоційну лабільність. Вразливістьвиражає афектну сприйнятливість суб'єкта, чуйність його до емоційних дій,здатність його знайти ґрунт для емоційної реакції там, де для інших такого ґрунтуне існує. Терміном "імпульсивність" позначається швидкість, з якоюемоція стає спонукальною силою вчинків і дій без їх попереднього обдумування ісвідомого рішення виконати їх. Під емоційною лабільністю зазвичай приймаєтьсяшвидкість, з якою припиняється цей емоційний стан або відбувається зміна одногопереживання іншим.
Основнікомпоненти темпераменту утворюють в актах людської поведінки те своєріднаєдність спонукання, дії і переживання, яке дозволяє говорити про цілісністьпроявів темпераменту і дає можливість відносно чітко обмежити темперамент відінших психічних утворень особи — її спрямованості, характеру. здібностей та ін. З ІСТОРІЇВЧЕНЬ ПРО ТИПИ ТЕМПЕРАМЕНТУ
Творцем вченняпро темпераменти вважається старогрецький лікар Гіппократ (V ст. до н.е.). Вінстверджував, що люди розрізняються співвідношенням 4 основних «соків»життя, — крові, флегми, жовтої жовчі і чорної жовчі, — входячих до його складу.Виходячи з його вчення, найзнаменитіший після Гіппократа лікар античності КлавдійГален (II ст. до н.е.) розробив першу типологію темпераментів, яку він виклав увідомому трактаті «De temperamentum». Згідно з його вченням типтемпераменту залежить від переважання в організмі одного з соків. Їм буливиділені темпераменти, які у наш час користуються широкою популярністю,:сангвініка (від латів. sanguis — «кров»), флегматика (від грец. — phlegma — «флегма»), холерика (від грец. chole — «жовч»), імеланхоліка (від грец. melas chole — «чорна жовч»). Ця фантастичнаконцепція мала величезний вплив на учених упродовж багатьох століть.
Імануіл Кант(22.06.1724-12.021804).
Говорив що зфізіологічної точки зору, коли йдеться про темперамент, мають на увазі фізичнуконституцію (слабка або сильна статура) і комплекцію (рідке, за допомогоюжиттєвої сили закономірно рухливе в тілі. До чого відносять також тепло абохолод при обробці цих соків.)
Але з точки зорупсихологічної, тобто як темперамент душі (здібності почуття і бажання), цівирази стосуються властивостей крові, визначені тільки аналогічно ігри почуттіві бажання з тілесними рушійними причинами (з яких кров найголовніша).
Головне діленнявчення про темпераменти таке: темпераменти почуття і темпераменти дії ділятьсяна два види, що в сукупності дає чотири темпераменти.
До темпераментівпочуттів Кант зарахував: А) сангвінічний і В) його протилежність — меланхолійний. Перший має особливість, що на відчуття виявляється швидка ісильна дія, але відчуття проникає не глибоко (не буває тривалим); у другому жтемпераменті відчуття буває менш яскравим, зате пускає глибоке коріння. У цьомуслід убачати відмінність темпераментів почуттів, а в не прихильності довеселощів або смутку. ТЕМПЕРАМЕНТИПОЧУТТЯ
А. Сангвінічнийтемперамент людини веселої вдачі
Спосіб відчуттясангвініка можна упізнати по наступних проявах. Це людина безтурботна, повнанадій; кожній речі він на мить надає велике значення. А через хвилину вжеперестає про неї думати. Він чесно обіцяє, але не тримає свого слова, оскількивін до цього недостатньо глибоко обдумав, чи в змозі він стримати його. Віндосить добродушний, щоб надати допомогу іншому, але він поганий боржник, ізавжди вимагає відстрочення. Він хороший співрозмовник, жартує, весел, готівнічому у світі не надавати великого значення і усі люди йому друзі. Зазвичайвін не зла людина, але грішник, що не легко піддається виправленню. Правда, вінсильно розкаюється. Але скоро забуває своє розкаяння (яке ніколи неперетворюється до його в скорботу). Робота його скоро стомлює, але він безвтоми займається тим, що по суті є тільки гра. Бо гра завжди пов'язана іззмінами, а витримка не по його частині.
В. Меланхолійнийтемперамент людини похмурої вдачі
Людина,розташована до меланхолії (не меланхолік, бо це означає вже стан, а не простоприхильність до стану), надає усьому, що його торкається, велике значення,скрізь знаходить приводи для побоювань і звертає увагу передусім на трудності.Він насилу дасть обіцянку, бо не може його не виконати, але сумнівається, чи взмозі він його виконати. І усе це у нього пояснюється не моральними причинами(бо тут йде мова про чуттєві мотиви), а тим, що протилежне завдає йомунеприємності, і саме тому він стає заклопотаним, недовірливим, повним сумнівів,а через це і малосприйнятливим до веселощів. Втім, коли це настрій стає звичним,воно протиставляє настрою людинолюба, яке власне більше сангвінікові, по украймірі по спонуканню, бо той, хто сам повинен обходитися без радості, навряд чипобажає її іншому. ТЕМПЕРАМЕНТИДІЯЛЬНОСТІ
С. Холеричнийтемперамент людини запальної
Про ньогоговорять, що він гарячий, спалахує швидко, як солома, але при поступливостіінших скоро остигає. У його гніві немає ненависті, і він любить іншого тимсильніше, чим швидше той йому поступається. Його діяльність швидка, але нетривала.Він діяльний, але неохоче бере на себе поділа саме тому, що у нього немаєвитримки; ось чому він охоче робиться начальником, який керує справами, але самвести їх не хоче. Тому його пануюча пристрасть — честолюбство; він охочебереться за громадські справи і бажає. Щоб його гучно хвалили. Він любить томублиск і помпезність церемоній, охоче бере під свій захист інших і на виглядвеликодушний, не з любові, проте, а з гордості, бо себе самого він любитьбільше. Він стежить за порядком і здається тому розумніше, ніж він є. Вінлюбить мати у розпорядженні кошти, щоб не бути скаредним; він ввічливий, алелюбить церемонії, натягнуть. Пихатий в поводженні і охоче має при собіякого-небудь підлесника. Який служить мішенню для його дотепності, і більше переживає,коли його горді домагання зустрічають відсіч. Достатня трохи їдкої дотепності.Щоб миттю зник ореол важливості. Одним словом. холеричний темперамент — найнещасніший з усіх темпераментів, бо більше інших викликають противленнясобі.
Д. Флегматичнийтемперамент холоднокровного
Флегма означаєвідсутність афекту, а не інертність (безживність), і тому людину, у якої немаєфлегми, не можна назвати флегматиком і під цією кличкою зараховувати в розрядледарів.
Флегма якслабкість — це схильність до бездіяльності, небажання братися за справу, навітьякщо спонукання до цього дуже сильні. Нечутливість до спонукань є задоволеноюдаремністю, і його схильності спрямовані тільки на насичення і сон.
Флегма як сила — це здатність приходити в рух і не легко і не швидко, та зате надовго. Той, укого в крові добра доза флегми, нагрівається повільно, але довго зберігаєтепло. Він не легко приходить в гнів, а спочатку коливається, чи слід йомугніватися.
Холоднокровномунічого шкодувати про те, що у нього абсолютно звичайна доля розуму, але в тойже час він від природи обдарований цією флегмою; хоча він і позбавлений блиску,та зате виходить їх принципів, а не з інстинктів. Його вдалий темпераментзамінює йому мудрість, і навіть в буденному житті його часто називають філософом.Своїм темпераментом він перевершує інших, не зачіпаючи їх марнославства. Йогочасто називають також пронозою, бо усі спрямовані на нього снаряди випущені збаліст і катапульт відскакують від нього як від мішка з ватою. Це злагіднийчоловік, який уміє забирати владу над дружиною і родичами, хоча на вигляд вінпокірний волі усіх. Оскільки, маючи непохитну, але розсудливу волю, він умієпристосувати їх волю до своєї, подібно до того як тіла з найбільшою масою івеликою швидкістю руху, завдаючи удару, пробивають перешкоди, що зустрічаютьсяним, наскрізь, а при меншій швидкості, але при великому об'ємі, захоплюють засобою цю перешкоду, не руйнуючи його.
Якщо одинтемперамент, як завжди думають, з'єднується з іншим, то вони або протидіютьодин одному, або нейтралізуються. Перше буває, коли вважають, ніби в одному ітому ж суб'єктові сполучені сангвінічний темперамент з меланхолійним абохолеричний з флегматичним, бо вони (А і В, так само як і З і Д) суперечать одинодному. Друге, а саме нейтралізація, відбувається нібито при (немов хімічному)змішенні сангвінічного темпераменту з холеричним і меланхолійного зфлегматичним. Не можна мислити злитим в одному і тому ж акті добродушнівеселощі з грізним гнівом або муки самокатування із задоволеним спокоємвимогливої душі. Але якщо один з цих двох станів в одному і тому ж суб'єктовіповинні змішуватися з іншим, то виходять тільки чудасії і капризи, а не певнийтемперамент.
Отже, складнихтемпераментів немає.
З прадавніх часівдослідники, спостерігаючи значну різноманітність поведінка, співпадаюча звідмінностями в статурі і фізіологічних функціях, намагалася їх упорядковувати,якимсь чином їх групувати. Так виникли самі різні типології темпераментів.Найбільший інтерес представляють ті з них, в яких властивості темпераменту, щорозуміються як спадкові або природжені, зв'язувалися з індивідуальнимивідмінностями в особливостях статури. Ці типології дістали назву КОНСТИТУЦІЙНИХТИПОЛОГИЙ. Так найбільшого поширення набула типологія, запропонована Е.Кречмером, який в 1921 р. опублікував свою знамениту роботу «Будова тіла іхарактер». Головна його ідея полягала в тому, що люди з певним типомскладання мають певні психічні особливості. Їм було проведено безліч вимірівчастин тіла, що дозволило йому виділити 4 конституціональні типи:
ЛЕПТОСОМАТИК — характеризується крихкою статурою високим зростанням, плоскою грудною кліткою.Плечі вузькі, нижні кінцівки — довгі і худі.
ПІКНІК — людина звираженою жировою тканиною, надмірно огрядний. характеризується малим абосереднім зростанням, тулубом, що розпливається, з великим животом і круглоюголовою на короткій шиї.
АТЕЛЕТИК- людиназ розвиненою мускулатурою, міцною статурою, характерне високе або середнєзростання, широкі плечі, вузькі стегна.
ДИСПЛАСТИК- людиз безформним, неправильним будова. Індивіди цього типу характеризуються різнимидеформаціями статури (наприклад, надмірне зростання, непропорційна статура).
З названимитипами будови тіла Кречмер співвідносить 3 виділені типи темпераменту, які вінназиває: шизотимік, іксотимік і циклотимік. Шизотимик має астенічну статуру,він замкнутий, схильний до коливань емоцій, упертий, малопіддатливий до зміниустановок і поглядів, насилу пристосовується до оточення. на відміну від ньогоіксотимік має атлетичну статуру. Це спокійна маловразлива людина із стриманимижестами і мімікою, з невисокою гнучкістю мислення, часто дріб'язковий. Пікнічнастатура має циклотимік, його емоції коливаються між радості і печалі, він легкоконтактує з людьми і реалістичний в поглядах.
Теорія Е.Кречмера була дуже поширена в Європі, а в США отримала популярність концепціятемпераменту У. Шелдона, сформульована в 40-х роках нашого століття. У основіпоглядів Шелдона також лежить припущення про те, що тіло і темперамент — це 2параметри людини, пов'язаних між собою. Структура тіла визначає темперамент,який є його функцією. У. Шелдон виходив з гіпотези про існування основних типівстатури, описуючи які він запозичував терміни з ембріології. Їм виділено 3типи:
1. ЕНДОМОРФНИЙ (з ендодерми утворюютьсяпереважно внутрішні органи);
2. МЕЗОМОРФНИЙ (з мезодерми утворюєтьсям'язова тканина);
3. ЕКТОМОРФНИЙ (з ектедерми розвиваєтьсяшкіра і нервова тканина).
При цьому людям зендоморфним типом властива відносно слабка статура з надміром жирової тканини;мезаморфному типу властиво мати струнке і міцне тіло, велику фізичну стійкістьі силу; а ектоморфному — крихкий організм, плоску грудну клітку, довгі тонкікінцівки із слабкою мускулатурою.
По У. Шелдону,цим типам статур відповідають певні типи темпераментів, названі їм залежно відфункцій певних органів тіла,: висицетронія (лат. viscera — «нутрощі»), соматонія (грец. soma — «тіло») і церебротонія(лат. cerebrum — «мозок»).Типи темпераменту (по У. Шелдону) Висцертония Соматотония Церебротония
Розслаблення в поставі і рухах
Любов до комфорту
Повільна реакція
Пристрасть до їжі
Соціалізація харчової потреби
Насолода від процесу травлення
Любов до компаній, дружніх виявлень Социофилия (любов до громадського життя)
Привітність з усіма
Жадання любові і підбадьорення оточення
Орієнтація на інших
Емоційна рівність
Терпимість
Безтурботна задоволеність
Хороший сон
Відсутність вибухових емоцій і вчинків
М'якість, легкість в зверненні і зовнішньому вираженні почуттів.
Товариськість і розслаблення під впливом алкоголю
Потреба в людях у важку хвилину
Орієнтація на дітей і сім'ю
Упевненість в поставі і рухах
Схильність до фізичної діяльності
Енергійність
Потреба в рухах і задоволення від них
Потреба в домінуванні
Схильність до ризику в грі випадку
Рішучі манери
Хоробрість
Сильна агресивність
Психологічна нечутливість
Клаустрофобія (боязнь замкнутого простору)
Відсутність співчуття
Голос, що важко приглушається
Спартанська витривалість болю
Шумна поведінка
Зовнішній вигляд відповідає більш літньому віку
Об'єктивне і широке мислення, спрямоване зовні
Самовпевненість, агресивність під впливом алкоголю
Потреба в діях у важку хвилину
Орієнтація на заняття юнацького віку
Заторможеность в рухах, скутість в поставі
Надмірна фізіологічна реактивність
Підвищена швидкість реакцій
Схильність до самоти
Схильність до міркувань, виняткова увага
Скритність почуття,
емоційна загальмованість
Самоконтроль міміки
Социофобия (страх перед громадськими контактами)
Загальмованість в спілкуванні.
Уникнення стандартних дій
Агрофобия (боязнь відкритого простору)
Непередбачуваність установок (поведінка) тихий голос, уникнення шуму
Надмірна чутливість до болю
Поганий сон, хронічна втома
Юнацька жвавість і суб'єктивне мислення.
Концентроване, приховане і суб'єктивне мислення.
Стійкість до дії алкоголю і інших репресантів
Потреба в самоті у важку хвилину
Орієнтація на літній вік
У психологічнійнауці більшість конституційних концепцій стали об'єктом гострої критики.Основний недолік подібних теорій полягає в тому, що в них недооцінюється, аіноді просто відкрито ігнорується роль середовища і соціальних умов уформуванні психічних властивостей індивіда.
Властивостітемпераменту, наприклад, соціалізація харчової потреби, любов до компаній ідружніх виявлень, терпимість і відсутність співчуття, не можна вважатиспадковими властивостями того ж порядку, що і статура. Відомо, що таківластивості, виникаючи на основі певних анатомофізіологічних особливостейіндивіда, формуються під впливом виховання і громадського середовища.
Насправді, давновідома залежність протікання психічних процесів і поведінка людини відфункціонування нервової системи, що виконує домінуючу роль, що управляє, ворганізмі. Теорія зв'язку деяких загальних властивостей нервових процесів зтипами темпераменту була запропонована І.П. Павловим і отримала розвиток іекспериментальне підтвердження в роботах його послідовників. ВЧЕННЯІ.П.ПАВЛОВА ПРО ТЕМПЕРАМЕНТ
І.П.Павлов.вивчаючи особливості вироблення умовних рефлексів у собак, звернув увагу наіндивідуальні відмінності в їх поведінці і в протіканні умовнорефлекторноїдіяльності. Ці відмінності проявлялися передусім в таких аспектах поведінки, якшвидкість і точність утворення умовних рефлексів, а також в особливостях їхзагасання. Ця обставина дала можливість І.П.Павлову висунути гіпотезу про те,що вони не можуть бути пояснені тільки різноманітністю експериментальнихситуацій і що в їх основі лежать деякі фундаментальні властивості нервовихпроцесів — збудження і гальмування. До цих властивостей відносяться силазбудження і гальмування, їх урівноваженість і рухливість.
І.П.Павлов,розрізняв силу уяви і силу гальмуванню, вважаючи їх двома незалежнимивластивостями нервової системи.
Сила збудженнявідбиваєпрацездатність нервової клітини. Вона проявляється у функціональнійвитривалості, тобто в здатності витримувати тривале або короткочасне, алесильне збудження, не переходячи при цьому в протилежний стан гальмування.
Силагальмування розумієтьсяяк функціональна працездатність нервової системи при реалізації гальмування іпроявляється в здатності до утворення різних гальмівних умовних реакцій, таких,як згасання і диференціювання.
Урівноваженість — рівновагапроцесів збудження і гальмування. Відношення сили обох процесів вирішує, чи єцей індивід урівноваженим або неурівноваженим, коли сила одного процесуперевершує силу іншого.
Рухливість — нервових процесів — проявляється в швидкості переходу одного нервового процесу в іншій. Рухливістьнервових процесів проявляється в здатності до зміни поведінки відповідно доумов життя, що змінюються. Мірою цієї властивості нервової системи є швидкістьпереходу від однієї дії до іншого, від пасивного стану до активного, і навпаки.
Інертність — протилежність рухливості.Нервова система тим більше інертна, ніж більше часу або зусиль вимагається, щобперейти від одного процесу до іншого.
ВиділеніІ.П.Павловим властивості нервових процесів утворюють певні системи, комбінації,які на його думку, утворюють так званий тип нервової системи, або тип вищоїнервової діяльності. Він складається з характерної для окремих індивідівсукупності основних властивостей нервової системи — сили, урівноваженості ірухливості процесів, розрізняючи сильні і слабкі типи. Подальшою підставоюділення служить урівноваженість нервових процесів, але тільки для сильнихтипів, які діляться на урівноважених і неурівноважених, при цьомунеурівноважений тип характеризується переважанням збудження над гальмуванням.Сильні урівноважені типи діляться на рухливі і інертні, коли основою ділення єрухливість нервових процесів.
ВиділеніІ.П.Павловим типи нервової системи не лише по кількості, але і за основнимихарактеристиками відповідають 4 класичним типам темпераменту :
1. сильний, урівноважений, рухливий — сангвінік;
2. сильний, урівноважений, інертний — флегматик;
3. сильний, неурівноважений тип зпереважанням збудження — холерик;
4. слабкий тип — меланхолік.
І.П.Павловрозумів тип нервової системи як природжений, відносно слабо схильний до змінпід впливом оточення і виховання. На думку І.П.Павлова. властивості нервової системиутворюють фізіологічну основу темпераменту, який є психічним проявом типунервової системи. Типи нервової системи, встановлені в дослідженнях на тваринахПавлов запропонував розповсюдити і на людей.
Нині в науцінакопичена безліч фактів про властивості нервової системи і у міру їхнакопичення дослідники надають усе менше значення типам нервової системи, тимбільше магічному числу (4), що фігурує майже в усіх роботах І.П.Павлова протемперамент. передусім підкреслюється значення досліджень окремих фундаментальнихвластивостей нервової системи, тоді як проблема розподілу на типи відступає надругий план. Оскільки типи утворюються з комбінацій вказаних властивостей, лишеглибше пізнання останніх може забезпечити розуміння і здійснення типологій.
Проте позасумнівом. що кожна людина має цілком певний тип нервової системи, прояв якого,тобто особливості темпераменту, складають важливу сторону індивідуальнопсихологічних відмінностей. ТИПИТЕМПЕРАМЕНТІВ І ЇХ ПСИХОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА
Під темпераментомслід розуміти індивідуально своєрідні властивості психіки, що визначаютьдинаміку психічної діяльності людини, які однаково проявляються в різноманітнійдіяльності незалежно від її змісту, цілей, мотивів, залишаються постійними взрілому віці і у своєму взаємному зв'язку характеризують тип темпераменту.Конкретні прояви типу темпераменту різноманітні. Вони не лише помітні взовнішній манері поведінки, але немов пронизують усі сторони психіки, істотнопроявляючись в пізнавальній діяльності, сфері почуттів, спонукання і діяхлюдини, а також в характері розумової роботи, особливостях мови і тому подібне
Нині наука має врозпорядженні достатню кількість фактів, щоб дати повну психологічнухарактеристику усіх типів темпераменту за певною стрункою програмою. Проте дляскладання психологічної характеристик традиційних 4 типів зазвичай виділяютьнаступні основні властивості темпераменту :
Сензитивність визначається тим, яканайменша сила зовнішніх дій, необхідна для виникнення якої-небудь психічноїреакції людини, і яка швидкість виникнення цієї реакції.
Реактивність характеризується міроюмимовільності реакцій на зовнішні або внутрішні дій однакової сили (критичнезауваження. образливе слово, різкий тон — навіть звук).
Активність свідчить про те, наскількиінтенсивно (енергійно людина впливає на зовнішній світ і долає перешкоди вдосягненні цілей (наполегливість, цілеспрямованість, зосередження уваги).
Співвідношенняреактивності і активності визначає, від чого більшою мірою заздрість діяльність людини: від випадкових зовнішніх або внутрішніх обставин, настрою, випадкові події)або від цілей, намірів, переконань.
Пластичність іригідність свідчать,наскільки легко і гнучко пристосовується людина до зовнішніх дій (пластичність)або наскільки інертно і відстала його поведінка.
Екстраверсія,інтраверсія визначає,від чого переважно залежать реакції і діяльність людини — від зовнішніхвражень, що виникають в даний момент (екстраверт), або від образів,представлень і думок, пов'язаних з минулим і майбутнім (інтроверт).
Враховуючи усіперераховані властивості Я. Стреляу дає наступні психологічні характеристикиосновних класичних типів темпераменту :
САНГВІНІК. Людиназ підвищеною реактивністю, але при цьому активність і реактивність у ньогоурівноважені. Він живо, збуджено відгукується на усе, що привертає його увагу,має живу міміку і виразні рухи. З незначного приводу він регоче, а несуттєвийфакт може його розсердити. По його обличчю легко вгадати його настрій,відношення до предмета або людини. У нього високий поріг чутливості, тому вінне помічає дуже слабких звуків і світлових подразників. Маючи підвищенуактивність і будучи дуже енергійним і працездатним, він активно береться занову справу і може довго працювати не стомлюючись. Здатний швидко зосередиться,дисциплінований, за бажання може стримувати прояв своїх почуттів і мимовільніреакції. Йому властиві швидкі рухи, гнучкість розуму, винахідливість. швидкийтемп мови, швидке включення в нову роботу. Висока пластичність проявляється вмінливості почуттів, настроїв, інтересів і прагнень. Сангвінік легко сходитьсяз новими людьми, швидко звикає до нових вимог і обстановки. Без зусиль не лишеперемикається м однієї роботи на іншу, але і перенавчається,. опановувавши новінавички. Як правило він більшою мірою відгукується на зовнішні враження, чим насуб'єктивні образи і уявлення про минуле і майбутнє, екстраверт.
У сангвінікапочуття легко виникають, легко змінюються. Легкість з якою у сангвінікаутворюються і переробляються нові тимчасові зв'язки, велика рухливістьстереотипу, відбивається також в розумовій рухливості сангвініків, виявляютьдеяку схильність до нестійкості.
ХОЛЕРИК. Як ісангвінік відрізняється малою чутливістю, високою реактивністю і активністю.Але у холерика реактивність явно переважає над активністю, тому віннеприборканий, нестриманий, нетерплячий. Запальний. Він менш пластичний і більшінертний. Чим сангвінік. Звідси — велика стійкість прагнень і інтересів, великанаполегливість, можливі утруднення в перемиканні уваги, він швидше екстраверт.
ФЛЕГМАТИК маєвисоку активність, значно переважаючу над малою реактивністю, малою чутливістюі емоційністю. Його важко розсмішити і засмутити — коли навкруги голосносміються, він може залишатися незворушним. При великих прикростях залишається спокійним.Зазвичай у нього бідна міміка, рухи невиразні і уповільнені, так само, як мова.Він некмітливий, насилу перемикає увагу і пристосовується до нової обстановки,повільно перебудовує навички і звички. При цьому він енергійний і працездатний.Відрізняється терплячістю, витримкою, самовладанням. Як правило, він важкосходиться з новими людьми, слабо відгукується на зовнішні враження, інтроверт.
Недолікомфлегматика є його інертність, малорухомість. Інертність позначається і навідсталості його стереотипів, трудності його перебудови. Проте ця якість,інертність, має і позитивне значення, сприяє грунтовності постійності особи.
МЕЛАНХОЛІК Людиназ високою чутливістю і малою реактивністю. Підвищена чутливість при великійінертності призводить до того, що незначний привід може викликати у ньогосльози, він надмірно образливий, хворобливо чутливий. Міміка і рухи йогоневиразні, голос тихий, рухи бідні. Зазвичай він невпевнений в собі, боязкий,щонайменша трудність примушує його опускати руки. Меланхолік неенергійний,ненаполегливий, легко стомлюється і мало працездатний. Йому властива увага, щолегко відволікається і нестійке, і уповільнений темп усіх психічних процесів.Більшість меланхоліків — інтроверти.
Меланхоліксоромливий, нерішучий, боязкий. Проте в спокійній звичній обстановці меланхолікможе успішно справлятися з життєвими завданнями.
Можна вважати вжетвердо встановленим, що тип темпераменту у людини природжений, а від яких самевластивостей його природженої організації він залежить, ще до кінця не з'ясовано. ТЕМПЕРАМЕНТ ІДІЯЛЬНІСТЬ
Динамічні рисиособи людини виступають не лише в зовнішній манері поведінки, не лише в рухах — вони проявляються і в розумовій сфері, у сфері спонукання, в загальнійпрацездатності. Природно, особливості темпераменту позначаються в учбовихзаняттях і в трудовій діяльності. Але головне полягає в тому, що відмінності потемпераментах — це відмінності не по рівню можливості психіки, а посвоєрідності її проявів.
Встановленавідсутність залежності між рівнем досягнень, тобто кінцевим результатом дій, іособливостями темпераменту, якщо діяльність протікає в умовах, які можнавизначити як нормальні. Таким чином, незалежно від міри рухливості абореактивності індивіда в нормальній, несстресовій ситуації результати діяльностів принципі будуть однаковими, оскільки рівень досягнень залежатиме головнимчином від інших чинників, особливо від рівня мотивації і здібностей. В той жечас дослідження, що встановлюють цю закономірність, показує, що залежно від темпераментузмінюється спосіб здійснення самої діяльності.
Залежно відособливостей темпераменту люди розрізняються не кінцевим результатом дій, аспособом досягнення результатів. Були проведені дослідження з метою встановитизалежність між способом виконання дій і особливостями темпераменту. У цихдослідженнях розглядався індивідуальний стиль діяльності як шлях до досягненнярезультатів або спосіб рішення певної задачі, обумовленої головним чином типомнервової системи. Результати досліджень переважної більшості авторів, незалежновід особливостей досліджуваних груп і експериментальних ситуацій, в якихвивчався типовий для цих індивідів спосіб виконання дій, показують, що саме типнервових процесів, чинить істотний вплив на формування певного стилю діяльності.
Перед сангвінікомслід безперервно ставити нові, по можливості цікаві завдання, що вимагають віднього зосередженості і напруги. Необхідно постійно включати його активнудіяльність і систематично заохочувати його зусилля. Флегматик треба залучити вактивну діяльність і зацікавити. Він вимагає до себе систематичної уваги. Йогоне можна перемикати з одного завдання на інше. Відносно меланхоліка недопустиміне лише різкість, грубість, але і просто підвищений тон, іронія. Він вимагаєособливої уваги, слід вчасно хвалити його за виявлені успіхи, рішучість і віл.Негативну оцінку слід використовувати як можна обережніше, всіляко пом'якшуючиїї негативну дію. Меланхолік — найвідчутніший і ранимий тип з ним потрібно бутигранично м'яким і доброзичливим.
Від темпераментузалежить, яким способом людина реалізує свої дії, але при цьому не залежить їхзмістовна сторона. Темперамент проявляється в особливостях протікання психічнихпроцесів. Впливаючи на швидкість спогаду і міцність запам'ятовування,побіжність розумових операцій, стійкість і перемикану уваги.
ТЕМПЕРАМЕНТ І ХАРАКТЕР
Темпераментпотрібно строго відрізняти від характеру. Темперамент аж ніяк не характеризуєзмістовну сторону особи (світогляд, погляди, переконання інтереси і тому подібне),не визначає цінність особи або межа можливих для цієї людини досягнень. Він маєлише відношення до динамічної сторони діяльності.
Хоча темперамент,не може визначати стосунків особи, її прагнень, і інтересів, її ідеалів, тобтоусього багатства змісту внутрішнього життя людини, проте характеристикадинамічної сторони має істотне значення для розуміння складного образуповедінки людини, характеру людини. Те, наскільки людина проявляєурівноваженість в поведінці, гнучкість, динамічність і експансивність вреакціях, говорить про якісні особливості особи і її можливості, що певнимчином складаються на трудовій і громадській діяльності індивіда. Таким чином,темперамент не є чимось зовнішнім в характері людини. а органічно входить вйого структуру.
Відношення особи,її переконання, прагнення, свідомість необхідності і боргу дозволяють долатиодні імпульси, тренувати інші, щоб організувати свою поведінку відповідно догромадських норм.
Темперамент невизначає шлях розвитку специфічних особливостей характеру, темперамент самперетвориться під впливом якостей характеру. Розвиток характеру і темпераментув цьому сенсі є взаємообумовленим процесом.
ВИСНОВОК
Таким чиномтемперамент відноситься передусім до біологічно обумовлених підструктур особи.На підставі викладеного вище наочно і коротко, обмежено і небезперечне місцетемпераменту серед ієрархії підструктур особи можна представити у виглядітаблиці.Підструктури Підструктури підструктур Співвідношення соціального і біологічного Основні зв'язки з Специфічні види формування Необхідні рівні психологічного аналізу віддзеркаленням свідомістю потребами активністю Біопсихічні властивості
Темперамент Соціального майже немає Фізіологічні механізми психічного віддзеркалення Тільки стиль усвідомлення Через біологічну нужду Над силу і рухливість нервових процесів Тренування
Психофізіологічний
Нейропсихологический Інші підструктури не розглядаються
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
Загальна психологія /Склад. Е.И.Рогів — М. ВЛАДОС, 1995 р.
Психологія індивідуальнихвідмінностей ТЕКСТИ /під ред. Ю.Б.Гиппенрейдера, В. Я. Романова — М. вид-воМГУ, 1982 р.
Короткий словник системипсихологічних понять /К.К.Платонов — М. Вища школа 1984 р.