Міністерство освітиі науки України
Чортківськепедагогічне училище
імені О.Барвінського
Предметна (циклова)
комісія викладачів
психолого-педагогічних дисциплін
Технологіясоціальної роботи із жертвами сімейного насилля
Творча робота
зі спеціальності:
5.010105
Соціальна педагогіка
Студент-виконавець:
Макар Юлія Михайлівна,
група СП-4
Керівник:
Савінська Світлана Іванівна,
викладач психолого-педагогічних
дисциплін
Чортків
2008
План
1. Домашнє насилля, йогоособливості та види.
2. Соціально-психологічніхарактеристики жінок та дітей –жертв сімейного насилля.
3. Методи соціальної роботи зжертвами сімейного насилля.
В останні роки проблема насильства над жінкою та дитиною в сім'ї все більше привертає увагу фахівців. У США та ЗахіднійЄвропі перші роботи, присвячені цій проблемі, стали з'являтися, починаючи з70-х років. Пізніше були розроблені різні соціальні програми для профілактикинаслідків такого насильства.
В Україні проблеманасильства над жінкою та дитиною в сім'ї тривалий час не була предметомспеціальних досліджень соціологів, психологів та соціальних працівників. Неюзаймалися, в основному, криміналісти при вивченні злочинів, які здійснювалисяв сімейно-побутовій сфері. Однак, практика останніх років доводитьконцептуальне осмислення цього питання на державному рівні. Свідченням цього єі сприйняття законодавчої бази, і створення кризових центрів роботи з тими, хтопотерпає від насильства в родині.
В Україні відбуваютьсяперші спроби запровадження й реалізації певних моделей роботи: превентивної,навчально-тренінгових програм, роботи з правоохоронними органами, організаціїпритулків для жінок, кризових консультативних центрів (очних та заочних),центрів реінтеграції, груп взаємопідтримки чи самодопомоги, психотерапевтичнихпрограм (індивідуальних та групових).
Отже,об'єктом творчої роботи є домашнє насилля над жінкою та дитиною.
Предметомроботи — жінки та діти — жертви домашнього насилля.
Мета- виокремлення основних соціально-педагогічних та психологічних характеристик жінкита дитини — жертви домашнього насилля.
Завданняроботи:
- вивчення та аналізосновних соціально-педагогічних та психологічних характеристик жінок та дітей- жертв домашнього насилля;
- розробка загальних шляхівкорекції основних соціально-педагогічних та психологічних проблем жінок тадітей — жертв домашнього насилля.
Домашнє насилля — цепроблема, яка часто замовчується сім'ями. Але від мовчання ситуація невирішується, а навпаки — образи переростають у бійки, тривожність — у депресію,страх — в апатію. Насилля — це проблема всієї сім'ї, але найбільш від нього страждаютьжінки[1]
На відміну від іншихтипів насильства домашнє насильство має свої особливості:
♦ Це не одноразова дія. Це — процес, який складається ізциклів насильства, якітримаються на продовженні стосунків потерпілої ікривдника.
♦ Якщо насильство виявилось всім'ї хоч один раз, воно обов'язковоповториться!
♦ Це насильство завжди відбувається протягом тривалогопроміжку часу і має тенденцію до зростання!
♦ Це насильство між особами, які є,як правило, залежними один від одного. Найчастіше домашнє насильство замовчується іприховується обома сторонами від оточуючих.
♦ На думку винуватця, воно єефективним, швидким способом досягнення мети, без великих І затрат. Інші,ненасильницькі,методи вимагають значних зусиль. Людина не відмовиться від того, що дає ефект,якщо їй не запропонувати альтернативи. Якщо насильник не навчиться іншому ефективному способовіспілкування з близькими людьми, то він буде продовжувати здійснювати над ними насильство.
Слідзауважити, що реакція як суспільства, так і міліції на випадки домашнього насильствачасто є неадекватною і навіть ворожою стосовно потерпілої жінки, а кримінальніпокарання домашніхкривдників бувають більш м'якими порівняно з покараннями за аналогічні порушення,здійснені проти сторонніх осіб.
92-97% насильницькихдій стосовно жінок здійснюють чоловіки. Чому так відбуваються? Не тому, що чоловіки від природи гірші, атому, що існують в системі, в якій перевагу мають влада, сила, гроші.
Утриманнячоловікомсім'ї призводить до залежностіжінки, адже домашня праця (виховання дитини, доглядза оселею тощо) суспільством працею необґрунтовано не вважається.
У ставленні до дітейчоловіки і жінки здійснюють акти насильства однаковою мірою. Дитина найбільше може статижертвою, тому що вона не може себе захистити. Жінки потерпають відчоловіків-кривдників, а діти потерпають як від чоловіків так і від жінок –жертв домашнього насильства. Так утворюється страшний ланцюг насильства. Цеслід пояснити жінкам, які потерпіли, тоді вони в більшості випадків припиняютьнасилля над своїми дітьми.
Насильство дорослих дітей над батьками має свої корені в минулому:часто це ті діти, які вже виросли і повертають батькам насильство, щоздійснюють проти них в дитинстві.
Насильствостарших дітей над молодшими здійснюється як відображенняситуації «батько — мати». Старші діти відчули смак влади.Вони вважають, що свою владу, свої переваги над слабшими слід використовувати.
Унасильстві одних членів сім'ї над іншими беруть участь свекри, невістки, тещі, зяті, дідусі,бабусі, діти, дядьки. Насильство здійснюється над більш слабкими і беззахисними: людьми старшого віку чи дітьми;людьми з обмеженими фізичними іпсихічними можливостями; людьми, які залежать від інших.
Фізичненасильство: вбивство, спроба вбивства, побиття, знущання,нанесення фізичних ушкоджень, штовхани, опіки, шпурляння різними предметами.
Психологічне іемоційне насильство: позбавлення свободи чиутримання під наглядом мимо волі жінки, постійне висліджування, погрози, залякування,шантаж, постійний контроль життяі спілкування з оточуючими, ізоляція, заборона на спілкування (навіть зрідними).
Поведінка,яка призводить до емоційного розладу, що включає залякування, погрози чиемоційний шантаж, у тому числі навіюванняпочуття страху за власну безпеку, за здоров'я дітей чи близьких, погрози стосовно права опіки над дітьми, а також агресивнаповедінка, ігри з ножами, пістолетом чи рушницею.
Примус жінки силою чипогрозами до будь-якої поведінки чи дії,від яких жінка має право ухилитися; постійна поведінка, мета якої — зганьбити,дискредитувати чи принизити особисту гідність жінки, глузування надрозумовими і фізичними даними, висміювання і словесні образи, приниження жінкиперед нею самою чи перед близькими. Безпідставні обмеження можливостірозпоряджатися спільним майном, нанесення шкоди домашнім тваринам. Позбавленняможливості належним чином харчуватися і відпочивати. Примусові аборти іпримусові вагітності.
Сексуальненасильство: ґвалтування чи сексуальне домагання (іноді вприсутності дітей, інших людей).
Економічненасильство: фінансовий контроль і фінансові обмеження, заборона займатися певним видом діяльності,працювати взагалі, заборона вчитися чи підвищувати кваліфікацію. Свідомезнищення майна, навмисне нанесення шкоди особистому майну людини, позбавлення можливості користуватися одягом чи майном.Позбавлення їжі, позбавлення медичної допомоги.[2]
Але найбільш поширенимвидом домашнього насилля є насилля чоловіка над жінкою та батьків над дитиною.
Як відомо з досліджень жінки — жертви насилля в сім'ї стикаються з різними видами соціально-педагогічнихта психологічних проблем. Розглядають такі соціально-педагогічні тапсихологічні характеристики жінок — жертв домашнього насилля:
— фрустрація та депресія;
— соціальна ізоляція;
— самознищення (суїцид);
— залежність (емоційна,психологічна, економічна, фізична, сексуальна);
— відчуття провини;
— низька самооцінка;
— криза ідентифікації;
— втрата відчуття загрози;
— сумирність.
Це основні соціально-педагогічніта психологічні характеристики жінок — жертв домашнього насилля на основізарубіжного досвіду. Не всі вони притаманні українським жінкам, але необхіднорозглянути їх і виділити основні шляхи корекції.
Ображена жінкапроходить крізь довгі страждання, її переживання стражденне, і вона схильна до фрустрації. Її депресивний станвиявляється в такій поведінці, як істерика, скарги на відчуттябезпорадності або втоми, психосоматичні симптоми. Корекція такого стану маєбути направлена на роботу з релаксації, роботу з відчуттями.
Інша видимахарактеристика жінки-жертви — це підвищення соціальної ізоляції.Поступово ці жінки відчувають, що в них перериваються родинні зв'язки. Вони більше не відвідують своюсім'ю, друзів, бо їх кривдник вважає це не потрібним, таким, що засмучуєйого та дружину. Це процес контролю та ревнощів з боку чоловіка. Корекція:психолого-педагогічна робота з особистоюідентифікацією (робота над підвищенням самооцінки, відгородження себевід гнітючих стосунків), соціальна робота з налагодження зв'язків.
Суїцид — це головна проблема жертв насильства.Жінки-жертви мають низький рівень уміння вирішувати проблеми та прийнятирішення, і одним з виходів вони вважають смерть. Також жінки-жертви мають підвищений ризик наркотичної та алкогольної залежності.Корекція має бути направлена назняття внутрішнього хвилювання методами релаксації, підвищеннясамооцінки. Необхідно навчити жінку навичкам прийняття адекватних рішень.
Жінка-жертвазнаходиться в залежності від свого партнера. Емоційна залежністьпроявляється в тому, що жінка висловлює свої емоції згідно з настроємкривдника, щоб не кликати в нього агресії.
Психологічназалежність — поступове пристосування жертви до ситуації насильства. Дуже часто чоловік маскує контроль турботою, і дружинаповільно потрапляє в повну залежність. Коли ж починає розуміти свій стан, наштовхується на агресію з бокунападника, і для того, щоб уникнутиактів насильства, напрацьовує захисні реакції (це може бути замовчування своїх відчуттів, постійне відчуття страхутощо). Чоловік постійно ображає жертву словами (найчастішевикористовуються висміювання її помилок,образи її тіла); контролює її зовнішній вигляд, вчинки.
Економічназалежність виражається вповному контролі сімейного бюджету з боку партнера: жінка-жертва віддає своюзарплатню чоловіку, і з цього часу він розпоряджається фінансами. У цьомувипадку жертва втрачає самостійність, не має права витрачати гроші на особистіпотреби або потреби дітей без дозволу чоловіка. Це спричиняє жінці додатковий стрес, викликає відчуття заниженоїсамозначущості.
Фізичназалежністьпроявляється в тому, що жінка не має права відчувати втому, відпочивати, якщо це не подобаєтьсякривднику. Чоловік, незважаючи на фізичнийстан жінки, її біль або погане самопочуття, продовжує вимагативиконання домашньої роботи, при цьому не маючи наміру взяти на себе допомогу. Ситуація може стати критичною, якщо жінка вагітнаабо має серйозне захворювання.
Сексуальназалежністьвиражається в повному підкоренні жертви бажанням чоловіка. Він може вимагати сексуальнихстосунків, коли жінка не бажає цього,ґвалтувати її уві сні чи в непритомному стані, виконувати сексуальні фантазіїбез згоди жінки, примушувати її матисексуальні стосунки з іншими партнерами або заробляти грошіпроституцією.
Корекція всіх видівзалежності повинна базуватися на підвищенні самооцінкижінки: потрібно навчити її висловлювати свої емоції, любити своє тіло,відчувати свою значущість; також необхідні знання психологічного захисту.
Жінка-жертванамагається знайти пояснення вчинкам свого кривдника. Дуже часто знаходитьйого в невмінні чоловіка контролювати або висловлюватисвої емоції, у проблемах на роботі. Потім з'являється думка, що винна вонасама, бо це вона провокує чоловіка на насильство. Жертва відчуває провину,постійно контролює свої відчуття й поведінку, щоб не засмутити партнера, не викликати в нього агресію.Корекція цієї поведінки має бути спрямована на відокремлення своїхвідчуттів і помилок від проблем партнера, навчання вміння висловлювати реальні,а не очікувані відчуття й емоції, підвищення самооцінки.
Насильник,який постійно ображає жертву, ставить під сумнів її фізичні та інтелектуальні здібності, контролює їївчинки, поступово досягає своєї мети — повної залежності й самознищення жінкияк особистості. Корекція — це основна робота з жінками-жертвами.
Жертвадомашнього насильства втрачає своє его. Це означає, що вона вже не впевнена в тому,хто вона, і ідентифікує себе з роллю матері, берегині, господарки, не називаючи себе жінкою,спеціалістом, красунею, розумницею. Жінкаперестає турбуватися про свою особистість: врода, гігієна, професійнийзріст тощо. Корекція: пошук усіх ролей, повернення ідентифікації з роллюжінки, навчання навичок турботи про своє тіло.
Скривджена жінка втрачаєвідчуття межі загрози, вона не до кінця розуміє, що насилля веде досерйозних наслідків як для неї, так і для дітей. Жінка звикає до страху,синців, поламаних кісток, залежності,дитячих сліз, для неї вже немає межі болю. Корекція має бути направленана поглиблене вивчення та аналіз насилля, усвідомлення жінкою повної картинидомашнього насильства та його наслідків, а потім навчання вміння прийматиадекватні рішення.
Жінки-жертви, які булидітьми насильників або вже довго знаходяться вситуації насильства, дуже звикають до цього стану і навіть бачать у ньому своюдолю. Корекція сумирності — це комплексна робота над зняттям відчуття провини, підвищення самооцінки, навичкамадекватного реагування та прийняття рішень.[3]
Жорстокеповодження з дітьми — це феномен, існування якого відоме з моменту|із моменту| появи історичних записів людства і яке,мабуть|очевидно|, існуватиме завжди. Зв'язаноце з|із| тим, що насильство — це нетільки|не лише, не те що| соціальне явище, але|та| етимологія його мультифакторальна і тіснопов'язана з природою людини.
Основнимиформами жорстокого поводження з дітьми є|з'являтися, являтися|:фізичне, сексуальне, емоційне|емоціональний| (психологічне)насильство і зневага|нехтування| основними потребами|нужда| дитини.
Про поширеність жорстокого поводження з дітьми можна судити по такомупоказнику як відібраних протягом року у батьків, які були позбавлені батьківськихправ. Кількість таких дітей збільшилася за 5 років в 3 рази. За той же проміжокчасу число дітей, що відбираються щорічно|щорік|у батьків без позбавлення останніх їх батьківських прав, виросло в 2 рази. Цей показниквідображає|відбивати| як число дітей, щопіддалися жорстокому поводженню|звертання, обіг|,так і випадки зневаги|нехтування| основнимипотребами|нужда| дітей. Неухильно росте|зростати| число «соціальнихсиріт» — дітей, що залишилися без піклування батьків. Якщо в 1992р. їх було враховано 428,4 тис., то в 2000 р. офіційні дані дають 662,5тисячі.
Важливим|поважний| інтегрованимпоказником, що відображає|відбивати| поширеністьзневаги|нехтування| потребами|нужда| дітей, є|з'являтися, являтися|смертність дітей від неприродних причин (нещасні випадки, отруєння, втопили|утопити, потопити|, вбивства, самогубства). Уструктурі смертності дітей від 7 до 15 років смерть від неприродних причинстійко займає|позичати, посідати| перше місце,складаючи 25% від всіх причин смерті дітей цього віку.
У процесі і після|потім| насильства удитини|дитя| розвивається первиннареакція на травму — хворобливі|болючий|фізичні і емоційні|емоціональний| явища, якізалежно від характеру|вдача| ітривалості дії, віку дитини|дитя|, їїособових особливостей, можуть мати різний ступінь|міра|вираженості|виказаний, висловлений|, тяжкість|тягар| і спектри проявів|вияв|.
Це можуть бути:
- посттравматичністресові розлади;
- фізичніпрояви|вияв|;
- емоційні|емоціональний| реакції;
- когнітивнірозлади.
Далі наступає|наставати| стадіяадаптації, під час якої дитина|дитя|починає|розпочинати, зачинати| розвиватинавики|навичка|, що допомагають йомусправитися|впоратися| з|із| тим, що трапилося. Вона вибирає такі прийоми,такі форми поведінки, які, як дитина|дитя|вважає|лічити|, допомагають їй забезпечитибезпеку і зменшити фізичний і психологічний біль. Найбільш поширеним видом є|з'являтися, являтися| витіснення або забування.Тобто|цебто| дитина|дитя|прагне не думати|вважати| про ті епізоди,які заподіюють|спричиняти| йому такі|настільки| хворобливі|болючий|страждання,примушують|заставляти| переживати знов|знову, щойно| і що знов|знову, щойно| принижують її гідність|чеснота, достоїнство| епізоди.
Щоб «забути» події, які, здається|видаватися|,забути неможливо, щобприпинити згадувати|спогадувати, пригадувати|про них, переживши насилля знов|знову, щойно| і знов|знову, щойно| кошмар, жах, сором, приниження,дитина|дитя| витрачає значну психічну енергію, яка в нормальних умовах використовується на оволодіння навиками|навичка|,знаннями, властивими даному віку дитини|дитя|.От чому|ось чому| важливо|поважно| визначити контекст травми, що відбулася, або насильства,тобто|цебто| вік дитини|дитя| і стадіюйого розвитку. Як правило, у маленьких дітей (хоча не у|в, біля| всіх), що переживають фізичне, психологічне абосексуальне насильство, відбувається|походити|затримка мовного і психічногорозвитку. Порушується когнітивна сфера- спостерігаються незрозумілі провали пам'яті, диссоціативні розлади, блокада спогадів, пов'язаних з певними подіями. Ряд|лава, низка| емоційних|емоціональний|і поведінкових особливостей дітей, що переживають насильство, є|з'являтися, являтися| результатом пристосування доситуації, в якій вони живуть, і спроби з|із|нею справитися|впоратися|.
Віддалені наслідки перенесеногонасильства є|з'являтися, являтися| інтеграційним процесом, який складається з|із|особливостей 1 і 2 стадій — первинної реакціїі стадії адаптації, особових особливостей дитини|дитя|,а також велике значення має реакція дорослихна насильство, що розкрилося, чи отримала|одержала|дитина|дитя|яку-небудь допомогу і підтримку. Віддалені наслідки перенесеної травми можуть виявитися, коли дитина|дитя| стає дорослою і обзаводиться сім'єю. Якбатьки вони можуть нехтувати основними потребами|нужда| і інтересами дітей, проявляти|виявляти| емоційну|емоціональний|холодність, бути нездібними захистити власнихдітей від насильства або, навпаки, встановлювати над ними гіперопіку.[4]
Тому, необхідно пам'ятати, що всі наслідки або симптоми, виниклі врезультаті дії травмуючих подій, впливають один на одного і зазнають динамічні зміни.
Проаналізувавшивсі вище перелічені характеристики жінок — жертв сімейногонасилля, у корекцію негативних станів потрібно включати:
- соціальну роботу зналагодження зв'язків;
- педагогічну роботу:навчання таким навичкам, як позитивне спілкування (вирішення конфліктів,адекватне висловлювання), адекватне мисленняі ставлення до себе, прийняття рішень та психологічного захисту,сприяння підвищенню рівня самооцінки жінки;
- психологічну роботузі зняття відчуття провини, емоційної та фізичної релаксації. Маючи на увазівсі ці соціально-педагогічні та психологічні характеристики жінок — жертв домашнього насилля, вважається провести доцільнукомплексну корекційну роботу, основна мета якої — підвищення самооцінкижінок.[5]
Першочерговимзавданням|задача| фахівця|спеціаліст|, який надає допомогу дітям, що піддалися |емоціональний| сімейному насильству. перш за все|передусім| — соціального педагога, є|з'являтися, являтися|проведення діагностичного обстеження сім'ї з метою встановлення причин наявнихпорушень у дитини|дитя|. Серед цих причинможуть бути алкоголізм, наркоманія, домашнє|хатній|насильство або психічні захворювання,які, можливо, зажадають вживання екстрених заходів для забезпечення безпечнихумов для дитини|дитя|. З іншого боку, причиною насильства наддитиною|дитя| може бути низька батьківськаефективність, відсутність навиків|навичка| виховання і спілкування з|із| дитиною|дитя|, але|та| батьки готові до зміни своєї поведінки по відношенню до дітей і йдуть на співпрацю|співробітництво|.Повна|цілковитий| оцінка причин наслідківнасильства у дитини|дитя| повинна включати:
— Встановленняприроди (етіології) порушень, що є|наявний| у дитини|дитя|
— Ідентифікаціячинників|фактор| ризику насильства з боку сім'ї
— Визначенняхарактеру|вдача| необхідних змін в сім'ї
— Визначеннянеобхідності втручання з боку органів опіки і інших служб для того, щобвилучити дитину|дитя| з|із| небезпечної для її здоров'я ситуації або змінити|зрадити|її.[6]
Окресленняглибини проблеми насильства, його впливу на життя людини раніше було спрямованездебільшого на фізичні аспекти. Розгляд цих проблем крізь призмупсихосоціальних наслідків спрямований на розвиток нових перспектив їїподілення. Це доводить необхідність організації конструктивнішого підходу досистеми підтримки жертв сімейного насилля що включав би форми та методи роботиі стратегій допомога потерпілим від сімейного насилля.
Томудо вирішення проблеми сімейного насилля необхідно підходити конструктивно,шукаючи найоптимальніші способи вирішення цієї проблеми, комплекснозастосовуючи їх і лише тоді можна буде досягнути ефективних результатів.
Підчас написання творчої роботи було вивчено та проаналізовано основні соціально-педагогічниі тапсихологічниі характеристики жінок та дітей — жертв домашнього насилля. Атакож було розроблено загальні шляхи корекції основних соціально-педагогічнихта психологічних проблем жінок та дітей — жертв домашнього насилля.
Та для повноговирішення даного питання необхідно піднести його на рівні держави, щоб кожензадумався і почав вирішення цього питання з роботи над собою, усвідомленняважливості вирішення проблеми сімейного насилля, і лише тоді можна говорити проефективне вирішення цієї проблеми.
Держава також повиннапіклуватися про розвиток і належне функціонування соціально-психологічнихслужб, про підготовку кваліфікованих психологів та соціальних педагогів, аджесаме їхня діяльність повинна приносити найширші та найефективніші результатищодо вирішення проблеми сімейного насилля серед українських сімей.
Список використаної літератури
1. Мінакова К. Основні соціально-педагогічні та психологічні характеристики жінки – жертви сімейногонасилля // Соціальна педагогіка.-2005.-№2.-С.43-47
2. Савчук О.М. Стратегії роботи ізспівзалежними жінками, які зазнають насилля в сім’ї // Практична психологія тасоціальна робота. -2003.-№4.-С.51-60
3. Савчук О.М. Об’єктивізація впливутренінгу асертивності на психологічний стан жінок, які зазнали насильства //Практична психологія та соціальна робота. -2003.-№6.-С.74-76
4. Сафонова Т.Я. Жесткое обращение с детьми// Практична психологія та соціальна робота.- 2007.-№2.- С.17-29
5. Шахрай В.М. Технології соціальноїроботи. Навчальний посібник.-К.: Центр навчальної літератури.- 2006.-464с.