Психогенний фактор виникнення соматичних розладів у підлітків

Зміст:
 
Вступ
Розділ 1.Теоретичний огляд впливу психогенних факторів на соматичні розлади упідлітків
1.1. Поняття «патогенез» та систематикапсихосоматичних
розладів
1.2. Проблеми підліткового віку, якінесприятливо впливають на
емоційний стан підлітка
1.3. Підліткові неврози, викликанніпсихогенними
факторами
Висновки до першогорозділу
Розділ 2.Методики дослідження психогенних факторів які викликають соматичні розладиу підлітків
2.1. Характеристика контингентудослідження
2.2. Загальна характеристикаметодів та методик дослідження та корекції психогенних факторів які несприятливовпливають на соматичний стан підлітків
2.2.   Методики для діагностики психогеннихфакторів які викликають соматичні розлади у підлітків
2.3.   Методики для корекціїнесприятливих психогенних факторів у підлітків
Висновки до другого розділу
Розділ 3.    Експериментальнедослідження психогенних факторів які викликають соматичні розлади у підлітків
3.1.   Організаціяекспериментального дослідження
3.2.   Експериментальне дослідження
3.2.1.          Констатуючий експеримент
3.2.2.          Формуючий експеримент
3.2.3.          Контрольний зріз
3.3.   Аналіз експериментальноїроботи за допомогою математичної статистики
Висновки до третього розділу
Висновки
Рекомендації
Література
Додаток

Вступ
 
Актуальністьпроблемивикликанапотребою психологів та викладачів у досконалих методах психолого-педагогічноговпливу на особистість підлітка з метою зменшення психогенних факторів,наслідком яких являються соматичні захворювання. Психосоматичні розлади упідлітків, є важливою проблемою практичної охорони здоров'я. Невміннярозпізнати цю патологію часто приводить до того, що дійсний діагнозвстановлюється через багато років після виникнення перших проявів хвороби [3].
Психосоматичніспіввідношення це проблема не сьогоднішнього дня і не лише медична та соціальнапроблема. У широкому сенсі цього слова — це проблема існування людини.
Розробкацієї проблеми ведеться давно і ті дослідники, які займалися вивченням джерел,присвячених психосоматичним розладам, відзначають, що, по суті, якщо братимедицину старовини, наприклад, Месопотамії, то вона застосовувала психологічнудію в магічному оформленні для лікування хворих.
Маги,чаклуни, знахарі використовували особливості особи і, впливаючи на особупсихологічно, допомагали позбавлятися від тих або інших недуг. Ґрунтуючись натакій точці зору, історик медицини H.E.Sigerist (1951) вважає, щомедицина Месопотамії була психосоматичною у всіх проявах.
Американськийісторик психіатрії Гр. Зільбург (1944) вважає, що історія психосоматикисходить від Гіппократа, оскільки саме він об'єднував психічне і соматичне:«меланхоліки страждають не лише поганим настроєм, але і відчувають болі вживоті, неначе їх колють тисячами голок».
ПізнішеЦицерон (1 століття до н.е.), за даними Ф.Александера і Ш.Селесник(1995), говорив, що фізичне здоров'я може знаходитися під впливом емоційнихпроявів.
Іншіісторики вважають, що вся медицина — психосоматична, і тому говорити про те,коли вона виникла, — не представляється можливим.
Уподальшому Авіценна (XI століття) використовувала психологічний підхід влікуванні хворих, також як і Разі, його попередник. Авіценна в своїйбагатотомній праці описала хвороби, обумовлені рухами душі, тобтопсихосоматичні захворювання, пов'язані з тими або іншими душевними проявами.
УXVII столітті Е.Штааль проголосив, що «лікування тіла залежить єдино віддуші». Він намагався всі спостереження, що стосуються психогенних реакцій,покласти в основу широкого узагальнення, поширюваного їм на всю медичнупрактику. Приблизно в цей же час, Б.Спіноза в своїй праці «Пропоходження і природу афектів» підкреслив єдність тілесного і афектного, тобтоєдність розладів настрою і соматичних змін.
Всеописане вище відносять до домедичних досліджень. Пізніше, на початку XIXстоліття, в Германії виникли спори про те, що пріоритетно: душа або тіло. Набазі дуалізму Декарта німецькі лікарки дискутували на цю тему достатньодовго. В цей час, в 1818 році, Хайнрот, предводитель «психіків», ввів вмедичну практику термін «психосоматика», а декілька пізніше в 1822 році, Якобі,представник «соматиків», запропонував термін «соматопсихіка» [39].
Донедавнього часу проблема психосоматичних розладів в дитячій практиці необговорювалася і не аналізувалися, хоча ця група порушень є значною частиноюсоматичної патології у дітей.
Щекілька століть тому людство не хвилювали такі проблеми, як «підліткові кризи»,«важкі підлітки». Люди навіть не здогадувалися про те, що позначають ціформулювання. Якщо звернутися до історії, то можна простежити таку тенденцію:раніше діти входили в доросле життя поступово і плавно, виконуючи з кожним рокомвсе більше і більше дорослих обов'язків. Зараз ситуація дуже сильно змінилася.З того моменту, як дитина йде в школу, від неї зразу вимагають старанно вчитисяй бути акуратною. І коли дванадцятирічний підліток мучиться питаннями прозакони буття і про своє місце і призначення в цьому світі, від нього всі таксамо вимагають бути старанним учнем. Оце і є початок для розвитку конфліктів уродині, із вчителями та друзями [50].
Підліткине терплять «мудрих »повчань старших. У підлітковому віці у людини море бажаньі дуже обмежені можливості. Звідси — мінливість і часта зміна настрою.Підліткам властиве романтичне сприйняття світу. Але вони дуже соромлятьсяпроявляти ці почуття, бо вважають це підтвердженням своєї дитячості. Звідси — показна грубість, підвищена твердість незговірливість (І.Коні) [12].
Існуєвелика кількість концепцій про причини виникнення психосоматичних розладів, алеосновою виникнення всієї їх різноманітності вважається емоційне перевантаження[9].
Проблемапсихосоматичних розладів і підвищеної тривожності у підлітків досить актуальнав сучасному світі і потребує детального розбору для того, щоб нарешті знайтивідповідь, яка цікавить багатьох: «Чому так часто саме підлітки схильнінервовим і психічним розладам і як можна запобігти або хоча б трошки згладити ізменшити наслідки всіх переживань у підлітків?». Якщо буде знайдено відповідьна це питання, то для багатьох це стане справжнім порятунком, адже коженлюблячий батько і поважаючий себе вчитель бажають уникнути того, щоб їхні дітивідчували себе нещасними і приреченими.
Алеж ми навіть уявити собі не можемо, як важко підлітку пристосуватися до нового ідорослого світу: йому потрібно звикнути до нових умов, прийняти себе ідобитися, щоб інші прийняли й оцінили його як дорослого, як особистість. І сліддуже серйозно замислитися над тим, під яким жорстоким впливом живуть підлітки,якщо грубе слово вчителя, скандал, влаштований батьками, любовна невдача,здатні довести підлітка до нервових зривів, депресій і навіть до суїциду [40].
Об'єктдослідження– психогенніфактори як наслідок соматичних розладів у підлітків.
Предметдослідження– методизниження психогенних факторів з метою поліпшення соматичного стану підлітків.
Задачідослідження:
1. Теоретичний огляд актуальної проблемівпливу психогенних факторів на соматичні розлади у підлітків;
2. Підбір методів та методик діагностики такорекції психогенних факторів;
3.      Організаціята проведення експериментального дослідження серед підлітків;
4.      Аналізекспериментальної роботи;
5.      Формуваннявисновків та рекомендацій.
Метадослідження – дослідити вплив психогенних факторівна виникнення соматичних розладів у підлітків.
Методидослідження— вході дослідження були застосовані такі методики для діагностики підлітків:
1. Діагностика стресовідчуття (ФетіскінН.П.)
2. Шкала явної тривоги CMAS (Дж. Тейлор,адаптація А.М. Прихожан)
3. Оцінка нервово-психічної напруги (Т.А.Немчін)
Для корекціїпсихогенних факторів були застосовані наступні вправи та ігри:
1. Релаксаційна вправа «Бійка» (ЧистяковаМ.І.)
2. Заспокійлива вправа «Повітряна кулька»(Чистякова М.І.)
3. Гра «Фотосесія» (Лютова О., Моніна Г.)
4. Антистресова вправа «Лист» (Наєнко Н.І.)
5. Фізична вправа «Візьміть себе у руки»(Хасай Алієв)
6. Гра «Швидкі відповіді» ( Наєнко Н.І.)
7. Релаксаційна вправа «Корабель і вітер» (Чистякова М.І.)
8. Вправа «Корона» (Чистякова М.І.)
Експериментальнабаза– дослідженнябуло проведено у ЗОШ I – III ступеню с профільним навчанням серед підлітків (12– 14 років) у кількості 30 чоловік. Студенти були поділенні на 2 групи:контрольна (20 чоловік) та експериментальна (20 чоловік).
Практичназначимість— визначаєтьсятим, що на основі дослідження розроблені практичні рекомендації для викладачівта батьків.
Методологічноюосновою дослідження є ведучі принципи вітчизняноїта зарубіжної психології.

 
РОЗДІЛ1. Теоретичний огляд впливу психогенних факторів на соматичні розлади упідлітків
 
1.1. ПОНЯТТЯ «ПАТОГЕНЕЗ» ТАСИСТЕМАТИКА ПСИХОСОМАТИЧНИХ РОЗЛАДІВ
 
Психосоматика(від греч. душа і тіло) — напрям в медицині (психосоматична медицина) іпсихології, що вивчає вплив психологічних чинників на виникнення і перебігсоматичних (тілесних) захворювань[43].
Патогенез(греч.— страждання, хвороба і походження, виникнення) — механізми виникнення ірозвитку хвороби і окремих її проявів на різних рівнях організму — відмолекулярних порушень до змін в органах і системах; розділ патології, щотрактує питання патогенезу [43]. Основна мета патогенезу — відповісти стосовнохвороби на питання «Як? Яким чином?»
Розвитоквчення про патогенез — важлива складова частина історії медицини в цілому. Найбільшзагальні закономірності патогенезу— пошкодження кліток, тканин і органів,неспецифічні у відповідь реакції організму і розвиток типових патологічнихпроцесів (наприклад, запалення).
Причинихвороб всілякі, але число неспецифічних відповідних реакцій обмежене; в той жечас їх вираженість і поєднання в часі у різних хворих широко варіюються навітьпри одному і тому ж захворюванні. Відносно постійні неспецифічні відповідніреакції (підвищення температури тіла, посилення утворення гормонів коринадниркових і ін.) сформувалися в процесі еволюції у відповідь на дію різнихшкідливих чинників (наприклад, інфекція, травма). У механізмі цих реакційважливу роль грають нервова і ендокринна системи (дослідження І.П.Павлова, А.Д.Сперанського,Г.Сельє). [23].
Знаннязакономірностей патогенезу, тобто типових («стандартних») морфологічних,біохімічних і фізіологічних змін тканин, органів і систем організму при певномузахворюванні і відповідних їм клінічних проявів (тип лихоманки, зміни в крові іт. п.) — основа розпізнавання захворювання, прогнозу і патогенетичної терапії(тобто терапії, направленій на усунення основного патологічного процесу іпатогенетичних чинників).
Так,спадкова недостатність освіти в організмі інсуліну обумовлює розвиток у підліткадіабету цукрового, симптоми якого зникають при систематичному введенніінсуліну. На відміну від патогенетичної, етіологічна терапія усуває причинузахворювання, а симптоматична терапія ліквідовує або ослабляє окремі проявихвороби [18].
Патогенезпсихосоматичних розладів складається зі значного числа чинників:
 1.Неспецифічна спадкова і природжена обтяженість соматичними порушеннями ідефектами
 2.Спадкова схильність до психосоматичних розладів
 3.Зміни в ЦНС, що призводять до нейродинамічних зрушень
 4.Особові особливості
 5.Психологічний та фізичний стан в час психотравмуючих подій
 6.Фон несприятливих сімейних і інших соціальних чинників
 7.Особливості психотравмуючих подій
Перерахованічинники не лише беруть участь в генезі психосоматичних розладів, але коженокремо або в різних комбінаціях роблять людину уразливою до емоційних стресів, затрудняютьпсихологічний і біологічний захист, погіршують протікання соматичних розладів[31].
Тривалийчас проблема психосоматичних розладів розроблялася в основному послідовниками З.Фрейда, які пропонували психогенетичне трактування цих станів, ґрунтуючисьна психоаналітичної концепції. Останнім часом ці задачі все частіше вирішуютьсяз позицій психосоматичного (Ісаєв Д.Н., 2004).Поняття «Психосоматичні розлади» слід використовувати для тихрозладів функцій органів і систем, в походженні яких провідна роль належить діїпсихотравмуючих чинників (накопиченню негативних емоцій). Ці розлади, яквідмічає Д.Н. Ісаєв (2004), є хворобами адаптації (цивілізації). Їхнерідко називають також стрес-залежними, що підкреслює важливу роль впоходженні психосоціальних впливів [42].
Вираженіпсихосоматичні розлади різноманітні, вони можуть вражати практично будь-якіоргани і системи.
Існуютьтакі психосоматичні розлади:
· Психосоматичні реакції (головні болі,розлади сну, енурез, блювота і таке інше). Такі реакції зазвичай короткочасні.Вони зазвичай виникають безпосередньо услід за переживанням неприємних абонебезпечних обставин.
· Функціональні психосоматичні порушення,пов'язані із значнішими однократними несприятливими обставинами або з життєвимитруднощами, що повторюються. Вони тривалі, але не супроводжуються пошкодженнямиструктур органів і систем. Їх прояви можуть бути всілякі. Це можуть бутирозлади діяльності шлунково-кишкового тракту (анорексія, шлункові спазми,проноси, замки), серцево-судинної системи (кардіалгія, серцева дизрітмія,артеріальна гипер- або гіпотонія), органів дихання (диспное, апное,«невротичний» кашель) і таке інше.
· Психосоматичні захворювання з органічноюманіфестацією виявляються, наприклад, у формі ендокринних захворюваньпсихогенного походження.
· Специфічні психосоматози (психосоматичніхвороби) — виразкова хвороба шлунку і дванадцятипалої кишки, коронарна хворобасерця, гіпертонічна хвороба, бронхіальна астма, нейродерміт і ін.,характеризуються не лише структурними порушеннями відповідних органів і систем,але течією, властивою цим хворобам [9].
Стресможе служити патогенетичною основою розвитку невротичних, серцево-судинних,ендокринних і багатьох інших порушень (Судаков К.В., Сельє Г.) [49].
Стресможе спровокувати початок практично будь-якого захворювання. Відоматерапевтична резистентність безлічі «важких» соматичних хворих в клініках стимулюєінтереси фахівців в області вивчення хвороб адаптації, або психосоматичнихрозладів. Психосоматичні розлади, частіше представлені функціональнимипорушеннями різних органів і систем, найбільш поширена соматична патологія, якаскладає, за даними різних дослідників 40-60% від числа людей, що звернулися задопомогою до лікарів загального профілю (БрязгуновИ.П.) [6].
Виходячиз представлень П.К. Анохіна (1970), стресові ситуації з найбільшпотужними психосоматичними наслідками виникають на основі оборонного збудженняі довільного придушення його моторних проявів, що принципово схоже зневідреагованними емоціями людини, і що поняття «стрес» включає всю сумуреакцій організму на нанесення надзвичайного роздратування [49].
Основарозвитку захворювання при тривалому стресі — тривалий вплив гормонів, що берутьучасть у формуванні стрес — реакції і що викликають порушення в обміні ліпідів,вуглеводів, електролітів. Короткочасна і гостра дія стресу приводить допідвищення адаптивних здібностей. Проте підготовлена реакція «битва-втеча» нездійснюється, що робить негативний вплив.
Важливезначення має виявлення розладів психічної адаптації в першу чергу надонозологічному етапі, що може бути використане для своєчасного проведеннязаходів щодо профілактики клінічно виражених психічних і психосоматичнихпорушень (Березин Ф. Б.)[4].
Такимчином, надлишок негативних емоцій, переживання невизначеності, зайвапсихоемоційна напруга є патогенними чинниками і супроводять виникненню ірозвитку психосоматичної патології [37].
1.2. ПРОБЛЕМИ ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ, ЯКІНЕСПРИЯТЛИВО ВПЛИВАЮТЬ НА ЕМОЦІЙНИЙ СТАН ПІДЛІТКА
Відомо,що одна з істотних особливостей підліткового періоду — бурхливий фізичний істатевий розвиток, який усвідомлюється і переживається підлітками. Але урізних підлітків ці зміни протікають по-різному, що багато в чому визначаєтьсятим, як дорослі враховують вплив змін, що відбуваються в організмі підлітка, найого психіку і поведінку. Так, під впливом посиленого функціонування залозвнутрішньої секреції підвищується дратівливість, надмірна образливість,різкість і тому подібне.
Фізичнийі статевий розвиток породжує інтерес підлітка до іншої статі і одночаснопідсилює увагу до своєї зовнішності. І поведінка підлітка визначається тим, якдорослі допомагають йому вирішувати виникаючі внутрішні протиріччя. Правда, уряді випадків дорослі мають мало можливостей для допомоги підліткові.
У підлітковомувіці особливо зростає цінність дружби і друга, цінність колективу однолітків.Підліток повинен мати можливість встановлювати стосунки не з одним, а збагатьма вчителями, враховувати особливості їх особи і вимог. Потреба всамоствердженні настільки сильна в цьому віці, що в ім'я визнання товаришівпідліток готовий на багато що: він може навіть поступитися своїми поглядами і переконаннями,зробити дії, які розходяться з його моральними установками. Потребою всамоствердженні можна пояснити і багато фактів порушення норм і правилповедінки так званими важкими підлітками. Втратити авторитет в очах товариша,впустити свою честь і гідність – це найбільша трагедія для підлітка. Ось чомупідліток бурхливо реагує на нетактовні зауваження, які йому робить вчитель уприсутності товаришів. Таке зауваження він розглядає як приниження своєї особи.
Прагненнядо дорослості. Особливо яскраво самостійністьвиявляється саме в підлітковому віці. У цей період що вчаться багато що вжеможуть робити самостійно і прагнуть розширити сферу такої діяльності. У цьомувони знаходять можливість задоволення потреби бути і вважатися дорослими, щобурхливо розвивається, яка перетворюється на домінуючу.
Прагнення бутидорослим дуже яскраво виявляється і у взаєминах із старшими. Підліток прагнерозширити свої права і обмежити права дорослих відносно його особи.
Підлітокздійснює масу дурощів, мучиться сам і завдає неприємностей оточуючимнамагаючись донести до них всього лише одну просту думку: «я вже не дитя, я –особа!». Він просто ще не уміє пояснити це. Бажаючи висловитися, він не можезнайти правильних слів, переживає цілу гамму відчуттів, але не в змозі деколине те щоб розібратися в них, але навіть знайти для них точні назви[5].
Самосвідомість,самооцінка, самовиховання підлітка. Психічнийрозвиток підлітка тісно пов'язаний з таким найважливішим новоутворенням особи,як самосвідомість. Саме у цей період спостерігається бурхливий розвитоксамосвідомості, орієнтування особи на власну оцінку.
Самооцінкапочинає виявлятися в молодшому шкільному віці, але там вона відрізняєтьсявинятковою нестійкістю, тоді як у підлітка вона носить відносно стійкийхарактер. Поведінка і діяльність підлітка багато в чому визначаєтьсяособливостями самооцінки. Так, при завищеній самооцінці у підлітків виникаютьконфлікти з тими, що оточують.
Самооцінкаробить величезний вплив на самовиховання підлітка. Найяскравіше це виявляєтьсяв їх ідеалах. При цьому вибір ідеалу залежить від характеру самооцінки. Якщосамооцінка адекватна, то вибраний ідеал сприяє утворенню таких якостей, яквисока вимогливість, самокритичність, упевненість в собі, наполегливість, аякщо самооцінка неадекватна, то можуть формуватися такі якості, якневпевненість або зайва самовпевненість, не критичність. Отже, для нормальногорозвитку особистості підлітка дуже важливо, щоб його самооцінка булаадекватною.
Самооцінкавиникає і формується лише в процесі спілкування підлітка з іншими людьми.Взаємодіючи з тими, що оточують, підліток постійно порівнює себе з іншими іпізнає себе на основі цього порівняння. Взаємодіючи з тими, що оточують,підліток постійно оцінюється ними. Оцінка тих, що оточують і формує самооцінку.Якщо оцінка не лише адекватна, але і підтримуюча, то формується адекватнасамооцінка. Якщо ж підлітка недооцінюють або переоцінюють, то формуєтьсянеадекватна самооцінка.
Спочаткусамооцінка носить нестійкий характер, потім вона стає все більш і більш стійкіше.У зв'язку з цим підліток поступово звільняється від безпосередніх впливівситуацій, стає все більш і більш самостійним [7].
Емоційніособливості підлітка. Істотні змінивідбуваються в емоційній сфері підлітка. Емоції підлітка відрізняються великоюсилою і трудністю в їх управлінні. Підлітки відрізняються великою пристрастю ізапальністю. З цим пов'язано невміння стримувати себе, слабкість самоконтролю,різкість в поведінці. При зустрічі з труднощами у підлітка виникають сильнівідчуття протиріччя, які приводять до того, що підліток може не довести докінця почату справу, знищити вже зроблене і так далі В той же час підліток можебути наполегливим, витриманим. Ось чому дуже поважно давати підліткам посильнізавдання, озброювати їх відповідними знаннями, уміннями і навиками, способамидіяльності.
Підліткамвластивий бурхливий прояв своїх відчуттів. Особливо часта реакція виникає встані стомлення. Емоційна збудливість підлітка виявляється і в пристраснихспорах, доказах, вираженні обурення. Він гарячіше реагує на все.
Емоційнепереживання підлітків поступово набуває великої стійкості. Нерідко відчуттяпідлітка буває суперечливим. Так, підліток з жаром захищає свого друга і в тойже час знає, що його потрібно засудити. Підліток може бути і уважним, і грубим,володіти високим відчуттям власної гідності і в той же час плакати віднезаслуженої образи, забувши про свою гідність.
Підлітокчутливіше відноситься до думки колективу. Він дорожить цією думкою, поважаєйого, керується їм. Підліток не прощає образ у присутності однокласників абоінших осіб. Це дуже часто може викликати гострий конфлікт. Іншого характерунабуває дружба, якою підлітки пред'являють досить високі вимоги. Взамін віддруга вони вимагають чесності, вірності, відданості [10].
Певніформи типових поведінкових реакцій підлітківна ту або іншу соціальну ситуацію, що ще немає патологічними, але що інколитаять в собі небезпеку перерости в «краєві психопатії»: реакції опозиції,імітації, компенсації, гіперкомпенсації, емансипації, групування і деякі іншіреакції, обумовлені статевим потягом, що формується.
— реакція опозиції – це активний протест, причиноюякого можуть бути дуже високі вимоги, що пред'являються до підлітка, непосильнінавантаження, втрати, недолік уваги з боку дорослих. Виникаючи в дитинстві,опозиція посилюється в підлітковому періоді;
— реакція імітації – виявляється в прагненнінаслідувати певному образу, модель якого диктується, як правило, компанієюоднолітків. Реакція може бути причиною порушення поведінки, якщо зразок длянаслідування – асоціальний;
— реакція гіперкомпенсації – виражається внаполегливому прагненні підлітка добитися успіху в тій області, в якій вінслабкий. В деяких випадках невдачі закінчуються нервовим зривом;
— реакція емансипації – виявляється в прагненні звільнитисявід опіки, контролю і заступництва старших. Вона поширюється на порядки, закониі «стандарти» дорослих. Потреба в емансипації пов'язана з боротьбою засамостійність, самоствердження себе як особи. У повсякденному розумінні цепрагнення зробити все «по-своєму», в крайніх варіантах – втеча з дому;
— реакція групування – стадний інстинкт філогенезу.Групи в середовищі підлітків виникають і функціонують по своїх, ще недостатньовивченим законам, серед яких найбільшу небезпеку представляє так звана «автономнамораль», не співпадаюча з вимогами батьків, школи, законів. Особливо сильнавона у неповнолітніх правопорушників і злочинців. Саме такий група стаєрегулювальником поведінки для педагогічно запущених підлітків. Особливо легкооб'єднуються в групи наркомани, соціально розбещені, нестійкі підлітки, щомають досвід асоціальної поведінки [27].
Досить частий вповедінці підлітків виявляється агресивність. Агресія – це однобоке,насичене негативними емоціями віддзеркалення реальності, що приводить доспотворення, необ'єктивності, невірності розуміння дійсності, до неадекватноїповедінки. Часто аналіз показує, що агресія переслідувала яку-небудь позитивнумету для людини, але вибраний агресивний спосіб поведінки є невдалим,неадекватним, приводить до загострення конфлікту і погіршення ситуації[38].
1.3. ПІДЛІТКОВІ НЕВРОЗИ, ВИКЛИКАННІПСИХОГЕННИМИ ФАКТОРАМИ
Неврози у підлітків- найпоширеніший вид нервово-психічної патології. Як психогенні захворюванняособи, що формується, неврози в афектно-загостреній формі відображають багатопроблем людських відносин, по-перше, розуміння і спілкування між людьми, пошукусвого «я», оптимальних доріг самовираження, самоствердження, визнанняі любові. Спочатку неврози представляють емоційний розлад, що виникає переважнов умовах порушених стосунків в сім'ї, перш за все з матір'ю, яка зазвичай єнайбільш близькою для дитяти особою в перші роки його життя. Не меншу патогеннуроль в подальші роки грають стосунки з батьком, якщо він не здатний своєчасновирішити особові проблеми розвитку своїх дітей. Обидва батька випробовують багатоособистих проблем, нерідко самі хворі на невроз і дотримуються догматичносприйнятих або витікаючих з минулого травмуючого досвіду поглядів на вихованнябез врахування індивідуальної своєрідності і вікових потреб дітей [13].
Невроз єпсихогенним захворюванням особи, що формується, тому на нього робить вплив всете, що може ускладнити процес формування особи у дітей і сприяти загальномунаростанню нервово-психічної напруги у батьків. До цього відносяться причини соціально-психологічного,соціально-культурного і соціально-економічного характеру.Психогенним чинником у всіх випадках є конфлікти (зовнішні або внутрішні), діяобставин, що викликають психологічну травму, або тривале перенапруженняемоційної і інтелектуальної сфер психіки [33].
Невроз(новолат. neurosis, походить від др.-греч. нерв; синоніми — психоневроз,невротичний розлад) — в клініці: збірна назва для групи функціональнихпсихогенних оборотних розладів, що мають тенденцію до затяжної течії. Клінічнакартина таких розладів характеризується астенічними, нав'язливими і істеричнимипроявами, а також тимчасовим зниженням розумової і фізичної працездатності.Поняття «невроз» було введене в медицину в 1776 році 1776 року шотландськоюлікаркою Уїльямом Кулленом [46].
І.П. Павлов в рамках свого фізіологічного вченнявизначав невроз як хронічне тривале порушення вищої нервової діяльності (ВНД),викликане перенапруженням нервових процесів в корі великих півкуль дієюнеадекватних по силі і тривалості зовнішніх подразників. Використанняклінічного терміну «невроз» стосовно не лише до людини, але і до тварин напочатку XX століття викликало безліч суперечок [15].
Різніпсихоаналітичні теорії представляють невроз і його симптоматику в основному якнаслідок внутрішніх протиріч людини [17].
ЗігмундФрейд вважав, що невроз утворюється врезультаті протиріч між інстинктивними потягами (Воно) і що забороняє Понад-я,є мораллю і законами моральності, закладеними в людину з дитинства[36].
КаренХорні вважала, що невроз виникає як захиствід таких несприятливих соціальних чинників, як приниження, соціальна ізоляція,тотальна контролююча любов батьків в дитинстві, зверхнє і агресивне відношеннябатьків до дитяти. Щоб захиститися, дитя формує три основні способи захисту:«рух до людей», «проти людей» і «від людей». Рух до людей переважно є потребоюв підпорядкуванні, в любові, в захисті. Рух проти людей — це потреба в тріумфінад людьми, в славі, у визнанні, в успіху, в тому, щоб бути сильним ісправлятися з життям. Рух від людей є потребою в незалежності, свободі, навіддалі від людей. У кожного невротика є всі три типи, проте один з нихдомінує, таким чином можна умовно класифікувати невротиків на «підлеглих»,«агресивних» і «відособлених».
КаренХорні приділяла багато уваги не лишепроблемам, що породжуються протиріччями між цими трьома способами захисту, алеі проблемам, що породжуються самими захисними тенденціями[16].
Неврози,які найчастіше зустрічаються у підлітковому віці:
1. Невроз страху.Це невмотивовані напади страху і тривоги, що продовжуються від 10 до 30 хвилин.Особливо часто вони збігаються з моментом засипання дитяти, інколисупроводяться галюцинаціями. Підлітки проектуються свої страхи на школу.
2. Невроз нав'язливих станів.Невроз нав'язливих станів ділиться на:
· обессивний невроз — характеризуєтьсянав'язливими діями: шмиганьє носом, сіпання плечима, потирання губ, перенісся,часта крива посмішка і так далі.
· фобічний невроз — страхи замкнутихприміщень, забруднень, ріжучих предметів.
3. Депресивний невроз.Депресивний невроз характерний для дітей підліткового віку. Виражається низькоюсамооцінкою, плаксивістю, голос тихіший, рухи сповільнені, міміка мізерна. Можепогіршати апетит, дитя худне, страждає безсонням.
4. Істеричний невроз.Істеричний невроз виражається криками і плачем, інколи супроводитьсяреспіраторними нападами.
5. Астенічний невроз(неврастенія). Неврастенія виражається нестриманістю, підвищеною дратівливістю,не переносимістю психічної напруги, плаксивістю. Зазвичай при цьому розладі спостерігаютьсярозлади сну і апетиту. Найчастіше зустрічається у підлітків унаслідокперевантаженості додатковими заняттями і різноманітними кружками.
6. Іпохондричний невроз.Виражається надмірною турботою про власне здоров'я, необґрунтовано переслідуючоюбоязню захворіти.
7. Невротичні розлади сну.Невротичні розлади виражаються неспокійним сном, проблемами при засипанні,лунатизмом, частими і яскравими нічними кошмарами.
8. Патологічні звичні дії.Такі, як обкушування нігтів, смоктання пальців, жування і висмикування волосся,брів, вій [11, 28].
Психічнісимптоми неврозів:
· Емоційне неблагополуччя (часто безвидимих причин).
· Нерішучість.
· Проблеми в спілкуванні.
· Неадекватна самооцінка: заниження абозавищення.
· Часте переживання відчуттів тривоги,страху, «тривожного чекання чогось», фобії, можливі панічні атаки, панічнийрозлад.
· Невизначеність або суперечність системицінностей, життєвих бажань і переваг, уявлення про себе, про інших і про життя.
· Часто зустрічається цинізм.
· Нестабільність настрою, його часта ірізка мінливість.
· Дратівливість (неврастенія)
· Висока чутливість до стресів — нанезначну стресову подію люди реагують відчаєм або агресією
· Плаксивість
· Образливість, ранимість
· Тривожність
· Зацикленість на психотравмуючій ситуації
· При спробі працювати швидко стомлюються— знижується пам'ять, увага, розумові здібності
· Чутливість до гучних звуків, яскравогосвітла, перепадів температури
· Розлади сну: часто людині важко заснутиіз-за схвильованості; сон поверхневий, тривожний, не приносячий полегшення;вранці часто спостерігається сонливість [8, 21].
Фізичнісимптоми неврозів:
· Головні, сердечні болі, болі в областіживота.
· Відчуття втоми, що часто виявляється,підвищена стомлюваність, загальне зниження працездатності.
· Вегето-судинна дистонія (ВСД),запаморочення і потемніння в очах від перепадів тиску.
· Порушення вестибулярного апарату:складність тримати рівновагу, запаморочення.
· Порушення апетиту (переїдання;недоїдання; відчуття голоду, але швидка насичуваність при їді).
· Порушення сну (безсоння): поганезасипання, раннє пробудження, пробудження вночі, відсутність відчуттявідпочинку після сну, кошмарні сновидіння.
· Психологічне переживання фізичного болю(психалгія), зайва турбота про своє здоров'я аж до іпохондрії.
· Вегетативні порушення: пітливість,серцебиття, коливання артеріального тиску (частіше у бік пониження), порушенняроботи шлунку, кашель, часті позиви до сечовипускання, рідкий стілець [30].
Висновкидо першого розділу
1. Патогенез — механізми виникнення ірозвитку хвороби і окремих її проявів на різних рівнях організму. Надлишокнегативних емоцій, переживання невизначеності, зайва психоемоційна напруга єпатогенними чинниками і супроводять виникненню і розвитку психосоматичноїпатології. Виражені психосоматичні розлади різноманітні, вони можуть вражатипрактично будь-які органи і системи.
2. У підлітковому віці дуже багатоновоутворень, які вливають на емоційний стан самого підлітка та складаютьоснову для формування характеру та типу реакції на будь-яку соціальну ситуацію.
3. Неврози у підлітків — найпоширеніший виднервово-психічної патології. Невроз є психогенним захворюванням особи, щоформується, тому на нього робить вплив все те, що може ускладнити процесформування особи у дітей і сприяти загальному наростанню нервово-психічноїнапруги у батьків.

 
РОЗДІЛ2. Методики дослідження психогенних факторів які викликають соматичні розлади упідлітків
2.1. ХАРАКТЕРИСТИКА КОНТИНГЕНТУ ДОСЛІДЖЕННЯ
Контингентомдослідження було обрано 40 підлітків 12-14 років (7-9 клас) загальноосвітньоїсередньої школи I– III ступеня з профільнимнавчанням № 10. Усі діти з повних благополучних родин. З 2-х років відвідувалидитячий садок, а з 6 років пішли до школи.
Усідіти фізично та психічно здорові, медичних протипоказань не мають. Вибрані намипідлітки живуть приблизно у однакових соціальних та матеріальних умовах.
Їхучасть у дослідженні була узгоджена з батьками, вчителями та з ними самими.
2.2. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА МЕТОДІВ ТАМЕТОДИК ДОСЛІДЖЕННЯ ТА КОРЕКЦІЇ ПСИХОГЕННИХ ФАКТОРІВ ЯКІ НЕСПРИЯТЛИВО ВПЛИВАЮТЬНА СОМАТИЧНИЙ СТАН ПІДЛІТКІВ
Діагностикапсихосоматичного підлітка повинна організовуватися як інтерперсональнапсихологічна лабораторія. Це означає, що необхідно приділяти пильну увагузначимим порушеним стосункам, а також копіткому аналізу афектів [22].
Хочабагато фахівців в області психічного здоров'я використовують психологічнітести, найнадійніший метод, на думку С. Кулакова, використовуваний напрактиці, – діагностична бесіда (інтерв'ю). Діагностична бесіда служить не лишедля збору інформації, але одночасно виконує консультуючу і терапевтичну функції[14].
Невтратило свого значення поняття негативної і позитивної діагностики, що прийшлоз діагностики невротичних розладів, представлене головним чином в працях Мясищєва,його співробітників і послідовників, яке можна використовувати в діагностиціпсихосоматичних розладів [34].
Психологічнакорекція – це комплекс цілеспрямованих заходів щодо дії на психіку людини, щопроводяться з метою оптимізації їх функціональних станів і підвищенняефективності працездатності [39, 48].
Загальнимпринципом і особливістю побудови психокорекції є диференційоване поєднання приїї проведенні методів симптоматичною, особово-орієнтованою і социоцентрированоїпсихокорекції [44]. Вибір психотерапевтичних методів в першу чергу визначаєтьсяїх спрямованістю і ефективністю, можливостями і професіоналізмом психолога, атакож особливостями підлітка [19] .
Заходамипсихологічної корекції є: психологічне консультування, методи індивідуальної ігрупової психотерапії, психоаналіз, психосинтез [2].
Вданій роботі було виділено три основних психогенних фактора, які мидосліджували, а саме: тривожність, рівень невротизації та стрес. Томудіагностика та корекція були направленні саме на ці чинники.
2.3. МЕТОДИКИ ДЛЯ ДІАГНОСТИКИ ПСИХОГЕННИХФАКТОРІВ ЯКІ ВИКЛИКАЮТЬ НА СОМАТИЧНІ РОЗЛАДИ У ПІДЛІТКІВ
 
Діагностикастресовідчуття
(ФетіскінН.П.)
Опитувальникмістить 6 пунктів: підвищена реакція на обставини, на які ми не можемо вплинути;схильність все ускладнювати; схильність до психосоматичних захворювань; деструктивніспособи подолання стресів; конструктивні способи подолання стресів; зміна рівняпостійного стресу
Укожному пункті по 5 питань на які треба відповісти по 10-ти бальній шкалі.
Фактично,даний тест оцінює рівень стресовідчуття — показник, зворотний стресоустойчивості.Отже, чим вище показники даного тесту, тим нижче за стресовідчуття людину[41].(ДОДАТОК № 1)
Шкалаявної тривоги CMAS
(Дж.Тейлор, адаптація А.М. Прихожан)
Шкалаявної тривожності для дітей та підлітків (The Children’s Form of ManifestAnxiety Scale – CMAS) призначена для виявлення тривожності як відносно стійкогоутворення у дітей 7-14 років.
Шкалабула розроблена американськими психологами A.Castaneda, В.r.mccandless,D.s.palermo в 1956 році на основі шкали явної тривожності (Manifest AnxietyScale) Дж.Тейлор (J.A.Taylor,1953), призначеною для дорослих.
Длядитячого варіанту шкали було відібрано 42 пункти, оцінених як найбільш показовіз точки зору прояву хронічних тривожних реакцій у дітей. Специфіка дитячоговаріанту також в тому, що про наявність симптому свідчать лише ствердніваріанти відповідей.
Крімтого, дитячий варіант доповнений 11 пунктами контрольної шкали, що виявляєтенденцію випробовуваного давати соціально схвалювані відповіді. Показники цієїтенденції виявляються за допомогою як позитивних, так і негативних відповідей.Таким чином, методика містить 53 питання.
УРосії адаптація дитячого варіанту шкали проведена і опублікована А.М.Прихожан.Поданим авторів і користувачів, дитячий варіант шкали доводить досить високуклінічну валідность і продуктивність її вживання для широкого круга професійнихзавдань. Шкала пройшла стандартну психометричну перевірку, в якій брали участьблизько 1600 школярів 7-14 років з різних регіонів країни [1].(ДОДАТОК № 2)
Оцінканервово-психічної напруги
(НемчінТ.А.)
Опитувальникпредставляє собою перелік ознак нервово-психічної напруги, складений за данимиклінико-психологічного спостереження, і містить 30 основних характеристик цьогостану, розділених на три міри вираженості [32].(ДОДАТОК № 3)
Інтерпритацияздійснюється по 3 критеріям: нервово-психічна напруга; астенія; настрій.
2.4. МЕТОДИКИ ДЛЯ КОРЕКЦІЇ НЕСПРИЯТЛИВИХПСИХОГЕННИХ ФАКТОРІВ У ПІДЛІТКІВ
 
Релаксаційнавправа «Бійка»
(ЧистяковаМ.І.)
Мета:ця гра допоможе підлітку розслабити м'язи нижньої частини лиця і грон рук, атакож зняти емоційну напругу і частково зняти агресію.
«Виз другом посварилися. Ось-ось почнеться бійка. Глибоко вдихніть, якнайміцніше стискуйтещелепи. Пальці рук зафіксуйте в кулаках, до болю втиснете пальці в долоні.Затамуєте подих на декілька секунд. Задумайтеся: може, не варто битися?Видихніть і розслабтеся! Неприємності позаду!»[29].
 
Заспокійливавправа «Повітряна кулька»
(ЧистяковаМ.І.)
Мета:зняти напругу, розслабити м’язи живота, нормалізувати дихання. Ця вправавикористовується також для того, щоб заспокоїти підлітків.
Всігравці стоять або сидять в крузі. Ведучий дає інструкцію: «Уявіть собі, щозараз ми з вами надуватимемо кульки. Вдихніть повітря, піднесіть уявну кулькудо губ і, роздуваючи щоки, повільно, через прочинені губи надувайте його.Стежите очима за тим, як ваша кулька стає все більше і більше, як збільшуються,зростають узори на нім. Представили? Я теж представила ваші величезні кулі.Дміть обережно, щоб кулька не лопнула. Вправу можна повторити 3 рази [29].

Гра«Фотосесія»
(О.Лютова, Г.Моніна)
Мета: знятим'язову напругу, втому. Також ця вправа настроює підлітків на довіру один доодного та до психолога, піднімає настрій.
Ми з вамивідвідаємо фотостудію. Ви всі будете моделями, а я — фотографом. Я проситимувас змалювати вираз обличчя різних героїв. Наприклад: покажіть, як виглядає злаБаба Яга». Діти за допомогою міміки і нескладних жестів або лише за допомогоюміміки змальовують Бабу Ягу. «Добре! Здорово! А тепер замріть, фотографую.Молодці! Деяким навіть смішно стало. Сміятися можна, але лише після того, яккадр знятий.
А тепер змалюєтеВорону (з байки „Ворона і Лисиця“) в той момент, коли вона стискує вдзьобі сир». Діти щільно стискують щелепи, одночасно витягуючи губи,змальовують дзьоб. «Увага! Замріть! Знімаю! Спасибі! Молодці! А теперпокажіть, як злякалася бабуся з казки „Червона шапочка“, колизрозуміла, що розмовляє не з внучкою, а з Сірим Вовком». Діти можутьшироко розкрити очі, підняти брови, прочинити рот. «Замріть! Спасибі!
А як хитропосміхалася Ліса, коли хотіла сподобатися колобку? Замріть! Знімаю! Молодці!Чудово! Добре попрацювали!» Далі вчитель або вихователь, на свій розсуд,можуть похвалити особливо тривожних дітей, наприклад так: «Всі працювалидобре, особливо страшною була маска Віті, коли я поглянула на Сашу, то самазлякалася, а Машенька була дуже схожа на хитру лисицю. Всі постаралися,молодці!» «Робочий день моделі закінчено. Дякую всім!» [29].
Антистресовавправа «Лист»
(НаєнкоН.І.)
Мета: знятистресову напругу, яка накопичилася за тиждень (рекомендовано проводити в кінціробочого тижня).
Напишіть нааркуші усі неприємні ситуації, які були у вас на протязі цього тижня (отриманадвійка, сварка с батьками, бійка з однокласником тощо) у формі листа другу,якій живе у іншій країні.
Усі написали?Нічого не забули? Молодці!
Цей лист мівідправляти не будемо! Навіщо акцентувати увагу на поганому? Тепер давайте цейлист порвемо на дрібні шматочки! Він нам більше не потрібен! Рвемо і забуваємоусе неприємне, що з нами трапилося!
А тепер давайтенапишемо інший лист! Розповімо другу тільки хороше, що було на цьому тижні!Давайте пригадаємо приємні моменти!
Цей лист визбережіть і коли з вами станеться щось цікаве та добре – допишіть сюди! А колищось вас засмутить – причитайте цього листа та пригадайте приємні моменти свогожиття і у вас зразу підніметься настрій [35].
 
Фізичнавправа «Візьміть себе у руки»
(ХасайАлієв)
Мета: зняти стресовунапругу, зібратися з думками.
Цей методрозробив лікарка-психіатр Хасай Алієв. Метод складається з трьох етапів.
Підготовчий.Спочатку робимо налаштування (із закритими очима): спокійні рухи головою,плечима, тазом, колінами — дуже повільно, з мінімальним зусиллям і максимальнимзадоволенням. Тепер обійміть себе двома руками, голову ледве схилите набік.Розгойдуйтесь вперед-назад.
Основний.Підніміть руки вперед. І, нічого спеціально не роблячи, накажіть рукамрозійтися. Уявіть, як простір, розширюючись, розштовхує руки в різні боки, а зазап'ястя, як за ниточки, хтось тягне. Скиньте руки і повторите ще. (Цей методпсихорегуляції давно використовують в своїй роботі лікарки, психологи,спортсмени, артисти і інші творчі працівники.)
Релаксаційно-стабілізуючий.На останньому етапі поважно просто сісти і хвилин десять мовчки посидіти іззакритими очима. У цей момент ви можете нарешті відчути ефект «порожньої голови»— коли немає думок і постійного діалогу [25].

 
Гра«Швидкі відповіді»
(НаєнкоН.І.)
Мета: ця грапідіймає упевненість у собі та допомагає підліткам виробити модель поведінки устресовій ситуації [35].
Ведучий задає почерзі кожному питання і чекає відповіді протягом вимовного вголос рахунку:1-2-3. Обмеження часу створює стресову ситуацію, оскільки після рахунку 3відповідь визнається недійсною. Питання носять жартівливий характер, часто з«підколупуванням», і на них можна відповідати«по-дитячому». Питання можуть бути на різноманітні теми.
При правильнійвідповіді учасник стає вперед на один крок. Ведучий повинен непомітнонаправляти гру так, щоб не допускати надмірного випередження або відставанняінших. Це підсилює інтерес до гри, оскільки ніхто не може бути заздалегідьупевнений, що саме він отримає перемогу.
Ми задавалипідліткам наступні питання:
Коли у Буратінодень народження? Чому жаби скачуть? О котрій годині дзвонить твій будильник? Чомукрокодил зелений? Скільки часу в тебе уходить на домашнє завдання? Чомуморозиво холодне? Чому мі ходимо на ногах, а не на руках? Чому земля кругла? Чомулампочка світить? Чому земля всередині гаряча? Чому слон великий? Чому павукмаленький? Що можливо побачити с заплющеними очами? Скільки років Бібі Язі? Якавідстань від Марса до Землі? Навіщо ти ходиш до школи? Що перше ти робиш, колипрокинешся вранці? Де знаходиться Мексика? Як звуть Петра Першого? Де живутьзебри?
Релаксаційнавправа «Корабель і вітер»
(ЧистяковаМ.І.)
Мета: настроїтигрупу на робочий лад, насищає організм дитини повітрям, стабілізує тиск.
Гра підійде,особливо якщо підлітки втомилися під кінець уроків та стали неуважними.
«Уявітьсобі, що наш парусник пливе по хвилях, але раптом він зупинився. Давайтедопоможемо йому і запросимо на допомогу вітер. Вдихніть в себе повітря, сильновтягніть щоки… А тепер шумно видихніть через рот повітря, і хай вітер, щовирвався на волю, підганяє кораблик. Давайте спробуємо ще раз. Я хочу почути якшумить вітер!» [29].
 
Вправа«Корона»
(ЧистяковаМ.І.)
Мета: Знятинапругу з позвоночника, підсилити відчуття упевненості у собі.
Ця вправавиконується перед тим, як діти підуть додому.
Станьтепрямо-прямо, випрямите спину, заплющте очі, глибоко вдихніть повітря, підіймітьруки догори. А тепер потягніться угору! Ще! Ще! І ще трошки! Відкрийте очі,подивіться угру! Бачите корону? Дотягніться до неї, візьміть її у руки танадіньте на себе! Ось так, з прямою спиною та короною на голові, гордо йдемододому [25].
Висновкидо другого розділу:
1. Для нашого дослідження було обранаоднорідна вибірка підлітків, що забезпечує чистоту експерименту.
2. У нашому дослідженні було проведено 3діагностичні методики на виявлення рівня тривоги, стресовідчуття танервово-психічної напруги. Також 8 корекційних вправ, які на нашу думкупідвисять показники першого діагностування.

РОЗДІЛ3. Експериментальне дослідження психогенних факторів які викликають соматичнірозлади у підлітків
 
1.1. ОРГАНІЗАЦІЯ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГОДОСЛІДЖЕННЯ
 
Експериментальна база:діагностика психогенних факторів, впливаючих на соматичній стан підлітківпроводилася на вибірці, в яку входили школярі 7-9 класу ЗОШ I- III ступеню с профільнимнавчанням №10. Вік досліджених нами школярів становить від 12 до 14 років.Студентів ми розбили на дві групи: контрольну (20 чоловік)та експериментальну(20 чоловік).Дослідження проводилися з вересня 2010 року по листопад2010 року.№ Захід Термін Відповідальний Група 1.
Констатуючий експеримент:
1.  Діагностика стресовідчуття (Фетіскін Н.П.)
2.  Шкала явної тривоги CMAS (Дж. Тейлор, адаптація А.М.Прихожан)
3.  Оцінка нервово-психічної напруги (Т.А. Немчін) Вересень 2010 р. Психолог
Контрольна та експериментальна
група 2.
Формуючий експеримент:
1.  Релаксаційна вправа «Бійка» (Чистякова М.І.)
2.  Заспокійлива вправа «Повітряна кулька» (Чистякова М.І.)
3.  Гра «Фотосесія» (Лютова О., Моніна Г.)
4.  Антистресова вправа «Лист» (Наєнко Н.І.)
5.  Фізична вправа «Візьміть себе у руки» (Хасай Алієв)
6.  Гра «Швидкі відповіді» (Наєнко Н.І.)
7.  Релаксаційна вправа «Корабель і вітер» (Чистякова М.І.)
8.  Вправа «Корона» (Чистякова М.І.) Жовтень 2010 р. Психолог Експериментальна група 3.
Контрольний зріз:
1.  Діагностика стресовідчуття (Фетіскін Н.П.)
2.  Шкала явної тривоги CMAS (Дж. Тейлор, адаптація А.М.Прихожан)
3. Оцінка нервово-психічної напруги (Т.А. Немчін) Листопад 2010 р. Психолог
Контрольна та експериментальна
групи
3.2. Експериментальне дослідження
 
3.2.1. КОНСТАТУЮЧИЙЕКСПЕРИМЕНТ
Увідповідності до розробленої нами програми дослідження, на першому етапі мипроводили констатуючий експеримент для вияву психогенів, які впливають насоматичній стан підлітків. А саме: стрес, тривожність та нервово-психічнунапругу З цією метою проводили такі методик: «Діагностика стресовідчуття» (ФетіскінН.П.), «Шкала явної тривоги CMAS» (Дж. Тейлор, адаптація А.М.Прихожан), «Оцінка нервово-психічної напруги» (Т.А. Немчін).Дослідження було проведено у контрольній (20 чоловік) та експериментальній (20чоловік) групах серед школярів 7-9 класу (12-14 років).

Процентневідношення
Уконтрольній та експериментальній групах за методикою «Діагностикастресовідчуття» (Фетіскін Н.П.)
 
Таблиця№ 3.2.1Рівень Високий Середній Низький Контрольна група 20% 70% 10% Експериментальна група 15% 80% 5%
Результатидослідження за методикою «Діагностика стресовідчуття» (Фетіскін Н.П.) на етапіконстатуючого експерименту у контрольній групі
 
Діаграма№ 3.2.1
/>

Результатидослідження за методикою «Самооцінка творчого потенціалу» (Фетіскін Н.П.) наетапі констатуючого експерименту у експериментальній групі
 
Діаграма№ 3.2.2
/>
Процентневідношення
Уконтрольній та експериментальній групах за методикою «Шкала явної тривоги CMAS»(Дж. Тейлор, адаптація А.М Прихожан)
 
Таблиця№ 3.2.2Рівень Високий Середній Низький Контрольна група 45% 30% 25% Експериментальна група 40% 35% 25%
 
Результатидослідження за методикою «Шкала явної тривогиCMAS»(Дж. Тейлора, адаптація А.М. Прихожан) на етапі констатуючого експерименту у контрольнійгрупі

 
Діаграма№ 3.2.3
/>
 
Результатидослідження за методикою «Шкала явної тривогиCMAS»(L;/ Тейлора, адаптаціяА.М Прихожан)на етапі констатуючого експерименту у експериментальній групі
 
Діаграма№ 3.2.4
/>
Процентневідношення
Уконтрольній та експериментальній групах за методикою «Оцінканервово-психічної напруги» (Т.А. Немчін)

 
Таблиця№ 3.2. 3Рівень Високий Середній Низький Контрольна група 35% 50% 15% Експериментальна група 30% 50% 20%
 
Результатидослідження за методикою «Оцінка нервово-психічного напруження» (Т.А. Немчін)на етапі констатуючого експерименту у контрольній групі
 
Діаграма№ 3.2.5
/>
 
Результатидослідження за методикою «Оцінка нервово-психічної напруги» (Т.Ф. Немчін) наетапі констатуючого експерименту у експериментальній групі

 
Діаграма№ 3.2.6
/>
3.2.2. ФОРМУЮЧИЙЕКСПЕРИМЕНТ
Формуючийексперимент ми проводили у експериментальній групі. Для початку ми провелибесіду з усіма школярами для налаштовування довіри, потім був проведенійпсихологічний тренінг в який входили таки розвиваюче-коректуючі ігри :
«Бійка»(Чистякова М.І.))
Церелаксаційна гра, яка допомога розслабити підліткам усі м’язита знати стресову напругу.
Доцієї гри усі діти спочатку віднеслися з деякою обережністю та довго не моглизуредитися. Але згодом дітям сподобалася гра, а деякі хлопці навіть зізналися,що роблять цю вправу, коли у класі зростає напруга та ось-ось може початисясправжня бійка.
«Повітрянакулька» (Чистякова М.І.)
Цевправа нормалізує дихання, розслабляє та зусерджує.
Напочатку гри діти тривалий час сміялися та не могли виконати просту вправу. Коливправа була зроблена вже 3 рази, дітям вона дуже сподобалася та вони просилизробити її ще декілька разів.
«Фотосесія»(Лютова О., Моніна Г.)
Гра «фотосесія»з самого початку сподобалася дітям, вона дуже підіймала їм настрій тадопомагала позбутися скованості та невпевненості. Усі активно приймали участь,особливо дівчата. Діти просили пограти в цю гру кожен раз, коли я до нихприходила.
«Лист»(Наєнко Н.І.)
На початку гридіти були сковані, проявляли деяку недовіру. Підлітки боялися, що їхні листибуде хтось читати окрім них, ховали їх друг від друга та від мене. Але коливони зрозуміли всю суть цієї вправи, то сприйняли її з великим ентузіазмом.
«Візьмітьсебе у руки» (Хасай Алієв)
Спочатку дітибули незібрані, балувалися та бігали по класу. Їх було важко заспокоїти тавмовити виконати цю вправу. Але потроху діти заспокоїлися та виконали усі умовивправи з задоволенням.
«Швидківідповіді» (Наєнко Н.І.)
Цягра призвела справжній фурор серед підлітків. Діти продемонстрували гарнуфантазію та на задані питання відповідали дуже несподівано. Грали ззадоволенням навіть сором’язливі діти,тому що в них випал справжній шанс проявити себе.
«Корабельі вітер» (Чистякова М.І.)
До цієї гри дітибули підготовлені, бо ми виконували з ними вже подібну вправу. Перед гроюпідлітки заспокоїлися та виконували все зі старанням.
«Корона»(Чистякова М.І.)
На початкувправи діти навіть і не здогадувалися, що вони будуть робити далі. А коли вонивиконали завдання, то почали посміхатися та хизуватися один перед іншим,уявляючи, що у них на голові корона. У всіх учасників тренінгу помітно піднявсянастрій та вони сталі більш впевненими у собі.
3.2.3. КОНТРОЛЬНИЙЗРІЗ
Проводимоконтрольний зріз для перевірки ефективності формуючого експерименту. Для цьогоми продіагностували експериментальну та контрольну групи за допомогою тих самихметодик, які ми застосували у констатуючому експерименті.
 
Процентневідношення
Контрольнийзріз у контрольній та експериментальній групі за методикою «Діагностикастресовідчуття» (Фетіскін Н.П.) після формуючого експерименту, що бувпроведений лише у експериментальній групі
 
Таблиця№ 3.2.4Рівень Високий Середній Низький Контрольна група 10% 75% 15% Експериментальна група 5% 70% 25%
 
Результатидослідження за методикою «Діагностика стресовідчуття» (Фетіскін Н.П.) на етапіконтрольного зрізу у контрольній групі
 
Діаграма№ 3.2.7
/>
Результатидослідження за методикою «Діагностика стресовідчуття» (Фетіскін Н.П.) на етапіконтрольного зрізу у експериментальній групі після формуючогоексперименту
 
Діаграма№ 3.2.8
/>
 
Процентневідношення
Контрольнійзріз у контрольній та експериментальній групі за методикою «Шкала явноїтривоги CMAS»(Дж.Тейлор, адаптація А.М.Прихожан) післяформуючого експерименту, що був проведений лише у експериментальній групі
 
Таблиця№ 3.2.5Рівень Високий Середній Низький Контрольна група 40% 30% 30% Експериментальна група 20% 40% 40%
 
Результатидослідження за методикою «Шкала явної тривоги CMAS»(Дж.Тейлор, адаптація А.М.Прихожан) на етапі контрольного зрізу у контрольнійгрупі

 
Діаграма№ 3.2.9
/>
 
Результатидослідження за методикою «Шкала явної тривоги CMAS»(Дж.Тейлор, адаптація А.М.Прихожан) на етапі контрольного зрізу у експериментальнійгрупі після формуючого експерименту
 
Діаграма№ 3.2.10
/>
 
Процентневідношення
Контрольнійзріз у контрольній та експериментальній групі за методикою «Оцінка нервовопсихічної напруги» (Т.А.Немчін) після формуючого експерименту, що бувпроведений лише у експериментальній групі

 
Таблиця№ 3.2.6Рівень Високий Середній Низький Контрольна група 30% 45% 25% Експериментальна група 15% 40% 45%
 
Результатидослідження за методикою «Оцінка нервово-психічної напруги» (Т.А.Немчін) наетапі контрольного зрізу у контрольній групі
 
Діаграма№ 3.2.11
/>
Результатидослідження за методикою «Оцінка нервово-психічної напруги» (Т.А.Немчін) наетапі контрольного зрізу у експериментальній групі післяформуючого експерименту
 
Діаграма№ 3.2.12
/>

3.3 АНАЛІЗЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ РОБОТИ ЗА ДОПОМОГОЮ МАТЕМАТИЧНОЇ СТАТИСТИКИ
Аналізуючипроведене нами дослідження й опираючись на результати, отримані нами на етапіконтрольного зрізу, ми можемо констатувати, що рівень психогенних факторів, дояких застосовувалася корекційно-розвиваюча програма, значно зменшився.
Для того, щобустановити наскільки вплинула корекційно-розвиваюча робота на зменшення рівня психогеннихфакторів у підлітків експериментальної групи, ми застосуємо метод математичноїстатистики, а саме коефіцієнт Пірсона.
У нашомудослідженні коефіцієнт Пірсона буде використатися для розрахунків однорідностіекспериментальної та контрольної групи, у цьому випадку перевіряється гіпотезаН0 про відсутність розходжень між двома емпіричними розподілами.
КоефіцієнтПірсона розраховується так, що при повному збігу двох експериментальнихрозподілів величина r xy= 1, і чим більше розбіжність міжрозподілами, тим менше величина емпіричного значення r xy.
Розрахунковаформула критерію коефіцієнта Пірсона порівняння двох емпіричних розподілівзалежно від виду представлених даних може мати такий вигляд:
/>
де х — значення, першого розподілу вибірки,
 y — значення, другого розподілу вибірки,
 n — кількість випробуваних.
Проведеморозрахунок r xy за результатами рівня психогенних факторів у підлітківна етапі констатуючого зрізу у контрольній групі й результатами на етапіконтрольного експерименту у експериментальній групі.
Зробиморозрахунок коефіцієнта Пірсона, по підготовленим ними даним, представ ленним утаблиці № 3.3.1, використовуючи формулу.
Таблиця№ 3.3.1
№ п/п
Х
Y
Х*Y
Х2
Y2 Середні результати рівня психогенних факторів контрольної групи на етапі контрольного зрізу Середні результати рівня психогенних факторів експериментальної групи на етапі контрольного зрізу 1 39 24 936 1521 576 2 38 38 1444 1444 1444 3 38 25 950 1444 625 4 28 15 420 784 225 5 41 39 1599 1681 1521 6 37 37 1369 1369 1369 7 38 38 1444 1444 1444 8 43 32 1376 1849 1024 9 38 25 950 1444 625 10 39 38 1482 1521 1444 11 18 18 324 324 324 12 34 32 1088 1156 1024 13 37 27 864 1024 729 14 42 34 1428 1764 1156 15 37 37 1369 1369 1369 16 30 17 510 900 289 17 45 20 900 2025 400 18 35 14 490 1225 196 19 36 20 720 1296 400 20 37 32 1184 1369 1369 Сума 730 318 117660 532900 101124
Підставляючинаші данні у формулу, отримуємо такій результат:
 
/>
 
Висновкидо третього розділу
У нашомуексперименті коефіцієнт Пірсона дорівнює -0,2945. Отже, порівнювані середнізначення рівня психогенних факторів у підлітків в контрольній групі на етапіконстатуючого експерименту і експериментальної групи на етапі контрольногоексперименту, статистично вірогідно розрізняються. Це говорить про те, щокорекційно-розвиваючі вправи, спрямовані на зменшення рівня психогеннихфакторів, ефективні. Отже, корекційно-розвивюча робота, що проведена зпідлітками експериментальної групи й спрямована на зниження тривожності, стресута нервово-психічної напруги ефективна.
Таким чином,була встановлена наявність статистично достовірних розходжень між середнімизначеннями, що належать до двох сукупностей даних без корекційної роботи йпісля корекційно-розвиваючої роботи. Так як вони дійсно вірогіднорозрізняються.

Висновки
Наоснові проведеного нами експерименту можна зробити такі висновки:
1. У цій роботі ми розглянули актуальнупроблему взаємозв’язку несприятливих психогенних факторів та соматичного станупідлітків. Актуальність проблемивикликана потребою психологів тавикладачів у досконалих методах психолого-педагогічного впливу на особистість підлітказ метою зменшення психогенних факторів, наслідком яких являються соматичнізахворювання.
2. Вибранні нами методики дослідженняпсихогенних факторів валідні та зручні у використанні в умовах школи.
3. На етапі констатуючого експерименту булипроведені діагностичні методики з контрольною та експериментальною групами.Рівень досліджених нами психогенних факторів у більшості випадків на високомута середньому рівні, що несприятливо впливає на фізичне здоров’я підлітків
4. Формуючий експеримент, у задачі якоговходило складання корекційно-розвиваючої програми, спрямованої на зниженнярівня несприятливих психогенних факторів у підлітків, був проведений в умовах,спеціально змодельованих колективних занять, що також входило в задачі даногоетапу експериментальної роботи. На протязі формуючого експерименту були помітніпозитивні зміни показників психосоматичного стану підлітків. Контрольний зріз,аналіз якого був зроблений через математичну статистику, дозволив простежитидинаміку зниження рівня досліджених нами психогенних факторів векспериментальній групі. На даному етапі підтвердилася ефективністьпропонованої складеної корекційно-розвиваючої програми, тобтокорекційно-розвиваюча робота, спрямована на зниження рівня стресу, тривожностіта нервово-психічної напруги, сприяла покращенню психосоматичного станупідлітків.
5. Виконане експериментальне дослідженнямає виражену загальну практичну (прикладну) спрямованість. Розроблені впрограмі принципи зниження несприятливих психогенних факторів можуть бути використанів масовій практиці роботи зі школярами. Дана програма не являє собою єдинийзакінчений варіант, вона може бути розширеною. Таким чином, отримані дані єосновою для подальших досліджень по даній проблемі, у тому числі переконують,що застосування цілеспрямованих корекційно-розвиваючих занять реально впливаютьна зниження несприятливих психогенних факторів. Покращення психосоматичногостану підлітків повинно носити не вузько функціональний, а загальний,індивідуально-орієнтований характер.
Рекомендації
Профілактиканеврозів у дітей і підлітків перш за все заснована на психогігієнічних заходах,направлених на нормалізацію внутрісімейних стосунків і корекцію неправильноговиховання. Враховуючи важливу роль в етіології неврозів особливостей характерудитяти, доцільні виховні заходи щодо психічного гартування дітей з тормозящімиі тривожно-недовірливими рисами характеру, а також з невропатичними станами .
Дотаких заходів відносяться формування активності, ініціативи, вчення подоланнютруднощів, дезактуалізація лякаючих обставин (темнота, розлука з батьками,зустріч з незнайомими людьми, з тваринами і тому подібне) [45].
Важливуроль грає виховання в колективі з певною індивідуалізацією підходу, підборомтоварищів певного складу характеру. Певна профілактична роль належить такожзаходам по зміцненню фізичного здоров'я, перш за все заняттям фізкультурою іспортом. Чимала роль належить психогігієні розумової праці школярів,запобіганню їх інтелектуальним і інформаційним перевантаженням [26].
Дляпрофілактики неврозів в першу чергу повинно бути усунено все, що заважаєнормальному формуванню вищої нервової діяльності [20].
Профілактиканеврозів у підлітків, окрім загального оздоровлення режиму, полягає в тому, щобнавчити підлітка уникати дії тих психогенних чинників, відносно яких при йоготиповій акцентуації характеру уразливість найбільш висока[24].
Батькиповинні завжди пам’ятати основні правилавиховання підлітків, щоб оберегти їх від негативних психогенних факторів якісприяють виникненню різноманітних психосоматичних розладів у тому числі і неврозів:
1. Дитина повинна постійно відчувати вашувіру в неї, особливо в неблагополучні для неї періоди.
2. Не судіть підлітка, якщо його погляди іцінності розходяться з вашими.
3. Уникайте допитів, підтримуйте довірчістосунки з підлітком.
4. Не нав'язуйте своєї думки, домовляйтесяз підлітком.
5. Що б не робило ваше дитя, намагайтесязрозуміти причину та викоренити її.
6. Контроль за підлітком повинен бутиненав’язливим. Не робить заборонений плід солодким.
7. Цінуєте їх відвертість, щиро цікавтесяпроблемами.
8.  Говоріть на рівних, тон наказу спрацюєне на вашу користь. Дайте зрозуміти, що ви розумієте їх.
9. Неможна жартувати над ними, висміювативідчуття, зменшуючи їх значення. Постарайтеся віднестися до ваших дітей зповагою, пам'ятаєте про їх ранимість і уразливість.
10.  Не дратуйтеся і не проявляйтеагресивності, будьте спокійні, стримані. Пам'ятаєте, що ваша грубість викличеїх у відповідь реакцію.
11.  Не говоріть про об'єкт захопленнявашого дитяти зверхнім, образливим тоном, тим самим ви принизите його самого.
12.  Дозвольте підліткові самостійнорозібратися в об'єкті своєї прихильності, і якщо у нього настане розчарування всвоїх відчуттях, хай воно виходить не від вас, а від нього самого. Він відчує, щоздатний самостійно знатися на ситуації і приймати рішення.
13.  Особистий приклад батьків: здатністьподати хороший приклад для наслідування; слідувати тим же принципам, яким учатьдітей. Оскільки процес ідентифікації у підлітків частково протікає в сім'ї, тіз них, хто гордиться своїми батьками, як правило, відчувають себе доситькомфортний на навколишньому світ.
14.  Стосунки між подружжям в сім'ї (щонавіть колишнім) не повинні відбиватися на психічному здоров'ї дитяти.
15.  Менше зауважень і дратівливихінтонацій, більше прийомів, спонукаючих до самоаналізу і самооцінки [29].
Рекомендаціїпедагогам:
1. Стимулювання самопізнання учнем своїхпозитивних меж, постійна увага до позитивних вчинків учнів
2. Прояв довіри до учнів
3. Формування у підлітків віри в свої силиі в можливість досягнення поставленої мети
4. Оптимістична стратегія у визначеннівиховних і коректувальних завдань
5. Облік інтересів підлітків, їхіндивідуальних особливостей, смаків, переваг, на основі цього пробудження новихінтересів
6. Переважання позитивних оцінок в аналізіповедінки учня;
проявв спілкуванні з підлітком шанобливого відношення до нього
7. Залучення педагогом учнів до добра
8. Захист педагогом інтересів підлітка інадання допомоги йому у вирішенні його актуальних проблем;
9. Постійний пошук педагогом варіантіввирішення виховних і коректувальних завдань, які принесуть користь кожномупідліткові;
10.  Формування педагогами в класігуманістичних стосунків, не допускати приниження підлітків[7].

Списоквикористаної літератури:
 
1. Аванесов В.С. Тесты в социологическомисследовании. М.: Наука, 1999.
2. Александров А.А. Современнаяпсихотерапия. — СПб., 1997.
3. Антропов Ю.Ф., Шевченко Ю.С.Психосоматические расстройства и патологичесикие привычные действия у детей иподростков. -М., НГМА, 2000.
4. Березин Ф. Б. Психологическая ипсихофизиологическая адаптация человека. – С-Пб., 1988.
5. Брушлинский А.В. Деятельность подростка.М., 2000.
6. Брязгунов И.П. Между здоровьем иболезнью. -М., 1995
7. Возрастная и педагогическая психология/Под ред. М.В. Гамезо, М.В. Мтюхиной, Т.С. Михальчик. М., 1998.
8. Гарбузов В. И., Захаров А. И., Исаев Д.Н. Неврозы у детей и их лечение.- С-Пб., 1997.
9. Губачев Ю. М., Стабровский Е. М. Клинико-физиологическиеосновы психосоматических соотношений.- С-Пб., 1999.
10. Данилов Е.Е. Практикум по возрастной ипедагогической психологии. М., 1998.
11. Завилянская Л.И. Психотерапияневрозоподобных состояний. — Киев, 1987.
12. Захаров А. И. Как предупредить отклоненияв поведении ребенка.- М., 1996.
13. Иогихес М. И. Неврозы в детскомвозрасте.- М.,2000.
14. Исследования механизмов и эффективностипсихотерапии при нервно-психических заболеваниях. – С-Пб., 1982.
15. Каменецкий Д.А. Неврозология ипсихотерапия. -М.: Гелиос АРВ, 2001
16. Каплан Г.И., Сэдок Б.Дж. Клиническаяпсихиатрия. М.: Медицина, 2002.
17. Карвасарский Б. Д. Неврозы.- М., 1980.
18. Карвасарский Б. Д. Медицинскаяпсихология.- Л., 1982.
19. Карвасарский Б. Д. Психотерапия.- Л.,1985.
20. Карсон Р., Батчер Дж., Минека С.Анормальная психология. СПб.: Питер, 2005
21. Ковалев В. В. Психиатрия детскоговозраста.- М., 2001.
22. Ковалев В. В. Семиотика и диагностикапсихических заболеваний у детей и подростков.- М., 2005.
23. Клиническая психология / Под ред. М.Перре, У. Бауманна. СПб.: Питер, 2002
24. Левин В. Нестандартный ребенок. М.,2002.
25. Леонова А.Б., Кузнецова А.С.Психопрофилактика неблагоприятных функциональных состояний человека. — М.,1987.
26. Либих С.С. Коллективная психотерапияневрозов. — Л., 1974.
27. Личко А. Е. Психопатии и акцентуациихарактера у подростков.- Л., 1993.
28. Личко А. Е. Подростковая психиатрия.-Л.,1995.
29. Лютовая Е, Монина Г. «Шпаргалка длявзрослых», — С-Пб, 2009
30. Менделевич В.Д. Клиническая имедицинская психология. — М., 1998.
31. Менделевич В.Д. Неврозология ипсихосоматическая медицина. -М., Медпресс-информ, 2002
32. Михайлова Н.А., Федоров А.П., ЭйдемиллерЭ.Г. Основы клинической и психологической диагностики неврозов в связи сзадачами психотерапии. — Л., 1986.
33. Мягер В. К. Диэнцефальные нарушения иневрозы.- Л., 2006.
34. Мясищев В. Н. Личность и неврозы.- Л.,2000.
35. Наенко Н.И.Психическая напряженность.-М., 1976.
36. Немов Р.С. Психология. Т.2. М.,1998.
37. Немчин Т. А. Состояниянервно-психического напряжения.- Л., 2003.
38. Паренс Г. Агрессия наших детей. М.,1997.
39. Пезешкиан Н. Психосоматика и позитивнаяпсихотерапия. — М., 1996.
40. Пивоварова Г. Н. Затяжные реактивныесостояния у детей и подростков.- М., 1992.
41. Практическая психодиагностика. Методикаи тесты /Под ред. Д.Я. Райгородского. Самара, 2000.
42. Психиатрия. Психосоматика. Психотерапия./ Ред.-сост.: К. П. Кискер, Г. Фрайбергер, Г. К. Розе, Э. Вульф. — М., 1999.
43. Психологический словарь /Под ред. В.В.Давыдова, А.В. Запорожца, Б.Ф. Ломова и др. – М., 1993.
44. Руководство по психотерапии/Под ред. В.Е. Рожнова.- М., 1974.
45. Рычкова Н.А. Поведение: Расстройства уподростков: диагностика, коррекция и психопрофилактика. М., 1998.
46. Свядощ А.М. Неврозы. — М.: Медицина,1982
47. Стариков И.М. Психология в конкретных ситуациях.Николаев, 2000.
48. Столяренко Л.Д. Основы психологии.Ростов-на-Дону, 2002.
49. Судаков К.В. Системные механизмыэмоционального стресса // Механизмы развития стресса. Кишинёв, 1987
50. Шихи Г. Возрастные кризисы. С.-Пб.,1999.

ДОДАТОК№1
Диагностикастрессочувствительности
(Фетискин Н.П.)
1. Постарайтесьопределить, насколько сильно вы переживаете по поводу следующих событий.Оцените по 10-бальной системе каждое событие, поставив любое число от «1»(совершенно не беспокоит), до «10» (очень сильно беспокоит):
· Высокиецены (на транспорт, продукты, одежду)
· Внезапноиспортившаяся погода, дождь, снег
· Машина,которая обрызгала вас грязью
· Строгий,несправедливый учитель
· Строгиеродители
2. Отметьте по10-бальной системе, какие из перечисленных ниже качеств вам присущи (10 баллов— если данное свойство у вас очень выражено, 1 — если оно отсутствует).
·  Излишнесерьезное отношение к учебе
·  Стеснительность,робость, застенчивость
·  Страхперед будущим, мысли о возможных неприятностях и проблемах
·  Плохой,беспокойный сон
·  Пессимизм,тенденция отмечать в жизни в основном негативные черты
3. Как проявляются вашистрессы, на вашем здоровье (оцените по 10 бальной шкале признаки):
·  Учащенноесердцебиение, боли в сердце
·  Затрудненноедыхание
·  Проблемыс желудочно-кишечным трактом
·  Напряжениеили дрожание мышц
·  Головныеболи, повышенная утомляемость
4. Насколько для васхарактерно применение ниже приведенных приемов снятия стресса (отметьте по 10бальной системе, где «1» — совсем не характерно, а «10» — применяю почтивсегда).
·  Алкоголь
·  Сигареты
·  Телевизор
·  Вкуснаяеда
·  Агрессия(выплеснуть зло на другого человека)
5. Насколько для васхарактерно применение ниже приведенных приемов снятия стресса (отметьте по 10бальной системе, где «1» — совсем не характерно, а «10» — применяю почтивсегда)
· Сон,отдых, смена деятельности
· Общениес друзьями или любимым человеком
· Физическаяактивность (бег, плавание, футбол, ролики, лыжи и т. д.)
· Анализсвоих действий, поиск других вариантов
· Изменениесвоего поведения в данной ситуации
6. Как изменилсяуровень Вашего постоянного стресса за последнее полугодие? (отметьте V ).
· Значительноуменьшился     (-20)
· Незначительноуменьшился          (-10)
· Неизменился               (0)
· Незначительновозрос                   (+10)
· Значительноувеличился      (+20)
 
Подсчет результатов:
Фактически, данный тестоценивает уровень стрессочувствительности — показатель, обратныйстрессоустойчивости. Следовательно, чем выше показатели данного теста, тем нижестрессочувствительности человека.
Необходимопросуммировать результаты по первым 4 шкалам. Это сумма, которая будетварьировать от 20 до 200 баллов — базовый показатель стрессочувствительности.Значение этого показателя в пределах от 70 до 100 баллов можно считатьудовлетворительным.
Затем подсчитываетсяпоказатель динамической чувствительности к стрессам. Для этого из базовогорезультата вычитается сумма результатов по 5 пункту (она показывает способностьсопротивляться стрессам с помощью адекватного поведения).
Затем к полученномурезультату добавляется показатель 6-го пункта ( с + или -) в зависимости отвыбора испытуемого. Если стрессы меньше беспокоят человека за последнее время,то результат будет с минусом и итоговый результат уменьшится, а если стрессынарастают, то итоговый показатель стрессочувствительности возрастет.
Средние результаты поитогам теста:
Устойчивость к стрессу– менее 35 баллов
Норма – от 35 до 85баллов
Повышеннаячувствительность к стрессу – более 86 баллов
Интерпретация поотдельным шкалам:
Первая шкала определяетповышенную реакцию на обстоятельства, на которые подросток не может повлиять.Средние показатели– от 15 до 30 баллов.
Вторая шкала показываетсклонность все излишне усложнять, что может приводить к стрессам.Средние показатели — от 14 до 25 баллов.
Третья шкала — предрасположенностьк психосоматическим заболеваниям. Средние показатели — от 12 до 28 баллов.
Четвертая шкала —определяет деструктивные способы преодоления стрессов. Средниепоказатели — от 10 до 22 баллов.
Пятая шкала — определяетконструктивные способы преодоления стрессов. Средние показатели — от 23 до35 баллов.

ДОДАТОК№ 2
Шкала явной тревожностиCMAS
(Дж. Тейлор, адаптацияА.М.Прихожан)
Назначение теста
Шкала явной тревожностидля детей и подростков (The Children’s Form of Manifest Anxiety Scale – CMAS)предназначена для выявления тревожности как относительно устойчивогообразования у детей 8-14 лет.
 
Описание теста
Шкала была разработанаамериканскими психологами A.Castaneda, В.R.McCandless, D.S.Palermo в 1956 годуна основе шкалы явной тревожности (Manifest Anxiety Scale) Дж.Тейлор (J.A.Taylor, 1953), предназначенной для взрослых. Для детского варианта шкалыбыло отобрано 42 пункта, оцененных как наиболее показательные с точки зренияпроявления хронических тревожных реакций у детей. Специфика детского вариантатакже в том, что о наличии симптома свидетельствуют только утвердительныеварианты ответов. Кроме того, детский вариант дополнен 11 пунктами контрольнойшкалы, выявляющей тенденцию испытуемого давать социально одобряемые ответы.Показатели этой тенденции выявляются с помощью как позитивных, так и негативныхответов. Таким образом, методика содержит 53 вопроса.
В России адаптациядетского варианта шкалы проведена и опубликована А.М.Прихожан. Поданным авторови пользователей, детский вариант шкалы доказывает достаточно высокуюклиническую валидность и продуктивность ее применения для широкого кругапрофессиональных задач. Шкала прошла стандартную психометрическую проверку, вкоторой участвовали около 1600 школьников 7-12 лет из различных регионовстраны.

Инструкция к тесту:
Напечатаны предложения.Около каждого из них два варианта ответа: верно и неверно. В предложенияхописаны события, случаи, переживания. Внимательно прочти каждое предложение иреши, можешь ли ты отнести его к себе, правильно ли оно описывает тебя, твоеповедение, качества. Если да, поставь галочку в колонке «Верно», если нет – вколонке «Неверно». Не думай над ответом долго. Если не можешь решить, верно илиневерно то, о чем говорится в предложении, выбирай то, что бывает, как тебекажется, чаще. Нельзя давать на одно предложение сразу два ответа (т. е.подчеркивать оба варианта). Не пропускай предложения, отвечай на все подряд.Давай потренируемся: Утверждения Верно Неверно 1. Ты мальчик. 2. Тебе нравится играть на улице, а не дома. 3. Твой любимый урок – математика.
Примечание
• Методика можетпроводиться как индивидуально, так и в группах, с соблюдением стандартныхправил группового обследования. Для детей 7-8 лет предпочтительнейиндивидуальное проведение. При этом если ребенок испытывает трудности в чтении,возможен устный способ предъявления: психолог зачитывает каждый пункт ификсирует ответ школьника. При групповом проведении такой вариант предъявлениятеста, естественно, исключен.
• Примерное времявыполнения теста – 15-25 мин.