СТАТЬ, ГЕНИ, КУЛЬТУРА
Людивідрізняються друг від друга по безлічі параметрів, наприклад росту, ваги,цвіту волосся. Але дві найбільш значимі відмінності, на які в першу чергузвертають увагу навколишні і які найбільше важливі для Я-Концепцій і соціальнихвзаємин,- це расова приналежність і, звичайно ж, стать.
Пізнішеми розглянемо, яким образом раса й стать визначають оцінку й відношеннянавколишніх. А зараз зосередимося на понятті «гендер» — характеристиці,пов'язаної із чоловічим і жіночим початком. Яке поводження характерно длячоловіків у цілому? Чого від них найчастіше чекають? А чого чекають від жінок?
З46 генних хромосом у людини — 45 одностатевих. Обидві статі подібні по багатьохфізіологічних характеристиках: хлопчики й дівчинки починають сидіти, ходити,«обзаводитися» зубами приблизно в тому самому віці. Подібні і їхні психологічніхарактеристики — такі, як загальний словниковий запас, інтелектуальніздатності, задоволеність життям, самооцінка. Чи треба із цього висновок, щочоловіки й жінки в основному схожі, є лише дрібні анатомічні особливості, щомають значення тільки в рідких випадках?
Насправдірозходження є, і саме вони, а не маса подібностей, привертають увагу. Причомувони викликають інтерес не тільки в науці, але й у повсякденному житті. Упорівнянні із чоловіками в жінок у середньому на 70 % більше жиру, але на 40 %менше м'язів, вони на 5 дюймів нижче. У чоловіків пубертатний період наступаєдвома роками пізніше; імовірність того, що вони погано розрізняють кольори, в20 разів вище; і живуть вони на п'ять років менше. Жінки у два рази частішестраждають від занепокоєнь і депресій; у них краще розвинений нюх. Вони легшезбуджуються безпосередньо після оргазму. Чоловіка в три рази частіше роблятьсамогубства й у п'ять разів частіше стають алкоголіками. У дитинстві хлопчикибільше схильні до розладів мови й гіперактивності, а ставши дорослими — доасоціальних дій.
В70-х роках багато вчених побоювалися, що дослідження розходжень між статямизміцнить існуючі стереотипи й між статеві розходження будуть розглядатисявинятково як недоліки жінок. Результати досліджень підтвердили, що деякістереотипи в сприйнятті жінок дійсно є: наприклад, вважається, що жінки меншагресивні, частіше піклуються про інших і більше чутливі. Це саме ті характерніриси, які оспівують феміністки й з якими воліє зіштовхуватися більшість людей.Тому не дивно, що люди так часто оцінюють свої почуття до жінок як більшесприятливі, чим свої почуття до чоловіків.
Гендерні розходження
Давайтезрівняємо чоловічі й жіночі соціальні зв'язки, домінування, агресивність ісексуальність. Описавши розходження, можна потім спробувати пояснити їх зпогляду еволюції й культури. Що відбивають ці розходження? Тенденції,продиктовані природним добором? Або ж вони виробляються культурою й відбиваютьті ролі, які чоловіки й жінки частіше грають, і ті ситуації, у яких вони діють?
Протистояння: незалежність — прихильність
Уцілому поводження чоловіків варіюється від проявів твердості в конкурентнійборотьбі до ніжної турботи. Те ж саме вірно й для жінок. Не заперечуючи цього,психологи затверджують, що жінки частіше чоловіків віддають пріоритет близькимвідносинам між людьми.
Різницяпроявляється вже з дитинства. Хлопчики прагнуть до незалежності, дівчинки довзаємозалежності. Хлопчики частіше грають в ігри, у яких чим більше народу, тимкраще. Дівчинки воліють збиратися маленькими групами, у їхніх іграх меншеагресивності, більше співучасті, там частіше ведуться довірчі бесіди йімітуються взаємини дорослих. У дозрілих літах гендерні розходженняпроявляються ще ширше. Чоловічі розмови в основному орієнтовані на рішеннязавдань, жіночі — на особисті взаємини. Зібравшись разом, чоловіки схильніобмінюватися інформацією, жінки — ділитися своїми життєвими проблемами й даватиодин одному поради. Серед студентів-першокурсників 5 з 10 чоловіків і 7 з 10жінок говорять, що це дуже важливо — «допомагати тим, хто потрапив у лихо».
Поданим Фелиції Пратто і її колег, жінки в основному тяжіють до роботи, у якій нетак сильно підкреслюється міжстатеву нерівність (адвокатури, реклама,добродійність); чоловіка ж, навпроти, — до роботи, де нерівність підлог проявляється особливо явно(робота прокурором, сфера корпоративної реклами). У США в професіях, пов'язанихз опікою й турботою (наприклад, соціальні працівники, учителі, вихователі,доглядальниці) найчастіше зайняті жінки. Жінки більше схильні до добродійності:серед тих, хто заповів свою спадщину на суму понад 5 мільйонів доларів наблагодійні цілі — 48 % жінок і 35 % чоловіків. Жіночі коледжі одержуютьвеличезні пожертвування від своїх випускниць.
Жінки- матері, сестри, дочки й бабусі — зв'язують родину воєдино. Жінки витрачаютьбільше часу на турботу про дітей-дошкільників і старих батьків. Вони купуютьбільше вітальних листівок і подарунків до днів народжень. Під час експерименту,у якому випробуваним пропонувалося охарактеризувати самих себе за допомогоюфотографій, жінки частіше вибирали ті фотографії, де вони були оточені членамисвоєї родини .
Жінкибільше схильні описувати себе як людей, що проявляють співчуття, здатнихспівпереживати — радуватися з тими, хто радується, і плакати з тими, хто плаче.Розходження в ступені емпатії простежуються між чоловіками й жінками й улабораторних експериментах, правда в меншому ступені. Жінки частіше плачуть ічастіше говорять, що вони засмучені чужими лихами. Це пояснює, чому й чоловіки,і жінки відзначають, що дружба з жінкою виявляється більше тісною, там можназнайти більше турботи й взаєморозуміння. У ті моменти, коли людина — неважливо, чоловік це або жінка — має потребу в тім, щоб поруч був хтось, з кимможна поділитися й радістю й горем, він скоріше звернеться до жінки.
Однимз пояснень розходжень у прояві емпатії може послужити той факт, що жінкизвичайно краще інтерпретують емоції навколишніх. Проаналізувавши 125 дослідженьсприйнятливості невербальних команд, Джудіт Хол виявила наступне: у ціломужінки перевершують чоловіків у розшифровці повідомлень, закладених в емоціяхнавколишніх. Наприклад, після демонстрації уривка німого кінофільму, під часякого на екрані демонстрували засмучена особа героїні, жінки більш точновизначали, що вона робила: критикувала когось або обговорювала своє розлучення.
Жінкибільше вправні в невербальному вираженні емоцій. З особливою очевидністю цепроявляється при вираженні позитивних емоцій, додають Ерік Коатс і РобертФельдман. Вони записували на відстібання поводження й особи людей у різнімоменти життя: щасливі, сумні, розсерджені. Коли ці відеокліпи показувалибеззвучно, спостерігачі більш точно визначали, що демонструються саме щасливімоменти життя, якщо героями були жінки (чоловіка набагато вправніші у вираженнігніву).
Соціальне домінування
Уявітьсобі двох людей: першого — не ризику, що боїться, прагнучого до влади, грубого,гнітючого, незалежного й сильного; і другого — ніжного, залежного, мрійливого,емоційного, покірного й слабкого.
Якщона місці першого вам відразу представляється чоловік, а на місці другого — жінка, то ви не самотні у своїй думці, повідомляють нас Джон Уильямс і ДебораБест. По усьому світі чоловіка вважаються більше гнітючими, владними,агресивними.
Увсіх сучасних співтовариствах чоловіка домінують. Невідоме існування таких, дедомінували б жінки. У світі законодавців тільки 12 % жінок, а жінок-президентівменш 1 %. Чоловіка сильніше, ніж жінки, стурбовані своїм лідерством усуспільстві й, очевидно, прихильніше ставляться до консервативних політичнихдіячів і програм, що підтримують нерівність. Серед присяжних засідателівчоловіків тільки половина, але в ролі голови вони виступають в 90 % випадків.Як типовий приклад більше високого статусу чоловіків можна згадати, що звичайносаме вони є ініціаторами побачень.
Властивийчоловікам стиль спілкування зміцнює їхній авторитет у суспільстві. Виступаючияк лідерів у ситуаціях, де немає твердого розподілу ролей, чоловіки більшесхильні до авторитарності, жінки — до демократичності. Чоловікам набагато легшедається директивний стиль керівництва, орієнтований на рішення проблем, ажінкам — стиль суспільного лідера, що створює «дух команди».
Уповсякденних розмовах чоловіка частіше виступають як люди, наділені владою:говорять із натиском, перебивають співрозмовника, торкають його руками,дивляться прямо в очі, рідше посміхаються. Жінкам властиві більше непряміметоди впливу на співрозмовника: вони рідше перебивають, більше тактовні йувічливі, менш самовпевнені.
Виходить,правильно говориться в одному з бестселерів 90-х років, що чоловіка — з Марса,а жінки — з Венери? Насправді, відзначають Кей Де й Маріанна Лефранс, жіночі йчоловічі стилі розмови варіюються залежно від соціального контексту. Багаточого зі стилю, що ми відносимо до сугубо чоловічого, типово для людей (ічоловіків, і жінок), убраних владою. Крім того, люди різняться й самі по собі.Зустрічаються й нерішучі чоловіки, що воліють підкорятися, а не командувати, ірішучі, самовпевнені жінки. Звичайно ж, було б занадто просто припустити, щочоловіки й жінки з'явилися з різних планет.
Агресія
Під«агресією» психологи розуміють поводження, націлене на заподіяння шкоди. Вусьому світі полювання, бійка й війна споконвічно вважаються чоловічою справою.Під час опитувань чоловіка висловлюють більше терпиму позицію стосовно агресії,чим жінки. При проведенні експериментів — наприклад, регулюючи силу токовища йвірячи в те, що електрошок дійсно служить покаранням, — чоловіка такожпроявляють більшу агресивність. У Канаді співвідношення арештів чоловіків іжінок 11:1 — за вбивство й 8:1 — за погрозу або спробу застосування насильства;у Сполучених Штатах, відповідно, 10:1 і 5:1. І хоча число вбивств варіюєтьсязалежно від країни, але всюди чоловіка вбивають чоловіків приблизно в 20 разівчастіше, ніж жінки — жінок.
Сексуальність
Гендернірозходження проявляються й у сексуальних відносинах. Тим часом очевидно, що усвоїх фізіологічні й суб'єктивних відповідних реакціях на сексуальні подразникижінки й чоловіки «скоріше схожі, чим не схожі». Сьюзан Хендрик і її колегиповідомляють, що безліч досліджень, включаючи і їх власні, показали, що жінки«помірковано консервативні» стосовно випадкового сексу, а чоловіки — «помірковано поблажливі». Показовий результат широкомасштабного опитування,недавно проведений Американською радою по утворенню. Чверть мільйонастудентів-першокурсників відповідали на той самий питання: «Як вам здається,якщо двоє по-справжньому люблять один одного, чи правильним буде для нихвступити в половий зв'язок, навіть якщо вони знайомі зовсім нетривалий час?»«Так» відповіли 56 % юнаком і тільки 32 % дівчат. При опитуванні 3400 випадковообраних американців від 18 до 59 років 48 % жінок і 25 % чоловіків як серйознапідстава для перших сексуальних зносин указали на «любов до партнера». Коли жбуло задане питання, як часто вони думають про секс, 19 % жінок і 54 %чоловіків відповіли: «Щодня» або «Кілька разів у день».
Гендернірозходження в сексуальних відносинах позначаються й на поводженні. «Зарідкісним винятком, усюди в усьому світі ініціаторами полової близькостічастіше виступають чоловіка, а не жінки», — повідомляють психологи. Більшетого, незалежно від сексуальної орієнтації (при гомосексуальності навітьбільшою мірою) «самотні чоловіки займаються сексом набагато частіше й з більшимчислом партнерів, чим самотні жінки». Епізодична, «одноразова» любов найбільшхарактерна для чоловіків із традиційно чоловічим відношенням до сексу. Нетільки в полової близькості, але й у процесі залицяння й зближення представникичоловічої статі, як правило, проявляють більшу ініціативу.
Гендернірозходження проявляються й у сексуальних фантазіях. В еротичних виданнях,орієнтованих винятково на чоловіків, жінки доступні й похітливі. У романтичній«жіночій» белетристиці чоловік прямо-таки знемагає від побожної пристрасті догероїні. Це відзначають не тільки соціологи. От слова гумориста Дейва Баррі:«Жінка може чотири години підряд не відриваючись від екрана дивитися, як геройі героїня нудяться передчуттям любовної близькості, який так і не призначенозбутися. Чоловіки такі фільми ненавидять. Ні, може бути, вони й потерплятьхвилин сорок, але потім все повинні роздягнутися. Після чого ганятися наавтомобілях. Фільм за назвою «Перегони оголених» — от це длячоловіків».
Еволюція й стать: робити те, що природно
«Якпо-вашому, яка головна причина того, що чоловіки й жінки настількивідрізняються друг від друга, зокрема по своїх інтересах і здатностям? — такепитання було включено в анкету Організації Геллапа в 1990 році. — Де шукатикорінь подібних розходжень: у вихованні або фізіології?» Відповідірозподілилися приблизно нарівно.
Зрозуміло,є явні біологічні полові розходження. У чоловіків — пеніси, а в жінок — піхви.Чоловіка виробляють сперму, жінки — яйцеклітини. У чоловіків міцні мускули длятого, щоб грати в мисливські ігри, зате жінки можуть годувати грудьми. Чиобмежуються розходження між чоловіками й жінками тільки цими настількиочевидними в репродуктивній області й фізіології? Або чоловічі й жіночі гени,гормони й клітини головного мозку по-різному впливають на поводження? У цей чассоціологи усе більше уваги приділяють біологічно обумовленим розходженням усоціальному поводженні.
Стать й вибір партнера
Ізчасів Дарвіна більшість біологів переконана в тім, що живі організми от ужемільйони років конкурують у боротьбі за виживання й збереження потомства. Гени,що збільшують шанси зберегти потомство, стають переважними. Так, у засніженійАрктиці в генетичному змаганні виграють гени білих ведмедів, що визначаютьнаявність густого хутра маскувального білого цвіту.
Дарвіну свій час дійшов висновку, що організми розвиваються шляхом адаптації, інакшевони просто не дожили б до наших днів. З більшою ймовірністю передадуть своїгени нащадкам організми, що успішно пристосовуються до навколишнього оточення.Еволюційна психологія задається питанням: а чи не розвиваються точно так само йхарактерні психологічні риси й соціальне поводження?
Теоріяеволюції пропонує готове пояснення, чому чоловіка частіше проявляють ініціативув сексуальних відносинах. У середньому протягом свого життя чоловік виробляєкілька трильйонів сперматозоїдів; вироблення сперми обходиться куди дешевше,ніж вироблення яйцеклітин. Більше того, поки одна жінка виношує дитину йвигодовує її, чоловік здатний запліднити ще безліч жінок. Тому жінка, перш ніжскористатися своїми репродуктивними здатностями, уважно придивляється дочоловіка, оцінюючи його здоров'я та інші ресурси. Чоловіки ж змагаються один зодним у шансах перемогти в генетичному тоталізаторі, відправляючи свої гени вмайбутнє. Як говорять еволюціоністи, для чоловіків важливе кількість, для жінок- якість.
Крімтого, еволюціоністи думають: тому що для фізично більш сильних чоловіків жінкивиявляються доступнішими, це і є причиною того, що з покоління в поколіннячоловіка стають усе більше агресивними й гнітючими. А якщо жінки покористуютьсязі своєї здатності розпізнавати емоції навколишніх, те, можливо, природнийдобір сприяє росту в жінках саме цієї здатності. В основі всіх подібнихприпущень лежить думка, що природа відбирає ті характерні риси, які допомагаютьлюдям зберегти гени для майбутнього.
Якви розумієте, це робиться несвідомо. Ніхто спеціально не ставить перед собоюзавдання: «Як би мені передати потомству максимум своїх генів?». Скоріше, якдумають психологи-еволюціоністи, головну роль тут грають наші природніустремління. І саме це може пояснити не тільки чоловічу агресію, але й іншірозходження в установках і поводженні.
Еволюційнапсихологія припускає, що чоловіки завжди будуть прагнути запропонувати жінкамте, що тими особливо цінується, — засобу до існування й фізичний захист; ажінки, у свою чергу, будуть намагатися виглядати молодими й здоровими (здатнимидо дітородіння), привабливими для чоловіків. Як зауважують Басі й АланФейнголд, чоловічі й жіночі переваги при виборі партнера з усією очевидністю підтверджуютьці припущення.
Дослідження,проведені в 37 самих різних країнах, від Австралії до Японії, підтвердили, щовсюди чоловіків залучають жінки, чий зовнішній вигляд — юна особа й фігура — має на увазі здатність до дітородіння. Жінок же повсюдно залучають чоловіка,чий добробут, сили й амбіції обіцяють захист і опіку потомства.
Залишаючиосторонь обговорення природного добору фізичних якостей і типів поводження, щопідвищують імовірність збереження генів, критики вбачають два серйознихнедоліки в цих еволюціоністських поясненнях.
Насамперед,ці пояснення завжди починаються з обговорення наслідку (приміром, розходжень упрояві ініціативи в сексуальних відносинах) і потім ідуть у зворотномунапрямку, вишиковуючи обґрунтування пред'явленого наслідку. Такий підхід — спадщина функціоналізму, теорії, що домінувала в психології в 20-х роках: чомуспостерігається саме таке поводження? Тому, що воно виконує таку-те й такуфункцію. Теоретик навряд чи програє в цій грі.
Щобуникнути спокуси судити про все заднє число, потрібно спробувати представити нетільки одну версію, але і їй протилежну. Давайте спробуємо. Якби чоловіканіколи не мали позашлюбних зв'язків, чи можна в такій вірності доглянутиеволюційну мудрість? Зрештою, виховати дитину набагато складніше, ніж простоприбудувати свою сперму. Чоловіка, віддані своїм подругам і потомству, маютьбільше підстав сподіватися, що їхні спадкоємці виживуть і збережуть їхні гени(з погляду еволюції це добре пояснює, чому люди й деякі види тварин, чиєпотомство вимагає безустанної батьківської турботи, мають тенденціюдотримуватися моногамії).
Психологи-еволюціоністина це відповідають, що оцінка заднім числом грає не меншу роль і в так званихкультурологічних поясненнях: чому чоловіка й жінки так відрізняються друг віддруга? Тому, що культура соціалізує їхнє поводження! Як ми побачимо пізніше,коли соціальні ролі варіюються залежно від часу й місця, «культура» скоріше непояснює, а тільки описує ці ролі. «Наше поле діяльності,- продовжуютьпсихологи-еволюціоністи,- дуже далеко від висловлень гіпотез заднім числом. Те,чим ми займаємося, можна назвати емпіричною наукою, тому що ми перевіряємоеволюційні пророкування, зіставляючи їх з підсумками спостережень заповодженням тварин, людей різної культури й з результатами гормональних ігенетичних досліджень». Психологи-Еволюціоністи також нагадують нам, щомудрість еволюції — це мудрість минулого. Вона розповідає нам, яке поводженняспрацювало в минулому. Чи є такі тенденції дотепер адаптивними — питання іншої.
Критикиеволюціонізму визнають, що еволюція допомагає нам пояснити й нашу подібність інаші розходження (певна сума різновидів сприяє виживанню). Але разом з тим вонизатверджують, що наша загальна еволюційна спадщина виявилася нездатнимпророчити появу такого величезного числа різних варіантів «шлюбних схем». Непояснює воно й тих разючих змін у схемі поводження людей різних культур, щовідбулися за останні десятиліття. Найбільш важлива якість, якою нагородила насприрода,- це наша здатність адаптуватися: навчатися й змінюватися. Думаю, усіпогодяться, що в цьому й полягає сила, що творить, культури.
Стать й гормони
Результатиархітектурних проектів видні у будинках, результати наших генетичних проектів — у гормонах, які відрізняють чоловіків від жінок. Чи визначають гормональнірозходження з'явлення психологічних розходжень між чоловіками та жінками?
Гендернірозходження в агресивності можна пояснити впливом тестостерону. У твариннихрізних видів, яким уводився тестостерон, агресивність зростала. Так само й улюдей: у чоловіків, що роблять злочини із застосуванням насильства, рівеньтестостерону, як правило, перевищує норму, втім, так само як і в гравцівНаціональної футбольної ліги. Крім того, відомо, що й у людей, і в мавпгендерні розходження в агресивності проявляються в ранньому віці (перш ніжпозначається вплив культури) і убувають разом зі зниженням рівня тестостерону вперіод дорослішання. Хоча жодне із цих свідчень не є вирішальної, у сукупностівони переконують більшість учених у тім, що полові гормони мають важливезначення. Але, як ми побачимо пізніше, вносить свій внесок і культура.
Культура й гендерні ролі
Культура- це те, що засвоюється великою групою людей, і те, що передається відпокоління до покоління: ідеї, установки, поводження й традиції. Ми можемо бачититворчу силу культури в тім, як поводяться чоловіки й жінки. Усюди, у всіхкуточках миру, дівчинки допомагають матері в роботі з будинку й піклуються просвоїх молодших братів і сестер, хлопчики ж звичайно десь бездоглядний грають.Навіть у сучасних північноамериканських родинах, де чоловіки й дружини рівноюмірою прагнуть до кар'єри, всіма ремонтними роботами з будинку займаєтьсязвичайно чоловік, а дружина піклується про дітей. «Жінки повсюдно виконуютьбільшу частину роботи з будинку,- говориться в повідомленні ЮНЕСКО (1991). — Из обов'язків, поділюваних членами родини, готування їжі й миття посуду всюдистоїть на останнім місці». На підставі очікувань цілком певного поводженнячоловіків і жінок і окреслюються гендерні ролі.
Вексперименті, учасницями якого були студентки університету, Марко Занна йСьюзан Пак продемонстрували взаємозв'язок гендерних ролей і очікування цілкомпевного поводження. Студенток попросили заповнити анкети, з якими потім, яквони припускали, повинен ознайомитися перед зустріччю з ними високий,«солідний» неодружений чоловік. Ті дівчини, кому натякнули, що ідеал цьогочоловіка — жінка, всі помисли якої спрямовані на родину й турботу про чоловіка,приписували собі більше традиційні жіночі якості в порівнянні з тими, хто очікувавзустрітися із чоловіком, що воліє цілеспрямованих самостійних жінок. Більшетого, студентки, які очікували зустріти чоловіка, що ратує за рівні правачоловіків і жінок, демонстрували більше високі розумові здатності. Коли бувзапропонований тест на інтелект, вони вирішили завдань на 18 % більше, ніж ті,хто очікував зустрічі із чоловіком, що має традиційні погляди. Однак це бажанняпідбудуватися під ідеал чоловіка виражався набагато слабкіше, коли чоловікописувався менш привабливим: однолітком, маленького росту й уже має «подругужиття». І все-таки, чи культура формує гендерні ролі? А може бути, ролі просто відображаютьповодження, насправді властивим чоловікам і жінкам? Різноманіття гонористихролей у різних культурах і в різні часи свідчить на користь того, що самекультура формує гендерні ролі.
Гендерні ролі змінюються разом з культурою
Чиналежні жінки виконувати хатню роботу? Чи належні вони бути стурбовані кар'єроючоловіка більш, ніж своєю власною? Джон Уильямc та Дебора Бест задавали ціпитання студентам університету — представникам 14 різних культур. За рідкіснимвинятком, дівчини більше відмінювалися до рівності між статями, чим їхніоднокурсники. Але розходження між культурами виявилися набагато глибше.Студенти з Нігерії й Пакистану, наприклад, висловлювали більше традиційніпогляди щодо різниці ролей жінок і чоловіків, чим студенти з Данії абоНімеччини.
Гендерні ролі міняються із часом
Заостанні п'ятдесят років — не такий вже великий відрізок часу для нашої історії- гендерні ролі різко змінилися. В 1938 році лише один з п'яти американцівсхвалював замужню жінку, що самостійно заробляє гроші, у той час як чоловік мігїї містити. А в 1996 році таке поводження жінки схвалювали вже четверо з п'яти,хоча двоє чоловіків із трьох як і раніше думали, що для дітей ідеальна сімейнаситуація, коли батько працює, а мати сидить дома й доглядає дітей. В 1967 році57 % американських студентів-першокурсників погодилися з тим, що найкраще, якщозаняття заміжньої жінки будуть обмежуватися домом і родиною. В 1997 році із цимпогодилися лише 25 %.
Таказміна установок супроводжується й зміною поводження. З 1960 по 1995 рік частка40-літніх замужніх працюючих американок у загальному складі робочої силизбільшилася рівно вдвічі — з 38 % до 76 %. Схожа картина спостерігається вКанаді, Австралії й Великобританії. Починаючи з 1970 року безупинно зростаєчисло жінок, що одержуютьосвіту, для того щоб стати юристами, лікарями йдантистами. Це варіювання ролей залежно від культури й від часу вказує на те,що еволюція й біологія — аж ніяк не єдині фактори, що впливають на гендерніролі, культура також змінює їх.
ВИСНОВОК:
Біологіяй культура
Неварто представляти еволюцію й культуру як конкурентів. Культурні норми доситьмистецьки й могутньо впливають на наші установки й поводження, але роблять вонице не в обхід біології. Все соціальне й психологічне є, в остаточному підсумку,біологічне. Якщо очікування інших людей впливають на нас, виходить, такбіологічно в нас запрограмоване. Крім того, культура може підкреслювати нашібіологічно наслідувані ініціативи. Якщо гени й гормони пропонують чоловікамбути більше агресивними, чим жінки, культура може підсилити це розходженнясвоїми нормами, згідно яким очікується, що представники чоловічої статі — створення більше грубі, а представники жіночого — більше добрі й ніжні.
Біологіяй культура можуть також взаємодіяти. Різні фізичні особливості людей викликаютьрізні відповідні реакції. Люди реагують на Сильвестра Сталлоне інакше, чим наВуді Аллена. Чоловіка, будучи в середньому на 8 % вище жінок і володіючи майжевдвічі більшою м'язовою масою, можуть випробовувати інші переживання впорівнянні з переживаннями жінок. Або, наприклад, розглянемо наступне: строгікультурні норми пропонують, щоб чоловік обов'язково був вище дружини. Постатистиці, тільки одна пара з 720 порушує це правило. Заднім числом ми можемознайти цьому психологічне пояснення: можливо, перевага в росту (або віці)допомагає чоловікам закріпити свою соціальну владу над жінками. Але в данійнормі можна доглянути й еволюційну мудрість: якби люди воліли вибирати собіпартнера рівного росту, те багато високих чоловіків і низькорослих жінокпопросту залишилися б без пари. Таким чином, це правило може бути результатомвпливу й біології, і культури.
ЕлісІглі пропонує теорію, що описує механізм взаємодії культури й біології. Вонапереконана, що різні фактори, включаючи біологічні впливи й соціалізацію вдитячому віці, визначають поділ праці між чоловіками та жінками… У доросломужитті підставою гендерних розходжень у соціальному поводженні є ролі, яківідбивають поділ праці. Чоловіки схильні виконувати ролі, що вимагаютьдемонстрації соціальної й фізичної сили, а жінки більше тяжіють до виконанняролей, у яких можна виявити турботу й увагу до навколишнім. Таким чином, представникикожної статі схильні зображувати те поводження, якого від них і чекають, і врезультаті вони вигострюють свої навички, своє мистецтво саме в цій ролі. Впливбіології й соціалізації істотно в тім ступені, у якій вони впливають на нашісоціальні ролі, які, у свою чергу, впливають на те, ким ми стаємо.
Література
1. Майерс Д. Социальная психология. Интенсивныйкурс. – М., 2000
2. Рубін Д., Пруїтт Д, Кім С.Соціальний конфлікт. — К., 2000
3. Солсо А., Джонсон Х., Біл К.Експериментальна психологія. — К., 1997
4. Берн С. Гендерна психологія. — К.,2004
5. Берковиц Л. Агресія. — К., 2001