ПЛАН
1. Шляхи ізасоби підтримання уваги дошкільника
2. Експериментяк метод вивчення психіки дитини
1. Шляхи і засоби підтримання увагидошкільника
Для розвитку уваги дітей раннього,дошкільного та молодшого шкільного віку з успіхом можуть бути використані різніігри.
Граючи, дитина живе, діє так, як діютьдорослі, як діють герої його улюблених казок, оповідань і т. д. «Програмавиховання і навчання в дитячому садку» окрім ігор та занять з дітьми ранньоговіку передбачає читання ним невеликих казок, потешек, примовок, колискових пісеньок. Все це не тількисприяє розвитку мови, вмінню слухати, а й стимулює розвиток уваги. Так,наприклад, з дітьми віком від 1 до 1 року 3 місяців можна використовуватичитання потешки «Сорока, сорока». Заняттяпроводиться з невеликою кількістю дітей. Вихователька легко водить своїмпальцем по долоні дитини і ритмічно, співуче читає: «Сорока, сорока, де була?»- «Далеко. Кашкуварила, діток годувала...». Далі вихователькабере пальчики дитини по черзі і примовляє: «Цьому дала, цьому дала...» Такимчином вона програє потешку з кожною дитиною, яка бере участь у занятті. Інші діти в цей час слухаютьі стежать за діями виховательки.
Це заняття дозволяє виробити у дитини здатність не тількизосереджуватися на короткий час, коли вихователька читає текст потешки безпосередньойому, але і на більш тривалий час, коли потешка читається іншим. Для розвитку слухової уваги у дітеймолодшої групи можливе використання потешек типу «Катя, Катя»,«Чікі-чікі-чікалочкі». Розвиткуперемикання уваги, а також обсягу уваги сприяють ігри типу «Маленькі і великініжки», «Заїнька, виходь».
У грі «Маленькі і великі ніжки» вихователь, повторюючи текст,кілька разів говорить спочатку про маленькі ніжки, а потім про великі ноги. Діти повторюють за ним, чергуючишвидкі і повільні рухи. Уцій грі дітям доводиться одночасно тримати в свідомості і текст гри, і спосібдій, який залежить від тексту.
Гра «Заїнька, виходь» вимагає зміни напрямку руху дитинипісля кожного куплета. Механізмвпливу на розвиток уваги дитини той же, що у грі «Маленькі і великі ніжки».
Вельми продуктивним для розвитку уваги є спостереження дітейза пташкою в клітці, за курчатами, за автомобілем та іншими об'єктами. Це ж можна сказати і про ігри тазаняттях з предметами (нанизування кілець на стрижень, побудова башточки зкубиків, збирання, складання матрьошки і т.д.). У середній групі дитячого садурозвитку уваги сприяють ігри типу: «Скільки?». Вихователь читає дітям вірш. Потім ставитьзапитання, що стосуються його змісту: скільки було жайворонків на нівушке,скільки зайців ховалося від мисливців, скільки човників пливло по озеру,скільки скакало коней?
Ігри на класифікацію типу «Що потрібно?» Також сприяютьрозвитку уваги. Доцього типу можна віднести гри «Накриємо стіл для гостей» (називається посуд),«Посадимо сад» (називаються фруктові дерева), «Меблі», «Одяг» і т. д.
Довільна увага розвивають ігри, в яких діти описують предмет,не дивлячись на нього, знаходять у ньому істотні ознаки, дізнаються предмет заописом. Описпредмета, не дивлячись на нього, вимагає високоорганізованого уваги, добрерозвинених його властивостей. Дочисла таких дидактичних ігор можна віднести: «Відгадай-ка», «Магазин», «Радіо»та ін
Зміст і характер діяльності, яку організовує виховательдитячого закладу, визначають шляхи та засоби організації уваги дітей. Вибір прийомів організації залежитьне тільки від характеру діяльності дітей, а й від своїх вікових особливостей. Вихователь повинен враховуватиособливості уваги того контингенту дітей, з яким він працює. При організації своєї роботи повиненспиратися на наступні положення. Чим молодші діти, тим коротше повиннібути заняття, що вимагають зосередження. У молодшій групі тривалість занятьстановить 10-15 хв, в середній 20-25 хв, у старшій 25 — 30 хв.
Інтелектуальна активність дітей у процесі занять є фактором,що забезпечує їхню увагу, тому побудова занять має вестися на строго науковійоснові, з урахуванням вимог педагогіки, психології та гігієни. Оскільки в дітейдитячого віку сильніше розвинене мимовільну увагу, вихователь повинен спиратисяна нього в своїй роботі. Причому в процесі роботи він повинен давати такі завдання,які вимагають від дітей та довільної уваги.
Збереженню уваги дітей сприяє зміна видівдіяльності як всередині одного заняття, так і протягом дня. Це дозволяєуникнути одноманітності і нудьги, які притупляють інтерес дітей до роботи,знижують їх увагу. Раціональне чергування видів діяльності сприяє підтримцістійкої уваги. Так,наприклад, після занять фізкультурою, коли діти дуже збуджені, недоцільнопропонувати роботу, яка вимагає великої зосередженості.
Заняття не повинні бути надмірноінтенсивними, які вимагають максимальної віддачі сил і енергії дітей (в першучергу це відноситься до занять з фізкультури), оскільки на наступному заняттідіти будуть перезбуджена, а ще через деякий час почне позначатися втома. А це, природно, не будесприяти збереженню стійкої уваги навіть у цікавій діяльності. Не можна на одному занятті вводитивідразу 3-5 нових компонентів. Розглянутівиди (мимовільна, довільна і послепроизвольное) і властивості (стійкість,розподіл, переключення, обсяг) уваги дитини Характеризуються низкою специфічнихособливостей.
1. Дитина дошкільного віку здатний зосередитися на дуже короткийчас. Увагайого піддається значним коливанням.
2. Увагадитини дошкільного та молодшого шкільного віку легко слабшає. Навіть незначний сторонній подразниквідволікає увагу дитини від діяльності.
3. Увагазалучається яскравим, сильним, несподіваним подразником. Дитина дошкільного віку не в змозіправильно управляти своєю увагою.
4. Не володіючи увагою (воно ще не досягло рівня довільноїпсихічної регуляції), дитина не в змозі перемикати його на свій розсуд з одногооб'єкта на інший, тобто перемикання розвинене слабко.
5. Чиммолодші діти, тим менше вони можуть зосереджуватися на словах, з якими до нихзвертається дорослий. Словадорослого не залучають їх уваги або залучають частково. Увага дітей легшезосереджується на яскравих, привабливих предметах. Слова ж дорослого лишесупроводжують наочно сприймаються дитиною предмети. Тільки до середнього і старшогодитячого віку слова дорослого набувають настільки сильне значення, що самі пособі можуть привернути увагу дитини.
6. Розподіл уваги у дітей дошкільного та молодшого шкільноговіку розвинене ще слабо. Дитина практично не в змозі виконувати два або більше видівдіяльності одночасно.
7. Увага дітей дошкільного та молодшого шкільного вікухарактеризується невеликим обсягом у порівнянні з підлітками та дорослими.
8. Правильно вибрані форми і методи роботи дозволяють вихователюактивно впливати на розвиток уваги дітей. 2. Експеримент як метод вивчення психікидитини
увага дошкільник психіка дитина
Нерідко дослідник змушений спеціальновикликати прояви дитячої психіки, які його цікавлять. На це і спрямованийпсихологічний експеримент.
Психологічний експеримент (лат. experimentum- спроба, досвід) — спеціально організована форма дослідження психічногорозвитку дитини.
В експерименті дослідник навмисно створює івидозмінює умови діяльності дитини, ставить перед ним певні завдання й напідставі того, як ці завдання вирішуються, робить висновки про йогопсихологічні особливості.
Умови експерименту визначаються йогометодикою, яка містить формулювання мети, опис матеріалу, процесу дослідження,критеріїв обробки даних. Всі елементи методики підпорядковані цілям дослідження. Наприклад,якщо для експерименту потрібні картинки на білому тлі, не слід використовуватиінший, це може зумовити фонові реакції. А колививчають реакції дітей на фонові подразники, то картинки спеціально роблять накольоровому тлі.
Інструкцію експерименту (формулюваннязадачі) вивчають напам'ять і при необхідності розповідають дитині. Вибір матеріалу, формулюванняінструкції забезпечують стандартність дослідження, дозволяють повторювати йогоі викликати однотипні явища, перевіряти та уточнювати отримані дані. Тому експеримент є більш об'єктивнимметодом, ніж спостереження. Варіюванняйого умовами допомагає виявляти закономірності і механізми психічного розвитку.Активна позиція дослідника, чіткі критеріїфіксації аналізу, результатів є передумовами накопичення і обробки фактичногоматеріалу. Даніексперименту піддаються математичній обробці і виражаються в числовихпоказниках. В експерименті дослідник основному має справу тільки з однієюстороною психіки дитини, тому не слід робити поспішних висновків, не вивчившиінших сторін, що може призвести вироблення односторонніх уявлень про їїпсихіку.
Результати кожного досвіду записують у протокол, де вказуютьзагальні відомості про піддослідних, завдання експерименту, час проведення,дані про експериментатора, кількісні та якісні результати експерименту,особливості поведінки досліджуваних (дії, мова, виразні рухи та ін).
Найбільш точним і доказовим є лабораторнийексперимент, який проводять у спеціально обладнаному приміщенні з використаннямрізних приладів та установок (апаратів, на яких експериментатор показуєкартинки, включає лампочки, дзвінки та інші подразники). Дитину поміщають у спеціальнообладнану камеру, де вона займає певне місце перед екраном або за столом. Іноді до її тіла прикріплюютьдатчики, які уловлюють зміни в судинній, м'язової, нервової системах дитини іпередають сигнали спеціальним приладами для запису. При цьому використовують реєстрацію,тобто фіксаторичасу, сили, швидкості і спрямованості рухів, процесів збудження в коріголовного мозку, виникають під впливом певного подразника, загального станудитини. Такедослідження незвичне для дитини, яка не бачить експериментатора, оскільки вінподає сигнали і спостерігає за нею через спеціальні «глазки».
У лабораторних експериментах досліджуютьособливості відчуттів і сприймань, швидкість реакцій на подразники, обсяг увагиі т.д. Данівимірюють і реєструють з великою об'єктивністю і точністю. Проте в незвичайних умовахлабораторії дитина може показати не такі результати, як у природних, томуотримані дані нерідко є обмеженими. Щоб надатилабораторним дослідам природності, використовують ігрове моделюванняекспериментальних і життєвих ситуацій.Наприклад,при дослідженні рухів очей дитини та інших реакцій, для реєстрації якихнеобхідно закріпити на її тілі датчики, експеримент організовують, як гру вкосмонавти.
Самим в дитячій психології вважаєтьсяприродний експеримент, запропонований у 1910 р. відомим російським психологомОлександром Лазурський (1874-1917). На відміну від лабораторноговін зберігає переваги спостереження (природність умов), робить неможливимспотворення психічних проявів. Підчас нього в активній позиції по відношенню до дитини перебуває дослідник,організовуючи, наприклад, гру з метою вивчення її вольових якостей.
Природні експерименти служать длядослідження всіх психічних процесів і властивостей особистості дошкільників. Часто їх застосовуютьбезпосередньо в групі дитячого саду (дослідник виступає в ролі вихователя,організовуючи діяльність дітей). Діти при цьому не підозрюють, щоігри, завдання, які їм запропонували, мають певну дослідницьку мету. Наприклад, дітям дають картинки, наяких зображені тварини, машини, меблі, іграшки, і пропонують розкласти їх потематичній спрямованості. Дослідникпри цьому має можливість з'ясувати, як вони узагальнюють, на які ознаки прицьому звертають увагу. Назаняттях зі старшими дошкільнятами з виготовлення іграшки одній групі кажуть,що нею будуть грати діти, другий — що іграшку вони подарують мамі, а третій — що її подарують малюкам, у яких немає іграшок. Для дітей це заняття є звичайним, адосліднику допомагає визначити вплив різних мотивів на діяльність дитини.
Про переваги природного експерименту свідчить дослідження, вході якого необхідно запам'ятати і пригадати ряд слів в ситуації лабораторногоексперименту і в ситуації гри, виконуючи роль «покупця» (купуючи в «магазині»необхідні предмети). Аналізотриманих результатів показав, що ефект запам'ятовування в грі помітно вище.
Широко використовується в дитячій психологіїформувальний експеримент, в ході якого способом дослідження психічних процесіві якостей є навчання дітей, спрямоване на їх формування або вдосконалення.
Формувальний експеримент Л. Виготський назвав «експериментально-генетичним»методом дослідження, вважаючи, що об'єктивне вивчення закономірностей розвиткупсихічного процесу можливе лише в процесі його формування. У педагогічних дослідженнях цей методотримав назву формувального.
Формувальний експеримент не тотожний педагогічному, якийзастосовують для вивчення ефективності нових програм, методів навчання івиховання дітей. Зовні вони схожі, оскільки в обох випадках дітей вчать чогосьнового, а успішний результат навчання вважають підтвердженням прогнозів. Відмінність полягає в характеріпрогнозів: психолог передбачає особливості психічних процесів, якостей,властивостей особистості, які виникають в ході розвитку; педагог — те, якимишляхами можна досягти позитивних результатів у навчанні та вихованні дітей.
У дослідженнях, проведених під керівництвомвітчизняного психолога Олександра Запорожця (1905-1981), формувальнийексперимент використовували для перевірки гіпотези про те, що при певних умовахна якісно новий рівень можна підняти процеси сприйняття, розвинути окремісторони сенсорики дитини. Яквиявилося, дошкільнятам важко розрізняти звуки за висотою. Для розвитку цієї здатності проводилитакий експеримент: перед дітьми розігрували сцени-драматизації, в яких бралиучасть великий «Лис-тато», видавав низькі звуки, і «Лисиця-мама», яка буламенше й видавала високі звуки.Потімекспериментатор спільно з дітьми розігрував епізоди з життя цих персонажів:«лиси» переховувалися в різних місцях, і дитина повинна була відшукати їх поголосу. Виявилося,що після такого навчання навіть маленькі діти (2-4 роки) починають не тількилегко розрізняти по висоті голоси персонажів, але і з успіхом відзначаютьрізницю між будь-якими звуками чують вперше і які зовсім не пов'язані звідомими їм предметами.
В одному дослідженні поєднують різні види експерименту. Спочатку організують констатуючийзвичайний експеримент, щоб зафіксувати у дітей рівень розвитку психічногопроцесу, якості в звичайних умовах виховання. Потім вдаються до формувальногоексперименту, маючи на меті отримати новий рівень психічного процесу, якостізгідно прогнозів. Завершуєдослідження звичайний, але вже контрольований експеримент, призначенийз'ясувати зрушення, які сталися внаслідок формувального експерименту.
Організація експериментального дослідження повиннавідповідати певним вимогам. Наетапі планування експерименту необхідно чітко сформулювати його мети, визначитивибірку дослідження (склад учасників), продумати і записати методики йогопроведення, визначити умови, в яких він пройде (місце і час), вибрати умови іправила гри, при яких проявилися б найбільш характерні якості особистостідитини. Приміщення,в якому буде проводитися експеримент, має бути добре знайомим дитині, немістити зайвих предметів, які можуть відвернути її увагу, тому не слід використовуватидля нього спортивний зал, театральну, зоологічну номер т.д. Важливо подбати про його освітлення,уникнути сторонніх подразників (звуків, запахів, нових предметів). Не варто садити дитину обличчям довікна, щоб вона не відволікалася.
Під час експерименту слід встановитидоброзичливі стосунки з дитиною, яка бере участь у дослідженні. Для цього потрібно посадитийого поруч з собою, а не через стіл. У спілкуванні не бажано загострюватиувагу дитини на помилках, стримано і рівно реагувати на її успіхи і невдачі підчас експерименту. Темппроведення експерименту повинен відповідати індивідуально-психологічнихособливостей дитини.
Дослідження не повинно бути тривалим (10-20 хв). Ознаки перевтоми, нудьги, небажаннядитини виконувати далі задача є підставою для його припинення. Експериментзавжди передбачає стандартні процедури, тому не слід вносити зміни в процесйого проведення. У дошкільному закладі експериментальні дослідження проводятьу другій половині дня.