Тезаурус
Самогубство – свідоме самостійнепозбавлення себе життя, спричинене своєяю безпосередньою, наміреною і бажаною поведінкою.
Суїцид – акт самогубства або спробисамогубства, який здійснюється у станісильного душевного розладу або під впливом якогось психічного захворювання.
Суїцидальнаповедінка – поняттябільш ширше і поряд з суїцидом, включає в себе суїцидальні замахи, спроби тапрояви.
Суїцидальнізамахи – всісуїцидальні акти, котрі не закінчились летально по причині, незалежній відсуїцидента.
Суїцидальнимиспробамивважається демонстративно — установчі дії, при яких суїцидент частіше всьогознає про безпеку здійснюючого ним акту.
Суїцидент – особа яка померлавнаслідок суїциду.
Суїцидальніпрояви –думки, вислови, натяки, які не супроводжуються якими — небудь діями,направленими на позбавлення себе життя.
Аномічні самогубства – акти самогубства, що єнаслідком неспроможності людини пристосуватися до швидкозмінних умовсуспільства.
Фрустрація – психічний стан людини, щовиражається в характерних переживаннях і поведінці те, що викликаєтьсяоб’єктивно непереборними труднощами на шляху до досягнення мети.
Парасуїциди – акти самопожертви, що непризводить до смерті.
Пресуїциди – стан особистості, щозумовлює підвищену шодо норми вірогідність здійснення суїцидального акту,непідробне бажання людини позбавити себе життя.
Демонстративно- шантажі суїциди — використовувані для тиску на оточення, маніпулювання почуттями іншихлюдей.
Тривожність – індивідуальна властивістьособи, риси характеру, що проявляються схильністю до надмірного хвилювання,стану тривоги в ситуаціях, які загрожують, на думку цієї особи, неприємностями,невдачами, фрустрацією.
Агресивність – риса характеру, щовиражається у ворожому ставленні людини до інших людей, до тварин, донавколишнього світу.
Регідність – стан, при якому зниженаздатність до переключення психічних процесів і пристосування до умов середовища.
Суїцидант – особа, яка вчинила суїцид,але з різних причин її смерть не настала.
Зміст
Вступ
1. Поняття,ознаки та причини суїциду
2. Відмінністьсуїциду від самогубства, самовбивства
3. Суїцид впідлітків
4. Суїцид вУкраїні та світі
5. Методизапобігання
Висновок
Список використаних джерел
Вступ
В історії допроблеми самогубства зверталися видатні філософи, соціологи, психологи, якінамагалися дати пояснення феномену суїциду, виявити чинники, які впливають насаморуйнівну поведінку людини. Охарактеризуємо думки вчених цих напрямів науки,щодо суїциду.
Філософські течіїрозглядали самогубство з точки зору права людини на вибір між життям і смертю,вони розмірковували над правом на смерть.
Соціологи бачилипричини суїцидів в об’єктивних обставинах, пояснюючи самогубство впливомсоціального середовища на саморуйнівну поведінку людини.
Психологинамагалися підійти до проблеми суїциду з точки зору впливу низки суб’єктивнихчинників на особистість самогубця. Тобто причини самогубств знаходили увнутрішніх, особистих переживаннях індивіда, а не у зовнішніх обставинах.
Отже, дивлячисьна вище сказане метою мого реферату буде об’єднати, або спростувати одну здумок вчених, визначити причини суїциду і методи його запобігання.
Люди, яківчиняють суїцид, як правило страждають від сильного душевного болю ізнаходяться у стані стресу, а також відчувають неможливість справитися зісвоїми проблемами. Вони часто страждають психологічними захворюваннями,емоційними порушеннями, особливо депресією, бачать безнадійне майбутнє.Психологічний зміст суїциду – це найчастіша реакція афекту, зняття емоційноїнапруги, уникнення ситуації, в якій мимоволі опинилася людина.
Історичнийекскурс
Відколи існувалолюдство, відтоді відомі факти самогубства. Масові та поодинокі випадкитраплялися в усі часи, серед різних народів. Проте ставлення до самогубствапостійно змінювалося. Наприклад, за нормами церковної моралі воно є найбільшимгріхом, замахом на найсвятіше — життя – дар Божий. Натомість протилежний поглядна самогубство – для вельмож – це був єдиний вихід із скрутного становища; длявоїнів – спосіб славетно померти за відсутності бойових подій, а також різновидгероїзму.
Добровільнежертвування себе богам на користь інтересів громади в давнину було відомо майжевсім народам. такі самі жертви приносилися заради припинення війн, епідемій,стихійних лих. Щоб зберегти людський рід старі та хворі люди котрі вже не моглиполювати, воювати, в голодні часи накладали на себе руки, аби не бути тягаремдля племені. Дотепер такі звичаї збереглися в деяких племенах Африки, ПівнічноїАфрики, Океанії. Вчинення самогубств членами нецивілізованих племен свідчитьпро їхній вищий рівень розвитку, ніж, скажімо, інших племен, де за подібнихобставин більш прийнятним є людоїдство тих одноплемінників, які сталинепосильним тягарем.
За релігійнимипоглядами давніх германців і багатьох північних народів вважалося, що в райпотраплять тільки чоловіки. Жінка може опинитися там лише за умови, коли заподієсобі смерть. Традиційним було самогубство дружини після смерті чоловіка. Стародавнікельти вірили, що людина, яка кидається зі скелі в море, здобуде безсмертя.
Але не в усіхкраїнах і не завжди ставлення до самогубства носило заохочувальний характер.Завжди негативно до цього явища ставилися давні євреї. Для них самогубство – цевелике зло. Ось чому випадки самогубств, вчиненими євреями, були й залишаютьсяпоодинокими випадками. Стародавні греки вважали, що морально його ніколи неможна виправдати, адже людським життям розпоряджаються боги, воно належитьтільки їм, а не людям. Самогубство було майже звичним явищем у СтародавньомуРимі. Але ставлення до самогубства раба було постійно негативним, а погляди навчинення подібного вільним громадянином у різних містах – полісах змінювалося.Римлян, якого звинуватили в злочині міг уникнути покарання і зняти ганьбу зісвого імені, вчинивши самогубство. Давньоримське законодавство з цих питаньпостійно зазнавало змін: іноді тіла самовбивць заборонили ховати, а приписувалосякидати їх хижим тваринам. Історії відомий факт: у Стародавньому Римі в кожному полісіу певному місці зберігалася отрута ( цикута) для всякого, хотів піти з життя.Перш ніж скористатись отрутою, потенційний самогубець мав звернутися задозволом до Сенату. Негативним було ставлення до самогубства переважно тількичерез боягузтво чи слабодухість.
Самогубство булопоширеним явищем за давніх часів в Індії та країнах Далекого Сходу – Китай таЯпонія. Більшість народів Сходу сприймали й дотепер сприймають самогубство якакт величезної хоробрості й мудрості. В Індії ще досі існує звичай " саті "- самоспалення вдови разом з тілом померлого чоловіка ( 1998 році преса всьогосвіту писала про самоспалення 14- річної вдови ).
Наймолодша з усіхсвітових релігій – іслам – заперечує навіть можливість розв’язання проблемишляхом самогубства. Негативне ставлення до цього явища бачимо у християн ( лишена початку виникнення християнства самогубство було поширеним явищем ухристиянських державах Стародавній Греції та Римі ). В Європі репресії протисамогубців зберігалися протягом багатьох століть. Першою відмовилась відзаконів, що карали за вчинення самогубства, Франція. А у Великобританії тільки1961 року законодавчим актом було проголошено відсутність складу злочину всамому самогубстві.
Відповідно донорм церковного права, особливо у католицьких країнах, самогубство й сьогоднірозглядають як гріх, який має бути покарання: самогубцям відмовляють у похованніза християнськими канонами, якщо не буде доведено, що ця особа була психічнохворою. Зараз певна частина служителів православної церкви розглядаєсамогубство в індивідуальному порядку. Наприклад, відомий випадок, коли вневеликому містечку 1998 року двоє дівчат разом наклали на себе руки. Тодінастоятель місцевої церкви не відмовив їхнім родичам в обряді церковногопоховання, мотивуючи це тим що діти ще не досягли того віку, коли можнаприймати виваженні рішення, а отже, не повинні відповідати за наслідки своїхдій.
З часів КиївськоїРусі ставлення до самогубства неодноразово змінювалося. За правління Петра І протийого політики і реформ чинилися масові самогубства, хоча Військовий устав,укладений цим царем, забороняв самогубства та карав за них. Під час царюванняКатерини ІІ заповіти самогубці визнавалися недійсними. Воно вважалось не тількивеликим гріхом – його прирівнювали до вбивства.
Перший карнийкодекс нової пролетарської держави ( 1922 р. ) визнавав, що самогубство не єкримінальним злочином і не переслідується законом. Кодекс передбачавкримінальну відповідальність за допомогу або підбурення до самогубства неповнолітньоїчи неосудної особи. Але після закінчення громадянської війни, разом ізостаточною перемогою тоталітарного режиму ця проблема стала замовчуватися, аначебто поодинокі випадки самовбивств стали вважатися «пережиткамикапіталістичного минулого». У часи Другої світової війни існувала догма –припис, що справжньому громадянинові СРСР, істинному патріоту краще позбавитисебе життя, ніж потрапити в полон. Військовополонені після повернення набатьківщину ставали в’язнями радянських концтаборів. У після воєнний період радянські,а потім пострадянські війська брали участь у війнах та озброєних конфліктах вЮгославії, Угорщині, В’єтнамі, Афганістані. Й у цих вінах вояки переважнодотримувалися погляду, що краще підірвати себе гранатою, ніж стати полоненим.
Сьогодні досуїциду люди ставляться більш терпимо. Його не тільки вивчають, а й намагаютьсярезультативно попереджати. Проте саме ХХ століття нечувано змінило духовні таморальні погляди. Людина все частіше не може знайти своє місце в житті, втрачаєінстинкт виживання.
1. Поняття,ознаки та причини суїциду
Суїцид – це одна з формсаморуйнівної поведінки людини, вид насильницької, тобто надприродної смерті, навмиснепозбавлення себе життя.
Суїцид не можнавивчати за межами контексту соціального оточення конкретної людини. Обов’язковотреба брати до уваги актуальні проблеми, цілі й прагнення оточуючих. Важливозрозуміти не тільки переживання суїцидального індивіда, а емоційний кліматсім’ї.
Психологи виділяють10 основних мотивів суцидальної поведінки серед молоді:
· Переживанняобрази, одинокості, відчужуваності, неможливість бути зрозумілим ;
· Реальнаабо уявна втрата батьківської любові, нерозділене кохання, ревнощі ;
· Переживанняпов’язані із смертю одного з батьків, розлученням батьків ;
· Почуттяпровини, сорому, образи, незадоволеність собою ;
· Страхперед ганьбою, приниженням, глузуванням ;
· Страхперед покаранням ;
· Любовніневдачі, сексуальні ексцеси, вагітність ;
· Почуттяпомсти, погроз, шантажу ;
· Бажанняпривернути до себе увагу, викликати жаль, співчуття ;
· Співчуттяабо наслідування приятелів, героїв книг, кінофільмів.
Щодо останньогомотиву, то психологи давно помітили пряму залежність між кількістю самогубств,які демонструють телебачення та інші засоби масової інформації, і реальнокількістю самогубств у суспільстві.
Проблемасамогубства є актуальною, тому педагогам та батькам слід мати уявлення проранні ознаки суїцидальних намірів і вміти їх розрізнити.
Ознаки
— Попередняспроба самогубства: у багатьох молодих людей, котрі закінчують життясамогубством, була спроба суїциду раніше.
— Усізагрози: деякі суїциданти досить чітко говорять про свої наміри. Існують прямітвердження: " Я не можу цього витримати", і т.п.
— Зміна вповедінці: наприклад, активні люди можуть стати замкнутими, нерішучі можутьздійснювати надзвичайно ризиковані вчинки.
— Токсикоманія,наркоманія, алкоголізм. Незвичні покупки: зброї, мотузки та інші речі.
— Відмовавід власності.
— Ознаки депресії:порушення сну, тривожність.
— Темисмерті: проявляється в малюнках поезії, у записах в щоденнику і т.п.
— Раптовістани ейфорії: людина має щасливий вигляд після тривалого депресивного стану.
— Іншіознаки: часті інциденти, скарги на фізичний стан організму, агресивність.
Знакипопередження самогубств
¨ Виступаючадепресія або сумно велику частину часу
¨ Говоритиабо писати про смерть або самогубство
¨ Відгуквід сім‘ї та друзів
¨ Почуттябезнадії
¨ Почуттябезпорадності
¨ Почуттясильного гніву або люті
¨ Пріскуліванієм– як не існує вихід із ситуації
¨ Відчуваютьрізкі зміни настрою
¨ Зловживаннянаркотиками або алкоголем
¨ Участьзміни особистості
¨ Виконуючиобов'язки імпульсивно
¨ Втратаінтересу до самої діяльності
¨ Відчуваютьзміну сну
¨ Відчуваютьзміну в перевагах в їжі
¨ Втратаінтересу до життя
¨ Поганевиконання своїх обов’язків на роботі або в школі
¨ Віддачацінних речей
¨ Надмірнепочуття провини або сорому.
Слід зазначити,що деякі люди, які закінчують життя самогубством, не виявляють жодних ознакпопередження самогубства. Але близько 75 % тих, хто помирає від самогубствамають ці попереджувальні ознаки.
Існує багато теоретичнихпринципів суїцидальної поведінки. Такі принципи досліджували відомі вчені якЗ.Фрейд, Карл Меннінгер, Р.Літман, Н.Табачник, Меріс Фарбер та інші. Деякі зпринципів ми розглянемо зараз.
Основні теоретичніпринципи суїцидальної поведінки були закладені в соціології і соціальнійпсихології науковою школою Е. Дюркгейма, а в глибинній психології – школою З. Фрейда.
Якщо першарозглядає самогубство як реакцію суб’єкта на його взаємодію із суспільством, тодруга, зосереджувала увагу на інтернальному джерелі цього феномена тавнутрішній активності суб’єкта.
Роберт Гауппрозмежовує усвідомленні суїцидом причини вчинку та несвідомі спонукаючі детермінантисуїцидальної дії. Хоча і раніше вчені визнавали особливе місце смерті улюдській суб’єктивності, однак лише З.Фрейд надав їй первинне парадигмальнезначення онтологічної сили, що лежить в основі психіки.
Згідно зпсихоаналітичною теорією З.Фрейда психіка особистості містить три генетично іфункціонально різних компоненти – " Ід ", " Его ",і "Супер-Его ". Останнє поділяється на дві піделементи –совість та " Его-ідеал". Перша набувається від досвіду батьківськихпокарань. Вона пов’язана із " неслухняною поведінкою ", за котрудитина отримає догану. Людська совість містить здатність до критичноїсамооцінки, наявності моральних заборон і виникнення відчуття провини. "Его-ідеіл " формується із того, що батьки схвалюють чи цінують; вінспрямовує особу на встановлення для себе високих стандартів. І якщо метадосягнута, то виникає відчуття самоповаги і гордості. Тому " Супер-Его "вважається повністю сформованим, коли контроль переростає у самоконтроль, а "Я " віддає перевагу ідеалістичним цілям над реалістичними. Ці обидвіінстанції символізують соціально-нормативні компоненти свідомості ісамосвідомості. Отож, психічні явища, які не узгоджуються з вимогами культури іпідлягають витісненню, не зникають безслідно, а продовжують функціонувати унесвідомому, здійснюючи вплив на свідому психіку.
Будь-яка психічнаактивність людини спричиняється й зумовлюється двома протилежно спрямованими –потягом до життя і потягом до смерті. Перший під назвою Ерос, утримуєвсі сили, котрі слугують меті, передусім, підтримання життєво важливих процесіві розмноження. Енергія сексуальних потягів отримала назву Лібідо. Іншіспонукання – потяги до смерті, що одержали назву Танатос, перебувають у підґрунтіусіх впливів жорстокості, агресії, самовбивств і вбивств.
Психоаналітичнаконцепція трактує суїцид як наслідок порушення психосексуального розвитку особи.На думку З.Фрейда, потяг до самогубства у підлітків розвивається у зв ’язку заутоеротизмом, що задовольняється онаністичними ексцесами, які водночасрозглядаються як принизливий акт, що загрожує тяжкими наслідками, і звідсивиникають комплекси неповноцінності і потяг до самогубства.
Послідовник школипсихоаналізу, американський суїцидолог Карл Міннінгер розвинув уявленняЗ.Фрейда про суїцид. Він вважав, що самогубство є кульмінацією постійногопосилення саморуйнівних тенденцій, котрі виникли задовго до критичного акту, авсі суїциди мають у своїй основі три взаємопов’язаних несвідомих причин:
1. Помста /ненависть ;
2. Депресія/ безнадійність ;
3. Почуттяпровини.
Якщо у людиниодночасно виникає три описаних бажання, то суїцид стає невідворотною реальністю.
Зазвичай ціпричини ускладнюються зовнішніми чинниками, такими як соціальні установки,суспільні традиції, і патогенними впливами навколишнього середовища на щенесформовану особистість, тобто фрустраціями потягів і порушенням розвитку "Я ". Внаслідок цих нашарувань ускладнюється диференціація між дериватамипотягу до смерті і виявами фрустрованої агресії.
Р. Літман і Н.Табачник вбачали у суїцидальній дії процес адаптації у ситуації, за які звичнісхеми пристосування до нової реальності не спрацьовують. це приводить до «психосоціальногомараторію », тобто до своєрідного перепочинку, що забезпечує явновиражений характер соціального заклику, котрий притаманний будь-якій суїцидальнійдії. Теорія психосоціального мораторію відкладає прогресивну проблематику;причиною не нового пристосування є невдача у реальному житті, котра, поряд зневпевненістю і загрозою ідентичності, стосується нарцисичних проблем.
Подальшідослідження суїцидальної поведінки окреслили тенденцію до об’єднання внутрішніхі зовнішніх її детермінант. Так, сьогодні достатньо розповсюдженими єкогнітивні теорії суїцидальної поведінки. Під когнітивними руйнуваннями розумієтьсяпрагнення суб’єкта звільнитися від неприємного переживання власноїнедосконалості за допомогою психологічних захистів, спотворення часовогопростору, відмови від постановки життєвих цілей і конструктивного розв’язанняпроблеми.
Не менш відомою єзапропонована Марісом Фарбером концепція самогубств, квінтесенцію котроївиголошує така теза «Частота самогубств у популяції прямо пропорційнакількості індивідів які відрізняються підвищеною вразливістю, і масштабу позбавленьпритаманних для цієї популяції ». Ця закономірність постає у виглядізагальної формули:
S = F ( V,D )
де:
S – ймовірність самогубства ;
F – функція ;
V – підвищена вразливість ;
D – масштаб суспільнихпозбавлень.
Вона містить усобі з теорії Е. Дюркгейма соціологічну зміну D, а з теорії психоаналізу змінну V. Відтак суїцидальнийпідсумок буде найбільш ймовірним, коли легко вразлива людина потрапляє в екстремальнестановище.
2. Відмінністьсуїциду від самогубства, самовбивства
«Людина, їїжиття і здоров’я честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються вУкраїні найвищою соціальною цінністю „
КонституціяУкраїни
Суїцид вперекладі з латинської “ sui » — себе, " cedo " — вбиваю.Українська мова має власні відповідники – " самовбивство ", "самогубство ". І хоча " самовбивство " вживається рідше, вононадійно закріплено словниками.
Що такесамогубство та суїцид і чи є між ними принципова відмінність?
Жоден ізсловників сучасної української мови не дає повного тлумачення слова "суїцид " навіть не фіксує цей термін. Проте у багатьох галузях наук вонобуло відоме ще понад сто років тому. Це слово з’явилося на сторінках популярнихчасописів і не викликало у читачів подиву, адже тогочасна класична освітазабезпечувала вільне володіння кількома іноземними мовами, знання латини,давньогрецької, французької та інших мов, і новий термін був цілком зрозумілим.На початку 20-х років ХХ століття термін " суїцид " прижився внауковому середовищі не тільки серед медиків.
Суїцид,самогубство та самовбивство – рівноцінні за змістом слова, але як терміни вонимають дещо різні відтінки значення. Самогубство (суїцид)— свідоме самостійне позбавлення себе життя, спричинене своєю безпосередньою, наміреною ібажаною дією. Суїцид— акт самогубства або спроби самогубства, який здійснюється у стані сильногодушевного розладу або під впливом якогось психічного захворювання. З початку стилістики,науковому викладу більше притаманний термін " суїцид ". Від ньогоутворилися такі поняття, як " суїцидальна поведінка ", "суїцидальний вплив " тощо. Але слово " суїцид " не вживається вхудожній літературі чи побуті. Для цих сфер більш прийнятні " самогубство "," самовбивство ". [2]
3. Суїцид в підлітків
Згідно данимиВсесвітньої організації охорони здоров‘я ( ВООЗ ) з початку 50-х років ХХстоліття спостерігається тенденція до зростання кількості суїцидів не тількисеред дорослих, а й серед дітей та підлітків.
Самогубствопроявляється в усвідомленому позбавленні себе життя; суїцидальна поведінкапов‘язана також із суїцидальними спробами і проявами. Серед суїцидіврозрізняють:
v Самогубства
v Парасуїциди
v Демонстративно-шантажнісуїциди.
Суїцид пов‘язанийз психічною кризою – емоційним станом, що виникає при зіткненні особистості зперешкодою на шляху задоволення її найважливіших життєвих потреб, яка не можебути усунена звичайними способами, відомими людині із життєвого досвіду. Вонасупроводжується гострим порушенням внутрішньої емоційної рівноваги, зниженнямздатності конструктивно планувати майбутнє.
Самогубство єодним із варіантів поведінки дитини в екстремальній ситуації. Вонообумовлюється життєвим досвідом, інтелектом, характером і стійкістюособистісних зв‘язків дитини.
Суїцидогеннийконфлікт може бути викликаний реальними причинами, зумовлений дисгармонійноюструктурою особистості чи мати психопатичну причину. Незалежно від причинконфлікт для суб‘єкта завжди реальний, супроводжується інтенсивними важкимипереживаннями.
Називаютьповедінкові, комунікативні, когнітивні, емоційні індикатори суїциду.
Поведінковііндикаторисуїцидального ризику – це зловживання психоактивними речовинами, алкоголем;втеча з дому; самоізоляція; різке зниження повсякденної активності; зміназвичок; порушення дисципліни; придбання засобів для здійснення суїциду.
Комунікативнііндикатори єпрямі або непрямі повідомлення про суїцидальний намір. Це жарти, іронічнівислови про бажання померти, повідомлення про конкретний план суїциду, повільнамаловиразна мова.
Когнітивнііндикатори:позитивні настанови щодо суїцидальної поведінки, негативні оцінки своєїособистості, наявність суїцидуальних думок, планів, уявлення про світ як промісце втрат та розчарувань.
Емоційнііндикаторипередбачають амбівалентне ставлення до життя, байдужість до своєї долі,переживання горя, ознаки депресії, неуважність або розгубленість, відчуттясвоєї малозначності.
Сутністьсуїцидального ризику прямо пов’язаний із характером наявних у підлітка думокпро самогубство, які можуть з’явитися у нього рідко, постійно функціонувати яктвердий намір чинити самогубство або існувати у вигляді конкретного плану прометод, засоби, час і місце самогубства. Чим краще розроблений суїцидальний план,тим вища ймовірність його реалізації.[ 4 ] Більшість суїцидів у підлітковомуздійснюється через нерозділене кохання, байдужість батьків, приниження відоточуючих та інших причин. Можна навести багато історій про дитячий і підлітковийсуїцид з трагічним кінцем та більш з щасливим. І це дуже добре, ліпше спастичим поховати.
Частотасуїцидальних дій серед молоді, протягом двох останніх десятиліть збільшилася удвічі. За даними інтернет- видань у 30% осіб у віці 14-24 років буваютьсуїцидальні думки, а 6 % юнаків і 10 % дівчат здійснюють суїцидальні дії. Іззагальної кількості суїцидів 90 % здійснюються людьми з психотичними станами ілише 10 % без психотичних розладів. Деякі спеціалісти вважають, що тільки в 10% суїцидальна поведінка підлітка – це привертання до себе уваги з боку значнихосіб.
За данимидержавної статистики кількість дітей та підлітків, які здійснили самогубство,складає 12,7 % від загальної кількості померлих неприродною смертю. За кожнимвипадком стоять уже перелічені причини.
Виявленнясхильності до суїцидальних намірів у учнів шкіл, можна дізнатися у дитячомуопитувальному неврозі ДОН В.В. Сєднєвої, з тестів суїцидальної поведінкиГорської та у " тесті виявлення виявлення суїцидальних намірів " Н.Шавронської, О. Гончаренко, І. Мельникової.
Дитячийопитувальник неврозів ДОН В.В. Сєднєва
Твердження тесту– опитувальника систематизовані за шістьма основними шкалами:
· Депресії
· Астенії
· Порушення поведінки
· Вегетативних розладів
· Порушення сну
· Тривог
Шкала депресіївключає основні прояви депресивних розладів з урахуванням їм вікової специфіки.Основні ознаки депресії у дитини – низька самооцінка, зменшення рухливості,відчуття сну. За допомогою шкали астенії можна виявити порушення працездатностідитини і пізнавальних процесів: уваги, мислення, пам’яті. Митою використанняшкали порушення поведінки є виявлення найбільш типових форм порушення поведінкидитини, які частіше проявляються в агресивності й антидисцеплінарних вчинках. Шкалавегетативних розладів потрібна для діагностики у дітей молодшого і середньогошкільного віку порушення балансу вегетативної нервової с-ми. Вони можутьпроявлятися в порушенні дихальної системи, шлунково-кишкової та інших системорганізму. Шкала порушення сну. Порушення сну у дітей рідко буває якізольований розлад. Шкала тривоги оцінює загальний стан емоційного переживанняочікування безпеки, постійні передчуття загрози, реальної або вигаданої. Аналізрезультатів досліджень та формування висновків про наявність невротичного стануі схильності до суїцидальної поведінки учня:
· Високийрівень показників за даною шкалою свідчить про наявність ризику певногоневротичного симптому комплексу.
· Середнійрівень означає тенденцію до підвищення ризику виявлення певного симптомукомплексу.
Дитячийопитувальник неврозів, СєднєваШкала 7-мі класи 8-мі класи Середній рівень Високий рівень Середній рівень Високий рівень Д 0,5 % 0,7 % А 1,5 % П 0,3 % В 0,5 % 0,2 % С 1,7 % 1 % Т 4,7 % 2,7 % Середнє значення 1,85 % 1,73 %
Тестсуїцидальної поведінки Горської
Суїцидальнаповедінка – це прояв суїцидальної активності – думки, наміри, висловлювання,погрози, спроби. Суїцидальна поведінка зустрічається як у нормі, так і припсихопатіях, і при акцентуаціях характеру – у випадку акцентуацій вонаявляється однією із форм девіантної поведінки при гострих афективних абопатохарактеріологічних реакціях.
Існують такі типисуїцидальної поведінки:
o Демонстративнаповедінка
o Афективнасуїцидальна поведінка
o Істиннасуїцидальна поведінка.
Результати тестусуїцидальної поведінки Горської подаються в таблицях. ( 9-ті класи ) Найвищийрівень схильності до суїцидальної поведінки в учнів 10-х класів ( 23,4% ). У 9-хкласах рівень дещо нижчий ( 18,1% ). Для учнів 11-х класів становить ( 19 % ).Це можна пояснити особливостями вікового розвитку, тобто у учнів 10-го класу якособливість цією вікової категорії є збільшення схильності до ризиковоїповедінки, чи навіть ризикового способу життя. Це є особливістю кризовогоперіоду раннього юнацького віку. Це може бути як дефіцит знань стосовноздорового способу життя та безпечної поведінки, поінформованості про службибезкоштовної психологічної для молоді.Тест Горської 9-ті класи Високий Дуже високий > 46 балів Тривожність 17, 7 % 5 % Фрустрація 11,7 % Агресивність 23 % Ригідність 20 % Середнє значення 18, 1 % Тест Горської 10-ті класи Високий Дуже високий > 46 балів Тривожність 21,7 % 4,1 % Фрустрація 20 % Агресивність 22,7 % Ригідність 29,1 % 2,6 % Середнє значення 23,4 % Тест Горської 11-ті класи Високий Дуже високий > 46 балів Тривожність 21 % Фрустрація 18 % Агресивність 20 % Ригідність 17 % Середнє значення 19 %
" Тествиявлення суїцидальних намірів " Н. Шавровської, О. Гончаренко, І. Мельникової
Аналіз
Аналізуючи дані,можна зробити наступні висновки:
ü Запершими 6-ма пунктами дані майже збігаються, а у 7, 8, 9 пунктах за шкалами "утрата сенсу життя ", " почуття неповноцінності " показники у 8–х класах порівняно з показниками у 7-х збільшуються у двічі.
ü Запунктом 10 " стосунки з оточуючими «дані майже збігаються, приблизно25 %, що є найбільшим показником. Дана проблема найбільше хвилює наших дітей.
Потрібнозазначити, що виявлено найбільш стресогенні фактори, на які слід звернути увагу:
— Стосункиз оточуючими
— Почуттянеповноцінності
— Шкільніпроблеми, утрата сенсу життя.
Ознаки та сигналисуїцидальних намірів
1. Суїцидальнаспроба,
2. Суїцидальназагроза.
Профілактичнізаходи
Індивідуальнапсихологія, розрахована на перевлаштування стосунків у соціумі.
Сімейнапсихотерапія, що передбачає з’ясування особливостей ставлення батьків допідлітка, вихованих впливів у родині, аналіз сімейної ситуації очима підлітка,ступінь психологічного комфорту підлітка у сім’ї.
Соціально-психологічнадопомога, консультування, служба невідкладної телефонної допомоги „телефон довіри “.
Суїцидентистраждають від соціальної ізоляції та відчаю. [ 6 ]7-мі класи Потрібна особлива увага Потрібне формування антисуїцидальних чинників 1 Алкоголь, наркотики 8,8 % 3,3 % 2 Нещасливе кохання 3,3 % 0,6 % 3 Протиправні дії 6,62 % – 4 Гроші і проблеми з ними 7,2 % 2,2 % 5 Добровільний вихід із життя 2,2 % 1,7 % 6 Сімейні безладдя 3,9 % 1,7 % 7 Утрата сенсу життя 8,3 % 3,9 % 8 Почуття неповноцінності 8,3 % 2,2 % 9 Проблема вибору життєвого шляху 6,62 % 1,1 % 10 Стосунки з оточуючими 25,41 % 7,7 % Середнє значення 8,1 % 2,44 % 8-мі класи Потрібна особлива увага Потрібне формування антисуїцидальних чинників 1 Алкоголь, наркотики 8,65 % 4,6 % 2 Нещасливе кохання 2,7 % 0,8 % 3 Протиправні дії 7,6 % 0,6 % 4 Гроші і проблеми з ними 5,9 % 2,7 % 5 Добровільний вихід із життя 5,8 % 1,45 % 6 Сімейні безладдя 4,1 % 3,5 % 7 Утрата сенсу життя 11,1 % 4,3 % 8 Почуття неповноцінності 16,4 % 5,5 % 9 Проблема вибору життєвого шляху 11,1 % 2 % 10 Стосунки з оточуючими 25 % 11,5 % Середнє значення 9,8 % 3,6 %
4. Суїцид вУкраїні та світі
На сьогодні існуєдуже багато видів і способів вчинити самогубство. ВООЗ виділяє 803 способи. ВУкраїні останнім часом найбільша кількість осіб померла внаслідок повішання тападіння з висоти, причому повішання як спосіб частіше, ніж падіння з висоти.Найменша кількість в результаті одержання залізничних травм. Утоплення вУкраїні чиниться дуже рідко.
З учиненнямсамогубства тісно пов’язані такі дії: доведення до самогубства, підбурювання досамогубства, пособництво у самогубстві. Для визначення поняття доведення досамогубства слід виходити із диспозиції статті 120 ККУ, яка формулює його якзлочин особливого роду. У ньому наслідки настають у результаті дій винної особи.Дії виражаються у доведенні до самогубства або замаху на самогубство, що єнаслідком жорстокого поводження з особою, шантажу, примусу до протиправних дійабо систематичного приниження її людської гідності.
Кримінальнийкодекс України передбачає покарання за доведення до самогубства. Але запідбурювання до самогубства і пособництво у самогубстві кримінальним закономвідповідальності не передбачає. Винятком є тільки випадок підбурювання тадопомога вчинити самогубство малолітнім, а також душевнохворим особам, які нездатні зрозуміти значення своїх дій або керувати ними.
Рекордсменом закількістю самогубців в Україні вже багато років є Сумська область – близько 38випадків на рік на 100 тис. людей. Слідом йдуть Кіровоградська, Чернігівська,Полтавська області – від 30-35 випадків на 100 тис. людей. Більш того кількістьсамогубств в цих областях не тільки більша, ніж в інших регіонах, але перевищуєчисло смертей від пожеж, дорожніх аварій та інших лих.
Чуму лиха долябільше переслідує саме ці області, а не, скажімо, Львівську або Чернівецьку (тут від 7 до 11 випадків на 100 тис. людей на рік)? Фахівці не можутьвідповісти на це питання однозначно. Вони висловлюються, що північно-східнийрегіон є аж надто депресивним: промисловість не розвинута, с/г – основнаскладова економіки заледве животіє. Звідси багато безробітних, які відбезгрошів’я спиваються або стають наркоманами. Вони автоматично потрапляють догрупи тих, що » опинилися " і ризикують стати заручниками депресії, зякої один крок до суїциду.
Інші експертинарікають на те, що мовляв, у сусідніх областях ситуація не краща, алестатистичні дані там протягом років свідомо применшують. Тому й виходить, що набатьківщині Президента найбільше самогубців. Проте більшість сходиться в одному:на Сумщині катастрофічно не вистачає місць, в яких людям, що стають вже "на межі ", змогли б надати допомогу і підтримку, а отже запобігти десяткамтрагедій.
За данимистатистики України, Україна займає одне з перших місць у Європі за кількістюсамогубств ( на 100 тис. людей 22 самогубств ). Найбільшу кількість самогубствчинять діти віком до 14 років. Також молоді люди віком від 14 до 29 років. 70 %жінок не вдається " вдало " накласти на себе руки. Вони ріжуть вени,ковтають пігулки – їх рятують. Чоловіки вибирають інші варіанти тому їх невдається спасти.
На сьогодні суїцидстав справжньою проблемою для світової охорони здоров’я. В результатісамогубств на нашій планеті гине більше людей, аніж через війни і насильницьківбивства, разом узяті. При цьому половина випадків смертей від неприроднихпричин у всьому світі доводиться на самогубства.
За даними ВООЗ,загальна кількість смертей від суїциду щорічно складає близько 800 тис. чоловік.Вік більше половини самогубців – від 15 до 44 років. За прогнозами фахівців, до2020 року кількість самогубств може зрости в півтора рази. Більшість самогубцівнадають перевагу випробуваній століттями смерті через повішання.
Близько 30 % всіхсамогубств у світі припадає на Китай. Там самогубства складають 3,6 % відзагальної кількості смертей.
Офіційнастатистика суїциду значно відрізняється від реальної ( за різними оцінками в2-4 рази ), оскільки в неї потрапляють тільки випадки з кінцевим результатом.Варто зазначити, ніким не фіксується випадки невдалих спроб відходу із життя,кількість яких у 7-10 разів більша, ніж закінчених самогубств.
ВООЗ поділяє всікраїни за показником самогубств на три групи:
· Низькийрівень ( до 10 осіб на рік на 100 тис. нас. ) – Греція, Італія, Гватемала, Філіппіни,Албанія, Домініканська республіка, Єгипет.
· Середнійрівень ( від 10 до 20 осіб на 100 тис. нас. ) – Австрія, США, Канада.
· Високий ідуже високий рівень ( понад 20 осіб на 100 тис. нас.) – Латвія, Литва, Угорщина.
Кількістьсамогубств серед жінок у 4 рази менша, ніж серед чоловіків. Однак, з іншогобоку, перші намагаються накласти на себе руки в 4 рази частіше, ніж другі.
Як повідомляють уВООЗ, основні причини самогубств – це бідність, безробіття, страх передпокаранням, душевні хвороби, домашні клопоти, пристрасті, однотонність життя іважкі захворювання.
За данимивідомств України, в останні роки з життям з власної ініціативи прощаютьсяблизько 20 осіб на кожні 100 тис. населення. Також повідомлялося, що в Українісамогубства відбуваються рідше, ніж у Росії.
Нещодавно Японіяпідрахувала збитки, які країна зазнала минулого року через самогубців ідепресію серед громадян. Їх кількість склала 32 мільярди доларів.
5. Методизапобігання
Можна навестибагато методів запобігання суїциду. Але ми наведемо тільки основні методи:
1. Підбиратиключі до розгадки суїциду. Попередження самогубства полягає не тільки в піклуванні таучасті друзів, а і в здатності розпізнати ознаки суїцидальних намірів.
2. Приймітьсуїциданта як особистість. Припустіть, що людина дійсно є суїцидальною особистістю. Невважайте, що вона не здатна і не може навантажитися на самогубство.
3. Налагодьтетурботливі стосунки. Не існує вичерпної відповіді на таке серйозне запитання: якможна попередити самогубство? Але ви можете зробити величезний крок вперед,якщо приймете людину, яка перебуває у відчаї. У цій ситуації є час не для моралізування,а для доброзичливої підтримки, яку потрібно висловити не лише словами, але йневербально.
4. Будьтеуважним слухачем. Ви можете надати безцінну допомогу, вислухавши розповідь пропочуття цієї людини – щоб то не було – печаль, провина, страх. Інколи, якщо випросто мовчки посидите з нею, це буде доказом вашої зацікавленості й турботи.
5. Не сперечайтесь. Ні в якому разі не виявляйтеагресії, якщо ви присутні під час розмови про самогубство, і спробуйте невисловлювати обурення тим у, що почули.
6. Запитуйте. Найкраще запитати прямо: "Ти думаєш про самогубство? " Це не викличе подібної думки, якщо раніше їїне було. Але якщо людина думає про самогубство то вона своєю мімікою і жестамивикриє себе.
7. Непропонуйте невиправданих утіх. Суїциданти з презирством ставляться до зауважень назразок: " Нічого, у інших такі ж проблеми, як у тебе " та до іншихподібних кліше, оскільки вони різко контрастують з їхніми стражданнями. Ціфрази лише принижують їх почуття.
8. Пропонуйтеконструктивні підходи. Потенційному самогубцю потрібно допомогти ідентифікувати проблемуі якомога точніше визначити, що її поглиблює, а також переконати в тому, що вінможе говорити про почуття без сорому, навіть про такі негативні емоції, якненависть чи помста.
9. Вселяйтенадію.Важливо допомогти суїцидальним особам зрозуміти, що не потрібно зупинятися наодному полюсі емоцій. Дуже важливо, якщо ви підкреслите людські можливості йсилу, а також те, що кризові стани, звичайно минають, а самогубствобезповоротне.
10. Незалишайте людину у випадку ситуації високого суїцидального ризику. Залишайтесь з нею якомогадовше чи попросіть когось побути поруч, доки не пройде криза чи не з’явитьсядопомога.
11. Оцінітьміру ризику самогубства. Спробуйте визначити серйозність можливого суїциду. Адженаміри бувають різні – починаючи від скороминучих, нечітких думок про такуможливість і закінчуючи чітко розробленим планом самогубства певним способом.Незаперечним фактом є те, що чим детальніше розроблений план самогубства, тимвищий його потенційний ризик.
12. Звернітьсяза допомогою до спеціалістів. У суїцидантів звужене поле зору, своєрідна тунельнасвідомість. Перше їх прохання – це часто прохання про допомогу. Хорошимпомічником може бути священик, сімейний лікар.
13. Важливістьзбереження турбот. Якщо критична ситуація і пройшла, то спеціалісти чи сім’ я не повинні дозволити собі розслаблення. Найгірше може бути попереду.Половина суїцидантів здійснює самогубство протягом трьох місяців початкупсихологічної кризи.
Емоційні проблеми,які приводять до суїциду, рідко вирішуються повністю, навіть коли здається, щогірше в минулому. Підтримка і турбота потрібні до того часу, доки суїцидальналюдина не адаптувалась в соціумі.
Висновок
Підводячипідсумки, можна відзначити наступне: суїцид, будучи стійким в демографічномувідношенні явищем, має переважно індивідуальні коріння. Суїцид піднімає питанняпро віру як особливу форму цілісного знання, сполучаючи в собі інтелектуальнуспоглядальність і поведінкову активність. Суїцид переборний, рішення даноїпроблеми не безнадійно, якщо згадати, що майже в 80% випадків самогубство — церезультат дієздатної волі і раціонально загостреної свідомості. Звичайно,піднімається питання віри тільки зазначені, але правильно обраний шляхвирішення проблеми — це вже наполовину її вирішення.
«Жива»,особистісна віра долає конфлікт людини та світу, а також роздвоєність людини нашляхах абсолютної свободи. Залишається ще один важливий момент внутрішньогобуття людини, пов'язаний із суїцидальними спробами, — це вирішення проблемиіснування зла і страждання в світі. Якщо суїцид є багато в чому наслідокглибокої меланхолії від розчарування особистості в можливості виправлення зла усвіті, включаючи смерть, то необхідно вирішити проблему характеру та основнихджерел зла. Зло, з філософсько-богословської точки зору, можна витлумачитищонайменше двояко: або як самостійну субстанцію, або як недолік добра. Один з психотерапевтичнихпідходів до розв'язання проблем внутрішньої готовності особистості до суїциду — це перемикання свідомості особистості на якісь турботи альтруїстичногохарактеру. Добре відомо, що суїцид за самою своєю суттю є проявнайглибшого егоцентризму.
" Смерть на кам'яних брилах,забутися і заснути ". Повторити слова Лермонтова, проклясти мистецтво і чайок.
Дружити з орлом і ворогувати з горобцями. Вночі не спати, а дивитися на полум'ябагаття. Горітисвічкою на чиємусь столі. Бути деревом чиєгость ліжка. Жити безжалю і померти, коли не просили.
Мені в'язко. Менідимно. Мені хочеться світла. Мені хочеться крику. Нещастя. Відчай. Більвідродження. Навколо мене- порожньо. Навколомене — тихо.
Списоквикористаних джерел
1. www.suicide.org
2. Васильченко Л.В. // Безпекажиттєдіяльності. – 2005 р. № 8 с. 18-23
3. Гірник А. // Психологія і суспільство.– 2010 р. № 1 с. 151- 158
4. Кримінальний кодекс України
5. Конституція України
6. Савчин М.В. // Педадогічна психологія:Н.П. – К.: Академвидавництво, — 2007 р. № 4 с. 57 – 62
7. Сологуб Н.М. // Психологічна газета –2009 р. – листопад № 22 (142) – с. 12 -16
8. Чудакова О. // Соціальна психологія.– 2003р. № 2 с. 134- 143