МІНІСТЕРСТВООСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ПІВДЕННОУКРАЇНСКЬКИЙНАЦІОНАЛЬНИЙ
ПЕДАГОГІЧНИЙУНІВЕРСІТЕТ ім. К.Д. УШИНСЬКОГО
КАФЕДРАЗАГАЛЬНОЇ ТА ДИФЕРЕНЦІАЛЬНОЇ ПСИХОЛОГІЇ
«Соціальністереотипи і їх роль у сприйманні людиною людини»
Курсоваробота слухача заочного відділення
перепідготовкикадрів зі спеціальності «Психологія»
ФПОта роботи з іноземними громадянами
Зміст
Вступ
1. Соціальний стереотип якпсихологічне явище.
1.1 Визначення поняття.
1.2 Властивості, функції і видистереотипів.
2. Роль соціальних стереотипів у сприйняттілюдиною людини.
2.1 Характеристика процесусприйняття.
2.2 Зміст і ефекти міжособистісногосприйняття.
2.3 Вікові та індивідуальніособливості сприйняття.
2.4 Професійні особливостісприйняття людини людиною
3. Методики соціально-психологічноїдіагностики.
3.1 Методика «Q-сортування»тенденцій поведінки в групі
3.2 Діагностика мотиваційнихорієнтації у міжособистісних комунікаціях (І.Д. Ладанов, В.А. Уразаева)
3.3 Діагностика комунікативногоконтролю (М. Шнайдер)
Висновок
Список використаної літератури
Вступ
Ми всі живемо всвіті стереотипів. Саме стереотипи в значній мірі визначають моральні норми,формують політичні, релігійні і світоглядні концепції. Поведінкові стереотипитеж дуже різноманітні й багато в чому визначають нашу поведінку, наші думки іставлення до навколишнього. Завдяки цим стереотипам ми чітко знаємо, як себевести в тому чи іншому випадку; знаємо, що погано і що добре; знаємо, хтоправий, а хто не правий. Знаємо, але це не означає, що так і є насправді тому,що стереотипи, на яких засновані наші судження, можуть бути сформовані напомилкових передумовах або певних, не завжди обґрунтованих умовностях.
Люди зазвичайдумають, що їх сприйняття і уявлення про речі збігаються, і якщо дві людинисприймають один і той же предмет по-різному, то один з них точно помиляється.Власні уявлення людині здаються вірними і не підлягають зміні.
Стереотипи — невід'ємний елемент повсякденної свідомості. Жодна людина не в змозісамостійно, творчо реагувати на всі зустрічаються йому життя ситуації.Стереотип, що акумулює якийсь стандартизований колективний досвід і викликанийіндивіду в процесі навчання і спілкування з іншими, допомагає йомуорієнтуватися в житті і певним чином спрямовує її поведінку. Однак стереотипможе бути як істинним, так і помилковим. Він може викликати і позитивні емоції,і негативні. Його суть у тому, що він висловлює ставлення, установку даноїсоціальної групи до певного явища.
Формуваннястереотипів є обов'язковим елементом нашої культури, але разом з тим формуваннястереотипів породжує і певний консерватизм у нашій діяльності, у тому числі і впроцесі мислення. Найчастіше люди не віддають собі звіту в тому, які самепричини вплинули на формування ставлення до інших людей і різних соціальнихпроцесів і не здогадуються про те, що в першу чергу це соціальні стереотипи.
До соціальнихстереотипів відносяться як більш часті випадки етнічні, гендерні, політичні іцілий ряд інших стереотипів. Їх вивченням поряд з психологією займаєтьсясоціологія, культурологія, філософія.
На наш погляд,проблема соціальних стереотипів актуальна в даний час. Є підстави припускати,що стереотипи як елементи міфологічної свідомості, засновані на стародавніх,глибинних пластах останнього, відіграють визначальну роль у прийнятті масамиполітичних рішень тоді, коли суспільство знаходиться у перехідному абокризовому стані. На силі стереотипів заснована комерційна реклама і торговімарки.
Стереотипи маютьдосить сильний вплив на свідомість людей і дуже широке поширення, межі якоговажко навіть оцінити.
Об'єктом даногодослідження є соціальні стереотипи поведінки людей. Предметом дослідження єроль стереотипів у сприйнятті та оцінці людьми один одного.
Мета — узагальнити відомі психологічній науці дані, різні теоретичні дослідження таексперименти, присвячені проблемі соціальних стереотипів, а також їх впливу насприйняття людиною людини.
1. Соціальнийстереотип як психологічне явище
1.1 Визначенняпоняття
Проблемасоціального стереотипу має велику історіографію. У західній психології, політологіїта соціології теорії стереотипів розробляються, в основному, намакротеоретичному рівні. У цих дослідженнях містяться різні інтерпретаціїстереотипу, як певного утворення з певними психологічними механізмами, щоформуються під впливом різноманітних зовнішніх і внутрішніх факторів.
Вперше термін«стереотип» був введений в суспільні науки в 20-ті роки ХХ століття в США, коливиникла необхідність вивчення та пояснення законів функціонування масовоїсвідомості. Засновником концепції стереотипного мислення і поведінки ставамериканський вчений Волтер Ліппман (Walter Lippman). У своїй роботі«Громадська думка» (1922 р.) У. Ліппман стверджував, що це впорядковані,схематичні детерміновані культурою «картинки світу» в голові людини, якізаощаджують його зусилля при сприйнятті складних соціальних об'єктів ізахищають його цінності, позиції і права [ 4; 9].
У своїй роботіУ. Ліппман виділив дві важливі, на його погляд, причини, які впливають наформування стереотипів. Перша причина — використання принципу економії зусиль,характерного для повсякденного людського мислення і виражається в тому, що людипрагнуть не реагувати кожен раз по-новому на нові факти та явища, а намагаютьсяпідводити їх під вже наявні категорії. Друга причина — це захист існуючихгрупових цінностей.
З тих пір булозапропоновано величезна кількість конкретних визначень соціального стереотипу.Залежно від теоретичної орієнтації автора на перший план висуваються відповідніаспекти цього явища.
Так, Т. Шибутанівизначає соціальний стереотип як «популярне поняття, що означає приблизнеугруповання людей, з точки зору будь-то легко помітної ознаки, підтримуванешироко поширеними уявленнями щодо властивостей цих людей» [23; 98].
Р. Таджура (R.Taguiri) розуміє під соціальним стереотипом «схильність сприймающего суб'єкталегко і швидко віднести сприйманого людину в певні категорії в залежності відйого віку, статі, етнічної приналежності, національності і професії, і тимсамим приписувати йому якості, які вважаються типовими для людей цієї категорії»[2; 95].
Г. Тежфел (H.Tajfel) підсумовував головні висновки досліджень у галузі соціальногостереотипу:
1) люди злегкістю виявляють готовність характеризувати великі людські групи (чисоціальні категорії) недиференційованими, грубими і упередженими ознаками;
2) такакатегоризація відрізняється міцної стабільністю протягом дуже тривалого часу;
3) соціальністереотипи певною мірою можуть змінюватися залежно від соціальних, політичнихчи економічних змін, але цей процес відбувається вкрай повільно;
4) соціальністереотипи стають більш виразними («вимовними») і ворожими, коли виникаєсоціальна напруженість між групами;
5) вонизасвоюються дуже рано і використовуються дітьми задовго до виникнення яснихуявлень про ті групи, до яких вони належать;
6) соціальністереотипи не представляють великої проблеми, коли не існує явної ворожості увідносинах груп, але надзвичайно важко модифікувати їх і керувати ними в умовахзначної напруженості і конфлікту [2; 95-96].
Наприкінці 50-хроків у західній науковій думці найбільшу популярність одержало визначення,запропоноване американським психологом і соціологом Кимбаллом Юнгом (K. Joung).Стереотип розумівся ним як «помилкова класифікаційна концепція, з якої, якправило, пов'язані якісь соціальні чуттєво-емоційні тони подібності тавідмінності, схвалення або засудження іншої групи» [4; 12-13]. Після такогопогляду до стереотипів стали ставитися як до чогось свідомо помилкового,невірного. Стереотип став виступати синонімом помилкової оцінки або упередженоїдумки про явища чи групи. Лише з виникненням гіпотези О. Клайнберга сталопоширюватися думка про наявність в стереотипах якогось «зерна істини» [21;242].
Спільним дляамериканських досліджень є те, що вони в основному присвячені антростереотіпам(тобто образам, які формуються в певній соціальній групі), їх ролі у сферісоціальній та політичній.
Узахідноєвропейської соціальної психології широко поширена точка зору, згідноякої соціальні стереотипи й інші феномени групової і суспільної свідомостімають бути об'єднані в загальну концептуальну схему.
Зокрема,швейцарський соціальний психолог В. Дуаз виділив чотири рівні стереотипів:
— індивідуально-психологічні особливості формування уявлення людини про своєсоціальне середовище;
— уявлення, щоскладаються в ситуації міжособистісного спілкування;
— колективніуявлення, що формуються в міжгрупових відносинах; соціальний стереотипзароджується і функціонує саме на цьому рівні;
— ідеологія, якаскладається під впливом певних історичних умов даного суспільства.
У вітчизнянійпсихології до кінця 50-х років термін «стереотип» не вживався. Хоча проблемавивчення шаблонів поведінки людини ставилася. Найбільш всебічно це булорозглянуто П. О. Сорокіним. Не вводячи в обіг термін «стереотип», він описавпроцес їх функціонування в соціокультурній групі. «Ряд процесів і формповедінки заздалегідь зафіксований в тому чи іншому вигляді і виконуєтьсябільшістю членів групи» [16; 13].
Інтегральнимчинником усього соціального життя тут виступає колективний рефлекс. Такимчином, все соціальне життя бачилось йому у вигляді нескінченної ланцюговоїреакції. І хоча «кожна соціальна група завжди має в своєму середовищі«інакодумців », але вони часто-густо ведуть себе згідно з нормами« офіційними»[16; 27].
Після робіт П.А.Сорокіна до проблеми стійких форм поведінки довгий час не зверталися, і тількив кінці 50-х — початку 60-х років у вітчизняній науці з'явився ряд робіткритичного змісту, в яких розглядалися проблеми стереотипізації та стереотипів.Тоді ж вперше у вітчизняній науці були зроблені спроби дати визначення поняттю«стереотип». В.А. Ядов під стереотипом розумів «чуттєво забарвлені соціальніобрази» [27; 25]. І. С. Кон дає таке визначення: стереотип — це «упереджена,тобто не заснована на свіжій безпосередній оцінці кожного явища, а виведена зстандартизованих суджень і очікувань, думка про властивості людей і явищ »[9;188].
У радянськійлітературі дослідження проблеми стереотипів пов'язане з іменами Шихирева П.Н.,Шерковіна Ю.Л., Гаджієва К.С., Кона І.С., Ядова В.А., Зака Л.А., КондратенкоГ.М і інших. Їм властивий класовий підхід до проблеми дослідження стереотипів,в їх роботах найчастіше зустрічається визначення стереотипу як «образу» або«набору якостей», як досить примітивного або емоційно забарвленого уявлення продійсність, що неадекватно відображає об'єктивні процеси.
Проте сьогоднібільшість російських вчених (услід за західними) стали обережніше ставитись дофеномену стереотипу, вважаючи останній переважно комплексним утворенням іоцінюючи вміст його не лише з негативного боку (Агєєв В.С., Васильева Т.В.,Малишева І.В., Коробов В.К., Стефаненко Т.Г., Сорокин Ю.А., Янчук В.А. і ін.).
Агєєв В.С.вважає, що сам по собі процес утворення стереотипів не є поганий або хороший.Він виконує об'єктивно необхідну функцію, дозволяючи швидко, просто і доситьнадійний категоризувати, спрощувати, схематизувати найближче і віддаленішесоціальне оточення. [1; 98]
1.2 Властивості,функції і види стереотипів
Як таківластивості стереотипів вивчені недостатньо в роботах і західних і вітчизнянихдослідників. Однак, на наш погляд, все ж таки можна виділити ряд властивостей,найбільш часто згадуваних в психологічній літературі.
Основнівластивості стереотипу:
1) Не розвиненийкогнітивний компонент;
2)Поляризованість оцінки (завищення оцінки йде через автостереотип, заниження — через гетеростереотип);
3) Жорсткафіксованість стереотипу, стійкість, що виявляється в різних ситуаціях і є напогляд багатьох дослідників головною характеристикою стереотипу;
4) Інтенсивністьемоційного прояву;
5) Концентрованийвираз властивостей соціальних установок (чіткий регулятор поведінки групи).
Що стосуєтьсяфункцій стереотипів, то вони вивчені більш детально. Існує ряд класифікацій,найбільш важливі з яких, на наш погляд, наведені нижче.
Г. Тежфелвиділяє чотири функції стереотипів, дві з яких реалізуються на індивідуальномурівні, дві — на груповому.
Значеннястереотипу на індивідуальному рівні:
— когнітивна(селекція соціальної інформації, схематизація, спрощення);
— ціннісно-захисна (створення і підтримка позитивного «Я-образу»).
На груповомурівні:
— ідеологізує(формування та підтримка групової ідеології, що пояснює і виправдовує поведінкугрупи);
— ідентифікує(створення і підтримання позитивного групового «Ми-образу»).
Дослідження двохостанніх функцій дозволить, на думку Тежфела, створити теорію соціальнихстереотипів. Він підкреслює, що соціальною психологією, історією,культурантропологією і просто життєвим досвідом вже накопичений великийемпіричний матеріал, що свідчить про те, що на рівні групи соціальні стереотипидійсно виконують зазначені функції [24; 111].
Німецькийдослідник У. Квастгоф (U. Quasthoff) виділяє такі функції стереотипів:
— когнітивна — генералізація (іноді надмірна) при упорядкуванні інформації — коли відзначаютьщо-небудь таке, що впадає в очі. Наприклад, при засвоєнні чужої культури назаняттях іноземною мовою приходиться одні стереотипи (регулюючі інтерпретаціюмови) заміняти іншими;
— афективна — певна міра етноцентризму в міжетнічному спілкуванні, виявлена як постійне виділеннясвого на противагу «чужому»;
— соціальна — розмежування «внутрішньогрупового» «зовнішньогруповому»: призводить досоціальної категоризації, до утворення соціальних структур, на які активноорієнтуються в повсякденному житті [7; 178].
На наш погляд, необхіднопідкреслити одну особливість проблеми вивчення стереотипів — той факт, що явищестереотипізації привернуло увагу соціологів набагато раніше, ніж увагупсихологів, що зробило вирішальний вплив на змістовну інтерпретацію функційстереотипів і у власне психологічний дослідженнях. Як підкреслює В. С. Агєєв,«нерозчленованим уявлення про соціальні і психологічних функціях соціальногостереотипу, обумовлене змішанням рівнів наукового аналізу, призводить дооднозначно негативної оцінки соціальних стереотипів як явища не тількисоціального, а й психологічного» [2; 96].
Існують різнівиди стереотипів. Зокрема, розрізняють автостереотипи, що відображають уявленнялюдей про самих себе, і гетеростереотипи, відбивають ставлення до іншомународі, іншої соціальної групи. Наприклад, те, що у свого народу вважаєтьсяпроявом ощадливості, в іншого народу — проявом жадібності. Люди сприймаютьбагато стереотипів як зразки, яким треба відповідати. Тому такі фіксованіуявлення надають досить сильний вплив на людей, стимулюючи вони формуваннятаких рис характеру, які відображені в стереотипі.
Стереотипиможуть бути індивідуальними і соціальними, виражають уявлення про цілу групулюдей. До соціальних стереотипів ставляться як більш приватні випадки етнічні,гендерні, політичні і цілий ряд інших стереотипів.
Стереотипи можнатакож розділити на стереотипи поведінки і стереотипи свідомості. Стереотипиповедінки — це стійка, регулярно повторювана поведінка соціокультурної групи іналежащих до неї індивідів, яке залежить від функціонуючої в цій групіціннісно-нормативної системи.
Вони знаходятьсяв тісному зв'язку зі стереотипами свідомості. Стереотипи свідомості, якфіксують ідеальні уявлення ціннісно-нормативної системи, виступають основою дляформування стереотипів поведінки. Стереотипи свідомості створюють моделіповедінки, стереотипи поведінки впроваджують ці моделі в життя.
При аналізістереотипів необхідно враховувати як негативні, так і позитивні психологічнінаслідки стереотипізації. З одного боку, виведена з стереотипу схема судженняпро іншу людину нерідко діє як упередження. Виникаючи в умовах дефіцитуінформації, соціальний стереотип часто виявляється хибним і грає консервативнуроль, формуючи хибні уявлення людей про те, що відбувається, деформуючи процесінтерпретації того, що відбувається і характер міжособистісної взаємодії.Будь-який соціальний стереотип, що виявився вірним в одній ситуації може бутинеправильним в інший і, отже, неефективним для вирішення завдання орієнтуванняособистості в навколишньому соціальному світі.
З іншого боку,наявність соціальних стереотипів відіграє дуже важливу роль в соціальному життіз тієї простої причини, що без них, за відсутності вичерпної інформації проподії чи спостерігається неможливі були б ні адекватна оцінка ні адекватнийпрогноз. По-перше, стереотип дозволяє різко скоротити час реагування на мінливуреальність, по-друге, прискорити процес пізнання, по-третє надати хоч якесьпервинне підставу для орієнтування в що відбувається. Стереотипи полегшуютьрозуміння, наприклад, чим більше стереотипів у тексті, тим легше вінрозуміється. Незважаючи на спрощення і схематизацію, стереотипи виконуютьнеобхідну і корисну функцію в психологічній регуляції процесів міжособистісногорозуміння. Це виявляється можливим тому, що в стереотипі обсяг істинних знаньнерідко перевищує обсяг помилкових [8; 107].
Таким чином«стереотипи розуміння, по-перше, регулюють процеси спілкування: якщо у нелюдини, яка не була на війні і ветерана подібні уявлення про особистість«афганців », то це сприяє виникненню взаєморозуміння між ними. По-друге,стереотип є спосіб структурування досвіду розуміє суб'єкта, спосіб організаціїзнань, використовуваних для розуміння іншої людини »[8; 108].
2. Рольсоціальних стереотипів у сприйнятті людиною людини
2.1 Характеристикапроцесу сприйняття
Останнім часом увсьому світі вчені включаються в розробку комплексу проблем, що становлятьпсихологію пізнання людьми один одного. Досліджуються загальні особливостіформування образу іншої людини і поняття про його особистості, з'ясовуєтьсязначення статі, віку, професії і приналежності людини до тієї чи іншоїсоціальної спільності для освіти у нього знання про інших людей, виявляютьсятипові помилки, які допускає людина, оцінюючи оточуючих його людей,простежуються зв'язки між пізнанням ним самого себе і розумінням інших осіб.
Сприйняттялюдини людиною — цілісне відображення людини людиною в їх чуттєво тимчасових іпросторових зв'язках і відносинах.
Більш докладноцією проблемою займався А.А. Бодальов, тому в роботі ми будемо спиратися надослідження та експерименти цього автора.
Актуальністьдослідження визначається тим, що названі форми психічного відображеннявиконують найважливішу функцію при об'єднанні людей — вони є регуляторомспілкування. Знання механізмів сприйняття і розуміння людей один одним призведедо більш продуктивному спілкуванню, а практики отримують додаткові можливостідля більш ефективного керівництва організацією взаємовідносин людей,оптимізації процесу їхнього спілкування в сфері праці, навчання, побуту.
Сприйняттялюдини людиною, як і будь-яке інше сприйняття, характеризується предметністю,яка в даному випадку полягає в тому, що властивості образу людинивідображаються в образі як належать людині, тобто як властивості цієї людини.Сприйняттю людиною людини притаманні і такі особливості, що характеризуютьвідображення індивідуумом дійсності, як об'ектівірованность і суб'єктивність,як цілісність і структурність. І.М. Сеченовим було показано, що обрис особи,загальний силует тіла є найважливішими розпізнавальними ознаками людини длясприймають його людей. Цілісний образ виникає поступово і становлення йогопов'язана з просторово-часовими умовами, в яких людина відображає об'єкт. Діяцих умов завжди позначається і на формується у нас образі іншої людини. Зміназорового образу в умовах поступової зміни відстані між об'єктом спостереження іспостерігачем були вивчені М.Д. Александровою та Б.Ф. Ломовим.
Дослідникивиділяють в процесі становлення зорового образу п'ять фаз. На першій з них маємісце грубе розрізнення загальних пропорцій об'єкта та його положення. Цю фазузмінює фаза «мерехтливої» форми. Для третьої фази характерне грубе розрізненняосновних деталей. Перш за все, вичленяються найбільш великі деталі незалежновід того, де вони розташовані. Якщо деталі приблизно рівні, то раніше всьогосприймаються деталі, розташовані зверху і справа. Розрізнення нижніх частинвідстає від розрізнення верхніх. На цій фазі характерні частини контуру хоча івідзначаються, але ще немає адекватного відображення їх взаємин. На четвертійфазі спостерігається глобально-адекватне сприйняття. На п'ятій фазі образ стаєдиференційованим. Контур об'єкта відображається в повноті його деталей [9,118-119].
Велике значенняу формуванні образу людини має ракурс, в якому зазвичай бачать цю людинусприймають особи. Різниця у зростанні між сприймає і сприйманим впливає наформування образу.
Сприйняттюлюдини людиною властива і така риса, як константність. Незважаючи на зміни восвітленості, віддаленості від спостерігача, образ сприйманого людинизалишається відносно постійним. Константність, не будучи абсолютноювластивістю, не є початковою властивістю і виникає в процесі формування образусприймання, по мірі все більш тонкого розрізнення елементів контуру. [1,119-120]. Зорове сприйняттялюдини передбачає активні «обмацуючи» рухи очей, і ці рухи — такий женеобхідний компонент зорового сприйняття, як і відображення зорового образу насітківці. В.П. Зінченко і Б.Ф. Ломовим було встановлено, що макрорухи очей єскладовою частиною механізму відображення просторових ознак об'єктів: їх форми,величини, положення.
Сприйняттялюдини людиною характеризується свідомістю. За допомогою слів, якими позначаютьсприйманого, в образ його включається узагальнене знання про дану категоріюлюдей, що склалося внаслідок суспільної практики і більш-менш засвоєнесприймаючим суб'єктом.
Особливостівигляду і поведінки сприйманої людини і зміни до них, що фіксуються в моментсприйняття, не жорстко визначають поведінку сприймаючій людини, тому що впливцих особливостей опосередковується всім її досвідом, її внутрішнім світом,переслідуваними їю цілями. Не здатний абстрагуватися від них суб'єкт сприйняттязазвичай пов'язує зовнішній вигляд, манеру поведінки і стиль дій іншої людини зпевними прагненнями, смаками, моральними принципами, актуальними, а іноді іпотенційними можливостями сприйманого. Таким чином, інша людина сприймається нетільки в своїх вихідних фізичних якостях (зростання, стать, вік, фігура,обличчя, очі), але і як особистість, що займає певне положення в суспільстві іяка відіграє ту чи іншу роль у житті сприймаючого.
Займаючисьрізними видами діяльності, людина, відповідаючи на вимоги кожного з них,виявляє то одні, то інші з притаманних ій особливостей. Взаємодіючі особи повідношенню один до одного виступають у різних ролях. У зв'язку з цим на першийплан у сприйнятті виступають ті якості у вигляді, експресії і діях сприйманого,які в даних умовах набувають особливого значення.
Зовнішній вигляді дії людей можуть по-різному відповідати етико-естетичним вимогам, сформованиму людини і більш-менш єю усвідомленими. Тому люди викликають у неї до себенеоднакове емоційне ставлення. Виникнувши, це відношення вносить свій корективу подальше формування в індивіда образу кожного з тих людей, з якими він спілкується,затушовуючи одні боку цих людей і випинаючи інші.
Таким чином, мивиклали своє розуміння сприйняття людини людиною і з'ясували, що вонопідпорядковується не тільки законами психології сприйняття, але іфізіологічним, фізичним і естетичним законам, у той же час воно має своїособливості: вікові, індивідуальні та професійні.
2.2 Зміст іефекти міжособистісного сприйняття, їх вплив на нього
Змістміжособистісного сприйняття залежить від характеристик як суб'єкта, так іоб'єкта сприйняття тому, що вони включені в певну взаємодію, що має двісторони: оцінювання один одного і зміна якихось характеристик один одногозавдяки самому факту своєї присутності. У першому випадку взаємодію можнаконстатувати по тому, що кожен з учасників, оцінюючи іншого, прагне побудуватипевну систему інтерпретації його поведінки, зокрема його причин. Інтерпретаціяповедінки іншої людини може ґрунтуватися на знанні причин цієї поведінки, ітоді це завдання наукової психології. Але в повсякденному житті людичасто-густо не знають дійсних причин поведінки іншої людини або знають їхнедостатньо. Тоді, в умовах дефіциту інформації, вони починають приписуватиодин одному як причини поведінки, так іноді і самі зразки поведінки або якісьбільш загальні характеристики. Приписування здійснюється або на основіподібності поведінки сприйманого особи з якимось іншим зразком, що були вминулому досвіді суб'єкта сприйняття, або на основі аналізу власних мотивів,передбачуваних в аналогічній ситуації (в цьому випадку може діяти механізм ідентифікації).Але так чи інакше виникає ціла система способів такого приписування(атрибуції).[3, 82]
Експериментальнідослідження атрибуції поставили надзвичайно важливе питання більш загальногоплану — питання про роль установки в процесі сприйняття людини людиною.Особливо значна ця роль при формуванні першого враження про незнайому людину,що було виявлено в експериментах А.А. Бодальова. Двом групам студентів булапоказана фотографія однієї і тої ж людини. Але попередньо першій групі булоповідомлено, що людина на пред'явленої фотографії є закоренілим злочинцем, адругій групі про цю ж людину було сказано, що він великий вчений. Після цьогокожній групі було запропоновано скласти словесний портрет сфотографованоїлюдини. У першому випадку були отримані відповідні характеристики: глибокопосаджені очі свідчили про приховану злобу, видатне підборіддя — про рішучість«йти до кінця» у злочині і т.д. Відповідно у другій групі ті ж глибокопосаджені очі говорили про глибину думки, а видатне підборіддя — про силу волів подоланні труднощів на шляху пізнання і т.д. [9, 104]
Щоб забезпечитипрогнозування ситуації міжособистісного сприйняття, необхідно взяти до уваги ідругу область досліджень, яка пов'язана з виділенням різних «ефектів», щовиникають при сприйнятті людьми один одного. Найбільше досліджено три таких«ефекту»: ефект ореолу («галоеффект»), ефект новизни і первинності, а такожефект, або явище, стереотипізації.
Сутність «ефектуореола» полягає у формуванні специфічної установки на сприйманого через спрямованеприписування йому певних якостей: інформація, що отримується про якусь людину,категоризирується певним чином, а саме — накладається на той образ, який вжебув створений заздалегідь. Цей образ, раніше існував, виконує роль «ореолу», щозаважає бачити справжні риси і прояви об'єкта сприйняття.
Ефект ореолупроявляється при формуванні першого враження про людину в тому, що загальнесприятливе враження призводить до позитивних оцінок і невідомих якостейсприйманого і, навпаки, загальне несприятливе враження сприяє переважаннюнегативних оцінок. В експериментальних дослідженнях встановлено, що ефектореолу найбільш явно проявляється тоді, коли сприймає має мінімальну інформаціюпро об'єкт сприйняття, а також коли судження стосуються моральних якостей. [3,85]
Тісно пов'язаніз цим ефектом і ефекти «первинності» і «новизни». Обидва вони стосуютьсязначимості певного порядку пред'явлення інформації про людину для складанняуявлення про неї. В одному експерименті чотирьом різним групам студентів бувпредставлений якийсь незнайомець, що йому було сказано: в 1-й групі, що вінекстраверт, по 2-й групі, що він інтроверт; в 3-й групі — спочатку, що вінекстраверт, а потім, що він інтроверт; в 4-й групі — те ж, але в зворотномупорядку. Всім чотирьом групам було запропоновано описати незнайомця в термінахзапропонованих якостей його особистості. У двох перших групах ніяких проблем зтаким описом не виникло. У третій і четвертій групах враження про незнайомцевіточно відповідали порядку пред'явлення інформації: пред'явлена раніше взялагору. Такий ефект отримав назву «ефекту первинності» і був зареєстрований у тихвипадках, коли сприймається незнайома людина. Навпаки, в ситуаціях сприйняттязнайомої людини діє «ефект новизни», який полягає в тому, що остання, тобто новіша,інформація виявляється найбільш значущою.
У більш широкомуплані всі ці ефекти можна розглянути як прояви особливого процесу, якийсупроводжує сприйняття людини людиною, а саме процесу стереотипізації.
Стереотип — цедеякий стійкий образ якого-небудь явища або людини, яким користуються яквідомим «скороченням» при взаємодії з цим явищем. Стереотипи в спілкуванні, яківиникають, зокрема, при пізнанні людьми один одного, мають і специфічнепоходження, і специфічний сенс. Як правило, стереотип виникає на основі доситьобмеженого минулого досвіду, у результаті прагнення будувати висновки на базіобмеженої інформації. Дуже часто стереотип виникає щодо групової приналежностілюдини, наприклад приналежності його до якоїсь професії. Тоді яскраво вираженіпрофесійні риси в зустрінутих в минулому представників цієї професіїрозглядаються як риси, властиві кожному представнику цієї професії («всівчительки повчають», «всі бухгалтери — педанти» і т.д.). Тут проявляєтьсятенденція «виявити сенс» з попереднього досвіду, робити висновки за подібністюз цим попереднім досвідом, не бентежачись його обмеженістю.
Стереотипизаціяв процесі пізнання людьми один одного може призвести до двох різних наслідків.З одного боку до якогось спрощення процесу пізнання іншої людини; в цьомувипадку стереотип не обов'язково несе на собі оцінну навантаження: у сприйняттііншої людини не відбувається «зсуву» у бік її емоційного прийняття чинеприйняття. Залишається просто спрощений підхід, який, хоча і не сприяєточності побудови образу іншого, змушує замінити його часто штампом, але тим неменш у якомусь сенсі необхідний, бо допомагає скорочувати процес пізнання. Удругому випадку стереотипизація призводить до виникнення упередження. Якщосудження будується на основі минулого обмеженого досвіду, а досвід цей бувнегативним, всяке нове сприйняття представника тієї ж самої групи забарвлюєтьсянеприязню. Виникнення таких упереджень зафіксовано в численнихекспериментальних дослідженнях, але природно, що вони особливо негативнопроявляють себе не в умовах лабораторії, а в умовах реального життя, колиможуть завдати серйозної шкоди не тільки спілкуванню людей між собою, але і їхвзаєминам. Особливо поширеними є етнічні стереотипи, коли на основі обмеженоїінформації про окремих представників будь-яких етнічних груп будуютьсяупереджені висновки щодо всієї групи (24, 249-250).
Все сказанедозволяє зробити висновок про те, що надзвичайно складна природа процесуміжособистісної перцепції змушує з особливою ретельністю досліджувати проблемуточності сприйняття людини людиною.
2.3 Вікові ііндивідуальні особливості сприйняття людини людиною
Виступаючи вякості об'єкта пізнання і дії, людина відбивається у свідомості людей івизначає їх поведінку, лише «заломлюючись» через їх внутрішній світ, сформованийлад думок і відносин. Розвиток дитини — з моменту появи на світ і до зрілості — є формування її як члена суспільства. У ході формування дитини як членасуспільства, як особистості, відбувається і процес розвитку її психіки віделементарних форм відображення, притаманних дитині, до вищих форм свідомоговідображення, властивих дорослому. Сприйняття людиною людини розвивається разомз розвитком самого сприймаючого, з формуванням у нього потреби у спілкуванні,пізнанні та праці. Відомо, що наприкінці першого — початку другого місяця життяу дитини з'являються специфічні форми реагування на доглядаючих за неюдорослих, що свідчить про виділення їй дорослого з навколишнього оточення [1,148-150].
М.Ю.Кистяковська вказує, що вже у віці від трьох до шести місяців у дитини виникаєвибіркове ставлення до дорослих. Тримісячна дитина виділяє свою матір знавколишнього, а шестимісячна починає відрізняти чужих від своїх. У яслах,дитячому садку, у дворі різко збільшується коло осіб, з якими дитина пов'язана.Вона стикається з необхідністю диференціювати їх, виділяти в них подібне ірізне. Поглибленням пізнання дитиною інших людей є перехід від називаннядорослих в залежності від виконуваних по відношенню до неї функцій (мама, тато,няня) до розрізнення людей за зовнішніми (віковою і статевою) ознаками, іособливо перехід до використання в розмові займенників для позначенняоточуючих. У процесі оволодіння мовою у дитини встановлюються тимчасові зв'язкиміж тією чи іншою людиною з її оточення і позначають їх словами, між позою,виразом обличчя, жестом і їх словесним позначенням. Зоровий образ іншої людинизбагачується за рахунок вмісту, закріпленого в позначеннях людини, чорт йогозовнішності і різних проявів. Смисловий зміст слова з'єднується з чуттєвимобразом людини. Спілкуючись з близькими дорослими людьми, а потім і з людьми збільш широкого оточення, діти вчаться диференціювати відтінки експресивногоповедінки і за ним «читати» пережите людський стан. Про це свідчать пережитімаленькими дітьми співчуття, страху, радості та інших переживань. [1, 150-152].
Величезну роль урозвитку відображення дитиною дійсності, у розвитку сприйняття їм людьмивідіграє школа. А.А. Бодальова були виявлені наступні дані:
1. З віком присловесному відтворенні зовнішності сприйманої людини в створюваний портрет всебільш часто включаються в якості істотних ознак компоненти, що утворюютьфізичний вигляд. До 21 -26 років відсоток фіксування цього боку зовнішності впорівнянні з відсотком фіксування і відображення її дітьми 7-8 років зростає майжев 2,2 рази.
2. З віком присловесному відтворенні зовнішності все більш часто включається в портрет іншоїлюдини опис рис її експресії як суттєвих ознак зовнішності. Відсоток фіксуванняособливостей експресії до 21 — 26 років у порівнянні з відсотком фіксуванняцього боку учнями 1 класу збільшується майже в 3,6 рази.
3. З вікомнеухильно падає включення в портрет сприйманої людини описів елементів, щоутворюють оформлення зовнішності людини. Відсоток фіксування цього бокузовнішності в описах зовнішності сприйманого людини в порівнянні з відсоткомфіксування її дітьми 7-8 років падає до 21 — 26 років у 14,9 рази.
Величезну роль урозвитку відображення дитиною дійсності, у розвитку сприйняття їм людьмивідіграє школа. А.А. Бодальовим були виявлені наступні дані:
1. З віком присловесному відтворенні зовнішності сприйманої людини в створюваний портрет всебільш часто включаються в якості істотних ознак компоненти, що утворюютьфізичний вигляд. Розвиток сприйняття зовнішнього вигляду іншої людини характеризуєтьсятакож тим, що з віком люди відзначають більшу кількість ознак у виділюванихними частинах обличчя, тіла, експресії сприйманого людини. Якщо першокласникможе виділити порівняно невелику кількість ознак, що вказують на розмір,контур, положення, колір та інші особливості того чи іншого елемента фізичноговигляду, то старші бачать і називають у тих же самих елементах велике числорізних особливостей [1, 150-157].
Порівняннясприйняття людини піддослідними різних вікових груп, проведене А.А. Бодальовимпоказує, що в міру формування індивіда як суб'єкта пізнання зростає ступіньточності відображення їм ознак зовнішності сприйманих людей. Це відноситься якдо відбиття й оцінки піддослідними рис фізичного вигляду, особливостейоформлення зовнішності людини, так і її виразної поведінки, виконуваних їю дій.
Сприймаючи іншихлюдей і відтворюючи потім їх вигляд, дорослі люди виділяють перш за все зрост,очі (колір), волосся (колір), міміку (вираз очей і обличчя), ніс, особливостібудови тіла людини. А.А. Бодальовим були виявлені також і індивідуальніособливості сприйняття людини людиною, відзначаючи фізичні риси людини упортреті, разом з тим порівняно повно і детально фіксує особливості їїекспресії, звертаючи увагу як на міміку, так і на інші її сторони. Крім того, єлюди, для яких не характерна тенденція виділяти в образі сприйманих людейознаки по перевазі якоїсь однієї категорії. Зазначена тенденція має стійкийхарактер і в ній безумовно знаходить вираз індивідуальна манера бачення людиноюінших людей. Вона проявляється не тільки при сприйнятті інших людей, але і вуявленнях пам'яті.
Існуютьіндивідуальні пороги розрізнення змін в експресії. З умінням краще або гіршебачити і диференціювати особливості експресії людини прямо пов'язане формуванняздатності особистості психологічно адекватно взаємодіяти з іншимилюдьми-проявляти чуйність, тактовність, вчасно переживати. Більш тонкерозрізнення відтінків експресії та їх значення одними людьми і більш грубе — іншими є наслідком конкретної практики спілкування, яка формує кожної людини яксуб'єкта пізнання інших людей [1, 140-145].
Неоднаковістьсприйняття одної і тої ж людини різними людьми проявляється в тому, що різнасловесна форма, в якій вони фіксують і оцінюють ознаки його зовнішньоговигляду. Судження, за допомогою яких люди позначають і осмислюють особливостізовнішнього вигляду інших людей, А.А. Бодальов умовно розділив на чотири види:
1) позначаютьвид, величину, колір, положення, форму того чи іншого компоненту у зовнішньомувигляді («худорляву статуру», «кругле обличчя»);
2) штампибуденної свідомості або уявлень, почерпнутих з літератури, живопису («типоверосійське обличчя», «пальці музиканта»);
3) тлумаченнявиразного поведінки («похмуре обличчя», «сумні очі»);
4) естетичнаоцінка того чи іншого компонента або всієї зовнішності.
Таким чином,відображаючи вигляд одних і тих же людей, випробовувані заломлюють його черезту систему образно-понятійного знання про людей, яка у них до цього часусклалася. І вона у кожної людини індивідуально своєрідна, тому що індивідуальносвоєрідний досвід праці, пізнання і спілкування, який у кожному випадкуформував цю систему. Тому і характер осмислювання різними піддослідними виглядуодних і тих же людей також завжди більш і менш різний.
2.4 Професійніособливості сприйняття людини людиною
Неодмінноюумовою перетворення кожної людини в суб'єкт пізнання інших людей є діяльність,включаючись в яку людина виявляється пов'язаним з цими людьми безліччю певнихвідносин.
Зазвичай вситуаціях безпосередньої взаємодії людей завжди вирішується якесь певнезавдання. І для кожного з учасників взаємодії в інших партнерах по діяльностіважливі, перш за все, ті компоненти їх вигляду і поведінки, які найбільшзначимі для рішення завдання діяльності. Відображення цих компонентів взовнішності і поведінці один одного учасниками діяльності включає двавзаємопов'язаних моменти: по-перше, безпосереднє розрізнення і розпізнання їхсеред інших компонентів образу і в загальній картині поведінки і, по-друге,інтерпретацію того психологічного змісту, який, як здається учасникамдіяльності, укладено в цих компонентах-сигналах і має відношення дорозв'язуваної задачі. Зрозуміло, що індивід може отримувати інформацію про іншулюдину не тільки шляхом безпосереднього сприйняття його зовнішнього вигляду іповедінки, але й через мову. У цьому випадку слова виступають як код реальнихознак зовнішнього вигляду іншої людини, пережитих їм станів, його дій, намірів,думки. Оскільки в кожномуконкретному виді безпосередньої взаємодії людей (спілкування педагога ішколяра, контакт лікаря і хворого) для вирішення завдання діяльності маютьзначення певні компоненти вигляду і поведінки, в які спілкуються осібстворюється установка на відображення і осмислення в іншій людині, насампередцих компонентів.
Таким чином,сприйняття людьми один одного, виконуючи в діяльності, яка їх об'єднує,пізнавальну і регулятивну роль, разом з тим саме виявляється під сильнимвпливом цієї діяльності: факт впливу професійної установки на формування улюдини образу сприйняття іншої особистості чітко дає себе знати і тоді, колилюди взаємодіють в інших, ніж ця діяльність, умовах. Створюючи стійкий образ іфіксуючи зміни в цій людині і її поведінці у зв'язку з певними причинами,сприйняття дає особистості можливість діяти в спілкуванні доцільно.
3. Методикисоціально-психологічної діагностики
Надзвичайноскладна природа процесу міжособистісного сприйняття змушує з особливоюретельністю досліджувати проблему точності сприйняття людини людиною.Цепитання пов'язане з рішенням більш загальної теоретико-методологічної проблеми:що взагалі означає «точність» сприйняття соціальних об'єктів. При сприйняттіфізичних об'єктів ми можемо перевірити точність сприйняття, зіставивши йогорезультати з об'єктивною фіксацією, вимірюванням деяких якостей і властивостейоб'єктів. У разі пізнання іншої людини враження, отримане про нього сприймаючимсуб'єктом, нема з чим порівняти, тому що відсутні методики прямої реєстраціїчисленних якостей особистості іншої людини. Звичайно, певну допомогу можуть вданому випадку зробити різні особистісні тести, але, по-перше, не існує тестівдля виявлення і вимірювання всіх характеристик людини (отже, зіставлення якщо йможливо, то тільки за тими характеристиками, для яких існують тести), по друге,як це вже зазначалося, тести не можна розглядати як єдиний інструментдослідження особистості, оскільки їм притаманні ті чи інші обмеження. [Андр,86]
Аналогічнапроблема виникає і в тому випадку, коли використовується метод експертнихоцінок. В якості експертів вибираються люди, які добре знають тієї людини, якавиступає об'єктом сприйняття. Їх судження про нього («експертні оцінки»)зіставляються з даними суб'єкта сприйняття. У порівнянні з тестами експертніоцінки володіють важливою перевагою: тут ми маємо справу з критерієм, практичноне лімітує вибір параметрів міжособистісного сприйняття (Жуков, 1977. С. 31),як це має місце у випадку застосування тестів. Ці експертні оцінки відіграютьроль того зовнішнього критерію, який представляє собою «об'єктивні дані». Але ів цьому випадку ми по суті маємо знову два ряди суб'єктивних суджень: суб'єктасприйняття та експерта (який теж виступає суб'єктом сприйняття, і, значить,його судження аж ніяк не виключають елементу оцінки).
Проте і тести, іекспертні оцінки в певних випадках приймаються в якості зовнішнього критерію,хоча їх застосування не знімає основні труднощі. Ця трудність — відсутністьможливості перевірити точність сприйняття іншої людини шляхом прямогозіставлення з даними об'єктивних методик — змушує шукати інші підходи до самогорозуміння проблеми та шляхів її вирішення.
Один з такихшляхів — осмислення всієї сукупності «перешкод», що стоять на шляхуміжособистісної перцепції. До таких «перешкод» можуть бути віднесені всірозглянуті нами механізми, ефекти, що виникають у цьому процесі. Звичайно,знання того факту, що враження про людину категорізуються в основному на основіминулого досвіду або що при формуванні їх діє ефект первинності, непрямим чиномдопомагає у встановленні неточності міжособистісного сприйняття. Однак знанняцих механізмів може лише вказати на факт такої неточності, але не допомагає увизначенні міри її.
Те ж стосуєтьсяй іншого ряду засобів, а саме — до більш пильного вивчення перцептивнихздібностей суб'єкта сприймання. У цьому випадку можна встановити (і зробити цедосить точно), яке співвідношення характеристик сприймає і об'єкта сприйняття.В експериментах по міжособистісної перцепції встановлюються чотири групифакторів: а) змінні, за допомогою яких суб'єкт сприймання описує самого себе, б)раніше знайомих особистостей, в) відносини між собою і об'єктом сприйняття,нарешті г) ситуаційний контекст, в якому здійснюється процес міжособистісноїперцепції. Якщо співвіднести між собою ці чотири групи факторів, можнапринаймні визначити, в який бік властиво зміститися сприйняттю в кожномуконкретному випадку. Важливим чинником підвищення точності сприйняття іншоїлюдини є отримання від нього зворотного зв'язку, що допомагає відкоригуватиобраз і сприяє більш точному прогнозу поведінки партнера по спілкуванню(Соловйова, 1992 ).
3.1 Методика«Q-сортування» тенденцій поведінки в групі
Мета:вивчення уявлень випробуваного про себе. Може бути також використана длявизначення «ідеального« Я »» індивіда або його уявленні про те, яким йогобачать інші. Дані параметри можуть бути досліджені на підставі аналізу 6тенденцій поведінки людини в групі: залежність, незалежність, товариськість,нетовариськість, прийняття боротьби і ухилення від боротьби.
Порядокдослідження. Текст методики складається з 60 висловлюваньі може бути пред'явлений випробуваному у вигляді списку або на окремих картках.Випробуваному пропонується ознайомитися з твердженням і відповісти «так», якщовоно відповідає його уявленню про себе, чи «ні», якщо воно суперечить йогоподанням. У виняткових випадках дозволяється відповісти «сумніваюся». Відповідіфіксуються в реєстраційному бланку. У разі використання карток випробуванийрозкладає їх залежно від відповіді на три групи.
Інструкція:«вашій увазі пропонується 60 тверджень, що стосуються поведінки людини в групі.Прочитайте послідовно кожне з них і дайте відповідь «так», якщо воно відповідаєвашому уявленню про себе, чи «ні», якщо не відповідає йому ».
Текстметодики:
1. Я критичний до товаришів НІ
2. У мене виникає тривога, коли в групіпочинається конфлікт ТАК
3. Я схильний слідувати порадам лідера ТАК
4. Я не схильний створювати занадто близьківідносини з товаришами НІ
5. Мені подобається дружність у групі ТАК
6. Я схильний суперечити лідеру НІ
7. Відчуваю симпатію до одного-двох певнихтоваришів ТАК
8. Уникаю зустрічей і зборів у групі НІ
9. Мені подобається похвала лідера ТАК
10. Я незалежний у судженнях і манеріповедінки ТАК
11. Я готовий стати на чийсь бік у суперечціТАК
12. Я схильний керувати товаришами ТАК
13. Радію спілкуванню з одним-двома друзямиТАК
14. При появі ворожості з боку членів групия зовні спокійний ТАК
15. Я схильний підтримувати настрій усієїгрупи ТАК
16. Не надаю значення особистим якостямчленів групи НІ
17. Я схильний відволікати групу від їїцілей НІ
18. Відчуваю задоволення, протиставляючисебе лідеру НІ
19. Хотів би зблизитися з деякими членамигрупи ТАК
20. Волію залишатися нейтральним у суперечціТАК
21. Мені подобається, коли лідер активний ідобре керує ТАК
22. Волію холоднокровно обговорювати розбіжностіТАК
23. Я недостатньо стриманий у вираженніпочуттів НІ
24. Прагну згуртувати навколо себеоднодумців ТАК
25. Незадоволений занадто формальним(діловим) ставленням ТАК
26. Коли мене звинувачують, я гублюся імовчу НІ
27. Волію погоджуватися з основниминапрямками в групі ТАК
28. Я прив'язаний до групи в цілому більше,ніж до певним товаришам НІ
29. Я схильний затягувати і загострюватисуперечку НІ
30. Прагну бути в центрі уваги ТАК
31. Я хотів би бути членом більш вузькоїгрупи НІ
32. Я схильний до компромісів ТАК
33. Відчуваю занепокоєння, коли лідер чинитьвсупереч моїм очікуванням НІ
34. Болісно відношуся до зауважень друзів НІ
35. Можу бути підступним і вкрадливим НІ
36. Я схильний прийняти на себе керівництвов групі ТАК
37. Я відвертий у групі ТАК
38. У мене виникає занепокоєння під часгрупового розбіжності ТАК
39. Волію, щоб лідер брав на себевідповідальність при плануванні робіт ТАК
40. Я не схильний відповідати на проявидружелюбності НІ
41. Я схильний сердитися на товаришів НІ
42. Я намагаюся вести інших проти лідера НІ
43. Легко знаходжу знайомства за межамигрупи ТАК
44. Намагаюся уникати бути втягнутим всуперечку ТАК
45. Легко погоджуюся з пропозиціями іншихчленів групи ТАК
46. Чиню опір утворенню угруповань у групіТАК
47. Коли роздратований, я глузливий ііронічний НІ
48. У мене виникає ворожість до тим, хтонамагається виділитися НІ
49. Віддаю перевагу меншу, але більш інтимнугрупу НІ
50. Намагаюся не показувати свої справжніпочуття НІ
51. Стаю на бік лідера в групових розбіжностяхНІ
52. Я ініціативний у встановленні контактіву спілкуванні ТАК
53. Уникаю критикувати товаришів ТАК
54. Віддаю перевагу звертатися до лідерачастіше, ніж до інших НІ
55. Мені не подобатися, що відносини в групізанадто фамільярні НІ
56. Люблю затівати суперечки НІ
57. Прагну удержати своє високе положення вгрупі НІ
58. Я схильний втручатися в контактизнайомих і порушувати їх НІ
59. Я схильний до перепалок, задерикуватийНІ
60. Я схильний виражати невдоволення лідеромНІ
Обробкаданих та інтерпретація результатів
Залежність 3, 9,15, 21, 27, 33, 39, 45, 51, 54 13
Незалежність 6,12, 18, 24, 30, 36, 42, 48, 57, 60 7
Товариськість 5,7, 13, 19, 25, 31, 37, 43, 49, 52 15
нетовариськість4, 10, 16, 22, 28, 34, 40, 46, 55, 58 5
Прийняття«боротьби» 1, 11, 17, 23, 29, 35, 41, 47, 56, 59 4
Уникнення«боротьби» 2, 8, 14, 20, 26, 32, 38, 44, 50, 53 16
Відповідівипробуваного, згідно ключу, розподіляються по 6-ти тенденціям. Підраховуєтьсячастота прояву кожної з тенденцій. Причому кількість відповідей «так» за однієюз тенденцій підсумовується з кількістю відповідей «ні» з полярної тенденції, всполученої парі. Наприклад, кількість позитивних відповідей по шкалі«залежність» складається з кількістю негативних відповідей за шкалою«незалежність».
Тенденція дозалежності розуміється як внутрішнє прагнення індивіда до прийняття груповихнорм, стандартів і морально-етичних цінностей. Тенденція до товариськостісвідчить про контактності, прагненні утворювати емоційні зв'язки як у своїйгрупі, так і за її межами. Тенденція до «ухвалення боротьби» розглядається якактивне прагнення до досягнення більш високого статусу в системіміжособистісних відносин. Протилежна тенденція — ухилення від боротьби свідчитьпро прагнення піти від взаємодії, зберегти нейтралітет у групових суперечках іконфліктах, схильність до компромісних рішень. Кожна з цих тенденцій, мабутьмає внутрішню і зовнішню характеристику, тобто може бути внутрішньо властивоюіндивіду, а може бути зовнішньої, своєрідною «маскою», що приховує справжнє обличчялюдини. Якщо отримане число, про який говорилося вище, наближається до 20-ти,то можна говорити про справжній перевагу тієї чи іншої стійкої тенденції,властивої індивіду і виявляється не тільки в певній групі, але і за її межами.
У разі, якщокількість відповідей «так» однієї тенденції виявляється рівною кількостіпозитивних відповідей по протилежній тенденції (наприклад,залежність-незалежність), то таке положення може говорити про наявністьвнутрішнього конфлікту особистості, яка знаходиться у владі однаково вираженихпротилежних тенденцій.
3-4 відповіді«сумніваюся »за окремими тенденціям розглядаються як ознака нерішучості,ухильності, астенічні, однак в інших випадках це може свідчити про відомувибірковості в поведінці, про тактичної гнучкості, стеничности. Ці якості можнаверифікувати, аналізуючи їх сукупності з іншими особистісними особливостями.
У даномувипадку, можна говорити про чітку вираженість у людини такої риси, як«уникнення боротьби», що свідчить про прагнення піти від взаємодії, зберегтинейтралітет у групових суперечках і конфліктах, схильність до компроміснихрішень.
Також доситьоднозначна тенденція до залежності, що розуміється як внутрішнє прагненняіндивіда до прийняття групових норм, стандартів і морально-етичних цінностей.Тенденція до товариськості свідчить про контактность, прагнення утворюватиемоційні зв'язки як у своїй групі, так і за її межами.
3.2 Діагностикамотиваційних орієнтації у міжособистісних комунікаціях (І.Д. Ладанов, В.А.Уразаева)
Призначення.Методика націлена на визначення основних комунікативних орієнтації та їхгармонійності в процесі формального спілкування.
Інструкція.Вам необхідно вибрати один з варіантів відповідей на запропоновані вопитувальнику твердження:
а) саме так;
б) майже так;
в) здається,так;
г) може бути,так.
У процесі роботиз методикою намагайтеся спиратися на свій досвід спілкування з партнерами поділовому спілкуванню.
Опитувальник
1. Мій партнер дивиться на предметобговорення всебічно, враховуючи і мою точку зору. А
2. Мій партнер вважає мене гідним поваги. А
3. Коли обговорюються різні точки зору, мивникаємо з партнером у справу за суті. Дрібниці нас не хвилюють. А
4. Я впевнений, що партнер розуміє моїнаміри з приводу створення добрих взаємовідносин з ним. А
5. Мій партнер завжди гідно оцінює моївисловлювання. А
6. Мій партнер відчуває, коли в ході бесідитреба слухати, а коли говорити. Б
7. Я упевнений, що при обговоренніконфліктної ситуації проявляю стриманість. А
8. Я відчуваю, що партнер може зацікавитисяпредметом мого повідомлення. А
9. Мені подобається проводити час у бесідахз партнером. А
10. Коли ми з партнером приходимо до угоди,то добре знаємо, що кожному з нас робити. Б
11. Якщо обстановка того вимагає, то мійпартнер готовий продовжити обговорення проблеми до її з'ясування. А
12. Я намагаюся йти назустріч проханням могопартнера. А
13. Обидва, мій партнер і я, намагаємосядогодити один одному. А
14. Мій партнер зазвичай говорить по суті,без зайвих слів. Б
15. Після обговорення з партнером різних точокзору я відчуваю, що це йде мені на користь. А
16. Будучи засмученим, я використовуюзанадто різкі висловлювання. Г
17. Я намагаюся щиро зрозуміти намір могопартнера. А
18. Я цілком можу розраховувати на щирістьмого партнера. А
19. Я вважаю, що добрі взаємини залежать відзусиль обох сторін. А
20. Після будь-якої сварки з партнером мизазвичай намагаємося бути один до одного уважніше. А
Обробката інтерпретація результатів
Діагностуютьсякомунікативні орієнтації визначаються за допомогою ключа.
Ключ
Орієнтація наприйняття партнера: 2, 5, 9, 12, 14, 18, 20; 27
Орієнтація наадекватність сприйняття і розуміння партнера: 1, 4, 6, 8, 11, 15, 19; 27
Орієнтація надосягнення компромісу: 3, 7, 10, 13, 16, 17, 21. 24
Діапазон кожноїіз шкал коливається від 7 до 28 балів.
Кількісназначимість відповідей (у балах) визначається наступним чином:
а) Саме так — 4бали;
б) Майже так — 3бали;
в) Здається, так- 2 бали;
г) Може бути,так — 1 бал.
Про ступіньвираженості кожної з шкал можна судити на підставі наступних показників:
21 і більше — висока;
8 -20 — середня;
7 і менше — низька.
Загальнийсумарний показник, що характеризує абсолютну гармонійність комунікативнихорієнтації, дорівнює 84 балам.
Рівні загальноїгармонійності комунікативних орієнтації можуть бути представлені в наступномувигляді:
64 і більше — високий рівень;
30-63 — середнійрівень;
29 і менше — низький рівень.
У даномувипадку, усі орієнтації дуже ярко виражені, абсолютна гармонійністькомунікативних орієнтації, дорівнює 78 балам з 84 можливих, що говорить прогармонійність відносин ділових партнерів.
3.3 Діагностикакомунікативного контролю (М. Шнайдер)
Призначення.Методика призначена для вивчення рівня комунікативного контролю. Згідно з М.Шнайдеру, люди з високим комунікативним контролем постійно стежать за собою,добре інформовані, де і як себе вести. Управляють своїми емоційними проявами.Разом з тим вони відчувають значні труднощі в спонтанності самовираження, нелюблять непрогнозованих ситуацій.
Люди з низькимкомунікативним контролем безпосередні і відкриті, але можуть сприйматисяоточуючими як зайво прямолінійні і нав'язливі.
Інструкція.Уважно прочитайте 10 висловлювань, що відображають реакції на деякі ситуаціїспілкування. Кожне з них оціните як вірне (В) або невірне (Н) стосовно до себе,поставивши поруч з кожним пунктом відповідну літеру.
Опитувальник
1. Мені здається важким наслідувати іншихлюдей. Н
2. Я зміг би зваляти дурня, щоб привернутиувагу оточуючих. В
3. З мене міг би вийти непоганий актор. В
4. Іншим людям іноді здається, що моїпереживання більш глибокі, ніж це є насправді. В
5. У компанії я рідко опиняюся в центріуваги. Н
6. У різних ситуаціях у спілкуванні зіншими людьми я часто поводжуся по-різному. В
7. Я можу відстоювати тільки те, у чомущиро переконаний. В
8. Щоб досягти успіху в справах і встосунках з людьми, я часто буваю саме таким, яким мене очікують бачити. В
9. Я можу бути дружелюбним з людьми, якихне виношу. В
10. Я не завжди такий, яким здаюся. Н
Обробката інтерпретація
По1 балу нараховується на відповідь «Н» на питання 1, 5, 7 і за відповідь «В» навсі інші питання. Підраховується сума балів.
0-3бала — низький комунікативний контроль; висока імпульсивність у спілкуванні,відкритість, розкутість, поведінка мало піддається змінам залежно від ситуаціїспілкування і не завжди співвідноситься з поведінкою інших людей.
4-6балів — середній комунікативний контроль; у спілкуванні безпосереден, щироставиться до інших. Але стриманий в емоційних проявах, співвідносить своїреакції з поведінкою оточуючих людей.
7-10балів — високий комунікативний контроль; постійно стежить за собою, керуєвираженням своїх емоцій.
Вданому випадку людина набрала 6 балів, що свідчить про її щирість у спілкуванніта безпосередність.
Висновок
Стереотипиє невід'ємним елементом повсякденної свідомості. Соціальні стереотипиформуються відносно легко, оскільки наше власне виховання і культура породжуютьу нас ряд очікувань щодо поведінки та рис інших людей. Джерелом формуваннясоціальних стереотипів є як особистий досвід людини, так і виробленісуспільством норми, які людина отримує при навчанні, вплив засобів масовоїінформації та безпосередніх контактів із значущими і авторитетними людьми.
Відповіднодо завдань нашого дослідження, ми познайомилися з різними теоретичнимипідходами, наявними в психологічній літературі з даної проблематики, іструктурували інформацію, виділивши, на наш погляд, основні закономірностіформування соціальних стереотипів.
Вумовах повсякденної взаємодії з різними людьми — людина поступово вчитьсятипізувати і класифікувати їх, причому в цю класифікацію включається більше чименше число типів. Наявності такої «класифікації» людина у себе, як правило, неусвідомлює, проте окремі її «ланки» при пізнанні ним інших людей постійно«говорять своє слово», що особливо помітно, коли йому доводиться сприйматинезнайомих людей і давати оцінку їх особистості. При виявленні у пізнаваногообличчя таких же ознак, як ті, на підставі котрих у людини перш сформувалосяпоняття про певний тип особистості, він, знаючи, як веде себе даний тип в тійчи іншій ситуації, прогнозує поведінку названої особи і вибирає для себе повідношенню до нього спосіб дій, якого він звик дотримуватися при спілкуванні, зпредставниками зазначеного типу.
Вобразі, який у індивіда виникає в процесі спілкування з іншою людиною, вхарактері розуміння ним інших людей завжди знаходить вираз сформованість самогопізнає людини як суб'єкта праці, пізнання і спілкування. У них проявляєтьсярівень розвитку його як представника певної народу, суспільного класу, групи,як члена певного колективу. У них виступає також його громадянська іпсихологічна зрілість, його професія, сформовані у нього вимоги до людей.
Системаобразів і понять, в яких узагальнено досвід пізнання людей і виражені вимоги доїх вигляду і поведінки, складається в основному під впливом суспільства, членомякого він є, і разом з тим завжди несе на собі печатку того неповторимогошляху, який пройшла людина, формуючись як особистість.
Списоквикористаної літератури
1. Агєєв В.С.Міжгрупова взаємодія: соціально-психологічні проблеми / В. С. Агєєв — М., 1990.
2. Агєєв В.С.Психологічне дослідження соціальних стереотипів / В.С. Агєєв / / Питанняпсихології. — 1986. — № 1.
3. Андрєєва Г.М.Соціальна психологія / Г.М. Андрєєва. — М.: АСПЕКТ-ПРЕСС, 1999.
4. Бабаєва А.В.Чоловіче і жіноче поведінку в історії культури (посібник зі спецкурсу) / А. В.Бабаєва. — Воронеж, 2000.
5. Бергер П. Соціальнеконструювання реальності / Бергер П., Лукман Т. — М., 1997.
6. Бодальов А.А. Про соціальніеталони і стереотипи та їх ролі в оцінці особистості / А.А. Бодальов, В.М.Куніцина, В.М. Панфьорова / / Людина і суспільство: (вчені записки НИИКСИ). — Л.: вид-во Л. ун-т. — Вип. 9. — 1971.
7.Бодальов А.А.Особистість і спілкування: Вибрані праці. — М.: Педагогіка, 1983.-272с.
8. Бодальов А.А.Психологія про особистість. М.: Изд-во Моск. Ун-ту, 1988. -188с.
9. Бодальов А.А.Сприйняття і розуміння людини людиною. М., 1982.
10. Виготський Л.С.Історія розвитку вищих психологічних функцій. Собр. соч. М., 1983, т. 2.
11. Демьянков В.З.Стереотип / Демьянков В.З. / / Короткий словник когнітивних термінів /Кубрякова О.С., Демьянков В.З., Панкрац Ю.Г., Лузіна Л.Г. Під заг. ред. Є.С.Кубрякова. — М.: філологіч. фак-т МГУ ім. М.В. Ломоносова, 1996.
12. Знаків В.В.Психологічне дослідження стереотипів розуміння особистості учасників війни вАфганістані / В. В. Знаків / / Питання психології. — 1990. — № 4.
13. Кон І.С. Психологіязабобону (про соціально-психологічних коренях етнічних упереджень) / І.С. Кон // Новий світ. — 1966. — № 9.
14. Кон І.С.Соціологічна психологія: вибрані психологічні праці / І.С. Кон. — М. — Воронеж,1999.
15. Короткий психологічнийсловник / Укл. Л.А. Карпенко; під заг. Ред. А.В. Петровського, М. Г.Ярошевського. — М.: Політвидав, 1985.
16. Майерс Д. Соціальнапсихологія / Майерс Д. — СПб.: Питер, 2001.
17. Мацумото Д.Психологія і культура / Д. Мацумото. — СПб.: ПРАЙМ-Еврознак, 2002.
18.Мясищев В.М. Психологіявідносин: Під редакцією А.А. Бодалева / Вступна стаття
19. Налчаджян А.А.Соціально-психічна адаптація особистості / А.А. Налчаджян. — Єреван, 1988.
20. Психологія.Словник. / За заг. ред. А.В. Петровського, М.Г. Ярошевського. — 2-е вид. — М.,1990.
21. Сорокін П.А.Людина. Цивілізація. Товариство. / П. А. Сорокін. — М., 1992.
22. Сорокін Ю.О.Стереотип, штамп, кліше: До проблеми визначення понять / Сорокін Ю.О. //Спілкування: Теоретичні та прагматичні проблеми. — М., 1998.
23. Соціальнаідентифікація особистості / За ред. В. Ядова. — М., 1993.
24. Стефаненко Т.Г.Соціальні стереотипи і міжособистісні відносини / Т.Г. Стефаненко / /Спілкування й оптимізація спільної діяльності / За ред. Г.М. Андрєєвої, Я.Яноушек. — М.: изд-во Моск. Ун-ту, 1987.
25. Стефаненко Т.Г.Соціальні стереотипи і міжетнічні відносини / Т.Г. Стефаненко / / Спілкування йоптимізація спільної діяльності / За ред. Г.М. Андрєєвої, Я. Яноушек. — М.:изд-во Моск. Ун-ту, 1987.
26. Стефаненко Т.Г.Етнопсихологія. / Стефаненко Т.Г. — М., 2000.
27. Рубінштейн С.Л.Принципи та шляхи розвитку психології. М., 1960.
28. Узнадзе Д.М.Експериментальні основи дослідження установки / Д.Н. Узнадзе / / Психологічнідослідження. — М., 1966.
29. Шибутані Т.Соціальна психологія / Т. Шибутані. — М., 1969.
30. Шихирев П.М.Сучасна соціальна психологія в Західній Європі / П.М. Шихирев. — М.: Наука,1985.
31. Шнейдер Л.Б.Професійна ідентичність / Шнейдер Л.Б. — М., 2000.
32. Матеріали сайта psylist.net
33. Матеріали сайта www.scorcher.ru
34. Матеріали сайта www.library.ru
35. Матеріали сайта psyfactor.org