Психофізіологічніособливості життєдіяльності жінок, підлітків, людей літнього віку
Життєдіяльністьжінок. На сучасному етапі історичного розвитку становище жінки в сім'ї і всуспільстві суттєво змінилось. Протягом багатьох поколінь роль жінки практичнозводилася до одного: піклуватися про сімейне вогнище, бути продовжувачем роду,виховувати дітей. Однак протягом останніх двох-трьох поколінь у розвинутихкраїнах жінки отримали однакові права з чоловіками. В силу цієї рівноправностідо її незмінної ролі хоронительки домашнього вогнища і продовжувача родудодалася ще одна не менш важлива і трудомістка – працюючої жінки. Вона сталазаробляти гроші, здійснюючи таким чином свій внесок у сімейний бюджет.Звичайно, завдяки цьому жінка отримала економічну незалежність і самостійність,але з тим додалося й нових обов'язків.
Більшістьпрацюючих жінок удома виконують три функції: домашньої господині, жінки іматері. Кожна з цих функцій вимагає від жінки зосередженості, уваги і, природно,повної самовіддачі. Отже, виникає ціла низка імпульсів, які відволікають їїувагу від виконуваної в даний момент роботи і здатних створити стресовуситуацію. З'являється багаторазова незосередженість. Кінець кінцем таке«розривання на частини» день у день призводять до виснаження, переважнопсихічного.
Використанняпраці жінок висуває досить важливі вимоги, пов'язані з соціальною функцієюжінки – дітонароджуванням. Після народження дитини і деякого короткого періодущасливого материнства роль матері і жінки з усіма обов'язками, які звідсивипливають, починає обтяжувати жінку – з'являється нудьга, виникає депресія.Жінка постійно думає про те, що, поринувши в одноманітність домашніх турбот,втрачає свою кваліфікацію, її починають мучити сумніви: чи зможе вона післятривалої перерви увійти в робочий ритм. Чи вдасться їй поєднувати роботу здомашніми справами? У цьому випадку в неї зростає внутрішнє напруження істворюються сприятливі умови для розвитку стресу.
Причиноюпсихічної кризи жінки-матері може стати відхід з батьківського дому дорослихдітей. З'являється відчуття порожнечі, втрати сенсу життя. Спеціалістиназивають цей стан «синдром спустошеного гнізда». Природно, глибше і сильнішецю кризову ситуацію переживає жінка, у якої не було інших турбот, вищихжиттєвих цінностей, ніж материнство.
Фізіологічніта психологічні особливості жіночого організму спричинюються до того, що деяківиробничі фактори (значне фізичне навантаження, вимушене положення тіла,вібрація, шум, дискомфорті волого-температурні умови навколишнього середовища,загазованість, запиленість приміщень тощо) впливають на жінок більшнесприятливо, ніж на чоловіків. Особливо посилюється цей вплив прифізіологічних змінах в організмі (менструація, вагітність, лактація, клімакс).
Розглянемовплив передменструального неврозу на стан жінки. У таких жінок за декілька днів(а деколи й за один-два тижні) до початку менструації з'являються головнийбіль, запаморочення, посилене серцебиття. Одночасно спостерігаютьсяроздратованість, гнів або нудьга, пригніченість, апатія.
Убагатьох жінок, а особливо часто у дівчат, тяжко впливає на настрій власнеперіод менструації. За деякими даними, під час менструації у 80% школярокспостерігається зниження фізичної активності, у 70% – схильність до самотності,у 60% – послаблення впевненості у собі, у 47% – послаблення зацікавленості дозанять. У багатьох дівчат виникають невротичні реакції та інші фізіологічні йпсихічні, зокрема, емоційні, порушення.
Серйозноможе ускладнити життя жінки клімакс.
Клімаксу кожної здорової жінки настає в період 40–55 років, продовжується 5–7 років – відпочатку порушення менструального циклу і до закінчення останньої менструації.Жінка переходить у іншу життєву фазу, коли вона уже не здатна додітонароджування. Основою цих змін є перебудова гормональної системи, важливимкомпонентом якої є менопауза. Недуги, пов'язані з клімаксом, здебільшого єтимчасовими і після завершення клімаксу щезають. Клімакс – це не захворювання,а природний стан, нормальний період у житті жінки, тому можливе нездужання не єприкметою захворювання. Жінка, особливо до настання менопаузи, швидковтомлюється, страждає від головного болю, стає більш вразливою чироздратованою. У деяких жінок порушується сон, виникають інші неприємніускладнення, зумовлені перебудовою залоз внутрішньої секреції, тобтогормональними змінами.
Психологічнефункціонування жінки значною мірою залежить від суспільного устрою, від рівнярозвитку суспільства, стану медичного обслуговування.
Життєдіяльністьпідлітків. Проблему забезпечення життєдіяльності слід розв’язувати зурахуванням вікової структури людей. Особливі групи утворюють підлітки, а такожлюди літнього віку.
Упідлітків спостерігається сильний потяг до дорослого життя, прагненнянаслідувати дорослих, що особливо виявляється у бажанні оволодіти вміннямдорослих (керувати автомобілем, ходити на полювання, рибалку, стежити за своїмзовнішнім виглядом, користуватися косметикою, курити).
Узв'язку з інтенсивним біологічним розвитком і прагненням до самостійності упідлітків виникають труднощі у взаєморозумінні з ровесниками. В цьому віцізбільшується увага до себе, до своїх фізичних недоліків, загострюється реакціяна думку оточуючих, поглиблюється почуття власної гідності. Фізичні недолікичасто перебільшуються. Особливості фізичного розвитку можуть стати причиноюзниження у підлітків самооцінки і самоповаги, призводити до постійної тривоги істраху.
Від11 – 12 до 15–17 років – вік підлітковий. У цей період відбуваються величезнізрушення у всіх сферах життєдіяльності підлітка. Збільшення зросту, маси тіла,м'язової сили з радістю сприймаються підлітком як явні ознаки дорослості.Водночас функціонування серця, легенів, кровообігу мозку не забезпечують повноцінноїроботи організму. Звідси швидка і раптова зміна станів і настрою підлітка: товін з ентузіазмом і азартом береться за важке фізичне чи розумове завдання іможе працювати, забуваючи про час і втому, то раптом згасає, почуває млявість,запаморочення, спад сил.
Періодпереходу дитини у підлітковий вік дуже складний, стресогенний, як для неї, гакі для батьків. Уникнути перерви у спілкуванні та стресових ситуацій, пов'язанихз підлітковістю, здебільшого неможливо. У підлітка відбувається гормональнаперебудова організму, яка створює передумови для подальшого змужніння. У цей періоду підлітка виникають цілком непередбачені реакції, дуже часто несподівані нетільки для батьків, але й для нього самого. В ньому борються декількаособистостей. Нервовий, запальний і дратівливий підліток може стативідлюдкуватим, потайним. Один неправильний крок дорослих здатний підштовхнутийого до стресу, наслідки якого можуть бути трагічні.
Підлітокпереважно бунтує проти всякої системи жорстких вимог і регламентацій. Скептичнеставлення до норм і авторитетів, як відомо, є специфічною характеристикоюпідлітковості як стадії становлення особистості.
Упсихології поширена точка зору, згідно з якою суть підліткового комплексу, чипідліткової кризи, виражається в специфічних реакціях поведінки:
реакціяемансипації – тип поведінки, засобом якої підліток намагається звільнитисяз-під впливу дорослих, насамперед батьків і вчителів;
підвищенийінтерес до спілкування – орієнтація на вироблення групових норм іцінностей. У дружбі з ровесниками формуються такі необхідні соціальні якості,як колективізм, самопожертва, відповідальність перед іншими;
реакціязахоплення (хобі). Заборона на захоплення сприймається як найбільш жорсткепокарання. Заради захоплення підлітки часом і скоюють злочини.
Важливиммоментом психофізіологічного розвитку. підлітка є його статеве дозрівання.Складність цього етапу особливо виявляється на початкових стадіях.Спостерігаються значні відхилення в діяльності центральної нервової системи, вособливостях поведінки підлітків, які породжують зниження контрольованостісвоїх дій і вчинків, а це може призвести до порушень соціальних норм поведінки,а також до порушень норм та правил безпеки праці на виробництві.
Дозавершення підліткового віку відхилення в діяльності фізіологічних систем,характерні для початкових стадій статевого дозрівання, нівелюються. Томуфункціонування фізіологічних систем організму підлітка суттєво відрізняється напочаткових і кінцевих стадіях статевого дозрівання і визначається швидшебіологічним, ніж календарним віком.
Статеведозрівання дівчат завершується в 15–16 років, хлопців – на 1,5–2 роки пізніше.Хоча існують великі індивідуальні відмінності: коливання можуть становити внормі До 3 років, особливо у дівчат.
Статеведозрівання дівчат і хлопців, %Вік, років Стадії статевого хлопців дівчат І II Ш IV–V І Ц Ш IV–V 7 100 - - - - - - - 8 100 - - - 99 1 9 100 - - - 90 10 - - 10 98 2 - - 67 32 1 - 11 94 б - - 39 51 8 2 12 71 25 4 - 10 42 28 20 13 33 35 26 6 1 12 38 49 14 9 27 44 20 - 4 17 79 15 2 7 36 55 - 1 11 88 16 - 1 14 85 - - - 100 17 - - 4 96 - - - 100
Оскількистроки настання статевого дозрівання у хлопців і дівчат різні, а індивідуальнітемпи їх розвитку різняться, це значно ускладнює роботу з підлітками, вимагаєособливої уваги і диференційованого підходу.
Дорослимпри спілкуванні з підлітками слід обов'язково враховувати особливості цьогоперіоду. Часто дорослих бентежить зухвалість, цинічність, лихослів'я, відвертаеротичність у висловлюваннях і спілкуванні з протилежною статтю. Одначепсихолог вбачає в цьому не настільки щось погане, наскільки розгубленістьпідлітка перед складними проблемами, які часто доводиться розв'язувати самому,не сподіваючись на підтримку і розуміння дорослих.
Доросліповинні враховувати високу суб'єктивну значущість для підлітка образу фізичного«Я», розуміти, що підвищена увага до своєї зовнішності в цьому віці – природнеі нормальне явище. Почуття своєї непривабливості, зафіксоване у підлітканетактовністю, іронією дорослих, може призвести до стійкого почуттянеповноцінності, породжує такі риси особистості, як потайність,відлюдкуватість, егоцентризм, ворожість до оточуючих, невпевненість.
Важливимв організації життєдіяльності підлітків є питання праці. У підлітків м'язовасила, нейрогуморальна регуляція, серцево-м’язові та інші системи, обмін речовинінші, ніж у дорослих, їх кісткова система не зовсім сформована, м'язовий апаратще слабкий.
Враховуючифізіологічні особливості цього віку, українське трудове законодавствопередбачає для підлітків, зайнятих на виробництві, низку профілактичнихзаходів: заборона праці осіб, які не досягли 18 років, на деяких роботах знесприятливими умовами, обмеження важкості робіт, скорочений робочий день,заборона використання на нічних і понадурочних роботах.
Дляпідлітків необхідно встановити спеціальний режим праці, і відпочинку, тобто збільш частими і більш довготривалими перервами для відпочинку протягом робочогодня. Слід підібрати відповідний до можливостей підлітка інструмент – за масою ірозмірами. Робоче місце повинно відповідати зросту підлітка. При організаціїпраці підлітків не можна не враховувати і такі вікові психологічні особливостіїх, як допитливість, рухливість, схильність до наслідування старших, прагненнядо самостійності при недостатньому досвіді, елемент гри в діях тощо.
Кризасередини життя. Перша стадія середнього віку починається приблизно в 30 років іпереходить на початок наступного десятиріччя. Цю стадію називають «десятиріччялінії долі», або «кризою середини життя», її основною характеристикою єосмислювання розходження між мрією, життєвою метою людини і дійсністю. Оскількимрії майже завжди мають деякі нереалістичні риси, навіть часом фантастичні,оцінка 'їх розходження з дійсністю на цій стадії забарвлена, звичайно, унегативні й емоційно похмурі тони. Люди у віці 35–40 років констатують: «Надтопізно що-небудь змінити в моїй кар'єрі». Звільнення від ілюзій, яке не єнадзвичайним у 35 і 40 років, водночас може виявитися загрозливим дляособистості.
Одназ причин кризи середини життя полягає в тому, що «імпульсивний блиск» молодостівимагає більших життєвих сил. Частково ними є фізичні сили. Проблемапідупадання фізичних сил виникає в житті людини будь-якої професії. Підупаданняфізичних сил і привабливості – одна з багатьох проблем, з якими стикаєтьсялюдина в роки кризи середнього віку і пізніше. Для тих, хто покладався на своїфізичні якості, коли був молодший, середній вік може стати періодом тяжкоїдепресії.
Уцьому віці особливо необхідна емоційна гнучкість (вмирають батьки, підростаютьі залишають дім діти). Духовна гнучкість допомагає уникнути ригідності впоглядах і діях (закриття для нових ідей).
Успішномувирішенню кризи середнього віку сприяє формулювання мети в межах більшреалістичної і стриманої точки зору і осмислювання обмеженості часу життявсякої людини. Спостерігається тенденція задовольнятися тим, що є, і меншедумати про речі, яких, найімовірніше, ніколи не вдасться досягти. Всі ці змінизнаменують собою наступну стадію розвитку особистості період «новоїстабільності» (тобто більш спокійного і навіть щасливого життя).
Життєдіяльністьлюдей літнього віку. Старіння – це природний процес, який спочатку виявляєтьсянепомітно, а з роками прискорюється.
Основоюфізіологічних змін у старості є виснаження органів, загальмований обмінречовин, погіршення діяльності «біологічних адаптаційних механізмів.
Зменшуютьсям'язова сила і витривалість, підвищується втомлюваність. Фізична витривалістьзменшується на 7% у 50 років, у 60 років на 37%, порівняно з рівнем, досягнутимдо 40 років. Між 40 і 50 роками у багатьох починає розвиватися короткозорість.Не коригований за допомогою окулярів зір може призвести до головного болю,загальної втомлюваності. У літньої людини повільніше й болючіше відбуваєтьсяадаптація до зміни освітлення. Гострота слуху починає знижуватися з 45–50років. Погіршується гнучкість і рухомість хребта і суглобів. При втомізменшується глибина дихання, життєва місткість легенів починає понижатися уже з20 років. Продуктивність серця (хвилинний об'єм) з віком знижується. У літніхлюдей поступово зменшується твердість кісток (остеопороз), що в похилому віціможе призвести до появи болю в кістках. Шкіра поступово втрачає пружність ігладкість, еластичність і ніжність, утворюються зморшки і мішки під очима, стаєзів'ялою шкіра підборіддя.
Звіком поступово зменшуються запаси психічної адаптаційної енергії. Цевиявляється в тім, що старі люди тяжко переносять вимушену відмову від звичок,без особливого задоволення сприймають нові думки чи використовують нові методиу своїй професійній діяльності. Старіюча людина не любить змін у своєму безпосередньомуоточенні і важче до них звикає.
Звіком знижується сенсомоторна реакція, швидкість словесної реакції. Емоційнежиття людей похилого віку, з одного боку, більш статичне, тобто невідрізняється такими проявами емоцій, як у молодості, з іншого – – старі людипотребують більше турботливості, уваги, розуміння.
Згідноз соціологічними дослідженнями вихід на пенсію дуже боляче сприймаютьпрацівники низької професійної кваліфікації, вузькі спеціалісти і самотні.Подібні зміни у житті можуть стати психосоціальними факторами ризику: колинадто збільшується їх негативний вплив, то порушується нормальне старіння івиникає небезпека патологічної старості. З'являються страх, депресія (особливоу ранкові і передобідні години), почуття неповноцінності, руйнуються надії,частіше згадується минуле, щезає бажання робити будь-що. Кінець кінцем людинаскоряється долі.
Старіючаі стара людина повинна підготуватися до того, що стане іншою. Щось будепоболювати, турбувати, псувати настрій, можуть виникнути легкі та більш серйознінедуги, з якими треба звикати жити.
Процесстаріння зумовлений генетичними факторами, даними людині від народження,зовнішніми – – від оточуючого середовища.
Взаємодіяцих факторів зумовлює неповторність кожної людини, а тому й різні темпистаріння.
Старістьі старіння характеризується календарним, демографічним, пенсійним іфункціональним віком.
Календарнийвік людини дорівнює кількості прожитих років і поділяється на такі віковігрупи: середній вік – 45–59 років; рання старість – 60–72 роки; старість – 73–89років; довголіття – 90 років і більше.
Демографічнийвік зумовлений впливом соціальних факторів і відображає відсоток людей даногокалендарного віку щодо решти населення регіону.
Пенсійнийвік встановлюється державою. При визначенні пенсійного віку виходять ізкількості прожитих років. Чоловіки виходять на пенсію після 60 років, а жінки –після 55 років у Болгарії, Угорщині, Україні, Італії, чоловіки після 65, ажінки після 60 років – у Бельгії, Німеччині, Польщі, Австрії, а в Швеції ічоловіки і жінки стають пенсіонерами після 65 років.
Людина,яка досягла пенсійного віку, не мусить іти на пенсію. Це дуже важливо длясамоствердження – як за причинами економічного характеру, так і запсихологічними та іншими причинами. Спеціалісти не рекомендують кидати роботураптово. Досвід, вміння, знання старших стають у пригоді наступним поколінням.У зв'язку з цим соціологи рекомендують, щоб людина пенсійного віку працювала заспеціальністю якомога довше, бажано не на керівній роботі, яка вимагаєшвидкості прийняття рішень і величезного психічного напруження.
Функціональнийвік – спосіб життя, перенесення хвороби, стресові ситуації, спричиненіпорушеннями нормальних взаємовідносин між людьми, кваліфікація, освіта,фізична, психічна й інтелектуальна активність чи пасивність.
Визначитикалендарний, демографічний чи пенсійний вік легко, а для визначенняфункціонального віку немає ні спеціальних тестів, ні певних критеріїв. Один зкращих способів загальмувати процес старіння – продовжувати професійнудіяльність відповідно до індивідуальних, інтелектуальних і фізичнихможливостей. Чим більше часу людина присвятила своїй освіті, чим вищим будерівень її професійної кваліфікації у зрілому віці, тим повільнішими будутьтемпи старіння і коротшим функціональний вік.
Людипохилого віку при правильній організації праці, при вмілому забезпеченніжиттєвих умов здатні досить довго бути корисними для суспільства. Доведено, щоу психічно здорових людей похилого віку до 80 років не спостерігається значногозниження інтелекту. Інтелект, психомоторні здібності й здібності до навчання встарості практично не змінюються.
«Психічнийстан і інтелектуальні здібності в старості залежать головним чином від двохфакторів: освіти і рівня професійної кваліфікації. Чим вищий рівень освітилюдини, тим краще зберігається інтелект у старості. У людей з високим рівнемосвіти і широкими знаннями інтелект не тільки не зменшується, але в деякомурозумінні навіть зростає. Наприклад, здатність до абстрактних і філософськихсуджень найкраще виявляється у людей похилого віку, особливо між 50–80 роками.Якщо в зрілому віці творча діяльність була нормою життя, то ця людина звичайнопродовжує займатися нею до глибокої старості.
Кажуть,що старі люди чинять опір усьому новому (неофобія), оскільки вже не здатні сприйматинову інформацію. Це не відповідає дійсності. Механічно залучувані відомостілюди старшого покоління запам'ятовують гірше, зате логічно побудований матеріалзасвоюють легко – іноді навіть швидше, ніж молоді. Отже, освіченість нелімітується віком, а залежить від тренування інтелектуальних здібностейпротягом усього життя. Той, хто перестав вчитися і займатися самоосвітою в 25років, уже інтелектуально постарівся. Той, хто постійно вчиться, психічно йінтелектуально є молодим до глибокої старості.
Розумовапраця дуже енергомістка. Тому літні люди не усвідомлюють, що перебуваючи підпсихічним навантаженням, вони швидше втомлюються і потребують частішого ідовшого відпочинку. Для літніх людей треба створити режим праці і відпочинку,який відповідав би їхньому функціональному стану.
Теоріїстаріння. Поки що не існує єдиної теорії старіння. Вважається, що первиннаоснова старіння і тривалості життя генетична. За генетичною теорією, старіння істарість є останнім етапом, який завершується смертю. Ця теорія передбачає, щокожний індивід має задану тривалість життя, тобто ніби носить у собі«годинниковий механізм».
Мутаційнатеорія вважає старіння наслідком перетворень усередині клітин. Мутації вклітинах відбуваються протягом усього життя, їх кількість безмежно велика.Підраховано, що за життя в хромосомах відбувається більше 100 мутацій, якімають вплив на життєво важливі внутрішньоклітинні системи. Згідно з цієютеорією існує три різновиди мутацій, причому результат одного різновидувважається старінням. Мутаційні зміни, пов'язані з процесом старіння, практичноне підлягають корекції: їх можна вважати однією з можливих причин старіння намолекулярному рівні.
Заавтоімунною теорією старіння автоантитіла, тобто антитіла білків власногоорганізму, можуть впливати на процес старіння клітин і навіть є причиною їхзагибелі. Відомо, що існує зв'язок між утворенням антитіл і віком: формуванняантитіл з часом зменшується. Вірусні інфекції, які були протягом життя, можутьзнижувати імунні функції клітин і зменшувати утворення захисних антитіл і томувідіграють важливу роль у процесі старіння.
Прихильникитеорії виснаження вважають, що окремі органи й організм як єдине ціле постійновиснажуються (зношуються).
Теоріявідпрацьованих к л іти н передбачає накопичення в клітинах відпрацьованихречовин, які заважають нормальному функціонуванню організму.
Однакспеціалісти ще не досягли згоди ні в тому, що визначає поняття «старіння» і«старість», ні в тому, що власне є першопричиною старіння. Відомо лише те, що старіння– це комплекс змін в організмі людини протягом життя, найбільш помітнихякраз у похилому віці.
жінка психофізіологічний підлітокстаріючий