пРИКАРПАТСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА
Гандзілевська Галина Борисівна
УДК 159.922.7+37.015.3+7
Психологічна самореалізація молодшого школяра засобамимистецтва
Спеціальність 19.00.07 – педагогічна та вікова психологія
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук
Івано-Франківськ– 2008
Дисертацією є рукопис
Роботавиконана в Національному університеті „Острозька академія”, Міністерство освітиі науки України
Науковийкерівник – докторпсихологічних наук, професор
ПасічникІгор Демидович,
Національнийуніверситет
„Острозькаакадемія”,
ректор,професор кафедри
Офіційніопоненти: докторпсихологічних наук, професор
ПавелківРоман Володимирович,
Рівненськийдержавний гуманітарний
університет,завідувач кафедри вікової та
педагогічноїпсихології, директор Інституту
психологіїі педагогіки;
кандидатпсихологічних наук,
БоднарМарія Богданівна,
Кременецькийобласний
гуманітарно-педагогічнийінститут
іменіТараса Шевченка,
проректорз навчальної роботи.
Захиствідбудеться “12” лютого 2008 р. о 15.00 год. на засіданні спеціалізованоївченої ради К 20.051.04 Прикарпатського національного університету іменіВасиля Стефаника за адресою: 76025, м.Івано-Франківськ, вул. Т. Шевченка, 79.
З дисертацієюможна ознайомитися у науковій бібліотеці Прикарпатського національногоуніверситету імені Василя Стефаника за адресою: 76025, м.Івано-Франківськ, вул.Т. Шевченка, 79.
Автореферат розіслано “10” січня 2008р.
Вчений секретар
спеціалізованоївченої ради М. Д. Белей
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Сучаснінововведення в системі освіти України та розвиток психологічної наукипідсилюють актуальність питань самореалізації особистості в її творчійдіяльності. Як свідчить аналіз теоретичних положень та практичний досвід,розв’язання даної проблеми стосується насамперед підліткового та старшогошкільного віку. Однак молодший шкільний вік є фундаментальним етапомстановлення особистості дитини, оскільки в цей період самореалізація набуваєактуальності у зв’язку зі зміною соціального середовища, адаптацією доучнівського колективу. Проте потреби в навчальних успіхах та спілкуванні, що єбазовими для цього віку, не завжди задовільняються в навчальній діяльності, що,у свою чергу, спричиняє спад мотивації до провідної діяльності та створюєзначні труднощі для повноцінного розвитку дитини. Молодший шкільний вік єперіодом інтенсивного креативного становлення (І.Бех, Л.Божович, Л.Виготський,О.Леонтьєв, С.Максименко та ін.) і характеризується сенситивністю до творчоїдіяльності (Я.Коменський, В.Сухомлинський та ін.) та оптимальним дляособистісної самореалізації новоутворенням – рефлексією.
Для осмислення даноїпроблеми велике значення мають праці відомих психологів:К.Абульханової-Славської, Л.Виготського, З.Карпенко, Г.Костюка, О.Леонтьєва,С.Максименка, В.Москальця, І.Пасічника, Р.Павелківа, А.Петровського,С.Рубінштейна, М.Савчина та ін., гуманістичні концепції Ш.Амонашвілі,К.Домбровського, А.Маслоу, М.Монтессорі, А.Мудрика, Г.Олпорта, К.Роджерса таін. Завдяки доробку цих науковців вдалося суттєво поліпшити методологічну базудослідження психології особистості та її духовного зростання, виділити принципсаморозвитку особистості через стимулювання її активності, незалежності,прагнення до самовираження та самореалізації.
У дослідженняхособистісної самореалізації останніх років (О.Баришевої, Т.Більгільдєєвої,В.Зарицької, Н.Корчакової, Л.Левченко) зазначається, що вагомою детермінантоюрозвитку особистості є колектив, спілкування та її участь у різних видахтворчої діяльності. При цьому творчим особистостям притаманна внутрішнясамомотивація.
В зазначеномуаспекті особлива увага надається мистецтву як способу самопізнання,самовідкриття та самопрезентації особистості. Проте аналіз наукової літературисвідчить про обмежену кількість досліджень саме з цієї проблеми. Крім того,мало досліджувалися засоби стимулювання самомотивації особистості, динамікасамореалізації молодших школярів, роль самоактуалізації, самовизначення тасамопрезентації особистості для самореалізації молодшого школяра. Немає жодногосумніву щодо важливості та актуальності окресленої проблеми. Недостатністьнаукових досліджень та практична потреба в них зумовили вибір темидисертаційного дослідження „Психологічна самореалізація молодшого школяразасобами мистецтва”.
Зв’язок роботи з науковимипрограмами, планами, темами. Обраний напрям дослідження має зв’язок іззагальнокафедральними планами Національного університету „Острозька академія”та з комплексною темою цього університету „Актуальні проблеми відродженняОстрозької академії (історико-філософські, психолого-педагогічні аспекти)”(протокол вченої ради № 3 від 6.09.2001 р.). Тема дисертаційного дослідженнязатверджена вченою радою Національного університету „Острозька академія”(протокол № 7 від 26 лютого 2004 р.) та узгоджена в бюро Ради з координаціїнаукових досліджень АПН України (протокол № 6 від 19.06.2007 р.).
Об’єктом дослідження єпсихологічна самореалізація молодшого школяра.
Предмет дослідження – впливзасобів мистецтва на змістово-динамічні особливості самореалізації молодшогошколяра.
Мета дослідження – виявитипсихологічні особливості процесу самореалізації молодшого школяра, емпіричновивчити його динаміку, розробити, обґрунтувати й експериментально перевіритиприкладну модель і програму стимулювання самореалізації молодшого школяразасобами мистецтва.
Гіпотеза дослідження – позитивнадинаміка психологічної самореалізації молодших школярів, що забезпечуєтьсяпроцесами самоактуалізації, самовизначення та самопрезентації, залежить відсумісної художньотворчої діяльності різновікових підгруп молодшого шкільноговіку в спеціально організованих художньотворчих колективах засобами мистецтва.
Перевірка гіпотезита досягнення мети дослідження передбачали розв’язання таких завдань:
1. Здійснититеоретичний аналіз проблеми особистісної самореалізації у філософській тапсихологічній літературі.
2. Дослідитиособливості психологічної самореалізації дитини в молодшому шкільному віці.
3. Обґрунтуватиприкладну модель та розробити програму стимулювання самореалізації молодшогошколяра засобами мистецтва.
4. Експериментальноперевірити дієвість прикладної моделі стимулювання самореалізації молодшогошколяра засобами мистецтва.
Методологічною татеоретичною основою дослідження стали загальнопсихологічні положення просутність і розвиток особистості у процесі діяльності (К.Абульханова-Славська,Л.Виготський, З.Карпенко, Г.Костюк, О.Леонтьєв, С.Максименко, В.Москалець,І.Пасічник, А.Петровський, С.Рубінштейн, М.Савчин, Т.Титаренко), теоретичніположення та основні принципи гуманістичної психології й педагогіки з питаньособистісної самореалізації (Ш. Амонашвілі, К. Домбровський, А. Маслоу, М.Монтессорі, А. Мудрик, К. Роджерс, В. Сухомлинський, С. Френе, Р. Штайнер),теоретичні уявлення про сутність і закономірності формування особистості, їїсамосвідомості та мотивації у дитячому віці (Г. Абрамова, Л. Божович, Д.Ельконін, Н. Корпач, Р. Павелків, Л. Подоляк, Л. Токарєва, Г. Цукерман та ін.),концепції про роль і значення художньої творчості у забезпеченні умовсамореалізації молодших школярів (Б. Вай, А. Єршова, Т. Пеня, Я. Пономарьов, Л.Риботицька, К. Станіславський та ін.).
Методи дослідження. Длярозв’язання сформульованих у дослідженні завдань, перевірки гіпотези булизастосовані такі методи: теоретичні – аналіз, синтез, порівняння, узагальнення,систематизація наукових досліджень з проблем, пов’язаних з особистісноюcамореалізацією, моделювання цього процесу у молодшому шкільному віці іпрогнозування ефективності створеної моделі; емпіричні – констатувальнийексперимент (спостереження, індивідуальні та групові бесіди, анкетування,опитування, тестування, експертне оцінювання); формувальний експеримент;математичні методи обробки експериментальних даних – знаходження середніхвеличин, процентних співвідношень, методи перевірки достовірності відмінностей,виявлених показників самореалізації молодшого школяра, зокрема, однофакторнийдисперсійний аналіз.
Організація та етапидослідження. Дослідження проводилося у чотири етапи впродовж 1999-2006 рр.на базі Науково-дослідного експериментального центру дитини Національногоуніверситету “Острозька академія”. Загальний обсяг вибірки – 200 дітей чотирьохвікових підгруп молодшого шкільного віку загальноосвітніх шкіл м.Острога таОстрозького району.
Вірогідність інадійність отриманих результатів забезпечувалася методологічноюобґрунтованістю вихідних положень дослідження, адекватністю використанняметодів дослідження його меті та завданням, застосуванням методів математичноїстатистики при обробці емпіричних даних, поєднанням кількісного і якісного аналізу.
Наукова новизнаодержаних результатів:
– уперше розробленота емпірично перевірено прикладну модель і програму стимулювання самореалізаціїмолодших школярів засобами мистецтва, що дозволило встановити залежністьдинаміки самореалізації молодших школярів від широти діапазону вікового складугрупи в спеціально організованих художньотворчих колективах;
– уточнено поняття„психологічна самореалізація особистості”, функція якої полягає у спрямуванніособистості на презентацію її актуалізованих можливостей відповідно до власноїмети та очікувань інших; емпіричні показники самореалізації молодшого школяра;
– розвиненотеоретичні уявлення про художню творчість як чинник стимулювання самореалізаціїмолодшого школяра, зокрема, засобами театрального мистецтва.
Практичне значеннядослідження полягає в тому, що отримані результати можутьвикористовуватися психологами, учителями початкових класів тапедагогами-організаторами для стимулювання самореалізації молодшого школяразасобами мистецтва відповідно до розробленої прикладної моделі та програми як унавчально-виховному процесі загальноосвітніх шкіл, так і в роботі позашкільнихзакладів; викладачами вищих навчальних закладів при читанні курсів „Віковапсихологія”, „Педагогіка” та „Педагогічна психологія”.
Апробація тавпровадження результатів дослідження. Основні положення та результатидисертаційного дослідження доповідалися і обговорювалися на Міжнароднійнауково-практичній конференції „Актуальні проблеми практичної психології:досвід, нові підходи, перспективи” (м.Севастополь, 24-25 вересня 2007 р.); VIМіжнародній науково-практичній конференції „Виховання молодого покоління напринципах християнської моралі в процесі духовного відродження України”(м.Острог, 19-20 травня 2000 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції„Освіта як фактор формування людського капіталу” (м.Острог, 1-2 жовтня 1999р.); IV науково-підсумковій конференції професорсько-викладацького складуОстрозької академії (м.Острог, 27-29 квітня 1999 р.); Х науковійвикладацько-студентській конференції Національного університету „Острозькаакадемія” „Дні науки” (м.Острог, 10-12 травня 2005 р.); ХІІ науковійвикладацько-студентській конференції Національного університету „Острозькаакадемія” „Дні науки” (м.Острог, 20-21 березня 2007 р.).
Результатидослідження впроваджено у навчально-виховний процес Науково-дослідногоекспериментального центру дитини Національного університету „Острозькаакадемія” (акт впровадження № 194 від 13.07.2007 р.), факультетуполітико-інформаційного менеджменту Національного університету „Острозькаакадемія” (акт впровадження № 193 від 13.07.2007 р.), Острозької ЗОШ І-ІІІступенів № 1 (акт впровадження № 192 від 13.07.2007 р.), Межиріцькогонавчально-виховного комплексу „Школа І ступеня – гімназія” (акт впровадження №71 від 10.07.2007 р.), Верхівської ЗОШ І-ІІ ступенів (акт впровадження № 9 від17.05.2007 р.).
Публікації. Основнірезультати дослідження висвітлено у 8 наукових публікаціях, з яких 6 статейнадруковано у виданнях, що визначені ВАК України як фахові у галузі психології,матеріалах конференції та „Методичних рекомендаціях вчителям початкових класівз питань стимулювання самореалізації молодшого школяра засобами мистецтва”.
Структура та обсягдисертації. Дисертаційне дослідження складається зі вступу, трьох розділів,загальних висновків, списку використаних джерел, який налічує 217 найменувань,з них – 18 іноземними мовами, та додатків з дидактичним матеріалом. Загальнийобсяг дисертації становить 232 сторінки машинописного тексту. Основний змістдисертації викладений на 173 сторінках. Дисертація містить 8 рисунків, 8таблиць.
основний зміст роботи
У вступіобґрунтовано актуальність проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету, гіпотезута завдання дослідження, викладено його теоретико-методологічні засади, розкритосутність методів дослідження, висвітлено наукову новизну та практичне значенняроботи, наведено дані про апробацію результатів дослідження, вказано сферувпровадження його результатів.
У першому розділі –„Самореалізація особистості як психолого-педагогічна проблема” – здійсненоаналіз основних підходів та понять, пов’язаних із проблемою особистісноїсамореалізації у філософській та психологічній літературі, вказано на рольпсихологічної самореалізації дітей молодшого шкільного віку. З метою дослідженняпроблеми психологічної самореалізації молодшого школяра виокремлено такіпоняття, як самоактуалізація, самовизначення, самопрезентація особистості.
Проблемаособистісної самореалізації була актуалізована під впливом гуманістичних ідейепохи Відродження, проте ще в працях античних філософів розвиток та реалізаціяпотенційних можливостей людини є центральною проблемою. Зазначено, що уренесансних мислителів світ особи наближається до Бога, проте він не збігаєтьсяз божественним першопочатком (Ф.Петрарка, Л.Альберті). Діяльність Острозькогокультурно-освітнього осередку (В.-К. Острозький, Д.Наливайко, Г.Смотрицький,М.Смотрицький), у якому сфокусувався цілісний процес розвитку тогочасноїгуманітарної думки в Україні, підтверджує важливість для людини її творчоїсамореалізації. У працях українських мислителів (Г.Сковорода, Т.Шевченко,П.Юркевич) наголошується на активній самореалізації людини у земному життічерез волю і працю. Під впливом ідей Нового часу, його раціональних підходів, упрацях мислителів (Ф.Бекон, Б.Спіноза) акцентується увага на способі реалізаціїсвоєї сутності. Західноєвропейські філософи (Г.Гегель, І.Кант) підкреслюютьнеповторність людини, яка повинна не лише пізнати, а й створити себе, критичнопереосмисливши свою сутність. Відзначено, що прихильники екзистенціальноїфілософії (С.К’єркєгор, Ж.-П.Сартр) зазначали шлях до особистісноїсамореалізації через пізнання себе у світі та світу через самопізнання.
Самореалізаціяособистості з позицій психоаналізу трактується як один з атрибутів виявуактивності сильного та цілісного індивіда, вільного від згубних внутрішніхпримусів, що володіє спонтанною творчістю і водночас прагне до любові й творчоїпраці (З.Фройд, Е.Еріксон, Е.Фромм, К.Хорні).
У дослідженнізазначено, що теоретичні основи гуманістичної концепції самореалізаціїособистості закладені представниками персоналістичних напрямків (А.Маслоу,К.Роджерс, Г.Олпорт). Вони наголошували, що реалізувати власні потреби людинаможе, актуалізувавши свої задатки, особитісні ресурси.
Поняття „особистіснасамореалізація” в науковій літературі інколи ідентифікується із поняттям„самоактуалізація”. У дослідженні розмежовані позначувані ними процеси тавизначено останній як передумову самореалізації особистості, що спонукає людинудо внутрішньої гармонії (наближення „Я”-ідеального до „Я”-реального) таактивності. Самоактуалізація людини у теорії особистості А.Маслоу – цевершинний рівень психологічного розвитку, якого можна досягти при здійсненнімаксимальної актуалізації потенціалу особистості. Кожна особа володіє вродженимпрагненням до самоактуалізації своєї суті, яке потрібно підтримувати відпершого усвідомлення своєї значущості.
Принципамгуманістичного напрямку, зокрема, виокремленню пріоритетності творчого аспектув людині, який, як і її психіка, проявляється у діяльності, співзвучні ідеїК.Абульханової-Славської, К.Домбровського, С.Рубінштейна. Самореалізаціяособистості пов’язана з „роботою свідомості”, психічною діяльністю в процесідосягнення життєвої мети за допомогою певних засобів і на основі свободивибору.
Активізаціятеоретичних досліджень у сфері психологічної самореалізації дала змогувизначити її основним чинником мотиви, які спрямовують особистість до певноїмети, досягнення якої передбачає оцінку результатів у спосіб переживання почуттязадоволення і особистого щастя. З’ясовано, що в основі особистісноїсамореалізації лежать суперечності між внутрішньою позицією та системою вимогсуспільства. Так, для соціальної ідентифікації особистості важливівзаємозв’язки та взаємодія з іншими людьми. Проте ці стосунки не визначаютьпсихологічної сутності особистості, здатної до самореалізації(К.Абульханова-Славська, Л.Виготський, А.Маслоу, А.Мудрик, І.Пасічник,А.Петровський, С.Рубінштейн). У дослідженні встановлено, що у забезпеченніпроцесу особистісної самореалізації важливу роль відіграють мотиви, якіактуалізують внутрішній потенціал особистості (самоактуалізація), сприяютьвибору релевантної соціальної ролі, що є необхідною умовою людського співжиття(самовизначення особистості), а також потреби і прагнення оприлюднити власніуспіхи й отримати оцінку своїх досягнень навколишніми (самопрезентаціяособистості) (О.Баришева, Т.Більгільдєєва, К. Гольдштейн, К.Домбровський,В.Зарицька, З.Карпенко, Н.Корчакова, А.Маслоу, Г.Олпорт, К.Роджерс та ін.).Вищеназвані процеси у дослідженні визначено етапами самореалізації особистості,умовою і результатом якої є рефлексія.
У праці з’ясовано,що становлення особистості молодшого школяра значною мірою залежить від впливунового соціального середовища. Зі вступом до школи змінюється як характерставлення дитини до навколишнього світу, так і до самої себе, ускладнюютьсязавдання, які потрібно розв’язати, тобто виникає необхідність надбання новихзнань, умінь і навичок. Успіх розв’язання завдань, що виникають при цьому,залежить від соціальної адаптації до колективу та поглиблення рефлексіїмолодшого школяра. У дослідженні обґрунтовано актуальність самореалізації длямолодших школярів як заснованих на рефлексії процесів самопізнання,самовизначення та самопрезентації актуалізованих можливостей дитини, якіформуються шляхом її участі у системі різнопланових діяльностей, супроводжуваніпочуттями задоволення, відповідальності, успіху і критичною оцінкою інших тастимулюють її до самовдосконалення.
У другому розділі – „Емпіричнедослідження особливостей самореалізації молодшого школяра” – виявленопсихологічні особливості самореалізації дітей початкових класів таобґрунтовано важливість художньотворчої діяльності як чинника стимулюванняцього процесу.
На першому етапі констатувальногоексперименту було визначено показники самореалізації молодших школярів, в якихвідображається вікова динаміка їх особистісного зростання. Експертам (батькамдітей молодшого шкільного віку (n=200) та вчителям початкових класівзагальноосвітніх шкіл міста Острога та Острозького району (n=30)) булозапропоновано за десятибальною шкалою оцінити значущість визначених нами,відповідно до теоретичного аналізу, показників самореалізації молодшогошколяра. Основними показниками самореалізації дітей молодшого шкільного вікувважалися: мотивація досягнення успіху та пов’язані з нею особистіснівластивості – впевненість у собі і незалежність. Поглибленню рефлексії сприяєуспішна діяльність, висока мотивація якої може відігравати роль компенсаторногочинника у випадку недостатньо розвинутих спеціальних здібностей. Впевненість усобі та налаштованість на незалежне подолання дитиною існуючих перешкод успробі досягнути успіху сприяє реалізації її актуалізованих можливостей,оскільки впевнена та незалежна особа характеризується низьким рівнемтривожності, адекватною самооцінкою та високим рівнем самоконтролю.
На другому етапіконстатувального експерименту експертам було запропоновано анкету длявизначення рівнів (високий, середній, низький) вираженості показниківсамореалізації молодших школярів від першого по четвертий класи (n=200), які незаймалися художньотворчою діяльністю за межами загальноосвітньої програми.Емпіричними методами виявлено, що протягом вікового періоду поступовозменшується кількість дітей з високим (з 24% до 8%) та середнім (з 56% до 36%)рівнем розвитку мотивації досягнення успіху. Число осіб з низьким рівнем проявуданого показника протягом вікового періоду зростає у 2,8 раза. Низький рівеньпритаманний 56% учнів четвертого класу. У процесі дослідження встановлено, щочисло дітей з низьким рівнем впевненості у собі протягом вікового періодузменшується на 12% і становить 24% дітей у четвертому класі. Простежуєтьсянезначна позитивна динаміка росту числа осіб з високим (з 16% до 20%) та середнім(з 48% до 56%) рівнем впевненості у собі протягом вікового періоду. Виявленонесуттєве зростання кількості дітей з високим рівнем незалежності протягомвікового періоду, що збільшується з 12% до 20%. Число дітей із середнім рівнемпрояву незалежності протягом вікового періоду збільшується на 10% і становить52% дітей. Кількість учнів з низьким рівнем незалежності зменшується на 18% учетвертому класі порівняно з їх кількістю у першому і становить 28% дітей.Отже, за оцінками експертів у молодшому шкільному віці переважає кількість осібіз середнім рівнем прояву мотивації досягнення успіху, впевненості у собі танезалежності (44%, 52% та 48% відповідно) і з низьким рівнем прояву данихпоказників (41%, 30% та 35,5% відповідно).
До вибірковоїсукупності другого етапу дослідженя було відібрано 120 дітей початкових класівзагальноосвітньої школи №1. З них було сформовано дві експериментальні групи по40 учнів у кожній, які виявили бажання займатися у Науково-дослідномуекспериментальному центрі дитини Національного університету „Острозькаакадемія” за спеціальною програмою та одну контрольну групу дітей (n=40), щонавчалися за загальноосвітньою програмою. Кожна з груп включала в себе учнівпершого (n=10), другого (n=10), третього (n=10) та четвертого (n=10) класів.Для визначення мотиваційного полюсу дитини використовувалася методика„Мотивація успіху і страх невдачі” А.Реана, що складається з 20 тверджень тадає змогу виявити домінування мотивації сподівання успіху чи страху невдачі. Уході дослідження відповідно до набраної кількості балів (максимально можлива –20) визначено, що у більшості дітей молодшого шкільного віку мотиваційний полюсчітко не виражений. Однак в учнів першого класу мотиваційний полюс ближчий домотивації „прагне до успіху”, а домінуючою мотивацією є сподівання успіху(середнє значення даного показника у дітей контрольної групи на початкувікового періоду />=12, середнєквадратичне відхилення = 3,1, першої експериментальної групи />=12,2 (=2,7),другої експериментальної групи />=12,3 (=3,4), а вучнів четвертого класу – мотиваційний полюс ближчий до мотивації „уникненняневдачі”, у цьому ж віці домінуючою мотивацією є страх неуспіху і невдачі (/>=10 (=2,8), />=8,9 (=2,7) та />=8,6 (=3,2)відповідно у дітей контрольної, першої та другої експериментальних груп). Отже,кількість дітей з домінуючою мотивацією сподівання успіху, яка в першому класіконтрольної групи становить 30%, а в першій та другій експериментальних групахвона однакова (по 40%), протягом вікового періоду спадає на 20%, 40% та 30%відповідно в контрольній, першій та другій експериментальних групах.
З метою виявленнярівня впевненості у собі використовувався дитячий варіант особистісногоопитувальника Р.Кеттела з десятибальною шкалою оцінки. За рівнем впевненості усобі можна було судити про рівень тривожності та самооцінку учнів, а томуопитувальник було доповнено методикою самооцінки Дембо-Рубінштейн. Зарезультатами дослідження, на початку вікового періоду переважає низький рівеньпоказника: />=2,9 (=1,7) – удітей контрольної групи, />=3,1 (=1,9) –першої експериментальної та />=3,2 (=2) – другоїекспериментальної груп і середній рівень: />=4,1 (=2,2) – удітей контрольної, />=4 (=2) – першоїекспериментальної та />=4,1 (=2,2) –другої експериментальної груп на кінець вікового періоду. Отже, кількість дітейіз середнім та високим рівнем впевненості у собі протягом вікового періодузростає з 30% до 50% в контрольній, з 40% до 60% у першій експериментальній таз 40% до 50% у другій експериментальній групах.
Показникнезалежності, визначений за опитувальником Р.Кеттела, дозволив зробити висновокпро самоконтроль дитини. Середні значення даного показника самореалізаціїмолодшого школяра протягом вікового періоду зростають від />=2,1 (=1,2) до />=3,6 (=1,9) удітей контрольної групи, від />=2,2 (=1,6) до />=3,8 (=2,1) вучнів першої експериментальної групи та від />=2,3 (=1,3) до />=3,9 (=2) в учнівдругої експериментальної групи. Отже, число дітей із середнім та високим рівнемнезалежності становить у контрольній, першій та другій експериментальних групахпершого класу відповідно 10%, 10% та 20%, що до кінця вікового періоду зростаєна 30%, 40% та 30% відповідно.
Результатиконстатувального експерименту, підтверджені експертами, допомогли з’ясуватиособливості самореалізації дітей молодшого шкільного віку та виявитинесприятливі тенденції у її функціонуванні. У процесі дослідження обґрунтовановажливість художньої творчості як чинника стимулювання самореалізації молодшогошколяра. Мотив самопізнання, який є необхідною складовою цієї діяльності,спонукає до актуалізації своїх можливостей, відкриття та презентацію себе,виражених почуттями задоволення, відповідальності та успіху.
У третьому розділі –„Стимулювання самореалізації молодшого школяра засобами мистецтва” –запропоновано прикладну модель (рис.1) і програму стимулювання самореалізаціїмолодшого школяра засобами мистецтва та здійснено експериментальну перевірку їїефективності.
Прикладна модель,яка включає різноманітні завдання, задовільняє потребу молодшого школяра всоціальній адаптації через його самореалізацію засобами мистецтва. При визначенніетапів самореалізації молодшого школяра та принципів психолого-педагогічноїпідтримки нами був врахований досвід В.Зарицької щодо формування устаршокласників здатності до самореалізації та Т. Більгільдєєвої щодо створенняумов для самореалізації молодших школярів. Організація творчої діяльності усфері мистецтва передбачає виконання завдань, визначених відповідно до трьохфаз включення індивіда у спільноту (за А.Петровським).
Потреба в соціальній адаптації /> Психолого-педагогічна підтримка /> Мистецтво як художньотворча діяльність
/>
/>
/>
/> Мотиваційна сфера Пізнавальна сфера
Емоційна
сфера Поведінкова сфера
Завдання: актуалізація мотивів успіху в навчально-пізнавальній діяльності Завдання: трансформація мотиву пізнання в самопізнання Завдання: створення емоційного комфорту та оптимістичного настрою Завдання: формувати властивості успішної особистості
/>/>/>/>
Етапи самореалізації особистості та відповідний спосіб організації діяльності
/>/>/> Самоактуалізація особистості
/> Самовизначення особистості
/> Самопрезентація особистості
Створення ситуації новизни
(адаптація) Створення ситуації вибору (індивідуалізація) Створення ситуації успіху для кожного (інтеграція)
/>/>/> Самореалізація молодшого школяра
/> /> /> /> /> /> /> /> /> /> />
Рис. 1. Прикладнамодель стимулювання самореалізації молодшого школяра засобами мистецтва
Програмоюстимулювання самореалізації молодшого школяра засобами мистецтва враховано те,що комплексний розвивальний ефект театрального мистецтва переважає над іншимирізновидами мистецтва, оскільки, органічно поєднуючи різні види останнього,передбачає найбільш інтенсивне залучення глядача. Заняття в рамках першоїекспериментальної групи відбувалися гомогенними віковими підгрупами, щовідповідали учням першого, другого, третього та четвертого класів. З метоюперевірки гіпотези підгрупи другої експериментальної групи мали гетерогеннийсклад. Заняття відбувались у спеціально обладнаному приміщенні двічі на тижденьі тривали 40-80 хв. протягом навчального року. Реалізація програмиздійснювалася на засадах структурно-динамічного підходу з опорою на принципєдності свідомості і діяльності.
Програма буларозгорнута в три етапи, що реалізовували завдання прикладної моделі. Метоюпершого етапу програми було ознайомлення учнів з основами, функціями тавербальними й невербальними засобами вираження художнього образу у театральномумистецтві. Кінцевий результат даного етапу передбачав не лише формування вучнів свідомого й компетентного ставлення до театрального, музичного, хореографічногота образотворчого мистецтв, але і формування спеціальних комунікативних умінь,що забезпечували адаптацію до учнівського колективу, з використаннямрізноманітних ігор, вправ, етюдів та ін. Ситуації вибору, що створювалися надругому етапі програми стимулювали учнів до пізнання та відкриття себе в одномуз вищезазначених видів мистецтва, що, в свою чергу, спонукало до презентаціїсебе у спільно організованій музично-театральній постановці, яка була кінцевимпродуктом третього етапу програми. Виконанню завдань прикладної моделі сприялизабезпечені програмним змістом сенсові установки, що актуалізовувалися приобранні і виконанні обраної ролі як з класичного, так і з авторськогодидактичного матеріалу.
Дляекспериментальної перевірки дієвості прикладної моделі та програми стимулюваннясамореалізації молодших школярів засобами мистецтва було проведено повторнеобстеження учнів початкових класів і здійснено аналіз отриманих показників векспериментальних та контрольній групах. Для констатації вірогідностірезультатів та підтвердження успішності проведеного формувального експерименту,спрямованого на стимулювання мотивації досягнення успіху, впевненості у собі танезалежності, застосовувався однофакторний дисперсійний аналіз. Булоперевірено, чи існують статистично значущі відмінності середніх значеньпоказників самореалізації дітей у контрольній та експериментальних групах учнівпочаткових класів, які зумовлені впливом художньотворчої діяльності в різнихорганізаційних умовах. Отримані значення для учнів першого класу />, другогокласу />,третього класу />, четвертого класу />, дають змогу зробитивисновок про значні позитивні зміни показника мотивації досягнення успіху.Підтверджується достовірність змін як для показника впевненості у собі зарезультатами учнів першого, другого, третього та четвертого класів відповідно: />, />, />, />; так і дляпоказника незалежності: />, />, />, /> відповідно для учнів першого,другого, третього та четвертого класів. На підставі отриманих результатівможемо стверджувати, що середні значення показників самореалізації молодшихшколярів у контрольній та двох експериментальних групах різні.
Таким чином,простежується позитивна динаміка показників самореалізації молодшого школяра вдвох експериментальних групах, в той час як у контрольній ці зміни не значні.Середні значення такого показника самореалізації, як мотивація досягненняуспіху в дітей першої експериментальної групи мають позитивний приріст як упершому =0,9, так і в четвертому =4,7 класах. Яскравіша динаміка середньогозначення даного показника простежується в дітей другої експериментальної групи:=3 та =7,5 відповідно першого та четвертого класів. У дітей контрольної груписереднє значення показника мотивації досягнення успіху демонструє такі зміни: удітей першого класу зміна показника відсутня та =-0,7 у четвертокласників.
Рис.2 демонструє кращупозитивну динаміку середніх значень показника мотивації досягнення успіху упроцесі самореалізації молодших школярів у другій експериментальній групіпорівняно з першою експериментальною та контрольною групами протягом віковогоперіоду.
/>
Рис.2. Динаміка показника мотиваціїдосягнення успіху в процесі самореалізації молодших школярів за результатамиформувального експерименту
Зміна середніх значеньпоказника впевненості у собі в дітей другої експериментальної групи як напочатку, так і в кінці вікового періоду становить Д/>= 2,8. У дітейпершої експериментальної групи на початку вікового періоду Д/>=2,5, анаприкінці Д/>=2,1. Проте в дітейконтрольної групи приріст показника впевненості у собі не значний на початкувікового періоду (Д/>=0,1) та незмінюється до кінця досліджуваного періоду.
Рис.3 підтверджуєпозитивну тенденцію зміни середніх значень показника впевненості у собі впроцесі самореалізації молодших школярів протягом всього вікового періодупорівняно з учнями контрольної та першої експериментальної груп.
/>
Рис.3. Динаміка показника впевненості усобі в процесі самореалізації молодших школярів за результатами формувальногоексперименту
Аналізуючи змінусередніх значень показника незалежності в процесі самореалізації молодшихшколярів, слід відзначити його інтенсивнішу динаміку в дітей другоїекспериментальної групи. Так, на початку вікового періоду Д/>=3,9, тодіяк в учнів першої експериментальної групи Д/>=2,3, в дітейконтрольної групи Д/>= 0,9. Наприкінцідосліджуваного періоду Д/>=2,7, Д/>=1,8 та Д/>=0,4відповідно в дітей другої, першої експериментальної та контрольної груп.
Як видно з рис.4,середні значення показника незалежності в процесі самореалізації молодшихшколярів за результатами формувального експерименту, в дітей другоїекспериментальної групи вищі, особливо на початку вікового періоду, ніж в учнівпершої експериментальної та контрольної груп.
/>
Рис.4. Динаміка показника незалежності впроцесі самореалізації молодших школярів за результатами формувальногоексперименту
Таблиця 1засвідчує переважання середніх значень показників самореалізації учасниківдругої експериментальної групи над аналогічними показниками першої зарезультатами формувального експерименту, який підтверджує правильність гіпотезидослідження.
Таблиця 1
Різниця середніхзначень між показниками самореалізації молодших школярів у другій та першійекспериментальних групах за результатами формувального експериментуПоказник
/>1
/>2
/>3
/>4 Мотивація досягнення успіху 2,2 2,3 2,4 2,5 Впевненість у собі 0,4 0,3 0,6 0,8 Незалежність 1,7 1,4 1,4 1
Примітка. />1-4 – різниця середніх значеньміж показниками самореалізації учнів 1-4 класів у другій та першійекспериментальних групах.
При порівняннірезультатів констатувального та формувального експериментів на початку віковогоперіоду простежується позитивна динаміка числа учнів, у яких домінуючоюмотивацією є сподівання успіху: у другій експериментальній групі кількістьтаких дітей становить 70% усіх учнів і є більшою на 20%, ніж у першійекспериментальній, і на 30%, ніж у контрольній групах. На кінець молодшогошкільного віку показник становить 80% дітей у другій експериментальній групі,що на 30% більше, ніж у першій експериментальній, та на 70% учнів більше, ніж уконтрольній групах.
Позитивну динамікучисла дітей із середнім та високим рівнем впевненості у собі при порівняннірезультатів формувального експерименту з констатувальним демонструють учасникидругої експериментальної групи. Встановлено, що на початку вікового періодукількість дітей зросла на 60%, що на 10% більше, ніж у першій експериментальнійгрупі. Наприкінці вікового періоду число дітей із високим та середнім рівнемвпевненості у собі в другій експериментальній групі зросла на 50%, що на 10%перевищує кількість дітей першої експериментальної групи. У контрольній групізміна числа дітей з високим та середнім рівнем впевненості у собі протягомвікового періоду відсутня.
Кількість дітей ізвисоким та середнім рівнем незалежності в другій експериментальній групі, зарезультатами формувального експерименту у порівнянні з констатувальним,збільшилась на 80% у першому класі та на 50% у четвертому класі. У першійекспериментальній групі число дітей на початку вікового періоду становить 70%учнів (на 60% більше, ніж на етапі констатувального експерименту) та 90% дітейнаприкінці вікового періоду (на 40% більше, ніж на етапі констатувальногоексперименту). При порівнянні кількості дітей з високим та середнім рівнемнезалежності контрольної групи відзначено незначні зміни (на початку віковогоперіоду зміна числа дітей становить 20%, наприкінці – 10%).
Результатиформувального експерименту, подані на рис.5, демонструють домінування числашколярів у другій експериментальній групі з домінуючою мотивацією сподіванняуспіху (80%), середнім та високим рівнем впевненості у собі (100%), середнім тависоким рівнем незалежності (100%) у порівнянні з числом дітей першоїекспериментальної та контрольної груп, що підтверджує гіпотезу дослідження.
/>
Примітка: 1 – показникмотивації досягнення успіху, 2 – показник впевненості у собі, 3 – показникнезалежності
Рис.5. Розподіл досліджуваної вибірки засформованістю показників самореалізації молодших школярів
Таким чином, результатиформувального експерименту засвідчили позитивну динаміку самореалізаціїучасників двох експериментальних груп молодшого шкільного віку. Реальніприрости показників самореалізації молодших школярів (мотивації досягненняуспіху, впевненості у собі та незалежності) продемонстрували ефективні змінихарактеру поведінкових особистісних самовиявів дітей: підвищеннянавчально-пізнавальної активності, зниження тривожності, розвиток умінняконтролювати свої емоції і поведінку та ін. при досягненні успіху вхудожньотворчій діяльності. Це дає підстави говорити про дієвість прикладноїмоделі та програми стимулювання самореалізації молодшого школяра засобамимистецтва.
Проведенедослідження дозволило зробити такі висновки:
1. Теоретичнийаналіз проблеми психологічної самореалізації особистості дає підставистверджувати про відсутність усталеної дефініції цього феномену. Підпсихологічною самореалізацією особистості ми розуміємо заснований на рефлексіїпроцес самопізнання, спонукальною силою якого є вибір цілей і шляхів реалізаціїсвоєї сутності, самовизначення і прагнення до самопрезентації, що передбачаєоцінку на рівні переживання внутрішньої свободи, гармонії і задоволення віддосягнення поставленої мети.
2. У результатітеоретичного аналізу та експертного оцінювання, показниками процесусамореалізації молодших школярів визначено мотивацію досягнення успіху,впевненість у собі та незалежність. На основі результатів констатувальногоексперименту виявлено, що самореалізація молодшого школяра потребує значного стимулювання.Вивчення показників самореалізації молодших школярів дозволило виділити основнінесприятливі тенденції у функціонуванні цього процесу (зниженнянавчально-пізнавальної активності дітей протягом вікового періоду, високатривожність у більшості учнів початкових класів та їх залежність від дорослих,невміння правильно оцінити себе і свої можливості, емоційний дискомфорт приадаптації до нового середовища) та врахувати їх при розробці моделі і програмистимулювання самореалізації молодших школярів.
3. Запропонованоприкладну модель стимулювання самореалізації молодшого школяра засобамимистецтва. Художньотворча діяльність є чинником стимулювання самореалізаціїучня в мотиваційній, пізнавальній, емоційній та поведінковій сферахжиттєдіяльності, в яких реалізуються такі завдання, як актуалізація мотивууспіху в навчально-пізнавальній діяльності; трансформація мотиву пізнання всамопізнання; створення емоційного комфорту та оптимістичного настрою;формування властивостей успішної особистості. Художньотворча діяльність за умовналежної психолого-педагогічної підтримки реалізує логіку співробітництвадорослої людини і дитини на демократичних і гуманістичних засадах. Процессамореалізації молодших школярів розгортається в три етапи: самоактуалізація,самовизначення та самопрезентація особистості. Успішність в самореалізаціїзалежить від виконання завдань у спеціально створених ситуаціях новизни,вибору, успіху для кожного.
4. Авторськарозробка програми стимулювання самореалізації молодшого школяра засобами мистецтвапередбачає організацію художньотворчої діяльності у вигляді занять з метоюознайомлення з різними видами мистецтв на першому етапі, вибору одного з них –на другому та самопрезентації дитини в обраному виді мистецтва – на третьому.Розв’язання таких завдань, як адаптація, індивідуалізація та інтеграціяспонукає дитину до самопізнання, самовизначення та самопрезентації. Програмабазується на використанні як класичних, так і авторських дидактичних матеріаліввідповідно до лінії „сприймання-творення”.
5. Результатамиформувального експерименту засвідчено достатню ефективність створеної моделі тапрограми стимулювання самореалізації молодших школярів засобами мистецтва,оскільки середні значення показників самореалізації дітей початкових класів(мотивації досягнення успіху, впевненості у собі та незалежності) у першій тадругій експериментальних групах порівняно з контрольною демонструють позитивнудинаміку впродовж досліджуваного вікового періоду. Число осіб із домінуючоюмотивацією сподівання успіху, середнім та високим рівнем впевненості у собі,середнім та високим рівнем незалежності другої експериментальної групиемпірично підтверджує залежність динаміки самореалізації молодших школярів відорганізації сумісної художньотворчої діяльності в різновікових спеціальноорганізованих художньотворчих колективах молодших школярів.
Результатидослідження можуть бути використані як в навчально-виховному процесізагальноосвітніх шкіл, так і в роботі позашкільних навчально-виховних закладівта в організації підготовки майбутніх психологів, учителів початкових класів,педагогів-організаторів у вищих навчальних закладах.
Проведенедослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми психологічної самореалізаціїособистості як в молодшому шкільному віці, так і в інших вікових періодах.Перспективи подальшої науково-дослідницької роботи вбачаємо у лонгітюдномудослідженні самореалізації дітей, які брали участь в експерименті, дозавершення навчання у школі.
Основний зміст дисертації представлений у таких публікаціях:
1. ГандзілевськаГ.Б. Вплив музичного театру на формування духовного і творчого потенціалуособистості // Наукові записки. – Острог, 1999. – Т. ІІ, част. 1. – С. 191-193.
2. ГандзілевськаГ.Б. Культурно–мистецький центр Університету “Острозька академія” як один ізфакторів самореалізації особистості // Наукові записки. Психологія іпедагогіка. – Острог, 2000. – Вип. 1. – С. 60-65.
3. ГандзілевськаГ.Б. Парафіада як один із факторів самореалізації особистості // Християнськіцінності: історія і погляд у третє тисячоліття. Збірник наукових записокНаціонального університету “Острозька академія”. – Острог, 2002. – Т. VI. – С.234-240.
4. ГандзілевськаГ.Б. Музичне мистецтво як допоміжна формування потреби самореалізації молодшихшколярів // Проблеми загальної та педагогічної психології. Зб. наук. працьІнституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. академіка С.Д.Максименка. – К., 2005.– Т. VII, вип. 5. – С. 123-128.
5. ГандзілевськаГ.Б. Поняття самореалізації у філософському та психолого-педагогічному аспектах// Наукові записки. Серія „Психологія і педагогіка”. – Острог: Вид-воНаціонального університету „Острозька академія”, 2005. – Вип. 6, част. 1. – С.63-72.
6. ГандзілевськаГ.Б. Самореалізація молодшого школяра у сфері театрального мистецтва // Науковізаписки. Серія „Психологія і педагогіка”. – Острог: Вид-во Національногоуніверситету „Острозька академія”, 2007. – Вип. 9. – С.112-119.
7. ГандзілевськаГ.Б. Стимулювання самореалізації молодшого школяра засобами мистецтва //Актуальні проблеми психології. Зб. наук. праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. академіка С.Д. Максименка. – К.: Главник, 2007. –Т. Х, част.1. – С. 31-38.
8. ГандзілевськаГ.Б. Театральне мистецтво як чинник стимулювання самореалізації молодшого школяра// Нова педагогічна думка. – Рівне, 2007. –№3. – С. 60-63.
9. ГандзілевськаГ.Б. Психолого-педагогічні аспекти самореалізації молодших школярів засобамимистецтва // Дні науки Національного університету „Острозька академія”:Матеріали XII наукової викладацько-студентської конференції, 20-21 березня 2007р. – Острог: Видавництво Національного університету „Острозька академія”, 2007.– С. 12-14.
10. ГандзілевськаГ.Б. Методичні рекомендації вчителям початкових класів з питань стимулюваннясамореалізації молодшого школяра засобами мистецтва. – Острог, 2007. –30 с.
АНОТАЦІЯ
Гандзілевська Г.Б.Психологічна самореалізація молодшого школяра засобами мистецтва. – Рукопис.
Дисертація наздобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю19.00.07 – педагогічна та вікова психологія. – Прикарпатський національнийуніверситет імені Василя Стефаника. – Івано-Франківськ, 2008.
Дисертаційнедослідження присвячене вивченню динаміки самореалізації дітей молодшогошкільного віку. Проаналізовано теоретичні підходи до розуміння особистісноїсамореалізації. Розкрито сутність, показники, чинники самореалізації молодшихшколярів. Емпірично вивчено особливості самореалізації дітей молодшогошкільного віку та доведено, що цей віковий період є сенситивним длястимулювання особистісної самореалізації. Запропоновано авторську прикладнумодель та відповідну програму стимулювання самореалізації молодшого школяразасобами мистецтва. Експериментально простежено змістово-динамічні особливостісамореалізації учнів початкових класів, які об’єднані сумісною художньотворчоюдіяльністю.
Ключові слова:особистість, молодший шкільний вік, самореалізація, самоактуалізація,самовизначення та самопрезентація, художньотворча діяльність, мистецтво.
АНнОТАЦИЯ
Гандзилевская Г.Б.Психологическая самореализация младшего школьника средствами искусства. – Рукопись.
Диссертация насоискание учёной степени кандидата психологических наук по специальности19.00.07 – педагогическая и возрастная психология. – Прикарпатский национальныйуниверситет имени Василия Стефаника. – Ивано-Франковск, 2008.
Диссертацияпосвящена изучению динамики самореализации младшего школьника. В исследованииосуществлен анализ личностной самореализации в философской и психологическойлитературе. Отмечено, что в психологической литературе нет общепринятогоопределения понятия „самореализация личности”.Проведенный теоретический анализвозрастных и психологических особенностей младших школьников показалнеобходимость и важность изучения психологической самореализации детейначальных классов как основанных на рефлексии процессов самопознания,самооткрытия и самопрезентации актуализированных возможностей, которыеформируются путем участия ребёнка в системе разноплановых деятельностей,сопровождаемых ощущением удовольствия, ответственности, успеха и критическойоценкой других, что стимулируют его к самосовершенствованию.При выясненииособенностей самореализации младших школьников в исследовании выделеныпоказатели самореализации детей начальных классов: мотивация достижения успеха,уровень уверенности в себе и независимость. Эмпирически определено, чтосамореализация младшего школьника требует значительного стимулирования.Изучение показателей этого процесса позволило выделить основные негативныетенденции для функционирования самореализации детей начальных классов (снижениеучебно-познавательной активности детей на протяжении возрастного периода,высокая тревожность у большинства младших школьников и их зависимоть отвзрослых, неумение правильно оценить себя и свои возможности, эмоциональныйдискомфорт при адаптации к новой среде), учесть их при разработке прикладноймодели и программы стимулирования самореализации младшего школьника.
Была рассмотренахудожественно-творческая деятельность как фактор стимулирования самореализациимладших школьников. Установлено, что все виды искусства как формыхудожественного творчества имеют свою специфику, взаимосвязь и родственностьдруг с другом, что органически соединяет в себе театральное искусство. Висследовании указано, что младший школьный возраст является благоприятнымпериодом для ознакомления детей с этим видом искусства. В исследованиипредложена прикладная модель и программа стимулирования самореализации младшихшкольников средствами искусства. Модель удовлетворяет потребность младшегошкольника в социальной адаптации через его самореализацию средствами искусства.Процесс самореализации разворачивается в три этапа: самоактуализация,самоопределение, самопрезентация. Программа предусматривает организациюхудожественно-творческой деятельности в виде занятий с целью ознакомления сразными видами искусства на первом этапе, выбора одного из них – на втором исамопрезентации ребенка в избранном виде искусства – на третьем.
С целью проверкигипотезы исследования подгруппы второй экспериментальной группы имелигетерогенный состав. Занятия в рамках первой экспериментальной группыпроисходили гомогенными возрастными подгруппами – соответствующие первому,второму, третьему, четвертому классам. Реализация в формирующем эксперименте,охватившем детей младшого школьного возраста, программы, направленной настимулирование самореализации младшего школьника средствами искусства,обеспечила существенные положительные изменения показателей самореализациидетей начальных классов в двух экспериментальных группах. Колличество детей спреобладающей мотивацией ожидания успеха, со средним и высоким уровнемуверенности в себе и независимости второй экспериментальной группы подтверждаютгипотезу исследования.
Благодаряколличественному и качественному анализу результатов исследования доказанаэффективность включения в учебно-воспитательный процесс образовательных школ ивнешкольных учебных заведений предложенной прикладной модели, программыстимулирования самореализации младших школьников средствами искусства.
Ключевые слова: личность,младший школьный возраст, самореализация, самоактуализация, самоопределение,самопрезентация, художественно-творческая деятельность, искусство.
SUMMARY
Halyna B.Handzilevska.
The PsychologicalSelf-Realization of Primary School Pupil by Means of Art. – Manuscript.
Thesis for acandidate degree of psychology by specialty 19.00.07. — pedagogical and agepsychology. — Vasyl Stefanyk Prykarpats’kyi National University,Ivano-Frankivsk, 2008.
The dissertation isconcerned with the study of self-realization dynamics during primary schoolperiod. The main theoretical approaches toward the understanding of pupils’psychology of self-realization in the primary school are analyzed. Thedefinition, levels, and factors of self-realization of primary school pupilswere suggested. The experimental studies dealt with peculiarities of primaryschool pupils’ self-realization; they proved the sensitivity of the analyzedage to self-realization; and singled out favorable psychological and pedagogicalconditions to stimulate self-realization. There were suggested authoringapplied model and appropriate program for stimulating primary school pupils bymeans of the art. The peculiarities of the content and dynamics of theself-realization of primary school pupils are empirically observed through thecommon artistic activities.
Key words: personality, primary schoolpupils, self-realization, self-actualization, self-determination,self-presentation, artistically and creative activity, art.
Підписано додруку 27.12.2007. Формат 60х841/16.
Гарнітура“TimesNewRomanCyr”.
Папір офсетний.Друк різографія.
Умовн.друк.арк.1,09.
Наклад 100 прим.Зам. №52
ВидавництвоНаціонального університету “Острозька академія”
Україна, 35800,Рівненська обл.,
м.Острог, вул.Семінарська, 2.