Рольімені в житті людини
Зміст
Вступ
1.Ономастика
2.Історія виникнення імен
2.4Ім’я людини у наші дні
3.Історія виникнення прізвищ
4.Ім’я та доля
4.1Значення та характеристика імен хлопців 5 – А класу
4.2Характеристика по батькові хлопців
4.3Значення та характеристика імен дівчат 5 – А класу
4.4Характеристика по батькові дівчат
Післямова
Використаналітература
…взагалі без імення ніхто між людей
небуває -
Хтоб не родився на світ – родовита
людиначи проста,
Кожногоз них, породивши, іменням
батькинаділяють.
Гомер,Одіссея
Вступ
Ім’я…Воно стало найвірнішим другом людини. Воно міцно й нерозривно переплелося збезліччю справ людського буття.
Убезкінечному ряді живих істот Людина наділена одним незвичайним правом: тількивона має привілей вибирати наймення – собі, дітям своїм, усьому навколишньому,містам, селам, звірам, рослинам, планетам, часточкам атома. прізвище ім’я український ономастика
Ім’ямає велике значення в житті кожного з нас, воно супроводжує все і всіх, моввірний друг. Наймення людей, як і різні, зокрема географічні назви, що значноюмірою утворилися саме на ґрунті імен, є, можливо, одним із найдавнішихпрошарків нашої рідної мови. Власні імена та назви є до того ж своєріднимдовговічним дзеркалом, у якому відбиваються певні риси історії, життя йкультури народу, його інтернаціональні зв’язки.
Длявисвітлення багатьох загадкових або давніх фактів із життя людських наймень,для вивчення механізму створення та побутування їх, тих наймень, отождоводиться вдаватися до історії народів мало не всього світу, до соціології,культури, літератури, етнографії, мовознавства та інших наук. Ознайомлення зісторією людських наймень, із їх таємницями дає багато корисного й цікавоговсім тим, хто прагне знати більше й краще.
Наукапро людські наймення розкриває й з’ясовує безліч малопомітних, однак важливихдеталей з життя наших пращурів. Вона вказує на місце розселення давніх, інколий невідомих за документами племен та народностей. Як живий свідок ця наукаоповідає про давні звичаї та ремесла, господарство та сімейні стосунки сивоїдавнини.
Узолоту копальню перетворюють науку про наші імена вчені-мовознавці. Доситьсказати, що, якби не були нам відомі з різних документів наймення прадавніхлюдей, ми не знали б безлічі слів нашої мови. Не мали б уявлення про їхнійповний родовід. Так, у жодному із словників давньоукраїнської мови, кажутьвчені, не зустрічаються, наприклад, такі слова, як копил, бірюк, росомаха таінші, зате як наймення чи прізвиська всі вони зафіксовані на сторінках вицвілихдокументів, починаючи з ХVІ сторіччя.
Нашінаймення тісно переплелися також з географією, бо, як ми вже згадували,більшість її назв в основі своїй має ці ж такі наймення; з літературою ймистецтвом (тут не раз імена, прізвища й прізвиська досить вдало характеризуютьперсонажів); із ботанікою (квітку хризантему, скажімо, названо ім’ям дівчини, адівчину Маргариту навпаки – ім’ям квітки); з наукою й технікою; з медициноютощо.
Отже,добре було б, аби кожний з нас хоча б трохи ознайомився з історією імен, ізпоезією людського наймення. Ми не маємо права забути, що наше наймення – цежива нитка, яка зв’язує нас із рідним народом, із рідним краєм та йогокультурою, з багатьма народами планети, з нев’янучою українською трояндою –поетичною мовою.
1.
1. Ономастика
Унаукових дослідженнях про мову існує спеціальний розділ, цілий напрямоклінгвістичних досліджень, присвячений іменам, назвам, найменуванням.
Цейрозділ має назву ономастика. Цей термін пов’язаний з грецькимсловом онома – ім’я.
Ономастика(від грецького оnomastikós – який має відношення до найменування, onoma-ім’я, назва):
1)розділ мовознавства, який вивчає особові імена, історію їх виникнення таперетворення у результаті довготривалого вживання у мові-джерелі або у зв’язкуіз запозиченням їх з інших мов.
2)власні імена різних типів (ономастична лексика), які у відповідності зоб’єктами поділяються на антропоніміку, топоніміку, зоонімію (власні іменатварин), астронімію, космонімію (назви зон та частин Всесвіту), теонімію (іменабогів) та інше.
Власніімена людей, форми по батькові, прізвища, прізвиська, псевдоніми відносяться дорозділу ономастики, який називається антропоніміка (від грецького антропос– людина).
Ономастичнідослідження допомагають виявляти шляхи міграцій та місця минулого розселеннярізних народів, мовні та культурні зв’язки, стародавній стан мов та їхдіалектів. Топонімія дуже часто є єдиним джерелом інформації про зниклімови та народи.
Згідноз Книгою Буття, першими отримали особові імена самі люди, відомі їм місця наземлі, тварини (свійські та дикі) та відомі небесні світила. Ці об’єкти та їхімена заповнювали ономастичний простір прадавньої людини. Час спливав та цейпростір розширювався, отримали імена нові типи об’єктів.
Сучаснаономастика – це комплексна наукова лінгвістична дисципліна, яка має своє колопроблем та методів. Ономастичні дослідження допомагають вивченню шляхівміграції окремих етносів, визначенню місць їх проживання, установленню більшстародавнього стану окремих мов, визначенню мовних та культурних контактіврізних етносів.
2.
2. Історіявиникнення імен
Офіційненайменування людини у нашій країні складається з трьох частин – це ім’я, побатькові та прізвище. Кожна з цих складових має своє значення у формуванніхарактеру та долі людини. Розглянемо історію виникнення та значення наших імен,по батькові та прізвищ.
Яквиникли наші імена? Які джерела живили і живлять їх склад? Які процеси унайменуванні новонароджених спостерігаємо нині? Відповіді на ці питанняцікавлять багатьох людей.
Удавнину люди сприймали ім’я, як щось матеріальне, як невід’ємну частину людини.Вони приховували свої імена від ворогів, вважаючи, що одного знання іменідостатньо для того, щоб нашкодити кому-небудь. Іноді вони писали на своїх п’ятахімена своїх ворогів, щоб під час ходіння робити зло власникам цих імен.
Системаімен, що побутує в українського, російського і білоруського народів,формувалася протягом багатьох століть.
Воснові багатьох українських особових імен, яквідомо, вельми часто лежать різні загальновживані слова й давні назви прикметлюдини, назви звірів, птахів, рослин, речей, назви річок, міст та інше. І словаті бувають не тільки слов’янські, а й іншомовні: грецькі, латинські, східних таінших народів.
Вісторії особових імен вирізняються два етапи: дохристиянський період та періодпісля прийняття християнства.
Довведення християнства особові імена були прізвиськами, які давалися тій чиіншій людині через певні обставини. Ці імена-прізвиська були дуже різноманітні.Їх підказували здебільшого різні обставини родинного життя. У так званихчислових іменах був майже весь числовий ряд від одного до десяти: перша дитинау сім’ї– Первак, третя – Третяк і так далі. Дуже розповсюджені булиімена, які давали за кольором шкіри або волосся та за іншими зовнішнімиознаками: Біленький, Чорнявий, Великий, Головатий та інші.Окрім імен, які давалися за зовнішніми ознаками, були й такі, щопривласнювалися в залежності від характеру та поведінки дитини: Безсон,Крикун, Забава. Довгоочікуваного сина називали Ждан , небажаного Неждан, Нечай , єдиний син діставав ім’я Одинець. В особових іменахдуже часто відображалася пора року, коли дитина з’явилася на світ: Зима,віра в магічну силу імені, спільного із назвою рослини, тварини тощо:Береза,Лев, Орел, Сокіл та інші. Імена з негативним емоційним забарвленнямдавалися, як застережний захід: за уявленням наших пращурів, погані імена, такіяк Горе, Захворай, оберігали дітей від дії злих сил. У дохристиянськийперіод поряд з одноосновними іменами функціонувалиі двоосновні з компонентами — слав, — мир, — волод, — гост, — бор: Милослав,Радослав, Володимир, Всеволод, Ратибор та інші.
Післяприйняття християнства увійшли у практику так звані календарні імена. Цеособові імена, які давалися людям за церковним календарем, у якому вони булирозподілені по всіх днях року. Християнські імена були також прізвиськами людей– греків, євреїв, римлян, єгиптян, але вони потрапили у календарі у своїхсправжніх іномовних звучаннях без перекладу. Кожне з цих імен можна перекластина нашу мову та дізнатися про його значення.
Сучасніімена дослідники поділяють на шість основних груп :
1.Візантійськіхристиянські імена, або імена християнського календаря, запозичені разом ізвведенням християнства на Русі у Х ст. До візантійських імен належать,наприклад, популярні в Україні імена Іван, Олексій, Михайло, Григорій, Петро,Федір, Ганна, Олена, Катерина. На українському мовному ґрунті вони набули специфічногозвукового оформлення, обросли різноманітними варіантами і вже давно не сприймаютьяк запозичені.
2.Давньоруські,або дохристиянські — Володимир, Всеволод, Ростислав,Людмила, Ждан, Горобець, Красной, Любава таінші, у тому числі кальки з грецької мови типу Богдан, Віра, Надія,Любов, і окремі імена скандинавського походження, що побутували в ДавнійРусі, — Ігор, Олег, Ольга.
3.Імена,запозичені із західнослов’янських і південнослов’янськихмов: Ванда, Ружена, Власта, Квітослава та інші.
4.Нові імена, які почали з’являтися післяреволюції 1917 року, коли церква була відокремлена від держави і батьки здобулиправо дати дітям імена, що виходили за межі канонічних. Помітну групу складалиімена, що відображали революційну ідеологію, нові явища суспільного життя, реаліїтогочасної дійсності: Воля, Свобода, Слава, Октябрина, Кім, Тракторината інші. Імена-неологізми поповнювалися за рахунок назв квітів: Лілія,Піонія тощо. Іменами ставали слова типу Геній, Ідеал, Ідея, Новела,Іскра та подібні. Як показує мовна практика, перевірку часом витримали далеконе всі імена-неологізми 20-х років.
5.Імена, запозичені із західноєвропейських мов, типу Альберт, Арнольд,Артур, Вільгельм, Франц, Жанна, Елеонора та подібні. Їх поширенню сприялипопулярні твори зарубіжної художньої літератури, преса, радіо, кіно. Так, начесть героїнь трагедій Вільяма Шекспіра дівчаток називали Дездемоною,Джульєттою, Офелією, на честь героїні опери Джузеппе Верді «Травіата» — Віолеттою. Надмірне захоплення іншомовними іменами, характерне для 20-30-х років,уже в 40-х роках різко спадає.
6.Індивідуальні імена-новотвори, які виникають у колі тієї чи іншої родини. Дотаких, наприклад, можна віднести ім’яВальжанна, згадане у творі І. Григурка «Ватерлінія».
Унаші дні переважна більшість імен, якими називають новонароджених, належить досистеми традиційних імен, успадкованої від поколінь, але естетичновідшліфованої.
Іменав залежності від ситуації мовлення можуть виступати у найрізноманітнішихвидозмінах. Поряд з офіційними повними документальними іменами існуютьрозмовно-побутові (скорочені, чи усічені, здрібніло-пестливі тазгрубіло-зневажливі) їх варіанти.
Єпідстави констатувати повну відсутність соціальної диференціації особових іменв Україні (однаковим набором імен користуються в родинах робітників, селянінтелігенції), інтенсивне зближення міського і сільського іменного репертуару.
Особовеім’я – це юридично зафіксоване слово, за допомогою якого (разом із формою побатькові та прізвищем) здійснюється індивідуалізація, чи, як кажуть фахівці,легалізація особи. За існуючими законами в нашій країні, батьки зобов’язані зареєструватидитину протягом трьох місяців після її народження. Зафіксована в актовій книзіі в свідоцтві про народження тричленна формула має бути точно відтворена внаступних документах особи. Порядок присвоєння імені новонародженомувизначається законодавством України.
Довибору імені батькам слід ставитися з усією відповідальністю, щоб не довелосяїх дітям у майбутньому порушувати питання про зміну імені в юридичному порядку.
3.
3.Історія виникнення прізвищ
Людимали імена протягом багатьох тисячоліть. Уже не стало єгипетської, грецької,римської цивілізацій, а людина так і залишалась тільки Іваном, Жаном чи Джоном.Згодом люди помітили, що одного імені не достатньо, аби відрізняти одну людинувід іншої.
Більшвпевнено можна стверджувати, що в Європі зародження прізвищ почалося в Італії,в її розвинутій північній частині, у Х-ХІ століттях. А звідти прізвища стали«перебиратися» до Франції, потім в Англію та Німеччину. Статистика приблизнотака. У 1312 році у Франкфурті – на – Майні (Німеччина) без прізвищ були 66%жителів міста, а в 1351 році – тільки 34%. В Англії всі громадяни отрималипрізвища в ХV столітті, а вШотландії цей процес продовжувався до ХVІІІстоліття. У 1526 році датський король наказав усім дворянським родинам вигадатисобі прізвища. Приблизно такі ж вказівки отримали в ХVІстолітті і шведи. Колись безлике, безпрізвищне (це означає безпам’ятне) населення Європи нарешті стало замислюватися про своє коріння, шанувати таповажати пращурів.
Натериторії Російської Імперії здобуття прізвищ почалось значно пізніше тапродовжувалось цілих чотири сторіччя! Вважається, щ о справжні родинні іменастали з’являтисяу росіян у ХV-ХVІстоліттях. Не плутайте їх з родовими прізвищами бояр, котрі були відомі ще в ХІVстолітті.І, звичайно ж, у першу чергу це стосувалося дворян такупців. Величезна кількість селян до падіння кріпацтва не мали прізвищ.Існували, правда, вуличні імена, але їх ніхто не фіксував, і вони частозмінювалися. Через це в однієї родини виявлялося зразу декілька «вуличнихпрізвищ».
Якже виникли російські прізвища? Убільшості населення Росії – це плід творчості царських чиновників. Величезна,переважно селянська держава в1861році (рік скасування кріпацтва ) сталопроблемою дати населенню прізвища. І пішла писати губернія! У родинне ім’я перетворювалосьбатьківське ім’я або ім’я діда.
Яквідомо, ім’я – індивідуальна назва тієї чи іншої особи, її не обов’язковопередавати своїм дітям. Чоловічі імена ще продовжують жити в наступномупоколінні як форми по батькові. Прізвище –спадковенайменування,що переходить із покоління в покоління, є вирішальним при встановленні родиннихзв’язків.Грамотне, з дотриманням літературних норм, реєстрування прізвищ має ісоціальне, і культурно – естетичне значення.
Українськіпрізвища відзначаються великою різноманітністю як щодо джерел виникнення, так іщодо граматичної будови.
Відомо,що більшість українських прізвищ походить від особових імен.
Назвапредмета для того, щоб стати основою прізвища, часто повинна перед цим побуватиім’ямлюдини. Але це не означає, що наші прізвища походять тільки від особових імен.Ми знаємо багато інших слів, що дають їм початок. Проте всі ці слова так чиінакше означають людей. Сюди відносяться перш за все найменування різних фахівлюдини, професій (чоботар – Чоботаренко, коваль – Ковальов, Коваль, Коваленко),звань та ступенів (піп – Попов, комісар – Комісаренко, староста – Старостин),суспільних положень (багач – Багачов, сирота – Сиротин, кулак – Кулаков).Початком багатьох прізвищ послужили, безсумнівно, прізвиська. Однак цетрапилося набагато пізніше, майже у наші часи, коли «мирські» народні іменабули зовсім витиснуті прийнятими церквою «календарними» і залишилися жититільки в якості необов’язковихглузливих прізвиськ.
Такимчином можна зробити висновок, що походження прізвищ має декілька основнихнапрямків:
1. Прізвища, що утворилися від власних іменбатьків та дідів.
2. Прізвища, що утворилися від назви родудіяльності, професії чи фаху людини.
3. Прізвища, що утворилися від назвимісцевості, де народилася чи проживала людина.
4. Прізвища, що утворилися від прізвиськлюдей.
5. Прізвища, що утворилися від назв церковта церковних свят.
6. Прізвища, що утворилися шляхом перекладуїх основ на іншу (часто латинську або грецьку) мову.
Сучасніпрізвища українців масово почали народжуватися в період інтенсивного утвореннянашої нації, коли майже все населення вже мало новітні особові імена йвідвикало носити напівофіційні наймення та прізвиська, — десь між ХІ і ХІІІсторіччями. Значна частина селянства не мала їх, однак, ще й на початку минулогостоліття.
Основоюдеяких українських прізвищ інколи ставало не батьківське, а материнськенаймення. Такі матроніми одержували здебільшого позашлюбні діти.
Нашіпращури охоче обирали собі прізвища, утворені від різних географічних термінів,зокрема назв сіл, міст, країв, гір, рік, озер тощо.
Безмежнийряд українських прізвищ — дитя українських назв різних професій, занять,ремесел тощо. На терені України такі найменування вживалися здавна. Однакспочатку вони були звичайними особовими, «мирськими». Прізвищами вони стали вжедесь після занепаду «мирських» наймень.
Такіпрізвища мають, звісно, й інші народи.
Розглянемона прикладі прізвища Коваль (це прізвище учениць 5-А класу Олени та Ганни) відповідністьйого до іноземних прізвищ у таблиці.
Країна
Прізвище Україна Коваль Росія Кузнецов Польща Ковальський Німеччина Шмідт Англія Сміт Франція Фері Італія Фереро Сірія Гаддао
4.Ім’я та доля
Ім’ята характер, ім’я та моральний вміст особистості, ім’я та доля людини – чиіснує між такими поняттями зв’язок? Над цим питанням замислювалися ще нашіпращури та відповідали на них позитивно.
Людина,її ім’я, сутність, лінія поведінки, її майбутнє нерозривно пов’язані між собою.
Ім’яототожнюється з людиною, через нього вона усвідомлює сама себе та спілкується знавколишнім середовищем. Якщо звучання імені людини може викликати в іншихлюдей будь-яке почуття, то це почуття буде автоматично переноситися на власникацього імені.
Можнавирізняти основні моменти впливу імені на психіку людини:
1)Підсвідомесприйняття слова через його ритмічність, пластичність, мелодійність. Черезнесвідомість такого впливу від нього доволі важко буває визволитися.
2)Розповсюдженість.При цьому сила впливу імені тим більша, чим менше воно вживається.
3)Асоціації,пов’язані з іменем.
4)Образгероїв історії та культури, що мали це ім’я.
5)Конкретнасуть та значення імені як слова.
Ім’ялюдини – це деяка матриця особистості, яка припускає певний зв'язок знавколишнім середовищем. Не можна бути достеменно впевненим, що цей зв'язокпроявиться в житті людини повною мірою – дуже багато залежить від вихованнялюдини, її особистої праці над собою; але все ж таки енергія, що міститься влюдському імені, безсумнівно, буде впливати на людину та, визначивши їїхарактер, цю енергію можна з успіхом використовувати для досягнення тих чи іншихцілей.
Значеннята вплив імені на конкретну людину треба розглядати невід’ємно від значення побатькові. Характер людини залежить не тільки від її імені. Люди з однаковим ім’ямпо батькові схоже поводяться у стандартних ситуаціях. По батькові несе у собі геннуінформацію, те, що закладено від самого народження. Тому ці поняття у життіособистості тісно пов’язані між собою.
Обираючиім’ядля дитини, перш за все треба знати значення по батькові. Негативні рисихарактеру, що дістануться людині від імені по батькові треба пом’якшувати таприглушати іменем. Не дуже гарну характеристику одного з компонентів можна зуспіхом компенсувати позитивним значенням іншого компоненту.
Володіючицією інформацією розглянемо характеристики імен та по батькові учнів 5 – А класу.
4.1Значення та характеристика імен хлопців5-А класу
Дмитро– грецькоюDemetrios – стосовний доДеметри, належний їй; у грецькій міфології Деметра – богиня родючості тахліборобства.
Назовнішність Дмитро часто схожий на матір. У дитинстві хворобливий, примхливий,має підвищену вимогливість до оточуючих. З віком здоров’я зміцнюється, апримхливість стає упертістю. З ним важко бути конкурентом. Вмілий,винахідливий, не боїться праці. Друзі цінують у ньому товариськість, здатністьлегко пережити будь – які невдачі. Великим авторитетом є його мати. «Весняний»- впертий, непередбачуваний. Може стати художником — декоратором,скульптором, письменником.
Іван– давньоєврейське ім’я Yochanan- Божа милість, дар богів.
Цедуже розповсюджене російське ім’я.Його носієм може бути як дуже слухняний хлопчик, так і галасливий забіяка. Ухарактері цієї людини є сила і слабкість, добро та зло, ніжність таневгамовність. Він дуже наполегливий. Іван працьовитий, фізично дужевитривалий. Дуже широка натура, яка має багато різноманітних захоплень. Середлюдей з цим ім’ям багато людей дужерізних професій. Іван відвертий та чуйний.
Ілля– давньоєврейське ім’я Eliyah,Eliyahu– мій Бог – Ягве, сила Божа.
Захарактером Ілля дуже хазяйновита людина. Ця риса характеру в нього ще здитинства. Має багато друзів. Це добрий хлопець. Людина з таким ім’ямгарний помічник. В Іллі гострий розум. Він дуже любить мандрувати.Завдякипритаманній його характеру рисі швидко забувати про сварки, Ілля вміє добреладити з людьми. Любить допомагати по господарству. Ця людина, як проміньяскравого теплого сонця.
Максим– латинською Maximus– найбільший.
Занатурою він холерик. Він дуже витривалий. Надзвичайно швидко знаходить вихід ізкожної складної ситуації. Дуже рішучий. Вміє переконувати людей. Професіюобирає таку, щоб була йому приємною. Має гарну інтуїцію і до того ж непоганийпсихолог. У нього гарна пам’ятьта розвинуте почуття гумору. Він з легкістю розкриває свої природні здібності.«Зимовий» Максим захоплюється технікою та спортом. Він за характером прямий тавідвертий.
Олександр– грецькою alexo– захищаю і aner– чоловік, мужній оборонець і захисник людей.
Вінзавжди рішучий, дотепний, товариський. Але нерідко буває різким та запальним.Тому, хто намагається впливати на нього з позиції сили, не варто розраховуватина успіх. На перший погляд у нього є велика сила та він може прикласти усізусилля для того, щоб досягнути мети, але у його рішучості присутня часткасумнівів. Олександр боїться невідомості, дуже часто боїться невдач. Дружбу сприймаєглибоко. Везіння та щаслива доля допомагають йому вибиратися з неприємнихситуацій.
Павло– латинською paulus– малий.
Йогохарактер дуже непростий, але спілкуватися з ним легко та приємно. В роботі вінвинахідливий, більш за все цінує істину, красу, добро. Дуже ревнивий, алездатен пробачати. Не робить поспішних вчинків, не поспішає у надзвичайнихситуаціях. У Павла конкретні бажання та цілі, котрі йому вдається здійснити.Має силу волі, але все залежить від його настрою. Має гарне почуття гумору. «Літній»- може бути гарним юристом, конструктором, військовим, політиком.
Сергій– латинське, римське родове ім’я – Sergius;можливо від servus– служитель.
Вдитинстві дуже часто хворіє. Ближче до семи років стає міцнішим та здоровішим.У цей же час починає більш чітко формуватися його характер. Він турботливий,здатен співчувати. Сергія легко образити. Але свої проблеми намагаєтьсявирішувати самотужки. Тільки коли проблема ставить його у глухий кут, він можеприйти до батьків за порадою. «Осінній» Сергій може стати лікарем – хірургом,електронником, викладачем точних наук, директором підприємства.
Станіслав– слов’янське від stanas– стати, slaw– слава.
Здоров’яв нього з самого дитинства порівняно добре. Але треба берегти нервову системута шлунок. Станіслав часто буває неврівноваженим, дратівливим. Але це добрий,чуйний чоловік. Він нерішучий та в нього складний характер. Станіслав –холерик, постійно перебуває у процесі кипіння. Йому необхідно постійноспілкуватися з людьми. Він не піддається сторонньому впливу. Дуже часто буваєвпертим. Професію обирає сам. Може бути гарним підприємцем, комерсантом,лікарем або ветеринаром. «Осінній» — привабливий, вихований. Завжди йде досвоєї мети.
Ярослав– слов’янське– від яр- (ярий), слав- (слава).
Удитинстві дуже примхливий, впертий, неврівноважений. Може робити необачнівчинки. «Літній» Ярослав, особливо «липневий» дуже добрий. Але в цей же часможе бути впертим. Він легко піддається впливу. Він стане таким, яким йоговиховають його батьки. Треба тільки знати, як впливати на нього, щоб необразити його. Але і дорослий Ярослав дуже залежить від оточення. Він любитьдітей, тварин, квіти.
4.2Характеристика по батькові хлопців
Андрійович– характер у такої людини впертий. Вонидуже працьовиті, легко сходяться з людьми. У спілкуванні прості й довірливі.Талановиті у різних галузях. «Грудневі» ніколи нікуди не поспішають, усероблять дуже повільно, але добре. Віддані рідним та друзям. Дуже акуратні табережливі.
Ігорович– це талановиті, творчі особистості. З цих людейвиходять конструктори, раціоналізатори. Вони дуже імпульсивні, не дипломатичні,інколи їм важко знаходити спільну мову з людьми. У роботі й житті Ігоровичамбуває важко тому, що вони неординарні особистості. Вони сміливі та сильні.Наприклад, Станіслав Ігорович може досягти великих успіхів у спорті – футболічи боротьбі.
Миколайович– характеру Миколайовича запальний, впертий. Алевін дуже гарний спеціаліст: за що не візьметься – все виходить.Дуже сміливий, ініціативний. Вислухає чужу думку, але все одно зробитьпо-своєму. Боротьба за справедливість – це його кредо. Зовні схожий на матір,але характер батька. У нього дуже вузьке коло спілкування. У надзвичайнихситуаціях він діє рішуче. У компанії він співає пісні, танцює, добрепроводить час.
Михайлович– добра людина, але деякіз них легко піддаються сторонньому впливу більш сильних натур. Вони відверті тадоброзичливі, але, не дивлячись на це, бувають хитрими. Ретельно обмірковуютькожний свій крок. Ці люди з аналітичним складом розуму, здатні правильнооцінювати ситуацію та приймати точні рішення, які гарантують успіх. Вони вкрайобережні та вміють добре пристосовуватися до обставин.
Олександрович– характер у такої людини неспокійний, імпульсивний. З малих років вінбешкетник та дуже непосидючий. Часто кидає щось не доробивши. Олександрович гордий,вразливий, але дуже швидко відходять від образ. У нього багато друзів. Йомудуже подобається перебувати у центрі уваги. Любить тварин, в основному собакбудь-яких порід. У роботі він золоті руки. Талановиті, але життя їх часто буваєне зовсім вдале. У вільний час любить читати, грає в шахи, займається машиною.
Петрович– характер дуже впертий.Петровичам вистачає впертості, егоїстичності та хитрощів. Акуратні та дужевразливі. Дуже рішучий. Вранці люблять спати. Не любить говорити по телефону.Завжди досягає своєї мети. Має гарну пам’ять. Багато читає. Має багато друзів.Живе для себе самого.
Романович–характерзапальний. Не завжди розуміє жарти на свою адресу. Частосперечається без потреби. Усе приймає близько до серця. Працьовитий, часомбуває замріяним. Любить пригодницькі фільми. До всіхпитаньвідноситься дуже ретельно.
Сергійович– спокійний,працьовитий, наполегливий у досягненні своєї мети. До праці відноситьсясерйозно. На нього можна розраховувати. Натура талановита. Дуже емоційний іневдачі приймає близько до серця. Намагається оточувати себе вірними друзями.Він досягає високих результатів.
Юрійович– характер егоїстичний. Він хитрий, усе намагаєтьсяпрораховувати наперед. У сім’ї- не лідер, хоча любить напускати на себе суворий вигляд. Легко спілкується злюдьми, у нього розвинуте почуття гумору. Із задоволенням мандрує, тому що йомупотрібна зміна вражень. Дуже обережний. Юрійович гарний спортсмен. Гарнийартист у житті. Не терпить, коли його примушують щось робити.
4.3Значення та характеристика імен дівчат 5– А класу
Аліна– запозичене,німецьке, виникло через скорочення імен Аделіна, Ангеліна.
Цядівчина з раннього віку приносить батькам дуже багато клопоту у вихованні. Воналегко пристосовується до різноманітних життєвих ситуацій. Дівчина з цим ім’ямпостійно відчуває потребу любити та турбуватися про когось. Батькам требазвертати на це увагу, оточувати її турботою, тоді вона буде ласкавою таслухняною. Якщо Аліна щось задумала, то відмовити її буде дуже складно. Ційдівчині необхідна віра в саму себе, інакше вона може зазнати поразки у житті.Аліна, що народилася восени, дуже практична та винахідлива.
Анастасія– жіночевід чоловічого імені Анастас (грецьке, anastasis– воскресіння).
Дівчинціз таким ім’ям визначено бутинайвродливішою, самою найтендітнішою. Її люблять у дитсадку, у школі – скрізь.Вона ніколи не зрадить, не буде злою, мстивою, а навпаки, вона беззахисна передхитрими, злими людьми. Її легко обдурити чи образити. Дівчина з цим ім’ямросте мрійливою, любить казки. У неї добре розвинута уява. Анастасія, щонародилась влітку, має характер дружній, чуйний.
Вікторія– латинське,Victoria – перемога.
Цеспокійна, врівноважена дитина. Вона дуже часто схожа на свого батька. Її внутрішняневпевненість у собі поступово переростає у спроби самоствердження, що інколиприймають дивакувату форму. Вона довірлива та відверта, заради близьких людейготова на будь-які жертви.
Ганна– давньоєврейське, від chanan– він був милостивий, виявляв ласку.
Цесправедлива та стримана дівчина. Ретельно та заздалегідь продумує усі своїплани. Віддана рідним та друзям, уважна, добра та лагідна. Ганна не піддаєтьсясторонньому впливу, але сама благодатно впливає на оточення. У цієї дівчинисильна воля та віра в саму себе. Ганна, що народилася весною, примхлива таромантична.
Діана– латинське,від dues– бог, у давньоримській міфології – богиня Місяця та полювання.
Дівчинказ таким ім’ям росте спокійною та слухняною. Але в характері цієї дитинидостатньо твердості та впертості. Завдяки цим рисам Діана може досягти значногоуспіху в житті. Разом з цим вона добра та чуйна людина, яка завжди готовадопомогти людині, що потрапила у халепу. Проте обдурити Діану нелегко – вонамає чудове передчуття. Дівчина на ім’яДіана, що народилася взимку, має складний, чоловічий характер. Вона завжди усеробить по-своєму, навіть коли сама розуміє, що помиляється. Вона є лідером якна роботі, так і в сім’ї.
Єва– значення та походження імені відєврейського Хавва, що означає життя.
Ужеу дитинстві вона здається більш дорослою та зрілою ніж її однолітки. Їїповедінка зовні буває трохи прохолодною, але насправді у неї всередині киплятьпристрасті. Це дуже розумна та талановита дівчинка. Нерідко Єві буває нецікавоу колі своїх однокласників, тому що рівень її розвитку випереджає рівеньсередньої дитини її віку, нерідко її дратує те, що вони її не розуміють. Ційдівчині для встановлення гарних стосунків з оточуючими треба проявлятитерпіння, використовувати логічний підхід та гумор.
Євгенія– жіночаформа від чоловічого імені Євген (грецьке eugenes– благородний, шляхетний).
Удитинстві дівчина на ім’я Євгенія живе увигаданому світі, де є свої закони та правила. Вона може годинами гратися насамоті, вигадуючи різні історії, але вона також любить звичайні дитячі забавкиз подругами. Євгенія любить природу.Спілкування з тваринами та птахами надає їй радість. Вона справедлива, готовазавжди прийти на допомогу, і за це її цінують оточуючі. Її неконфліктнийхарактер притягує до неї людей. Євгенія гостинна, привітна. Дівчина з цим ім’ям,що народилась влітку, має м’якийхарактер, чуйна та співчутлива. Їй підходять професії референта, журналіста,перекладача.
Катерина– грецьке,katharios – чистий.
Запаслива,трохи жадібна. Катя самолюбива, важко переносить коли успіхіншихперевершує її досягнення. Вона одна з найкращих учениць класу. Характер у цієїдівчини неспокійний, тривожний, вона переживає з будь-якого приводу. У багатьохгалузях може бути добрим працівником. Катерина, що народилася весною трохипримхлива та неврівноважена. Але це з роками минає, вона стає серйозною тарозважливою.
Марина– латинське, marina– морська.
Трохигордовита дівчинка. Має важкий характер. Намагається підкорити всіх домашніхсобі, але дуже часто піддається впливу більш сильної людини. Розумна, смілива,веселої вдачі ця дівчина має сильне почуття власної гідності. «Весняна»-романтична, загадкова. На кухні вона гарна господиня. Марина любить, коли нанеї спрямована вся увага. Марина, що народилася весною, може працювати дезавгодно, але більш за все їй підходить робота у сфері обслуговування.
Олена– грецьке,можливо від hele– сонячне світло.
Занадтозворушлива, чуйна та дуже вразлива. Олена має твердий характер та волю, якіховає під маскою тендітності та наївності. Дивовижно здібна до навчання, алепідходить до цього питання з притаманною їй фантазією. Вона цікавиться всім, щопов’язаноз мистецтвом. Олена, як маленька дівчина, так і доросла жінка – дуже незалежна.
Поліна– скороченийваріант імені Аполлінарія, що став документальним, за іншим тлумаченням –запозичене з французької Pauline– жіноче ім’я до чоловічого Поль.
Поліна– це польова квітка, м’яка таподатлива, ці риси характеру прикрашають її та роблять ще більш привабливою.Іноді здається, що вона слабка та нерішуча, але це не так. Поліна з тих жінок,про кого кажуть: у тихому вирі чорти живуть. У неї дуже міцна воля, якавиявляється в екстремальних умовах. У діях та рішеннях ця дівчина дужесамостійна, не піддається сторонньому впливу.
Софія– грецьке,sophia – мудрість.
ЯкщоСофійка народилася у грудні, то за неї можна не турбуватися. Вона смілива,наполеглива, товариська. Знаючи слабкі струни батьків, вона завжди знайде засібнаполягти на своєму. Кмітлива, спостережлива, дотепна. Не любить тиску, у цьомуразі замикається в собі. У неї гарна пам’ятьта гострий розум. Не дуже відверта як з незнайомцями, так і з друзями. Своєжиття намагається владнати сама, не дивлячись ні на кого, та без сторонньоїдопомоги. Софія, що народилася взимку, виростає серйозною та суворою. Можестати слідчим у прокуратурі, юристом чи економістом.
Юлія– жіноча форма від чоловічого імені Юлій (латинське,римське особове ім’я Julianus).
Рухлива,її присутність не помітити важко. Завжди йде тільки вперед. Дуже талановитадівчина.Сором’язлива,трохи боязка, нерішуча. Від батьків потребує багато уваги і догляду. Недуже любить навчатися, робить це тільки з необхідності. Унеї дуже гарна пам’ять.Вона досить стримана. Однаково товаришує як з чоловіками, так і зжінками. Дуже важко переживає зраду та нечесні вчинки друзів та близьких. Умомент вибору професії перед нею відкриваються великі можливості. Юлія можестати адвокатом, психіатром.
4.4Характеристика по батькові дівчат
Валеріївна– з раннього віку дуже вперта. Ця жінка дужеексцентрична, як у своїй манері поведінки, так і манері одягатися. Вона чуйна,добра та прямолінійна. У неї є дуже рідка якість – самокритичність. Дужерозвинений інтелект. Усе це допомагає їй стати гарним керівником. У своїхрішеннях тверда, рідко змінює точку зору. Спокійно реагує на всі подїї.
Володимирівна– вона талановита, оптимістична та чуйна. Дужепрацелюбна та наполеглива, усе доводить до кінця. Володимирівна гарнагосподиня. Дітей виховує суворо. Не любить пристосовуватися ні до кого, ані доначальника, ані до чоловіка. Через цю рису характеру в житті їй буває нелегко,та не завжди вона досягає успіху, на який заслуговує.
Геннадіївна–це скромна дівчина. Вона не намагається досягати високого положення на роботі.У неї немає кар’єрних прагнень. Вона дуже часто буває талановитою танаполегливою, але її природна скромність не дає розкритися її талантам.
Євгенівна–це добра, чуйна душа. Вона може годинами розмовляти по телефону. Цікаваспіврозмовниця. Скромна, особливо, яка народилася влітку. Мандри — це її життя.Євгенівна дуже гарна господиня. Дуже схожа на батька. Вона може статимодельєром. Дуже любить малювати.
Миколаївна– ця жінка зі складним характером, емоційна,неврівноважена. Догодити їй дуже важко. Працьовита, вперта та наполеглива.Гарна господиня, шиє, в’яже. У сім’ї намагається бути лідером. Дужевідповідальна у всьому.
Михайлівна–поступливість ось основна риса її характеру.Михайлівна доброзичлива та терпляча. Дуже добра та чуйна. Але іноді її характербуває дуже слабким, тому дуже часто інші цим користуються. Усі проблеми танегаразди не тільки свої а й інших приймає дуже близько до серця. Вона гарнагосподиня, про своїх близьких піклується із задоволенням.
Олегівна– яка народилася взимку, — лідер. Відносини з матір’юскладаються складно – вони не розуміють одна одну. Гостинна з почуттям гумору,близько до серця нічого не сприймає. У відношеннях з друзями вона проста тапоступлива. Вона все любить перевіряти сама, щоб упевнитися у правильностіприйнятого рішення. Мандрівниця та мрійниця. Любить тварин.
Олександрівна–це жінка з чоловічим характером. Вона добра, але не дуже поступлива. Працелюбната імпульсивна, не любить прислуховуватися до порад інших людей. Гордість тавпертість – ось основні риси її характеру. Має багато друзів. Дуже незалежна.Гарна господиня, але гарною дружиною стане тільки тому, хто захоче, щоб нимкерувала дружина.
Русланівна– зі шкільних років ця дівчина вибираєподруг за своїм характером. Багато читає, але також любить дивитися телевізор.У спілкуванні з людьми занадто емоційна. У неї розвинуті уява та інтуїція.Русланівна, яка народилася у грудні, дуже прямолінійна, усе каже у вічі та прицьому для неї не має значення хто перед нею подруга, друг чи людина набагатостарше за неї. Піклується про своїх рідних із задоволенням. Має гарний смак,гарно одягається.
Сергіївна–цеспокійна жінка. Дуже працьовита, акуратна, пунктуальна. «Груднева» смілива. Ухаті усі турботи на її плечах. Вона дружить із всіма тільки якщо хороша людина.Багато їй не вдається, але вона оптимістка: заспокоює себе тим, що все будегарно. У родині не спричиняє конфліктів. У товаристві вона весела. Допомагає,якщо до неї звертаються по допомогу.
Едуардівна–це працьовита та хазяйновита жінка. Але її характер є причиною її проблем:наполеглива у прагненні підкорити всіх оточуючих, а це мало кому подобається.Вдягається елегантно. Вранці краще не будити – сова. Друзів підбирає собі сама,близьких по силі волі. Дуже любить тварин.
Юріївна–це емоційна жінка. Ця жінка хитра та трохи скупувата. Але інколивона буває щедра. Доброта та чуйність співпадають із впертістю. Розумна тацікава співрозмовниця. Духовно дуже сильна натура, яка прагне ствердити себеусюди. Має дуже багато друзів.
Післямова
Людинібагато чого дається для власного удосконалення, для переборювання своїхслабкостей та вад, але, щоб зробити це. вона спочатку повинна дізнатися проних.
Ім’яспрямовує життя людини по конкретному руслу, але й сама людина повиннавизначити свій власний моральний зміст.
Ім’яяк емблема особистості та ознайомлений зможе прочитати з нього більше, ніж здокладної розповіді.
Алене треба сприймати це так, що тільки ім’яусе вирішує, що характер та доля людини визначені та влада імені над долеюлюдини фатальна. Дізнавшись характеристики своїх імені та по батькові, людинідається шанс розвивати свої таланти та здібності та змінювати усе недобре, щодає їй ім’я.
Використаналітература
1. ГлинськийИ.В. Твоє і’мя – твій друг. – Ізд.«Веселка», К., 1978. – 236 с.
2. Детям обовсем на свете. Популярная энциклопедия. Сост.: Украинский фонд Междунар.молодежн. творч. под ред. Беляева В.Г., Харьков, 1995 г.
3. Зима Д., ЗимаН. Имя и судьба. – М.: РИПОЛ КЛАССИК, 2003. – 640 с. – (Золотая коллекциямагических знаний).
4. СкрипникЛ.Г., Дзятківська Н.П. Власні імена людей. Словник-довідник. К.: Наукова думка,1996. – 335 с.
5. СусловаА.В., Суперанская А.В. О русскихименах.– Изд.2-е, испр.И доп. – Л. Лениздат, 1985. – 220 с.
6. Тайна имени:Сборник. – Харьков: ИКП «Паритет ЛТД», 1994. – 608 с.
7. Успенский Л.В.Слово о словах (очерки о языке): Для сред. И ст. шк. возраста/Худож. И.А.Кожемякина. – К.: «Веселка», 1987. – 367 с.: ил. – (Шк. б-ка).
8. Хигир Б.Ю.Как правильно назвать ребенка./ Б.Ю. Хигир. – М.: Астрель: АСТ, 2007. – 349 с.